CC BY
36
УДК: 378.147:17:376.68
АНГЛОМОВНЕ НАВЧАННЯ ЕТИЦ1 ТА ЕТИЧНИМ ДИСЦИПЛ1НАМ ЯК ОДИН 13 ПЕРСПЕКТИВНИХ НАПРЯМК1В НАВЧАННЯ 1НОЗЕМНИХ СТУДЕНТ1В У ВНМУ 1М. М.1. ПИРОГОВА
Серед актуальних проблем навчання шоземних студентiв у ВНЗ Укра!ни англомовне навчання е справою вiдносно новою для ВНМУ iменi М.1. Пирогова, адже у червш 2012 року вiдбувся перший випуск шоземних громадян, що навчалися англшською мовою i за Болонською системою освiти. Тому деякий досвщ роботи з таким контингентом уже накопичено, досвiд результативний, позитивний, оскшьки серед випускникiв усiх факультетiв ми мали понад десять «червоних» дипломiв.
Чому англомовне навчання, у даному випадку, «Етичним проблемам у медициш» (на 3 медичному), «Етищ та деонтологп у фармацп»(на 3 фармацевтичному та 5 клшко-фармацевтичному факультетах) е корисним i перспективним напрямком навчання шоземних студентлв? По-перше: новi дисциплши - це можливiсть творчого зросту як для студенпв, так i викладачiв. Це - зустрiч з новою науково-методичною лiтературою свiтового рiвня на iншомовних носiях; ознайомлення з теоретичними i практичними напрацюваннями, у данш царинi, зарубiжних колег; збагачення завдяки цьому вiтчизняного науково-методичного досвщу i змiсту освiти та виховання на мiжнародному, свiтовому рiвнi. По-друге: оскшьки певний час програмою выводиться для самостшно! роботи студентiв (на 3 медичному факультета - 30 год.; на 5 клш. фарм та 3 фарм. - 36 год.) - то це дозволяе оргашзувати творчу позааудиторну роботу за уподобаннями та смаками самих студентлв у галузях етично! науки. Це, в свою чергу, вимагае вщ викладача бути у курсi новлшх свiтових тенденцiй розвитку галузi, знання проблем теорп та практики, володшня новими парадигмами розвитку етичного знання, його шноващями, проблемами тощо. А це означае яюсну перепiдготовку викладача з урахуванням вищеозначених компетенцiй. По-трете, е змога ,порiвнявши вiтчизнянi та зарубiжнi концепцп та досвiд, визначити найоптимальнiшi пiдходи до збагачення змюту i рiвня освiти з урахуванням визначених шновацш. Це спричиняе перегляд навчальних програм i органiзацiю навчально-виховного процесу з застосуванням новiтнiх знань i бiльш якiсних методик i форм пiдготовки iноземних студентiв. Усе це значно тдвищуе загальну якють пiдготовки молодих фахiвцiв лiкарняного мистецтва.
В умовах глобашзацп сватово! системи медично! освiти назрiла нагальна необхщнють у переглядi вiтчизняних навчально-методичних плашв i програм з Етики, Медично! етики та деонтологп, Бю- та Ноо-етики. Сид також змiнити загальне ставлення до подiбних курсiв i спецкурсiв «за вибором» як до другорядних, оскшьки саме вони створюють ментальне поле для виховання необхщних якостей молодих спещалюпв, тому що в умовах нових еколопчних, сощальних, економiчних та особистiсних чинникiв, там курси стають життево значимими, найважлившими для виживання людства та уае! екосистеми взагалi.
В Украш для студенпв-медишв зi спецiальностей «Шкувальна справа», «Педiатрiя», «Медико-профшактична справа» у межах ушверситетських навчальних програм iснують предмети: «Етика», «Деотологiя у медицинi», «Етичш проблеми у медицинi», а також «Етика i деонтологiя у фармаци». На жаль, у медичних психолопв та стоматологiв такi вибiрковi курси вшсутш В iснуючих же програмах е безлiч недолiкiв: завеликий тематичний обсяг при мiнiмумi часу для вивчення; бiльшiсть тем вiдзначаеться поверхневим змiстом i не поеднуеться спльним iдейним стрижнем (вiдсутнi блоки,що розкривають мiжпредметнi зв'язки); не враховуеться наступнють у навчаннi. Наведемо у приклад програму «Етичнi проблеми у медициш» (К., 2006): бшьшстъ тем присвячено не висвiтленню проблем, а засвоенню деонтологп «скопом»: у псииатрп, ирургл, травматологи, онкологи, дермато-венерологп, терапи, педiатрil, акушерствi, пнекологи, отоларингологи, стоматологи тощо - i все це мае вмютитись у 14 лекцiйних годин. При цьому у перелш питань до пдсумкового контролю входять або суто психолопчш, або суто клшчш, психiатричнi проблеми як то: «Закони рацiонального харчування», «Лiкувально-активiзуючий режим», «Аутогенне тренування», «Сон i його цшюще значення, фази сну», «Вимоги до харчування людей рiзних вiкових категорш», «Професiйнi шкiдливостi у дiяльностi медпращвника та медичних психологiв» i т.д. Причому етичнi дисциплiни читаються студентам задовго до вивчення ними клшчних дисциплiн. [6].
На наш погляд, у етико-правову пiдготовку майбутнiх лiкарiв слiд внести деяку системнiсть, послшовшсть i наступнiсть. Так,на перших курсах при вивченш мовних блокiв : латини, англшсько!, французько!, нiмецькоl, укра!нсько!, росiйськоl тощо слiд вносити у програми етико-деонтологiчну тематику, термiни, при^в'я, описи перiодiв розвитку медико-етично! думки, як це практикуеться при викладанш курсу «Iсторil медицини»( де вшбуваеться знайомство з корифеями етико-деонтологiчноl думки: Пппократом, Гераклiтом, Демокрiтом, Сократом, Платоном, Арктотелем, Епiкуром тощо. На другому кура при вивченш фшософп лопчним видаеться вивчення етичних iдей Античносл, Середньовiччя, Вiдродження, Етицi Гумманiзму: 1деям Ф.Бекона, Б.Спiнози, 1.Бентама, I.Канта, О.Конта тощо; а також розширити уяву студенпв про вагомий внесок у розвиток свггово! етико-деонтологiчноl теорil i практики видатних учених-медикiв Укра!ни: М.Максимовича -Амбодика, Д.Самойловича, М.Пирогова, М. Стражеско, Ф.Яновського, Д.Заболотного, О.Богомольця, М.Ясиновського, М.Амосова та шших. Головним завданням тут постае створення «досвiдного поля» у юторичному та тематично-проблемному ключ^ адже досвiд, як i культура, на жаль, не передаеться, а поступово набуваеться самою людиною: «культура не е сукупшстю максим, котрi слщ запам'ятати... культура - це дух самотзнання, самосвiдомостi, результат руху»[1].
Для И розбудови «noTpi6Ha уся iсторiя людства в ii драматизмi - Античнiсть в ii негативному i позитивному проявах, Середньовiччя, Вiдродження тощо. Вони повинш бути пережитi особистктю»[там же]. Для цього, на думку науковшв, потр1бно,»щоб навчання усiм предметам велося та, щоб у стислiй формi вщтворювався дiйсний iсторичний процес народження i розвитку знань». В англомовному шоетшчному середовищi задля послiдовностi та iсторичноi справедливостi важливо застосовувати iнформацii про вщомих вчених та видатних дiячiв науки i культури даного етносу. На жаль, суттевим недолiком сучасного стану освии е вiдсутнiсть того синтетичного тдходу, який би пов'язував ii рiзнi фрагменти, науки [5].
Вчетверте, при порiвняннi вiтчизняних джерел iз вищеозначених питань, виявилось, що вони е переважно теоретизованими, тодi як закордоннi, навпаки, поступаючись у теоретичному плат, мають суто практичний, прикладний характер. Отже, вдале поеднання обох пiдходiв , на нашу думку, значно зблизило б та гармошзувало вщповщш навчально-виховнi системи тдготовки молодих медичних кадрiв. Таке поеднання зняло б основне протирiччя - подолання однобiчного формування лише теоретичного, або лише практичного рiвня розвитку моральноi свiдомостi студентiв.
Перiод демократичних змш у незалежнiй Украiнi характеризуеться прийняттям низки документiв, присвячених морально-етичному, деонтолопчному та економiчному регулюванню медицини. Так ,за вимогою ст.76 Основ законодавства Украши та Указом Президента Украши вiд 15 червня 1992 року затверджена Клятва лшаря, змкт якоi мiстить усi важливi норми медичноi етики та деонтологiчнi принципи i враховуе мiжнародний досвiд та основш етичнi положення клятви Пппократа. За А.Савицькою, «норми, якi передбачають обов'язки лiкаря у присязi, поеднують у собi якостi юридичного велшня з якостями морально-iдеологiчного iмперативу» [7].
В Украш для студентiв-медикiв у етичнш царинi 2008 року видано тдручник «Медичне право Украiни» (Стеценко С.Г., Стеценко В.Ю.), що забезпечуе такий напрямок тдготовки як «Нормативна етика»; 2005 року В.М.Запорожаном, М.Л.Аряевим видано шдручник «Бюетика» для студенлв вищих медичних навчальних закладiв 1У рiвня акредитацп, який 2008 року було перекладено англiйською мовою для шоземних студентiв, що навчаються в Украш. У даний час провщш фахiвцi у цьому напрямi працюють над розробкою Етичного кодексу лшаря Украiни з приблизно такою структурою: I. Загальш положення. II. Загальш обов'язки лiкарiв. III. Спецiальнi обов'язки лiкарiв :а) Лiкар i патент; б) Лiкар i права члешв сiм'i; в) Взаемодiя i вщносини з колегами та iншими пращвниками системи охорони здоров'я. IУ. Вщповщальшсть за порушення норм Етичного кодексу лшаря Украiни. Заключнi положення (про межi ди Кодексу, порядок перегляду i змiни норм)[9]. На думку !Сенюти, «цей Кодекс повинен бути затверджений Указом Президента Украши, на зразок Клятви лшаря Украши, i, вщповщно, мае стати пiдзаконним нормативно-правовим актом»[8]. За В.I.Давидовським, який вивчав проблеми лiкарських помилок, «лiкаревi доручаеться турбота про людське здоров'я, тому його моральна вщповщальнють через це набувае специфiчних рис у порiвняннi з шшими професiями, що не мають у людиш прямого об'екту iх дiй» [3]. На думку цього автора, юнуе прямий зв'язок мiж етичними похибками i правовими порушеннями в процесi надання медичноi допомоги: «очевидно, що у тих медичних колективах, де спостертаються порушення морально-етичних та деонтолопчних норм, вiрогiднiшi й проблеми юридичного характеру»[3].
У зарубiжнiй (англомовнiй) лiтературi цiй проблемi присвячено чимало уваги : вщ питань компетентностi лiкаря, аналiзу лшарняних помилок, халатностi, злочинiв, зловживань, дефекпв у наданнi медичноi допомоги до визначення об'ективних та суб'ективних причин ятрогенш, iх типiв та прикладiв. Безумовно, цi питання повиннi обов'язково бути включен у програми вузiвськоi, до клiнiчноi пiдготовки майбутнiх медичних фахiвцiв.
Нам видаеться, що доцшьно б включити до такоi програми i деякi iншi системи штеракцш та взаемостосункiв спецiалiста-медика: «Лiкар- Природа-Еколопя», «Лiкар-Наука-Сучаснi iнновацiйнi технологii», «Лiкар-Технiка-Iнструментарiй-Обладнання», «Лшар-Фармашя-Фармакогенетика», «Лiкар як Особистiсть», «Лiкар-Проблеми та Фiлософiя Життя i Смертi», «Моделi лiкарськоi дiяльностi», «Типологiя та моделi поведiнки Пацiентiв», «Лiкар-Компетенцiя i Компетентшсть». Поза усяким сумнiвом, чiльне мюце мае посiсти вивчення вiтчизняних та мiжнародних юридично-правових джерел, якi обгрунтовують та унормовують поведiнку й дiяльнiсть сучасного лiкаря, визначають коло його обов'язюв та типи вiдповiдальностi.
У межах Нормативноi етики студентами-медиками у обов'язковому порядку мають бути опрацьоваш «Клятва Пппократа», «Женевська Декларацiя»(1948), «Мiжнародний кодекс з Медичноi етики»(1949), «Гельсшгська Декларацiя про медико-бiологiчнi дослiдження за учасл людей» (1964), «Декларацiя ВМА» Про використання тварин у медико-бюлопчних дослiдженнях» (1989), «Декларацiя про планування сiм'i»(1967), Токiйська «Декларацiя про» полиику у галузi забезпечення прав патента у £врот»(1994), Мадридська «Декларацiя про генетичне консультування i генну шженерда»(1987), Токiйська (1975) «Декларацiя про позицп лiкарiв щодо катувань, покарань та негуманного поводження з ув'язненими», «Конвеншя про права людини i Бюмедицину» (Рада Свропи, Орв'едо, 1997).
Лише перелш вищеозначених тем i таких важливих етичних докуменпв, як «Декларашя про Евтаназiю», Гонконгська «Заява про персистуючий вегетативний стан» (1989), Венешанська декларашя «Про термшальний стан» (1983) тдтверджують нагальнiсть розгляду медичними фахiвцями найактуальнiших проблем сучасноi медицини, обов'язкове знання i виконання законiв Нормативноi етики, мiжнародних та вiтчизняних правових документiв. Змiнюеться i сама система тдготовки фахiвцiв-медикiв: вона все бшьш стае «особистiсно-орiентованою». Сучасний спешалкт повинен не лише оволодiти певною медичною профеаею, але й умгги адаптуватися до змiн у житп, умов ринковоi економiки, бути здатним конкурувати на ринку працi, вщчувати себе
хазя!ном-розпорядником, управлiнцем-органiзатором, готовим до планування i передбачення тенденцш розвитку галузi, науки в цшому: ставити запитання, приймати рiшення.
Виховати майбутшх фахiвцiв авторитетними, глибоко освiченими людьми, носiями високо1 загально1, свиоглядно!, професшно!, психолопчно!, етично1,естетично1, фiзичноl та еколопчно! культури - ось перелш основних напрямкiв i завдань сучасно! системи освгга i виховання. Вони ре^зуються через створення вiдповiдних умов навчально-виховного процесу : через практичне залучення студентсько! молодi до рiзноманiтних видiв суспiльного життя та практики, багатьох видiв творчо! дiяльностi - науково-дослщницько! (СНТ, аспiрантура,магiстратура); техшчно! (гуртки, товариства, рацiоналiзаторство,винаходи); культурно-просвиницько! (лекторп,конкурси, клуби, СТЕМи ), громадсько!, оздоровчо-спортивно!, тощо.
Збагачення естетичного досвiду студентiв стае можливим за умов краезнавчих подорожей, походiв, участi у оглядах та конкурсах творчих робгг, через розвиток художшх здiбностей. Для створення умов розвитку студентства у ВНЗ слщ керуватися певними техшками, технологiями, принципами i пiдходами [2].
Так, слад розумiти принцип «фундаменташзаци» вищо! освгга «не лише як синтез наук - природничих, технiчних i гумаштарних, а як 1х змiстовну еднють [2]. Така еднiсть стае можливою за умов iнтегративного навчання, сутнюного (з опануванням основ), системного (з наголосом на едностi структурних компоненпв), синергетичного (мiжпредметного, мiжгалузевого) пiдходiв, коли при зростанш ролi мiжпредметних зв'язшв, усi викладачi працюють злагоджено у напрямку розвитку здiбностей та особистюних якостей студентiв. Формування молодо! людини як особистосп вiдбуваеться за певними законами, i на кожному еташ мае свою специфiку, протирiччя, особливосп. До ВНЗ потрапляе уже певним чином сформована молода людина з набором фiзичних, психосощальних та культурних характеристик. На жаль, викладачi ввдають перевагу вивченню iнтелектуальних здiбностей студенпв. Використанi нами методики ТББОЬ виявили у студентiв-медикiв таш загальнi групи iнтелектуальних здiбностей як: а) вiзуально-просторовi (художнi); б) тiлесно-кiнестетичнi (рухов^спортивш); в) логiко-математичнi. Значного розвитку потребують: вербально-лiнгвiстична; мiж- персональна та штра-персональна (комунiкативнi) сфери. Бiльшiсть студенпв-англомовнишв потребуе розвитку загально! ерудици, абстрактного мислення, аналiтико-синтетичних навичок, логiки, мислення, розвитку цшсно! ( у тому чи^ науково!) картини свiту.
Сучасний викладач етичних дисциплiн мае широко використовувати наочшсть : схеми, шюстрацп, фото-та вiдео-матерiали, кабiнетну систему та засоби мультимедiа для реалiзацil поставлених цiлей освiти. Нова освиньо-виховна модель передбачае кiлькiснi та яюсш змiни у розвитку обох сторш НВП: !х перехiд вiд простого ствтдпорядкування до спiвпрацi i ствтворчосп. Адже насправдi, як зазначав А.С.Макаренко, «вщносини е iстинним об'ектом нашо! педагопчно! дiяльностi»[4]. Ознаками особистiсно-орiентованого навчання i виховання студентсько! молодi е: а) не рольове, а особиспсне стлкування; б) довiрливий i конструктивний взаемозбагачуючий дiалог; в) обмiн досвщом; г) «акмеологiчний шдхщ»(вщ «акме»= тк,вершина, квiтуча сила), що сприяе самореалiзацil, самоактуалiзацil, саморозвитку учасникiв навчально-виховного процесу; д) утвердження вама засобами цшностей емоцiйного благополуччя, оптимiстичного ставлення до Свиу, Людини i Природи.
1. Бердяев Н.А. «Самопознание» / Н.А. Бердяев //- Париж, 1939.
2. Зазыкин В.Г. Акмеологические проблемы / В.Г., Зазыкин, А.П. Чернышев // Обзор информации. Вып.6. НИИВШ - М., 1993.
3. Запорожан В.М. Бюетика: Пщручник / В.М. Запорожан, М.Л. Аряев // - К.: Здоров'я, 2005.
4. Макаренко А.С. О воспитании / А.С. Макаренко // М.: Прогресс, 1989.
5. Некрасов А.И. Этика: Учебное пособие / А.И. Некрасов // - Х.: 000 «0диссей»,2003.
6. Пономарьова Л.М. Етичний кодекс лшаря Укра1ни та необхщшсть фундаментально! перебудови етико-деонтолопчних та юридично-правових курав в умовах вищого медичного закладу / Л.М. Пономарьова // - Ки!в-Вшниця -2010, С.51-54.
7. Савицкая А.Н. Возмещение ущерба, причиненного ненадлежащим врачеванием / А.Н. Савицкая // - Львов: Вища школа, 1982.
8. Сенюта I. Медичне право: право людини на охорону здоров'я / I. Сенюта // Монографiя. - Львiв: Астролопя, 2007.
9. Стеценко С.Г. Медичне право Укра1ни: Пщручник / С.Г. Стеценко, 1.Я. Стеценко // - К.: Всеукра!нська асощащя видавцiв «Правова eднiсть», 2008.
10. Medical Ethics Today. The BMA's handbook of Ethics and Law.- London BMI Books, 2 ed, 2004.
УДК 616.23/.24-002+378.147
ФОРМУВАННЯ ЗНАНЬ, УМШЬ I ПРАКТИЧНИХ НАВИЧОК З ПУЛЬМОНОЛОГИ ПРИ ЩДГОТОВЩ
ЛЖАР1В-ШТЕРШВ З ФАХУ „ВНУТР1ШН1 ХВОРОБИ"
Пiдготовка спещалк™ до вищо! освiти, зокрема медично!, передбачае профiлiзацiю навчального процесу. Кожний з еташв навчання визначаеться його щллю, досягнення яко! забезпечуеться дiяльнiстю викладацького складу та виробленням особистих штелектуальних зусиль молодих фахiвцiв. Ефектившсть навчального процесу та його надшшсть визначаються об'емом та якiстю знань по пульмонологи, рiвнем умiнь, професшних навичок, науковим кругозором, необхiдних лкарям-штернам, якi визначають !х професiйну адаптащю до самостийно! лiкарсько!' творчо! дiяльностi.
Ключов1 слова: медична пiслядипломна осв™, пульмонологiя, навчально-практичний консультативний центр.
Багатоступенева тдготовка спещал1ст1в з вищою освггою, зокрема медичною, передбачае профшзацю навчального процесу. Законом Укра!ни "Про осв1ту" передбачена можлив1сть отримати базову та повну середню
