CC BY
33
®
ребенка
KAiHiHHa пед1атр1я / Clinical Pediatrics
УДК 616.3-022.7-036.12-099-053.2 НАЛЬОТОВ A.B.
Донецький нацюнальний медичний ун/верситет ¡м. М. Горького
ВПЛИВ ТОКСИГЕННИХ 0TAMiB HELICOBACTER PYLORI НА ТЯЖЮСТЬ ПЕРЕВРУ ХРОЫЧНО'' ГАСТРОДУОДЕНАЛЬНО''
ПАТОЛОГй' У ДПЕЙ
Резюме. Метою доЫдження було вивчення частоти зустр1чальност1 рЬзних в1рулентних генотитв Helicobacter pylori у дтей i3 хрошчною гастродуоденальною патологieю, а також оцтка i'x впливу на тяжксть захворювання. Обстежено 230дтей вком 8—17ротв i3хрошчною гастродуоденальною пато-логieю на тлi тфекщ Helicobacter pylori. Вам хворим проводили ендоскотчне до^дження з прицыьною бшпаею слизово'1 оболонки шлунка та дванадцятипало'1 кишки та подальшою морфологiчною оцткою змт слизово'1 оболонки. Генотипування Helicobacter pylori з визначенням гетв cagA, vacA, iceA, babaA проводили за допомогою полiмеразноi ланцюгово'1 реакцП. Аналiз генетичних особливостей Helicobacter pylori показав широку неоднорiднiсть геному мтроба серед обстежених дтей. Встановлено, що вiрулентнi штами Helicobacter pylori, ят мають генотип cagA + vacAslml або cagA + vacs1s2/m1m2, е специфiчними для дтей з деструктивними змтами у слизовш оболонц шлунка та дванадцятипало'1 кишки. Крiм того, великий вплив на тяжксть запального процесу у слизовт оболонц мае тривалкть перебщхрошчно'1 га-стродуоденально'1 патологи в дтей. Наявтсть гетв iceA та babA у структурi геному Helicobacter pylori не е характерною для дтей з хрошчною гастродуоденальною патологieю.
Ключовi слова: дти, Helicobacter pylori, хрошчна гастродуоденальна патологiя, вiрулентнi штами.
Вступ
У даний час запально-деструктивт захворювання верхшх вщдшв шлунково-кишкового тракту, таю як виразкова хвороба (ВХ) га хрошчний гастро-дуодешт (ХГД), займають одне з провщних мюць у струга^ загально! захворюваносп населення i мае мюце тенденцiя до збшьшення частоти !х виникнен-ня серед пащенпв рiзних вжових груп [1]. У струк-турi хротчно! гастродуоденально! патологи (ХГДП) у дггей Helicobacter pylori (HP) асоцшоват форми за-лишаються домшуючими, становлячи вщ 70 до 88 % [2]. Колонiзацiя слизово! оболонки (СО) шлунка НР е тригерним фактором, що запускае запальний про-цес. Найбшьш часто вш пщдаеться хрошзацп [3]. Бшьшють дослщниюв погоджуються з тим, що пер-винне зараження НР трапляеться зазвичай у дитячо-му вщ [4, 5]. Питання про те, що визначае розвиток rie! чи шшо! форми ХГДП, е найбшьш складним i до цього часу не виршеним. Бiльшiсть дослiдникiв ви-словлюють припущення про провщне значення на-явностi вiрулентних генiв у геномi мiкроорганiзму та генетичних особливостей хазя!на [6—8].
У даний час повшстю визначена нуклеотидна послiдовнiсть НР. Порiвняно з iншими бактерiями
геном НР вщносно невеликий та становить при-близно 1600 генiв. Встановлено, що геном мжро-органiзму вiдрiзняeться варiабельнiстю, нестабшь-нiстю та здатний iз високою швидкiстю мутувати. Ряд гешв НР продукуе специфiчнi бшки, якi мож-на зарахувати до факторiв патогенностi. НР мае досить широкий набiр цих факторiв, бшьшють iз яких добре адаптованi до умов паразитизму цього мжрооргашзму у шлунку та забезпечують його ви-живання в кислому середовищi шлункового вмiсту та колонiзацiю СО. Пдвищену вiрулентнiсть НР детермiнують гени ся§Л, уясЛ, 1ееЛ, ЪяЪЛ. З !х наяв-нiстю пов'язують розвиток найбшьш тяжких захво-рювань шлунка та дванадцятипало! кишки (ДПК): атрофiчний гастрит, ВХ, рак шлунка. Проте остан-шм часом у зв'язку з виявленням нових генiв та !х
Адреса для листування з автором:
Нальотов Андрiй Васильович E-mail: nalyotov-a@mail.ru
© Нальотов А.В., 2014 © «Здоров'я дитини», 2014 © Заславський О.Ю., 2014
продукпв спектр факторiв naToreHHOCTi НР розши-рюеться [1, 7].
Встановлено, що хромосоми деяких штaмiв НР мютять загальну спeцифiчну пoслiдoвнiсть, що включае понад 40 reHiB, названу oстрiвцeм пато-гeннoстi (pathogenicity island — PAI) — генетично вaрiaбeльну дГлянку, вiдпoвiдaльну за утворення основних фaкгoрiв вiрулeнтнoстi бактерп та адге-зго мiкрooргaнiзму до СО шлунка. Маркером PAI е цитотоксин-асоцшований ген (cytotoxin-associated gen — cagA), що кодуе синтез криптичного Гмуно-дoмiнaнтнoгo протешу — CagA. Цей бшок визна-ний одним з основних фaктoрiв пaтoгeннoстi НР та вважаеться вщповщальним за порушення цiлiснoстi eпiтeлiю СО шлунка, щдукщю неконтрольованох прол1ферацп еттел1альних та л1мфощних клiтин, сeкрeцiю прозапальних циток1н1в та виникнення запальное реакци СО. У жоднох шшо1 бактерп не ви-явлений гомолог гена cagA, тому вважають, що да-ний ген е спeцифiчним для НР, що виник у зв'язку з проживанням бактерп у шлунку людини [9].
Вaкуoлiзуючий цитoтoксин-aсoцiйoвaний ген (Vacuolating cytotoxin-associated gene — vacA) при-сутн1й у гeнoмi всГх штaмiв НР, мае мозашну структуру та мютить вaрiaбeльнi частини: s-регюн (кодуе сигнальний пептид) та m-регюн (кодуе середню д1-лянку бiлкa). Описано р1зн1 за розм1ром та нуклео-тидною послщовшстю алельш вaрiaнти цього гена: si або s2 та ml або m2 вщповщно. Ген vacA кодуе синтез цитотоксину VacA, якому выводиться зна-чна роль у розвитку патолопчного процесу в СО. Штами sl/ml мають найвищий рiвeнь цитотоксич-нох aктивнoстi. Водночас штами s2/m2 проявляють незначну токсичну aктивнiсть. При будь-якому ва-рiaнтi гена vacA актившсть цитотоксину, що ним продукуеться, зростае в м1ру зниження рН шлун-кового соку. Кр1м вaкуoлiзaцГi клгган шлункового eпiтeлiю, протехн VacA надае шк1дливий вплив на мiтoхoндрiaльний апарат клггани, знижуючи рiвeнь АТФ, зменшуе ст1йк1сть eпiтeлiaльних кл1тин в умо-вах оксидативного стресу, дeзoргaнiзуе ¡¡¡х цитоске-летну aрхiтeктoнiку, стимулюе апоптоз, шпбуе кл1-тинну прoлiфeрaцiю [9, 10].
Ген цитотоксичносп — iceA (induced by contact with epithelium) активуеться при кoнтaктi з ештелю-цитами СО та iснуе у двох алельних формах — iceAl та iceA2. Вважаеться, що алель iceAl чaстiшe зустр1ча-еться при ВХ, a iceA2 aсoцiйoвaний Гз гастритами [ll].
Бгльш1сть НР при колошзацп орган1зму знахо-дяться у вГльному стан1, але близько 20 % приедну-ються до еттел1альних кл1тин шлунка. Саме завдя-ки адгезп створюються передумови до реал1зацп ¡¡х патогенного потенц1алу та зменшуеться ймов1рн1сть ел1мшацп бактерп захисними силами оргашзму. Ад-гез1я вщбуваеться за рахунок взаемодп л1ганд1в м1-крооргашзму з вщповщними рецепторами шлункового ештелго. У НР виявлено кглька адгезин1в, Гз них найбгльш вивчеш бглки Вab (blood group associated binding adhesion). 1дентиф1ковано дек1лька ал елей цього гена — babAl, babA2 та babB. Як рецептори
адгезини використовують залишки с1алових кислот, фосфолшщи, гл1кол1п1ди, сульфогрупи гл1копроте1-д1в. Кр1м того, м1кроби також можуть прилипати до колагену сполучно1 тканини, що св1дчить про тро-п1зм НР до тканин та клиин господаря. Наявшсть ген1в babAl та babA2 в геном1 НР пов'язують Гз ВХ ДПК та розвитком аденокарциноми [l2, l3].
Формування ХГДП в бгльшостГ пац1ент1в почи-наеться у дитячому вщ1. Частота Гнф1кованост1 НР у пщииковому в1ц1 не в1др1зняеться вГд дорослих. На сьогодн1 дослГдження, що присвячен1 вивченню питання впливу токсигенних штам1в НР на тяжшсть запальних процес1в у СО шлунка та ДПК у пащ-ент1в дитячого в1ку, залишаються одиничними, а ¡¡х результати — неоднозначними. Внасл1док цього вивчення впливу в1рулентних штам1в НР на особли-вост1 клш1чного переб1гу ХГДП, морфолог1чн1 зм1-ни СО шлунка та ДПК у дитячому вщ1 е актуальним завданням сучасно1 медицини.
Метою дослГдження було вивчення частоти зу-стр1чальност1 р1зних в1рулентних генотип1в НР у д1-тей Гз ХГДП, а також оцшка ¡¡х впливу на тяжшсть захворювання.
MaTepiaAM й методи
На баз1 гастроентеролог1чного в1дд1лення МДКЛ № l м. Донецька та медичного центру «Гастро-лайн» було обстежено 230 дггей Гз ХГДП, асоц1йованою з НР, в1ком в1д 8 до l7 рок1в: 60 пац1ент1в з ВХ ДПК (I група), l20 — з ерозивним бульбггом (ЕБ) (II гру-па), 50 — з поверхневим ХГД (III група).
Верифжащю кл1н1чного д1агнозу проводили в1д-пов1дно до протокол1в медично^ допомоги дгтям Гз захворюванням орган1в травлення (наказ МОЗ Украши № 59 в1д 29.0l.20l3 року) на основ1 клш1ч-них, ендоскоп1чних та морфолог1чних (проведен-ня приц1льно1 б1опсГ1 СО за загальними правилами з антрального вщдГлу та луковиц1 ДПК з оцшкою морфолог1чних зм1н СО в1дпов1дно до Сщнейсько1 системи (l990, l996)) показниюв.
Д1агностика НР проводилася за допомогою швидкого уреазного тесту з бюпсшним матер1а-лом, постановкою пол1меразно1 ланцюгово1 реакцГ1 (ПЛР) з б1оптатом та уреазним дихальним тестом Гз використанням тест-системи «Хел1к» з Гндикатор-ними трубками («АМА», Рос1я).
Для ПЛР використовували б1оптати СО з антрального вщдшу шлунка. Гени саgA, babA, iceAl, iceA2, vacA та його алельш форми s-регюну (sl або s2) та m-регГону (ml або m2) НР у бюптатах визна-чали за допомогою набор1в реагент1в «Хел1копол» («Л1тех», Рос1я).
Для встановлення зв'язк1в м1ж факторними ознаками та ризиком розвитку клшчних прояв1в за-хворювання були залучен1 методи побудови матема-тичних моделей. Для оцшки якост1 прогнозування модел1 використовували стандартш критерГ^: чутли-в1сть модел1 та ii специф1чн1сть (при цьому розра-ховували Гнтервальн1 оц1нки зазначених параметр1в (95% дов1рчого Гнтервалу (Д!)), а також адекватн1сть
побудовано! моделi та можливiсть 11 використання на нових даних. Для перевiрки адекватностi засто-совували метод випадкового (з використанням генератора випадкових чисел) розбиття аналiзованих даних на двi множини: навчальну та тестову. На-вчальна множина використовувалася для побудови модел^ тестова — тгльки для пiдтвердження отри-мано! чутливосп та специфiчностi моделi на нових даних. Для вибору найбгльш значущих ознак, при використаннi яких може бути вироблено ефективне прогнозування в робоп, був використаний генетич-ний алгоритм вщбору.
Статистичний аналiз результапв проводили в па-кетi Меё81а1, побудову та аналiз логiстичних моделей — у пакет МеёСа1с.
Результати та обговорення
Анaлiз генетичних особливостей НР показав широку неоднорщшсть геному мiкробa серед дiтей iз ХГДП. У бiопсiйних зразках обстежених пащенпв були iдентифiковaнi всi дослщжеш гени НР. У всiх дггей iз ВХ ДПК (100 %) та в бгльшосп пaцieнтiв з ЕБ (107; 89,2 ± 2,8 %) щентифжоваш цитотоксичнi штами НР.
Бiльшiсть дггей iз ВХ ДПК було шфжовано cagA-позитивними штамами НР. Наявнють гена cagA вста-новлено у 47 (78,3 ± 5,3 %) дггей, що було вiрогiдно часпше, н1ж серед iнших груп порiвняння (р < 0,01). Ген уасА виявлений нами у 57 (95,0 ± 2,8 %) пащенпв ще! групи. Анaлiз алельних дглянок гена уасА показав, що для пащенпв iз ВХ ДПК характерною була наявнють змшано! комбшацп 8- та ш-репошв. У бiльшостi обстежених нами пащенпв з ВХ ДПК виявлена комбiнaцiя генiв уасА?1ш1 та уасА?2ш2. Серед дiтей дано! групи найбгльш часто реестру-вався комбшований генотип сигнально! aлелi гена уасА — уасАз^2, який виявлений у 44 (73,3 ± 5,7 %) пащенпв ще! групи (р < 0,001). Комбшований генотип m-aлелi гена уасА (уасАш1ш2) встановлений у 41 (68,3 ± 6,0 %) випадку (р < 0,001). При проведенш aнaлiзу комбiнaцiй алелей 8- та ш- дглянок гена уасА встановлено, що найбгльш часто мало мюце поед-нання змiшaних алелей даного гена. Так, генотип уасА?182/ш1ш2 виявлений у 41 (68,3 ± 6,0 %) дитини з ВХ ДПК (р < 0,001). Генотип уасА?1ш1, що, згщно з лггературними даними, пов'язують iз високою ци-тотоксичнiстю, виявлений серед дано! групи пащ-ентiв у 13 (21,7 ± 5,3 %) спостереженнях. Важливою причиною встановленого полiморфiзму генiв, ймо-вiрно, е присутнiсть кглькох штaмiв мжрооргашз-му в одного хворого. Особливютю дослiджень була нaявнiсть високого вщсотка зустрiчaльностi комбь нованого генотипу НР уасА8182/ш1ш2 з маркером РА1 — геном cagA. Вщомо, що мгж генами уасА та cagA НР iснуе взаемозв'язок. Бiльшiсть штaмiв уасА е cagA-позитивними — мають найбгльшу aктивнiсть до адгезп та призводять до найвищого ступеня колошзацп СО шлунка бактер1ями. При цьому комбь нaцiя cagA та рiзних алелей гена уасА встановлена сумарно у 44 (73,3 ± 5,7 %) пaцiентiв iз ВХ ДПК.
Змшаний генотип cagA + уасА?182/ш1ш2 виявлений у 30 (50,0 ± 6,5 %) пащенпв iз ВХ ДПК. Ген НР юеА був встановлений у 10 (16,7 ± 4,8 %) пащенпв iз ВХ ДПК. У 7 (11,7 ± 4,1 %) дггей виявлений його алельний вaрiaнт — гсеА1, а у 3 (5,0 ± 2,8 %) — юеА2. Ген вiрулентностi НР ЪаЪА встановлений лише у 5 (8,3 ± 3,6 %) пащенпв дано! групи.
При aнaлiзi генотипу НР у пащенпв з ЕБ ви-явлеш деякi вiдмiнностi в геннiй структурi бактерп порiвняно з пaцiентaми з ВХ ДПК. Не виявлено токсигенних штaмiв НР лише у 12 (10,0 ± 2,7 %) пащенпв ще! групи. Генотип cagA встановлений у 70 (58,3 ± 4,5 %) дггей дано! групи. Для пащенпв з ЕБ характерною була наявнють вiрулентного пiдтипу гену VacA 81/ш1, що був виявлений у 62 (51,7 ± 4,6 %) випадках та у 41 (34,2 ± 4,3 %) дитини поеднувався з геном cagA. Комбшований шд-тип гена уасА 8182/ш1ш2 рееструвався серед дiтей з ероз1ями луковицi ДПК рiдше порiвняно з дiтьми iз ВХ ДПК — у 34 (28,3 ± 4,1 %) пащенпв. Пщ час дослщження серед пaцiентiв з ЕБ, як i серед дiтей iз ВХ ДПК, ми р!дко виявляли тaкi вiрулентнi гени, що пов'язують у лiтерaтурi з розвитком деструктив-них процесiв у СО шлунка та ДПК, як ЪаЪА, юеА1 та юеА2. Дaнi генотипи у груш пашенпв з ЕБ були щентифжоваш у 8 (6,7 ± 2,3 %), 15 (12,5 ± 3,0 %) та 5 (4,2 ± 1,8 %) дiтей вщповщно.
При анал1з1 генно! структури НР у дггей 1з ХГД вщсутшсть в1рулентних штам1в встановлено в 1/3 пашенпв — у 16 (32,0 ± 6,6 %) випадках. Ген сagA виявлений лише в 7 (14,0 ± 4,9 %) дггей дано! групи, а ген уасА встановлений у 29 (58,0 ± 7,0 %). Найбгльш часто рееструвалася комбшац1я алелей 82ш2 гена уасА в 11 (22,0 ± 5,9 %) пац1ент1в. Саме ця комбшащя алелей, зг1дно з л1тературними даними, е найменш цитотоксичною серед ус1х п1дтип1в гена уасА та ви-кликае менш виражену запальну реакцго СО. Серед вар1ант1в гена юеА у груп1 пац1ент1в 1з поверхневим ХГД бгльш часто зустр1чався його менш в1рулентний алельний вар1ант юеА2 — у 8 (16,0 ± 5,2 %) випадках. Ген юеА1 1дентиф1кований у 3 (6,0 ± 3,6 %), а ген ЪаЪА — лише у 2 (4,0 ± 2,8 %) пашенпв.
На наступному етaпi дослiдження для виявлення фaкторiв ризику, що визначають тяжкiсть розвитку ХГДП у дггей, були використаш методи побудови та aнaлiзу математичних моделей.
При проведенш aнaлiзу як фaкторнi ознаки при побудовi математичних моделей aнaлiзувaлися 15 ознак: стать, вж пaцiентiв, тривалють перебiгу за-хворювання, дaнi генотипування НР, показники секреторно! функц!1 шлунка.
Побудова та aнaлiз моделей проводилися за результатами спостереження 230 обстежених пашенпв iз ХГДП: 50 пащенпв iз поверхневим ХГД (результат сприятливий, результуюча змшна Y = 0); 180 пащенпв iз деструктивними змiнaми у СО шлунка та ДПК (результат несприятливий, результуюча змшна Y = 1).
Для перевiрки якостi прогнозування моделi всi спостереження (з використанням генератора ви-
падкових чисел) були розподiленi на 3 множини: навчальну (використовувалася для розрахунку па-раметрiв моделi, 181 випадок), контрольну (ви-користовувалася для контролю за перенавчанням модел^ 20 випадюв) та пiдтверджуючу (викорис-товувалася для перевiрки адекватностi моделi при ощнщ нових випадкiв, 29 випадкiв).
Була побудована модель прогнозування на пщ-ставi 15 перелiчених факторних ознак. Чутливють моделi на навчальнiй множит становила 96,5 % (95% Д1 92,7-98,9 %), специфiчнiсть - 95,0 % (95% Д1 85,9-99,6 %). На пщтверджуючш множинi чутливють моделi становила 95,8 % (95% Д1 83,6-100 %), специфiчнiсть - 100 % (95% Д1 65,6-100 %). Модель адекватна — чутливють та специфiчнiсть на на-вчальнш та пiдтверджуючiй множинах статистично значимо не вг^знялася (р = 0,66 та р = 0,52 вщпо-вщно при порiвняннi за крт^ем %2).
Для виявлення факторiв, що найбiльшою мь рою пов'язаш з ризиком розвитку ерозивно-ви-разкових змiн СО шлунка та ДПК, був проведений вщфр найбiльш значущих ознак iз використанням методу генетичного алгоритму вщбору. У результат було вiдiбрано 4 факторнi ознаки: гени са§Л (Х1), уасЛзШ (Х2), уасЛш1 (Х3) та тривалiсть захворю-вання (Х4). На видiленому наборi факторних ознак була побудована модель прогнозування ризику роз-витку деструктивних змш СО. Чутливiсть ще! мо-делi на навчальнiй множинi становила 95,7 % (95% Д1 91,8-98,5 %), специфiчнiсть — 95,0 % (95% Д1 85,9-99,6 %). На пщтверджуючш множинi чутли-вiсть моделi становила 95,8 % (95% Д1 83,6-100 %), специфiчнiсть — 100 % (95% Д1 65,6-100 %). Чутливють та специфiчнiсть на навчальнш та пщтверджу-ючiй множинах статистично значимо не вг^зняла-ся (р = 0,60 та р = 0,52 вщповщно при порiвняннi за крш^ем %2), що свiдчить про адекватнють по-будовано! моделi. При зниженш кiлькостi факторних ознак вщ 15 до 4 прогностичш характеристики статистично значимо не змшилися (р > 0,05), що е тдтвердженням значимостi чотирьох видiлених факторних ознак: гени са§Л, уасЛ 8182, уасЛ ш1, тривалiсть захворювання для прогнозування ризику розвитку ерозивно-виразкових змш СО шлунка та ДПК.
Висновки
Таким чином, зпдно з даними проведеного ге-нотипування НР у дггей iз ХГДП можна зробити висновок, що в дитячому вшд розвиток запально-деструктивних процесiв СО шлунка та ДПК асощ-йований iз персистенцiею певних штамiв НР. Так, у дггей розвиток ерозивних змш у СО ДПК, що вщбу-ваються напередодш формування ВХ, пов'язаний iз впливом штамiв НР, що мають комбшований вiру-лентний генотип са§Л + уасЛ81/ш1. Подальше про-гресування захворювання та розвиток виразкових дефекпв СО супроводжуеться змiною генотипу НР, що може вщбуватися внаслщок персистенцп кшь-кох штамiв НР в одного й того ж хворого, яю ма-
ють у структурi генотипу як високовiрулентну алель гену vacA — s1/m1, так i менш вiрулентну — s2/m2. Саме комбiнацiя генотипiв НР cagA + vacAs1s2/ m1m2 призводить до ще бшьшо! активацй запален-ня та розвитку виразкових дефекпв i е характерною для дiтей iз ВХ ДПК. При побудовi математичних моделей прогнозування ризику розвитку деструктивних змш СО шлунка та ДПК тдтверджено, що найбшьш значущими факторами у формуваннi цих процеав е iнфiкованiсть дитини цитотоксичними штамами НР iз наявнiстю сagA, vacA s1s2, vacA m1 генiв. Крiм того, великий вплив на тяжкють запального процесу у СО мае тривалють перебiгу ХГДП у дггей. Наявнiсть генiв iceA та babA у структурi геному НР не е характерною для пащенпв ¡з ХГДП у дитячому вщг
Список л1тератури
1. Роль генетических особенностей Helicobacter pylori в патогенезе заболеваний органов пищеварения: от теории к практике / Н.В. Барышникова, А.Н. Суворов, Е.И. Ткаченко [и др.] // Экспериментальная и клиническая гастроэнтерология. — 2009. — № 1. — С. 12-19.
2. Корниенко Е.А. Проблема диагностики и лечения инфекции Helicobacter pylori у детей в свете рекомендаций международного консенсуса Маастрихт-IV/ Е.А. Корниенко, Н.И. Пароло-ва // Вестник практического врача. — 2012. — Спецвып. 1. — С. 34-39.
3. Влияние разных форм пилорических хеликобактеров на морфологические изменения в слизистой оболочке желудка /
H.И. Леонтьева, И.Т. Щербаков, Н.М. Грачева [и др.]//Медицинский альманах. — 2011. — № 2 (15). — С. 61-64.
4. Урсова Н.И. Хеликобактерная инфекция у детей: проблема, анализ обобщенных данных/Н.И. Урсова //Лечащий врач. — 2009. — № 6. — С. 43-46.
5. Helicobacter Pylori in developing countries. World Gastroenterology Organisation Global Guideline // R.H. Hunt, S.D. Xiao, F. Megraud [et al.] // J. Gastrointestin. Liver Dis. — 2011. — Vol. 20, № 3. — P. 299-304.
6. Щербаков П.Л. Особенности хеликобактериоза у детей России / П.Л. Щербаков // Экспериментальная и клиническая гастроэнтерология. — 2008. — № 8. — С. 46-52.
7. Макаренко Е.В. Влияние генотипов Helicobacter pylori на морфологические показатели слизистой оболочки желудка у больных дуоденальной язвой и хроническим гастритом/Е.В. Макаренко, А.В. Воропаева, М.Е. Матвеенко//Вестник ВГМУ. — 2009. — Т. 8, № 2. — С. 88-96.
8. Backert S. Pathogenesis of Helicobacter pylori infection / S. Backert, M. Clyne//Helicobacter. — 2011. — Vol. 16, Suppl. 1. — P. 19-25.
9. Functional association between the Helicobacter pylori virulence factors VacA and CagA / R.H. Argent, R.J. Thomas, D.P. Letley [et al.] // J. Med. Microbiol. — 2008. — Vol. 57 (Pt. 2). — P. 145150.
10. Essawi T. Determination of Helicobacter pylori Virulence Genes in Gastric Biopsies by PCR / T. Essawi, W. Hammoudeh,
I. Sabri//ISRN Gastroenterol. — 2013. — Vol. 2013, № 606258.
11. Helicobacter pylori iceA, clinical outcomes, and correlation with cagA: a meta-analysis / S. Shiota, M. Watada, O. Matsunari [et al.]// PLoS One. — 2012. — Vol. 7, № 1. — e30354.
12. Helicobacter pylori bab genes during chronic colonization / M.J. Matteo, R.I. Armitano, M. Romeo [et al.] // Int. J. Mol. Epidemiol. Genet. — 2011. — Vol. 2, № 3. — Р. 286-291.
13. High correlation of babA2-positive strains of Helicobatcter pylori with the presence of gastric cancer / A. Talebi Bezmin Abadi, T. Taghvaei, A. Mohabbati Mobarez[et al.] // Intern. Emerg. Med. — 2013. — Vol. 8, № 6. — Р. 497-501.
Отримано 01.07.14 ■
Налетов A.B.
Донецкий национальный медицинский университет им. М. Горького
ВЛИЯНИЕ ТОКСИГЕННЫХ ШТАММОВ HELICOBACTER PYLORI НА ТЯЖЕСТЬ ТЕЧЕНИЯ ХРОНИЧЕСКОЙ ГАСТРОДУОДЕНАЛЬНОЙ ПАТОЛОГИИ У ДЕТЕЙ
Резюме. Целью исследования было изучение частоты встречаемости различных вирулентных генотипов Helicobacter pylori у детей с хронической гастродуоденаль-ной патологией, а также оценка их влияния на тяжесть заболевания. Обследовано 230 детей в возрасте 8—17 лет с хронической гастродуоденальной патологией на фоне инфекции Helicobacter pylori. Всем больным проводили эндоскопическое исследование с прицельной биопсией слизистой оболочки желудка и двенадцатиперстной кишки и последующей морфологической оценкой изменений слизистой оболочки. Генотипирование Helicobacter pylori с определением генов cagA, vacA, iceA, babaA проводили с помощью полимеразной цепной реакции. Анализ генетических особенностей Helicobacter pylori показал широкую неоднородность генома микроба среди обследованных детей. Установлено, что вирулентные штаммы Helicobacter pylori, которые имеют генотип cagA + vacAslml или cagA + vacs1s2/m1m2, являются специфическими для детей с деструктивными изменениями в слизистой оболочке желудка и двенадцатиперстной кишки. Кроме того, большое влияние на тяжесть воспалительного процесса в слизистой оболочке оказывает длительность течения хронической гастродуоденальной патологии у детей. Наличие генов iceA и babA в структуре генома Helicobacter pylori не является характерным для детей с хронической гастродуо-денальной патологией.
Ключевые слова: дети, Helicobacter pylori, хроническая гастродуоденальная патология, вирулентные штаммы.
Naliotov A.V.
Donetsk National Medical University named after M. Horkyi, Donetsk, Ukraine
THE EFFECT OF TOXIGENIC STRAINS OF HELICOBACTER PYLORI ON THE SEVERITY OF CHRONIC GASTRODUODENAL PATHOLOGY IN CHILDREN
Summary. The aim of the research was to study the incidence of virulent genotypes of Helicobacter pylori in children with chronic gastroduodenal pathology, as well as assessing their impact on severity of the disease. The study involved 280 children aged 8—17 years with chronic gastroduodenal pathology against the background of Helicobacter pylori infection. All patients underwent endoscopic examination with target biopsy of gastric and duodenal mucosa, and the subsequent morphological study of mucosal changes. The genotyping of Helicobacter pylori with detecting cagA, vacA, iceA and babA genes has been performed by polymerase chain reaction. The analysis of the genetic peculiarities of Helicobacter pylori showed a wide heterogeneity of microbe genome among examined children. It was found that virulent strains of Helicobacter pylori, which have cagA + vacAslml or cagA + vacs1s2/m1m2 genotype, are specific for children with destructive changes in gastric and duodenal mucosa. In addition, the duration of chronic gastroduodenal pathology in children has a great impact on the severity of the inflammatory process in the mucous membrane. The presence of iceA and babA genes in the structure of Helicobacter pylori genome is not specific to children with chronic gastroduodenal pathology.
Key words: children, Helicobacter pylori, chronic gastroduo-denal pathology, virulent strains.
