CC BY
55
УДК (616.-022.363:579.861.2)-085.33.015.8
Салманов А.Г., Mapieecbêuû В.Ф., Доан C.I.
Антибштикорезистентшсть нозоком1альних штам1в Enterococcus faecalis в xipypriHHMx стащонарах Украши у 2008 р.
Мшютерство охорони здоров'я Украши, м. Кшв, 1нститут епiдемiологiï та шфекцшних хвороб iM. Л.В. Громашевського НАМН Украши, м. Кшв
Вступ. Ентерококи належать до умовно пато-генних мiкроорганiзмiв, якi входять до складу нормально! мшрофлори травного каналу [1—3]. Проте, за певних умов вони можуть спричиняти нозокомiальнi гншно-запальш шфекцп. За даними епiдемiологiчних дослщжень, проведених в останнi десятирiччя у свт, Enterococcus faecalis (Efaecalis) е одним з епiдемiчно значущих збудниюв нозокомiальних гншно-запаль-них iнфекцiй [4-7].
Останшм часом у свiтi спостертають збiльшення частоти виявлення антимшробно! резистентност ентерококiв, зокрема, Efaecalis [6-8], що негативно впливае на результат лшування хворих [9]. За даними лггератури, частота резистентностi неоднакова у рiзних крашах свiту до рiзних груп i класiв антимiкробних препаратiв [6, 7]. Усшх стартово! антибактерiальноí терапп нозокомiальних гнiйно-запальних шфек-цiй, спричинених штамами Efaecalis, залежить вiд правильного вибору антибютика, що можливо за наявност даних про резистентнiсть збудника. В той же час, у доступнш лiтературi немае вiдомостей про поширення у хiрургiчних стацiонарах Украши резистентних нозокомiальних штамiв Efaecalis.
Сьогодш в Укра1ш вiдсутнi достовiрнi даш про частоту антибiотикорезистентностi Efaecalis, видшених вiд хворих, госпiталiзованих до хiрургiчних стацiонарiв. Це створюе певнi трудношд як для клiнiцистiв так i госпiтальних епiдемiологiв. Очевидно, окремi, навггь достовiрнi данi зарубiжноl лiтератури не можуть замшити результатiв баготоцентрових дослщжень в УкраШ, за допомогою яких можливо визначити масштаб поширення антибютикорезистент-носл штамiв Efaecalis на локальному, регюнальному та нацiональному рiвнi. Це важливо також з огляду на те, що тактика використання антибютиюв у хiрургiчних стащонарах окремих регюшв УкраШ та iнших крашах суттево рiзниться. В УкраШ подiбнi дослщження на державному рiвнi не проводилися, першим кроком до !х здiйснення слiд вважати вивчення резистентностi клШчних штамiв Efaecalis, якi видiляють у практичних бактерюлопчних лабораторiях Украши.
Мета досл1дження: вивчити активнiсть антимiкробних препараив щодо нозокомiальних штамiв Е .f aecalis, видшених у пацiентiв, госпiталiзованих до хiрургiчних стацiонарiв рiзних регiонiв Украши.
Матер1али 1 методи досл1дження. Проаналiзованi 2689 кл^чних штамiв E.faecalis, видiлених з бюлопчного матерiалу (гнiй з патолопчного вогнища, видiлення з дренажiв) у пащенлв, госпiталiзованих до хiрургiчних вщд^ень 97 багатопрофiльних стацiонарiв 25 областей Украши, а також мют Киева й Севастополя у 2008 р. КлМчш штами видiленi та щентифшоваш у 83 мiкробiологiчних лабораторiях рiзних регiонiв Украши.
Дослiдження клiнiчного матер!алу та iнтерпретацiю отриманих результатiв проводили з використанням загальноприйнятих методiв. Видшеш штами мiкроорганiзмiв iдентифiкували за класифшащею Бергi [10]. Чутливiсть видiлених штамiв мiкроорганiзмiв до 36 антибiотикiв (пенщилшу, ампiцилiну, оксацилiну, ампiцилiну/сульбактаму, амоксицилiну/клавуланату, цефазолшу, цефуроксиму, цефоперазону, цефтрiаксону, цефотаксиму, цефтазидиму, цефешму, iмiпенему, меропенему, гентамiцину, амшацину, канамiцину, еритромiцину, кларитромiцину, азитромiцину, лшкомщину, клiндамiцину, тетрациклiну, доксициклiну, ванкомiцину, тейкопланшу, рифампiцину, офлоксацину, левофлоксацину, ломефлоксацину, моксифлоксацину, гатiфлоксацину, ципрофлоксацину, норфлоксацину, лшезолиду) вивчали за допомогою диско-дифузшного методу вiдповiдно до клiнiчних лабораторних стандарлв, рекомендованих Нацiональним комiтетом США з стандарив клiнiчноï лабораторiï (NC-CLS). Статистична обробка кiлькiсних результапв дослiдження проведена за загальноприйнятими методами варiацiйноï та кореляцiйноï статистики. Формування бази даних та '¡х статистичний аналiз даних проводили з використанням спецiалiзованоï комп'ютерноï програми Microsoft Excel.
Результати та ïx обговорення. Аналiз даних чутливостi до протимiкробних препаралв свiдчить, що у середньому (35,5±1,1)% клiнiчних штамiв E.faecalis, видiлених вщ хворих у хiрургiчних стацiонарах регюшв Украши, були тою чи шшою мiрою резистентнi до тестованих антибютиюв.
3 Р-лактамних антибiотикiв найменш активними щодо штамiв E.faecalis були природш пенiцилiни, резистентними до них були у середньому (48,6±4,2)% збудникiв. До оксацилшу нечутливими були (41,7±1,4)% штамiв E.faecalis.
Iнгiбiторзахищенi пенiцилiни — амшцилш/ сульбактам та амоксицилiн/клавуланат з амшованих пенiцилинiв були бiльш активними до штамiв E.faecalis, резистентними до них були вщповщно (18,1±2,6) i (20,6±2,1)% збудникiв. До ампiцилiну нечутливими були (34,6±0,9)% дослiджених штамiв E.faecalis. Резистентними до тестованих цефалоспоришв рiзних поколшь буди вiд (23,5±2,2) до (54,6±1,7)%, у середньому (41,5±0,6)% штамiв. Нечутливими до цефалоспоришв I поколшня були у середньому (38,9±1,1)%, у тому числi до цефазолiну — (42,5±1,3)%, цефолексину — (23,5±2,2)% штамiв E.faecalis.
3 цефалоспоришв II поколшня до цефуроксиму нечутливими були (46,9±2,4)% штамiв E.faecalis. Резистентшсть до цефалоспоринiв III поколшня становила вщ (36,8±1,1)% (цефтрiаксон) до (54,6±1,7)% (цефоперазон), у середньому становила (41,7±0,7)%. Нечутливими до цефотаксиму та цефтазидиму були вiдповiдно (38,7±1,2) i (51,2±2,3)% дослiджених штамiв
Е./аесаШ. 3 цефалоспоришв IV поколшня до цефешму резистентними були (43,7±2,1)% штамiв збудника. Карбапенеми з тестованих Р-лактамних антибiотикiв проявляли найбiльшу антимшробну активнiсть щодо штамiв Е./аесаШ, резистентними були у середньому (19,3±1,4)%, у тому чм^ до iмiпенему — (15,9±1,9)%, меропенему — (22,3±2,1)% штамiв. Данi про чутливiсть Е./аесаШ до Р-лактамних антибютиюв наведенi на рис. 1.
Резистентшсть штамiв Е./аесаШ до тестованих Р-лактамних антибютиюв становила вщ (15,9±1,9) до (54,6±1,7)%, у середньому (38±0,4)%. Резистентнiсть штамiв E.faecalis щодо рiзних груп Р-лактамних антибiотикiв суттево рiзнилася у рiзних регiонах.
Резистентшсть Е./аесаШ до природних пенiцилiнiв (пенщилшу) у хiрургiчних стацiонарах Украши становила вщ 16,7 до 95%, у середньому (48,6±4,2)%. Найбiльшi показники частоти резистентноси спостерiгали у Кшвсьюй (95%) та Закарпатськш (88,9%) областях, найменшi — у Донецькiй (16,7%) i Луганськiй (22,4%) областях.
Нечутливими до нашвсинтетичних пенiцилiнiв, зокрема, ампицилiну були вщ (16,3±4,1) до (92±5,4)%, у середньому (34,6±0,9)% штамiв E.faecalis. До ампицилшу найчастiше резистентними були штами Е./аесаШ у Кшвсьюй (92%), Донецьюй (76,9%) та Iвано-Франкiвськiй (66,7%) областях, найменше — у Xаркiвськiй (16,3%) та Юровоградсьюй (16,7%) областях. Невисока резистентшсть штамiв Е./аеса^ до амшцилшу виявлена у м. Киевi (20,1%), Херсонсьюй (23,5%), Волинськiй (25%) та Одеськш (26,1%) областях.
Антимiкробнi препарати з групи пенщилМв, стiйких до пенщилшаз, зокрема, оксацилiн проявляли незначну актившсть до штамiв Е./аеса^. Нечутливими до нього були вщ (9,3±3,9) до (97,7±2,3)%, у середньому (41,7±1,4)% тестованих штамiв. Найбiльшу резистентнiсть до оксацилшу спостерiгали у Рiвненськiй (97,7%) та Черншвсьюй (80%) областях, найменшу — в АР Крим (9,3%) та Волинсько! (5,8%) обласл.
Найбiльшу резистентшсть E.faecalis до ампщилшу/сульбактаму спостерiгали в хiрургiчних стацiонарах Терношльсько1 (40%) обласл та у м. Киевi (32,1%), до амоксицилшу/клавуланату — в Одеськш (66,7%) та Черншвсьюй (50%) областях. Найменшою резистентшсть збудника до ампщилшу/сульбактаму вщзначена в Луганськш (18,5%) та Харювськш (20%) областях, до амоксицилшу/клавуланату — у Волинськш (13,5%) та Харювськш (23,8%) областях.
Резистентнiсть E.faecalis до цефалоспоришв у дослщжуваний перюд становила вiд (23,5±2,2) до (54,6±1,7)%, у середньому (41,5±0,6)%. Причому, резистентшсть збудника щодо цефалоспоришв рiзних груп суттево рiзнилася залежно вiд виду антибютика i регiону, в якому розташований хiрургiчний стацiонар.
Найбiльша резистентшсть штамiв Е./аеса^ до цефазолiну виявлена у хiрургiчних стацiонарах Ки1всько1 (100%), Рiвненськоl (79,5%) та Черншвсько1 (68,8%) областей, до цефалексину — у Закарпатськш (100%) та Рiвненськiй областях; найменша — у Херсонсьюй (9,1%) та Волинськш (9,6%) областях, до цефалексину — у Дншропетровськш (13,9%) обласл.
Майже половина тестованих штамiв Е./аесаШ були нечутливими до препарату з групи цефалоспоришв II поколшя цефуроксиму, резистентшсть до якого становила вщ 17,3 до 100%, у середньому (46,9±2,4)%. Найбiльшi показники резистентносл штамiв Е./аеса^ до цефуроксиму спостертали у Закарпатськш (100%), 3апорiзькiй (100%) та Херсонсьюй (100%) областях, найменшi — у Волинськш (17,3%) та Харювськш (20%) областях. Резистентшсть збудника до цефуроксиму у Донецькш, Кшвсьюй та Луганськш областях становила вщповщно 27,4, 27,3 i 37,3%.
3 цефалоспоришв III поколшня найменш активним до штамiв Е./аесаШ був цефоперазон. Нечутливими до цього препарату були (54,6±1,7)% штамiв. Найбiльшу резистентнiсть до цього препарату спостертали у Херсонсьюй (100%), Рiвненськiй (83,2%) областях та м. Киевi (80,5%), найменшу — у Вшницьюй (4,3%) та Дншропетровськш (8,3%) областях.
Рис. 1. Резистентшсть клШчних штамiв Е./аеса^ до Р-лактамних антибютиюв.
I — цефоперазон; 2 — цефтазидим; 3 — пенщилш; 4 — цефуроксим; 5 — цефешм; 6 — цефазолш; 7 — оксацилш; 8 — цефотаксим; 9 — цефтрiаксон; 10 — ампщилш;
II — цефолексин; 12 — меропенем; 13 — амоксицилш/клавуланат; 14 — амшцилш/сульбактам; 15 — iмiпенем.
Резистентшсть inTaMiB E.faecalis до цефотаксиму становила (38,7±1,1)%. Найбшьш резистентними до цефотаксиму штами E.faecalis виявленi у хiрургiчних стацiонарах Рiвненсько! (75,3%), Донецько'^ (56,7%) та Запорiзько! (52,1%) областей, найменш — в АР Крим (13,4%), Волинсьюй (13,5%) та Дншропетровськш (19,2%) областях.
Найбiльш активним з цефалоспоришв III поколiння був цефтрiаксон, до якого нечутливими були (36,8±1,1)% дослiджуваних штамiв E.faecalis. Найбiльшу резистентшсть збудника до цього препарату виявляли у Кшвсьюй (69,2%), Рiвненськiй (68,3%), Донецьюй (56,8%), Запорiзькiй (54,1%) та Чершвецьюй (52,4%) областях, найменшу — у Вшницьюй (4,3%) областi та АР Крим (6,3%). Резистентшсть збудника на рiвнi 2040% вщзначеш у стацiонарах Дшпропетров^ко'^ (20%), Черншвсько! (28,6%), Хар^сь^ (32,5%), Волинсько! (32,7%) та Лугансько! (40,8%) областей.
До цефтазидиму нечутливими були (51,2±2,3)% штамiв E.faecalis. Найбiльша резистентнiсть збудника до цього препарату виявлена у Запорiзькiй (100%), Кшвськш (100%), Рiвненськiй (84,7%) областях та м. Киeвi (71,6%); найменша — в АР Крим (18,8%), Волинсьюй (25%) та Харювськш (26,6%) областях.
Цефалоспорин IV поколшня цефешм мав невисоку активнiсть до дослщжених штамiв E.faecalis. Нечутливими до нього в хiрургiчних стацiонарах були (43,7±2,1)% штамiв E.faecalis. Найбiльшу резистентшсть збудника до цефешму спостерiгали у Закарпатсьюй (100%), Кшвсьюй (100%) областях та м. Киeвi (96%), найменшу — у Дншропетровськш (25%) та Донецьюй (30,1%) областях. Високою резистентшсть штамiв E.faecalis до цефешму була також у Чершвецьюй (81%) та Рiвненськiй (69,2%) областях.
Карбапенеми проявили найбшьшу з тестованих ß-лактамних антибютиюв антимшробну активнiсть щодо E.faecalis, резистентними до них були у середньому (3±1,4)% штамiв, у тому чи^ до iмiпенему — (15,9±1,9)%, меропенему — (22,3±2,1)%.
До iмiпенему були чутливими 100% дослщжених штамiв E.faecalis у Вшницьюй, Дншропетровськш та Херсонськш областях, у м. Киeвi були резистентними до iмiпенему 5,1% штамiв збудника.
Найбiльшу резистентнiсть до iмiпенему спостерiгали у Кшвсьюй (33,3%), Чершвецьюй (33,3%), Рiвненськiй (28,8%) та Запорiзькiй (26,3%) областях; до меропенему — у Запорiзькiй (40%), Рiвненськiй (37,7%) та Кшвсьюй (22,9%), найменшу — в Одесьюй (4%), Чершвецьюй (9,5%) та Лугансьюй (10,7%) областях, а також у м. Киeвi (9,2%).
До амiноглiкозидiв (гентамщину, амiкацину, канамщину) у хiрургiчних стацiонарах Украши резистентними були у середньому (28±0,8)% штамiв E.faecalis. З цих препаратiв найменша резистентшсть виявлена до амшацину, найбшьша — до гентамiцину. Нечутливими до канамщину були (28,2±3,4)% дослiджених штамiв E.faecalis.
Амiкацин виявився найбiльш активним у Вшницьюй обласл та у м Киев^ резистентними до нього були вщповщно 6,9 та 10,1% штамiв. Вiдносно невисоку резистентнiсть до амшацину спостерiгали також в Запорiзькiй (17,4%), Днiпропетровськiй (18,1%), Одеськiй (22,2%), Волинськш (23,1%) областях, а також в АР Крим (23,9%). Найбшьша резистентшсть збудника до амшацину виявлена в хiрургiчних
стацюнарах Лугансько! (66,7%), Рiвненсько! (64,7%) та Черншвсько! (62,5%) областей.
Найбшьшу резистентнiсть до гентамщину спостертали у хiрургiчних стацiонарах Херсонсько! (66,7%), Лугансько! (66,1%), Харкiвсько! (57,5%), Черншвсько! (57,1%) та Одесько! (52%) областей, найменшу — у Волинсьюй (7,7%), Запорiзьюй (16,1%) та Дншропетровськш (17,7%) областях.
Макролщи (еритромщин, кларитромщин, азитромiцин) проявили невисоку активнiсть до штамiв Е^аеса^, резистентнiсть до них становила вщ (41,3±1,6) до (55,6±3,1)%, у середньому (43,7±0,9)%.
До еритромщину нечутливими були (43,2±1,2)% штамiв E.faecalis. Найбшьша резистентшсть до еритромщину виявлена у Закарпатськш (100%), Житомирсьюй (71,4%) та Одесьюй (65,5%) областях, найменша — у Рiвненськiй (3,6%), Херсонськш (10%) областях та м. Киeвi (17,8%).
З макролвдв найменш активним був кларитромщин, до якого були нечутливими (55,6±3,1)% дослщжених штамiв E.faecalis. Найбшьша резистентшсть штамiв E.faecalis до кларитромщину виявлена у Чернiвецькiй (90,5%) област та у м. Киев^ найменша — у Ки!вськiй (25,7%) области Високу резистентнiсть — на рiвнi 70-75% спостерiгали в Одесьюй (75%), Запорiзькiй (71,4%) та Рiвненськiй (70,4%) областях.
Резистентнiсть штамiв E.faecalis вщносно до азитромiцину у хiрургiчних стацiонарах Укра!ни становила (41,3±1,6)%. Найбшьшу резистентшсть збудника до азитромщину спостертали у Запорiзькiй (84%), Микола!вськiй (47,3%) областях та м. Киевi (52,6%), найменшу — у Рiвненськiй (18,2%), Харювськш (18,8%) та Чернiвецькiй (23,8%) областях.
Резистентшсть дослщжених штамiв E.faecalis до лшкозамвдв (лiнкомiцину, клiндамiцину) становила у середньому (38,8±1,5)%. Нечутливими до цих препаралв у дослiджуваних хiрургiчних стацiонарах Укра!ни були вiдповiдно (34,9±1,6) i (64,7±4,1)% штамiв E.faecalis. Найбшьша резистентшсть виявлена до лшкомщину у Запорiзькiй (100%), Одеськiй (100%), Рiвненськiй (97,6%) та Закарпатськiй (88,9%) областях, до клшдамщину — у Рiвненськiй (94,2%) i Запорiзькiй (75%) областях; найменша резистентшсть до лшкомщину вщзначена у Волинсьюй (5,8%), Лугансьюй (9,1%) областях, АР Крим (14,3%) та м. Киевi (16,3%), до клшдамщину — у Вшницьюй (8,7%) обласл.
Тетрациклши (тетрациклш, доксициклш) проявили невисоку актившсть щодо дослiджуваних штамiв E.faecalis, резистентшсть до них становила вщ 8,7 до 100%, у середньому (45,6±1,1)%.
До тетрациклшу резистентними були (49±1,8)% штамiв E.faecalis. Найбiльша резистентшсть збудника до тетрациклшу виявлена у хiрургiчних стацюнарах Рiвненськоl (100%), Лугансько! (83,3%), Закарпатсько! (77,8%) та Одесько! (72,4%) областей, найменша — у м. Киевi (10,6%), Вшницьюй (12,5%), Житомирсьюй (11,4%) областях та АР Крим (14,6%).
Нечутливими до доксициклшу були (43,7±1,3)% досл^жених штамiв E.faecalis. Найбшьшу резистентнiсть збудника до доксициклшу спостергали в хiрургiчних стацiонарах Запорiзькоl (77%), Житомирсько! (69,2%) та Донецько! (53,3%) областей, найменшу — у Дншропетровськш (8,7%) та Харювськш (17,2%) областях.
Глшопептиди (ванкомщин, тейкопланш) проявляли високу антимшробну активнiсть щодо клiнiчних
штамiв Е./аесаШ. Резистентними до цих антибютиюв були у середньому (15,2±0,7)% збудниюв.
Резистентнiсть штамiв Е^аесаНз до ванкомщину становила (16,1±0,8)%. Найбiльшу резистентшсть до нього виявили у хiрургiчних стацiонарах Лугансько1 (65,9%) областi i АР Крим (61,8%), найменшу — у Дншропетровсьюй (2,3%), Запорiзькiй (2,8%) областях та м. Киeвi (6,9%).
До тейкопланшу нечутливими були (10,3±1,5)% дослiджених штамiв E.faecalis. Найбiльша резистентшсть до препарату вщзначена у хiрургiчних стацiонарах Закарпатсько! (33,3%), Кшвсько! (27,8%) та Харювсько! областей, найменша — у м. Киeвi (2,4%), Рiвненськiй (2,7%) i Днiпропетровськiй (6,2%) областях.
Рифамшцин виявився помiрно активним до штамiв E.faecalis. Нечутливими до нього були (27,3±1,7)% дослiджених штамiв Е^аесаЫз. Найбшьша резистентнiсть до рифампiцину виявлена у хiрургiчних стацiонарах Рiвненськоí (65,2%) та Запорiзькоí (64,3%) областей, найменша — у м. Киeвi (14,3%), АР Крим (17,1%), Херсонськш (18,2%) i Днiпропетровськiй (19,5%) областях.
Невисоку антимiкробну активнiсть щодо штамiв E.faecalis проявляли фторхшолони (офлоксацин, левофлоксацин, гатiфлоксацин, ципрофлоксацин, норфлоксацин), резистентшсть до них становила у середньому (37,5±0,5)%. У дослщжуваний перюд резистентнiсть була вiд 36,5 до 38,8%. Найбшьша резистентшсть штамiв E.faecalis виявлена щодо ципрофлоксацину — (40,2±0,9)%, найменша — до норфлоксацину — (34,4±1,1)%. Резистентшсть штамiв Е^аесаНз до офлоксацину, левофлоксацину та гапфлоксацину становила вщповщно (36,8±1), (38,3±1) i (35,6±1,3)%. Резистентнiсть збудника до фторхшолошв наведена на рис. 2.
За результатами аналiзу антимiкробна активнiсть фторхiнолонiв щодо штамiв Е^аесаШ значно рiзнилася залежно вiд регiону, в якому розташований хiрургiчний стацiонар.
З тестованих фторхшолошв ципрофлоксацин проявляв найб^ьшу актившсть вiдносно штамiв E.faecalis. Найбшьша резистентнiсть
до ципрофлоксацину вщзначена у хiрургiчних стацiонарах Запорiзькоl (62,6%), Одесько! (57,9%) та Рiвненськоl (57,3%) областей, найменша — у м. Киeвi (8,9%) i Херсонськiй областi (16,7%).
Найбшьша резистентшсть штамiв E.faecalis до левофлоксацину встановлена у Рiвненськiй (74,8%), Закарпатсьюй (66,7%) областях та АР Крим (62,4%), найменша — у Дншропетровсьюй (13,7%) i Чершвецьюй (19%) областях.
Офлоксацин, у порiвняннi з ципрофлоксацином i левофлоксацином, дещо актившший щодо штамiв Е^аесаМз. Найбiльшу резистентшсть до офлоксацину спостер^али в хiрургiчних стацiонарах 1вано-Франювсько1 (100%), Черншвсько! (72,7%), Рiвненськоl (63,3%) та Закарпатсько1 (55,6%) областей, найменшу
— у м. Киeвi (12,7%), Херсонськiй (23,5%) обласл та АР Крим (25%).
До галфлоксацину найбiльш резистентними були штами Е^аесаНз, видшеш в хiрургiчних стацiонарах Донецько1 (71,5%) областi; найменш резистентними
— у Дншропетровсьюй обласл (10,2%) та АР Крим (12,5%).
Норфлоксацин, у порiвняннi з шшими фторхшолонами, був бiльш активним вщносно штамiв Е^аесаМз. Резистентнiсть до препарату, за винятком Донецько1 областi (52,3%), не перевищувала 50%. Високу резистентшсть (у межах 30-40%) виявляли у Дншропетровсьюй (32,9%), Житомирсьюй (31,4%), Запорiзькiй (36,2%), Микола1всьюй (31,1%), Рiвненськiй (38,6%), Херсонськш (31,3%) та Черншвсьюй (30%) областях. У хiрургiчних стацiонарах Волинсько1 областi 100% штамiв Е^аесаНз були чутливими до норфлоксацину. Найменша резистентшсть збудника виявлена в м. Киeвi (10,4%) та Закарпатсьюй (11,1%) областц вщносно невисока — у м. Севастополi (16,7%), АР Крим (17,4%), Чершвецьюй (19,0%), Вшницьюй (20,6%) та Харювсьюй (21,9%) областях.
Лшезолщ з групи оксазолщошв мав вiдносно високу актившсть щодо штамiв Е^аесаИз. Резистентними до цього препарату були (19,2±1,1)% штамiв збудника. До лiнезолiду були чутливими 100% штамiв Е^аесаНз у хiрургiчних стацiонарах Волинсько1, Юровоградсько1 областей та м. Севастополя. Найбшьшу резистентшсть
Резистентшсть, %
Рис. 2. Резистентшсть Е^аесаНз до фторхшолошв в УкраШ (2008 р.).
до препарату вщзначали в АР Крим (34,7%), Донецьюй (30%) та Чершвецьюй (28,6%) областях, меншу — у Харювсьюй (4,7%), Запорiзькiй (5,1%), Микола1всьюй (5,8%), Рiвненськiй (6,2%), Кшвсьюй (8%),Чернiгiвськiй (10%), Закарпатськiй (11%) областях та м. K^Bi (7,1%).
Найбiльш активними щодо штамiв E.faecalis у хiрургiчних стацiонарах Украши були карбапенеми, зокрема, iмiпенем — (15,9±1,9)% i меропенем — (22,3±2,1)%, а також шпбггорзахщеш амiнопенiцилiни
— ампiцилiн/сульбактам — (18,1±2,6)%, амоксицилiн/ клавуланат — (20,6±2,1)%.
До амiноглiкозидiв (гентамiцину, амiкацину, канамiцину) резистентними у хiрургiчних стацiонарах Украши були у середньому (28,0±0,8)% штамiв E.faecalis. Резистентшсть до амiноглiкозидiв у рiзних регiонах Украши становила вiд 6,9 до 66,7%, що певною мiрою узгоджуеться з даними дослiджень ввропейсько1 системи нагляду за антибютикорезис-тентшстю (EARSS), проведених у 2001-2007 рр. у 28 крашах ввропи.
Так, за даними EARSS, у 2007 р. резистентшсть штамiв E.faecalis до амiноглiкозидiв становила ввд 13% — в 1спанп до 67% — в Шмеччиш, в 1сландп
— 13%, у Францп — 15%, у Швецп — 16%, в Естонп та Фшляндп — вщповщно 23 i 22%, в Грецп
— 65%. За перiод спостереження з 2001 по 2007 р. значне шдвищення резистентносл збудника до амiноглiкозидiв спостерiгали у Бельгп, Чесьюй Республiцi, Грецп, Португалп та 1спанп, зменшення показника виявлене лише в Угорщиш [6, 7].
Таким чином, за результатами аналiзу нами встановлеш суттGвi розбiжностi резистентностi нозокомiальних штамiв E.faecalis щодо рiзних груп i класiв антибiотикiв залежно вiд регюну. На нашу думку, це пов'язане не з географiчним розташуванням хiрургiчних стацiонарiв, а з мiсцевими особливостями тактики використання антибютиюв.
Невисока резистентшсть кл^чних штамiв E.faecalis до ß-лактамних антибiотикiв, зокрема, до карбапенемiв, шпбггорзахщених амiнопенiцилiнiв, глiкопептидiв а також оксазолщошв (лiнезолiд), дозволяе стверджувати доцiльнiсть !х вибору для ефективного емпiричного лшування хворих.
Результати дослiдження чутливостi до антимшробних препаратiв та данi л^ератури пiдтверджують високу резистентнiсть нозокомiальних штамiв E.faecalis до амiноглiкозидiв, тетрациклiнiв, макрол^в та фторхiнолонiв, що свiдчить про недощльшсть 1х використання для профшактики та стартово! терапп гнiйно-запальних шфекцш, спричинених цими штамами мiкроорганiзмiв.
Обсяг проведених дослiджень штамiв не дае можливост встановити достовiрнi вiдмiнностi резистентност клiнiчних штамiв E.faecalis до антибютишв в рiзних хiрургiчних стацiонарах окремих репошв та розробити рекомендацп национального масштабу щодо емшрично1 (стартово1) антибактерiальноl терапп нозокомiальних iнфекцiй.
Для отримання шформацп, необхщно1 для розробки i впровадження ефективних пiдходiв до лшування iнфекцiй, стримування поширення резистентностi мiкроорганiзмiв на мiсцевому, регiональному i нацюнальному рiвнi необхiдно налагодити систематичний ешдемтлопчний
монiторинг цього показника. Це дозволить оцшити тенденцп i прогнозувати вiрогiднiсть виникнення i поширення резистентностi збудниюв, розробити на вiдповiдному рiвнi стратегш стримування поширення антибiотикорезистентностi.
Висновки. 1. Резистентшсть нозокомiальних штамiв E.faecalis в стацюнарах е важливою терапевтичною та ешдемюлопчною проблемою. Найбiльш активнi до нозокомiальних штамiв E.faecalis iмiпенем, меропенем, амшцилш/сульбактам, амоксицилiн/клавуланат, ванкомiцин, лiнезолiд.
2. З огляду на постшш змши резистентностi нозокомiальних штамiв E.faecalis, що спостермють в рiзних регiонах, необхщно здiйснювати постiйний монiторинг резистентностi збудниюв до антибютиюв у кожному стацюнар^ i на пiдставi отриманих даних розробити лшарняний формуляр антибiотикiв
3. Тактику використання антибютиюв у кожному хiрургiчному стацiонарi слiд визначати залежно вщ мiсцевих даних щодо резистентност збудникiв до протимiкробних препаратiв.
4. Необхщно налагодити систему епiдемiологiчного нагляду за резистентшстю мiкроорганiзмiв на м^це-вому, регiональному та нацiональному рiвнi.
Список лггератури
1. Supplementation of food with Enterococcus faecium (SF68) stimulates immune functions in young dogs / J. Benyacoub, G.L. Czarnecki-Maulden, C. Cavadini [et al.] // J. Nutr. — 2003. — V.133. — P.1158-1162.
2. Franz C.M. Enterococci at the crossroads of food safety? / C.M. Franz, W.H. Holzapfel, M.E. Stiles // Int. J. Food Microbiol. — 1999. — V.47. — P.1-24.
3. Mitra A.K. A double-blind, controlled trial of bioflorin (Streptococcus faecium SF68) in adults with acute diarrhea due to Vibrio cholerae and enterotoxigenic Escherichia coli / A.K. Mitra, G.H. Rabbani // Gastroenterology. — 1990.
— V.99. — P.1149-1152.
4. Huycke M.M. Multiple-drug resistant enterococci: the nature of the problem and an agenda for the future / M.M. Huycke, D.F. Sahm, M.S. Gilmore // Emerg. Infect. Dis. — 1998. — V.4. — P.239-249.
5. Пор1вняльний анал1з основних збуднишв шфекцш дшянки х1рурпчного втручання у стацюнарах м. Киева / А.Г. Салманов, В.Ф. Мар1евський, О.1. Полщук [та ш.] // Х1рурпя Украши. — 2009. — №1(29). — С.32-35.
6. The European Antimicrobial Resistance Surveillance System (EARSS) Annual Report 2007. Available from: http://www.rivm.nl/earss/Images/EARSS%202007_ FINAL_tcm61-55933.pdf
7. European Centre for Disease Prevention and Control: Annual Epidemiological Report on Communicable Diseases in Europe 2008. Stockholm, European Centre for Disease Prevention and Control, 2008/ Available from: http:// www.ecdc.europa.eu/en/publications/Publications/0812_ SUR_Annual_Epidemiological_Report_2008.pdf
8. Глобальная стратегия ВОЗ по сдерживанию устойчивости к противомикробным препаратам. Всемирная Организация Здравоохранения, 2001. Режим доступа: http://www.who.int/drugresistance/WHO_Global_ Strategy_Russian.pdf.
9. Landry S.L. Hospital stay and mortality attributed to nosocomial enterococcal bacteremia: a controlled study / S.L. Landry, D.L. Kaiser, R.P. Wenzel // Am. J. Infect. Control. — 1989. — V.17. — P.323-329.
10. Определитель бактерий Берги: в 2 т.; под ред. Дж. Хоулта, Н. Крига, П. Снита [и др.]. — М.: Мир, 1997.
— T.2. — 368 с.
Одержано 24.06.10
Салманов А.Г., Мар1евськш В.Ф., Доан C.I.
Антибютикорезистентшсть нозоком1альних штам1в Enterococcus faecalis в х1рурНчних стащонарах Украши у 2008 р.
МШстерство охорони здоров'я Украши, м. Ки1в, 1нститут ешдемюлогп та iнфекцiйних хвороб iM. Л.В. Громашевського НАМН Украши, м. Ки1в
Дослiдженi 2689 нозокомiальних штамiв E.faecalis, видiлених у 2008 р. у пащенпв, госпiталiзованих до хiрургiчнi вiддiлень 97 багатопрофiльних стацiонарiв рiзних регiонiв Украши. Визначали чутливiсть штамiв E.faecalis до 36 антибiотикiв. Найбшьш активними антибiотиками виявилися iMineHeM, меропенем, амшцилш/сульбактам, амоксицилiн/клавуланат, ванкомiцин, лiнeзолiд. Високу резистентшсть збудника спостeрiгали до клшдамицшу (64,7%), кларитромiцину (55,6%), цефперазону (54,5%), цефтазидиму (51,2%), тетрациклшу (49%), пенщилшу (48,6%), цeфeпiму (43,7%), доксациклiну (43,7%), азитромицшу (41,3%), ципрофлоксацiну (40,3%).
Ключов1 слова: E.faecalis, резистенттсть до антибютитв, хiрургiчнi стацюнари, нозокомiальнi тфекцй.
Салманов А.Г., Мариевский В.Ф., Доан С.И.
Антибиотикорезистентность нозокомиальных штаммов Enterococcus faecalis в хирургических стационарах Украины в 2008 г.
Министерство здравоохранения Украины, г. Киев Институт эпидемиологии и инфекционных болезней им. Л.В. Громашевского НАМН
Украины, г. Киев
Исследованы 2689 нозокомиальных штаммов E.faecalis, выделенных в 2008 г. у пациентов, госпитализированных в хирургические отделения 97 многопрофильных стационаров различных регионов Украины. Изучена чувствительность E.faecalis к 36 антибиотикам. Наиболее активными антибиотиками оказались имипенем, меропенем, ампициллин/сульбактам, амокси-циллин/клавуланат, ванкомицин, линезолид. Высокая резистентность возбудителя отмечена в отношении клиндамицина (64,7%), кларитромицина (55,6%), цефперазона (54,5%), цефтазидима (51,2%), тетрациклина (49%), пенициллина (48,6%), цефепима (43,7%), доксациклина (43,7%), азитромицина (41,3%), ципрофлоксацина (40,3%).
Ключевые слова: E.faecalis, резистентность к антибиотикам, хирургические стационары, нозокомиальные инфекции.
Salmanov A.G., Marievsky V.F., Doan S.I.
Antibiotic resistance of Enterococcus faecalis nosocomial strains in Ukrainian surgical departments in 2008
Ministry of Health of Ukraine, Kiev Institute of Epidemiology and Infectious Diseases named after L.V. Gromashevsky of National Academy of Medical Sciences of Ukraine, Kiev
2689 nosocomial E.faecalis strains, isolated in 2008 from patients, hospitalized in 97 surgical department of common hospitals in different regions of Ukraine were studied. E.faecalis sensibility to 36 antibiotics was studied. Most active antibiotics were imipenem, meropenem, ampicillin/sulbactam, amoxicillin/clavulanic acid, vancomycin, linezolid. E.faecalis high resistance to clindamycin (64.7%), clarithromycin (55.6%), cefoperazone (54.5%), ceftazidime (51.2%), tetracyclin (49%), penicillin (48.6%), cefepim (43.7%), doxycyclinum (43.7%), azithromycin (41.3%) and to ciprofloxacin (40.3%) was found out.
Key words: E.faecalis, resistance to antibiotics, surgical departments, nosocomial infections.
Коментар
достаттi Салманова А.Г. тасп/'вавтор/'в "Антиб'ютикорезистентнкть нозоком/'альних штам/'в Enteгococcus ^аеса/1з в хрургчнихстационарах УкраТни в 2008р."
Одна з найбтьш серйозних проблем сучасноТ меди-цини - це профтактика та лкування нозокомiальноТ шфекцп. Нозокомiальна шфекщя — це будь-яке кл^чно розшзнане iнфекцiйне захворювання, що виникае пiд час перебування хворого у стацюнар^ а також будь-яке шфекцшне захворювання працiвника лiкарнi, що виникло шд час роботи в цьому закладк
1снуе думка, що до нозокомiальноТ iнфекцiТ належать також випадки, що стали причиною повторноТ госш-талiзацiТ хворого пiсля попереднього його лкування у стацiонарi, або якщо iнфекцiя, що не перебувала у стадп iнкубацiТ на момент госпiталiзацiТ пацiента, проявилася не ранiше шж через 48 год пiсля цього.
Нозокомiальна iнфекцiя, як правило, е полiмiкроб-ною, вона дуже стшка до багатьох протимiкробних засобiв.
Щороку в США рееструють понад 2 млн. спостере-жень нозокомiальноТ шфекцп, це 5% вщ усiх госшталн зованих хворих.
Вид нозокомiального збудника, насамперед, зале-жить вiд локалiзацiТ ускладнення та особливостей гос-штальноТ мiкрофлори у конкретнiй клiнiцi.
Структура нозокомiальних iнфекцiй значною мiрою залежить вщ профiлю стацiонару, мiкробного середо-вища окремого вiддiлення та методiв Тх профiлактики.
Розумiння принципiв терапп нозокомiальних шфек-
цiй неможливе без знання Тх збудниюв, чутливостi до антибютиюв та резистентностi до них. Потрiбно мати на увазi, що резистентжсть мiкроорганiзмiв до антибiотикiв вiдрiзняеться не тiльки в окремих краТнах, а навiть у рiзних клшках. В останнi роки застосування можторингу за единим протоколом дозволило достовiрно визначити епiдемiологiчнi показники основних збудниюв, що стало основою створення схем емтричноТ антибактерiальноТ терапiТ та виключення застосування неефективних антибютиюв.
Представлена робота присвячена важливому питанню антибютикорезистентност нозокомiальних штамiв Enterococcus faecalis в хiрургiчних стацiонарах УкраТни.
Публiкацiя виконана на високому методичному рiвнi з використанням великоТ кiлькостi дослiджень. Отриманi важливi результати, встановлено, що нозокомiальнi штами Enterococcus faecalis е серйозною ешдемюлопч-ною та терапевтичною проблемою. Авторами доведено, що найбiльш активними до нозокомiальних штамiв Enterococcus faecalis е iмiпенем, меропенем, ампiцилiн/ сульбактам, амоксицилiн/клавуланат, лшезолщ та ван-комiцин.
Безсумнiвним досягненням роботи е доведена необ-хщжсть налагодження системи епiдемiологiчного нагляду за резистентжстю мiкроорганiзмiв, як на локальному, так i регiональному рiвнях.
Р.В.Гавриш, канд. мед. наук, зав/дувач в/ддлення гн/йноУ нейрох/'рургп /' запальних ускладнень 1нституту нейрох/'рургп ¡м. акад. А.П.Ромоданова НАМН УкраТни
