CC BY
82ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ПОЛІТИЧНОЇ І ГРОМАДЯНСЬКОЇ КУЛЬТУРИОСОБИСТОСТІ
Г рицай С.М.
Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди
Анотація. У статті розкривається актуальність проблеми підвищення рівня політичної культури суспільства, насамперед студентської молоді Автором на основі визначення сутності понять “політична культура’ і “громадянська культура’ особистості з’ясовується співвідношення цих родових, але не тотожних дефініцій. Поняття політичної культуриі культуригромадянської є близькими, але не тотожними Потреби виведення суспільства із стану кризи вимагають в якості рушія цих радикальних змін молодої особи з усвідомлення невідворотності та прогресивності демократичних змін у державі.
Ключові слова: політична культура громадянська культура особистість.
Аннотация. Грицай С.М.. Взаимосвязь политической и гражданской культуры личности. В статье раскрывается актуальность проблемы повышения уровня политической культурыобщества, и, прежде всего студенческой молодежи Автором на основе определения сущности понятий “политическая культура’ и “гражданская культура’ личности выясняется соотношение этих родовых, но не тождественных дефиниций. Понятие политической культуры и культуры гражданской являются близкими, но не тождественными. Необходимость вывода общества из состояния кризиса требует в качестве движителя этих радикальных изменений молодой личности с осознанием неотвратимости и прогрессивности демократических изменений в государстве
Ключевые слова: политическая культура гражданская культура, личность.
Annotation. Grytsay S.M. Interrelation of personality’s political and civic culture. The paper deals with the urgent character of the problem of raising level of political culture in the society, student youth in particular. Having defined the essence of the notions “political culture” and “civic culture”, the author establishes the interrelation between these two similar but not synonymies notions. The concept of political crop and crop civil are the close, but not identical. Necessity of an output of society from state crisis demands in the capacity of locomotor radical changes of young person with comprehension of inevitability and progressiveness of democratic changes in the state.
Key words: political culture, civic culture, personality.
Вступ
Аналізуючи сучасну наукову літературу, можна дійти висновку, що на сучасному етапі вітчизняні і зарубіжні вчені жваво цікавляться питаннями, що пов’язані з проблемою політичної культури і громадянського виховання І це зрозуміло, бо у другій половині XX століття спостерігаються демократичні перетворення в багатьох країнах. Світовим співтовариством це сприймається як цілком слушний, природовідповідний процес, як продовження духовного розвитку суспільства, людства, становлення нової людини - духовно розвиненої, відповідальної, вільної, високоморальної творчої, сильної духом та тілом.
Визначальним чинником і передумовою демократичних перетворень у суспільстві є зміна способу мислення людей, їхніх ціннісних орієнтацій - того , що називають менталітетом. Все ж у зусиллях політиків, справедливо зазначають працівники Інституту соціальної та політичної психології АПН України [8], і досі переважають намагання звершити демократизацію, вдаючись виключно до інституційних перетворень - до ухвалення нових законів або перевлаштування всієї політичної системи. Аналіз сучасної наукової літератури переконливо засвідчує, що найдієвішим способом здійснення у суспільстві демократичних зрушень є створення необхідних умов для формування політичної культури громадян і перш за все студентської молоді Сьогодні не існує іншого суспільного інституту, який міг би виконати це завдання належним чином більш якісно і продуктивне, ніж інститут освіти.
Останнім часом проблематика політичної культури стала предметом багатьох філософських, політологічних і соціальних досліджень. У педагогіці цій проблемі приділяється вкрай замало. Про політичну культуру якщо й згадують, то переважно в межах розгляду проблем громадянської освіти і громадянського виховання При цьому часто поняття політичної культури і громадянської культури ототожнюються або необгрунтовано розглядають політичну культуру як складову громадянськості особистості. Це підштовхнуло до написання цієї статті.
Формулювання мети роботи.
Мета статті - на основі визначення сутності політичної культури і громадянської культури особистості з’ясувати співвідношення цих понять.
Результати дослідження.
У сучасному політологічному словнику політичну культурувизначено як частину загальної культурі, яка формується і виявляється в процесі політичного життя; історично і соціально зумовлений продукт політичної життєдіяльності людей, їх політичної творчості, який відбиває процес опанування суспільством націями, класами, іншими соціальними спільнотами та індивідами політичних відносин, а також розвиток їх власної сутності і діяльнісних здатностей як суб’єктів політичного життя [8, с.507].
Ми виходимо з того, що політична культура - це особливий різновид культурі, спосіб духовно-практичної діяльності і відносин, які відображують, закріплюють та реалізують головні національні цінності та інтереси, формують політичні погляди та цінності, знання та навички участі громадян у суспільно-
політичному житі держави. Особа в процесі свідомої діяльності отримує політичні знання та досвід, формує свою політичну свідомість та відповідні політичні відносини. Політична культурахарактеризується власним способом реалізації соціально-політичної діяльності людей, в процесі якої змінюються взаємовідносини між ними і створюються певні цінності [1, с.12].
Сформованість політичної культуричленів суспільства сприяє: стабілізації на конституційнихзасадах внутрішнього становища в суспільстві; розробці певного політичного курсу розвитку правового демократичного суспільства у вільному політичному діалозі; вихованню ціннісного ставлення до загальнолюдських глобальних проблем світу, соціальних груп, окремих особистостей, їх діяльності; становленню громадської думки, позитивних стійких мотивів діяльності і вчинків суб єктів; виявленню високих морально-політичних якостей особистості (чесності, справедливості, відвертості, принциповості, толерантності тощо) [5].
На взаємозв’язок досліджуваних дефініцій вказували і вказують багато педагогів. Так, відомий педагог А.Макаренко визначав ідею виховання громадянина як політичну мету, що стоїть не лише перед державою, а й перед кожним освітнім закладом, перед кожним учителем. Наголошуючі, що виховання людини завжди відповідає “замовленню суспільства”, він писав: “Ми повинні виховувати громадянина Радянського Союзу. У нашу велику епоху ми повинні мати найбільш повноцінного громадянина, який є достойним цієї епох! [7, т.4, с.26]. Це складне та відповідальне завдання виконує вчитель, який має бути активним громадянином, політично грамотною людиною; високоосвіченою, культурною, дисциплінованою особистістю, яка вірить своєму уряду та з оптимізмом дивиться у майбутнє Важливою громадянською якістю особистості вчителя А.Макаренко називав відповідальність. На думку видатного педагога, становлення громадянськості вчителя відбувається через політичну освіту, що формує науковий світогляд, через знання законів та перспектив розвитку суспільства.
Аналіз наукових підходів до визначення поняття громадянської культури дозволяє нам вважати останню як вид духовної культурі, що дає змогу людині відчувати себе юридично, морально та політично дієспроможною; гармонійно існувати в системі "людина-суспільство"; усвідомлювати свою належність до конкретної нації, держави, частини світу, Земної кулі, Всесвіту; бути відповідальним за становище останніх; свідомо відстоювати принципи демократії та патріотизму.
Громадянська культура визначає громадянську й життєву позицію, соціальну зрілість та суспільно-корисну діяльність особистості та готовність до ефективного розв’язання нею завдань громадянської освіти у процесі професійної діяльності на основі сформованих знань, умінь, навичок, ціннісних орієнтацій, професійно важливих якостей та здібностей.
Розкриваючи сутність та зміст політичної і громадянської культури не можна обійти увагою національну систему виховання, що безпосередньо пов'язана з основними засадами побудови держави на основі принципів гуманізму, демократизму, пріоритетності загальнолюдських духовних цінностей, толерантності, громадянськості.
Багато в чому співпадають мета і завдання формування політичної культури
Основна мета формування обох видів культури - виховання в людині моральних ідеалів демократичного суспільства, почуття любові до Вітчизни, відповідальності за неї, потреби в праці на користь суспільству, усвідомлення людиною, що від її дій залежить не тільки особистісне життя, але й доля близьких людей, народу, держави.
Спільними завданнями формування політичної і громадянської культуривважаємо:
• виховання національної свідомості, вироблення активної життєвої позиції;
• виховання потреби в самоосвіті (оволодівати політичними знаннями, вміннями, розширяти політичний кругозір);
• формування вмінь аналізувати і оцінювати суспільно-політичні події, які відбуваються в країні, світі;
• сприяння засвоєнню політичних норм, цінностей, традицій своєї країни;
• виховання потреби брати участь у суспільно-політичній діяльності на засадах демократизму, вагомості, терпимості до інакомислення, поваги до законно створених державних інститутів
Дослідники (П. Ігнатенко, В. Поплужний, Н. Косарєва, Л.Крицька та інші) переконливо доводять, що виховання громадянина - підготовка підростаючої особистості до участі в розв'язанні нагальних і перспективних завдань держави, до управління її справами і виконання функцій трудівника та господаря, керівника та виконавця, громадського діяча та захисника Вітчизни. Це багато в чому перетинається із завданнями політичної культуриособистості
Висновки.
Включення України у загальноосвітні політичні, соціально-економічні і культурніпроцеси, залучення до процесів європейської інтеграції, у тому числі в освіті, роблять питання формування політичної культурі, громадянської освіти і виховання важливими аспектами державної освітньої політики, а також -педагогічної теорії і практики. Поняття політичної культуриі культуригромадянської є близькими, але не тотожними Вони знаходяться в тісному взаємозв’язку і зумовлюють одне одне. Потреби виведення суспільства із стану кризи вимагають в якості рушія цих радикальних змін такої молодої особи, у внутрішньому світі якої містилося б усвідомлення невідворотності та прогресивності демократичних змін у державі, прагнення своєю працею сприяти консолідації й гуманізації суспільства, чітке усвідомлення своєї
громадянської позиції, розуміння необхідності власної громадянсько-політичної підготовки, яка б
відповідала зростаючим вимогам часу.
Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення інших проблем взаємозв’язку
політичної і громадянської культуриособистості
Література:
1. Бебик В.М., ГоловатийМ.Ф., Ребкало В.А. Політична культурасучасної молоді - К.: А.Л.Д., 1996. -112 с.
2. Житенев В. А. Политическая культура опыт формирования и проблемы. - М.: Политиздат, 1990. - 142 с.
3. Ігнатенко П.Р., Косарєва Н.І., Крицька А.В. Виховання громадянина: Психолого-педагогічний і народознавчий аспекти: Навчально-методичний посібник - К.: інститут змісту і методів навчання, 1997. - с. 210 - 213).
4. Ерышев А.А., Ребкало В.А. Политическая культура личности. - К.: Вища школа, 1985. - 143 с. -Библиогр.: с. 136-142.
5. Конончук М.В. Перспективи і напрямки формування високої політичної культури українського суспільства як чинника його демократизації // Політологічний вісник: Зб. наук. ст. - К.: ІНТАС - Вип. 27. - 2007. - С.198-206.
6. Лозова В.І., Троцко Г.В. Теоретичні основи виховання і навчання (навчальний посібник для студентів педагогічних навчальких закладів) - Харків, 1997. - 338 с.
7. Макаренко А.С. Педсоч: / В 8-ми т. - М.: Педагогика, 1983.
8. Політична культура та проблеми громадянської освіти в Україні: Аналіт. звіт / І.Жадан, С.Кисельов, О.Кисельова, С.Рябов; Ін-т громад, освіти НаУКМА. - К.: Тандем, 2004. - 79 с. - Бібліогр.: с. 65-68.
9. Політологічний енциклопедичний словник /За ред.. Ю.С.Шемчушенка, В.Д.Бабкіна, В.П.Горбатенко -К.: Ґенеза, 2004. - 736 с.
10. Шевнюк О.Л. Культурологічнаосвіта майбутнього вчителя: теорія і практика: Монографія - К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2003. - 232с. - Бібліогр.: с.215-230.
Надійшла до редакції 9.04.2008р.
