CC BY
157
--Менеджмент -
УДК 005.334
А. М. Ткаченко,
доктор економ!чних наук, С. В. Телш,
астрант,
Запор1зька державна ¡нженерна академ1я
АНТИКРИЗОВЕ УПРАВЛ1ННЯ ЯК ОДНЕ З НАПРЯМ1В П1ДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТ1 Д1ЯЛЬНОСТ1 ПЩПРИСМСТВА
Актуальшсть обрано! теми полягае в необхвдносп формування ефективно! антикризово! програми для за-безпечення конкурентоспроможносп тдприемства при недостатнш опрацьованосп теорп 1 практики антикризо-вого управлшня.
СтруктурМ зрушення в економщ, несгаб1лън1с1ъ зовт-шнього середовиша, недосконалють законодавства вимага-ютъ перегляду вироблених стереотипiв управлшського мис-лення й переходу до нових форм i методiв системи управлш-ня. Головною проблемою управлiння всередин пвдприем-ства стае адеквагнiстъ сгимулш i форм взаемодii параметрiв об'екта i суб'екта управлшня умовам i методам розв'язання завданъ виробнищва, його ефективносп [2, с. 21].
Висока ймовiрнiсть виникнення й розвитку кризи в процесi дiялъностi будъ-якого тдприемства зумовлюе необхiднiстъ здiйснення спецiалiзованого антикризово го управлшня. Останнiм часом цей термш набув значного поширення, однак розумшня сутностi цъого напряму управлiння, його змюту, особливостей, теоретичного щдгрунтя ще перебувае на стади формування. Це спри-чинюе рiзнi щдходи та тлумачення, нетотожнiстъ оцiнок окремих базових положенъ.
Загальновизнано, що антикризове управлшня слад роз-глядати як один з функцюнальних напрямiв управлiння щдприемством (як рiзновид органiзацií), тобто зпдно з кон-цепцiею М. Мескона, як «процес планування, оргатзаци, мотивацц та контролю, необхвдний для того, аби сформулю-вати та досягти цшей, що стоять перед оргатзащею». Вижи-вання, тобто можливкть кнувати якомога довше, е найваж-лившим завданням бшьшосп органiзацiй, тому антикризове управлшня, безперечно, е складовою менеджменту тдприемства в цшому. Цей погляд зору пщтверджуеться у визначенш антикризового управлшня проф. Е.О. Уткша— «складова загалъного менеджменту на щдприемсга вико-ристовуе його кращ1 прийоми, засоби та iнструменги, орiе-нтуеться на запобiгання можливим ускладненням у дяль-носп щдприемства, забезпечення його стабiлъного устш-ного господарювання». Однак окремими украшськими дос-лщниками, зокрема в робот1 Н.В. Туленкова, висловлюетъся думка, що будь-яке управлшня оргатзащею повинно бути антикризовим, тобто побудованим на врахуванн ризику та небезпеки кризових сптуац1й [3, с. 83].
Безумовно, будь-яке управлiння певною мiрою повинно бути антикризовим, i тим бiлъше стае таким мiрою вступу щдприемства у стадш кризового розвитку. 1гнору-вання цього обумовлюе суттевi негативнi наслвдки, ураху-вання — сприяе безболiсному проходженню кризи. Особ-
ливiстю антикризового управлшня е не тшьки спрямуван-ня, а й структурно-логiчна побудова, спещальний шстру-ментарiй, окремий суб'ект проведення, що в комплексi й дае змогу розглядати антикризове управлiння як виокрем-лений напрям управлшськох щяльносп [3, с. 86].
Можливють антикризового управлшня визначаеться насамперед людським чинником. Тшьки усвщомлена дiялънiстъ людини дозволяе шукати та знаходити шляхи ви-ходу з критичних ситуащй, концентрувати зусилля для розв'язання найбшьш складних та болючих проблем, накопичу-вати досвщ переборення криз та творчо використовувати його з урахуванням реалiй поточно! макроситуацii та особливостей господарсько! системи щдприемства [2, а 23].
Антикризове упрaвлiння в закордоннш лiтературi най-чaстiше розглядаеться як зовшшне упрaвлiння, що здшснюеться спец1ально щдготовленими та запрошеними на щдприемство фах1вцями й доцшьно тшьки на шдприем-ствах, банкрутство яких мае негaтивнi суспшьш наслвдки. На шших пвдприемствах оргaнiзaцiя такого антикризового управлшня не мае сенсу, оскшьки це обтяжить !х власниюв додатковими витратами, продовжить неефективне викорис-тання ресурсiв, що призведе до агони щдприемства [3, c. 86].
Узагальнюючи наведене вище, можна дати таке тлумачення термша «антикризове управлшня»—постшно орган-!зоване спец1альне управлшня, в основу якого покладена система метод1в та принциЩв розробки та реaлiзaцii специф!ч-них управлшських ршень, що приймаються ввдокремленим суб' ектом в умовах суттевих ресурсних та часових обмежень, щдвищеного ризику, фшансових та штелектуальних витрат для ввдновлення життездатносп щдприемства та недопущен-ня його лiквiдaцií' як господарюючого суб'екта.
Об'ектом антикризового управлшня е виникнення та поглиблення кризи розвитку тдприемства, що мае не-гативт наслвдки для життедiяльностi щдприемства, и усу-нення та запобпання [3, c. 88].
Основною метою антикризового управлшня е розроб-ка й реaлiзaцiя зaходiв, спрямованих на швидке ввдновлення платоспроможносп та достатнього р1вня фшансово! стшкосп щдприемства задля уникнення його банкрутства [6, а 152].
Полiтикa антикризового фiнaнсового управлшня е частиною загально! фiнaнсовоí стратеги щдприемства, що полягае в розробщ та використaннi системи методiв по-передньо! дiaгностики загрози банкрутства та мехатзм!в фiнaнсового оздоровлення пiдприемствa, що забезпечу-ють його захист ввд банкрутства [5, c. 127].
Реалзащя поттики антикризового фшансового управлшня щдприемством при зaгрозi банкрутства передбачае:
— здшснення постшного мониторингу фшансового стану щдприемства з метою раннього виявлення ознак його кризового розвитку;
— визначення масштаб!в кризового стану шдприе-мства;
—дослвдження основних чинниюв, як1 характеризу-ють кризовий розвиток щдприемства;
— формування системи цшей виходу щдприемства з кризового стану, адекватних його масштабам;
—виб1р 1 використання даевих внутрштх мехатзм1в фшансово! стабшзаци шдприемства, як1 вадповшають масштабам його кризового фшансового стану;
— виб1р ефективних форм санацл щдприемства;
— забезпечення контролю за результатами розроб-лених заходав щодо виведення щдприемства з фшансово! кризи [1, с. 597].
Анал1з зарубгжного та впчизняного досввду санаци показуе, що можна видшити три стратеги, що характеризу-ють поведшку щдприемства в умовах кризи. Перша стратегия управлшня—активна—характерна для 1цдприемств, як1 здшснюють традицшну политику з1 стабшзаци свого фшансового становища. При реактивнш стратеги уп-равлшсью ршення затзнюються щодо моменту рацюналь-ного початку дш на певному пром1жку часу: вона характерна для великих ф1рм, що мають багатор1чний досввд усшшно! роботи. Планова стратегия управлшня властива щдприемствам, як1 застосовують неекстраполятивт мето-ди прогнозування розвитку технологи, структурне еконо-м1чне прогнозування, спрямоваш безпосередньо на виявлення можливих змш, що виникають у зв'язку з дискретни-ми ввдхиленнями стратепчного характеру. З уах розгляну-тих стратегш управлшня найефектившшою е планова стратегия попри те, що далеко не ва щдприемства можуть и застосувати через витраттсть [5, с. 105 — 106].
У сучаснш спещальнш литератур! вшсутня едшсть погляд1в на процес антикризового управлшня шдприем-ством. В окремих дослвднишв послшовшсть процесу антикризового впливу взагал1 не формал1зуеться, а шш!, зокрема проф. 1.О. Бланк, пропонують чггке структуру-вання послшовносп управлшських зусиль.
Базуючись на викладених вище теоретичних засадах, антикризове управлшня щдприемством мае здшсню-ватись за такими етапами:
1 етап—дагностика кризового стану й загрози бан-крутства щдприемства. Ддагностика кризового стану 1 загрози банкрутства шдприемства може здшснюватися або безпосередньо сшвробггаиками шдприемства або зовш-шшми незалежними експертами [3, с. 128].
2 етап — визначення мети й завдань антикризового управл1ння. Результати проведено! д1агностики дозволя-ють визначити глибину кризи, яка охопила тдприемство, а отже, визначити мету та завдання антикризового управлшня. Залежно ввд глибини кризи такими завданнями можуть бути виведення шдприемства з1 стану юридич-ного банкрутства, недопущення виникнення ситуаци банкрутства, локал!защя кризових явищ, фшансова стабшза-ц1я, запоб1гання повторенню кризи.
3 етап — визначення суб'екта антикризово! д!яль-ност! На цьому етап роботи необхвдно визначити суб'ект, який бере на себе ввдповвдальшсть за розробку й реал1за-
щю антикризових процедур, установити його повнова-ження стосовно розробки та впровадження антикризово! програми. У кра!нах з розвиненою ринковою економь кою для виконання ще! роботи використовують позаш-татних професюнал!в-фах!вщв з питань неспроможносп або антикризових керуючих (у багатьох державах !х нази-вають синдиками, в укра!нському професшному сленгу — «лшвщаторами») [3, с. 129].
4 етап — оцшка часових обмежень процесу антикризового управлшня, яш визначаються часом, наявним у шдприемства, до порушення справи про банкрутство 1 адмшютративного обмеження повноважень юнуючого кер1вництва [3, с. 133].
5 етап—оцшка ресурсного потенщалу антикризового управлшня. У сучаснш економчнш лггератур1 щдприем-ство розглядаеться як система ресурсв, що взаемодють м1ж собою 1 забезпечують досягнення певних результата, мети дальности Основними видами використовуваних ресурав е техтчщ технолопчщ кадров!, просторов!, ресурси орга-тзацшно! структури системи управлшня, шформацшт, ф!нансов! тощо (для торговельних щдприемств — товарн! ресурси). Таким чином, ресурсний потенщал також е л!мггом обмеження антикризового процесу [3, с. 135].
6 етап — розробка антикризово! програми пвдприе-мства, яка являе собою обгрунтовану сукуптсть заход!в, що мають бути вжит для досягнення визначених цшей та задач антикризового управлшня, !! змют обумовлюеться результатами проведено! д!агностики, часовими та ресур-сними обмеженнями антикризового процесу. У склад! програми зазвичай вид!ляються окрем! складов! антикризово! политики, тобто сукупн!сть дш, засоб!в та шстру-мент!в досягнення певних завдань [3, с. 136].
7 етап — упровадження антикризово! програми й контроль за и виконанням. Найважлившою управл!нською функц!ею на етап! безпосереднього проведення заплано-ваних заход!в е орган!зац!я контролю за перебиом виконання розроблено! антикризово! програми для своечасно-го вжиття заход!в щодо модерн!зац!! або корегування ра-н!ше розроблено! пол!тики (процедур, заход!в) у зв'язку з непрогнозованими зм!нами у внутр!шньому ! зовшшньо-му середовищi та поведшкою окремих кредитор!в [3, с. 137].
8 етап—розробка й реал!защя профшактичних за-ход!в щодо запобпання повторенню кризи. Метою цього етапу процесу антикризового управл!ння е створення або модерн!зац!я основних елеменлв системи протид!!' банк-рутству на р!вш пвдприемства, розробка та реал!защя проф!лактичних заход!в щодо запоб!гання повторенню кризи в майбутньому [3, с. 139].
Антикризове управлшня так само, як ! будь-яке !нше, може бути малоефективним чи б!льш ефективним. Ефек-тивн!сть антикризового управл!ння характеризуеться ступе-нем досягнення цiлей пом 'якшення чи локалзаци позитивного використання кризи в зютавленш з витраченими на це ресурсами. Важко оц!нити таку ефективн!сть у точних роз-рахункових показниках, але побачити и можна при анал!з! й загальнш огмнш управлшня, його усп!шност! чи прорахунк!в.
Можна вид!лити основш фактори, що визначають ефективн!сть антикризового управлшня, а !х розум!ння й диференщац!я допомагають усп!шно зд!йснювати й ана-л!зувати цей процес:
— професюнал1зм антикризового управлшня й спещальна щдготовка;
— мистецтво управлшня, дане природою i надбане в процеа спещально! щдготовки, варто видалити особливо в перелiку факторiв ефективностi антикризового уп-равлiння;
— методолопя розробки ризикованих рiшень ;
— науковий аналiз обстановки, прогнозування тен-денцiй;
— корпоративнiсть, що в оргашзаци чи фiрмi може виявлятися по^зному. Корпоративнiсть е надшною опорою антикризового управлiння. Але вона не виникае сама по соб^ а е результатом управлшня й елементом його мети, а також засобом у механiзмi управлшня;
— лидерство також входить у сукупшсть факторiв ефективного антикризового упрамння;
— оперативнiсть i гнучк1сть управлшня. У кризових сигуацiях часто виникае потреба у швидких i ршучих д1ях, оперативних заходах, змiнi управлшня за ситуащями, що складаються, адаптаци до умов кризи. Iнерцiйнiсть у цьо-му випадку може вщгравати негативну роль;
— стратегiя i яшсть антикризових програм. У бага-тьох сигуацiях можлива потреба в змш стратегй' управлъ ння й у розробщ спещальних програм антикризового розвитку. Яшсть програм i стратепчних установок можуть бути рiзними. В1д цього не може не залежати антикризове управлшня;
— система мониторингу кризових ситуащй. Вона являе собою спещально органiзованi дп з визначення ймовiрностi й реальносп початку кризи i необхiднi для ïï своечасного виявлення i розшзнавання [2, с. 367].
Проблематика ощнки ефективностi антикризового управлiння належить до найменш розроблених теоретич-них питань його побудови, хоча зрозумiло, що визначення таких ключових понять, як результат, ефект, критерiï та показники ефективностi, е однiею з необхвдних переду-мов формування будь-яко1 системи управлiння.
Оцiнка ефективностi антикризового управлшня проводиться за такою системою критерив:
— досягнута змша найважливiших показник1в гос-подарсько-фiнансовоï дiяльностi та фiнансового стану падприемства за перюд антикризового управлiння (по-рiвняно з початком реалiзацiï антикризових процедур);
— швидшсть отримання позитивних змш на одини-цю часу, тобто прирют узагальнюючих показник1в госпо-дарювання, отриманий за один часовий штервал (тиж-день, мiсяць, квартал);
— економiчнiсть отримання позитивного ефекту;
—достаттсть змш для ввдновлення параметр1в жит-
тездатносп падприемства.
Визначенi критерп можуть стати пiдIрунтям побудови системи локальних та загальних показнишв ефек-тивностi антикризового управлiння, за допомогою яких можуть оцiнюватися альтернативш антикризовi пропо-зицй' та формуватися висновок стосовно ефективностi системи антикризового управлшня шдприемством у цiлому [3, с. 125].
Таким чином, антикризове управлшня 1рунтуеться на глибокому аналiзi фiнансово-господарського стану пщприемства та розробщ антикризових заходiв, що доз-
воляе щдприемству передбачити й уникнути банкрутство, а також п1двищити ефективнiсть його д1яльносп.
Лтература
1. Бланк И. А. Финансовый менеджмент : учеб. курс / И. А. Бланк. — К. : Эльга, Ника-центр, 2004. — б5б с. 2. Василенко В. О. Антикризове управлшня шдприемством : навч. посб. / В. О. Василенко. — К. : ЦУЛ, 2003. — 504 с. 3. Л^оненко Л. О. Антикризове управлшня щдприемством : шдручник / Л. О. Лпоненко. — К. : Кшв. нац. торг.-екон. ун-т, 2005. — 824 с. 4. Салига С. Я. Антикризове фшансове управлшня шдприемством : навч. поаб. / С. Я. Салига. — К. : ЦУЛ, 2005. — 208 с. 5. Макаренко I. О. Алгоритм антикризового управлшня щдприемством / I. О. Макаренко // Актуальные проблемы эко -номики. — 2005. — № 3. — С. 104 — 109. 6. Макаренко I. О. Проблеми антикризового управлшня промисло-вим пщприемством // Актуальные проблемы экономики / I. О. Макаренко. — 2005. — № 6. — С. 126 — 129. 7. Шапурова О. О. Политика антикризового управлшня / О. О. Шапурова // Актуальные проблемы экономики. — 2008. — № 8. — С. 147 — 153.
Ткаченко А. М., Телш С. В. Антикризове управлшня як одне з напрям1в пщвищення ефективносп дiяль-ност тдприемства
У стати розглянуто основт етапи антикризового управлшня та чинники, що визначають ефектившсть антикризових заходiв. Запропоновано основш етапи реаль зацп полпики антикризового фшансового управлшня шдприемством за умови загрози банкрутства.
Ключовi слова: антикризове управлшня, п1дприем-ство, банкрутство, стратегй' управлшня, етапи антикризового управлшня, ефектившсть антикризового управлшня.
Ткаченко А. М., Телин С. В. Антикризисное управление как одно из направлений повышения эффективности деятельности предприятия
В статье рассматриваются основные этапы антикризисного управления и факторы, которые определяют эффективность антикризисных мероприятий. Предложены основные этапы реализации политики антикризисного финансового управления при угрозе банкротства.
Ключевые слова: антикризисное управление, предприятие, банкротство, стратегииуправления, этапы антикризисного управления, эффективность антикризисного управления.
Tkachenko A. M., Telin S. V. Crisis management as one of directions of increase of efficiency of activity of enterprise
The basic stages of crisis management and factors, which determine efficiency of crisis management, — are described in this article. The basic stages of realization policy of crisic financial management in threat of bankruptcy,- were propose.
Key words: crisis management, enterprise, bankruptcy, strategies of management, stages of crisis management, efficiency of crisis management.
Стаття надшшла до редакци 23.02.2010
Прийнято до друку 27.08.2010
