CC BY
68
раїни / О.Г. Резніков // Перший національний конгрес з біое-тики. Тези доповідей. - К., 2001. - С. 10.
11. Стефанов А.В. Этические принципы проведения клинических исследований лекарственных средств / А.В. Стефанов, В.И. Мальцев // Перший національний конгрес з біоетики. Тези доповідей. - К., 2001. - С.Э7.
12. Трахтенберг И.М. Альтернативные методы и принципы научной целесообразности в медико-биологических исследованиях / И.М. Трахтенберг, А.Г. Рєзников // Перший національний конгрес з біоетики. Тези доповідей. - К., 2001. - С.38.
ат
БИОЭТИЧЕСКОЕ ОТНОШЕНИЕ К ЛАБОРАТОРНЫМ ЖИВОТНЫМ В УЧЕБНОМ ПРОЦЕССЕ Денисенко С.В.
Ключевые слова: животные, эксперимент, учебный процесс, биоэтическое отношение, патогенез
Обязанностью экспериментатора является достижение сопоставимых результатов исследования при использовании минимального количества лабораторных животных. Воспроизведение патофизиологических процессов на животных в учебном процессе — это формирование, в первую очередь, этических норм и бережного отношения к животным, а так же применение альтернативных подходов и способов обучения. Соблюдение биоэтических принципов касается всех направлений изучения материала дисциплин медицинского, ветеринарного и биологического профиля.
Summary
BIOETHICAL TREATMENT OF LABORATORY ANIMALS IN THE PROCESS OF STUDYING Denysenko S.V.
Key words: animals, experiment, process of studying, bioethical treatment, pathogenesis
The experimenter's duty is to achieve the productive results of the investigation by means of using the minimal quantity of laboratory animals. Reproduction of the pathophysiological processes in animals in the process of studying is forming, first of all, ethical norms, careful treatment of animals and using alternative approaches and methods of studying. Adhering of the bioethical principles should be applied to all directions of studying of the material in medical, veterinary and biological sphere.
ник "Фізіологія та патологія імунітету, гемостазу та перекісного окислення ліпідів". - Полтава, 1997. - С. 6.
8. Кундієв Ю. Біоетика: витоки, стан, перспективи / Ю. Кундієв, М. Кисельов // Вісник НАН України. - 1999. - №8. - С. 6-12.
9. Мелихов О.Г. Этические комитеты и клинические испытания лекарственных средств / О.Г. Мелихов // Клиническая фармакология и фармакотерапия. - 1997. - Т.6, №3. - С. 21-25.
10. Резніков О.Г. Проблеми етики при проведенні експериментальних медичних та біологічних досліджень на тваринах Ук-
УДК 37.013.83:616-051 Демченко Н.М., Мішук К.О.
АНДРАГОГІЧНІ АСПЕКТИ В ПЕДАГОГІЧНІЙ СПАДЩИНІ МИКОЛИ ПИРОГОВА
ВДНЗУ «Українська медична стоматологічна академія», м.Полтава
У статті розглядаються андрагогічні аспекти в педагогічній спадщині Миколи Пирогова. Схарактеризовано місце й роль М. Пирогова в історії вітчизняної андрагогіки другої половини ХІХ століття. У роботі проаналізовано ідеї розвитку вітчизняної андрагогіки у педагогічній спадщині Миколи Пирогова.
недільні школи.
ному періодові належить скарбниця педагогічної
Ключові слова: М. Пирогов, педагогічна спадщина, андрагогіка
В умовах стрімкого розвитку освітніх послуг, що пропонують дорослим, сформувався відносно новий напрямок освітньої сфери - андрагогіка. Важливим джерелом продуктивного пошуку нових шляхів розвитку теорії і практики навчання та виховання є їхні історико-педагогічні передумови. У зв'язку з цим виникає об'єктивна потреба в поглибленому осмисленні педагогічної думки минулого, яка за своєю сутністю є «завжди персоніфікованою» [1]. Вивчення педагогічної персоналії дозволяє дослідити історико-педагогічний процес із позиції його творців, сприяє розширенню ореолу педагогічної думки. Увагу сучасних дослідників насамперед привертають педагоги, діяльність яких належить кризовим, переломним для держави історичним періодам.
Складними соціально-економічними, політичними умовами розвитку країни та активними пошуками нових методолого-теоретичних основ становлення вітчизняної андрагогіки характеризується друга половина ХІХ століття. Окресле-
спадщини провідних вітчизняних та українських педагогів, діячів освіти, просвітників, учених, мислителів, зокрема Х. Алчевської, М. Бунакова, В. Вахтерова, М. Корфа, М. Пирогова, К. Ушинського, Т. Шевченка та ін.
Однією з непересічних персоналій цього часу є Микола Пирогов (1810-1881) - учений і педагог, професор, член-кореспондент Російської Академії наук, основоположник воєнно-польової хірургії, анатом-хірург, значущість і результативність педагогічної і просвітницької діяльності якого високо поцінована його сучасниками. М. Пирогов є одним із реформаторів системи освіти у Російській імперії у ІІ пол. ХіХ ст., засновником університету в Одесі, недільних шкіл, попечителем Одеського і Київського навчальних округів, автором проекту реформи школи, в якому він заклав основи нової педагогічної системи.
У різні часи аналізові підлягала здебільшого наукова спадщина вченого, унаслідок чого М. Пирогова знали передовсім як хірурга-
анатома, що завадило комплексному висвітленню сучасниками його теоретичних ідей і результатів масштабної просвітницької діяльності. Метою даної розвідки є виявлення ідей розвитку вітчизняної андрагогіки у педагогічній спадщині Миколи Пирогова.
Педагогічна спадщина М. Пирогова сповнена реформаторських ідей як щодо розвитку шкільної системи навчання, так і стосовно еволюції вітчизняної андрагогіки як науки, що займається проблемами освіти дорослих. Слід відзначити, що М. Пирогов розглядав педагогіку як науку про виховання не тільки дітей, але й людини взагалі. Учений не залишив після себе спеціальної фундаментальної праці з педагогіки, лише статті, промови, циркуляри і звіти. Однак і в цій спадщині є багато значущих, оригінальних думок і положень, викладених людиною, розум якої був дисциплінований науковим мисленням. Варто відзначити, що педагог вважав формування “справжніх людей” одним з найважливіших питань життя. Головний шлях цього - моральне виховання особистості, в якої наукові знання, переконання, почуття громадянського обов'язку вживаються з релігійно-християнською мораллю.
Поєднання та розвиток різноманітних форм позашкільної освіти та просвітництва дорослих у другій половині ХІХ століття супроводжувалось зародженням перших педагогічних ідей та теоретичних положень у сфері освіти дорослих. Виникнення педагогічних ідей у галузі загальної освіти дорослих у Російської імперії пов'язане із економічним і суспільно-політичним розвитком країни у другій половині ХІХ століття. З одного боку, розвиток капіталістичного виробництва висував нові, більш високі вимоги до рівня грамотності, освіти і розвитку робітників. З іншого -зростання громадянської самосвідомості й політичної активності самих робітників обумовлювало їхнє прагнення до освіти. Для стихійних форм позашкільної освіти дорослого населення потребувалося теоретичне осмислення.
Основою для формування перших дидактичних ідей стала діяльність недільних загальноосвітніх шкіл. Метою таких шкіл було навчання всіх бажаючих грамоті, оскільки чимала частина населення країни не вміла ні читати, ні писати, і виникала досить велика потреба в отриманні хоча б елементарних знань. Засновані як навчальні заклади для дорослих і дітей, недільні школи були найбільш ранньою формою освіти.
Офіційний дозвіл на відкриття недільних шкіл і практичну допомогу для їх створення забезпечив М. Пирогов, обіймаючи посаду попечителя Київського навчального округу. У листі до міністра освіти від 13 жовтня 1859 р. він писав: «Беручи до уваги користь недільних шкіл для дітей трудового класу, які не мають ні часу, ні грошей, я дозволив... студентам відкрити недільну школу для хлопчиків» [3].
Перша недільна школа була відкрита 11 жовтня 1859 року в приміщенні Києво-Подільського
повітового дворянського училища. У ній навчалося понад сто учнів віком від семи до тридцяти років. Це були кравці і шевці, столяри і маляри, токарі, особи без професії. Заняття проводились у недільні та святкові дні. Особливістю їх було не тільки те, що учні навчалися там безкоштовно, а й те, що вчителі працювали добровільно. В основному це були студенти Київського університету, в майбутньому велика плеяда відомих учених, письменників, громадських діячів — цвіт української інтелігенції. Серед них: Михайло Петрович Старицький — талановитий український поет, драматург і прозаїк, який певний час жив на Поділлі; Михайло Петрович Драгоманов — український публіцист, історик, фольклорист і громадський діяч; Анатолій Патрикійович Свид-ницький — письменник, який особисто склав для недільних шкіл підручник «Русская азбука»; Ка-леник Васильович Шейковський — мовознавець, етнограф і видавець, автор «Південно-руського словника», написав для недільних шкіл підручник «Домашня наука»; Веніамін Йосипович Пор-тугалов - відомий лікар-публіцист та ін. Усього для першої недільної школи висловили бажання бути вчителями 17 студентів університету та один студент духовної Академії. Офіційний догляд за недільними школами було доручено професорові Павлову та штатному доглядачеві повітової школи І. Слєпушкіну [5].
Пізніше, у 1863 р. М. Пирогов у своїй праці «О воскресных школах» визначав: «За запровадження недільних шкіл узялися першими малороси, ревні шанувальники Куліша та Шевченка, кращі учні професора Павлова... Вчителі, кращі і за здібностями, і за моральністю, взялися навчати грамоти, письма і рахування з несподіваним педагогічним тактом, звернули увагу на нові засоби навчання, зайнялися ними і досягли успіхів понад всякого чекання» [6]. М. Пирогов відзначав «разючу відмінність між цією недільною школою і звичайними казенними школами і в їхніх прийомах, і в їхніх способах навчання, і в поводженні учителя з учнями» й робив висновок, що «недільні школи - предмет необхідності» [5]. Вчений підкреслював, що «у нас недільні школи важливі не стільки тому, що поширюють грамотність шляхом найнадійнішим, - тобто шляхом приватної ініціативи та благодійності, - скільки тим, що заохочують до навчання ремісничий і робітничий клас народу, відволікаючи їх, разом з тим, від неробства та розгулу» [6].
Програма недільної школи, на думку М. Пирогова, повинна була складатися з навчання писемності й осмисленої грамоти, лічбі та деяким технічним предметам. Загальнопринятий предмет «Закон Божий» повинен був уходити в програму лише там, де не було розкольників» [6]. Щоб уникнути проникнення розкольництва до шкіл, цей предмет повинен був викладати не священик, а семінарист або учень духовної академії.
Що стосується зміни програми недільних шкіл
з метою збільшення числа предметів, то тут М. Пирогов був непохитний: «Іншої програми для простих, народних недільних шкіл не може і не повинно бути... Чим обмеженіше і чіткіше буде мета, тим вірніше результати. А мета народних недільних шкіл і повинна полягати в поширенні осмисленої грамотності» [б]. На основі статті М. Пирогова «О воскресных школах» можна зробити висновок, що заняття в школі відбувалися раз на тиждень у неділю протягом двох годин. Учили грамоті, письму, лічбі і все це «з незвичайним педагогічним тактом», що, у свою чергу, значно впливало на успіхи учнів.
Недільна школа як свого роду новий педагогічний феномен стала користуватися великою популярністю серед населення, оскільки мала суттєві позитивні відмінності від казенних шкіл XIX століття. Така форма навчання стала залучати все більше число учнів, і на початок 60-х років XIX століття недільні школи були організовані не лише в столичних і губернських містах, але і в повітах, а також в селах [4].
За свідченням М. Пирогова, викладачі - студенти, гімназисти старших класів, шкільні вчителі та інші особи - працювали із величезним захопленням, застосовували нові методи навчання, внаслідок чого «грамота засвоювалась майже вдвічі й навіть втричі швидше, ніж у повітових та інших училищах, які відвідувалися щоденно»
[5]. Учителі київських недільних шкіл одними з перших застосували звуковий метод навчання
Реферат
АНДРАГОГИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ В ПЕДАГОГИЧЕСКОМ НАСЛЕДИИ НИКОЛАЯ ПИРОГОВА.
Демченко Н.М., Мишук К.О.
Ключевые слова: Н. Пирогов, педагогическое наследие, андрагогика, воскресные школы.
В статье рассматриваются андрагогические аспекты в педагогическом наследии Николая Пирогова. Охарактеризовано место и роль Н. Пирогова в истории отечественной андрагогики второй половины ХІХ века. В работе проведен анализ идей развития отечественной андрагогики в педагогическом наследии Николая Пирогова.
Summary
ANDRAGOGIC ASPECTS IN MYKOLA PYROGOV'S PEDAGOGICAL HEREDITY.
Demchenko N.M., Mishuk K.O.
Key words: M. Pyrogov, pedagogical heredity, andragogics, Sunday schools.
Andragogic aspects in Mykola Pyrogov's pedagogical heredity have been considered in the present article. M.Pyrogov's place and role in the history of home andragogics of the second half of the XIX century have been characterized. The ideas of home andragogics development in Mykola Pyrogov's pedagogical heredity have been analyzed in the present paper.
читанню замість буквеного. 1.1. Слєпушкін (завідувач недільної школи на Подолі) підкреслював, що Пирогов зміцнив становище недільних шкіл у Києві й “полегшив їх появу в інших містах” [4].
Отже, у статті схарактеризовано місце й роль М. Пирогова в історії вітчизняної андрагогіки другої половини ХІХ століття. З'ясовано, що М. Пирогов займає чільне місце в плеяді вітчизняної інтелігенції другої половини ХІХ століття як активний учасник громадсько-педагогічного руху, що відстоював ідею створення недільних шкіл, брав участь у реалізації провідних освітніх ініціатив, спрямованих на утвердження в суспільній свідомості цінностей освіти, створення загальнодоступної системи освітніх закладів, поступового переходу від класичної до сучасної шкільної програми, гуманізацію шкільного життя.
Література
1. Василькова Т.А. Основы андрагогики: учебное пособие / Т.А.Василькова. - М. : КНОРУС, 2009. - 256 с.
2. Левківський М. В. Освітньо-педагогічна діяльність М. Пирогова / М.В.Левківський // Історія педагогіки : підруч. для студ. вищ. навч. закл. / М.В.Левківський. - [Вид. 2-ге, доповн.]. - К. : Центр навч. л-ри, 2006. - С. 227-230.
3. Основы андрагогики: Учеб. пособие для студ. высш. пед.
учеб. заведений / [И.А.Колесникова, А.Е.Марон,
Е.П.Тонконогая и др.] ; Под. ред. И.А.Колесниковой. - М. : Издательский центр «Академия», 2003. - 240 с.
4. Очерки истории школы и педагогической мысли народов СССР. Вторая половина ХІХ в. / Отв.ред. А.И.Пискунов. - М. : «Педагогика», 1976. - 600 с.
5. Пирогов Н.И. Вопросы жизни. Избранные педагогические сочинения / Пирогов Н.И. - М., 1985. - С.29-51.
6. Пирогов Н.И. О воскресных школах. Избранные педагогические сочинения / Пирогов Н.И. - М., 1985. - С.301-308.
