CC BY
12УДК 633.11.»324»:631.527.(091) (477.7)
ЗАРОДЖЕННЯ АНАЛ1ТИЧНОТ СЕЛЕКЦ1Т ПШЕНИЦ1 ОЗИМОТ (Triticum aestivum L.) У ЦАРСЬК1Й РОС1Т, ЗОКРЕМА В УКРА1Н1 (К1НЕЦЬ XIX - ПОЧАТОК XX ст.)
П/'пан Х. М., acnipaHm
Державна наукова сльськогосподарська б'бл'ютека НААНУ
Вступ. Елементи селекцп, як науки зустрiчаються в роботах В. Римпау, Ч. ДарвЫа, O. H. Alexander, Г. Бестегор-на, А. Л. Семполовського, А. G. Зайке-вича, Beseler, Я. Н. Калiновського, I. С. Коржинського та iH. При цьому бiльш детальнi данi про досягнення селекцп зустрiчаються лише в краТнах з вiдносно високим рiвнем розвитку стьського гос-подарства.
Метою дано! статт е визначення основних чинникiв зародження анал^ич-но' селекцiT пшеницi озимо' у царсьш РосiT, зокрема в УкраМ
На початку XIX ст. передовi госпо-дарства ЗахiдноT Свропи, особливо АнглiT були пронизанi щеею селекцiонiзму. Ця iдея перетворилася Ч. ДарвЫом у вчення про природый добiр i його роль в еволю-цiT, яке було викладено у книзi «Происхождение видов путем естественного отбора или сохранение благоприятных рас в борьбе за жизнь» (1859). Ч ДарвЫ впер-ше доказав, що людина шляхом багато-разового, багатовiкового вщбору створила всi iснуючi у свт рiзноманiття форм культурних рослин. За ДарвЫом „...в^^р - це «верховна сила», яка перетворюе породи домашых тварин i сорти культурних рослин, в^^р е творцем нових видiв у дикiй природГ' [1, с. 21]. Вчений при-йшов до важливого висновку, що росли-нам властиво змiнюватися в напрямку вщбору, i що найбтьш мiнливi якраз тi органи рослин, по яких проводиться вщ-бiр.
ЛуТ Вiльморен у 1850 р. видав си-нонiмiчний каталог пшеницу в якому ви-клав класифкацю сортiв, систематизу-вав та уточнив Тх назви. Вiн також пер-
ший у Францп використав метод пбриди-зацп пшеницi, заклавши тим самим осно-ви цiлоT серп сор^в, так званих „riбридiв Втьморена". Широкого поширення отри-м али сорти пшениц Вiльморен 23 та Bi-льморен 27.
Поштовхом до вщкриття дослiдних станцiй та вщд^в послужили створена в ШвецГТ у 1886 р. Сфалефська дослщно-селекцмна станцiя та органiзоване при нм Товариство i3 селекцiT рослин. У Росп в цей час були створен добровiльнi то-вариства допомоги стьському господар-ству: Московське (1820), ^вденне (1828), Харкiвське (1869), якими запроваджено створення дослщних полiв та проведення Всероайських з'Tздiв природознавства [2].
Протягом XIX ст. з'явилося багато л^ератури з описом мещфв селекцп со-ртiв пшеницi. Так у 1889 р. були опублн кован працi нiмецького селекцiонера Рюмкера „Методи селекцiT рослин i Тхне експериментальне значення", „Введення в селекцiю хлiбних злакiв на науковiй та практична основi". На початку XX ст. ва-жливу роль у формуванн селекцiйних знань вiдiграли роботи Нельсона-Еле „Kreuzungsuntersuchungen an Hafer und Weisen", колективне п'ятитомне видання за редакцею селекцiонера Фрувiта „Handbuch der landwirtschaft - liehen Pflanzenzuchtung" та Ы. [2].
З 80-х рокiв завдяки Товариствам стьського господарства було створено ряд дослщних полiв (Тростянецьке, Пол-тавське, Морочанське та iн.), на яких професор А. G. Зайкевич почав дослн джувати сортовий склад роайських пше-ниць i люцерни. Результатом його роботи
стала публка^я „К вопросу о сортах пшениц и их класификация" [3; 4].
Питання про вивчення культури пшениц було цкавим як в науковому, так i в практичному вщношеннк За даними Департаменту землеробства i сiльськоT промисловостi, опублiкованими в трудах «Стоимость производства главнейших хлебов в Европейской России» серед зе-рнових ттьки пшениця була прибутковою культурою. З цього можна зробити ви-сновок, що у збтьшены урожаю цieT культури були зацкавлеы як держава, так i окремi господарi. Пiсля поТздки в район Вмська Донського, ХерсонськоТ, Ка-теринославськоТ, ПолтавськоТ, Харювсь-коТ, ВоронезькоТ, частини ЧернiгiвськоT i КурськоТ губернм А. Е. Зайкевич зробив висновок, що вивчення пшениц повинно охоплювати рiзнi сторони: природно-iсторичну, стьськогосподарську i торго-во-промислову. Велике значення потрiб-но надавати вивченню сортового стввщ-ношення насiння i його покращенню. В цьому напрямку планували: кпасифкува-ти сортову рiзноманiтнiсть даних регюыв, визначити Тх урожайнiсть, стмкють вщно-сно природних умов, паразитичних орга-нiзмiв, вилягання i осипання зерна, про-водити штучний добiр з метою покра-щення мюцевих сортiв i подальшi дослн дження у способах вщбору [5].
Описуючи сорти пшеницi, якi роз-водили в Росп, Я. Н. КалЫовський визна-чив, що краТна володie багатим мiсцевим матерiалом [6]. Серед озимих пшениць бiльш вiдомими на той час були сорти: Сандомiрка бта i червона, Костромка, Пшениця звичайна озима, Червона безоста гирка (м'яка Таганрогська), Теремко-ва, Ташкентська, Кавказька (неаполтан-ська), Сжовка, Банатка (голуба пшениця), Арнаутка (Таганрогська) i iн. [6].
Аналiз юторичного розвитку селе-кцiйних робiт засвщчуе, що ця справа спочатку виникала з приватноТ iнiцiативи, була розвагою любителiв рiзних профе-сiй. Так 1.1. Поддуба у 1874 р. на Харюв-ському дослщному полi почав вести се-лекцiю пшениц озимоТ. Селекцiю починали також окремi практичнi господарi, приватнi власники, як отримували iз цieT справи користь. Слщ пiдкреслити, що ос-новними експериментаторами в данiй справi були дворяни. До середини XIX ст.
селекця залишалася розвагою для знат [7].
Отриманi результати перших се-лекцiйних робiт показали, що господар не змЫюючи умов вирощування, при тому ж оброб^ку фунту, але використовуючи тiльки покращенi сорти може досягти пщ-вищення урожайност приблизно в твто-ра рази або отримати продукцю пщви-щеноТ якостi. Такi перспективи дали по-штовх до систематичних дослiджень мюцевих сор^в.
В 1897 р. вийшов перший роайсь-кий поабник А. Л. Семполовського «Руководство к разведению семян по улучшению возделываемых растений», у якому автор розкривае стан розвитку се-лекцп стьськогосподарських культур у царсьюй РосiT та чiтко вказуе методи й засоби покращення сор^в. Як зазначав А. Л. Семполовський - „Мы не только исстрачиваем ежегодно громадные сумы на покупку за границей семян разных сельскохозяйственных растений, но и хлеба наши, этот главный предмет вывоза, главный источник народного богатства, занимают в настоящее время по своему качеству одно из последних мест на международном рынке..." [8, с. 3]. З метою виршення цеТ проблеми вЫ ч^ко описав способи вдосконалення вщомих мюцевих сор^в. Першим способом селе-кцiT А. Л. Семполовський запропонував вибраковувати до збору урожаю вс рос-лини з недолками, вiдбираючи тим самим найкращi особини. Велику увагу при цьому вЫ рекомендував звертати на вплив фунтово-^матичних умов на роз-виток рiзновидностi.
Наступним, бiльш рацiональним прийомом удосконалення мюцевих сор^в за А. Л. Семполовським був добiр най-кращих колосiв, мотивуючи його тим, що у кожному кущi зустрiчаються колоси бiльш крупнiшi й краще розвинуД нiж Ы-шi, як виросли iз того ж зерна. ВЫ також вщзначив те, що при такому вiдборi слiд уникати колосся, пишний рют яких зале-жить вiд зовнiшнiх чинникiв, так як Тхне насiння не волод^име спадковiстю.
Проводячи вiдбiр А. Л. Семполовський наголосив на першочергове значення наання. Тому третм споаб селек-ц1Т базувався на доборi кращих зерен колосу. ВЫ говорив, що зерно передае у
спадок властивост материнськоТ росли-ни, а це в свою чергу пояснюе роль вда-лого його вибору для авби, вiдповiдно до мюцевих умов. Тому вщбираючи, потрiб-но звертати увагу на здорове, важке, ви-повнене, з тонкою плiвкою наання, тобто таке, яке б вщповщало промисловим якостям. Описуючи роль селекцюнера в даному процесi вЫ вiдзначав, що особа, яка взяла на себе цей обов'язок повинен добре знати властивост рослини, яку мае намiр вдосконалити, визначити т особливосД якi потрiбно змiцнити й по-кращити i яка з них пюля змiцнення дасть найкращi результати. Крiм повного озна-йомлення зi справою, вона повинна вщ-чувати покликання до такого виду дiяль-ностi, бути цiлком добросовюною, спо-стережливою, мати добрi очi й легку руку.
На початку XIX ст. в Росп пщви-щилася увага до сiльськогосподарськоТ дослщно'Т справи, яка проявилася у до-помозi в розвитку агрономiТ з боку урядо-вих, громадських, земських установ i дiя-чiв. Вщкриваються дослiднi i селекцiйнi установи, оргаызовуються з'Тзди, наради дiячiв дослiдноТ справи. В 1894 р. при Mi-нiстерствi землеробства РосiТ було створено Бюро з прикладноТ ботаыки, де пiд керiвництвом професора Р. Регеля роз-почато роботу з вивчення й збирання зразюв культурних рослин. Ще одним ва-жливим моментом у розвитку аграрноТ науки стала оргаызаця в 1902 р. Д. Рудзинським при Петрово-Розумов-ськiй стьськогосподарсьш академiТ до-слiдноТ станцiТ, на яюй проводили селек-цiйну роботу з озимою та ярою пшеницею, вiвсом, просом та Ышими культурами [2].
У 1901 р. вщбувся I з'Тзд дiячiв сiльськогосподарськоТ дослiдноТ справи, в 1902 р. був скликаний II з'Тзд, на якому заслуховувалися допов^д методолопчно-го й оргаызацмного характеру, на 1904 р. було заплановано III з'Тзд, проте роайсь-ко-японська вмна зруйнувала ц плани i ттьки з 1908 р. знову повернулися до виршення цього питання [2].
Одним iз перших хто вщродив проведення наукових з'Тздiв i одночасно Ыщював планомiрну органiзацiю селек-цмних робiт було Харкiвське товариство стьського господарства, яке на засiданнi 12 лютого 1910 р. винесло на обговорен-
ня пропозицю Л.П. Сокальського про скликання спецального з'Тзду дiячiв з се-лекцiT сiльськогосподарських рослин та наанництва. Заслухавши i обговоривши цю пропозицю рада Товариства схвали-ла органiзацiю такого зiбрання i визначи-ла програму роботи з'Тзду. Питання для обговорення були подтеы на три групи:
1) щодо виведення сор^в (селекци), методики, оргаызацп вiдповiдних установ;
2) щодо масового виробництва наання як поавного мaтерiaлу i 3) щодо способiв поширення нaсiнневого мaтерiaлу. В результат у сiчнi 1911 р. Харювським това-риством сiльського господарства в м. Хaрковi було скликано Перший Всеро-сiйський з'Тзд дiячiв з проблем селекцiT та наанництва стьськогосподарських рослин. Програму роботи дещо розширили i в остаточному вaрiaнтi вона включала розгляд таких питань: завдання селек-цiйних установ, принцип розподту райо-нiв i принцип добору рослин для селек-цiйних робiт у межах регюну, сортовив-чення - як окремi роздiли програми дiя-льностi селекцмних установ та iн. [9; 10]. З доповщями виступали П. БудрЫ („Какого рода селекционные учреждения нам нужны и какие задачи должны они преследовать") та В. Юр'ев („Организация селекционных учреждений" i „Выбор очередных растений для селекции").
Перший з'Тзд з селекци i наанництва в Хaрковi став поштовхом у розвитку селекцмноТ роботи. Стало зрозумтим, що ця справа потребуе значноТ уваги та певного координування дiяльностi з боку держави, науковцв i прaцiвникiв дослщ-них установ. Для бтьш детального роз-гляду питань селекцiT було виршено проводити темaтичнi наради, конферен-цп та з'Тзди як на рiвнi облaстi й держави, так i мiжнaроднi.
Наступний з'Тзд з селекцiT i наан-ництва вiдбувся 20-26 ачня 1912 р. у Санкт-Петербурзк У ньому взяв активну участь провщний селекцiонер УкраТни П. В. БудрЫ. Вiн виступав з такими доповн дями: „Целесообразно ли сосредоточение при одной селекционной станции селекции многих сельскохозяйственных растений", „Основные черты организации Харьковской селекционной станции", „Как и кем должны быть поставлены опыты обмена семян из других районов". Осно-
вно' уваги заслуговувала його пропозиця щодо оргаызацп' поряд з великими селе-кцiйними станцiями (або паралельно i одночасно з ними) менших установ, як б працювали лише з одыею чи двома сть-ськогосподарськими культурами вщповн дного району. Таке зауваження виявило-ся вчасним i було схвалене представни-ками з'''зду. Крiм цього на зiбраннi роз-глядалися питання щодо дiяльностi рiз-них дослiдних установ у напрямку селекцп та розподту груп рослин мiж ними, щодо проведення колективних дослiдiв, хiмiчного дослiдження рас пшениць, 'х класифiкацiï, ролi селекцп у ф^опатологп та iн. [11].
В перюд з 1 по 10 вересня 1913 р. у Киeвi вщбувся Всеросiйський стьсько-господарський з'''зд. У роботi секцiï зем-леробства розглядалося питання „О неотложной необходимости обследования сортов ссельскохозяйственных растений". Щодо це'' проблеми постановою було виршено визнати невiдкладну не-обхiднiсть проведення планового обслн дування сортiв стьськогосподарських рослин пiд керiвництвом, або за участю обласних станцiй i дослщних установ та створення спецально' секцп щодо питання про районне обстеження стьськогосподарських умов i зокрема обслщу-вання сор^в стьськогосподарських культур та Ы. [12].
Така увага до проблеми селекцп i наанництва сприяла глибокому вивчен-ню сiльськогосподарських культур зокрема, пшениц озимо' та дослщженню мю-цевостей з метою виявлення вивчення рiзновидностей у сортiв-популяцiй. У ев-ропейських кражах до початку розгор-тання селекцiйних робiт з пшеницею у Росп була описана обмежена ктькють рiзновидностей - близько десяти. Але робота проводилася з 3-4 рiзновиднос-тями. В Царсьюй Росп, яка характеризу-валася наявнiстю велико' ктькосл ^ма-тичних зон, фун^в, географiчних умов, пшеницi були представлен значно бть-шою рiзноманiтнiстю - практично вама видами i рiзновидностями. Тому 'хне вивчення було цнним внеском у селекцiйну науку. Роботи з питань систематики пшеничного багатства Росп в 1907 р. Бюро з прикладно' ботаыки поклало на профе-сора К. Фляксберга, який в 1908 р. опуб-
лкував „Определитель пшениц". Ця робота являлася першою монографieю з пшениц [2].
Селекця у дореволюцйний перiод була не на високому рiвнi. Багато супе-речок виникало з теорп селекцiйноï роботи (вщносно розмiру селекцiйних полiв, методики польового дослiду, вiдбору, п-бридизацiï, вихiдного матерiалу i т. д.). Одыею iз перешкод плщно' роботи також була вiдсутнiсть спецального обладнан-ня для селекцiï [13].
Але не дивлячись на це, до 1917 р. ряд дослщно-селекцйних станцй створили з високоврожайн сорти й аку-мулювали цiнний вихщний матерiал. В Украïнi, зокрема на Немерчансьюй стан-цiï були виведен сорти озимо' пшеницi Трiумф Подтля, Ювiлейна, Схрещена 1, на Верхнячсьюй - Невилягаюча 351 i Тейка 491, на 1ваывсьюй - Дюрабль. На-званi сорти виведенi методом Ыдивщуа-льного й iндивiдуально-групового добору iз мiсцевих i закордонних сор^в [13].
Таким чином зародженню аналiти-чно' та науково' селекцiï пшениц в Росп сприяло:
- еволюцйне вчення ДарвЫа;
- велика ктькють л^ератури з описом методiв селекцп сор^в пшеницi (протя-гом XVIII - XIX ст.): Рюмкера - „Методи селекцп рослин i 'хне експериментальне значення", „Введення в селекцю хлiбних злакiв на науковiй та практична основi", Нельсона-Еле - „Kreuzungsuntersuchungen an Hafer und Weisen" та Ы. [2];
- досягнення у напрямку селекцп за кордоном ^рма батька та сина Втьмо-реыв у Францп, Дтпе - у Ымеччиы, до-слiдно-селекцiйна станця у Сфалефi -Швецiя);
- створення науково-дослщних уста-нов.
Використана л^ература:
1. Дарвин, Ч. Сочинения : в 4 т. / Ч. Дарвин ; под ред. Е.
Н. Павловского. - М. - Л.: Изд. АН СССР, 1951. - Т. 4. Изменения домашних животных и культурных растений. - 884 с.
2. Шелепов, В. В., Селекця, наанництво та сортознавство пшениц. / В. В. Шелепов , М. М. Гаврилюк , М. П. Чебаков та Ы.] ; за ред. В. В. Шелепова ; УААН, Мироывський Ы-т пшениц iм.
В. М. Ремесла. - Мироывка, 2007. - 405 с.
3. Вергунов, В. А. ,Харювський стьськогосподарський науково-осв^нм центр з селекцп i нaсiнництвa: станов-лення та дiяльнiсть (друга половина XIX - початок XX стол^тя). / В. А. Вергунов, О. Ф. Глоба; наук. ред. В. А. Вергунов, В. П. Петренкова; УААН, ДНСГБ. - Харюв, 2004. - 171 с.; порт. - (1сторико^блю-граф. сер. „Аграрна наука УкраТни в особах, документах, бiблiогрaфiT". Кн. 6).
4. Новацкий, А. Руководство к возделыванию важнейших хлебных злаков. / А. Новацкий; пер. с нем. П. Костычева. - СПб.,: А. Ф. Девриена, 1889. - 296 с.
5. Зайкевич, А. Е. Об исследовании культуры русских пшениц. / А. Е. Зайкевич. - Х.: А. Н. Гусева, 1891. -12 с.
6. Калиновский, Я. Н. Культура пшеницы описание пород пшеницы, разводимых в России; условия ее возделывания; качества самого зерна; насекомые, вредящие ее посевам : монография. / Я. Н. Калиновский. - СПб.: Прогрессивное сел. хоз-во, 1885. - 84 с.
7. Елина, О. Ю. От развлечений аристократов до декретов большевиков: вехи российской селекции. Конец XIX века - 1920-е годы. / О. Ю. Елина . // Нестор: ежеквартальный журнал истории и культуры России и Восточной Европы. РАН, СП-б филиал ин-та истории естествознания и техники им. С.И. Вавилова. -СП-б: Нестор-История, 2005. - № 9. -Вып. 3 На переломе: отечественная наука в конце XIX - XX веке (источники, исследования, историография) - С.139-154
8. Руководство к разведению семян и улучшению возделываемых растений / сост. А. Семполовский ; изд. Императорского вольного экономического общества. - СПб. : П. П. Сойкина, 1897. -200 с.
9. Вожегова, Р. А. Становлен-ня та розвиток селекцп стьськогоспо-дарських культур в УкраМ юторико-нау-ковий aнaлiз: моногрaфiя / Р. А. Вожегова. - КиТв, 2007. - 266 с.
10. Первый съезд деятелей по селекции сельскохозяйственных растений, семеноводству и распространению семенного материала : труды, 10-15 ян-
варя 1911 г., Харьков / Харьковское о-во сельского хозяйства ; под ред. П. В. Буд-рина, А. А. Потебни, Б. Н. Рождественского, Л. П. Сокальского. - Харьков, 1911.
- Вып. 1. - 152 с.
11. Областной съезд по селекции и семеноводству : труды, 20-26 января, Санкт Петербург / Северное с.-х. о-во. - СПб. : Тип. Тренке и Фюсно, 1912. -Вып. 2. - 287 с.
12. Постановления Всероссийского сельскохозяйственного съезда в Киеве 1-10 сентября 1913 г. // Вестник сельского хозяйства. - М., 1913. - № 42.
- Год XIV. - С. 12-16
13. Максимчук, Л.
П. Селекционно-семеноводческая работа по зерновым и зернобобовым культурам в системе опытно-селекционных станций ВНИС / Л. П. Максимчук ; под ред. И. Ф. Бузанова ; Мин. сел. хоз-ва ; ВНИИ сахарной свеклы. // Селекционно-семеноводческая работа по зерновым, зернобобовым культурам и травам на станциях ВНИС. - К., 1970. - С. 3-25
УДК 633.11 .»324»:631.527.(091) (477.7) Птан Х. М. Зародження анал^ичноТ селекцп пшениц озимоТ (ТгШеит аеэНуит 1_.) у царсьюй Росп, зокрема в УкраТн (ю-нець XIX - початок XX ст.). // Сортовив-чення та охорона прав на сорти рослин: науково-практичний журнал. / М-во агра-рноТ пол^ики УкраТни, Державна служба з охорони прав на сорти рослин, УкраТнсь-кий Ыститут експертизи сор^в рослин; голов. ред. Хаджиматов В. А. [та Ы.]. - К., 2009. - № 2 (10).
У данм статт розглядаються основы чинники зародження та розвитку анал^ичноТ селекцп пшениц озимоТ в УкраТн наприюнц XIX - на початку XX стол^тя. Зокрема висв^лено роль науко-вих праць Ч. ДарвЫа, В. Римпау, А. Л. Семполовського, 1.С. Коржинського та дослщних установ у збтьшены уваги до вивчення мюцевих сор^в пшениц озимоТ та Тх удосконалення. Особливо описано значення першого росмського поабника з селекцп „Руководство к разведению семян по улучшению возделываемых растений", у якому автор пропонуе методи покращення та створення нових сор^в. Так як наприюнц XIX стол^тя селекцею займалися переважно приваты господaрi
з власноТ Ыщативи, то вже на початку XX стол^тя цим напрямом бтьш зацкави-лися сiльськогосподарськi товариства, мiсцевi та державнi органи влади. Завдя-ки Тх пiдтримцi в краТн органiзовувалися з'Тзди, наради та конференцп, створюва-лися дослiднi поля та станцй. Саме в цей перюд вщбувся перехщ народно' селекцп в анал^ичну.
Ключовi слова: аналiтична селе-кцiя пшеницi озимоТ, роль наукових праць, методи покращення створення нових сор^в, перехщ народно' селекцп в анал^ичну.
УДК 633.11 .»324»:631.527.(091) (477.7) Пипан Х. Н. Зародження анал^ично'Т селекцiТ пшениц озимоТ (ТгШеит аеэйуит 1_.) у царсьюй РосiТ, зокрема в УкраТн (ю-нець XIX - початок XX ст.). // Сортовив-чення та охорона прав на сорти рослин: науково-практичний журнал. / М-во агра-рноТ пол^ики УкраТни, Державна служба з охорони прав на сорти рослин, УкраТнсь-кий Ыститут експертизи сор^в рослин; голов. ред. Хаджиматов В. А. [та 1н.]. - К., 2009. - № 2 (10).
В данной статье рассматриваются основные факторы зарождения и развития аналитической селекции пшеницы озимой в Украине в конце XIX - начале XX ст. Освещена роль научных работ Ч. Дарвина, В. Римпау, А. Л. Семполов-ського, И.,С. Коржинського и исследовательских учреждений в увеличении внимания к изучению местных сортов пшеницы озимой и их усовершенствования. Особенно анализировано значения первого российского пособия из селекции „Руководство к разведению семян по улучшению возделываемых растений", в котором автор предлагает методы улучшения и создание новых сортов. Так как в конце XIX ст. селекцией занимались преимущественно частные хозяева по собственной инициативе, то уже в нача-
ле XX ст. этим направлением более заинтересовались сельскохозяйственные общества, местные и государственные органы власти. Благодаря их поддержке в стране организовывались съезды, совещания и конференции, создавались исследовательские поля и станции. Именно в этот период состоялся переход народной селекции в аналитическую. УДК 633.11 .»324»:631.527.(091) (477.7) Pipan Ch. Origin of Analytical Breeding of Winter Wheat (Triticum aestivum L.) in the Tsar's Russia, and in Ukraine in particular (End of XIX- Beginning of XX centuries) // Сортовивчення та охорона прав на сорти рослин: науково-практичний журнал. / М-во аграрноТ полiтики УкраТни, Державна служба з охорони прав на сорти рослин, УкраТнський Ыститут експертизи со-р^в рослин; голов. ред. Хаджиматов В. А. [та Ы.]. - К., 2009. - № 2 (10).
This article discusses the main factors of origin and development of analytical selection of winter wheat in Ukraine in late
XIX - early XX century .. In particular highlight the role of scientific works of Charles Darwin, W. Rimpau, AL Sempolovskуу, IS ^^^куу and research institutions to increase attention to the study of local varieties of winter wheat and their improvement. Especially analyze values of Russia's first benefit from the breeding "Guide to Seed for the Advancement of cultivated plants", in which the author proposes methods for improving and creating new varieties. Since the end of XIX century selection were mainly involved in private owners on their own initiative, already in the beginning of
XX century this trend more interested in the agricultural society, local and state authorities. Thanks to their support in the country organized congresses, meetings and conferences, set up research and field stations. It was during this period of transition took place in the national selection analysis.
