CC BY
34О.В. Л1ФАНТ1Й
ЗОЛОТ1ПРИКРАСИ ОДЯГУ 13 РАНШХ СК1ФСБКИХ КОМПЛЕКСЮ
Розкпнне вбрання сюфського костюму засвщчують його золст ашпкативш прикраси1. BiflOMi вони перш за все за знахщками з курганних аристократичних поховань сюфського часу. KpiM уявлень про сюфський костюм та моду, золсш бляшки е джерелом шформацп про в!рування та свггогпяд (орнаментальш мотиви), р1вень майстр1в торевпв, особливосп виготовлення та навпъ про сощальний статус володаря.
У данш po6oTÍ ми розглянемо золота аплжативш прикраси одягу з комплекшв раннього сюфського часу 3Í стетв Швшчного Причорномор'я. Стд зауважити, що бшышсть архагчних поховань степово! смути е впускними до наситв попередшх мешканщв степу2. Ця cитyaцiя пояснюеться ранньою стад1ею кочування, на якш могли перебувати сюфи у VII ст. до н.е. 3 шитого боку, археолопчш джерела свщчать, що в цей час терени степового Причорномор'я були мало заселен!. Схщна частина цих земель слугувала мостом míík Швшчним Кавказом та Шсостепом [Копылов, 2003, с.131; Алексеев, 2003, с.27].
Далеко не в кожному аристократичному кургаш Степу раннього часу збереглися золот1 бляшки. На сьогодш вщомий лише один такий комплекс. Це один з найбшып раншх курган1в Литий (Мельгуновський). Наступним курганом, у якому було знайдено золоту аплжащю одягу е Гостра Томаювська Могила, що в 4aci вщстоиъ вщ першого майже на столггтя i вщноситься вже до початкового nepiofly середньосюфсько1 доби [датування див: Алексеев, 2003, с.295-296.].
U,i поховалып комплекси уособлюють два pÍ3HÍ етапи розвитку сюфсько! культури, позначених впливом р1зних цивш1защй. Яюцо у Мельгуновському KypraHi коштовн1 pe4Í демонструють близькосхщш та ¡ошйсью декоративш традици, то у Гострш Томак1вськш Mornni безсумшвний суто грецький вплив.
3 Мельгуновського кургану походять бляшки у вигляд1 хижих птахгв та фрагмент
1 У лиератур! часпше використовуеться термш «бляшки» для позначення цього предмету туалету. Проте, сильне розма1ття у 1'х виконанн1 шод! не дозволяе окрем1 оздоби головних убор1в називати бляшками (иаприклад, довп пластини з головних убор1в). 3 огаядом на те, що за способом кршлення под1бш прикраси були нашивними та могли приклеюватися до одягу. На нашу думку, термши «апл1кащя», «аплисативна прикраса», «плапвка» та «пластина» цшком шдходять для опису золотих оздоб одягу ск1фсько1 знай 1 можуть використовуватися як синошм до слову «бляшка».
2 У звода пам'яток Степового Причорномор'я бшьппстъ архаиних поховань - впускш. Див. Мурзин, 1984.
пластинки 1з зооморфним орнаментом. 3 Гостро! Томамвсько!' Могили - одна ашпкащя у випшад пальметки.
Перейдемо до опису першого комплексу. Дослщжено Мельгуновський курган ще у 1763 рощ, проте, опублшовано майже за твтора стор1ччя потому €.М. Придшом [1911]. Завдяки докладному анал1зу маемо досить вичерпну шформащю. Нещодавно деяы реч1, що збереглися до нашого часу, було опублшовано вже на сучасному р1вш [Алексеев, 2012]. Нажаль, шд час Друго! Свггово1 вшни частина речей (у тому чиши 16 з 17 золотих бляшок у вигляд1 хижого птаха) була втрачена [Бабенко, 2012, с. 22].
Хоч фпурування в назв1 роботи термшу «скарб», з тексту зрозумшо, що С.М. Придш штерпретував комплекс як поховання сюфського вождя [Придик, 1911, с. 20]. Не можна також виключати можливост1 того, що розглянутий «скарб» належав до кенотафу, або до якогось сакрального приношения. У кам'яшй скриш (?) в верхнш частиш кургану було знайдено коштовш реч1, ям, на нашу думку, вказують на 1х приналежшсть до чолов1чого набору. Це меч, стрми, поясш бляшки та д1адема. Детал1 табурету важко вщнести до певно! особи.
Золоп бляшки з Мельгуновського кургану у вигляд1 спипзовано! ф1гури хижого птаха (17 екз), виготовленими у техн1щ штампування з шзшшим гравшванням на лицьовш сторош (рис. 1.7). 1х крила округлеш, голова повернута вл1во, лапи не видшеш. Шсля штампування майстер прокреслив лшп, що в1ддшяли тшо вщ крил та хвосту, позначив кут на грудщ та роздшив кожне крило на два сектори. На зворотнш сторош кожно1 плапвки припаяно по чотири вушка. У двох пташок обр1зане л1ве крило трохи нижче плеча.
Слщ вщм1тити, що 16 бляшок були зроблеш одним штампом, а одна - шшим, бшып грубим, або спрацьованим, що пом1тно не озброеним оком (це стосуеться одше!" з плапвок з обр1заним крилом). Цей виключний екземпляр мав меншу висоту (5,75 см) та бшыпу ширину (5см), пор1вняно з шшими - 6 та 4,5-4,75см вщповщно. Кр1м того, на ньому лише два вушка для кршлення, а не чотири.
Важко судити про те, який саме птах надихнув майстра. Грунтовний стил1стичний анал1з зображення птаха мелыуновськош типу було нещодавно зроблено Ю.Б. Полщовичем. Автор дшшов висновку, що це зображення не певнош виду, а зб1рне -епшзований образ роду орл1в (Адш1а) [Полидович, 2013, с. 89]. Яюцо припускати, що за допомошю гравшвання по тшу птаха майстер передавав особливосп його окрасу, все одно важко точно щентифшувати певний вид. Адже, як вщомо, нав1ть у птаха одного виду вш м!г мшятися з вшом досить сильно [Ганзак, 1974, с. 116]. Через вичерпшстъ анал1зу, хотшося б лише наголосити на основних, найбшьш яскравих аналопях.
Под1бним е силует птаха, зображений на Келермеському дзеркал1 з кургану №4/Ш (рис. 1.5). Иого показано у польот1, голову розвернуто у напрямку руху. Схож1 також стилютика зображення голови, хижа з1гнут1сть дзьобу та округл1сть крил. Проте, цей вигравшований птах мае ретельно промальоване шр'я. Можливо, у такий спос1б майстер хот1в показати якийсь певний вид орла з контрастним забарвленням, або зробити зображення бшын реал1стичним. 40
Найбшын схоже зображення за виконанням дзьоба, восковищ, ока та грудки (опущений кут), а також за вщсутшстю лап перед хвостом знаходимо на мтатюрних бляшках д1адеми з Келермесу. На близьюсть вказуе також 5х виконання у золой (рис. 1.6). Вщр1зняються лише крила, наполовину пщшт чи складеш3, яю на мельгуновських ашпкативних прикрасах закруглеш без видшення плеча. Келермесыа та мельгуновсыа пташки майже синхронш у час1 - друга половина VII ст. до н.е. Тобто, для виявлення корешв зображально! традици необхщт бшып рант аналоги.
Розглядаючи ширший ареал, знаходимо синхронш схож1 зображення гатвок птах1в, а не повнофнурш, що прикрашали д1адеми ¡з Зiвie (рис.1. 7). На основ1 наявного матер1алу можемо погодитися з Ю.Б. Полщовичем стосовно того, що коршня зображень хижих птах1в мелыуновського типу сягае Швшчно-Захцдаого 1рану, що свщчить на користь сюфського походження мотиву [Полидович, 2013, с.95]. Продовження ще! традици Ю.Б. Полщович бачить на бронзових навершях з Ульського кургану №2 (1909 р.) у Прикубанш, на хрестопод1бних бляхах з поховань 10/1912 некрополя Ольви та з кургану у хут. Дугшо на Дону, на закшченш дзеркала з кургану 6 (1899 р.) бшя с. Бас1вка в Посуши, на бляшщ з Рисовського могильника у Прикам'1 та ш. [Полидович, 2013, с.94-95].
На нашу думку, до стил1стично схожих можна додати зображення хижих птaxiв на прикрасах кшсько! вузди. До них вцдаосяться бляхи з кургану 6 б1ля с. Ковалгвка Микопахвсько! облает (рис.1. 4). Також аналогпо знаходимо на бронзових прикрасах юнського убору з Шмфею (рис. 1.5), на яких яскраво видшени валик на верхнш частин1 дзьоба та схоже заокруглення дзьоба. Воно створюе враження хижого «оскалу», яюцо такий термш може мати м1сце по вщношенню до птах1в. Можливо, щ приклади також св1дчать на користь продовження ще\' традицп у новому виконанн1 [Погребова, Раевский, 1992, с. 126].
У ГИвшчному Причорномор'1 вщоме цйсаве оформления постат! орла (?) у мотив1 терзания ним риби. На нашу думку, ця сцена шматування за манерою виконання хижака, \ сюжетом може бути вщнесена до вщмшно'1 традиц1'1. Сюжет шматування птахом риби вщгворено на золотш аплшац1'1 ввд дерев'яно\' посудини з кургану м1ж сс. Ромейьавка та Петрак1вка та на плапвщ з кургану у с. Шсочин. Аналопчн1 сцени зустр1чаються на апл!кац1ях посуду на досить широкому простор! ¡ранського св1ту [Полидович, 2006, с.359, рис.18] \ евщчать про 1ранське кор1ння ще! традшщ [Канторович, 1997; Королькова, 1998]. Слщ зауважити також, що цей сюжет присутнш \ на зображеннях монет з Ольви та 1стри [Карышковский, 1988, рис. 11.18,22; рис. 12. 7-8]. Проте, дослщження витоюв саме ще! зображально! традищ!' е темою окремого дослщження.
Розглядаючи мелыуновсью бляшки, хотшося б висловити припущення щодо 1х можливого розташування на вбранш. С.М. Прид1к схилявся до того, що вони були оздобленням верхнього одягу, можливо, паску [Кисель, 2003, с. 17]. Згодом, цю думку розвинув С.В. Черненко [1968, с. 65-66] та шдтримали В.Ю. Мурзин [1984, с. 19] та
3 Деяки пташки представлеш на д1адеип у «профшь» складеними крилами.
С.О. Яценко [2006, с.54]. Аналоги, наведет G.B. Черненком, переконують у цьому припущенш. Так, до стилгстично схожих образ1в можна вщнести бронзов! бляхи у вигшцц хижих птах1в з кургашв Г бшя с. Жур1вка та Золотого, поблизу Омферополя (рис. 1.2,3). Як вщомо, курган Г датовано M.I. Артамоновим за самоськими сосудами VI ст. до н.е. [Артамонов, 1966, с. 32]. Цнсаво, що у трохи шзншшй час у кургаш №401 (475 р. до н.е.) [Алексеев, 2003, с. 296] жур1всько1 групи повторено вже у золот1 таке саме зображення на бляс1, що була закршлена на кшському налобнику [Артамонов, 1966, с. 33, рис. 31]. Тобто, мотив залишався популярним у населения, що залишило щ кургани, протягом певного часу.
G.B. Черненко вважав, що згадаш бляхи з зображенням птах1в прикрашали паски. Серед бронзових оздоб е аналоги, що вказують на певну традицш в декоруванш пасюв зображеннями хижого птаха. Хоча образ птаха використовували i для оздоблення шших предмепв туалету (дзеркало, д1адема та ш.).
KpiM того, вщом1 приклади декорування портупейних пояс1в бляхами Î3 зовс1м шшим зображенням. Так, покрит1 золотом пояси in situ були знайдеш у деюлькох похованнях. Перший було виявлено у KypraHi №1 бшя с. Аксютинщ. Бляхи поясу з цього поховання були прикрашен! постаттю сюфа, що пщперезаний та при збро-1 (рис.3.3). Другий зафпссовано у KypraHi 4/2 Страшна Могила (рис.3.8), де cpi6m з позолотою бляшки оздоблено розетками. Також, з кургану №3 групи Частих походять поясш пластини, яю були прикрашеш зображенням грифона. C.B. Черненко називав таю паски парадними i вщносить ïx до третьо!" групи портупейних поясгв - пояси, що покрш! ф1гурними бляхами [Черненко, 1968, с. 64].
Якщо припустити, що Bci мельгуновськ1 аплжативш прикраси розташовувалися у одну шнш, и довжина склала б приблизно 80 см. Але вщсутшсть потертоctî на крилах вказуе, що вони були розташоваш не впритул. Тому довжина пояса могла бути бшыпою. Археолопчш знахщки демонструють схож! параметри. Наприклад, довжина поясу з кургану № 32 у с. Бобриця дор1внюе 80 см, а з Мел1топольського кургану - 90 см [Черненко, 1968, с. 62].
Привертае увагу вщсутн1сть л1вих крил на двох екземплярах. Ця обставина не узгоджуеться з вщомою сюфською традиц1ею симетричноеп у розташуванн1 прикрас. KpiM того, лише один «обргзаний» екземпляр було зроблено шшим чи бшьш спрацьованим штампом з неточним повторениям po3MipiB. Це може св1дчити на користь того, що цю оздобу було зроблено шзнппе, можливо, шшим, менш вправним майстром зам1сть загублено!', або зламашл прикраси. Вщсутн1сть симетри у обр1заних крилах також свщчить на користь того, що пояснюеться це не орнаментальним, а функцюнальним призначенням. Тобто, цей екземпляр з обргзаним крилом мав розташовуватися в Micui, яке могло зазнавати деформацш, або ж частина крила заважала якшсь функци.
Як вщомо, сюфи кршили до паску меч та горит. Про що свщчать, зокрема, ¿конограф1чш данш (рис.3.3- 7). 3 оглядом на наявшсть у комплекс! меча, стрш та заспбки вщ гориту, можна припустити, що маемо справу саме з прикрасами 42
портупейного поясу. У мгсцях кршлеиня до нього меча та гориту крила птах1в, BiporiflHO, пщр1зали для уникнення тертя м1ж прикрасами та мотузками (рис. 3.7).
Якщо таке припущення в1рне, то пасок з золотими бляшками та плакований золотом меч складали суцшьиу та величну композицш. Образ хижого птаха символ1зував сонце, царську владу та íh. [Кузьмина, 1976, с. 54-55,60]. Bíh водночас втшював певт уподобання нос1я, адже вщомо, що арха!чне сприйняття ¿ранцями краси вщбивалося у зображенш саме хижих тварин [Хазанов, 1975, с. 35]. Виконання зображення у золой пщкреслювало солярну сутшсть образу.
Наступною р1ччю з Мельгуновського кургану, що нас щкавить, е золота пластинка з зображенням складно! композицп. Вона мае довжину 11 см та висоту 2,5-2,75 см. За описом G.M. Приджа, вона була розламана на 4 частини. Ця платшка мае загнул до зворотно! сторони кра!. 3 четверто! сторони вона обламана. У цих загинах пластини пробив отвори.
На уламку зл1ва направо зображено: 1) мавпа, що сидить та щдпирае правою кшщвкою морду, а л1вою рукою чеше спину; 2) два птахи, схож! на cipayciB або дроф, розташоваш одна навпроти одно!, що клюють щось на землц 3) один птах (качка?), що йде направо (рис.2.7). Можна вщютити дуже майстерне виконання зображень. Вони, в1рогщно, були вщтиснуп за допомогою штампу з тзншшм гравдаванням.
Сюжет не мае аналопв в торевтищ з Надчорномор'я. Вщомий анал1з окремих його персонаж1в, виконаний В.А. Киселем. Дослщник звернув увагу на те, що притаманш для ассиршсько-вавшонського мистецтва персонаж! (мавпа та страус) виконат Í3 суттевими в1дхиленнями вщ каношв. Так, CTpayciB зображено у npoijeci пошуку !ш, що не вщомий серед ассиршських пам'яток, а у мавпи, яку подано у досить традицшшй no3Í, зображено другу кшщвку, якою вона чухае спину. Пщсумовуючи висновки дослщника, можна стверджувати, що пластина виготовлеиа у VII ст. до н.е. у центра що був пщ впливом художшх традищй майстерень Асирп та Iohü [1Сисель, 2003, с. 59]. Найбшын близью аналоп! мають зображення ctpaycib з птахами на золотш посудиш з Келермесу (рис.2.2). Зображення водоплавних птах1в е притаманною рисою близькосхщного та грецького мистецтва. Проте, за манерою виконання вони бшыною Miporo вщносяться до остаиньо! [1Сисель, 2003, с. 59] Отже, це единий персонаж, на вщмшу вщ мавпи 3Í страусами, який мае широю паралел1 у найближчому оточенн1 (рис.2 J) [Клочко, 2010].
В1рогщна верс1я про функщональне призначення ц1е! платгвки у якосп прикраси чола була запропонована Б.М. Граковим. Згодом Г! пщтримав В.А. Кисшь [Граков, 1971, с. 127; Кисель, 2003, с. 128]. Адже, розм1ри виробу та загнут кра!, на яких присутш отвори для кршлення, вказують на те, що ця пластина могла була частиною довго! плапвки вщ налобно! стр1чки (метоп1ди). 3 огляду на переважання симетричного способу оформления композици у сюфських прикрасах, а також на розширення пластинки ближче до правого краю, можна припустите, що це уламок вщ níbo'i частини прикраси налобно! стр1чки. Довжина в 11см приблизно складае половину довжиии чола (приблизно 20 см). Тобто другу половину можна
реконструювати дзеркально. Cicopiin за все, пластинка кршилася на пшряну стр1чку.
Цшаво, що з цього ж поховання походить д1адема у вигляд1 трьох (первюно 1х було чотири) золотих паралельних шнур1в, з'еднаних за допомогою дев'ятьох розеток та заспбок. Дослщники вщносять и до чолов1чих прикрас, на piBHi з двома д1адемами з Келермесу [Яценко, 2006, с. 54; Клочко, 2010, с. 170]. Як вщомо, д1адеми з Келермесу мають зовс1м шшу конструкщю - вони складаються з жорстко! основи з наклепаними на них прикрасами. KpiM того, на них присутш не тшьки розетки, а й зображення хижих 3BipiB (птахи та грифон). Влучну аналопю на користь саме чолов1чо! надежноCTi д1адеми з Мельгуновського кургану знайдено JI.C. Клочко та С.С. Безсоновою - барельеф з Малати, що зображуе царя Ману Тарахуназ1 (рис. 4.4) [Бессонова, 1990, с. 32; Клочко, 1982, с. 38].
Ретельний анал1з означено! прикраси було проведено В.А. Юселем, внаслщок якого дослщник дшшов висновку, що даадема служила прикрасою головного убору (башлику). Слщ зазначити, що вш не викхпочав носшня ii, закршлешй на налобшй стр1чщ [Кисель, 2003, с. 50-52]. Вщош чолов1ч1 зображення ск1ф1в з головою, пов'язаною налобною стр1чкою, хоча eci вони вщносяться до шзшшого часу. До них належать, наприклад, зображення на кубку з Куль-Оби (рис.4.3), на пекторал1 з TobctoY Могили (рис.4.2).
Оскшьки у Мельгуновському кургаш не зафшсовано головний y6ip, а тим бшьше шолом, можна припустити, що д1адема та начшьна стр1чка прикрашали непоьфиту голову (рис.3.1). У цьому контекст можна згадати описану у noeMi Валер1я Флакка подвшну стр1чку, яку носив сюфський во1н Авх [Val.Flacc. Argon.VI. 50-68]. Опосередкованим прикладом на користь носшня подвшних начшьних прикрас може св1дчити знахщка з кургану Куль-Оба. Як вщомо, на octobI похованого було зафшсовано башлик з тонко! повел, який було оперезано двома стр1чкопод1бними обручами з листового золота з рельефним зображенням [Артамонов, 1966, с. 62].
Цшком ймов1рно, що мельгуновсью начшьш приьфаси розташовувалися паралельно одна над одною, опер1зуючи голову. Якщо наше припущення в1рне, то щ оздоби складали единий комплекс. Вони створювали два фризи: один рослинний, який представляла д1адема з розташованими на нш розетками, другий - зооморфний, представлений зображеннями налобно! стр1чки. 3 таким розташуванням, центром композищ1 була б найбшыпа розетка 3i вставкою на д1адем1, в напрямку яко! «рухаються» водоплавш птахи на пластиш.
Отже, на основ1 вищесказаного можна припустити, що золой бляшки з Мельгуновського кургану були частинами двох р1зних деталей чолов1чого костюму. Золст бляшки у вигляд1 пташок прикрашали пасок, а золота плапвка могла бути частиною головного убору. Под1бний образ бачимо на реконструкцп вбрання похованого з Tobctoi Могили (рис.3.2) [Черненко, 1975, рис. 13].
Звернемося до шшого аристократичного поховання, де була знайдена золота бляшка. Воно належить вже до початку середньосюфського пер1оду. У цього комплексу теж сумна у дослщницькому план1 доля. Курган Гостра Томаювська 44
Могила дослщжено I.G. Забелшим у 1861 рощ. Згодом у нерозкопанш частиш насипу мюцевим селянином Прокопом Бшим було розрите впускне поховання.
Иого матер1али було опублжовано у 1882 рощ у «Древностях Геродотовой Скифии» [ДГС. - Вып. 2. - 1872. - Табл. XXVI]. Слщ зазначити, що едина золота плапвка у вигпяда пальметки була подана на малюнку поряд з речами, що вщносилися до розграбованого поховання4, проте у текст вона не згадуеться. Упм, у шзншпй пубгпкаци ми вже зустр1чаемо ii опис у перерахуванш швентарю з поховання [MAP, № 37, 1918, с. 38]. У альбом! M.I. Артамонова при onnci речей, що походили з поховання, вона знов не згадуеться [1966, с. 28].
Реч1, що походять з поховання, безсумшвно, належали представнику вищого сощального прошарку. Характер супровщного швентарю е суто чолов1чим: меч, шийна гривна, великий золотий конус, 200 наконечншав стрш. Датування комплексу спираеться на меч та вктря стрш. За цими критеркми поховання вщноситься до кшця VI - початку V ст. до н.е. [Алексеев, 2003, с. 296; Гречко 2012, табл.1].
Золота плапвка у випнцц пальмети без волют (рис.5.1) мае невелик! розм1ри. Виготовлена вона була методом штампування по тонкому золотому листу. Kpai ii обр1зан1 досить нер1вно, що свщчить про невправшсть майстра, або про недбале ставлення до и виготовлення. Останне припущення може вказувати на масовий випуск под1бних вироб1в. На плапвщ присутш шшатюрт отвори для нашивания (два або три?).
Рослинна орнаментащя е характерною рисою грецького мистецтва. Зображення пальметки були досить частим елементом орнаментаци. Проте ii походження пов'язують 3i Сходом [Русяева, 2000, с. 41]. Аналопчш зображення зустр1чаемо на широкш територй, що включае сюфськш, давньогрецыай та близькосхцдаий репони [Русяева, 2000, с. 42]. Пальмети на виробах 31 сюфських поховань поеднуються з шшими орнаментальними мотивами. TaKi прийому видно на нижньому фриз1 Мелпюпольського гориту (рис.5.та амфори Чортомлика (рис.5.5), на фермуарах пекторал1 з Tobctoi' Могил (рис.5.6), а також на юнському налобнику з Велико! Цимбалки (рис.5.7). На пластинах з Ольвй, Трьохбратнього кургану, а також на нашивнш бляшщ з центрально! гробнищ кургану №3 групи Семибратшх на Ky6aHi вони виступають як самостшний мотив, проте мають, на вщмшу вщ Томашвки, волюти у основ1 пальмети (рис.5.2,3,8).
Дуже близьке зображення пальметки (рис.5.9) знаходимо на ажурних пластинах з камери №5 центрально! гробнищ кургану Чортомлик. Щ пластини, на думку дослщниюв, можна вцщести до оздоб гориту[Алексеев, Мурзин, Ролле, 1991, рис. 70]. Хоча, треба визнати, що зображення пальметки щентичного до бляшки з Гостро! Томашвсько! Могили поки що не вщомо.
Пор1внюючи розглянуту плапвку з под1бними др1бними оздобами одягу, можна стверджувати, що вони були представлеш цшими сершми у похованнях сюфсько"! аристократй. Як правило, ними було прикрашено одяг похованого (кафтан чи
4 На цьому малюнку перемйпат знахщки з pi3HHX поховань, що були дослвджет I.G. Забелшим.
накидку). Нажаль, у нашому випадку збер!гся лише один екземпляр. Тому досить важко говорити про те, що саме прикрашала ця бляшка.
Пщсумовукта, можна зазначити, що у степових аристократичних похованнях VII - початку V ст. до н.е. практично вщсутш золой бляшки. Як зазначалося вище, вони походять з Мельгуновського кургану та одна з Гостро! Томаювсько! Могили. Причому спостер1гаеться незначне типолопчне розмаггтя ашпкативних приьфас. В той же час у JlicocTeny спостерггаеться шша картина. Оздоби одягу широко представлеш у раншх курганах Переп'ятиха (три пластинки-смужки - прикраси головного убору), № 100 поблизу с. Синявка (42 плапвки, що прикрашали головний y6ip), № 35 бшя с. Бобриця (34 аплпсацп головного убору), № 407 бшя с. Жур1вка (чотири нашивш платавки), № 524 бшя с. Жаботин (2 плапвки з отворами для нашивання) та íh.
Слщ зауважити також, що поховання Í3 золотими оздобами одягу значною Mipoio представлеш у JlicocTeny. У той же час аналопчш степов! комплекси одиничш. Чим пояснити таку р1зницю? Можна було б говорити про мюцеве, лкостепове, коршня ще! традицп. Проте, для цього необхщно довести i"i кнування у передсифську добу. Таких сввдчень поки що немае. Тому слвд звернутися до коч1вницьких пам'яток.
Приблизно одночасно датуються Мельгуновський комплекс та аристократичне поховання з кургану Аржан II у TyBÍ. Воно вщнзняегься значною кшыасио бляшок з золота. Ними було прикрашено накидки та головш убори чоловша та жшки [Чугунов, 2004, с. 25]. Тобто, можна говорити про синхронне побутування на схщнш та зах1днш периферп ¿раномовного св1ту практики використання золотих бляшок. На корисгь того, що ця традищя отримала широку популяршсть у VI ст. до н.е., свщчать знахщки з ЛюостеповогоПричорномор'я, та Передкавказзя. Ульський курган 1 (1908 р.) датуеться VI ст. до н.е. [OAK, 1908, с. 118]. Слад зауважити, що ашпкацй з названого кургану могли прикрашати горит, проте, через велику морфолопчну та сюжетну схож1сть ix можна розшядати у контексп означено!" оздоблювально! практики. Не можна не згадати бшын шзне поховання з кургану 1ссик [Акишев, 1978, с. 69] у Казахстан!, де золотими бляшками було прикрашено бшыну частину поверхн1 вбрання поховано! людини. Що може вказувати на багатовар!антшсть ще! традицп
Отже, на користь привнесеного характеру ще! традицп вказують досить виразн1 схщш паралел1. KpiM того, власне обряд, за яким здшснювалися поховання заможних верств населения у Шсостепу, та яскрав1 зразки сифсько! матер1ально! культури, що складають супровщний швентар, також вказують на прибулий характер аристократ [Ильинская, 1968, с. 174; Тереножкин, 1971, с. 18].
Л1ТЕРАТУРА
Акишев К.А. Курган Иссык. Искусство саков Казахстана. - М.: Искусство. - 1978. - 142 с. Алексеев А.Ю. Золото скифских царей в собрании Эрмитажа - СПб: Изд-во Гос. Эрмитажа, 2012. - 272 с. Алексеев А.Ю. Хронография Европейской Скифии VII -IV веков до н.э. - СПб.: Изд-во Гос. Эрмитажа, 2003.-416 с.
Алексеев А.Ю., Мурзин В.Ю., Ролле Р. Чертомлык. (Скифский царский курган IV в. до н.э.). - К.: Наукова думка, 1991.-416 с.
Артамонов М.И. Сокровища скифских курганов в собрании Государственного Эрмитажа. - Прага — Л.: «Артия», «Советский художник», 1966. - 120 с.
Бабенко Л.И. К истории предметов из Литого (Мелыуновского) кургана // РА. - №3. - 2012. - С. 20-27.
Бессонова С. С. Скифские погребальные комплексы как источник для реконструкции идеологических представлений // Обряды и верования древнего населения Украины. — К.: Нукова думка, 1990.-С. 17-39.
ГанзакЯн Иллюстрированная энциклопедия птиц/ Перевод Е. Фиштейна под редакцией И. А. Нейфельдт и П.М. Позднышева. -Прага.: Изд-во «Артия», 1974. - 582 с.
Граков Б.Н. Скифы. - М.: МГУ, 1971.-202 с.
Гречко Д. С. О возможных «просветах» в «темное» время (VI в. до н.э.) скифской истории // Stratum plus. - 2012. - № 3 - С. 75-106.
Древности Геродотовой Скифии. Изд. Имп. Археол. Комиссии. - Вып. 2. - 1872. - 118с.+ приложение П+Атлас.
Ильинская В.А. Скифы Днепровского Лесостепного Левобережья (курганы Посулья). —К.: Наукова думка,1968. -203 с.
Канторович А.Р. К вопросу о скифо-греческом синтезе в рамках звериного стиля степной Скифии// Пам'ятники предскифского и скифского времени на юге Восточной Европы. МИАР. - № 1. - М., 1997
Карышковский П. О. Монеты Ольвии. Очерк денежного обращения Северо-Западного Причерноморья в античную эпоху. - К.: Наукова думка, 1988. - 168 с.
Кисель В.А. Шедевры ювелиров Древнего Востока из скифских курганов. - СПб: Петербургское востоковедение, 2003. - 192 с.
Клочко JI.C. Образ водоплавного птаха на декоративних елементах сюфського костюму //Музейш читання. Матер1али науковоК конференцп «Ювел1рне мистецгво — погаяд кр1зь вши» 9-11 листопада 2009 р. - К.,2010. - С.55-73.
Клочко JI.C. Скифские налобные украшения VI—III вв. до н.э. // Новые памятники древней и средневековой художественной культуры. - К, 1982. - С.37-53.
Клочко JI.C. Чолов1ч1 головш убори на землях Сюфи// Эпоха раннего железа. Сборник научных трудов к 60-летию С.А. Скорого. - Киев-Полтава, 2010. - С.167-183.
Копылов В.П. Скифы Нижнего Дона и Северо-Восточного Приазовья//ВДИ. -2003. -№1 -С.131-140.
Королькова Е.Ф. Иконография образа хищной птицы в скифском зверином стиле VI-IV вв. дон.э.// Проблемы археологии. - Вып.4. - СПб.,1998. - С. 166-178.
Кузьмина Е.Е. Скифское искусство как отражение мировоззрения одной из групп индоранцев // Скифо-Сибирский звериный стиль в искусстве народов Евразии. - М., 1976. - С 52-65.
MAP - № 37. - 1918. - 102 с. +10 табл.
Мурзин В.Ю. Скифская архаика Северного Причерноморья. - Киев, 1984. - 134с.
OAK за 1905.-1908.-129 с.
Погребова М.Н., Раевский Д. С. Ранние скифы и древний Восток. К истории становления скифской культуры. - М.,1992. - 258 с.
Полидович Ю.Б. Мельгуновский тип изображения птиц в скифском искусстве (к вопросу о начальном этапе формирования «звериного стиля» // Иранский мир III тыс. до н.э. Материалы международной научной конференции, посвященной памяти Эдвина Арвидовича Грантовского и Дмитрия Сергеевича Раевского. 2-3 декабря 2013 года. - Вып. VI. - М., 2013. - С. 89-100.
Полидович Ю.Б. Хищник и его жертва: выражение круговорота жизни и смерти средствами скифского зооморфного кода // Структурно-семиотическое исследование в археологии. - Том 3. -Донецк, 2006. - С. 355-398
Придик Е.М. Мельгуновский клад 1763 года // MAP.- №31,- 1911. — 24 с. + 5 табл.
Русяева М.В. Изображение пальметт и аканта на памятниках торевтики из скифских курганов в IV в. до н.э.// Музейш читання. Матер1апи наук. конф. 24 грудня 1999 р. - К., 2000. - С.41-44.
Тереножкин А.И. Скифская культура // ПСА. - М.: Наука, 1971. - 159 с.
Толстой И.И., Кондаков Н.П. Руссюя древности въ памятникахъ искусства / Русские древности в
памятниках искусттва. - Вып.2. - СПб.,1889. - 161 с. Хазанов A.M. Золото скифов. - М.: «Советский художник», 1975. - 144 с. Черненко Е.В. Оружие из Толстой Могилы // Скифский мир. - Киев, 1975. - С. 152-173. Черненко Е.В. Скифский доспех. - К.: Наукова думка, 1968. - 190 с.
Чугунов КВ. Аржан — источник //Аржан. Источник в Долине царей. Археологические открытия в
Туве. - СПб, 2004. - С.10-39. Яценко С.А. Костюм Древней Евразии (ираноязычные народы). - М., 2006. - 658 с.
О.В. .Шфантш
ЗОЛОТ1 ПРИКРАСИ ОДЯГУ 13 PAHHIX СЮФСЬКИХ КОМПЛЕКСЮ
Резюме
У робота розглянуто золой ашпкативш прикраси одягу з степових комплексов раннього сшфського часу. Простежено законоднрносп у розповсюдженш поховань, що мктять бляшки, на територи Швшчного Причорномор'я. Також запропоновано вар1ант реконструкци розташування прикрас, що походять з Литого (Мельгуновського) кургану на двох частинах церемошального вошського костюму.
О.В. Лифантий
ЗОЛОТЫЕ УКРАШЕНИЯ ОДЕЖДЫ ИЗ РАННИХ СКИФСКИХ КОМПЛЕКСОВ
Резюме
В работе рассмотрены золотые аппликативные украшения из степных комплексов раннего скифского времени. Прослежены закономерности в распространении погребений, которые содержат бляшки, на территории Северного Причерноморья. Также предложен вариант реконструкции размещения украшений из Литого (Мелыуновского) кургана на двух частях воинского церемониального костюма.
O.W. Lifanti
THE GOLDEN DECORATIONS OF CLOTHES FROM EARLY SCYTHIAN COMPLEXES
Summary
In the article are examined golden appliqués from Steppe complexes of Early Scythian period. The regularities in the spread of burials that contain plaque in the Northern Black Sea coast are traced. Also possible variant of reconstruction of the two parts of the warriors' ceremonial suit from the Litiy (Melgunovsky) kurhan is proposed.
48
Рис.1.:
1 - Мельгуновський курган (за Алексеев, 2012), 2 - курган Г бшя с.Журшка (за Черненко, 1968), 3 - Золотий курган у м.СЛмферополя (за Черненко, 1968), 4 - куран 6 бшя с.Ковшпвка (за Мурзин, 1984), 5 - Шмфейський курганный могильник (за Толстой, Кондаков, 1889), 6, 8 - Келермес (за Алексеев, 2012), 7 - 31в1е (за Погребова, Раевский, 1992).
4 БИ-ХХХ 49
Рис.2.:
1 - Мельгуновський курган, 2 - Келермес (за Кисель, 2003), 3 - фрагмент сережки з кург. № 38 п.З бшя с.Любинивка (за Клочко, 2010), 4 - курган № 20 бшя с.Велика Бшозерка (за Клочко, 2010), 5 - курган № 401 бшя с.Жур1вка (за
Артамонов 1966), 6 - Чортомлик.
5 6
Рис.3.:
1 - реконструкщя вигаяду портупейного поясу з Мельгуновського кургану, зроблена автором, 2 - реконструкцш ви-гаяду во'ша з центрального поховання Товстта Могили (за Черненко, 1975), 3 - курган № 1 бшя с.Аксютишд (за Черненко, 1968), 4 - курган Куль-Оба (за Алексеев, 2012), 5 - курган Куль-Оба (за Артамонов, 1966), 6,7 - фрагмента гребню з кургану Солоха (за Алексеев, 2012), 8 - курган 4/2 Страшна Могила (за Яценко, 2006).
2
Рис.4.:
1 - реконструкщя вигпяду начшьних прикрас з Мельгуновсысого кургану, зроблена автором, 2 - фрагмент пекторал1 з Товсто! Могили (за Мозолевсысий, 1979), 3 - Куль-Оба, 4 - портрет царя Тарахуназ1 (за Клочко, 2010).
Рис.5.:
1 - Гостра Томагавська Могила (за ДГС, 1982), 2 - пластина з Ольви, 3 - Трьохбратнш курган, 4 - фрагмент гориту з Мелтшольського кургану, 5 - фрагмент амфори з кургану Чортомлик, 6 - фермуари пекторагп з кургану Товста Могила (за Русяева, 2000), 7 - фрагмент юнського налобнику з Велико! Цимбалки (за Алексеев, 2012), 8 - курган № 3 з групи Семибратн1х (за Артамонов, 1966), 9 - ажурна пластина з камери № 5 центрально!" гробнищ кургану
Чортомлик (за Алексеев, Мурзин, Ролле, 1991).
