CC BY
17
WATER POLLUTANTS: INFLUENCE ON THE IMMUNE SYSTEM OF ORGANISM
Lukyanchuk S.
ЗАБРУДНЕННЯ ВОДНОГО СЕРЕДОВИЩА: ВПЛИВ НА 1МУННУ СИСТЕМУ ОРГАН1ЗМУ
ЛУК'ЯНЧУК С.В.
ДУ "1нститут гiгieни та медичноТ екологiï iM. О.М. Марзеева АМН Укра'ши", м. Ки'|'в
УДК 613.1:616-056.3:577.083.3
ЗАГРЯЗНЕНИЕ ВОДНОЙ СРЕДЫ: ВЛИЯНИЕ НА ИММУННУЮ СИСТЕМУ ОРГАНИЗМА Лукьянчук С.В. В статье приведен краткий анализ состояния источников питьевого водоснабжения страны. Установлено, что к приоритетным загрязнениям питьевой воды относятся фенол и хлороформ.
Показано, что этим веществам присуща высокая биологическая активность: они способствуют развитию неблагоприятных (канцерогенных, мутагенных, иммуно-токсических) эффектов. Подчеркивается актуальность исследований по изучению влияния фенола, хлороформа, а также их комбинированного воздействия на иммунную систему организма.
исока чутпивють до ди ксено-бютиюв, швидке реагування на будь-який антропогенний вппив, а також участь у проце-сах адаптацп визначають ва-жливу роль 1мунно'Т системи у п1дтримц1 гомеостазу оргашз-му [1]. Тому на сьогодн все ва-жпив1шого значення набувае вивчення стану 1мун1тету при вир1шенн1 питань збереження здоров'я насепення в умовах техногенного забруднення довюлля, зокрема водного се-редовища [2, 3].
У зв'язку з цим метою робо-ти стало вивчення сучасного стану джерел водопостачання УкраТни та впливу пр1оритетних забруднень водного середови-ща на оргашзм, зокрема на 1мунну систему.
Матерiали та методи до-слiджень. Для досягнення мети було проанал1зовано й уза-гальнено дан1 л1тератури та ре-зультати власних дослщжень.
Результати дослiджень. Анал1з л1тератури дозволив встановити, що важливе м1сце серед прюритетних забруд-нень водного середовища по-с1дають фенол та його сполуки, яю потрапляють до водоймищ переважно внасл1док скиду ст1чних вод п1дприемствами газовоТ, коксох1м1чноТ, нафтох1-м1чноТ, целюлозно-паперовоТ, фармацевтичноТ промислово-ст1 [4]. Концентрац1я фенол1в та Т'хшх гомолог1в у м1сцях ски-д1в забруднюючих речовин ся-гае нерщко 60-3800 мг/л [5]. 6 дан1, що вм1ст фенол1в у ст1чних водах у р1зних поеднаннях мо-же перевищувати 10-20 г/дм3
[4]. I хоча вони розчиняються р1чковими водами, вм1ст цих токсикант1в у р1чках нав1ть на значшй в1дстан1 в1д джерела забруднення (15-30 км) часто сягае сотень I тисяч мктграм на 1 л (за ГДК фенолу 0,001 мг/л)
[5]. Сшд також вщзначити, що
©ЛукянчукС.В. СТАТТЯ, 2009.
31 Environment & Health № 3 2009
кр1м фенол1в техногенного по-ходження до природних вод потрапляють I низькомолеку-лярш феноли, яю утворюються при б1ох1м1чному розпад1 й трансформац1Т орган1чних спо-лук (м1кробюлопчна або гщро-л1тична деструкц1я високомо-лекулярних гум1нових та фуль-вокислот) [4].
Про широке поширення фе-нол1в та Тхн1х похщних у водних джерелах св1дчать опублкова-н1 статистичн1 дан1 [6-8]. Вста-новлено, що фенольн1 сполуки — сильн отрути для нервовоТ системи, яю за перорального надходження можуть виклика-ти подразнення слизовоТ обо-лонки травного каналу, пору-шення функц1й печ1нки I нирок, а також тдсилювати канцеро-генний ефект за комб1новано'Т д1Т з бенз(а)п1реном [9]. Також доведено, що феноли можуть блокувати сульфпдрильш гру-пи життево необх1дних фер-мент1в, 1нг1буючи окислюваль-но-в1дновн1 реакци. Автори в1д-значають, що пари фенолу мо-жуть бути небезпечними нав1ть у концентрац1Т >0,001 мг/дм3, тод1 як значення ГДК фенол1в коливаються в1д 0,001 мг/дм3 до 0,1 мг/дм3 [8].
Наведет у л1тератур1 уза-гальнююч1 дан1 експеримен-тальних досл1джень вказують, що нирки, яю виконують 1мунну та екскреторну функцп, е основною м1шенню д1Т фенолу. Серед 1нших прояв1в штоксика-ц1Т у лабораторних тварин при-вертають увагу морфолог1чн1 змши тимусу та печ1нки, зни-ження вмюту деяких тип1в кл1-тин кров1, порушення 1мун1тету, невролог1чн1 розлади. Недю-чою дозою фенолу за його три-валого впливу автори вважа-ють 120 мкг/кг щодоби [10].
Результати досл1джень, про-ведених заруб1жними вченими, св1дчать, що фенол мае мутагены властивост1 [11]. Так, показано, що ця речовина Ыдукуе
генн1 мутаци у кл1тинах, отри-маних з лнТ У79, як1 експресу-ють ферменти (СУР 2Е1 I SULT 1А1), що беруть участь у мета-бол1зм1 ксеноб1отик1в у людини.
Низка фенол1в е модифкато-рами канцерогенезу: деяю з них можуть п1дсилювати явища канцерогенезу, ¡нш! ж — навпа-ки, послаблювати д1ю канцеро-генних речовин [12].
Даш натурних дослщжень свщчать, що у 52,1-67,6% меш-канц1в зон, де забруднення водного середовища низкою х1м1чних речовин, у тому числ1 фенолами, перевищуе ГДК в1д дек1лькох до десятюв раз1в, зм1ни в 1мунн1й систем! про-являються у зниженш природ-ноТ резистентност1 та форму-ванн1 на цьому фон1 ауто1мун-них, алерг1чних й 1нфекц1йних захворювань [13,14].
Дан1 л1тератури вказують, що фенол належить до сполук, у структур! яких е ароматичне ктьце, активоване гщроксиль-ними групами, як! е найбтьш х!м!чно активними в умовах во-доп!дготовки [15]. Вщомо, що при хлоруванн! води присутнм у н1й фенол може перетворю-ватися на пентахлорфенол, який у 250 раз!в б!льш токсич-ний та канцерогенно небезпеч-ний, шж 2,4,6-трихлорфенол [8]. Хлорфеноли — високото-ксичн! сполуки, як! порушують переб!г окислювально-вщнов-них процес!в у теплокровних тварин ! у м!крооргашзм!в [4, 8]. Однак головною Тхньою не-безпекою е те, що при конден-сац!Т двох будь-яких молекул хлорфенол!в можливе утворен-ня надзвичайно токсичних ксе-ноб!отик!в — пол!хлорованих дибензо-п-диоксин!в та дибен-зофуран!в, ГДК яких у 105-106 раз!в менша за ГДК вих!дних хлорфенол!в [4].
Таким чином, результати натурних, епщемюлопчних та експериментальних доот-джень свщчать про пошире-н!сть фенольного забруднення водного середовища, високу бюлопчну активнють фенолу та ризик розвитку несприятливих ефект!в в орган!зм! за дм його р!зних р1вн1в.
Ще одним з актуальних на-прямюв нин! залишаеться вив-чення небезпеки поб!чних про-дукт!в дез!нфекц!Т для здоров'я у зв'язку з широким за-стосуванням хлорвмюних аген-т1в при знезараженн! води, а та-кож поширенням галогенвмю-
них сполук у водних об'ектах. Ви домо, що серед уах хлорорга-шчних сполук близько 80-90% належать хлороформу. На його поширенють у питый вод! вказують чисельн дан!, опублкова-н! у науков!й лп"ератур! [16-18].
Представлен! у л!тератур! результати натурних та експериментальних дослщжень свщчать про небезпеку для здо-ров'я населення хлороформу у питнм вод!. З присутнютю ц1еТ речовини пов'язують високу захворюванють населення на хвороби травноТ, сечовив!дноТ' систем, цереброваскулярн! хвороби, доведено його мута-генну та бластомогенну актив-нють [17, 19].
Низкою дослщжень встано-влено зв'язок м!ж онколог!чною захворюван!стю та вмютом у вод! хлороформу [20, 21]. Як фактор ризику канцерогенних ефект!в хлороформ був вщне-сений до групи високопрюри-тетних ГВС канцерогенних речовин групи 2Б [22]. Ризик розвитку новоутворень за дм хлороформу у доз!, яка екв!валент-на 1 ГДК (в УкраТы ця величина дор!внюе 0,06 мг/л), становить 1,9 випадки на 1 млн. населення на р1к, що вщповщае д!апа-зону загальноприйнятих м!ж-народних стандар^в. Зб!ль-шення дози хлороформу приз-водить до п!двищення ризику канцерогенних ефект!в: за д1Т речовини на р1вн1 5 ГДК (0,3 мг/л) ризик становить 9,9 випадюв, на р1вн1 10 ГДК (0,6 мг/л) — сягае 20 випадюв на 1 млн. населення на р1к [23].
У результат! дослщжень фа-х!вцями лаборатор!Т канцерогенних фактор!в ДУ "1ГМЕ АМ-НУ" було показано, що тривале пероральне введення хлороформу мишам у дозах, як! вщ-пов!дають добовому надхо-дженню в орган!зм його концен-трац!й у вод! 0,06 мг/л; 0,30 мг/л та 1,20 мг/л (вщповщно 1, 5 ! 20 ГДК для питноТ води), зумовлюе прояв канцерогенного ефекту. Частота виникнення новоутворень ! тривалють латентного пе-р!оду Тх розвитку залежали в!д дози речовини [24].
Останшм часом, оц!нюючи токсичну дю хлороформу, вче-н! прид!ляють велику увагу функцюнальним зм!нам в орга-н!зм! тварин, що проявляються у раны терм!ни впливу та при надходженш менших доз, н!ж за тривалого впливу, або р1в-шв, як! викликають патоморфо-
лопчн1 змши I канцерогенн! ефекти [25, 26].
У доступних л!тературних джерелах майже вщсутня ¡н-формац!я щодо впливу хлоро-ваних вуглеводн!в на ¡мунну систему орган!зму. Зустр!чають-ся лише поодиною публ!кац!Т' стосовно ктнкочмунолопчно-го обстеження прац!вник!в, як! контактують у робочому проце-с! з комплексом хлорованих ву-глеводн!в. Виявлеш порушення в ¡мунному гомеостаз! та функ-ц!ональному стан! печ!нки об-стежених автори вважають за можливе розцшювати як фор-мування еколопчно "зкомпро-ментованоТ" печ!нки з ауто!-мунною компонентою [27].
Зважаючи на результати дослщжень провщних в!тчизняних вчених, можна зробити висно-вок, що не ва питання щодо впливу хлороформу на ¡мунну систему оргашзму вивчеш до-статньо глибоко, у зв'язку з чим дослщження у цьому напрямку продовжують залишатися ак-туальними.
Тому особливоТ уваги заслу-говуе питання комб!нованого впливу дослщжуваних сполук, оск!льки за наявними даними можлива одночасна присут-нють Тх у вод!. При цьому ризик негативного впливу на здоров'я значно пщвищуеться [28, 29].
Необхщно також вщзначити, що внаслщок екзогенного впливу на оргаызм р!зних за похо-дженням чинник!в (х!м!чних, ф!-зичних, бюлопчних тощо) акти-вуються системи, що вщповща-ють за гомеостаз орган ¡зму та його адаптацю до антропоген-них забруднень довк!лля. 1мун-на система е одыею з регуля-торних систем ! мае високу чут-лив!сть до д1Т ксенобютиюв ма-лоТ ¡нтенсивност! [2, 30]. Запо-б!гання розвитков! екозалежноТ патологи можливе саме на ста-ди накопичення х!м!чних речовин в оргашзму формування неспециф!чного ¡мунного захи-сту й адаптац!йного напружен-ня оргаызму [31].
Проведен! нами рашше дос-л!дження показали, що за ком-б!нованого впливу ксеноб!оти-юв ¡мунотоксичн! ефекти у дос-лщних тварин мають б!льш ви-ражений характер пор!вняно з Тхньою ¡зольованою д!ею [32]. Було встановлено, що за ком-б!нованоТ д1Т штриту, н!трату натр!ю та фенолу на р1вн1 ГДК у досл!дних тварин вщбувалося пригн!чення кл!тинноТ ланки
№ 3 2009 ёэттошжг & Иельти 32
1мунно1 системи та напруження у систем! неспециф1чних фак-тор1в резистентност1, тод1 як за 1зольованого впливу сполук зм1ни в 1мунному статус! не спостер1галися. Тому подальше вивчення комбшованого впливу прюритетних забруд-нень води на 1мунну систему орган1зму, на наш погляд, е ак-туальним напрямком.
Таким чином, виб1р х1м1чних речовин фенолу та хлороформу як прюритетних забруднювач1в водного середовища та бюло-пчно активних сполук базуеться на узагальнених даних, наведе-них у л1тератур1. Фенол нале-жить до 4-го класу небезпеки, л1м1тований за органолептич-ним критер1ем шк1дливост1, а хлороформ — до 2-го класу небезпеки та л1м1тований за саш-тарно-токсиколопчним критери ем шк1дливост1. До того ж у доступна л1тератур1 не зустр1ча-ються дан1 щодо вивчення ком-бшованоТ' дм цих сполук на 1мун-ну систему оргашзму. Зважаю-чи на все вищесказане, досл1-дження у цьому напрямку, на наш погляд, е дощпьними та ак-туальними.
Л1ТЕРАТУРА
1. Романова Ю.В., Буга-нов А.А. Состояние иммунной системы у лиц, занятых на производстве стройматериалов в условиях Крайнего Севера // Гигиена и санитария. — 2006.
— № 6. — С. 31-33.
2. Бережной В.В. Иммуно-коррекция в педиатрии // Современная педиатрия. — 2005.
— № 1 (6). — С. 57-63.
3. Леоненко О.Б., Стежка В.А. Сучасш уявлення про мехашз-ми гомеостатичноТ реакци за участю бютрансформаци i де-токсикаци хiмiчних речовин, втьнорадикального окислення, iмунноТ та антиоксидантноТ систем оргашзму // Ппешчна наука та практика на рубежi сто-лiть: Мат. XIV з'Тзду гiгiенiстiв Ук-раТни. — Днтропетровськ: АРТ-ПРЕС, 2004. — С. 176-179.
4. Воробьева Т.В., Терлец-кая А.В., Кущевская Н.Ф. Стандартные и унифицированные методы определения фенолов в природных и питьевых водах и основные направления их совершенствования // Химия и технология воды. — 2007. — Т. 29, № 4. — С. 370-376.
5. Янович Л.М., Стадничен-ко А.П. Влияние фенолов на содержание глюкозы в органах перловицы // Гидробиологиче-
33 Environment & Health № 3 2009
3 Довюлля та здоров'я № 3-2009
WATER POLLUTANTS: INFLUENCE ON THE IMMUNE SYSTEM OF ORGANISM Lukyanchuk S.
A brief analysis of the state of the springs of drinking water supply in the country is demonstrated in the article. It was determined, that phenol and chloroform belong to the priority pollutants of drinking water. It was shown a high biological activity is inherent to these substances. They are promote the development of the unfavorable (carcinogenic, mutagenic, immunotoxic) effects. The researches actuality is emphasized by the study of the influence of phenol, chloroform and their combined effect on the organism immune system.
ский журнал. — 2005. — Т. 41, № 2. — С. 52-56.
6. Оцшка якост вод Львова / В.О. Василечко, Л.О. Лебеди-нець, Г В. Грищук та íh. // Довюлля та здоров'я. — 2003. — № 2 (25). — С. 47-52.
7. Химический состав поверхностных и подземных источников питьевого водоснабжения Харьковского региона / М.И. Караяннис, А.Б. Бланк, Л.П. Экспериандова и др. // Химия и технология воды. — 2002. — Т. 24, № 1. — С. 43-50.
8. Окисление хлорфенолов с использованием пероксидазы хрена / Т. И. Давиденко, И.И. Романовская, О.В. Осей-чук, О.В. Севастьянов // Химия и технология воды. — 2004. — Т. 26, № 6. — С. 582-589.
9. Черниченко 1.О., Бален-ко Н.В. Вплив модифiкаторiв рiзноí бюлопчно'Т дм на канцерогенез за комбшованого надхо-дження до оргашзму з бенз(а)ш-реном // Довюлля та здоров'я.
— 2006. — № 3 (38). — С. 46-51.
10. Bruce W., Meek M.E., Newho-ok R. Phenol: Hazard characterization and exposure-response analysis // Sci. and Health. — 2001. — Vol. 19, № 1. — P 305-324.
11. Phenol and hydroguinone induce gene mutations in V79-de-rived cells expressing human xe-nobiotic-metabolising enzymes / Y Liu, E. Muckel, J. Doehmer et al. // Nova Acta Leopoldina. — 2001.
— № 329. — P. 231-237.
12. Демина Н.В. О роли фенола, модификатора канцерогенеза, в хеморадиологических процессах у морских растений // Канцерогенные вещества во внутренних и внешних водоемах: Информационный материал — М., 1982. — С. 31-33.
13. Школьник Л. Питна вода
— номер перший на порядку денному // СтандартизаЦя, сертифкаЦя, яюсть. — 2003. — № 4 (23). — С. 3-4.
14. Жуков В., Щербань М., Курський Ю. Вода — життя, во-
да — здоров'я // Стандартиза-Ця, сертифкаЦя, якють. —
2003. — № 4 (23). — С. 5-12.
15. Экспериментальная оценка и прогноз образования хлорорганических соединений при хлорировании воды, содержащей промышленные загрязнения / З.И. Жолдакова, Н.В. Харчевникова, Е.Е. Полякова и др. // Гигиена и санитария. — 2002. — № 3. — С. 26-29.
16. Результаты изучения химического состава питьевой воды, подаваемой населению г. Харькова, и его возможного влияния на заболеваемость населения / И.С. Кратенко, Т.М. Колпакова, Л.Н. Мельник и др. // Пг. наука та практика на рубежi стоить: Мат. XIV з'Тзду ппеню^в УкраТни. — Дшпропе-тровськ: АРТ-ПРЕС, 2004, т. I. — С. 359-362.
17. Вплив хлороформу хло-рованоТ питноТ води на здоров'я людини / В.О. Прокопов, Г.В. Чичковська, Ю.В. Бардик та ш. // Пг. населених мюць. — 2002. — Вип. 40. — С. 70-74.
18. Прокопов В.О., Чичковська Г.В., Зорша О. В. Хлорор-гашчш сполуки у питшй води фактори та умови Тх утворення // Довюлля та здоров'я. —
2004. — № 2 (29). — С. 70-73.
19. Вербовой А.Ф., Цейтлин О.Я. Минеральная плотность костей и показатели фосфорно-кальциевого обмена у рабочих завода хлорорга-нического синтеза // Медицина труда и пром. экология. — 2000. — № 5. — С. 41-44.
20. Хлороформ у питшй водi як фактор канцерогенезу / В.О. Прокопов, Г.В. Чичковська, О.М. Полщук, О.В. Зорша // Ппена населених мюць — 2002. — Вип. 39. — С. 131-132.
21. Канцерогенна активнють хлороформу, чотирихлористого вуглецю, 1,2-дихлоретану, три-хлоретилену за перорального комбшованого введення мишам / 1.О. Черниченко, Н.В. Ба-
ленко, О.М. Литвиченко та iH. // rin насел. мюць. — 2002. — Вип. 39. — С. 124-130.
22. Международные и национальные стандарты качества питьевой воды в Украине. Токсиколого-гигиенические аспекты. Сообщ. 1. Тригалометаны / Р.Е. Сова, Н.А. Карякина, С.В. Сноз, В.Ф. Шилина // Совр. пробл. токсикологии. — 2001. — № 3. — С. 64-66.
23. Гигиеническое регламентирование и риск / И.А. Черниченко, А.М. Сердюк, О.Н. Литвиченко, Н.В. Баленко // Гигиена и санитария. — 2006. — № 1. — С. 30-32.
24. Черниченко 1.О. Канцерогенна не-безпека деяких продук^в трансформаци забруднення довктля // Довктля та здоров'я. — 2006. — № 3 (38). — С. 24-27.
25. Сергеев Е.П., Елаховская Н.П., Скворцов А.Ф. Гигиеническое значение трансформации химических веществ с образованием хлороформа в процессе обеззараживания питьевых вод // Гиг. и сан. — 1981. — № 6. — С. 56-59.
26. Partition coefficients for the trihalo-methanes, among blood, urine, water, milk and air / S. Batterman, L. Zhang, S. Wang et al. // Sci. Total Environ. — 2002. — Vol. 284, № 1-3. — P. 237-247.
27. Давыдова Н.С., Бодиенкова Г.М., Кострица Н.Л. Иммунобиологические эффекты воздействия комплекса хлориро-ваных углеводородов на состояние гепа-тобилиарной системы работающих в их производстве // Бюл. Вост.-Сиб. науч. центра СО РАМН. — 2001. — № 2. — С. 27-31, 141.
28. Трахтенберг И.М., Горбань Л.Н. Современные тенденции в теории и практике гигиенического регламентирования // Ппешчна наука та практика на рубежi сто-л^ь: Матерiали XIV з'Тзду ппеню^в УкраТ-ни. — Днтропетровськ: АРТ-ПРЕС, 2004.
— Т. 1. — С. 50-54.
29. Гнатейко О.З., Садова О.М. Региональные особенности аллергических заболеваний у детей Львовской области и основные факторы, ответственные за их развитие // Современная педиатрия. — 2004. — № 3 (4). — С. 59-61.
30. Леоненко О.Б., Стежка В.А. Сучасн уявлення про мехаызми гомеостатичноТ ре-акци за участю бютрансформацп i детокси-каци хiмiчних речовин, втьнорадикального окислення, iмунноТ та антиоксидантноТ систем оргаызму // Ппеычна наука та практика на рубежi стошть: Мат. XIV з'Тзду ппеню^в УкраТни. — Дшпропетровськ: АРТ-ПРЕС, 2004. — С. 176-179.
31. Рахманин Ю.А., Литвинов Н.Н. Научные основы диагностики донозологиче-ских нарушений гомеостаза при хронических химических нагрузках // Гигиена и санитария. — 2004. — № 6. — С. 48-50.
32. Дослщження iмунолоniчноТ реактив-ност оргаызму за комбЫовано'Т перораль-ноТ дм нiтриту, ытрату натрiю та фенолу на рiвнi гiгiенiчних нормативiв / О.1. Винарсь-ка, С.В. Лук'янчук та Ы. // Гiг насел. мiсць.
— 2006. — Вип. 48. — С. 95-100.
Надйшло до редакцИ 14.02.2009.
ECOLOGICAL-HYGIENIC ESTIMATION OF TECHNOGENIC POLLUTION OF SOILS BY CADMIUM AND LEAD IN THE ANTHROPOGENIC LANDSCAFES OF DNIPROPETROVSK
Grigorenko L.V., Shthepa A.P., Karasyv U.F., Sothnikov V.V., Akulova E.V., Schokol I.D.
еколого-ппсншна оц1нка техногенного забруднення грунту антропогенних ландшафт1в м1ста дн1пропетровська кадм1ем i свинцем
HinponeTpoBCbKa область нале-жить до одних з найбтьш роз-винутих у промисповому вщно-шеннi регiонiв краТни. Загаль-ний обсяг виробництва оброб-ноТ металургп в обпaстi становить 35,9% вщ загапьного ук-раТнського. Обласна проми-сповiсть представлена такими гапузями: видобуток, первинне збагачення та переробка ура-новоТ руди; чорна металурпя, а саме: збагачення рудноТ сиро-вини для чорноТ метaпургiТ, т-дземний та вiдкритий видобуток руд чорних метaлiв [1].
За даними л^ератури [2], ми сто Дыпропетровськ належить до зони надзвичайного забруд-нення i мае розвинуте вироб-ництво чорних метaлiв, труб, епектросппaвiв, метизiв; хiмiчну промисловють (лакофарбну, нaфтохiмiчну, шинну); машино-буд^вну промисповiсть (акуму-ляторне виробництво, вироб-ництво ковальсько-пресуваль-ного устаткування, виробництво заготовок, будiвепьних i стале-вих конструкцiй); цементну, хар-чову промисповiсть тощо.
ГРИГОРЕНКО Л.В., ШТЕПА О.П., КАРАСЬОВ Ю.Ф., СОТНИКОВ В.В., АКУЛОВА О.В., ШОКОЛ 1.Д. Днiпропетровськa державна медична aкaдемiя, Днiпропетровськa мiськa саытарно-епiдемiопогiчнa стан^я
УДК
614.774:661.852
ЭКОЛОГО-ГИГИЕНИЧЕСКАЯ ОЦЕНКА ТЕХНОГЕННОГО ЗАГРЯЗНЕНИЯ ПОЧВЫ АНТРОПОГЕННЫХ ЛАНДШАФТОВ ГОРОДА ДНЕПРОПЕТРОВСКА КАДМИЕМ И СВИНЦОМ Григоренко Л.В., Штепа А.П., Карасев Ю.Ф., Сотников В.В., Акулова Е.В., Шокол И.Д. В статье описываются региональные особенности техногенного загрязнения почв города Днепропетровска тяжелыми металлами (кадмием и свинцом) на территории жилой застройки, в санитарно-защитных зонах промышленных предприятий, рекреационной зонах. Содержание валовых форм тяжелых металлов в почвах зон наблюдения сравнивали с фоновыми уровнями этих металлов, которые были определены в контрольных "чистых" почвах Пятихатского района. Дана эколого-гигиеническая оценка уровня техногенного загрязнения почв города Днепропетровска, рассчитанная по величине суммарного показателя загрязнения и кратности превышения фона кадмия и свинца.
© Григоренко Л.В., Штепа О.П., Карасьов Ю.Ф.,
Сотников В.В., Акулова О.В., Шокол 1.Д.
СТАТТЯ, 2009.
№ 3 2009 Environment & Health 34
