CC BY
81ЙОДОДЕФІЦИТ: СУЧАСНИЙ СТАН ПРОБЛЕМИ ТА ЗАХОДИ ПОДОЛАННЯ
Надія Коцур Оксана Міщенко ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Г ригорія Сковороди)
Анотація. У статті проаналізовано ряд об’єктивних факторів проблеми йододефіциту, його наслідки та запропоновані засоби профілактики Існують можливості попередження і подолання йододефіциту шляхом пропаганди культурихарчування дітей і дорослих різних вікових категорій з врахуванням особливостей їх дієти. Йодування солі і використання біологічно активних добавок до їжі є тільки одним із фрагментів вирішення питання.
Ключові слова: щитоподібна залоза, йод, йододефіцит зоб, гіпотиреоз, здоров’я, біодобавки, профілактика. Аннотация. Коцур Надежда, Мищенко Оксана. Йододефицит: современное состояние проблемы и мероприятия преодоления. В статье проанализировано ряд объективных факторов проблемы йододефицита, его последствия та рекомендованы профилактические средства. Существуют возможности предупреждения и преодоление йододефицита путем пропаганды культуры питания детей и взрослых разных вековых категорий с учетом особенностей их диеты. Йодирование соли и использование биологически активных добавок к пище является только одним из фрагментов решения вопроса.
Ключевые слова: щитовидная железа, йод, йододефицщ зоб, гипотиреоз, здоровье, биодобавки, профилактика
Annotation. Kotsur Nadezhda, Mischenko Oksana. Deficiency of Iodum: the modern state of a problem and a provision of overcoming. The raw of objective factors of the problem iodine deficit, its results and offered means of prevention is analyzed in the article. There are possibilities of the warning and overcoming of deficiency of Iodum by propagation of crop of a food of children and adult different secular classes with allowance for features of their diet. Йодирование salts and use biologically the fissile components to nutrition is only one of fragments of a solution of a problem.
Key words: thyroid gland, iodine, iodine deficit, goiter, hypothyroidism, health, biosupplements, prevention.
Вступ.
Проблема йододефіциту сьогодні є однією із серйозних чинників погіршення ситуації щодо фізичного і психічного здоров’я населення в усьому світі. Зокрема, нестача цього мікроелемента в організмі людини спричинює підвищення захворюваності на зоб, збільшує кількість випадків вродженого кретинізму та інші серйозні проблеми, які супроводжуютьсярізноманітними функціональними і структурними змінами.
Дослідження, проведені за останні роки Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ) у різних країнах світу, показали, що рівень розумового розвитку (коефіцієнт інтелекту IQ) пов'язаний із йодом. Показники розумового розвитку населення, що проживає в регіонах йодної недостатності на 15-20% нижчі, ніж у регіонах без дефіциту йоду [12, с.13].
Медико-соціальне значення та економічне значення йодного дефіциту полягає в істотній втраті інтелектуального освітнього і професійного потенціалу нації, тому проблема зниження недостатності йоду має першочергове значення для населення У країни.
Клінічні форми прояву станів, пов'язаних із недостатністю йоду, самі різноманітні і залежать від періоду життя, в якому вони виявляються Найбільш несприятливі наслідки виникають на ранніх етапах становлення організму, починаючи від внутрішньоутробного періоду, але й у дорослої людини недостатність йоду продовжує позначатися на різних системах і органах, включаючи емоційні розлади: дратівливість, пригнічений настрій, сонливість, млявість, забудькуватість» погіршення пам'яті та уваги, зниження інтелекту. У дорослих на першому місці стоїть зоб і його ускладнення. У дітей, крім ендемічного зобу і гіпотиреозу, може виявлятися природжений гіпотиреоз, як результат дефіциту йоду під час внутрішньоутробногорозвитку. В йододефіцитних районах у жінок порушується репродуктивна функція, збільшується кількість викиднів і мертвонароджених підвищується перинатальна та дитяча смертність.
В У країні проблема йододефіцитних захворювань упродовж останніх років значно загострилася. Це пов'язано як з ліквідацією попередньої системи профілактики ЙДЗ, що ґрунтувалася на масовому використанні йодованої солі, так і з помітним зменшенням у харчуванні населення частки продуктів, відносно багатих йодом. Дослідження останніх років, що здійснюються Інститутом ендокринології та обміну речовин ім. В.П.Комісаренка АМН України, спільно із спеціалістами з різних регіонів країни, встановили значний ріст поширеності ендемічного зоба і значне зменшення споживання йоду населенням. У всіх обстежених на сьогодні регіонах країни встановлений дефіцит йоду в харчуванні Йодний дефіцит притаманний також областям України, які постраждали внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС. Нестача йоду зумовила підвищене нагромадження радіоактивного йоду в щитоподібній залозі у значного числа мешканців (особливо у дітей) і вважається чинником підвищеного ризику розвитку онкологічних захворювань [11].
Народження розумово неповноцінних дітей - найфатальніший наслідок дефіциту йоду. Доведено: якщо у 10-15% населення збільшена щитоподібна залоза, відповідно знижуються індекси, що характеризують інтелект особи. Г ормональні порушення, що виникають через дефіцит йоду, часто не мають зовні вираженого характеру, тому йододефіцит отримав назву «прихований голод). Найбільше через це
страждають діти: їм важко вчитися в школі, засвоювати новий матеріал. Нестача йоду як «будівельного матеріалу» часто є прихованою причиною багатьох захворювань.
Робота виконана за планом НДР державного вищого навчального закладу “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Г ригорія Сковороди’.
Формулювання цілей роботи.
Нами було проаналізовано причини йододефіцитних захворювань, проблема йодизації та шляхи їх подолання
Результати досліджень.
Залежно від вираження йодної недостатності спостерігаються різного ступеня інтелектуальні розлади і порушення фізичного розвитку. У районах з тяжким дефіцитом йоду (споживання йоду нижче 20 мкг/добу) від 1 до 10% населення має ознаки кретинізму, у 5-30% спостерігаються легкі моторні порушення і психічні розлади із зниженням здатності до навчання, абстрактного мислення і соціальної адаптації. У 30-70% населення цих регіонів відзначається зниження розумових здібностей [9].
Ще не так давно було налагоджено виробництво йодованої солі, тим самим успішно проводилась протягом кількох десятиліть масова профілактика йододефіцитних захворювань. Однак, не дивлячись на активне застосування йодування солі в розвинутих країнах, нестача йоду залишається одним з найпоширеніших мінеральних дефіцитів в світі. Згідно рекомендацій ВООЗ, в світі застосовують чотири методи профілактики йододефіцитних захворювань: йодування солі, хліба, масла і застосування збагачених йодом біологічно активних добавок до їжі.
Останнім часом проблема поглибилася ще і внаслідок погіршення екологічної ситуації [2-5]. Приміром, у зарубіжній медичній літературі опубліковано результати досліджень, які свідчать про те, що деякі з токсичних речовин, які потрапляють у грунт, зв’язують йод у недоступну для кореневої системи рослин сполуку. Т ож, навіть якщо він є в ґрунті, то не потрапляє в рослину, а отже, і в організм людини і тварини, які нею харчуються Звичайно ж, унаслідок цього йоду стає менше і в молоці, і в м’ясі. Крім того, відбувається процес постійного вимивання йоду, як і інших розчинних мікроелементів, з ґрунтів. Разом із дощовими і талими водами він з водами річок потрапляє в моря, а поповнення його не відбувається Адже в сільському господарстві все менше використовуютьорганічні добрива, а в мінеральних добривах ця сполука в потрібному обсязі відсутня. До того ж, інші мікроелементи, що є в мінеральних добривах, зв’язують йод, перешкоджаючи потраплянню його в рослини. Світова наукова громадськість одностайна у висновку, що ще 30-40 років тому проблема йододефіциту не була такою нагальною, як тепер. Метод йодизації солі - один із найдешевших та найдоступніших, який ще й найлегше впровадити. Це безперечно. Але, на жаль, тут не все так просто, як здається на перший погляд
На сьогодні існує ряд об’єктивних факторів проблеми йододефіциту По-перше, якщо йодовану сіль використовують у харчовій промисловості, де під час виготовлення продуктів застосовують високі температури (випічка, консервація, ковбаси тощо), то сполуки калій-йоду чи калій-йод-Оз, якими збагачують сіль, розпадаються. У кращому випадку втрачається 88-90% йоду. Це щодо хлібобулочних виробів, виготовлення яких потребує температури близько 90°С. А якщо проаналізувати технологію виготовлення ковбас та консервів, яка потребує ще вищих температур, то, безумовно, треба передбачати більші втрати йоду.
По-друге, далеко не всі можуть вживати цю продукцію, бо у медицині відоме таке явище, як алергія на йод. Можливості вилучити зі свого раціону хліб, ковбаси, консерви та інші продукти у яких використовуватиметьсяйодована сіль, у сучасної людини немає.
По-третє, у разі деяких захворювань протипоказане вживання солі або рекомендується значне обмеження її в раціоні. Зокрема, йдеться про гіпертоніків, хворих на нефрологічні, серцево-судинні захворювання. Це означає, що ця категорія населення, попри запропоновані заходи з подолання йододефіциту все одно потерпатиме від нестачі йоду [7].
По-четверте, світова медична громадськість сьогодні стверджує, що дітям до трьох років взагалі сіль не потрібна в харчовому раціоні, їм достатньо того натрію, який потрапляє в організм з природними харчовими продуктами. Адже сіль ми використовуємопередусім для поліпшення смаку страви. Отже, й ця вікова група залишається неохопленою
По-п ’яте, як бути з вагітними, яким потрібно майже вдвічі більше йоду. Їм недоречно рекомендувати вживати „пересолені страви’.
По-шосте, не всі регіони мають проблеми з йододефіцитом Скажімо, деякі з них не потребують жодних додаткових заходів щодо йодизації. Вони повною мірою отримують цей мікроелемент природним шляхом, а отже, існує небезпека передозування цього мікроелемента, про наслідки якого буде сказано нижче.
З метою йодування використовуютьдві сполуки: калій-йод, який випробуваний уже понад сто років, і калій йодат (калій- йод-Оз), який сьогодні рекомендують хоча він у десять разів за перший, але стійкіший [8]. Експерти ВООЗ рекомендували його для країн з тропічним (спекотнимі вологим) кліматом, в умовах якого калій йод швидко розпадається. У нас немає потреби вдаватися до цього, адже сьогодні ніхто не купує сіль про запас на кілька місяців наперед, за потреби запаси поповнюються А отже, калій йод не встигне розпастися. Потреби застосовувати більш токсичну сполуку в Україні немає.
Доза йодування - ще одне питання, яке викликає великі суперечки У повоєнні роки, коли проводили йодизацію солі, що, на думку багатьох медиків, сприяло подоланню проблеми зоба в населення, користувалися менш токсичним калій йодом у дозі 25 мг на 1 кг солі. Сьогодні пропонують токсичнішу речовину - калій-йодат та ще й удвічі більшої дози: 40±15 мг на 1 кг. Вітчизняні фахівці, що пропонують зазначені дози, не звертають увагу на нюанс, який зарубіжні спеціалісти вважають дуже важливим і про який багато сказано в іноземній медичній літературі Якщо населення упродовж тривалого часу живе в умовах йододефіциту, не можна давати йому одразу велику кількість йоду, оскільки це призводить до йодоіндукованого гіпертиреозу Кількість випадків цього захворювання може збільшитися в 5-6 разів. Особливо такі дії небезпечні для людей, у яких уже порушена функція щитоподібної залози, якщо вони хворі на гіпертиреоз чи вузловий зоб. У цьому випадку надлишок неорганічної сполуки може спричинити розвиток онкологічної патології за декілька років [9].
Логічною і правильною є позиція медиків, які вважають, що йодуванням солі запобігти проблемам здоров’я населення неможливо. Аргументація такої позиції логічна і зрозуміла. Процес вироблення і засвоєння йоду в організмі відбувається так. Щитоподібна залоза виробляє гормон який надходить у кров, потрапляє у печінку, і там за допомогою ферментів від нього відділяється одна молекула йоду, утворюючи активний гормон Т3. До складу ферменту, що відщеплює йод, входять селен, залізо, а сприяють цьому процесу мідь і цинк. Тому ліквідувати дефіцит йоду - ще не означає позбутися захворювань, що зумовлені його нестачею. Адже сьогодні добре відомі так звані селенозалежні йододефіцитні захворювання, або селенозалежний зоб, за яких і в продуктах харчування, і в крові хворих кількість йоду достатня, а зоб росте, бо не вистачає селену. Зокрема, це стверджують Бабенко Г.А. і його наукова школа [1], а також представники московської школи [2-5]. Українські вчені звернули увагу на взаємозв’язок мікроелементів йоду і селену [1-2] та інших синергістів йоду - цинку та міді [1-5]. На сьогодні вже налагоджено випуск препаратів йоду, збагачених селеном. А тому слід вживати і продукти які містять селен - злакові, рибу та м’ясо.
Таблиця 1.
Дієтичні добові норми йод-селенових компонентів харчування
вік Ново- народ- жені діти чоловіки жінки Вагітні Жінки що годують
0- 0,5 міс. 0,5- 1,0 міс. 1-3 років 4-6 років 7-10 років 11-14 років 15- 18 років 19- років 11-14 років 15- 18 років 19- років 1-6 міс
Йод, Мкг 40 50 70 90 120 150 150 150 150 І50 150 175 200
Селен, мкг 10 15 20 20 30 40 50 70 45 50 55 65 75
Російським ученим вдалося донести до російського законодавчого органу -Державної Думи - всю небезпеку, що несе в собі тотальна йодизація. І законопроект щодо цього в черговий раз було відхилено як такий, що несе небезпеку для здоров’я нації. До речі, далеко не всі європейські держави практикують тотальну йодизацію солі. А в тих країнах, де прийнято закон щодо цього, на прилавках магазинів поруч з йодованими продуктами продаються їхні аналоги, які не містять йоду.
Відомо, що протягом століть і навіть тисячоліть людина звикла до вживання органічних сполук йоду. Йод, який надходить в організм природним шляхом з молоком матері чи будь-якими іншими продуктами, зв’язаний з білком - амінокислотою тирозином. До нього звик людський організм і передозування і не вплине на його життєдіяльність. Тому в жодному магазині, де продають морську капусту не стоїть табличка: вживати лише 10 г. Адже саме в такій малій кількості цього продукту міститься добова потреба людини в мікроелементі йоду. Це не значить, що за день можна з’їсти лише 70-90 г морської риби (добова доза йоду), бо й від значно більшої кількості вживання цього продукту передозування не буде Річ у тім, що процеси засвоєння органічного й неорганічного йоду дуже різняться між собою. Засвоєння неорганічного йоду відбувається одразу після надходження в організм, починаючи ще з ротової порожнини [9]. Органічний йод, який зв’язаний з білком, одразу не засвоюється, бо білок має спочатку розщепитися Це відбувається в тонкій кишці. Там і починається процес всмоктування З анатомії людини відомо, що вся кров з тонкої кишки збирається у воротній вені, через яку надходить у печінку Цей орган є фільтром і пропускає у велике коло кровообігу лише норму йоду. Його ж надлишок зв’язується жовчними кислотами і виводиться з організму через кишечник Це підтверджують лабораторні аналізи. Якщо дитині дати морської капусти чи будь-якої морської водорості, то в її калі значно збільшиться вміст цього мікроелемента. Якщо вона вживатиме неорганічний йод, то збільшення його виявлятиметься не в калі, а в сечі. Це означає, що нирки та інші органи зазнають підвищеного навантаження. Тому давно, ще років 40 тому, було запропоновано вводити сполуки йоду в молочний білок казеїн [1]. Потім ідея була забута. А кілька років тому науковці
взяли на озброєння цю пропозицію, випустивши на основі казеїну препарат йоду, який можна придбати в аптечній мережі. Сьогодні створено і впроваджено у виробництво низку препаратів, які сприяють подоланню йододефіциту [12].
Більшість із них базується на природній основі, зокрема морських водоростях Вони є не лише ефективними, а й доступними за ціною для населення. А в Японії, країні з найвищою середньою тривалістю життя, де профілактична медицина стоїть на дуже високому рівні, не лише широко проводиться роз’яснювальна робота, а й ведеться практична профілактика йодозалежних станів. Приміром, у меню закладів громадського харчування можна побачити величезний перелік страв, який містить добавки морських водоростей Щодо У країни, то та ж морська капуста сьогодні для нас не є дефіцитом, а крім того джерелом „природнього” йоду є морепродукти - бурі та червоні водорості, морська риба (пікша, палтус, оселедець, сардини), креветки та ін. .
Таким чином, недостатнє споживання йоду створює серйозну загрозу здоров'ю і вимагає проведення заходів з масової профілактики. Після помітних успіхів профілактики йододефіцитних захворювань у 30-60-ті роки, з початку 70-х років поширеність ступінь тяжкості йодного дефіциту значно збільшилася через обмеження заходів з профілактики.
Враховуючи зазначені переваги органічних сполук йоду перед його неорганічними формами, останніми роками разом із традиційним способом профілактики - йодуванням солі, в профілактиці йододефіцитних станів усе ширше використовуються харчові добавки (для збагачення хліба, молока та інших продуктів) і біологічно активні добавки (БАД), які містять органічні форми йоду. Однією з таких добавок є «Йодказеїн» - органічна сполука що являє собою йодований молочний білок казеїн. Синтезована Медичн6им радіологічним центром РАМН спільно з науково-виробничим підприємством « Медбіофарм (Росія).
Популяційна йодна профілактика — найефективніший та економічний метод поповнення дефіциту йоду. Необхідний ефект звичайно досягається шляхом внесення йоду в продукти харчування, При проведенні профілактичних заходів за допомогою «Йодказеїну» масова профілактика недостатності йоду досягається шляхом збагачення цим препаратом найпоширеніших харчових продуктів: хлібобулочних і молочних виробів.
Групова йодна профілактика проводиться через організований прийом «Йодказеїну» групами населення з найбільшим ризиком розвитку захворювань, пов'язаних із недостатністю йоду (діти, підлітки, вагітні та жінки, що годують груддю). При цьому може бути рекомендовано як цільове використання продуктів, багатих на «Йодказеїн», окремими колективами в організованому харчуванні, так і прийом «Йодказеїну» в таблетках.
Індивідуальна йодна профілактика — це профілактичне використання препаратів, які забезпечують надходження фізіологічно необхідних доз йоду. Для успішної індивідуальної профілактики недостатності йоду необхідно проводити широку інформаційну роботу серед лікарів загального профілю, ендокринологів акушерів-гінекологів, педіатрів і просвітницьку роботу серед широких верств населення за допомогою засобів масової інформації.
Висновки.
Результати досліджень з використання біологічно активної добавки до їжі (таблеткових форм «Йодказеїну»), особливо на територіях, забруднених радіонуклідами в результаті аварії на Чорнобильській АЕС, де значно підвищена захворюваність щитоподібної залози, показали ефективність «Йодказеїну» як профілактичного засобу
Отже, не зважаючи на ряд об’єктивних факторів існування проблеми йододефіциту існують можливості попередження і подолання його шляхом пропаганди культури харчування дітей і дорослих різних вікових категорій з врахуванням особливостей їх дієти, а йодування солі і використання біологічно активних добавок до їжі є тільки одним із фрагментів вирішення питання.
Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення інших проблем використання біологічно активних добавок до їжі.
Література
1. Бабенко Г.А., Решетина Л.П. Применение микроэлементов в медицине. - К.:Здоровье, 1971. - 32 с.
2. Балаболкин М.И., Клебанова Е.М., Крешинская В.М. Дифференциальная диагностика и лечение эндокринных заболеваний: Руководство - М.: Медицина, 2002. - 752 с.
3. Дедов И.И., Мельниченко Г. А., Фадеев В.В. Эндокринология: Учебник. - М.: Медицина, 2000 - 240 с.
4. Зеленский Б. А., Зелинская Н.Б. Гипотериоз Руководство для врачей. - Винница, Континент - ПРИМ, 1998. - 116 с.
5. Ендокринологія: Підручник /А.С. Єфімов, П.Н. Бондар, О.В. Большакова-Зубковськата ін. За ред. А.С. Єфімова. - К.: Вища школа, 2004. - 494 с.
6. Эндокринология / По ред. Н.Лавина. Пер. с англ. - М.: Практика, 1999 - 1128 с.
7. Єфимов А.С., Боднар П.Н., Зеленський Б. А. Ендокринологія - К.: Вища школа, 1983.- 328 с.
8. Кабков М.В., Леванов Н. Д. Щитовидная железа. Лучшие рецепты народной медицины от А до Я. - М.: ОЛМА Медиа, 2007. - 256 с.
9. Кебкало Т.Г. Медико-біологічне обґрунтування заходів подолання йододефіциту //Г уманітарний вісник. - №16. - Переяслав-Хмельницький, 2007. - С,16-23.
10. Корзун В.С. Тотальне йодування: користь чи шкода? - К.: «К», 2007. - №5. - 4 с.
11. Кит С.М., Турчин И.С. Лекарственные растения в эндокринологии - К.: Здоровье, 1986. - 79 с.
12. Паньків В.І. Йододефіцитні захворювання: Практичний посібник. - К., 2003. - 72 с.
Надійшла до редакції 08.02.2008 р.
