CC BY
16
УДК 93/75.03 UDC
DOI: 10.17223/18572685/58/12
ЖИВОПИС ЯК ОДИН 13 ПРОЯВ1В НАЦЮНАЛЬНОГО I КУЛЬТУРНОГО В1ДРОДЖЕННЯ РУСИН1В
О.А. Салата
КиТвський унiверситет iM. Б. rpiH4eHKa УкраТна, 04212, Кшв, вул. М. Тимошенка, 13-Б E-mail: oks.salata@gmail.com
Авторське резюме
У 1920-1930-х рр. суспльне i полiтичне життя на 3aKapnaTTi активiзувалося, що дало поштовх до нацiонального вщродження в ycix галузях мистецтва, зокрема й у живопиа. У ц роки зароджуеться й закарпатська школа живопису. 3aKapnaTCbKi художники, поряд i3 лiтератyрою i театральним мистецтвом, виконували важливу сyспiльнy фyнкцiю - вони сприяли вщродженню нацiональноi самосвiдомостi ру-синiв краю. До становлення закарпатсьо школи живопису 20-30-х рр. та ii розвит-ку належать Й. Бокшай, А. Ерделi, А. Коцки, Ф. Манайло, Е. Контратович, В. Борецький, Г. Глюк, З. Шолтес. Ус ц митцi доклали багато зусиль до поширення далеко за межами батьювщини мистецьких традицш краю та глибокого розyмiння фтософи жит-тя-буття свого народу, тогочасного сусптьства, неповторних природних краевидiв рщного краю.
Важливим явищем у 30-х рр. ХХ ст. стало застосування живописних техшк у декоративно-прикладному мистецтвi. Твори мистецтва та досягнення русинських майстрiв постiйно виставлялися на виставках, органiзацii яких сприяло мкцеве керiвництво та за межами краю. Мiжвоенний перiод на Закарпаттi характеризуемся прагненням до самоорганiзацii мкцевих хyдожнiх сил i творчого взаемообмшу. Рyсинськi художники творили мистецтво, яке могло уповн виразити багате життя мешканщв Карпат, незрiвнянний ландшафт та його барви. Це допомогло розвину-ти професшш навики майбyтнiм сшвзасновникам закарпатськоi школи живопису, серед яких А. Коцка, Е. Контратович, З. Шолтес, А. Борецький, Ш. Петю. Таким чином, на Закарпатт консолщували сво'( сили i талант найкращi митцi краю, вони скон-центрували сво'( зусилля на розвитку нацюнального мистецтва i пiдняття його до европейського рiвня. Було створено самодостатню систему художньо]' освiти для м^цево]' обдарованоi молодi.
K^40Bi слова: украТнц^ Пiдкарпатськоi Pyci, живопис, культурне вiдродження, нацiональна свiдомiсть.
ЖИВОПИСЬ КАК ОДНО ИЗ ПРОЯВЛЕНИЙ НАЦИОНАЛЬНОГО И КУЛЬТУРНОГО ВОЗРОЖДЕНИЯ РУСИНОВ
О.А. Салата
Киевский университет им. Б. Гринченко Украина, 04212, Киев, ул. М. Тимошенко, 13-Б Е-mail: oks.salata@gmail.com
Авторское резюме
В 1920-1930-х гг. общественная и политическая жизнь в Закарпатье активизировалась, что дало толчок к национальному возрождению во всех областях искусства, в т. ч. и в живописи. В те годы зарождается и закарпатская школа живописи. Закарпатские художники, наряду с литераторами и театральными деятелями, выполняли важную общественную функцию - способствовали возрождению национального самосознания русинов края. К периоду становления закарпатской школы живописи 20-30-х гг. и ее развития относится творчество И. Бокшая, А. Эрдели, А. Коцки, Ф. Манайло, Е. Контратовича, В. Борецкого, Г. Глюка, С. Шолтеса. Все эти художники приложили много усилий для распространения далеко за пределами родины художественных традиций края и глубокого понимания философии житья-бытья своего народа, общества того времени, неповторимых природных пейзажей родного края. Заметным явлением в 30-х гг. ХХ в. стало применение живописных техник в декоративно-прикладном искусстве. Произведения искусства и достижения русинских мастеров постоянно демонстрировались на выставках, которые проходили как на родине художников, так и за пределами края. Межвоенный период в Закарпатье характеризуется стремлением к самоорганизации местных художественных сил и творческому взаимообмену. Русинские художники создавали искусство, которое могло в полной мере выразить богатую жизнь жителей Карпат, несравненный ландшафт и его краски. Это помогло развить профессиональные навыки будущих основоположников закарпатской школы живописи, среди которых А. Коцка, Э. Контрато-вич, З. Шолтес, А. Борецкий, Ш. Петки. Таким образом, в Закарпатье консолидировали свои силы и талант лучшие художники края, они сконцентрировали свои усилия на развитии национального искусства и поднятии его до европейского уровня. Была
создана самодостаточная система художественного образования для местной одаренной молодежи.
Ключевые слова: украинцы Подкарпатской Руси, живопись, культурное возрождение, национальное сознание.
PAINTING AS A MANIFESTATION OF NATIONAL AND CULTURAL REVIVAL OF RUSINS
О.А. Salata
Borys Grinchenko Kyiv University 13-B Tymoshenko Street, Kyiv, 04212, Ukraine Е-mail: oks.salata@gmail.com
Abstract
The public and political life in Transcarpathia became more active in the 1920s and 1930s, which gave impetus to national revival in all spheres of art, including painting. It was the time when the Transcarpathian School of Painting was born. Transcarpathian artists, along with writers and theatre workers, fulfilled an important social function -they contributed to the revival of national self-awareness of the Rusins in the region. The most prominent Transcarpathian artists of this period were I. Bokshay, A. Erdeli, A. Kotska, F. Manaylo, E. Kontratovich, V. Boretsky, G. Gluck, S. Sholes. They put a lot of effort to spread the artistic traditions of the region far beyond the borders of the homeland and had a profound understanding of the philosophy of life and society and deeply felt the unique nature of native landscapes. An important phenomenon in the 1930s was the pictorial techniques in decorative and applied arts. Works of art and achievements of the Rusin masters were exhibited in the region and beyond. In the interwar period, the artists of Transcarpathia were inclined to self-organisation and creative mutual exchange. The Rusinian artists created an art that could fully express the rich life of Carpathia, its incomparable landscapes and colours, which helped to develop professional skills of future co-founders of the Transcarpathian School of Painting, among whom were A. Kotska, E. Kontratovich, Z. Sholtes, A. Boretsky and Sh. Petki. Thus, Transcarpathia accumulated the best artists of the region, who concentrated their efforts to develop national art and raise it to the European level. They created a self-contained system of artistic education for local gifted youth.
Keywords: Ukrainians of Transcarpathian Rus, painting, cultural revival, national consciousness.
Становлення i розвиток мистецтва i культури Закарпаття вщбува-лося у ткному зв'язку з розвитком культури i мистецтва усieí Европи, зокрема й сусiднiх культур та держав, до складу яких входив край вторично тривалий час. Мистецтво зберегло свш неповторний само-бутнiй характер та традицп, вони гармонiйно влилися в культурний та мистецький проспр европейських краш.
У кiнцi Х1Х - на початку ХХ ст. у багатьох кражах створювались та змщнювались нацюнальы художнi школи, якi протиставляли свою творчкть офiцiйному мистецтву. Передумовою створення закар-патськоí художньоí школи була надьбанська художня школа, яка формувалась на основi народних традицш художниюв-реалк^в. Такими ж принципами керувалась мистецька колотя на Закарпагп, яка об'еднувала творчi стосунки А. Ерделi та Й. Бокшая. Згодом до цього гурту увшшли як досвiдченi, так i молодi художники: Ф. Манайло, Е. Контратович, А. Коцка, З. Шолтес, А. Борецький, А. Добош, яких сьо-годн називають основоположниками закарпатськоí художньоí школи. Домшантними принципами цiеí школи е максимальне наближення до змкту народного мислення, дослщження побуту, культури, фольклору та народно!' фтософи.
Мета статп - проаналiзувати особливостi розвитку закарпатськоí школи живопису в контексп нацiонального i культурного вiдродження краю у першш половинi ХХ ст., окреслити його становлення як ми-стецького напряму, привернути увагу на особливостi репональних осередкiв украíнського мистецтва, íхнього мкця та ролi у загально-нацюнальному художньому розвитку.
Розвиток художнiх шкт на Закарпаттi розглядалися низкою вггчиз-няних iсторикiв та культурологiв, часто у контексп загальнонацюналь-них питань, розвитку культури та мистецтва чи ^орп крак Помiтне мiсце мистецтво Закарпаття займае у працях О. Петровоí [10: 37], О. Федорука [13: 29], Г. Островського [8: 23; 9: 10], В. Худанича [14: 539]. Ц науковщ, дослщжуючи творчкть закарпатських художниюв, показують особливкть тематики та 17 еволюцiю в самих творах.
Нацюнальне та культурне вщродження русиыв тiсно пов'язане з íхньою етнiчною iдентифiкацiею. З другоí половини XIX в. до початку Другоí свiтовоí вiйни пройшло два русинських вщродження. Мiж-военний перюд - це, на думку вщомого iсторика С. Суляка, другий етап формування iсторичноí пам'ятi русинiв та збереження íхнiх етнокультурних особливостей [11].
Мiжвоенний перiод для русинiв е надзвичайно важливим саме тому, що цей перiод став одним iз етапiв становлення русинського народу. Перебуваючи у складi Угорщини, Румунií та Чехословаччини, русини прагнули зберегти свою самобутню культуру i традицií. Сусптьне i
полггичне життя на Закарпатт у 20-30-х рр. ХХ ст. активiзувалося, з'явилися сприятливi умови для нацюнального вiдродження в усiх галузях мистецтва, зокрема й у живопиа. Найбтьшого розвитку досягли лiтература, театральне мистецтво та школи живопису. У ц роки формуються першi на Закарпатп мистецьк гурти та товариства. Зокрема, зароджуеться й закарпатська школа живопису.
Закарпатськ художники, поряд iз лiтературою i театральним ми-стецтвом, виконували важливу сусптьну функцiю - вони сприяли вщродженню нацiональноí самосвщомосп русинiв краю. Бiльшiсть закарпатських майст^в живопису пройшла професiйну пiдготовку в художшх академiях вiдомих европейських мкт: Будапештi, Вiднi, Мюнхенi, Парижi, Празк Здобуваючи професiйну майстернiсть за межами свого краю, вони не втрачали зв'язок зi сво'ми стввггчизниками.
На думку вiдомого дослiдника А. 1зворина, справа мистецького са-мовизначення Пщкарпатсько' Русi почалася уже 1921 р. У цей перюд вiдомi русинськi художники Ю. Вiраг, А. Ерделi [3] та Й. Бокшай [1] органiзували першу виставку в Мукачевк (м вдалося об'еднати вах художникiв, якi виявили бажання брати участь у мистецькш виставцi. Були представлен полотна досвiдчених i вже визнаних на той час художниюв: Ю. Вiрага, К. 1зая, Д. 1яс-Яцика, Т. Муссона та ш. [5: 156].
Головним сво'м завданням сповнеш творчого ентузiазму художники бачили утворення реГюнально' мистецько' школи, а також залу-чення до дiяльностi молодих творчих художнимв. У цьому контекстi важливим було створення цто!' мережi художнiх шкт i системи на-вчання живопису, яка б вщповщала свiтовому рiвню. Першим кроком до ново' художньо' освiти краю стала розробка нових пiдходiв до и розвитку. Зокрема, у 1921 р. А. Ерделi та Й. Бокшай створили Клуб художнимв Пщкарпатсько!' Русi. Цей крок був визначною подiею не лише для художнимв краю, а й для вах русишв. На жаль, ц першi кроки зазнали поразки, бо не вс митцi подтяли iдею створення «ново'» художньо' школи [5: 157].
У 1931 р. вщбулася друга спроба об'еднати художниюв, що працю-вали в реГюн. За iнiцiативою А. Ерделi та Й. Бокшая було створене громадське об'еднання «Сптка дiячiв образотворчого мистецтва у Пщкарпатськш Русi в Ужгород^. Тепер метою товариства стало не ттьки об'еднання художникiв, а й визначення шляхiв та напрямiв розвитку образотворчого мистецтва репону. Незважаючи на рiзнi думки та позицií, переважна бтьшкть митцiв пiдтримала цю щею та погодилася активiзувати виставкову дiяльнiсть художникiв для попу-ляризацií свое' творчост серед народу. Кожен iз художникiв розумiв, що активна виставкова дiяльнiсть дасть можливiсть демонструвати власш твори в рiзних европейських мiстах та стимулюватиме активну
працю над власним технологiями живопису. Така дiяльнiсть не обме-жувалися ттьки мiсцевим середовищем. Поряд з пщкарпатськими митцями працювали словацью, чеськi, угорськ митцi. Виставки вщ-буваються не ттьки в Празi, Брно, Кошищ, Будапештi, але й у МукачевЬ Ужгородi, Виноградовi, Береговi та Хусп, про що свiдчать проспекти та каталоги виставок [8: 24].
Основы напрямки дiяльностi спiлки формували художники та фак-тично ТТ засновники: Бокшай, А. Ерделi, А. Коцка, В. Дван-Шарпотою, I. Ерделi. У 1932-1934 рр. до дiяльностi сптки долучаються такi вiдомi художники, як А. Борецький, А. Добош, Е. Контратович та З. Шолтес. Основною щеею щеТ мистецькоТ школи було формування власноТ школи живопису [13: 51].
У сптщ цiнувався професiоналiзм та вiдповiдальнiсть. Цi риси були важливими з огляду на те, що постшно потрiбно було оргаызовувати виставки, обговорювати художнi твори та вщбирати Тх.
Особливiстю закарпатськоТ школи живопису був етноромантизм, який показував життя русинського народу в уах його проявах та колоритах [5].
30-т рр. ХХ ст. у середовиш^ закарпатських художниюв вщзначили-ся тим, що митц почали активно впроваджувати i застосовувати рiз-номаытш живописнi технiки у декоративно-прикладному мистецтвк Позитивним явищем стало й те, що художники брали участь не лише у виставках, оргашзованих спткою, а й у виставках, оргашзованих представниками мкцевоТ влади.
Особливiстю художниюв краю було те, що вони досконало знали фольклор, традицп' та побут мкцевого населення. Про це свщчили живописш полотна, якi були представлен у цi роки художниками на цшш низцi виставок. Експреая у Тх творах будувалася на принципах народного мистецтва. Але, незважаючи на народний характер бть-шост полотен, у них також помггш модернiстськi европейськi течи початку XX ст. Творчкть художникiв Закарпаття кшця 30-х рр. ХХ ст. характеризуеться кториками та культурологами бiльшим драматизмом - у своТх працях закарпатськ художники вiдображали тяжкi реалп' життя мiсцевого люду та Тх прагнення у майбутньому.
Еволюцiю творчост та формування школи живопису на Закарпагп ми можемо прослщкувати на прикладi декiлькох яскравих митцiв iз цтоТ плеяди художникiв цього репону.
Так, у раннiх творах Йосипа Бокшая можна побачити захоплення нацюнальним колоритом та романтизмом («Збiр яблок», «Ужоцька церква»). У 30-х рр. ХХ ст. митця зацкавлюють теми з життя i побуту гуцулiв та верховинщв, про що свщчать твори цього перiоду. Митець показуе своТх героТв як представникiв русинського народу, особливим
е колорит нацюнального вбрання на тл1 характерного пейзажу. Вш не зосереджуеться на етнограф|чнш описовосп, а намагаеться створити узагальнений образ-картину засобом колористичних комбшацш пло-щини та в1брацп барв... Значного обсягу вттення народних типаж1в, а також атрибулв нац1онального костюму гуцул1в та верховинц1в простежуеться й в сакральному живопиа (картини 1, 2) [5].
Картина 2. Й. Бокшай. Ужоцька церква.
Художнш всесв1т Адальберта Ердел1 - Карпатський край, його життя - дивовижне за напругою I м1стк1стю, його твори - мистецька слава русинського краю I ваеУ УкраУни. «Я належу свойому народов!, мое мистецтво належить св1тов1», - писав свого часу сам художник. I справдЬ його творч1сть - здобуток усього людства [4].
Творчкть Ердел1 безмежна. До середини 1930-х рр. Ердел1 був автором уже бтьше тисяч1 картин. В1н в1др1знявся високою пра-цездатн1стю, писав легко й захоплено, викладав живопис в Ужго-родськш учительськ1й сем1нар1У, де директорував Августин Волошин. У живопис Ердел1 схилявся перед творчктю Сезанна й уважав себе його послщовником [12].
Адальберт Ердел1 проявив себе як колорист, майстер пейзажного та портретного живопису, натюрморту. Завдяки смтивосл, динамщ1 та незвичносл кол1рних композиц1й в1н створив неповторш твори, б1льш1сть 1з яких зайняли почесне мкце в експозиц1ях музеУв УкраУни та заруб1жжя (картини 3, 4) [7: 111].
Картина 3. А. ЕрделК Околиц1 м1ста Ужгорода.
Етн1чними мотивами наповнен1 також живописш твори Ернеста Контратовича. У його працях представлена традицшна арх1тектура, побуту русинського селянина та городянина, нацюнальш костюми, неповторна пластика пр та колорит навколишнього природного ландшафту. Центром задуму митця завжди е народы звичаУ, традиц1У вщ народження до переходу в шш1 св1ти. Автор сам з1знаеться у тому, що в1н розд1ляе свою творчкть на два напрямки - живопис з натури, де
з великою майстершстю передае буяння природи Карпат: лки, гори, кв^и i гiрськi потоки. Особливо вражають витонченiстю цiлий ряд його робгг з польовими травами. Буяння життя нестримно присутне в цих роботах. Художник тут проявився як тонкий живописець.
Характеризуючи £. Контра-товича, мистецтвознавець Г. Островський писав про ньо-го: «У вс часи Е. Контратовичу було притаманне поглиблене тзнання нацюнального характеру i своерiдностi свто-сприйняття та кторичного буття закарпатських русинiв, утвердження самоцшносл творчо! особистостi та И права не на iмiтацiю життя, а на "ство-рення свку", дуже серйозне i вiдповiдальне ставлення до мистецтва i його призначення. I тому не дивно, що у середо-вищi молодших художнимв Закарпаття авторитет його залишався високим i мщним» (картина 5) [2].
Продовжуючи тематику народного живопису, сформу-вався ще один напрямок - це етнотрадицп краю. Роботи писалися в майстерш з характерною стилiзацiею. Усi полотна виконаш з великою любов'ю до рщних карпатських ландшафтiв.
Самi назви робк розкри-вають свiй змiст: «Мати з дитиною»,«Свячення води на Верховиш», «Весна в горах», «ЖницЬ>, «Вiдпочинок», «Процесiя», «В'язання снотв», «Колядники на Верховинi», «Молода з подругами», «Тан-Картина 5. Е. Контратович. Голод. ц на ВеPховинi», «Свято»,
Картина 4. А. Ердел1. Село коло р1чки.
«Маски», «Зустр1ч молодих», «Вбирають молоду», «Мати з дитиною у пол1», «Д1ти на верб1» та iH. Ц1 полотна мають велике значення у формуванн в уявi багатьох украТ'нщв та мiсцевих жителiв знань про традицп та побут Закарпаття.
Картина 6. А. Коцка. Жшочий портрет.
А.А. Коцка - один i3 найяс-кравiших представникiв русин-ськоТ художньоТ школи. Полотна цього художника пронизан культурою та етнотрадицiями краю. Яскравi кольори виши-вок: малиново фiолетовi, синi вiдтiнки контрастують з жов-тими, червоними, зеленими. Крут стрiхи верховинських хаток пiдкреслюють висоту пр, Тх навколишнiх схилiв. За-
гадковiстю насичення кольорiв довколишнього середовища пiдкреслюеться витонченiсть народного одягу, його вiковiчний код, мовою якого нашi предки розмовляли з нами. Вони на-гадують нам про нашi коренi. Iнтенсивнiстю кольору в творах А. Коцки завдячуемо народним вишивкам та нашому сонячному краю (картини 6, 7) [2].
Одним 1з характерних мотив1в у роботах А. Коцки е образ жшки. Вш працював над ц1ею темою 1з захопленням I творчою енерг1ею. Створив цту низку картин 1з верховинськими д1вчатами, молодицями у яскравому нацюнальному одяз1, веселими I рад1сними, школи зами-сленими. Його роботи заворожують своею чистотою I лакон1чн1стю. Ще один напрямок у його творчосп - це зображення пр, як1 захоплюють сво!ми в1дт1нками, хати з високими стр1хами серед весняних сад1в. У працях представлен! теми 1з життя русин1в, яскрав1 костюми гу-цул1в та верховинц1в збагачують наш1 знання про культуру I побут Закарпаття.
Заглиблюючись в анал1з творчосп закарпатських митц1в, ми ба-чимо коршня школи, II походження - розум1емо, що витоки таланту знаходяться в етнокультурносл рег1ону. Л художник, що одночасно з майстершстю виконавця змогли вттити думки I св1тогляд свого народу, домоглися творчих вершин [2].
Отже, проанал1зувавши д1яльн1сть товариств, шкт живопису та
Картина 7. А. Коцка. За звичаем. окремих художниюв, як1 д1яли у м1жвоенний пер1од на Закарпатл, можна з упевнен1стю сказати, що, незважаючи на складн1 умови, талант I мистецтво русинського краю розвивався I множився. Саме цей перюд характеризуемся прагненням до самооргашзацп м1сцевих художн1х сил I творчого взаемообмшу. Русинськ1 художники творили мистецтво, яке могло уповш виразити багате життя мешканц1в Карпат, незр1внянний ландшафт та його барви. Це допомогло розвинути профес1йн1 навики художникам краю та створити надзвичайно по-тужну закарпатську мистецьку школу.
На Закарпатл консолщували своУ сили I талант найкращ1 митц1 краю. Вони сконцентрували своУ зусилля на розвитку нацюнального мистецтва I тдняття його до европейського р1вня. Було створено самодостатню систему художньоУ осв1ти для м1сцевоУ обдарованоУ молод1. Тепер мистецька осв1та стала доступною для будь якого мешканця цього краю, а учш шкт живопису отримали можлив1сть продовжувати свое навчання у европейських школах та ушверси-тетах. Школи живопису стали центрами нацюнального I культурного вщродження русин1в.
Л1ТЕРАТУРА
1. Бокшай И. Мысли художника // Искусство. 1958. № 6. С. 6-7.
2. Вовчок В. Етномотиви у творчост закарпатських художниюв. 2016.
URL: https://trubyna.org.ua/novyny/etnomotyvy-u-tvorchosti-zakarpatskyh-hudozhnykiv (останнiй перегляд: 18.12.2018).
3. ЕрделiА. IMEN: Лп"ературш твори, щоденники, думки. Ужгород: Вид-во О. ГаркушЬ 2012. 440 с.
4. Ерделi Адальберт. 2018. URL: https://zakarpat.brovdi.art/khudozhnyky/ kLasyky-zakarpatskoi-shkoLy/erdeLi-adaLbert#parentHorizontaLTab1 (останнiй перегляд: 22.02.2019).
5. Луценко I. 1нтеграцшш процеси у живопиа Закарпаття першоТ половини ХХ столЬтя // Вiсник Львiвськоï нацiональноï академiï мистецтв. 2007. Вип. 30. С. 156-157.
6. Луценко I.B. Новаторськ впровадження у живопиа Закарпаття першо' половини ХХ столггтя / Мистецтвознавство. 2018. URL: fiLe:///C:/Users/Oksana/ DownLoads/154791-341644-1-PB.pdf (останнiй перегляд: 24.02.2019).
7. Небесник I. Адальберт Ерделi (1891-1955) // Образотворче мистецт-во. 2006. № 3. С. 108-111. URL: http://eLib.nLu.org.ua/view.htmL?&id=5548 (останнш перегляд: 6.03.2019).
8. Островский Г. Художники Закарпатья // Искусство. 1966. № 5. С. 21-25.
9. Островський Г. Образотворче мистецтво Закарпаття. Ки'в: Мистецтво, 1975. С. 13-14.
10. Петрова О. Живопис як автобiографiя // Образотворче мистецтво. 2006. № 1. С. 35-41.
11. СулякС. Русины карпатского региона и русская цивилизация // Русин. 2009. № 1 (15). URL: https://cyberLeninka.ru/articLe/n/rusiny-karpatskogo-regiona-i-russkaya-tsiviLizatsiya (останнш перегляд: 9.06.2019).
12. Фединишинець В. Невщомий Ерделк мистецтвознавчi статт та есе'. Ужгород: Два кольори, 2000. 32 с.
13. Федорук О. Художники закарпатсько' малярсько' школи // Мистецьк обри 99. Альманах: Наук.-теоретичн пр. та публщистика. Ки'в, 2000. Вип. 2. С. 48-63.
14. Худанич B.I. Мiжвоeнний перюд в кторп Закарпаття // Укра'шсьм Карпати. Ужгород, 1993. С. 538-545.
REFERENCES
1. Bokshay, I. (1958) MysLi khudozhnika [Reflections of an artist]. Iskusstvo. 6. pp. 6-7.
2. Vovchok, V. (2016) Etnomotivi u tvorchosti zakarpats'kikh khudozhnikiv [Ethnomotives in the work of Transcarpathian artists]. [Online] Available from: https://trubyna.org.ua/novyny/etnomotyvy-u-tvorchosti-zakarpatskyh-hudozhnykiv (Accessed: 18th December 2019).
3. ErdeLi, A. (2012) IMEN: Literaturni tvori, shchodenniki, dumki IMEN: Literary works, diaries, reflections]. Uzhhorod: O. Harkusha.
4. ErdeLi, A. (2018) Erdeli Adalbert [Adalbert ErdeLi]. [Online] Available from: https://zakarpat.brovdi.art/khudozhnyky/kLasyky-zakarpatskoi-shkoLy/erdeLi-adaLbert#parentHorizontaLTab1 (Accessed: 22nd February 2019).
5. Lutsenko, I. (2007) Integratsiyni protsesi u zhivopisi Zakarpattya pershoi poLovini XX stoLittya. Visnyk Lvivskoi natsionalnoi akademii mystetstv. 30. pp. 156-157.
6. Lutsenko, I. (2018) Novators'ki vprovadzhennya u zhivopisi Zakarpattya pershoi polovini XXstolittya. [Online] Available from: fiLe:///C:/Users/Oksana/ DownLoads/154791-341644-1-PB.pdf (Accessed: 24th february 2019).
7. Nebesnik, I. (2006) Adalbert ErdeLi (1891-1955). Obrazotvorche mi-stetstvo. 3. pp. 108-111. [OnLine] AvaiLabLe from: http://eLib.nLu.org.ua/view. htmL?&id=5548 (Accessed: 6th March 2019).
8. Ostrovsky, G. (1966) Khudozhniki Zakarpat'ya [Artists of Subcarpathia]. Iskusstvo. 5. pp. 21-25.
9. Ostrovsky, G. (1975) Obrazotvorche mistetstvo Zakarpattya [Fine Arts of Subcarpathia]. Kyiv: Mistetstvo.
10. Petrova, O. (2006) Zhivopis yak avtobiografiya [Fine arts as an autobiography]. Obrazotvorche mistetstvo. 1. pp. 35-41.
11. SuLyak, S.G. (2009) Rusins of the Carpathian region and Russian CiviLization. Rusin. 1(15). pp. 158-162 (in Russian).
12. Fedinishinets, V. (2000) Nevidomiy Erdeli: mistetstvoznavchi statti ta esei. Uzhhorod: Dva koL'ori.
13. Fedoruk,O. (2000) Khudozhniki zakarpats'koi maLyars'koi shkoLi [Artists of the Transcarpathia SchooL of Painting]. Mistets'ki obrii 99. 2. pp. 48-63.
14. Khudanich, V.I. (1993) Mizhvoenniy period v istorii Zakarpattya [The in-terwar period in the history of Subcarpathia]. In: Ukrains'ki Karpati [Ukrainian Carpathia]. Uzhhorod: [s.n.]. pp. 538-545.
Салата Оксана Алексеевна - доктор исторических наук, профессор, заведующая кафедрой истории Украины историко-философского факультета Киевского университета им. Б. Гринченко (Украина).
Салата Оксана Олекспвна - доктор iсторичних наук, професор, завщувач ка-федри iсторii Украши iсторико-фiлософського факультету КиТвського ушверситету iM. Б. Гршченка (Украша).
Oksana A. Salata - Borys Grinchenko University of Kyiv (Ukraine).
E-mail: oks.salata@gmail.com
