CC BY
20
Ri'qi: - tmy Mcchanisms
înTïiosystems
Regulatory Mechanisms
in Biosystems
ISSN 2519-8521 (Print) ISSN 2520-2588 (Online) Regul. Mech. Biosyst., 8(4), 527-531 doi: 10.15421/021781
Adhesive properties of film-forming strains of staphylococci,
isolated from different compartments of the human gastrointestinal tract
T. M. Shevchenko, O. Y. Hovorukha Y. S. Voronkova, O. S. Voronkova
Oles Honchar Dnipro National University, Dnipro, Ukraine
Article info
Received 20.10.2017 Received in revised form
14.11.2017 Accepted 16.11.2017
Oles Honchar Dnipro National University, Gagarin Ave., 72, Dnipro, 49010, Ukraine. Tel.: +38-056-372-58-76 E-mail:
Shevchenko, T. M., Hovorukha, O. Y., Voronkova, Y. S., & Voronkova, O. S. (2017). Adhesive properties of film-forming strains of staphylococci, isolated from different compartments of the human gastrointestinal tract. Regulatory Mechanisms in Biosystems, 8(4), 527-531. doi:10.15421/021781
Dysbiotic disorders, realized as changes in the composition of microbiota of different biotopes, are among the most difficult conditions to cure. This is due primarily to the fact that opportunistic microorganisms that actually mediate the development of such states are characterized by an increased colonization potential, which at the first stage of penetration into a biotope is realized as adhesion to the cell surface. When a microorganism successfully realises this stage it enters into a competitive relationship with the autochthonous flora and begins to inhibit its development. Such strategy becomes especially successful if the colonist has the ability to form a biofilm. It is known that the initial stage of biofilm formation is adhesion onto the surface, therefore, the study of adhesive properties of clinical strains opens the way for understanding the initial processes of development of dysbiosis and allows for the development of preventive measures. The aim of our research was to investigate the differences in the manifestation of adhesive properties of film-forming strains of staphylococci isolated from different compartments of the human gastrointestinal tract. We established that the frequency of detection of film-forming strains of staphylococci in different compartments of the gastrointestinal tract in the norm or during the development of lesions was for Staphylococcus aureus from 23.8% to 79.4%, and for S. epidermidis from 15.4% to 100%, which indicates the significant role of these microorganisms in the development of complications at the specified biotope. It was determined that the maximal manifestation of adhesive properties was typical for biofilm-forming strains of S. epidermidis and S. aureus isolated during intestinal dysbiosis. The average values of the adhesion index were 6.00 ± 1.41 and 5.88 ± 2.22 and the index of adhesion of microorganisms was 6.61 ± 1.46 and 6.64 ± 2.48 respectively. The lowest value of these indices for film-forming strains was determined for strains of staphylococci isolated from the gastrointestinal tracts of patients suffering from food poisoning - 2.60 ± 1.14 and 2.86 ± 1.23 respectively. The obtained data suggest that the ability for biofilm-formation and a high level of adhesion indexes indicate with a high probability that a strain will cause long-lasting lesions, such as dysbiosis. The determination of these markers at the diagnostic stage will allow a broader study of the biological properties of the strain, which may be the basis for the development of an individual, optimal therapeutic scheme that conforms with the tasks of personalized medicine.
Keywords: Staphylococcus, adhesive properties; biofilm; gastrointestinal tract; dysbiosis
Адгезивш властивосл плiвкотвiрних штамiв стафшокоюв, видшених i3 pi3H^ вщдШв шлунково-кишкового тракту людини
Т. М. Шевченко, О. Ю. Говоруха, Ю. С. Воронкова, О. С. Воронкова
Дтпровський нацюнальний утверситет Мет Олеся Гончара, Дтпро, Украта
Дисб^ичш порушення, що виражаються у змшах складу мжробюти окремих бютотв, - одш з найб^ш складно вилжовних сташв. Умовно-патогенш мiкроорганзми, яю власне опосередковують розвиток таких сташв, вiдрiзняються пщвищеним колошзацшним потенщалом, що на першому еташ !х проникнення реажзуеться як адгезiя до клгганно! поверхш. За вдало! реажзаци цього етапу мжрооргатзм вступав у конкурент вщносини з автохтонною флорою та починав шпбувати й розвиток. Особливого устху така стратегтя досягав за наявност в колошста здатност до формування бюгшвки. Частота виявлення шивкогарних штамiв стафшокоюв у рiзних вщдшах шлунково-кишкового тракту в умовах норми та за розвитку уражень становила для S. aureus 23,8-79,4%, а для S. epidermidis - 15,4-100,0%. Максимальний прояв адгезивних властивостей типовий для бютцвюэттарних штамiв епщермального та золотистого стафшокоюв, видшених за дисбюзу кишечника. Середш значення показника адгези становили 6,0 i 5,9, а шдексу адгезивност мiкроорганiзмiв 6,6 i 6,7, вщповщно. Найменшi вказаш показники для тцвюэттарних штамiв визначено для штамiв стафшокоюв, видшених тд час харчових отрувнь: 2,6 та 2,9, вщповщно.
Ключовi слова: стафшококи; адгезивш властивосл; бiоплiвка; шлунково-кишковий тракт; дисбюз
Вступ
Поширення стафiлококових бюпшвок нин довол1 вщома проблема бюлоги та медицини. У першу чергу це пов'язано з тим, що у плгвковш формi мжрооргатзми набувають ознак посилено! стiйкостi до до факторiв довкшля (Hoiby et al., 2010; McKew et al., 2011; Wiight et al., 2013). Крiм того, гшвкотмрт штами мають тдвищений колотзацшний потенщал, що дозволяв !м швидко адаптуватися до практично будь-якого бю-топу з витриманням конкурентного впливу автохтонних мжро-органiзмiв (Sannasiddappa et al., 2011). Колошзацшна здатнiсть визначаеться низкою зовнiшнiх i внутрiшнiх факторш, серед яких першочергове значення звичайно мають властивостi самих мiкроорганiзмiв. Переважне значення серед рiзних бiологiчних властивостей штамiв мiкроорганiзмiв для колотзаци рiзних бiотопiв органiзму людини мають адгезивт властивостi, адже адгезш - перший процес, який власне визначае можливють колотзаци поверхнi та закрiплення на нш (Paster et al., 2001; Nair et al., 2014; Lin et al., 2015). Посилен адгезивт властивос-■ri сприяють затриманню транзиторних мiкроорганiзмiв i тд-вищенню !х виживання в умовах антагонiстичних вщносин та
захисних факторiв мсцевого iмунiтету слизових оболонок (Patterson et al., 2010; Becker et al., 2014). Стафшококи у бшь-шосп мають вираженi адгезивн властивосп, саме тому !х роз-глядають як найбшьш схильнi до плiвкотвiрних процесш бак-тери (Becker et al., 2014; Misawa et al., 2015). За потенщалом до утворення бюплшки вони поступаються лише псевдомонадам (Hou et al., 2012; Orazi and O'Toole, 2017). Пд час первинного прикрiплення до поверхнi вiдбуваеться активацш специфiчних груп генiв, що забезпечують посилений синтез екзополiмеру та молекул, яю здшснюють мiжклiтиннi контакти, зокрема, тривае синтез мiжклiтинного полгсахаридного адгезину. Ui групи ге-нiв активуються лише у прикрiплених форм i !х нокаут уне-можливлюе утворення бюгшвки (Giaouris et al., 2015; Hobley et al., 2015). У рая реалiзацu вказаних подш шщюеться фор-мування бiоплiвки (Archer et al., 2011; Gostev and Sidorenko, 2012; Wright et al., 2013).
Мета це! стагп - оцшити вiдмiнностi прояву адгезивних властивостей плгвюэтшрних штамiв стафiлококiв, видлених iз рiзних вщдшв шлунково-кишкового тракту людини.
Матер1ал i методи досл1джень
Ддя дослщжень взято штами сифшококв, видiленi з рiзних вщд^в шлунково-кишкового тракту людини: ротово! порожнини (вщбирання тампоном з ясенних карманв) та з кишечника (фе-кали). Окремо дослщжували групи штам1в, видокн вщ осiб iз по-рушеннями мiкробiоти та вщ осiб, яких вважали здоровими.
Культури щентифшували за результатами вивчення морфоло-пчних, тинкторiальних та фiзiолого-бiохiмiчних ознак. 1дентифь кацю отриманих штам1в проводили вщповщно до ознак, наведе-них у визначнику бактерш Бердж (Holt et al., 1994). Для видлення представниюв роду Staphylococcus проводили виовання на стафь лококовий агар 110 (HMedia, 1ндя) та шкубували протягом доби за температури 37 °С. Мжроскошювали матерiал зi зрослих коло-нiй м!кроорган1зм1в (Labinskaia and Volina, 2008). 3i зрослих коло-нш кремових i жовтих вщпнмв вщбирали матерiал, з якого виго-товляли мiкроскопiчнi препарати, якi забарвлювали за Грамом. Визначаючи грампозитивнi коки, зiбранi у грона, культури тесту-вали за такими ознаками: ферментация глюкози в анаеробних умовах з утворенням кислоти (позитивна), каталаза (позитивна), рют за концентращ натрто хлориду 15% (позитивний). Варiабельнi оз-наки: вщновлення нпрапв до ттрипв, наявнють коагулази та продукция гемолвиив.
Здагнють до плiвкоутворення визначали на 96-лункових планшетах (Медполимер, РФ). Для цього добову культуру суспенду-вали в iзотонiчному розчит NaCl (0,5%о) за стандартом мутносп 1 • 104 КУО/мл. Отриману суспензто у кшькосп 50 мкл вносили у лунки планшета, що мстили 150-200 мкл поживного бульйону
(HMedia, 1ндя). 1нкубащю проводили у термостата за температури 37 °С 72 години. Шсля заинчення шкубащ залишки живиль-ного середовиша обережно вщбирали шприцом, а лунки промива-ли трич iзотонiчним розчином (0,5%о NaCl). Якщо на стшках та дн лунок планшета залишалася бюпшвка штам вважали бюшпв-котшрним (Lyamin et al., 2012; Tchebotar and Guryev, 2012).
Адгезивну активн1сть дослщжених штамiв стафiлококiв визначали за !х здатнiстю адсорбуватися на букальному епте-ли (Brilis et al., 1986; Kovalenko et al., 2010). Для цього штами вирощували протягом 24 год. у поживному бульйот, тсля чого центрифугували 5 хв. за 6 000 об./хв. Одержану клпинну масу ресуспендували у фосфатно-сольовому буферi такого складу (г/100 мл): NaCl - 0,85, Na2HPO4 - 1,42 (pH 7,2). Одер-жували суспензта бактерш, яка мютила 1,0 • 109 клiтин/мл. Зразок букального ештелта переносили у буфер, еттелюцити центрифугували за 6 000 об./хв супернатант видаляли, а одер-жаний осад знову ресуспендували у буферi та центрифугували в такому саме режимт Кшьюсть клiтин тдраховували у камерi Горяева. Готували суспензта епл^альних клiтин у концен-траци 1,0 • 108 клiтин/мл. Одержанi суспензй бактерiальних та епiтелiальних клiтин змшували у рiвних об'емах у мжропро-бiрпi та шкубували за температури 37 °С протягом 30 хв. Шсля зашнчення експозици клiтини двiчi промивали фосфатно-со-льовим буфером протягом 5 хв за 6 000 об./хв щоб звшьнити епiтелiопити вщ неприкршлених бактерiальних клiтин. З осаду клпин готували мазки, забарвлювали за Грамом i щдраховува-ли кшьюсть бактерий, якi знаходилися на поверхш ештелю-ципв (Kovalenko et al., 2010).
Адгезта оцшювали за шдексом адгезивносп мжрооргатз-MiB (IAM) за формулою:
1АМ= — • 100%, КУЕ
де 1АМ - шдекс адгезивносп мiкроорганiзмiв (середня кшькють мжробних клiтин, адгезованих на одному еритроцип, що бере участь в адгезивному процеа); СПА - середнгй показник адгезiI (середня к1льк1сть мiкроорганiзмiв, що прикртились до одного еритроцита, тд час пгдрахунку не менше 50 еригроципв); КУЕ - коеф1ц1ент учасп еригропитiв (в1дсоток еригропигiв, що мають на поверхт адгезован1 мiкроорганiзми).
ГИд час оц!нювання кригерiiв адгезiI згщно з методикою при значеннi 1АМ < 1,75 мiкроорганiзми вважали неадгезивними; в!д 1,76 до 2,50 - низькоадгезивними; в!д 2,51 до 4,00 - середньоадге-зивними та за 1АМ > 4,00 - високоадгезивними.
Результати та ix обговорення
Бюлопчт властивост1 штам1в стаф1локок1в, вид1лених 1з ротово! порожнини здорових ос1б i ос1б 1з пародонтитом.
1з ротово! порожнини здорових оаб видiлено 14 штамгв стафi-лококiв, а вщ осiб iз пародонтитом - 51 штам, яю iдентигфiко-вано як S. aureus - 1 та 27 штамгв, вщповщно та S. epidermidis -13 та 24 штами, вщповщно. Для вах них вивчено здатнiсть до утворення бюплгвки. З iзолятiв зологистих стафiлококiв, вид-лених в осiб iз пародонтитом, здаттстю до плiвкоутворення володiли 8 (29,6%). Сдиний iзолят золотистого стафшокока, видiлений вiд здорово! особи, не проявляв здатносп до утворення бюплгвки.
Серед iзолятiв епгдермального стафшокока вщсоток здат-них до гшвкоутворення бiльший: iз видiлених вiд оаб iз пародонтитом 19 (79,2%) iзолятiв глiвкотвiрнi, натом1сть серед iзолятiв епщермального стафiлокока, видiлених вiд здорових оаб, частка глiвкотвiрних шгамiв менша - 2 (15,4%). Це може свщчити на користь того, що пшвкоутворення - додатковий чинник, який ускладнюе патологiчний процес.
Для всiх штамгв стафiлококiв, видiлених iз ротово! порожнини здорових оаб та вщ оаб iз пародонтитом, дослiджено прояв адгезивних властивостей (рис. 1 , 2).
Сдиний штам золотистого стафшокока, видлений у здорово! особи, був неадгезивним, а решта т1ею чи 1ншою мрою мали здат-
нсть до адгези. Рiвень адгезивних властивостей плiвкогвiрних штам1Б був значно вищим, нш у неплiвкогвiрних. Зокрема, для штампв зологисгого стафшокока, видшених в оаб iз пародонгигом i здатних до утворення бюпл1вки, СПА склав 5,25 ± 1,98, а 1АМ -5,99 ± 2,32 за вщповщних шоказникiв неплiвкогвiрних штам1Б 1,63 ± 1,42 та 1,82 ± 1,58.
Бiльшiсгь плiБкогБiрних шгамiБ - 7 (87,5%) - належали до високоадгезивних i лише 1 (12,5%) - до середньоадгезивних. Серед негшвюотарних штамов лише 2 (10,5%) належали до високоадгезивних, iншi - до середньо- (2, 10,5%), низько- (12, 63,2%) або неадгезивних узагапi (3, 15,8%).
7
ч 6 о
(у 5
и
4
ЕЗ СПА БПЛ+ □ СПА БПЛ-Ш 1АМ БПЛ+ И 1АМ БПЛ-
Пародонтит
Рис. 1. СПА та 1АМ штамтв S. aureus, видiлених зi здорово! ротово! порожнини та з пародонтитом: БПЛ+ - плiБкогБiрнi штами, БПЛ- - неплiБкогБiрнi штами
Штами епщермального стафшокока, не зда^ до утворення бiоплiвки, мали близьк показники адгезивном! Так, СПА та 1АМ шгампв, видшених у здорових ос1б, становили вiдшовiдно 1,73 ± 1,49 та 1,96 ± 1,64, а видшет вщ оаб 1з пародонгигом - 2,00 ± 1,58 та 2,26 ± 1,76, що вказув на пщвищений р1Бень агресивносп вид-лених в оаб 1з пародонгигом шгампв. Вищ! показники мали штами, здатт до утворення бюпшвки: СПА та 1АМ видшених вщ здорових оаб штам1Б становили 3,50 ± 0,71 та 3,99 ± 1,03, а з пародонтитом - вщповщно 4,53 ± 2,46 та 5,13 ± 2,79.
Отриман дат про мжрооргатзми у зубнш бляшц вщповь дають гснуючим вщомостям про склад бактерш у бюпл1БЩ, титовш для порожнини рота (Nishihara and Koseki, 2004; Paster et al., 2011; Tsarev et al., 2011).
6
« с
° 5
s
£ 4
'м
U ~
SI 3
s 2
я
n
о 1
С
0
S СПА БПЛ+ □ СПА БПЛ-E 1АМ БПЛ+ И 1АМ БПЛ-
Норма Пародонтит
Рис. 2. СПА та 1АМ штамов S. epidermidis, видшених з1 здорово! ротово! порожнини та з пародонтитом: БПЛ+ - птвиотарт штами, БПЛ- - неплiБкогвiрнi штами
Бюлопчт властивост1 штам1в стафшокоюв, видшених за дисбюзу кишечника. Стафшококи - один 1з найвщомших бакте-р1альних збудник1в уражень шлунково-кишкового тракту, зокрема дисбюз1Б. Перебування у нижнк вщдшах шлунково-кишкового тракту потребув вщ мжрооргатзму наявносп виражених колот-зац1йних властивостей для формування пристшково! флори та реатзац! конкурентних взавмодй 1з нормальними симбюнтами. У цьому сена стафшококи вщр1зняються значною колотзацй-ною ефективтстю: вони здатт продукувати низку фактор, що сприяють виживанню у середовищi кишечника (Labinskaia and
Volina, 2008), !х колонзациний потенЦал може пвдвишуватися за рахунок адгезii та здатносп формувати бюпл1вку (Moormeier et al., 2014). Для вск узятих у подальше дослщження 38 штамлв стафь локоюв проводили визначення здатносп до утворення бюпшвки та адгезивних властивостей. Дослщження здатносп до утворення бюпшвки показало, що ва чотири штами епщермального стафь локока - пл1вкотв1рт, а з1 штам1Б золотистого (n = 34) - 27 (79,4%). Значення СПА та 1АМ пл1Бкотв1рних штам1Б золотистого та епщермального стафшокоюв сягали 5,88 ± 2,22 i 6,64 ± 2,48 та 6,00 ± 1,41 та 6,61 ± 1,46, вщповщно, за аналопчних шоказникiв неплiвкотвiрних штам1Б 1,43 ± 0,98 та 1,60 ± 1,11 (рис. 3).
6.64
6.00
6.61
т.
э СПА БПЛ+ □ СПА БПЛ-® 1АМ БПЛ+ Ш 1АМ БПЛ-
S. aureus S.epidermidis
Рис. 3. СПА та 1АМ штамтв сгафiлококiБ, видiлених
1з бюлопчного матер1алу вщ оаб 1з дисбюзом шлунково-кишкового тракту: БПЛ+ - 1швкотв1рт штами, БПЛ- - неплiвкогвiрнi штами
Адгезивш властивосп видiлених штамгв вартавали, але серед штамов, здатних до формування бюпл1вки, переважно були високоадгезивнi - 25 (92,6%) штамгв золотистого та ва 4 -епщермального стафшокоив. Серед неплiвкогвiрних висок! адгезивш властивосп проявив лише 1 (14,3%) штам.
Властивосп стафшокоюв, видшених в осШ i3 харчовими отруеннями. Сгафiлококи займають значне мiсце у структур хар-чових отрувнь, зумовлюючи важкi випадки за рахунок продуку-вання токсииБ (Labinskaia and Volina, 2008). Здашютю до утворення бюпшвки володли лише 5 штам1Б (23,8%) з 21.
Дослщження адгезивних властивостей дозволило встановити, що бшьшють штам1Б, видiлених в оаб 1з харчовими отрувннями, належали до середньо- або низькоадгезивних. 1з пл1вкотв1рних 4 штами (80,0%) були середньоадгезивними, а 1 (20,0%) - низько-адгезивним. Серед непл1Бкотв1рних середньоадгезивними були 8 (50,0%), низькоадгезивними - 5 (31,3%), неадгезивними -2 (12,5%). Високоадгезивним виявився лише один штам (6,3%).
ГЫвютрт штами мали дещо вищ1 показники СПА та 1АМ (рис. 4), яю складали вiдшовiдно 2,60 ± 1,14 та 2,86 ± 1,23. Для непл1Бкотв1рних штам1Б ц показники становили вщповщно 1,93 ± 1,39 та 2,22 ± 1,60. Це дозволяв стверджувати, що штами, яю ви-кликають гостр1 ураження, мають нижчий колон1зал1йний шоген-цал шорiвняно з тими, що персистують в органiзмi хрон!чно.
3.5 5 3.0
2.5
2.0
S 1.5
is
iS 1.0
¿3 0.5
0.0
В СПА БПЛ+ □ СПА БПЛ-Ш 1АМ БПЛ+ EI1АМ БПЛ-
Отрувння
Рис. 4. СПА та 1АМ штамов S. aureus, вид1лених 1з бюлопчного матер1алу в1д ос1б 1з харчовими отрувннями: БПЛ+ - пл!бкотв1рн! штами, БПЛ- - неплiвкотвiрm штами
5
3
4
2
1
0
Для плшкоттрних штамш, видшених вщ оаб без ознак патолопчного процесу, показники адгези нижш, як i для штамш, видшених за гостро! форми ураження - харчового отру-ення. Для штамiв етдермального стафшокока, видшених iз ротово! порожнини здорових оаб, у середньому СПА становив 3,50, а 1АМ - 3,99, що вщповщае рiвню середньоадгезивних штамш. Неадгезивних штамiв серед глiвкотвiрних взагалi не було, а переважали високоадгезивт (понад 75-80%). Ponoma-renko et al. (2014) вказують, що адгезивними властивостями володгать практично ва штами стафiлококiв, видален за па-тологiчних станiв у людини, але рiвень !х адгезивних властивостей у понад 60% випадкш оцшюеться як середнш. Частка високоадгезивних штамiв складае третину або чверть вiд усiх глiвкотвiрних, що нижче за показники, отриманi нами. Ui самi автори вказують, що серед штамiв, видшених вiд назальних носив iз числа медперсоналу (умовно-здоровi особи), також переважали середньоадгезивш форми. Це збижться з отрима-ними нами даними про те, що вщ здорових осiб (зокрема, з !х ротово! порожнини) видшялися середньоадгезивнi штами.
Загалом, адгезивн властивостi - важливий аспект вивчен-ня бiоглiвкотвiрних штамiв мiкроорганiзмiв, адже саме здат-тсть до адгези на поверхнях лежить в основi формування rnii-вок (Naumenko and Shipitsyna, 2011). Адгезивт властивосп можна розглядати як фактор конкуренци умовно-патогенних мiкрорганiзмiв iз представниками нормально! мiкробiоти, оскшьки вдале закршлення у бiотогi дозволяе досягти певного популяцшного рiвня (Buharin, 2009). Прояв адгезивних властивостей залежить здебшьшого вщ бактери, а також може кон-тролюватися макроорганiзмом (Akinkunmi et al., 2014). З боку останнього - це реакця спепифiчних i неспепифiчних мехатз-мiв мiсцевого iмуштету, наприклад, секреторних антитш, лiзо-циму тощо, а також за рахунок наявностi на поверхнi клiтин структур, здатних взаемодiяги з адгезинами, наприклад, такого бшка як фiбронектин, що викликае формування глiвки (Mu-rashkin et al., 2012).
Висновки
Частота виявлення глiвкотвiрних штамiв стафiлококiв у рiзних вщдшах шлунково-кишкового тракту за норми та за па-тологiчних змш становила для S. aureus 23,8-79,4%, а для S. epidermidis - 15,4-100,0%. Максимальний прояв адгезивних властивостей типовий для штамв епщермального та золотистого стафшокоыв, видшених за дисбюзу кишечника. Середн значення СПА становили 6,00 ± 1,41 i 5,88 ± 2,22, 1АМ - 6,61 ± 1,46 i 6,64 ± 2,48, вщповщно. Найменше значення вказаних по-казникiв для птвкотмрних штамiв визначено для штамiв ста-фiлококiв, видшених в осiб iз харчовими отруеннями: 2,60 ± 1,14 та 2,86 ± 1,23, вщповщно.
References
Akinkunmi, E. O., Adeyemi, O. I., Igbeneghu, O. A., Olaniyan, E. O., Omonisi, A. E., & Lamikanra, A. (2014). The pathogenicity of Staphylococcus epidermidis on the intestinal organs of rats and mice: An experimental investigation. BMC Gastroenterology, 14, 126. Archer, N. K., Mazaitis, M. J., Costerton, J. W., Leid, J. G., Powers, M. E., & Shirtliff, M. E. (2011). Staphylococcus aureus biofilms: Properties, regulation, and roles in human disease. Virulence, 2(5), 445-459. Becker, K., Heilmann, C., & Peters, G. (2014). Coagulase-negative Staphylococci. Clinical Microbiology Reviews, 27(4), 870-926. Brilis, V. I., Brilene, T. A., Lentsner, H. P., & Lentsner, A. A. (1986). Metodika izu-cheniya adgezivnogo protsessa mikroorganizmov [Method for studying the adhesive process of microorganisms]. Laboratornoe Delo, 4, 210-212 (in Russian). Buharin, O. V. (2009). Infektsiya - modelnaya sistema assotsiativnogo simbioza [Infection is a model system of associative symbiosis]. Journal of Microbiology, Epidemiology and Immunobiology, 1, 83-86 (in Russian). Giaouris, E., Heir, E., Desvaux, M., Hebraud, M., MеIetrе, T., Langsrud, S., Doul-geraki, A., Nychas, G.-J., Kacaniova, M., Czaczyk, K., Olmez, H., & Simoes, M. (2015). Intra- and inter-species interactions within biofilms of important foodborne bacterial pathogens. Frontiers in Microbiology, 6, 841.
Gostev, V. V., & Sidorenko, S. V. (2012). Bakterialnyie bioplenki i infektsii [Bacterial biofilms and infections]. Journal of Infectology, 2(3), 4-15 (in Russian).
Hobley, L., Harkins, C., MacPhee, C. E., & Stanley-Wall, N. R (2015). Giving structure to the biofilm matrix: An overview of individual strategies and emerging common themes. FEMS Microbiology Reviews, 39(5), 649-669.
Hoiby, N., Bjarnsholt, T., Givskov, M., Molin, S., & Ciofu, O. (2010). Antibiotic resistance of bacterial biofilms. International Journal of Antimicrobial Agents, 35, 322-332.
Holt, J. G., Krieg, N. R., Sneath, P. H. A., Staley, J. T., & Williams, S. T. (Eds.). (1994). Bergey's manual of determinative bacteriology. Williams & Wilkins, Baltimore.
Hou, W., Sun, X., Wang, Z., & Zhang, Y. (2012). Biofilm-forming capacity of Staphylococcus epidermidis, Staphylococcus aureus, and Pseudomonas aeruginosa from ocular infections. Investigative Ophthalmology and Visual Science, 53(9), 5624-5631.
Kovalenko, N. K., Livinska, O. P., Poltavska, O. A., Garmasheva, I. L., Shinka-renko, L. M., & Oleshchenko, L. T. (2010). Probiotychni vlastyvosti promys-lovykh shtamiv laktobatsyl i bifidobakteriy [Probiotic properties of industrial strains of lactobacilli and bifidobacteria]. Microbiologichny Zhurnal, 72(1), 9-17 (in Ukrainian).
Labinskaia, А S., & Volina, Y. H. (Eds.). (2008). Rukovodstvo po medicinskoi mikrobiolohii. Obshaia i sanitarnaia mikrobiolohiia [Manual of medical microbiology. General and sanitary microbiology]. Binom, Moscow (in Russian).
Lin, M. H., Shu, J. C., Lin, L. P., Chong, K. Y., Cheng, Y. W., Du, J. F., & Liu, S. T. (2015). Elucidating the crucial role of poly N-acetylglucosamine from Sta-phylococcus aureus in cellular adhesion and pathogenesis. PLoS One, 10(4), e0124216.
Lyamin, A. V., Botkin, E. A., & Zhestkov, A. V. (2012). Metodyi vyiyavleniya bioplenok v meditsine: Vozmozhnosti i perspektivyi [Methods of biofilm evaluation: Opportunities and perspectives]. Clinical Microbiology and Antimicrobial Chemotherapy, 14(1), 17-22 (in Russian).
McKew, B. A., Taylor, J. D., McGenity, T. J., & Underwood, G. J. (2011). Resistance and resilience of benthic biofilm communities from a temperate salt-marsh to desiccation and rewetting. The ISME Journal, 5, 30-41.
Misawa, Y., Kelley, K. A., Wang, X., Wang, L., Park, W. B., Birtel, J., Saslow-sky, D., & Lee, J. C. (2015). Staphylococcus aureus colonization of the mouse gastrointestinal tract is modulated by wall teichoic acid, capsule, and surface proteins. PLOS Pathogens, 11(7), e1005061.
Moormeier, D. E., Bose, J. L., Horswill, A. R., & Bayles, K. W. (2014). Temporal and stochastic control of Staphylococcus aureus biofilm development. mBio, 5(5), e01341-14.
Murashkin, N., Gluzmin, M., Skoblikow, N., Bakulev, A., Materikin, A., Gluzmi-na, M., & Khotko, A. (2012). Rol metitsillinrezistentnyih shtammov zolotis-togo stafilokokka v patogeneze tyazhelyih form atopicheskogo dermatita v detskom vozraste. Puti dostizheniya remissii [Role of MRSA strains in the pathogenesis of severe atopic dermatitis in childhood. Ways of achieving remission]. Vestnik Dermatologii i Venerologii, 1, 66-74 (in Russian).
Nair, N., Biswas, R., Gotz, F., & Biswas, L. (2014). Impact of Staphylococcus aureus on pathogenesis in polymicrobial infections. Infection and Immunity, 82(6), 2162-2169.
Naumenko, Z. S., & Shipitsyna, I. V. (2011). Sravnitelnaya otsenka adgezivnoy aktivnosti bakteriy, vyidelennyih u bolnyih iz osteomieliticheskogo ochaga i iz ran otkryityih perelomov [Comparative evaluation of adhesive activity of the bacterii, isolated in patients from their osteomyelitic focus, as well as from open fracture wounds]. Orthopaedic Genius, 4, 31-34 (in Russian).
Nishihara, T., & Koseki, T. (2004). Microbial etiology of periodontitis. Periodon-tology, 36, 14-26.
Orazi, G., & O'Toole, G. A. (2017). Pseudomonas aeruginosa alters Staphylococ-cus aureus sensitivity to vancomycin in a biofilm model of cystic fibrosis infection. mBio, 8(4), e00873-17.
Paharik, A. E., & Horswill, A. R. (2016). The staphylococcal biofilm: Adhesins, regulation, and host response. Microbiology Spectrum, 4(2).
Paster, B. J., Boches, S. K., Galvin, J. L., Ericson, R. E., Lau, C. N., Levanos, V. A., Sahasrabudhe, A., & Dewhirst, F. E. (2001). Bacterial diversity in human subgingival plaque. Journal of Bacteriology, 183(12), 3770-3783.
Patterson, J. L., Stull-Lane, A., Girerd, P. H., & Jefferson, K. K. (2010). Analysis of adherence, biofilm formation and cytotoxicity suggests a greater virulence potential of Gardnerella vaginalis relative to other bacterial-vaginosis-asso-ciated anaerobes. Microbiology, 156, 392-399.
Ponomarenko, S. V., Voronkina, I. A., Osolodchenko, T. P., Port, О. V., & Pirts-khalava, T. V. (2014). Zdatnist do bioplivkoutvorennya izolyativ S. aureus, vydilenykh z riznykh ekonish [The ability to biofilm formation isolates S. aureus, received by different ecological niches]. Bulletin of Problems Biology and Medicine, 112, 245-248 (in Ukrainian).
Sannasiddappa, T. H., Costabile, A., Gibson, G. R., & Clarke, S. R. (2011). The influence of Staphylococcus aureus on gut microbial ecology in an in vitro continuous culture human colonic model system. PLoS One, 6(8), e23227.
Tchebotar, I. V., & Guryev, E. L. (2012). Laboratornaya diagnostika klinicheski znachimyih bioplyonochnyih protsessov [Laboratory diagnostics of clinically significant microbial biofilms]. Voprosyi Diagnostiki v Pediatrii, 4, 15-20 (in Russian).
Tsarev, V., Trefilov, A., Kleymenova, G., & Levkin, A. (2011). Prostranstvenno-vremennaya model formirovaniya bioplyonki polosti rta: Vzaimosvyaz pro-
tsessov pervichnoy adgezii i mikrobnoy kolonizatsii [The space-time model of oral biofilm formation: The interrelation of primary adhesion and micro-bial colonization]. Sovremennaya Stomatologiya, 2, 22-27 (in Russian).
Wright, C. J., Burns, L. H., Jack, A. A., Back, C. R., Dutton, L. C., Nobbs, A. H., Lamont, R. J., & Jenkinson, H. F. (2013). Microbial interactions in building of communities. Molecular Oral Microbiology, 28(2), 83-101.
