CC BY
16
Можна зробити висновок, що процес формування фшансових агро-промислових груп може проходити одночасно в кiлькох напрямах: перший набув сьогодш найбiльшого поширення, але в перспективi, в мiру розвитку i стабiлiзацií фiнансовоí системи краши, цей напрям вважатиметься перехвд-ним, або ж зовсiм припинить свое кнування; другий - вiдiграватиме суттеву, але не головну роль у даяльносп агропромислових пiдприемств, бо його за-стосування можливе тiльки до "сильних" компанiй; третiй - досить перспек-тивний, хоча на сьогодш йому немае аналопв, вiн вщповдае iдеí прискорен-ня НТП, шдвищення конкурентоспроможностi сiльськогосподарськоí проду-кцií.
Отже, фiнансово-агропромисловi групи створюються з рiзних причин, але головнi з них таи:
• проведения узгоджено! швестицшно! полiтики по всiй групi об'еднаних тдприемств;
• об'еднання малих, середшх та великих пiдприeмств в единий технологiчний комплекс для випуску конкурентоспроможно! продукци;
• проведення спшьно! технолопчно! полiтики при освоеннi нових технологш;
• об'еднання пiдприемств за регюнальним принципом з метою комплексно! переробки продукци.
Лiтература
1. Статистичний щорiчник Львiвськоl областi за 2000 рш. - Львiвське обласне управлшня статистики. - Львiв, 2001. - 440 с.
2. Стельмах О. А. Транскордонне сшвроб^ництво в системi регюнально! полии-ки Украши// Украша в ХХ1 столiттi: концепци та моделi економiчного розвитку: Матерiа-ли доп. У Мiжн. конгресу украшських економюпв. - Львш: Каменяр, 1997. - 130 с.
УДК 330.101.541:338.12 Доц. €.Й. Майовець - Львiвський НУ
iM. 1в. Франка
АГРОБ1ЗНЕС I Ц1НОВА ПОЛ1ТИКА СУЧАСНОГО АПК
Розглядаються проблеми аграрного 6i3Hec та цшово! полiтики пiдприeмств аграрного сектору.
Ключовi слова: агробiзнес, цiна, маркетинг, швестици.
Doc. Ye. Yo. Majovets - Ivan Franko NU of Lviv Agribusiness and price policy modern APK
Analyzed to view the problems Agrobusiness and price politicians enterprise agrarian sector of economy.
Key words: the business, the price, marketing, investment.
Досввд Украши останшх роив шдтвердив, що колективним господар-ством важко виживати в умовах вшьно! конкуренцп. Вади колгоспно! системи - брак стимушв та незалежносп думок у члешв господарства; низька про-дуктивнiсть працi, капiталу та плутанина, коли змiшуються соцiальнi та еко-номiчнi цiлi, н1як не можна компенсувати перевагами сшльного виробництва.
Колективш господарства i селянськi спiлки постшно та невблаганно втрача-ють свш ринок.
Тому основу сучасного аграрного виробництва становлять дрiбнi шд-приемства: фермерськi i особистi пiдсобнi господарства. У 2000 рощ ними вироблено 57,4 % валово! продукцп, з них 51,3 % рослинницько! i 65,6 % твариннидько! [4, ст. 3].
Дрiбнотоварнi виробники здатнi виробити високоякiсну продукцiю, швидко та ефективно реагувати на попит споживачш, мати комерцшний ус-пiх в умовах конкуренцп. Малий бiзнес мае високу мобшьнкть, рацiональнi форми управлiння, послаблюе монополiзм i посилюе формування конкурентного середовища.
Дрiбнi селянськi господарства на еташ перехадного перiоду демон-струють кращi результати господарювання, шж виробничi кооперативи та господарськi товариства. Ця закономiрнiсть простежуеться не тшьки в Укра-íнi, але i в iнших постсоцiалiстичних кра'нах. Наприклад, у 1999 роцi в Сло-ваччинi господарський рiк беззбитково завершили тшьки дрiбнi селянсьш господарства, забезпечивши прибутковiсть майнового кашталу, на рiвнi майже 4 %, а в розрахунку на власний майновий капiтал - близько 5 % [7, ст. 112].
Але малi шдприемства, навiть випускаючи конкурентоспроможну продукцiю, не можуть реалiзувати цю перевагу в повному обсязi. У них не-мае об'ективно практики використання всього комплексу засобiв конкурентно!' боротьби: створення позитивного швджу, ефективних методiв стимулю-вання та проникнення на ринок, правильно!' сегментацп на ринку та цiновоí полиики. Тобто всього того, що становить комплекс маркетингу сучасного аграрного бiзнес.
Маркетинговi конкурентнi переваги продукцií на ринку - це переду-сш, контроль за використанням ресурсiв щодо впливу 1хньо1 цiни на рiвень конкурентоспроможностi та пошук шляхш зниження вартостi виробництва, вивчення особливостей попиту на внутртньому та зовнiшньому ринку, по-зищювання власно! продукцií, розробка ефективно! стратеги збуту продукцп для отримання найвищо! цiни. У цьому випадку витрати на маркетинг не за-лежать вiд спiввiдношення попиту та пропозицп на продукцiю i займають значну частку у споживчш вартосп, що пов'язано з недостатшм розвитком iнфраструктури сiльськогосподарського ринку тих же малих пiдприемств.
Пот^бно також врахувати р!зю послабления економiчноí захищеносп товаровиробниюв агропромислового комплексу, коли держава не регулюе цши на матерiально-технiчнi ресурси, а галузь змушена протистояти д1ям монополкпв у сферi матерiально-технiчного постачання i сервiсу. Цю проблему не вдалось виртити за допомогою дотацш i компенсацiй !з державного та регiонального бюджетов. Механiзм дотацiй i субсидування був зр!вня-льним, не забезпечував цшьового i рацiонального використання видiлених засобiв, а списания i пролонгащя борпв за виданими кредитами некредито-спроможним позичальникам створювали неоднаковi економiчнi умови гос-подарсько! д1яльносп для ефективних агропромислових органiзацiй. Зате створюються необмежеш можливосп для зловживань та фшансових пору-
шень. Наприклад, Державний лiзинговий фонд, який надавав сшьгоспвироб-никам технiку в лiзинг, не особливо цiкавився 'х платоспроможшстю. Корис-туючись моментом, деякi шдприемства (в тому чи^ i банкрути), набрали стшьки технiки, що не змогли би розрахуватися за не! протягом десятюв ро-кiв. Найбшьше фiнансових порушень виявлено при використанш iноземних кредитiв, наданих для придбання комбайшв " Джон-Дiр". За матерiалами КРУ в 1995 рощ аграри отримали1000 машин на загальну суму 247 млн. доларш. Розрахуватися вони повинш були протягом п'яти рокiв, поставляючи в Держ-резерв зерно 3-го класу. Але у встановлений термш агрофiрми погасили тшь-ки половину кредипв [3, ст. 64]. З огляду на ид проблеми потрiбно продовжу-вати роботу з формування наиiональноí кредитно-фiнансовоí системи обслу-говування товаровиробник1в агропромислового комплексу з урахуванням до-свiду кра'н, що мають розвинуту економiку, де поряд iз заходами державно! пiдтримки широко застосовують засоби сiльськогосподарських товаровироб-никiв на кооперативних принципах.
Важливу роль в умовах перехадно! ринково! економiки набувають щ-ни. Вони стають одним iз головних економiчних регуляторiв процесу вдаво-рення в аграрному сектора Необхвдно зауважити, що розвиток сшьського господарства нинi блокований диспаритетом щн на сiльськогосподарську i промислову продукщю. Наприклад, щоби у 1998 рощ купити комбайн "Дон 1500" потрiбно було продати пшенииi третього класу в 14,7 рази, молока - в 16,2, велико! рогато! худоби - в 21,2 рази бшьше порiвняно з 1990 р. [4, ст. 363].
Недостатня обгрунтовашсть розрахунюв иiнового паритету, а також недолжи, якi склалися в економiчних вщносинах мiж контрагентами на ринку сшьськогосподарсько! i промислово! продукиií призвели до рiзкого зрос-тання кшькосп збиткових неконкурентоспроможних тдприемств галузей ро-слинництва й особливо тваринництва. Тут диспаритет щн став настiльки зна-чним, що в багатьох випадках спричинився до банкрутства.
Паритет сшьськогосподарських промислових иiн, !х спiввiдношення вiдоме в економiчнiй наущ пiд назвою iндекс Тимошенка вщображае певнi ииклiчнi коливання [5, ст. 2]. Ци^чшсть значения цього шдексу залежить вiд особливостей ииклiв обох шдекс1в иiн. Низьке значення шдексу Тимошенка, як правило, передуе або збшаеться з фазою економiчного пожвавлення. Низьке значення цього шдексу можна квалiфiкувати, як чинник що породжуе пожвавлення далово! активности, оскшьки збшьшення рiзнииi мiж щною кш-цевого продукту i иiною на сировинш сiльськогосподарськi ресурси сприя-тиме збiльшения прибутку промислових пiдприемств, а в деяких випадках навiть зменшуватиме видатки домогосподарств на продукти харчування. До-могосподарства матимуть змогу бшьше сво'х доходiв витрачати на придбання промислових товар1в. Високий рiвень цього спiввiдношения вiдповiдае часто фазi пiднесения та фiнансового обмеження i передуе чи збiгаеться в час з фазою реиесií. Таю висновки свдаать про те, що цикли значень шдексу Тимошенка е одним з важливих чиннитв загальних дшових ииклiв, а це дае змогу прогнозувати i навиь запобiгати змiнам сукупно! дшово! активности
Однак, за допомогою теорiй дiлових циктв неможливо пояснити де-пресивний стан вичизняно!' економiки в останньому десятилт! На наш по-гляд, помилково було б вважати коливання обсяпв сiльськогосподарського виробництва та занепад аграрного сектора визначальною причиною обвалу обсягу нащонального виробництва, якого зазнала Украша; вш е тiльки одш-ею з причин. Багато фах1вц1в вважае, що саме аграрний сектор - один з най-перспектившших i здатний забезпечити пiднесення вiтчизняноï економжи.
Сезонний характер виробництва сiльськогосподарськоï продукци, через обсяги пропонування продукци - приводять до змiни рiвня бiржових цiн. Наприклад, пiд час збирання врожаю того чи шшого продукту пропозицiï йо-го на бiржi, як звичайно, значно перевищують обсяги попиту, що призводить до зниження цiн. У такi мкящ простежуеться поступове i стiйке зростання цiн. У весняний перiод щни досягають максимального р1вня. Однак, незва-жаючи на це, у разi визначення рiвнiв бiржових цiн на товари передуам, треба враховувати 1'хню мiнiмальну межу, нижче вiд яко1 вони не можуть опуститися за умов нормального функщонування ринку. Йдеться про держа-вне гарантування одержання сiльськогосподарськими виробниками доход1в, необхщних для розширеного вiдтворення.
Потрiбно якнайоперативнiше визначити нижню цiнову межу, тобто щну пiдтримки на продукти, передбаченi державними програмами. Вона могла б стати стартовою для бiржових торпв. Далi треба ввести вартiсть землi до складу аграрного виробничого кашталу.
Полiтика пiдтримання мiнiмальноï цiни, яку використовують багато краш i яка е вищою вiд рiвноважноï, полягае в тому, що надлишок пропозицц викуповуе уряд за цiною вищою вщ рiвноважноï. Вiд таких заходiв уряду ви-грають фермери бо зростають ïхнi доходи, а держава несе велит витрати на ïï придбання i зберiгання, посилюеться податковий тягар на платниюв податкiв. Втрачають вiд таких заход1в держави i споживачi сшьськогосподарсько!' продукци, сплачуючи цiну вищу вiд рiвноважноï i споживаючи менше продукту.
У деяких випадках рiзниця мiж ринковою щною i цiною пiдтримання суттева. Наприклад, у США щна на цукор учетверо перевищуе цiну свiтового ринку. Використовуючи полiтику компенсацц, рiзницi щн, уряд запроваджуе гарантовану мiнiмальну щну. Однак, продукцию продають на ринку за щною попиту. Рiзницю мiж ринковою та гарантованою мiнiмальною щною уряд виплачуе фермерам у виглядi дотацiй. Ця програма е ефектившшою вiд по-передньо!', оскiльки всю продукщю продають i немае надлишюв. Уряд при цьому не несе витрат на зберiгання, а витрачае кошти iз держбюджету на до-тацй' [4, ст. 363].
Для шдвищення конкурентоспроможностi вiтчизняноï продукцй' держава повинна регулювати щни шляхом дотацш, щоб сiльський товаровироб-ник м^ конкурувати з демпiнговими щнами на продукцхю 1мпорту, i створю-вати вiтчизняним товаровиробникам можливостi виходу на зовнiшнiй ринок.
Укра!'на фактично не дотуе своïх виробник1в. Прикладом може бути ринок молокопродукпв. У 2001 рощ сшьгоспвиробниками було вироблено 13,4 млн. тон молока на суму приблизно 8 млрд. грн. Частка приватного сек-
тору становить 72,9 % i мае тенденщю до зростання. Якщо розглядати структуру ре^зацц молока в 2001 рощ то вона була така: 72 % молока ре^зова-но молокозаводам, 20,9 % на продуктових базарах, 2 % по бартеру i близько 5,1 % населенню через систему харчування, в рахунок натуроплати [7, ст. 30]. Приведен вище статистичш данi свiдчать про те, що майже 3/4 молока реалiзуеться молокопереробним заводом. Значна частка закупленого молока йде на виробництво сухого молока i казешу. В 2001 рощ Украша зайняла 9 мкце в свiтi по виробництву сухого молока i 5 мкце по обсягах його екс-порту. Частка сухого молока в експорп молочних продуктов становить 6070 %. У 2001 роцi сухого молока було експортовано на суму понад 100 млн. дол.
Внаслвдок ввдсутносп ефективно!' експортно!' полiтики молокопродук-пв, вiдсутностi дотацiй, галузь опиняеться на граш того, що 50-60 % шдпри-емств виробниюв сухого молока необхвдно закрити i залишити тшьки вироб-никiв цiльномолочноí продукцií. Це приведе до надмiрноí пропозицл, пере-насичення ринку i падiння закушвельних цiн на молоко.
Це в свою чергу обумовить подальше зниження доходiв селян врахо-вуючи, що основними виробниками молока е селянсью господарства. Для поршняння дотацií держави на 1 тонну сухого молока в США становлять 950 дол., в Польшд - 300 дол., в бврош - 500, а на 1 тонну вершкового масла - 1500 дол. [7, ст. 68]. Як у таких умовах виробляти сухе знежирене молоко i експортувати його? Адже ми стараемося продати цей продукт в п краши, де на нього така висока дотащя.
Шдтримка аграрного сектора знаходиться шд пильною увагою урядш не тальки розвинутих кра'н Заходу, Америки, але i колишнiх постсощалкти-чних кра'н. Зокрема iнституцiйнi витрати (прямi i непрямi) на шдтримку аграрного сектору Чесько' Республки склали в 2000 роцi 19 808 млн. крон. В цьому ж рощ сукупна шдтримка аграрного виробництва становила 1,3 % валового внутршнього продукту Чесько' Республжи, що вiдповiдае частщ аграрного сектору бвропейського Союзу у ВВП 6С [8, ст. 38].
Для повно' реалiзацií цих та iнших питань аграрного бiзнес та цiновоí полiтики, пiдтримки доходiв сшьськогосподарських товаровиробниюв дощ-льно створити спецiалiзовану iнформацiйну систему - мошторинг продово-льчого ринку, цiновий мошторинг, мошторинг електронних комунiкацiй, прогнозно-аналiтичнi та шформацшш центри на засадах застосування кому-нiкацiйних технологiй, комп'ютерно! техшки. На державному рiвнi доцшьно створити своерщний консорцiум комерцiйних банкiв, який випускав би земе-льнi ощадш сертифiкати. Розмiщення та реалiзацiя íх могла б полiпшити кре-дитне забезпечення аграрного сектора економiки. Кредитш плани консорцiум складав би напередодш кожного року на пiдставi вiдповiдноí програми у ви-глядi балансу потреби у сшьськогосподарськш продукцií.
Важливим варiантом фiнансового забезпечення, як ввдомо, е залучен-ня зовнiшнього Нестора. Треба вважати недопустимим те, що в УкраМ не-мае свое! системи оцiнки iнвестицiйного кл1мату краши та И регiонiв. Тому шоземш iнвестори орiентуються на оцiнки ^естицшного кл1мату в Росií,
яка без учасп украшських експертiв не завжди об'ективно репрезентуе швес-тищйний клшат в Украíнi, зокрема не на користь украшського АПК.
В системi сучасного аграрного бiзнес важливе значення набувае свое-часне i якiсне забезпечення виробникiв матерiально-техиiчними ресурсами. Особливо - це стосуеться приватного сектору аграрного виробництва i якк-них змiн, якi в ньому вiдбуваються. На кiнеиь 2001 року в УкраЫ нарахову-валося 40,8 тис. фермерських господарств. При загальному зростаннi 1х з 35,9 тис. в 1999 рощ до 40,8 тис. у 2001 рощ мае мкце об'еднання фермерських господарств. Якщо на кшець 1999 року одне фермерське господарство обробляло в середньому 32 га землi то в 2001 вже 62,1 га. [2, ст. 60].
Як показуе практика запас мщносп у ново1 формацц аграрних вироб-нитв колосальний. Вони вже зараз значну кiлькiсть сво!х проблем вирту-ють самоспйно без зовнiшньоí допомоги, але при цьому заиiкавленi в комп-ромiсах з боку постачальникiв матерiально-технiчних засобiв. Об'еднання фермерiв у рiзноманiтнi кооперативи, дозволяе легше вирiшувати питання придбання техиiки, добрив i засобiв захисту рослин, отримання кредштв у банках
В цих умовах комериiйним банкам вже зараз необхвдно починати пе-реглядати свою iивестииiйну полiтику стосовно сшьського господарства. До-свiд минулих рок1в показуе що АПК здатний повертати кредити.
Важливого значення набувае щлеспрямоване кредитування сшьсько-господарських пвдприемств, що реформувались зi зниженими ввдсотковими ставками. Однак, пiльговi кредити, як i державна допомога, сьогоднi надхо-дять, головно, керiвникам господарств, наближеним до адмiнiстраиií.
Податки, якi сплачуе сьогоднi селянин, е символiчними, тому вони не вирiшують цих проблем. Проте у майбутньому податки, як i у всiх цившзо-ваних крашах, будуть врегульованi (значно шдвищенш). Про - це знають се-ляни, i через те не дуже виявляють iнiиiативу щодо розширення свого господарства. На законодавчому ж рiвнi держави системi оподаткування поки що не придаляють особливо1 уваги, чекаючи, коли селянин достатньо набере зе-млi i розвине свое господарство; тодi можна буде ухвалити й новi закони про оподаткування. Такий шлях призведе до зневiри селянина. Цi проблеми треба вирiшувати вiдкрито, послiдовно, поступово; селянин повинен знати, що земля е в його приватнш власносп, що умови виробництва, як i система оподаткування, будуть стабшьними. Таю можливосп закрiплюе новий Земельний Кодекс Украши.
Лiтература
1. Бкиес 2002, № 17, 29 квiтня.
2. Большой клиент// Бизнесс, 2001, 12 ноября, № 46.
3. Екоиомпка Укра'1'ни: десять рок1в реформ/ За ред. З. Ватаманюка та С. Пан-чишина. - Львш ЛНУ 1м. 1в. Франка, 2001. - С. 64.
4. Михасюк I., Герасимчук А. Становления i розвиток приватних агроформу-вань. Львiв. - 2000. - С. 363.
5. Опришко О. Де грошi? Бiзнес, 2001, № 48, 26 листопада
6. Поддержка аграрного сектора Чехии// Экономика сельского хозяйства России. 2002, № 3.
7. Sprava o polnohospodarstve a potrazinarstve v Slovenskey republike, 2000 (Zelena Sprava Bratisva, 2000. - P. 110-112.
8. Timoshenko V. The Role of Agricultural Fluctuations in the Business Cycles// Michigan Business Studies. 1930. vol.2, №_9.
9. Яикчв М. Д., Майовець £. Й., Реверчук С. К. Попит, пропозицш та цши на ринку сшьськогосподарсько! продукци - Львiв: Дiалог 1998.
УДК330.15:504.06 Доц. Л.С. Гритв, канд. екон. наук -Львiвський НУ
iM. 1в. Франка
1ННОВАЦП В ДОСЛ1ДЖЕННЯХ ЕКОНОМ1ЧНО1 ТЕОРП СТАЛОГО РОЗВИТКУ
Розглядаеться актуальнi проблеми теоретичного моделювання економiки з ура-хуванням екологiчних обмежень. Ан^зуються особливостi сучасних взаемозв'язкiв мiж природою та економшою, ролi в нiй природного чинника, взаемозалежностi мiж природним та людським чинником, тощо.
Doc. L.S. Gryniv - Ivan Franko NU of Lviv Innovation in research of economic theory of sustainable development
The author analyses peculiarities of contemporary relations between nature and economics, the role of nature factor, mutual dependence between nature and human factor, etc.
Сьогодн особливо актуальними e проблеми теоретичного моделювання економши з урахуванням еколопчних обмежень. Орieнтиром для !х розв'язання e вимоги та завдання, зазначенi в Концепцií сталого (збалансова-ного) розвитку свiту, прийнято!' ООН 1992 року.
В сучаснш економiчнiй лiтературi склалося декшька напрямшв цих проблем. Активно аналiзуються особливостi сучасних взаeмозв'язкiв мiж природою та економшою, ролi в нш природного чинника, взаeмозалежностi мiж природним та людським чинником, тощо. Сьогодш проводиться пошук оптимальних економiчних механiзмiв рацiонального природокористування, вiдтворення та охорони НПС, в т.ч. системи економiчних оцшок в цiй сферi. Формуються новi науковi напрямки. Однак, шдводячи пiдсумки розвитку вiдповiдних наукових до^джень на межi XX i XXI столиь, можна констату-вати, що на жаль, попереднi дослiдження та економiчнi механiзми ращональ-ного природокористування не дали вагомого результату. Про - це свщчить практика сучасного господарювання та бурхливе зростання останшм часом природних криз та катастроф.
Такий стан речей значною мiрою e наслiдком вiдсутностi деяких тео-ретичних розробок та наявносп певних "бших плям" в теоретичнш економь цi. Так, марксистська полiтекономiя, постулатами яко! користувались доне-давна постсощалктичш держави розглядала економiчну структуру природокористування, як сукупнкть виробничих вiдносин суспiльства [1]. Це фаль-сифiкувало реальнi проблеми природокористування. Помилковим було трак-тування природних ресурсов як форми дармових благ природи та повне абст-рагування ввд !х економiчноí, а отже варткно! сутi. Дальше, в так звану "епо-
