CC BY
4СВ1ТОВИИ ДОСВ1Д ОРГАН1ЗАЦП АГРАРНОГО РИНКУ ТА УПРАВЛ1ННЯ ИОГО ФУНКЦ1ОНУВАННЯМ: УРОКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ДЛЯ УКРАШИ
Паламарчук Тетяна nempiena
старший викладач кафедри глобалктики, евронтеграци та
управлтня нацюнальною безпекою Нацюнальна академiя державного управлтня при Президентовi Украши, м. Кшв
WORLD EXPERIENCE OF THE AGRICULTURAL MARKET MANAGEMENT AND ITS FUNCTIONING: LESSONS AND PROSPECTS FOR UKRAINE
Palamarchuk T.P., Senior Lecturer of the department of globalistics, European integration and management of national security National Academy For Public Administration under The President Of Ukraine, Kyiv
АНОТАЦ1Я
У данш статтi nроаналiзовано свтовий досвiд оргашзаци аграрного ринку, який представлений трьома основними стратегЫними напрямами управлшня аграрним сектором: регулюванням землекористування, забезпеченням збалансо-ваного контролю над цноутворенням та впровадженням економто-правових стимуляторiв швестування аграрного сектору. На nрикладi окремихрозвинених кран представлено ефектившстьреалiзацгïзбалансовано1 аграрноï полтики, котра призвела до високо1 ефективностi функцюнування аграрного сектору. Запропоновано необхiднiсть врахування свтового досвiду у модершзаци втчизняних механiзмiв державного управлшня аграрним сектором, у чому найважливi-шим вектором вбачаеться формування та реалiзацiя по^довнихмеханiзмiв адаптаци втчизняного аграрного сектору в умовах вимог стандартiв Свропейського Союзу, при чому важливостi набувае поеднання ефективного досвiду розвинених кран з урахуванням втчизнянихреалт державотворення та украшських агроекологiчних особливостей.
ABSTRACT
In the article was analyzed the international experience of the agricultural market, which is represented by three main strategic areas of agricultural sector governance, land use regulation, providing a balanced price controls and the introduction of economic and legal stimulants agricultural sector investment. For example, some developed countries are presented efficiency of balanced agricultural policy, which led to the high efficiency of the agricultural sector. In the article was offered the necessity to consider international experience in the modernization of local public administration mechanisms agrarian sector, what is the most important vector seen the formation and implementation of successive adaptation mechanisms of the domestic agricultural sector in terms of the standards of the European Union, with the importance becomes a combination of effective experience of developed countries, taking into account local realities state and Ukrainian agrarian and ecological features.
Ключовi слова: свтовий досвiд, аграрний ринок, сыьське господарство, европейська штегращя, аграрний сектор, ме-хашзми державного управлыня.
Key words: world experience, the agricultural market, agriculture, European.
Актуальшсть теми. У сучасних умовах европейсько! ш-теграцп Укра!ни та тдписання Угоди про асощацт мiж Укра!ною та 6С, сшьськогосподарське виробництво i в цшому агропромисловий комплекс Украши перебувають у цешр суспшьно! уваги, оскшьки реальний стан укра!н-сько! економжи викликають у населення Украши велику стурбовашсть i загострюють сощальну напружешсть. Не дивлячись на скрутне становище в кра!'ш, сьогодш аграрне виробництво - едина галузь, яка стабшьно розвиваеться в Укра!'ш. Попри ввдсутшсть державно! пщтримки, на-явшсть бойових дш на Сходi та загальну кризу економжи, аграрний сектор забезпечуе третину валового внутрш-нього продукту кра!ни. Можливосл сшьськогосподар-ського виробництва е конкурентною перевагою Укра!ни над шшими державами. Укра!на - одна з не багатьох кра!н свггу, здатних суттево нарощувати виробництво, але пер-спективи розвитку економжи Укра!ни на сучасному етат державотворення тасно переплетет iз евроштеграцшни-ми процесами, котрi зумовлюють у першу чергу стандар-тизацш якост галузевого виробництва. Все це зумовлюе актуальшсть дослвдження дано! проблематики з точки зору ефективно! державно! аграрно! полиики виходячи зi
свггового досвщу оргашзаци аграрного ринку та управлшня його функцюнування.
Стан розробки проблеми. Вивчення проблем еврош-теграцп аграрного сектору Украши та впровадження европейського та свиового досввду у розвиток сфер еко-номжи Украши е достатньо новим напрямом у розроб-ках проблем механiзмiв державного управлшня. Серед концептуальних розробок проблем впровадження евро-пейських стандартав у сфери економжи Украши, зокрема аграрний сектор слщ вщзначити роботи таких вчених, як С.В. Аранчш, 1.О. Бабаева, Л.М. Березша, О.М. Варченко, 1.М. Волкова, П.1. Гайдуцький, Т.В. Гоголь, О.С. Головачова, В.6. Данкевич, Т.О. Зшчук, УВ. 1ванюк, Ю.О. Ульянченко, А.1. Федоренко, В.А. Фостолович, В.М. Щхановська, Т.М. Чшко, Н.О. Шевченко, С.В. Шерстюк, I.I. Шкуратова, О.В. Шубравська та багато шших.
Невиршеш рашше проблеми. Проте, невиршеними проблемами у данш сферi е пошук ефективних та дiевих свггових та европейських механiзмiв державного управлшня аграрним сектором у реальних умовах европей-сько! iнтеграцiï з урахуванням необхвдност збiльшення експортного потенщалу, зменшення iмпортозалежностi у
формуванш оргашзацшно-правових шструментав пщви-щення якостi сшьського сподарсько! продукцп в Украш за умов адаптацп укра!нського законодавства у сферi аграрного сектору до Спшьно! Аграрно! Полйики бвропейсь-кого Союзу.
Мета i завдання статтi. Виходячи iз вищенаведеного, метою дано! статтi е характеристика основних особли-востей свiтових та европейських механiзмiв державного управлiння та регулювання аграрним сектором у контекста пошуюв напрямiв упровадження европейських стандартав у розвиток аграрного сектору Укра!ни. Завданням статтi е аналiз свiтового досвiду органiзацii аграрного ринку та управлшня його функщонуванням, а також формування державно-управлшських механiзмiв щодо адаптацп державного управлiння аграрним сектором до стандарпв 6С.
Основний матерiал. Розвиненi кра!ни, сповiдуючи екологiзацiю виробництва, надзвичайно велику увагу придшяють питанням аграрно! сфери, котра займае цен-тральне мiсце у продовольчiй полггищ й безпосередньо пов'язана iз здоров'ям людини та екологiчною безпекою в цшому. Саме тому державне управлшня аграрним сектором у розвинених кра!нах спрямоване на пошук шляхiв забезпечення екологiчноi безпеки у поеднанш з економiч-ною ефективнiстю.
Для стабШзацп аграрного виробництва та тдвищення ефективностi функцiонування аграрного ринку в зaрубiж-них кра!нах використовуеться система прямих i непрямих важелiв державного впливу: регулювання щн i фермерсь-ких доходiв, бюджетне фiнансування, кредитування, опо-датковування, стабiлiзацiя ринку сшьськогосподарсько! продукцii тощо. При цьому практично ва зaхiднi кра!ни у вщносинах сiльського господарства з iншими галузями, у питаннях експорту й iмпорту сшьськогосподарсько! сиро-вини дотримуються принципу аграрного протекщошзму. Бiльше того, устхи сiльського господарства кра!н Захвд-но! бвропи, США, Канади, Японii, Китаю зобов'язаш не стiльки розвитку ринкових вщносин у цих кра!нах, скшь-ки обмеженню дiй ринкових мехaнiзмiв саморегулювання з використанням зовнiшнiх вaжелiв впливу. Це державна пiдтримкa сшьського господарства через дотaцii, цiни, квоти, кредитну й податкову полиику тощо [1].
Досвщ низки розвинутих кра!н, таких як США, Канада, Япошя, крaiни бвропи (Дaнiя, Швецiя, Австрiя, Шмеччи-на, Фрaнцiя, Угорщина та ш.) свiдчить, що держава всебiч-но пiдтримуе аграрний сектор економжи крaiни та гaлузi, якi з ним щшьно пов'язaнi. Так, у США, незважаючи на загальну щеологш вшьного ринкового господарства, держава здшснюе активну аграрну полiтику регулюючого та пщтримуючого характеру, що реaлiзуеться шляхом:
- прямо! держaвноi тдтримки: допомога сшьсько-му господарству складае близько 70,0 млрд. дол. на рж, або 324 дол./га;
- лобшвання продажу сшьськогосподарсько! продукцп на свiтовому ринку. Нинi вивозиться до 25 % продукций що виготовляеться (у 1950 р. - 7,0 %), що формуе близько 20,0 % суми експортних надходжень кра!ни;
- контролю за дотриманням паритетних засад у взаеминах сшьського господарства й промисловоста, що забезпечуеться у США за рахунок тдтримки рiвня щн на
продукщю фермерiв, державних закушвель, квотування виробництва тощо [2, с. 20].
Загалом, у будь-якш кра!ш за будь-яко! сощаль-но-економiчноi системи економiка регулюеться пев-ним втручанням держави. При цьому державш заходи впливу включають: прямий вплив шляхом директивних, адмшстративних, економiчних методiв регулювання; опосередкований вплив, який забезпечуеться щновим, кредитно-фiнансовим, податковим, швестицшним ме-ханiзмами [3, с. 175].
Вщносно сiльського господарства використовуються рiзнi методи державного регулювання. Зокрема: податкове регулювання; грошово-кредитне регулювання; бюджетне регулювання; регулювання шляхом державного замовлен-ня; щнове регулювання; сощальне регулювання; регулювання трудових вщносин та оплати працi; регулювання охорони та вщновлення навколишнього середовища; регулювання за допомогою обмежень; безпосередне управлшня сшьськогосподарськими тдприемствами, що е державною чи мунщипальною власшстю [3, с. 176].
Мехашзми державного управлiння аграрним ринком у розвинених кра!нах спрямованi у першу чергу на забезпечення головного ресурсу аграрного сектору - сшьського-сподарських земель.
Так, рiзнi кра!ни свiту широко використовують практику запровадження обмежень на ринку сшьськогоспо-дарських земель в залежност вщ географiчних особливо-стей, iсторичних, правових i культурних традицш, а саме:
- розмiр землеволодiнь;
- обмеження для шоземщв;
- переважне право на кутвлю земельно! дiлянки;
- територiальнi обмеження;
- орендш вiдносини;
- корпоративш обмеження;
- змiна призначення [4, с. 24].
Обмеження, пов'язаш з розмiром земельних дiлянок (як мшмальним, так i максимальним), е важливим засо-бом запобiгання як фрагментацп земель, так i надмiрноi концентрацп землi у одного власника. Таю обмеження бшьш характернi для кра!н з перехiдною економiкою та для кра!н з обмеженою кiлькiстю земельних ресурав i встановлюються на мунщипальному або регiональному рiвнi. Для прикладу:
- в Угорщиш - не бшьше 300 га (для фiзичних та юридичних осiб);
- в Румунп - не бiльше 200 га (для фiзичних та юридичних оаб);
- у Дани - не бшьше 30 га (потрiбна фахова освгга та фермерський досвщ);
- для Коре! - не бшьше 3 га (агрозона), за агрозоною - 10 га, мшмум
0,1га;
- в Японп - не бшьше 3 га (для Хоккайдо - до 12 га);
- у Бразилп - гнучка система обмежень за розмiром землеволодшь в залежност вщ регюну кра!ни [4, с. 26].
Згщно Акту захисту фермерства (Farm Scanty Art, 1974) в рiзних провшщях Канади застосовуються рiзнi пiдходи до регулювання ринку сшьськогосподарських земель. Наприклад, в провшцп Саскiчевань забороняеться:
- володшня сшьськогосподарськими землями шо-земним громадянам та корпоращям;
- громадянам Канади з шших провшцш мати у влaсностi бшьше 320 aкрiв (~ 130 га) земель с/г призначен-ня;
- мюцевим корпоращям мати у власносл бшьше 320 а^в (~ 130 га) земель с/г призначення;
- шшим канадським корпоращям мати у власност бшьше 10 а^в (~ 4 га) земель с/г призначення [5, с. 320].
Що стосуеться краш-члешв бвропейського Союзу, то прюритетами ринково! економiки в цих кра!нах е право на вшьний рух катталу, на вiдкриття та ведення приватного бiзнесу та вiдсутнiсть дискримшацп. Однак, в де-яких кра!нах - нових членах бС запроваджеш тимчaсовi обмеження на володiння землями сшьськогосподарського призначення для iноземних громадян, юридичних оаб та урядiв. Наприклад, Польща, Естонiя, Лaтвiя, Литва, Сло-ваччина, Угорщина, Чех^я (2004), а потам - Румушя, Бол-гaрiя (2007) встановили перехiдний перiод (тривалютю до 7 рокiв, починаючи з часу приеднання до бС, Польща - 12 роюв), протягом якого фiзичнi особи-iноземцi не можуть купувати сiльськогосподaрськi землi. Зaзнaченi обмеження стосуються перш за все резидентав кра!н, якi не е членами бС. Громадяни та юридичнi особи з краш-члешв бС можуть набувати с/г землi у власшсть за умови дотримання певних вимог (не менше 3 рокiв легального перебування в кра!ш та ведення сшьськогосподарсько! дiяльностi на орендованих землях, заснування юридично! особи i т.п.) [6, 26]. Дана специфжа державного впливу на агросектор в кра!нах бС зумовлена мехашзмами aдaптaцii нових краш-члешв бС, котрi нещодавно приедналися й проходять перюд aдaптaцii до сформованих европейських стандарпв. Цей перюд е найважлившим у процесi еврош-тегрaцii й головним завданням Укра!ни виступае необхвд-нiсть максимально наблизитись до даних стандартав ще до вступу у бС.
Проблема европейських стандартав державного управ-лiння аграрним сектором е постшно дослiджувaним пи-танням у нaуцi й практищ. Це пов'язане, насамперед з тим, що аграрний сектор мае суттеве соцiaльно-економiчне зна-чення для всього бвросоюзу, адже у ньому зaдiяно близько 5,4% населення угруповання, яю виробляють понад 1,2 % ВВП бС. Зважаючи на те, що в середньому громадяни союзу витрачають понад 16% сво!х доходiв на продукти харчу-вання, а на додаток до цього зi спшьного бюджету бС протягом 2007-2013 рр. на дотацшш програми для фермерiв та регулювання аграрного сектору (насамперед його щново! компоненти) видшено 406 млрд. евро, цшком зрозумши-ми стають суперечностi мiж держав ами-учасниками, якi нерiдко переносяться у полггичну сферу [7, с. 8].
Саме ця полиична сфера, на наш погляд, визначае мехашзми державного управлшня, котрi будуються на загальноевропейських програмах регулювання розвитку економiчних галузей.
Головнi позицii бС в аграрному виробнищга й свiтовiй торгiвлi сiльськогосподaрською продукцiею значною мiрою обумовлеш особливими умовами розвитку аграрного комплексу бвросоюзу, яю були створеш в результaтi впровадження у 1962 рощ Спшьно! аграрно!/сшьського-
сподарсько! полиики 6С. У загальному розумiннi Спшь-на Аграрна Полiтика бвропейського Союзу (САП 6С) (Common Agricultural РоНсу of European Union), е системою субсидш, якi виплачуються фермерам кра!н бС. Го-ловнi цШ САП - це гарантування виробництва достатньо! кiлькостi продовольства й забезпечення справедливого рiвня життя людей, яю займаються сiльським господар-ством [8, с. 8].
Загальш принципи функщонування САП були закла-денi в Римськш угодi 1956 р., у ст. 39(1) европейська спшь-нота ставить наступш цiлi: 1) тдвищити продуктивнiсть виробництва сiльськогосподарськоi продукцii шляхом сприяння техшчному прогресу, забезпечення ращональ-ного розвитку аграрного виробництва та оптимального використання факторiв виробництва, а саме пращ; 2) за-безпечити прийнятш стандарти життя сiльського населення, а саме за рахунок збшьшення доходiв осiб для за-йнятих у сшьському господарствi; 3) стабШзувати ринки агропродовольчо! продукцii; 4) забезпечити населення краш-члешв Ствтовариства достатньою кшьюстю про-довольчих товарiв за рахунок власного виробництва сшь-ськогосподарськоi продукцп; 5) забезпечити населення продовольчою продукщею за доступними цiнами [9, с. 2].
Для досягнення вищезгаданих цшей було закрiплено три основоположних принципи функщонування САП: 1) вшьна торпвля сiльськогосподарськими товарами мiж кра1'нами-учасниками договору та едиш цiни для одних i тих самих товарiв; 2) спшьшсть переваг, тобто надання переваги товарам, що виробляються в межах бС, перед iмпортною; таким чином, спiльний ринок захищають вiд дешевого iмпорту та коливання щн на аграрну продукцiю на свггових ринках; 3) спiльна фшансова вiдповiдальнiсть усiх держав-членiв за ринкову та щнову полiтику через субсидування з фондiв бвропейського Спiвтовариства [10, с. 7].
Отже, наддержавш мехашзми управлшня аграрним сектором у бС мають двi основнi складовi: фшансову та органiзацiйно-iнфраструктурну. Фiнансова складова включае у себе прямi виплати i субсидiювання конкретних галузей аграрного сектору згвдно затверджених цiльових програм за визначеними статтями, наприклад для тд-тримання певного ринкового цiнового рiвня продукцii, рiзнi компенсацii, виплати у видi допомоги пропорцiйно розмiрiв поавних площ та кiлькостi худоби, виплати щодо обмежень, реструктуризацiю фермерських господарств, еколопзащю технологiй виробництва, розвитку сощаль-но! iнфраструктури сiльських виробничих регюшв ви-робництва тощо. Загальною метою тут виступае проблема захисту европейського сiльськогосподарського виробни-ка вiд дешевого iмпорту та тдняття якостi виробництва. Данi мехашзми були ушфжоваш для всiх члешв бС у рамках запровадження програми "Agenda-2000".
У той же час оргашзацшно-шфрастуктурш iнструмен-ти активно доповнюють фiнансовi механiзми. Зокрема, у бС у рамках програми Спшьно! аграрно! полiтики створено ринковi органiзацii, котрi реалiзують продукцiю за фж-сованими цiнами, тим самим зменшуючи коливання цiн. Це дало змогу перерозподшити доходи вiд виробництва на користь дрiбних фермерiв, що призвело до тдняття рента-
бельност дрiбного та середнього виробника.
Саме тому у крашах европейського ствтовариства державне управлiння аграрним сектором мае економiч-не спрямування, а одшею з його найважливших функ-цiй е регламентування кшькост й якостi вироблювано! продукцй' шляхом контролю за органiзацiйно-економiч-ною структурою виробництва, зокрема заохоченням кооперацй' та вертикально! штеграцп, що мае вплив на галузеву спецiалiзацiю виробництва сшьськогосподарсь-ких продуктiв i порядок постачання ними населення. До важливих функцш державного регулювання вiдносять також управлшня техшчним прогресом у сiльському го-сподарствi через систему наукових установ або заклади освгги, професiйного навчання, тдвищення квалiфiкацiï, надання консультативноï допомоги фермерам; техшчне та комерцiйне обслуговування за допомогою державних закупiвель, державних оптових ринюв, ветеринарне обслуговування та кредит. Держава здшснюе також кон-трольно-облiковi функцiï (iнспекцiя за яюстю продукцiï, ветеринарна iнспекцiя, статистика та ш.). У деяких захвд-ноевропейських краïнах зараз беруться до керування со-цiальною перебудовою села шляхом лжвщацп дрiбного виробництва, перетдготовки осiб, витiснених iз сшьсь-кого господарства, для роботи в шших галузях, а також розробки та впровадження спещальних програм розвитку сшьських райошв [11].
бвропейське сiльське господарство, бшьш ресурс-номiстке порiвняно з високоефективним i малозатратним сшьським господарством США, Канади та Австралп, мало бути надшно захищене вiд руйнацп при його порiвня-но низькш конкурентоздатностi. Створення 6С певною мiрою сприяло збереженню та розширенню потенщалу сiльського господарства [12, с. 11]. Саме завдяки заходам регулювання 6С iз традицiйно великого iмпортера про-довольства перетворилося на найбiльшого експортера. При цьому послвдовно були виршеш завдання насичення внутрiшнього ринку найважлившими видами продоволь-ства та створення великих експортних запаав. На сьогодш виршуються проблеми не стiльки виробництва, скшьки збуту продукцй' [11].
У той же час особливосл розвитку аграрного сектора економжи США, Великобританп та Канади дозволяють стверджувати про наявшсть у цих крашах високоякiсноï системи державного регулювання.
Наприклад в США проводиться цшеспрямована активна державна полiтика щодо пiдтримки аграрного сектора економiки. Держава регулюе процеси вщтворення в сшь-ському господарствi та здiйснюе його фшансово-кредитну пiдтримку по багатьох напрямках. Серед них тдтримка паритету щн мiж ресурсними галузями, що виробляють основш й оборотнi засоби для аграрного сектора та на продукцш сшьського господарства, дотацiï на податки, на процентш ставки за кредит, страховi платежi, наукове забезпечення тощо. Сьогоднi аграрний сектор економiки США штенсивно розвиваеться, вирiшуючи три основш стратепчш завдання:
- забезпечення продовольчо" безпеки краши;
- розширення економiчних i торговельних можливо-стей для сшьськогосподарських товаровиробникiв;
- рацiональне використання природних ресурав. При цьому держава дотримуеться того принципу, що будь-яю форми державного втручання не повинш перешкоджати розвитковi економiчних структур i одночасно сприяти со-цiальнiй стабшьносл аграрних районiв [13, с. 246].
Серед представниюв Латинсько! Америки найбшьш цiнним для Укра!ни можна назвати досввд таких кра!н як Аргентина, Бразилiя та Мексика. Це зумовлено наступ-ним: !х сiльськогосподарською спрямовашстю, вiдносною успiшнiстю у залученнi шоземних iнвестицiй, iснуванням диктатури у державному управлшш цих кра!н у минулому з наступним обранням лiберального шляху розвитку дер-жави.
Прийнято вважати, що в Аргентиш створено та дiе найбшьш сприятливий швестицшний клiмат у свт, з по-зицi! саме шоземного iнвестування. Основою цього, безу-мовно, е аргентинське законодавство. Основний закон про бiзнес в Аргентиш передбачае таю положення:
- повна рiвнiсть прав господарюючих суб'ектав ре-зидентiв та нерезидентiв у питанш доступу до зовнiшнiх та внутршшх джерел фiнансування i програм економiч-ного сприяння;
- виключення бюрократа та абсолютна лiбералiза-цiя процедур отримання дозволiв, лiцензiй, необх1дних для реалiзацi! iнвестицiйного проекту;
- право шоземного швестора без жодних перешкод повернути власний каттал до свое! кра!ни у випадку ре-оргашзацп або лiквiдацi!' бiзнесу;
- повщомна реестрацiя бiзнесу та цiлковита конфь денцiйнiсть iнформацi!, що надаеться швесторами;
- реальнi механiзми доступу швестора до свггових фондових ринкiв;
- гаранта верховенства мiжнародного права над внутршшм правом держави;
- розповсюдження на шоземних iнвесторiв нацiо-нального податкового законодавства, невисою ставки по-датку на додану вартiсть та податку на прибуток тощо [14, с. 222].
Серед чинниюв, що сприяли притоку швестицш у сшь-ське господарство Бразилп, можна назвати: невисою по-датковi ставки та широке використання прогресивних ме-тодiв нарахування податку; використання приватизацi! як способу стимулювання економжи, а не передшу власностi; лiберальна зовнiшньоторговельна полггика [15, с. 228].
Податкова система Бразилп характеризуеться високою мiрою простоти та передбачае наявшсть традицшного прибуткового податку, податку на споживання i податку на власшсть. Прибутковий податок розраховуеться та сплачуеться сшьськогосподарськими тдприемствами, ви-ходячи iз !х фiнансового стану. Так, iснуе три базовi ставки: обов'язкова ставка в розмiрi 25 вiдсоткiв; додаткова ставка в розмiрi 10 вiдсоткiв на прибуток, що перевищуе 19 000 доларiв США щомiсяця; та ставка в розмiрi 10 вiдсоткiв вщ прибутку на забезпечення мiнiмально! заробггно! плати та соцiальних виплат. Що стосуеться самозайнятих у сшьсь-когосподарському виробництвi фiзичних осiб, то тут за-стосовуеться трирiвнева прогресивна ставка. М^ячний заробiток, що не перевищуе суму в розмiрi 766 доларiв США, не обкладаеться податком. Далi застосовуються
ставки в po3Mipi 15 ввдсотюв, 26,6 ввдсотюв та 35 ввдсот-KiB, в залежностi вiд рiвня мiсячного доходу. По-датком в розмiрi 35 вiдсоткiв обкладаеться дохвд, що перевищуе 13800 доларiв США. Земельний податок i3 сшьськогоспо-дарських виробниюв стягуеться федеральною податковою службою в розмiрi, що визначаеться окремим законодав-чими актами [14, с. 276].
Висновки та пропозицп. Отже, свиовий досвiд ор-ганiзацiï аграрного ринку та управлшня його функщону-ванням на прикладi окремих розвинених краш засвiдчуе три основнi стратепчш напрями державного управлiння аграрним сектором, а саме:
- регулювання землекористування. Цей напрям передбачае певнi обмеження i преференцп щодо користу-вання сшьськогосподарськими землями з метою ефектив-ного 1х використання у контекст мiнiмального еколопч-ного навантаження i максимального економiчного ефекту. Даний напрям найбшьш ефективно i виважено представлений у рамках Спiльноï аграрноï полiтики краïн 6С;
збалансований контроль над щноутворенням. Зазначений контроль представлений протекщошстською полiтикою цiноутворення щодо власних виробниюв i системою митно-тарифних норм щодо iмпорту сшьського-сподарсь^' продукцiï (6С, США);
економiко-правовi стимулятори швестування. Даний стратегiчний напрям е характерним для держав Латинсь^' Америки та шших держав iз економжою, що розвиваеться. Механiзм стимулювання швестицш у агро-сектор побудований здебшьшого на податковiй полiтицi, котра створюе умови рентабельностi сектору для шозем-них капiталовкладень.
Таким чином, свиовий досвiд органiзацiï аграрного ринку сввдчить, щоб витягнути крашу з економiчноï кри-зи, забезпечити тисячi людей i гвдною заробiтною платнею, держава повинна дати стимули розвитку для аграрного виробництва: полегшення умов для ведення пвдприемни-цтва, потрiбна максимально спрощена податкова система, створення економiчного клiмату для того, щоб бшьше im-цiативних людей змогли ввдкрити свою власну справу, а також зменшення вартостi кредитiв. У цьому процеа для вiтчизняноï практики перспективним видаеться обрання синтетичних моделей удосконалення державного управлшня агросектором, котрi повинш будуватися на базi европейських стандартав за умов адаптування найбшьш ефективних елеменлв для укра1'нсько1' аграрно!' практики та системи державного управлшня нею. Створення умови для розвитку аграрного сектору економжи Украши, буде сприяти зменшенню безробiття в селах та мктах, додатко-вому фшансуванню для бюджетноï сфери та ввдродженню iнших галузей економiки краши.
Список лиератури:
1. Майстро С.В. Сутшсть та напрями державного регулювання аграрного ринку в зарубiжних крашах [Елек-тронний ресурс]. - Режим доступу:http://www.academy.gov. ua/ej/ej3/txts/GALUZEVE/06-MAYSTRO.pdf.
2. Терновых К., Нечаев Н. Государство в системе современных аграрных отношений / К. Терновых, Н. Нечаев // Международный сельскохозяйственный журнал. - 2006. -№ 2. - С. 18-21.
3. Березша Л.М. Свиовий досввд державного регулювання АПК: уроки для Украши / Л.М. Березша // Науковий вюник Луганського нащонального аграрного ушверсите-ту. Економiчнi науки. - № 16. - Т. 1. - Луганськ: Книжко-вий свгг, 2011. - С. 173-183.
4. Артюшин В.1. Проблеми становлення та функщонування ринку земель сшьськогосподарського призначення в Украш / Артюшин В.1., Кобець М.1., Пугачов М.1. К.: Аналiтично-дорадчий центр Блакитноï стрiчки ПРООН, 2007. - 60 с.
5. Чиж Ю.В. Зарубiжний досвiд правового регулювання орендно-земельних ввдносин // Митна справа. - 2011. - № 4. - С. 319-324.
6. Козловський С. В. Свгговш досввд та перспективш напрями формування ринку землi в Украш / С. В. Козловський, Н.М. Махначова // Зб. наук. праць Вшн. нац. аграр. ун-ту. Серiя: Економiчнi науки. - 2012. - №1 (56). -C. 24 - 31.
7. Вшська О.Й. Система регулювання аграрного сектору в 6С. Автореф. дис. канд. економ. наук: 08.00.02. - К., 2011. - 18 с.
8. Побирченко В.В., Шутаева Е.А., Коломиец Е.С. Европейский опыт реализации концепции единой аграрной политики // бвропейсью перспективи № 4 ч.3, 2011 - 51. - С. 5 - 15.
9. Гоголь Т.В. Становлення Стально" аграрноï жштики бвропейського Союзу та регулювання розвитку сшьсь-ких територш [Електронний ресурс]. - Режим доступу: // http://www.academy.gov.ua/ej/ej15/txts/12GTVRST.pdf
10. Вшська О. Й. Особливосп сучасного стану реалiза-ци Спiльноï Аграрноï Полггики бвропейського Союзу / О. Й. Вшська // Екон. проспр. - 2010. - № 40. - С. 5 - 19.
11. Ульянченко Ю. Державне регулювання аграрного ринку в крашах бС i США: досввд для Украши: [Електронний ресурс] / Режим доступу : http://194.44.242.244/e-journals/Deßu/2007-2/doc/5/05.pdf
12. Корецький М.Х. Державне регулювання розвитку аграрноï сфери економжи Украши: Моногр. - К., 2002. - 260 с.
13. Алейшкова О.В. Особливосп досввду державного регулювання аграрного сектора економжи зарубiжних краш // Науковий вюник Академп мунщипального управлшня: Збiрник наукових праць. Серiя: управлшня. - Ви-пуск 3. - 2010. - С. 243 - 252.
14. Коломойцев В. Е. Альтернатива розрусь Латиноамериканский швестицшний досввд подолання глобальноï фшансово- економiчноï кризи. Першi успiхи Украши в за-лученш iноземних iнвестицiй. - К.: Молодь, 2000. - 405 с.
15. Грущинський Я.М. 1ноземний досвiд створення правових передумов залучення швестицш у сшьське го-сподарство // Часопис Кшвського унiверситету права -2010. - № 3. - С. 227 - 231.
