CC BY
19
© Кущ О. С.
УДК 612.821.6:159.928 Кущ О. С.
АНАЛ1З МЕТОДОЛОГ1ЧНИХ П1ДХОД1В ДО ВИВЧЕННЯ ПСИХОФ1З1ОЛОГ1ЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ОСОБИСТОСТ1 У ТВОРЧ1Й Д1ЯЛЬНОСТ1
Кременчуцький нацiональний унiверситет iменi Михайла Остроградського (м. Кременчук)
akushch2005@gmail.com
Робота виконана згiдно плану науково-дослщ-ницьких робiт Кременчуцького нацiонального уы-верситету iменi Михайла Остроградського та вщ-повiдно до науково-дослiдноI теми «Удосконалення програмно-нормативних основ фiзичного вихован-ня у навчальних закладах» (№ державно! реестраци 0111и001733).
До^дження психолопчних феноменiв в силу !х складност та багатоаспектностi змушенi обмеж-уватися аналiзом лише певного кола проблем при абстрагуванн вiд iнших. У той же час вщповщно до актуального на сьогодншнм день мiждисциплiнар-ного пiдходу, такi дослiдження можуть в значнiй мiрi пiдвищити свою об'ективнють, якщо вони будуть враховувати розумшня нерозривностi iснування в Ыдивщуальних особливостях людини зовнiшнiх (психологiчних) i внутрiшнiх (нейродинамiчних, пси-хофiзiологiчних) чинниюв. 1дея про взаемозв'язок психофiзiологiI i психологiI у вивченнi особистiсних особливостей Ыдивща сформувалася в XX стол^ i може бути пiдкрiплена словами О. М. Леонтьева, який стверджував, що за дiяльнiстю i психiчними образами, що регулюють II, вщкриваеться грандiозна фiзiологiчна праця мозку (О. М. Леонтьев, 1974) [6]. Це робить актуальною проблему переходу вщ ана-лiзу дiяльностi до аналiзу мозкових процесiв, що II реалiзують [8].
Метою роботи було узагальнити положення на-уково! лггератури, якi стосуються дослiдження феномену творчост в психофiзiологiI, висвiтлити основы теоретичн пiдходи.
У сучасних наукових тдходах до розумiння приро-ди людини дослiдники орiентуються на таю рiвнi ор-ганiзацiI людськоI особистостi, якi взаемопов'язанi мiж собою i перетiкають один в Ышмй: фiзiологiчний, психофiзiологiчний, психологiчний, поведiнковий, сощальний. Останнiм часом видiляють рiвень твор-чостi, творчоI активностi (дiяльностi), який харак-теризуе здатнiсть iндивiда яюсно змiнювати навко-лишнiй свiт. Це призвело до видтення ще одного, нового напряму психофiзiологiI - психофiзiологiI творчостi. Одним iз завдань цього напряму е праг-нення дiзнатися i вивчити людську здатнiсть яюсно перетворювати навколишне середовище [2]. Розви-ток когнiтивного напряму психологiI, удосконалення нейрофiзiологiчних методiв сприяли становленню когнiтивноI нейрофiзiологiI, що займаеться ви-вченням мозкових механiзмiв окремих когнiтивних
процеЫв (уваги, сприйняття, пам'ятi, уяви тощо), а також в рамках когнiтивноI нейрофiзiологiI форму-ються пiдходи до вивчення специфiчних для людини видiв психiчноI дiяльностi, зокрема, творчост^ де центральним об'ектом дослiдження став мозок людини, включаючи кiрковi та пiдкiрковi структури [8].
Пщтвердження необхiдностi вивчення психоф^ зiологiчних основ творчост зустрiчаеться в роботах ряду дослщниюв [3,13]. В одному з пiдходiв до проблеми творчост за основу приймаеться ппо-теза надлишковост мозку, згiдно з якою нервова система тварин дозволяе ^ виконувати функци, не завжди життево необхiднi. Надлишковiсть розум^ еться як здатнють до виконання складних дм, що не е обов'язковими для бюлопчного виживання в при-родних умовах. На вщмЫу вiд тварин мозок людини володiе саме такою здатнютю. Надлишковiсть е поняттям функцюнальним, а не анатомiчним, тому вона може зростати в мiру накопичення знань i фор-мування все бтьш емних в Ыформацмному вщно-шеннi понять, анатомiчна будова мозку при цьому не змшюеться. Згщно з цiею гiпотезою психофiзi-ологiчний аналiз складових творчостi, творчоI осо-бистостi та особливостей е не ттьки закономiрним, але й необхщним заходом II наукового вивчення [9].
У вивченн психiчних феномеыв спостерiгаеться нова хвиля iнтересу до доогмдження розумовоI ди яльностi за допомогою реестраци сумарноI елек-тричноI активностi мозку, що вiдводиться з поверхн шкiри голови. Це пов'язано з появою нових мате-матичних алгоритмiв обробки скальпових потенц^ алiв, наприклад, аналiзу незалежних компонент ЕЕГ [5,10], а деяк вченi вважають, що бюлопчною пе-редумовою багатьох найважливших властивостей психiки е особливост нервових процесiв або загаль-н фактори нейродинамiчноI конституцiI (В. М. Руса-лов, 1980) [11].
Як зазначають дослщники В. М. Кирсанов, Д. З. Шибкова, психологiчна основа творчост до-сить докладно вивчена, а систематичне дослщжен-ня нейрофiзiологiI творчостi ще тiльки починаеться. ВЫ накопичен данi в даний час Ц автори об'еднують у двi групи [3].
Першу групу складають нейрофiзiологiчнi данi, отриманi на здорових випробовуваних, виконували рiзнi завдання, як включають компоненти творчого мислення. Роботи цiеI групи в основному описують зв'язок рiзних параметрiв ЕЕГ з компонентами твор-
чого мислення, змши локального мозкового кровотоку при виршены творчих завдань [5,10]. Один з напрямюв дослщжень у рамках дано|' групи пред-ставляють роботи, що описують творчiсть в тер-мшах змiни просторово-часових взаeмодiй мiж рiзними областями мозку, утворення особливих функцюнальних систем, що вiдрiзняють творчу д^ яльнiсть вiд нетворчо|' (Л. П. Павлова, А. Ф. Романен-ко, 1988; Н. П. Бехтерева, 2006; C. Elfgren, J. Risberg, 1998; I. Carlsson, 2000). 1нший напрямок представ-ляють роботи, що пов'язують творчiсть iз загаль-ним рiвнем кортикально|' активаци (C. Martindale, N. Hasenfas, 1978; С. Martindale, 1999). Дослщження в цьому напрямку фунтуються на припущеннi, що творчiсть (креативнють) пов'язане iз загальним рiв-нем кортикально'| активаци, причому творчi завдан-ня для свого вирiшення потребують низького рiвня даного виду активаци [3].
Друга група представлена ктмычними даними, отриманими при аналiзi хворих з рiзними мозкови-ми ураженнями i психiчними захворюваннями. Дослщження, якi стосуються ^eï групи, базуються на методологiчному пiдходi А. Р. Лурiя i його послщов-ниюв. Дослiдження, спрямованi на розгляд групи ктмычних даних, в тiй чи шшм мiрi зачiпають питання про роль мiжпiвкульноï взаемоди в проявах творчо-стi [3].
Слiд зазначити, що пошук маркерiв творчих можливостей почався давно i найчастiше такими маркерами пропонуеться вважати функцiональну асиметрт мозку [1,7]. Так, один з напрямюв до-слiдження природи творчост базуеться на тео-рiï мiжпiвкульноï взаемоди, згiдно яко'| особливу роль в процесi креативност грае мозолисте тiло, що здмснюе передачу iнформацiï з однiеï пiвкулi в iншу. Доказом цього е втрата здатност до творчос-т пiсля операцiï комiсуротомiï. Вiдповiдно до шшо'! точки зору, творчiсть - результат роботи право'! тв-кул^ причому це або постiйний стан мозку, що приводить до формування особливого креативного особистюного типу, або це результат «вимикання» лiвоï твкут i iзольованою активнiстю правок Пред-ставники цiеï точки зору визнають домiнантнiсть саме правоï пiвкулi в процесi креативностi, грун-туючись на фактах, коли при ураженн лiвоï пiвкулi посилювалася творча активнють: випадки високого ступеня креативностi у людини з скроневою епк лепЫею (T. Murai, Т. Hanakawa, A. Sengoku, 1998);
у патента з дисфунк^ею лiвоI скронево! частки описаний ефект вивтьнення творчо! активностi в перюди повторюваного пригноблення лiвоI пiвкулi (Y Finkelstein, 1991); описаний випадок па^ен^в з дегенерацiею лiвоI скронево! частки, яка веде до пщвищення або нав^ь придбання ранiше вщсутых невербальних креативних здiбностей, при схорон-ностi лобових часток (B. Miller, 1996, 1998) [3].
З позицм синергетичного тдходу життя - це еволюцмна системнiсть, що виникла з астрогео-хiмiчного середовища i породила со^альне. Живi системи характеризуються iерархiею i коорди-нацiею елементiв i пiдсистем, оптимальнiстю !х зв'язкiв i адекватнiстю адаптацiй до середовища, стохастичнютю та детермiнованiстю в онтогенезi i фiлогенезi (О. I. Цебржинський, 2014). Рушмйни-ми протирiччями живого е спадковють i мiнливiсть, асимiляцiя i дисимiляцiя, подразливiсть i авторе-гуля^я, гомеостазування (гомеоморфозис, гоме-орезис, гомеостазис як пщтримання вiдповiдно сталостi структури, процеЫв, функцiй) i автопоез (самовщтворення, розмноження), адаптацiя та патологiя [4,12, 14]. Це забезпечуе самооргаыза-цто тимчасового iнтервалу життя i самого живого, що може розглядатись як творчють, стверджуе О. I. Цебржинський [14-16]. Найважлившу роль, окрiм пластичного та енергетичного метаболiзму, вщграють регуляторнi iнформацiйнi сигналiнги, до яких вщносяться геннi, рецепторнi, есен^аль-ы, що вимагають комплементарностi, каскадностi, зворотного зв'язку (О. I. Цебржинський, 2014) [14]. Отже, життя - це нерiвноважна вщкрита система, що характеризуемся потоками матери, енерги та шформаци, якi забезпечують вiдповiдно морфоло-пчы структури, метаболiчнi процеси, фiзiологiчнi функци [14,17]. Оновлення живого е змшою його iндивiдуальних форм, якi заперечують кiлькiснi та якiснi змiни, формують iндивiдуальнi вiдмiнностi i розвиток живого [14].
Таким чином, описан вище дослiдження пщ-тверджують правомiрнiсть та наукову об'ективнють вивчення психiчних особливостей творчост у не-розривнiй едност з вивченням психофiзiологiчних i нейродинамiчних пiдстав як психiки в цтому, так i окремих характеристик творчо! особистост^ що е перспективами подальших дослiджень.
Лiтература
1. Беляева Е. М. Психофизиологические маркеры креативности у подростков / Е. М. Беляева // Актуальные аспекты современ-
ной психофизиологии. - СПб., 2013. - С. 26-29.
2. Булгакова О. С. Россия. Наука. Психофизиология / О. С. Булгакова // Актуальные аспекты современной психофизиологии. -
СПб., 2013. - С.3-5.
3. Кирсанов В. М. Анализ подходов к исследованию психофизиологических особенностей творческой личности / В. М. Кир-
санов, Д. З. Шибкова. [Электронный ресурс]. - Режим доступу: http://cyberleninka.ru/article/n/analiz-podhodov-k-issledovaniyu-psihofiziologicheskih-osobennostey-tvorcheskoy-lichnosti-1
4. Кордюм В. А. Эволюция и биосфера / В. А. Кордюм. - К.: Наукова думка, 1982. - 264с.
5. Кропотов Ю. Д. Количественная ЭЭГ, когнитивные вызванные потенциалы мозга человека и нейротерапия / Ю. Д. Кропо-
тов. - М.: Изд-во Заславский А. Ю., 2010. - 512 с.
6. Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность / А. Н. Леонтьев. [Электронный ресурс]. - Режим доступу: http://psylib.
org.ua/ books/.
7. Леутин В. П. Функциональная асимметрия мозга. Мифы и действительность / В. П. Леутин, Е. И. Николаева //- М.: Речь,
2008. - 368 с.
8. Ломов Б. Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии / Б. Ф. Ломов. - М.: Наука, 1984. - 444 с.
9. Лук А. Н. Психология творчества / А. Н. Лук.- М.: Наука, 1978. - 128с.
10. Родионов А. Р. Обзор специального выпуска «Творчество. Новые направления исследований» / А. Р. Родионов // Вестник психофизиологии. - 2014. - № 3. [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://bestpsyphys.ucoz.ru/
11. Русалов В. М. Природные предпосылки и индивидуально-психофизиологические особенности личности / В. М. Русалов. [Электронный ресурс]. - Режим доступу: http://test-metod.ru/index.php/stati
12. Савельев С. В. Изменчивость и гениальность / С. В. Савельев. - М.: ВЕДИ, 2012. - 128 с.
13. Симонов П. В. Созидающий мозг. Нейробиологические основы творчества / П. В. Симонов. - М.: Наука, 1993. - 108с.
14. Цебржинський О. I. Творчють: життя, здоров'я, соцiалiзацiя / О. I. Цебржинський. - Полтава: Полiмет, 2014. - 48 с.
15. Цебржинский О. И. Некоторые логические особенности живого как эволюционирующей системы / О. I. Цебржинський. // Системно-антисистемная регуляция в норме и патологии.- Киев, 1993. -С. 15-18.
16. Цебржинський О. I. Творчють як фшософська проблема / О. I. Цебржинський // Обдароваш дiти. Виявлення, дiагностика i розвиток. Матерiали мiжнародного семшару. - Полтава, 1995. -С. 52-54.
17. Эфроимсон В. П. Гениальность и генетика / В. П. Эфроимсон. - М.: Русский мир, 1998. - 544 с.
УДК 612.821.6:159.928
АНАЛ1З МЕТОДОЛОГ1ЧНИХ П1ДХОД1В ДО ВИВЧЕННЯ ПСИХОФ1З1ОЛОГ1ЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ОСОБИСТОСТ1 У ТВОРЧ1Й Д1ЯЛЬНОСТ1
Кущ О. С.
Резюме. У статт представлено лтературний огляд pi3HMX пiдходiв до доотдження феномену творчост в психофiзiологN. Вказуеться, що психофiзiологiчний пщхщ до до^дження творчост включае розгляд даного феномена з деюлькох позицй з позици теори мiжкульовоI взаемоди в процес генераци творчосД з позици ппотези надлишковост мозку, з позици зютавлення особливостей проткання нервових процесiв при здй сненн творчо! дiяльностi, синергетичний пiдхiд та н Незважаючи на рiзнi теоретико-методолопчы позицiI, бiльшiсть сучасних дослiджень творчост подiляють думку про необхiднiсть включати вивчення психофiзiоло-гiчних основ як одного з найважливших елементiв об'ективного i всебiчного наукового вивчення творчостг
Ключовi слова: креативнiсть, мiжкульова взаемодiя, надлишковють мозку, творча дiяльнiсть, творчють.
УДК 612.821.6:159.928
АНАЛИЗ МЕТОДОЛОГИЧЕСКИХ ПОДХОДОВ К ИЗУЧЕНИЮ ПСИХОФИЗИОЛОГИЧЕСКИХ ОСОБЕННОСТЕЙ ЛИЧНОСТИ В ТВОРЧЕСКОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ
Кущ А. С.
Резюме. В статье представлен литературный обзор различных подходов к исследованию феномена творчества в психофизиологии. Указывается, что психофизиологический подход к исследованию творчества включает рассмотрение данного феномена с нескольких позиций: с позиции теории межполушарного взаимодействия в процессе генерации творчества, с позиции гипотезы сверхизбыточности мозга, с позиции сопоставления особенностей протекания нервных процессов при осуществлении творческой деятельности, синергетический подход и др. Несмотря на различные теоретико-методологические позиции, большинство современных исследований творчества разделяют мнение о необходимости включать изучение психофизиологических основ как одного из важнейших элементов объективного и всестороннего научного изучения творчества.
Ключевые слова: креативность, межполушарное взаимодействие, сверхизбыточность мозга, творческая деятельность, творчество.
UDC 612.821.6:159.928
THE ANALYSIS OF METHODOLOGICAL APPROACHES TO THE STUDY OF PSYCHOPHYSIOLOGICAL FEATURES OF PERSONALITY IN CREATIVE ACTIVITY
KushchО.
Abstract. The following article is related to the literature review of various approaches to research on the phenomenon of creativity in psychophysiology. It is specified that the idea about necessity of research on the nature of creativity was created in the XX century but generally the attention was paid to psychological aspects of creativity and to a creator's personality. The psychophysiological approach to research on creativity includes analysis of this phenomenon from several points of view which are as follows: from a viewpoint of the theory of interhemispheric communication during creativity generating process, from a viewpoint of the hypothesis of excessive redundancy of the brain, from a viewpoint of comparing features of neural processes during creative activity, from the standpoint of a synergistic approach, etc.
According to the interdisciplinary approach the study of psychological phenomena can enhance its objectivity if a researcher will adhere to the understanding of the continuity of existence in the individual characteristics of the person external (psychological) and internal (neurodynamic, psychophysiological) principles. In modern scientific approaches researchers are guided by such organization levels of the human personality which are interconnected: the physiological, psychophysiological, psychological, behavioral, social. Lately researchers identify the level of
creativity, creative activity (activities), that characterizing the individual's ability to efficiently change the world. This led to the identification of new area of psychophysiology - psychophysiology of creativity. One of such directions of research on mechanisms of creativity uses as a basis the theory of hemispheric interaction, according to which a special role in the process creativity plays corpus callosum that transmits information from one hemisphere to the other. In one of the approaches to the problem of creativity is based on the hypothesis of excessive redundancy of the brain, according to which the nervous system of animals allows them to perform the functions, are not always necessary. Excessive redundancy of the brain is understood as the ability to perform complex actions, is not required for biological survival under natural conditions. Unlike animals, the human brain has precisely such ability. Excessive redundancy of the brain is the concept of functional rather than anatomical, so it can grow with the accumulation of knowledge and creation of more and more capacious the informative notions, the anatomical structure of the brain does not change.
A special group of studies aimed at studying the psychophysiological and neurodynamic bases of creativity, consists of works in the search for physiological correlates of creative activity, among which there are studies which prove that the basis of creativity there is effectiveness of regulation of the state of the Central nervous system. From the standpoint of a synergistic approach life - it is an evolutionary system, such that emerged from astrological and geochemical (astrogeochemical) environment and one that has spawned social environment. Living systems are characterized by hierarchy and coordination of elements and subsystems, their relationships optimality and adequacy of adjustment to the environment, stochasticity and determinism in ontogeny and phylogeny.
Despite various theoretical and methodological approaches most of creativity researches carried out nowadays support the idea that it is necessary to include analysis of psychophysiological aspects as one of the most important elements of objective and comprehensive scientific study of creativity.
Keywords: creativity, interhemispheric communication, excessive redundancy of the brain, creative activity, creativity.
Рецензент - проф. Цебржинський О. I.
Стаття надшшла 10.10.2015 р.
