CC BY
10
Орипнальна стаття = Original article = Оригинальная статья
УДК 616.832-001-089.843:591.88:612.827:612.46:616.8-009.12-009.7-092.9
Вплив нейротрансплантацм р1зних тишв алогенних тканин на переб1г синдрому спастичност1 та хрон1чного больового синдрому при експериментальнш травм1 спинного мозку
Медведев В.В.
Кафедра нейрохiрурпT, Нацюнальний медичний унiверситет iMeHi О.О. Богомольця МОЗ Укратни, Китв, Укратна
Над1йшла до редакцИ 29.08.16. Прийнята до публ1кацп 19.09.16.
Адреса для листування:
Медведев Володимир В1кторович, Кафедра нейрох1рургп, Нацюнальний медичний ун1верситет ¡мен1 О. О. Богомольця, вул. Платона Майбороди, 32, Ки/в, УкраУна, 04050, e-mail: vavo2010@ gmail.com
Мета роботи. Проаналiзувати вплив нейротрансплантацм рiзних титв алогенних тканин на переб^ синдрому спастичност та частоту хрошчного больового синдрому тсля стнальноТ травми в експериментм Матерiали i методи. Експериментальш тварини — бiлi безпороднi щурЬ самцi (5,5 мiс, 300 г, ДУ «1НХ НАМНУ»); групи: 1 — травма спинного мозку (СМ) + негайна гомототчна алотранспланташя тканини нюховоТ цибулини («ТТНЦ», п=34); 2 — травма СМ + аналопчна транспланта^я тканини фетального (Е18) мозочка («ТТФМ», п=15); 3 — травма СМ + аналопчна транспланта^я тканини фетальноТ (Е18) нирки («ТТФН», п=8); 4 — травма СМ («контроль», п=16). Модель травми — переачення лiвоТ половини СМ на рiвнi ТХ1; монiторинг рiвня спастичностi задньоТ iпсилатеральноТ кiнцiвки (З1К) — за шкалою Ashworth.
Результати. Збiльшення (р<0,05) показника спастичностi (ПС) реестрували у грут «контроль» протягом 1-2-го та 5-го мюяця; «ТТНЦ» — протягом 1-2-го та 6-го м^яця, у грут «ТТФМ» — протягом 3-го тижня; у грут «ТТФН»
— протягом 2-го тижня. На 7-му добу ПС у групах «ТТФМ» та «ТТФН» становив ~1 бал (за шкалою Ashworth), у групах «ТТНЦ» та «контроль»
— ~0 балiв. Протягом 2-4-го тижня вщзначали високий (у групах «ТТФМ», «ТТФН»), промiжний (у грут «контроль») та низький (у грут «ТТНЦ») рiвень спастичностм Рiвень спастичносп у групах «ТТФМ» та «ТТФН» перевищував такий в грут «контроль» вщповщно протягом 1-3-го та 1-2-го тижня (р<0,05). Рiвень спастичносп в грут «ТТНЦ» поступався (р<0,05) такому в групах «контроль» (2-й тиждень), «ТТФМ» (1-6-й тиждень) та «ТТФН» (1-3-й тиждень). Значення показника у групах «ТТФМ» та «ТТФН» протягом перюду експерименту рiзнилося недостовiрно. На 24-му тижш спостереження ПС становив: (2,6±0,4) бала («контроль»), (2,2±0,2) бала («ТТНЦ»), (2,1±0,3) бала («ТТФМ») та (1,9±0,3) бала («ТТФН»). У 59% тварин групи «ТТНЦ» виявлена рання спастичшсть з згинально-привщною установкою у кульшовому та колшному суглобах на ™ млявого парезу на рiвнi надп'ятково-гомшкового суглоба та висока (45%) частота виникнення больового синдрому; аналопчну спастичну установку вщзначали у 40% тварин групи «ТТФМ» (протягом 2-го мюяця) та 25% тварин групи «ТТФН» (протягом 1-2-го тижня). У грут «контроль» у вщдаленому перiодi ознаки тяжкого нейрогенного больового синдрому спостер^али у 19% тварин, у грут «ТТНЦ» — у 27%, у грут «ТТФМ» — у 6% (1 тварина), у грут «ТТФН»
— не було; виявлеш вщмшносл недостовiрнi.
Висновок. Апробоваш види нейротрансплантацм суттево впливали на переб^ синдрому спастичносп, мехашзми якого пов'язаш з особливостями кл^инного складу транспланта^в, Тх ангiогенними та iмуногенними властивостями.
Ключов '1 слова: травма спинного мозку; тканинна нейротрансплантац/я; синдром спастичност¡; хрон/чний больовий синдром; патоф/зюлопя.
Украшський нейрохiрургiчний журнал. 2017;(2):11-21.
The influence of neurotransplantation with different allogenic tissues on the course of the spasticity and chronic pain syndrome after experimental spinal cord injury
Volodymyr V. Medvediev
Department of Neurosurgery, Bogomolets National Medical University, Kyiv, Ukraine
Received, August 29, 2016. Accepted, September 19, 2016.
Address for correspondence:
Volodymyr Medvediev, Department of Neurosurgery, Bogomolets National Medical University, 32 Platona Mayborody St, Kiev, Ukraine, 04050, e-mail: [email protected]
Objective. To examine the effect of neurotransplantation with different allogenic tissue types on the course of the spasticity and chronic pain syndrome after experimental spinal cord injury.
Materials and methods. Animals: inbred albino male rats (5.5 months old, 300 g); experimental groups: 1 — spinal cord injury + immediate homotopical transplantation of olfactory bulb tissue (TOBT, n = 34); 2 — spinal cord injury + analogous transplantation of fetal (E18) cerebellum tissue (TFCT, n = 15); 3 — spinal cord injury + analogous transplantation of fetal (E18) kidney tissue (TFKT, n = 8); 4 — spinal cord injury only (control group, n = 16). The model of injury was left-side spinal cord hemisection at T11; spasticity in the ipsilateral hind limb was verified by Ashworth scale.
© Медведев В.В., 2017
Results. The increase (p < 0.05) of spasticity index was recorded in the control group during the period of 1st — 2nd and 5th month, in TOBT group during the period of 1st — 2nd and 6th month, in TFCT group — during the 3rd week, in TFKT group — during the 2nd week. On the 7th day the spasticity severity in TFCT and TFKT groups was evaluated as 1 point by Ashworth scale, in TOBT and control group it was 0 point. During the 2nd — 4th weeks a high (TFCT, TFKT), intermediate (control group) and low (TOBT) level of spasticity was noticed. The spasticity level in TFCT and TFKT groups exceeded (p < 0.05) the indicator of control group during the 1st — 3rd and 1st — 2nd weeks, respectively. The spasticity level in TOBT group conceded (p < 0.05) to values of the control group (2nd week), TFCT (1st — 6th week) and TFKT (1st — 3rd week). The difference in spasticity values in TFCT and TFKT groups during the experiment was not significant (p > 0.05). On the 24th week of observation the spasticity level in experimental groups was 2.6 ± 0.4 (control group), 2.2 ± 0.2 (TOBT), 2.1 ± 0.3 (TFCT) and 1.9 ± 0.3 (TFKT). Fifty-nine percent of the animals in TOBT group had early spasticity debut with flexion-adduction localization in hip and knee and peripheral paresis (hypotonia/atony) at the ankle joint and high prevalence of severe neurogenic pain manifestation (45 %). Similar spastic localization was noted in 40 % of the animals in TFCT group (for 2nd month) and 25 % of the animals in TFKT group (during 1st
— 2nd week). In the control group signs of long-term severe neurogenic pain was found in 19 % animals, in TOBT group — in 27 %, in TFCT group
— in 6 % (1 animal), in TFKT group no pain signs observed; the incidence difference was not significant.
Conclusion. Approved types of neurotransplantation exert significant influence on the course of spasticity syndrome; the mechanisms of influence related to the cellular structure, angiogenic and immunogenic properties of the grafts.
Keywords: spinal cord injury; tissue neurotransplantation; spasticity syndrome; chronic pain syndrome; pathophysiology.
Ukrainian Neurosurgical Journal. 2017;(2):11-21.
Влияние нейротрансплантации различных типов аллогенных тканей на течение синдрома спастичности и хронического болевого синдрома при экспериментальной травме спинного мозга
Медведев В.В.
Цель работы. Проанализировать влияние нейротрансплантации различных типов аллогенных тканей на течение синдрома спастичности и частоту хронического болевого синдрома после спинальной травмы в эксперименте.
Материалы и методы. Экспериментальные животные — белые беспородные крысы-самцы (5,5 мес, 300 г, ГУ «ИНХ НАМНУ»); группы: 1 — травма спинного мозга (СМ) + немедленная гомотопическая аллотрансплантация ткани обонятельной луковицы («ТТОЛ», п=34); 2 — травма СМ + аналогичная трансплантация ткани фетального (Е18) мозжечка («ТТФМ», п=15); 3 — травма СМ + аналогичная трансплантация ткани фетальной (Е18) почки («ТТФП», п=8); 4 — травма СМ («контроль», п=16). Модель травмы — левостороннее пересечение половины СМ на уровне ТХ1; мониторинг уровня спастичности задней ипсилатеральной конечности по шкале Ashworth.
Результаты. Увеличение (р<0,05) показателя спастичности отмечали в группе «контроль» в период 1-2-го и 5-го месяца, в группе «ТТОЛ» — в период 1-2-го и 6-го месяца; в группе «ТТФМ» — в течение 3-й недели, в группе «ТТФП» — в течение 2-й недели. На 7-е сутки показатель спастичности в группах «ТТФМ» и «ТТФП» достигал 1 бала (по шкале Ashworth), в группах «ТТОЛ» и «контроль» — 0 баллов. В течение 2-4-й недели отмечали высокий («ТТФМ», «ТТФП»), промежуточный («контроль») и низкий («ТТОЛ») уровень спастичности. Уровень спастичности в группах «ТТФМ» и «ТТФП» превышал таковой в группе «контроль» соответственно на 1-3-й и 1-2-й неделе (р<0,05); в группе «ТТОЛ» уступал (р<0,05) значению в группах «контроль» (на 2-й неделе), «ТТФМ» (на 1-6-й неделе) и «ТТФП» (на 1-3-й неделе). Значения показателя в группах «ТТФМ» и «ТТФП» в течение периода эксперимента различались недостоверно. На 24-й неделе наблюдения показатель спастичности в группах составил (2,6±0,4) балла («контроль»), (2,2±0,2) балла («ТТОЛ»), (2,1±0,3) балла («ТТФМ») и (1,9±0,3) балла («ТТФП»). У 59% животных группы «ТТОЛ» отмечена ранняя спастичность со сгибательно-приводящей установкой в тазобедренном и коленном суставах на фоне вялого пареза на уровне голеностопного сустава и высокая (45%) частота тяжелого болевого
Кафедра нейрохирургии, Национальный медицинский университет имени А.А. Богомольца МЗ Украины, Киев, Украина
Поступила в редакцию 29.08.16. Принята к публикации 19.09.16.
Адрес для переписки:
Медведев Владимир Викторович, Кафедра нейрохирургии, Национальный медицинский университет имени А.А. Богомольца, ул. Платона Майбороды, 32, Киев, Украина, 04050, e-mail: [email protected]
синдрома; аналогичную спастическую установку отмечали у 40% животных группы «ТТФМ» (в течение 2-го месяца) и 25% животных группы «ТТФП» (на 1-2-й неделе). В группе «контроль» в отдаленном периоде признаки тяжелого нейрогенного болевого синдрома выявлены у 19% животных, в группе «ТТОЛ» — у 27%, в группе «ТТФМ» — у 6% (1 животное), в группе «ТТФП» — отсутствовали; выявленные различия недостоверны.
Вывод. Апробированные виды нейротрансплантации оказывают существенное влияние на течение синдрома спастичности, механизмы которого связаны с особенностями клеточного состава трансплантатов, их ангиогенными и иммуногенными свойствами.
Ключевые слова: травма спинного мозга; тканевая нейротрансплантация; синдром спастичности; хронический болевой синдром; патофизиология.
Украинский нейрохирургический журнал. 2017;(2):11-21.
Вступ. Феномен спастичносп е одним з найбшьш частих супутниюв захворювань нервовоТ системи, одним з ^MnTOMiB центрального парезу — дефицитом довтьноТ руховоТ активной в умовах суттевого зменшення кшькост супрастнальних впливiв на руховi нейрони (мотонейрони). Ознаки спастичносп виявляють у 85% хворих при розаяному склерозi [1], у 35% — тсля гострого порушення кровооб^у головного мозку з персистуючою гемiплегiею [2], у 72-91% — за дитячого церебрального паралiчу [3], у 45-78% спшальних хворих [4-8], причому тяжк фор-ми з виникненням контрактури у паретичних кш^вках протягом першого року тсля травми — в 11-43% [9]. Загалом, за нашими тдрахунками, зважаючи на наведенi показники частоти феномену, в Украïнi кшьюсть хворих з вираженими проявами синдрому спастичносп тiеï чи iншоï етюлоги становить близько 100 тис. з тенденшею до збiльшення.
1ншим поширеним неврологiчним розладом е хронiчний больовий синдром [10], його нейропатичш форми виявляють у 60-80% спшальних пашен^в [11, 12], у 62% з них — легк та середньо!' тяжкосп, у 38% — тяжк [11].
Обидва ускладнення спiнальноï травми суттево попршують реабiлiтацiю хворих, обмежують засто-суванням сучасних технологiй протезування рухово: функцiï (наприклад, «зовшшнього скелетування»), пiдвищують ризик депресивних розладiв, сущи-дальних намiрiв. Можливо, мiж ними ^нуе не лише епiдемiологiчний, а й патофiзiологiчний зв'язок. Спастичнiсть е наслщком аутогенноï перебудови апарату збудливост мотонейронiв, пiд час якоï клЬ тина набувае здатностi, незалежно вщ серотонiн- та норадренергiчних супраспiнальних впливiв, генеру-вати платоподiбнi деполяризацiйнi потеншали [13], ймовiрно, у вiдповiдь на глутаматерпчну стимуляцiю сегментарними аферентами СМ. Плато-потенщали виникають завдяки активацiï потеншалзалежних на-трiевих та кальцiевих дендритичних вхщних струмiв (persistent inward currents — PICs) [13, 14]. В норм^ активуючись у пiдпороговому дiапазонi деполяризацiï мембрани мотонейрона, Р1С значно тдсилюють ефект надпорогових збуджувальних впливiв: деполяризу-вавшись до рiвня плато, мотонейрон протягом бага-тьох секунд розряджаеться пачками потенцiалiв д i ï, що необхiдно для формування достатнього за штен-сивнiстю збуджувального впливу на м'язовi волокна.
Проте, серед серотоншових та норадреналiнових рецепторiв е такi, що можуть проявляти актившсть i без агонiста (медiатора), саме ix експресiю на поверхш мотонейрона спостерiгають пiсля спiнальноí травми нижче рiвня ураження. До них вщносять рецептор серотонiну 5-НТ2С [15] та а^адренорецептор [14, 16]. Мехашзм появи на поверxнi мотонейронiв консти-туцiйно активних форм 5-НТ2С пов'язують 3i змiною редагування його пре-мРНК [17]: у деяких точках розташування аденозину деамшаза ADAR2 (adenine deaminase acting on RNA) перетворюе аденозин на шозин, який апарат трансляцп розпiзнае як гуано-зин, що зумовлюе змiни послiдовностi амiнокислот та функци рецептора. Нередагований варiант 5-НТ2С мае значну конституцiйну та л^анд-залежну активнiсть [18], редагування зумовлюе зменшення афшносп до серотонiну та здатносп взаемодiяти з G-бiлком [19, 20]. В нормi активнiсть ADAR2 у тканиш СМ значна, за спшально!' травми — суттево зменшуеться [17]. Фосфолтаза С, активнiсть яко' визначаеться у тому чи^ трансдукцiею через 5-НТ2С, iнiцiюе продукцiю iнозитол-6-фосфату — кофактору, без якого актившсть ADAR2 неможлива. За умови значного зменшення рiвня серотоншу у тканиш СМ (при спшальнш травм^ сигнальна трансдукцiя через редагованi 5-НТ2С рецептори i продукцiя 1Р6 зменшуеться, формування активних форм ADAR2 суттево знижуеться, що сприяе експресп мотонейронами конституцшно активних форм 5-НТ2С. При цьому фосфолтаза-С-за-лежне тдвищення активностi ADAR2 не вiдбуваеться, ймовiрно, через зменшення експресií цiе' деамшази. Фосфолiпаза С активуеться також i iншими каскадами, примiром, глутаматергiчними NMDA-залежними. При спiнальнiй травмi уже протягом перших тижнiв спос-терiгають пiдвищення експресií субодиниць NMDA-рецепторiв глутамату [21], що розглядають як один з меxанiзмiв компенсаторно' денервацшно!' пперчутли-востi мотонейронiв до збуджувальних сегментарних впливiв [22]. Це може певною мiрою послаблювати 5-НТ2С-залежний меxанiзм спастичностi (бiльш вщтермЬ нований у часi), особливо за умови подальшого пластичного збтьшення кiлькостi сегментарних вxодiв на депривоваш по серотонiну мотонейрони [22]. Отже, при розглядi меxанiзмiв спастичностi слщ брати до уваги роль глутаматерпчних компонентiв, особливо протягом перших тижшв пiсля травми, зважаючи на бтьш вiддаленi строки прояву 5-НТ2С-залежних подш
(не рашше 14-ï доби [18], як правило, через кшька тижшв тсля стнально'|' травми [14]).
Серотоншерпчш супраспiнальнi впливи мають антиноцицептивний вплив на мережi заднього рогу, отже реалiзацiя 5-НТ2С-залежного мехашзму мае стримувати формування больового синдрому [23], що, зважаючи на етдемюлопчш данi, у реальних умовах не вщбуваеться. Можливо, це пов'язане 3i зменшенням експресiï 5-НТ2С у СМ на xni спiнальноï травми [24], у тому чи^ нейронами ноцицептивного апарату, що, незважаючи на конституцшну активнiсть 5-НТ2С, супроводжуеться зменшенням антиноцицеп-тивного ефекту.
Формування синдрому спастичносп [17] та хронiчного больового синдрому [25, с. 492-497, 511, 514-519] при стнальнш травмi залежить вщ реалiзацiï компонентiв запального процесу, характерного у тому чи^ для будь-якого нейрошженерного втручання трансплантацiйного типу [26, 27]. Попри цей оче-видний факт, вивчення впливу таких втручань при стнальнш травмi на перебiг синдрому спастичносп [28, 29] та хронiчного больового синдрому [30-40] становить мшоритарну частку роб^, присвячених темi вiдновного л^ування спiнальноï травми. Крiм того, очевидним е факт обмеження сучасних нейрошженер-них втручань при стнальнш травмi [41-44]; вщсутнш порiвняльний аналiз 1х ефективностi на тлi тканинноï нейротрансплантацм, передуем тих ïï варiантiв, що оперують найбiльш мiсткими джерелами потенцшних учасникiв нейропластичного процесу. З позицп сучас-ноï ембрiологiï такими джерелами е:
• фетальний мозочок (перинатальний перюд розвитку) — метить значну кшьюсть прекурсорiв глутаматергiчних нейронiв [45, 46], дозрiваючi ГАМК*-ергiчнi кл^ини Пуркiнье [47] та численнi онтогене-тичнi регулятори — ефрини, семафорини, нетрини, кадгерини, представники амейств FGF (fibroblast growth factor), Wnt ("wingless-like" intermediate) та BMP (bone morphogenetic protein), бтки Shh (sonic hedgehog), PDGF (platelet-derived growth factor) та VEGF (vascular endothelial growth factor) [48-51];
• зрта нюхова цибулина — мютить нейрогенш прогенiтори субвентрикулярно! зони бiчних шлуноч-кiв, прекурсори ГАМК-ерпчних нейронiв, зрiлi глута-матерпчш мiтральнi та пучковi (tufted) ^тини [52];
• фетальна нирка (пренатальний перюд розвитку) — джерело VEGF [53, 54], ангюпоетишв [55] та ендотелiальних прогенiторiв [56, 57].
Зважаючи на ц обставини, ми виршили про-аналiзувати вплив алогенноï трансплантацiï кожного з зазначених видiв тканин на перебiг синдрому спастичносп та частоту хрошчного больового синдрому тсля експериментальноïтравми СМ.
Матерiали i методи дослiдження.
Експериментальнi тварини та експеримен-тальнi групи
Дослщження виконане з дотриманням юную-чих норм бюетики, регламентiв роботи з експери-ментальними тваринами, оптимальних протоколiв знеболення та пiсляхiрургiчного догляду на бiлих безпородних щурах-самцях вiком 5,5 мiс, масою тiла ~300 г, утримуваних у стандартних умовах вiварiю,
за звичного харчування. Сформован TaKi експери-ментальш групи:
• група «ТТНЦ» (транспланта^я тканини нюховоТ цибулини), тваринам якоТ одразу пiсля моделювання травми СМ у зону ураження трансплантували фрагмент алогенноТ тканини нюховоТ цибулини (n=34);
• група «ТТФМ» (транспланта^я тканини фетального мозочка), тваринам якоТ вiдрaзу пiсля травми СМ у зону ураження трансплантували фрагмент алогенноТ тканини фетального мозочка (n=15);
• група «ТТФН» (транспланташя тканини феталь-ноТ нирки), тваринам якоТ вщразу пiсля нанесення травми СМ у зону ураження трансплантували фрагмент алогенноТ тканини фетальноТ нирки (n=8);
• група «контроль», у тварин якоТ моделювали аналопчну травму СМ (n=16).
Максимальна тривалють спостереження в уах групах 24 тиж.
Матер 'али, використан для трансплантаци
Тканину нюховоТ цибулини ex tempore вилучали у глибоко анестезованих шляхом внутршньоочеревин-ного введення сумш розчишв ксилазину («Sedazin», «Biowet», Польща, 15 мг/кг) та кетамшу («Calypsol», «Гедеон Рiхтер А.О.», Угорщина, 70 мг/кг) тварин аналопчноТ маси тiлa, вiку, стат^ породи та умов утримання, з дотриманням умов асептики, звшьняли вщ судинноТ оболонки, подрiбнювaли на фрагменти розмiрaми 1,5-2 мм3, тварину одразу виводили з екс-перименту. Фетальну нирку та фетальний мозочок ex tempore вилучали у плодiв щура 18 дiб гестацм (Е18); у знеболеноТ (протокол aнестезiТ aнaлогiчний) ваптноТ самки видаляли матку з плодами, тварину виводили з експерименту, плоди вившьняли з амнютичноТ оболонки, черевну стшку розсiкaли по середнш лiнiТ i пiсля видалення органокомплексу отримували обидвi нирки, якi роздшяли на 2 приблизно рiвнi фрагменти розмiром 1,5-2 мм3; в шшому випадку голiвку плода поперечно розакали у мiсцi переходу ТТ у тто, вилучали мозочок, кожну твкулю роздiляли на 2 приблизно рiвнi поло-вини aнaлогiчних розмiрiв. Юльюсть життездатних клiтин у тестовому зразку тканини аналопчного об'ему визначали за стандартним тестом з трипановим сишм тсля отримання дисоцiйовaноТ культури, що включало макроскотчне подрiбнення мaтерiaлу, багаторазове тпетування у середовищi 1гла, центрифугування одержано!' сумш зi швидкiстю 10 тис. об./хв протягом 1 хв, вщбору осаду, його розведення у середовищi 1гла, додавання в отриману суспенз^ трипанового синього у пропорцм 1/4, витримування протягом 1 хв та оцшку результату фарбування у кaмерi Горяева. Кiлькiсть життездатних кл^ин, визначена за таким методом, становила протягом перюду експерименту (76±5)%. Тканинний мaтерiaл утримували в iзотонiчному розчиш нaтрiю хлориду при темперaтурi 37°C.
Моделювання травми спинного мозку
Особливост використаноТ моделi спiнaльноТ травми (переачення лiвоТ половини поперечника СМ) описан нами рaнiше [58], у загальних рисах, дотри-муючись умов асептики, шюру фiксовaноТ черевцем до низу знеболеноТ (протокол знеболення аналогчний)
* ГАМК —
гамма-амшомасляна кислота; ключовий гал^вний нейромедiатор.
тварини поздовжньо розакали на промiжку, достат-ньому для скелетування остистих вщростюв TIX-Lj, виконували ламiнектомiю на рiвнi TXI, списоподiбним офтальмологiчним скальпелем тканину СМ нас^зно проколювали у дорзо-вентральному напрямку одразу бшя лiвого краю задньоТ серединноТ судини, у рану заводили одну з бранш офтальмологiчних ножиць, другою — охоплювали i переакали у кшька прийомiв лiву половину СМ; тсля самовiльного гемостазу тваринам групи «ТТНЦ» у рану СМ укладали фрагмент нюховоТ цибулини, тваринам групи «ТТФМ» — фрагмент фе-тального мозочка, тваринам групи «ТТФН» — фрагмент фетальноТ нирки. Тваринам уах груп зону лaмiнектомiТ укривали фрагментом тдшюрноТ фaсцiТ, м'якi тканини та шюру з'еднували крученими полiaмiдними хiрургiч-ними нитками (ум. №1, ПАТ «КиТвхiмволокно») у два ряди вузлових и^в, дiлянку рани обробляли 5% спир-товим розчином йоду. У задню шийну дiлянку тдшюрно вводили розчин бiцилiну-5 (ПАТ «КиТвмедпрепарат»; ~150-200 тис. ОД на 1 тварину), внутршньоочере-винно — розчин дексаметазону (KRKA, Словешя, 6 мг/кг). П^ля цих мaнiпуляцiй тварин протягом 2-4 год утримували в примщенш з пщвищеною температурою повiтря (30°C), у подальшому — у кликах по 3-6 осо-бин за середньоТ температури 21-24°C.
ДослДження синдрому спастичностi та час-тоти тяжкого больового синдрому
ПС на рiвнi надп'ятково-гомткового та колш-ного суглобiв задньоТ iпсилaтерaльноТ щодо травми кшщвки (З1К) оцiнювaли за шкалою Ashworth (див. таблицю). З метою стандартизаци динaмiки ПС З1К в експериментальних групах, так само як i в попередшх дослiдженнях [25, 58], показники у кожноТ тварини апроксимоваш шляхом рaндомiзовaноТ iнтерполяцiТ за допомогою методу ковзного середнього мiж часови-ми точками Тх вимiрювaння; вiдтворенi iндивiдуaльнi значення ПС З1К у строки порiвняння, статистичну значущ^ть покaзникiв визначали за методом дискретного порiвняння реальних значень у певш строки впродовж перших 2 м^ спостереження.
Нaявнiсть тяжкого больового синдрому реестру-вали на пiдстaвi виявлення aутофaгiТ в експеримен-тальноТ тварини.
Статистична обробка отриманих цифрових даних проведена у програмному пакет Statistica 10.0 з ви-користанням непараметричного U-тесту Мaннa-УТтнi (Mann-Whitney U-test). Результати оцiнки достовiрностi
вiдмiнностей мiж виборками представляли у виглядi значень показника р з звичним 1х трактуванням. Рiзницю значень показника спастичност у рiзнi строки спостереження у межах одшеТ групи оцшювали за УТлкоксоном (Wilcoxon), вид i ступiнь кореляцiТ мiж тривалiстю посттравматичного перюду (перiоду спостереження) та значеннями ПС З1К — за ранговим коеф^ентом Спiрмена (Srearman). Непараметричний точний критерш Фiшера використовували для аналiзу вiдмiнностей частоти (ризику виникнення) тяжкого больового синдрому мiж експериментальними групами.
Результати та |'х обговорення. Найбшьший при-рiст значень ПС у грут «контроль» спостерiгали протягом 4 тиж — до (1,8±0,3) бала (за шкалою Ashworth, див. рисунок); протягом наступного м^яця показник збтьшувався до (2,3±0,3) бала (р=0,043 вiдносно показника на 12-му тижш), максимум реестрували на 20-му тижш — (2,6±0,4) бала, до юнця експерименту
— достовiрних змш показника не було.
Динамiка значень ПС у грут «ТТНЦ» достовiрно вiдрiзнялася вiд такоТ в грут «контроль» протягом 2-го тижня: на 14-ту добу вш становив у середнь-ому (0,4±0,1) бала, в грут «контроль» — (0,8±0,1) бала (р<0,01). В перiод 1-5-го тижня спостер^али достовiрне збiльшення ПС до (1,5±0,1) бала, у групi «контроль» — (1,9±0,3) бала (р=0,14). Наступний перюд майже рiвновеликого приросту вщзначали протягом 6-8-го тижня — вщ (1,4±0,2) до (2,2±0,3) бала ^зниця достовiрна; р=0,002, р=0,037), протягом 8-20-го тижня — достовiрне зменшення до (1,9±0,2) бала, далi — збтьшення до (2,2±0,2) бала (24-й тиждень). На кiнець 2, 4, 6, 7 i 20 тижшв фк-сували максимальну рiзницю ПС мiж групами «ТТНЦ» та «контроль» (вщповщно р<0,01; р=0,09; р=0,07; р=0,05; р=0,09). Загалом, середне значення ПС у грут «ТТНЦ» протягом усього перюду спостереження поступалося такому в грут «контроль», достовiрно
— на 14-ту добу.
У грут «ТТФМ» станом на 7, 14-ту та 21-шу добу ПС становив вщповщно (1,1±0,2), (1,2±0,2) та (1,8±0,3) бала, в грут «контроль» — (0,1±0,1), (0,8±0,1) та (1,2±0,2) бала (вiдповiдно р<0,01, р=0,05 та р=0,05). При цьому протягом перших двох тижшв експерименту у грут «ТТФМ» не було достовiрних змш середнього ПС; значне достовiрне його збтьшення спостер^али впродовж 3-го тижня — до (1,8±0,8) бала; у подальшому — недостовiрнi коливання бшя 2 балiв; на 24-му тижш — (2,1±1,1) бала. Перехрест з кривою динамки ПС в грут «контроль» вщзначений на 4-6-му тижш спостереження, до юнця експерименту перевага ПС в грут «контроль» (максимальна на 20-му тижш, р=0,2) недостовiрна. Достовiрну перевагу ПС порiвняно з таким в «ТТНЦ» виявляли протягом перших 6 тиж експерименту, з юнця 8-го тижня значення показника в обох групах рiвновеликi.
У грут «ТТФН» динамка ПС характеризувалася наявшстю двох фаз. Для першоТ фази (1-2-й тиждень спостереження) характерний достовiрний прирют значень показника — з (0,8±0,3) до (1,6±0,3) бала, впродовж другоТ — вщсутшсть достовiрних змiн. Прирiст значень ПС протягом 7-16-го тижня вщ (1,4±0,5) бала до максимуму — (2,3±0,4) бала наближався до достовiрного (р=0,08), практично рiвновелике зменшення протягом 17-20-го тижня було недостовiрним
Шкала Ashworth для оцшки ПС на рiвнi дослiджувaного суглоба кiнцiвки
Кiлькiсть балiв Кл^чний еквiвалент
0 Пiдвищення тонусу м'язiв вiдсутне
1 Легке пiдвищення тонусу м'язiв, мiнiмaльне напруження нaприкiнцi пасивного руху у суглобi
2 Вiдчутне пiдвищення тонусу м'язiв протягом усього об'ему пасивного руху; пасивш рухи можливi у повному обсязi
3 Значне пiдвищення тонусу м'язiв, пaсивнi рухи обмеженi
4 Пасивш рухи у суглобi неможливi, виражена рипдшсть кiнцiвки, згинальна чи розгинальна контрактура
Тривашсть (постережен ня. тнж
Динамiка середнього рiвня ПС в експериментальних групах протягом перюду спостереження (пояснення в тексту.
(р=0,2). Достовiрну рiзницю з значеннями ПС в грут «контроль» виявляли протягом перших двох тижшв експерименту на користь групи «ТТФН», рiвнозначнiсть показниюв обох груп — на 4-му тижш, зближення значень — на 16-му; максимальну рiзницю — на 2-му (р=0,01, на користь групи «ТТФН»), 7-му (р=0,11, на користь групи «контроль») та 20-му (р=0,08, на користь групи «контроль») тижш. Значення ПС в грут «ТТФН» протягом перюду експерименту вiдрiзнялися вщ таких в грут «ТТФМ» недостовiрно, максимально — на 1-2, 5-му та 7-му тижш. Достовiрну рiзницю з показником в грут «ТТНЦ» спостергали протягом 1-3-го тижня, у подальшому, особливо починаючи з 12-го тижня, значення ПС в групах «ТТНЦ», «ТТФМ» та «ТТФН» майже совпадали i вiдрiзнялися вщ таких в групi «контроль».
У 20 (59%) тварин групи «ТТНЦ» протягом перших 2 мю експерименту виявляли пперрефлекаю м^в-згинaчiв та привщних м'язiв стегна, що трансформу-валася у стiйку спaстичнiсть з згинально-привщною установкою, згодом — контрактурою у кульшовому, меншою мiрою — колшному суглобi, що тривала до юнця експерименту. Нaтомiсть, на рiвнi надп'ятково-гомiлкового суглоба протягом цього перюду переважав перифершний парез, що поступово, протягом 3-го мЬ сяця трансформувався у типову спастичшсть. Важливо вщзначити рiвень розташування мотонейронiв, що шнервують цi групи м'язiв: мотонейрони литкового м'яза (найбтьш концентровaнi у сегментах LIV-SII), розтaшовaнi кaудaльнiше, шж мотонейрони перед-ньо' та бiчноí (LI-LIV; приведення стегна, згинання у кульшовому суглоб^ i нaвiть задньо' (LIV-SI; згинання у колiнному суглоб^ розгинання стегна*) групи м'язiв стегна, що свщчило про iншi, шж реaлiзaцiя локальних запальних реaкцiй, мехашзми формування феномену.
У rpyni «ТТФМ» згинально-привщна установка на pi вн i кульшового та колiнного cyrno6iB протягом 2-го мюя-ця виявлена у 40% тварин, у rpyni «ТТФН» протягом перших тижшв — у 25% (2 тварини).
У шших тварин групи «ТТНЦ» (n=14) до юнця першого м^яця експерименту виявляли спастичшсть у надп'ятково-гомтковому сyглобi (n=7) або pозгинальнi автоматизми у межах надп'ятково-го-мiлкового та колшного сyглобiв при piзкомy тднятт тазового кiнця тулуба тварини за хв^т (n=7, проба "lift up").
У грут «контроль» тяжкий нейрогенний пост-травматичний больовий синдром (доконану аутофапю чи виражеш дистpофiчнi змши З1К) виявлений у 3 (18,75%) тварин, у грут «ТТНЦ» — у 9 (26,5%), у грут «ТТФМ» — в 1 (6%), у грут «ТТФН» — не було. При ць-ому не встановлений достовipний зв'язок ймовipностi виникнення синдрому у жоднш з експериментальних груп. Проте, в грут «ТТНЦ» больовий синдром виник у 9 (45%) з 20 тварин за наявносп протягом перших 2 м^ експерименту млявого парезу дистальних вщ-дЫв З1К, що свщчило про вipогiднy piзницю частоти виникнення цього синдрому поpiвняно з такою у решти тварин «ТТНЦ» (р=0,032) та в групах «ТТФМ» (р=0,015) i «ТТФН» (р=0,024).
Потребують пояснення особливост динамiки спастичностi у дослiджyваних групах:
• достовipне yповiльнення збiльшення ПС у грут «ТТНЦ» протягом перших 2 м^, достовipно менше значення показника на 14-ту добу поpiвняно з таким в гpyпi «контроль»;
• достовipне, практично piвновелике (на 7-му добу — 1 бал) переважання ПС в грут «ТТФМ», меншою мipою — «ТТФН», поpiвняно з таким в групах «контроль» та «ТТНЦ» протягом 3 тиж експерименту;
* У нашому дослщженш задтш меншою м1рою: розгинання стегна у тварин не спостер1гали, спастичшсть згинач1в колшного суглоба пом1рно виражена.
• вщсутшсть динамки ПС, починаючи з 3-го («ТТФН»), 4-го («ТТФМ») та 12-го («ТТНЦ») тижня експерименту на вщмшу вiд групи «контроль», для якоТ характерне достовiрне неухильне збiльшення показника до 20-го тижня.
1нтерпреташю цих особливостей будуватимемо на припущеннях щодо медiаторного та альтернативного, непрямого впливу трансплантатв на збудливiсть нейрошв сусiднiх дiлянок СМ; непрямий вплив розгля-датимемо через призму анпогенних та прозапальних ефектiв трансплантатiв.
Можливi мед/аторнi впливи трансплантат/в
З огляду на даш л^ератури щодо часових меж реалiзацiТ рiзних механiзмiв спастичностi, провiдними протягом перших тижшв пiсля травми слiд вважати змши активностi глутаматергiчних впливiв на мото-нейрони [22], що е основою вiдновлення чутливостi мотонейронiв до дм медiаторних впливiв збережених моносинаптичних чи альтернативних полюинаптичних супраспiнальних входiв, тобто, основою аутогенного, як правило, суттево обмеженого вщновлення функцiТ денервованоТ кiнцiвки. На тлi цього процесу виникають спiнальна дизрефлексiя та шшм, дотичнi до спастич-ностi, явища, що в сукупностi визначають побiчний, патологiчний наслiдок альтернативного налагодження передачi супраспiнальних впливiв на денервованi мо-тонейрони. На цьому та вах подальших етапах роль ГАМК незмшна зменшення збудливостi мотонейронiв, антиспастичний та протибольовий ефект*.
Нюхова цибулина та фетальний мозочок е двоком-понентними медiаторними системами: перша мiстить мiгруючi попередники ГАМК-ергiчних нейронiв та фк-сованi глутаматергiчнi нейрони — м^ральш та пучковi (tufted) клiтини [52], друга, навпаки, метить здатнi до обмеженоТ мiграцiТ попередники глутаматергiчних нейрошв i фiксованi дозрiваючi ГАМК-ергiчнi ^тини Пуркiнье. Така особливiсть трансплантатiв, на нашу думку, пояснюе протилежний характер Тх впливу на тонус м^в З1К протягом перших 2 тиж травматичного процесу.
Так, у тварин групи «ТТНЦ» ранш прояви продук-тивних рухових розладiв у групах м^в, що шнерву-ються мотонейронами близьких до трансплантата сегментв СМ (Lj-L^, можуть бути пов'язанi з дiею фк-сованих глутаматергiчних нейронiв нюховоТ цибулини, персистенцiю яких виявляють протягом перших тижшв тсля трансплантаци [59], особливо в центральних вщдшах трансплантата. Дистантний антиспастичний ефект у значноТ кiлькостi тварин цiеТ групи може бути пов'язаний з ефектом мобтьних попередниюв ГАМК-ергiчних нейрошв. В умовах штактного зрiлого головного мозку ц попередники м^рують з субвентрику-лярноТ зони бiчних шлуночкiв до нюховоТ цибулини у товщi рострального мiграторного потоку на вщсташ, що вимiрюють сантиметрами [52]. М^ращя незрiлих клiтин нейроектодермального чи мезенхiмального фенотипу з зони трансплантаци у тканину СМ — доведений факт [35, 60], потребуе певного часу, що може пояснити антиспастичний ефект у грут «ТТНЦ» лише на 2-му тижш тсля травми. Зважаючи на звичне обмеження тривалост життя новоутворених нейрошв
нюховоТ цибулини [52], слщ очкувати виснаження такого спекулятивного мехашзму Тх антиспастичноТ дм, що означатиме спряжене у час тдвищення тонусу м^в у дистальних вiддiлах З1К, реестроване нами впродовж експерименту. Оскшьки у запропонованш патофiзiологiчнiй моделi ГАМК-ергiчнi прекурсо-ри водночас виявляють i антиалгiчний вплив [61], зменшення Тх популяци неодмшно позначатиметься виникненням больового синдрому саме у тварин за наявностi особливоТ динамiки синдрому спастичносп у дистальних вiддiлах З1К протягом першого мiсяця пiсля травми. Прогресування спастичносп та вираже-ност больового синдрому у З1К спричиняе зменшення функцюнальноТ активностi З1К. Трансплантоваш у СМ незрiлi клiтини з такою самою штенсившстю мiгрують i у ростральному напрямку [35, 60], проте тут, за наявност всього спектру супра- та штраспшальних зв'язюв, Тх вплив, ймовiрно, компенсуеться, що на даний час не тдтверджено.
На вщмшу вiд прекурсорiв ГАМК-ерпчних нейронiв нюховоТ цибулини, попередники глутаматерпчних нейронiв кори мозочка в штактних умовах мiгрують на вкрай обмежену вщстань (мiж шарами незрiлоТ кори мозочка), причому за сприятливого тканинного ото-чення, наповненого достатньою кшьюстю необхщних репелентiв чи атракторiв [45, 46]. Якщо тканина зрЬ лого СМ певною мiрою може нагадувати астроцитарш тунелi рострального мiграторного потоку, подiбнiсть ТТ з тканиною незршого мозочка в усiх вiдношеннях за очевидних причин м^мальна. Отже, ототожнювати м^рацшний потенцiал цих двох видiв прекурсорiв неможливо, причому, результат такого порiвняння не на користь прекурсорiв мозочкового походження. Крiм того, кл^ини Пуркiнье на момент взяття тканини фетального мозочка незрш^ одразу тсля народження Тх популяшя зменшуеться шляхом апоптотичноТ елiмi-нацiТ, однiею з умов якоТ е значш змши факторного оточення [49]. З високою ймовiрнiстю налаштовашсть незрiлих клiтин Пуркшье на такий механiзм вiдбору може реалiзуватися в умовах ТТФМ. Все це наводить на думку щодо глутаматерпчного i слабого ГАМК-ер-пчного впливу трансплантата, передусiм, на прилет дшянки СМ; отже, пiдвищення збудливосл мотоней-ронiв дистальних поперекових сегментв у цi строки спостереження у грут «ТТФМ» мае шшу природу.
Достовiрно вища функцiональна активнiсть на 7-му добу тсля ТТНЦ та ТТФМ у порiвняннi з такою в контролi свщчить про позитивну на цьому етат роль глутаматерпчноТ пiдтримки збудливостi мотонейронiв LI-LIII, вщновлення Тх чутливостi до збережених суп-распiнальних впливiв. Для реалiзацiТ функци на такому рiвнi (3 бали за шкалою Вasso-Вeattie-Вresnahan), за нашими даними, в уах спостереженнях модельова-ноТ травми залучаються саме кульшовий та колiнний суглоби.
Непрям'1 впливи трансплантат'§в на збуд-лив'§сть нейрон'1в сус'щн'1х д'мянок спинного мозку
Зовам шше поеднання функци та спастичносп спостер^али протягом перших 2 тиж у тварин групи «ТТФН»: за нижчоТ, шж в групах «ТТНЦ» та «ТТФМ»,
* можливi винятки: через змши трансмембранного градiенту хлору дiя ГАМК може мати деполяризуючий ефект [14].
функцюнальноТ активной З1К, ПС наближався до такого в грут «ТТФМ», що стосуеться дистантних вщдЫв З1К.
Типова запальна реакщя при ypаженнi СМ суттево змшюеться за наявностi тpансплантатiв. Будь-який нейротрансплантат е тригером iмyнних реакцш [59], потенцiюе i подовжуе запалення тканин у перифокальнш зош, що характеризуеться iнфiльтpацiею нейтpофiльними гранулоцитами, за-лученням макpофагiв та м^роглюци^в, активацiею астроцитарноТ глiT, неоанпогенезом [27]. Мають значення й анпогенш властивостi тpансплантатiв. Так, анпогенез у пеpифокальнiй зонi характеризуеться ранньою надмipною (у 1-й тиждень), подальшою декостpyкцiею та неповноцiнним дозpiванням збере-жених судин (до кiнця 1-го м^яця), Тх вщтермшова-ною деконструкшею з сyпyтнiм аyтоiмyнним, згодом
— iшемiчним ураженням перифокальноТ зони (2-3-й м^яць) [59, 61, 62]. Стимуляшя ангiогенезy у най-гостpiшомy та ранньому пеpiодi пiсля травми може мати не лише позитивний метаботропний ефект, а й спричиняти репефузшне ураження [63, 64] або формування значноТ кшькосп новоутворених судин з неповноцшною бар'ерною фyнкцiею, тобто, потен-цiювати подальший аyтоiмyнний процес. З високою вipогiднiстю з матеpiалiв, що використовували у дослщжеш, концентpацiя основного анпогенного фактору VEGF максимальна у тканин фетальноТ нирки, менша — зрто'Т нюховоТ цибулини, мiнiмальна
— фетального мозочка [48, 65-68].
Наведет реакци впливають на збyдливiсть ней-pонiв СМ. Так, при реперфузп iшемiзованоT тканини мозку зменшуеться тривал^ть фyнкцiонального обороту (turnover) глyтамiнсинтетази на xni ймовip-ного пiдвищення ТТ активностi; збiльшення пpодyкцiT глyтамiнy астроцитами зумовлюе надмipнy пpодyкцiю глутамату нейронами з уама наслiдками щодо збуд-ливостi локальних нейрональних мереж; пригшчення глyтамiнсинтетази мозку супроводжуеться ней-ропротекторним ефектом [69]. У коротких часових пpомiжках (до 10 дiб) деяк запальнi цитокiни (TNF-a, IL-1a, IL-6, MIP-1a) проявляють нейронопротекторний ефект, нейронотоксичний, у тому чи^ екзайтоток-сичний — за тривалоТ експозицiT [70]. Екзайтуючий вплив прозапальних чинниюв, у тому чи^ TNF-a, на мотонейрони за бiчного амiотpофiчного склерозу вважають одним з провщних фактоpiв глутамат-опо-середкованого збiльшення спiнальноT дизpефлексiT та спастичносп [71]. Серед причин постаксонотомноТ загибелi поперекових мотонейpонiв розглядають NO-залежну глутаматну екзайтотоксичнiсть, спри-чинену мкроглюпа^ею [70]. Бiльшiсть прозапальних чинникiв (TNF-a, TGF-p, IL-1, IL-6, IL-10, IL-12, IL-18, LIF, CXCL1, CXCL12, CCL3, CCL5, простагландин Е2, ендотелiн-1 тощо) справляють прямий чи опосе-редкований екзайтуючий вплив на спiноталамiчнi нейрони больового шляху [25, с. 492-497, 511, 514-519]. Доведеною вважають наявшсть у спектpi аyтоiмyнних антитiл за piзноманiтних захворювань мозку таких, що збуджують глутаматш рецептори, тобто, справляють екзайтуючий вплив на вщповщш нейрони [72-74].
При трансплантаци апробованих у дослщженш видiв бiологiчних тканин у зону травми мозочка най-
швидшi темпи резорбцп i, вiдповiдно, найiнтенсивнiшу тканинну реакшю у товщi трансплантата спостерiгали при ТТФН, менш iнтенсивну — при ТТНЦ, найменшу
— при ТТФМ. Натомють, найбiльш висока аутоiмунна агреая зaфiксовaнa щодо ТТФМ [59]. Це означав, що непрямi екзайтуючi впливи можуть реалiзуватися, передусiм, при ТТФН та ТТФМ.
Нейронотоксичш впливи запальних цитоюшв чи нейронотропних антитiл можуть спричинити елiмiна-цiю нейронiв травмованого СМ. Екзайтуючi впливи аналогiчноï природи, сприяючи на раннiх етапах травматичного процесу вщновленню збудливостi, на бшьших часових промiжках е вагомою причиною загибелi мотонейронiв перифокальноï зони. Обидва патофiзiологiчнi механiзми, сприяючи поступовому зменшенню популяцiï мотонейронiв нижче рiвня травми, обмежують прогрес як функци, так i спастичностi З1К, стабЫзуючи ïx динамiку, найбiльш виражено — у групах «ТТФМ» та «ТТФН».
Зазначеш мехашзми елiмiнацiï вiрогiдно поширю-ються на сенситизованi (надмiрно збудлив^ спшота-ламiчнi нейрони — патофiзiологiчний субстрат хрошч-ного больового синдрому. За тако'1' ситуацiï в групах «ТТФН» та «ТТФМ» виражешсть цього ускладнення спiнальноï травми мае бути найменшою. При ТТНЦ, згiдно запропоновано: моделi, виявлений тимчасовий ГАМК-ергiчний ефект на нейрони СМ, у тому чи^
— на руxовi та спiноталамiчнi нейрони, що зменшуе екзайтотоксичну загибель цих кл^инних популяцiй. Тому при зменшенш ГАМК-ергiчного впливу слщ очiкувати прогресування спастичностi та больового синдрому, основними субстратами яких е збережеш популяци спiноталамiчниx та рухових нейрошв. За типового переб^у спiнальноï травми (група «контроль»), реалiзуеться промiжний варiант, що проявляеться вщповщними показниками частоти спастичностi та нейропатичного больового синдрому.
Важливо, що i спiноталамiчнi нейрони, i мотонейрони волод^ть меxанiзмом слiдовоï збудливостi, першi — сенситизацiï, друг — формування плато-потенцiалiв. Це необхщно, вiдповiдно, для контекстуального запам'ятовування больового вщчуття i точкового, ч^ко окресленого у часi тдсилення елек-тричного iмпульсу до рiвня, достатнього для активацiï м'яза. Звщси випливае висновок щодо розташування молекулярних систем спiноталамiчниx нейронiв до формування стану тривалого збудження i збшьшення ролi екзайтотоксичних меxанiзмiв в ïx загибелi. З цiеï позицiï мотонейрони бшьш вразливi щодо елiмiнуючиx впливiв, реалiзацiя яких меншою мiрою залежить вщ рiвня ГАМК-ергiчноï стимуляцiï. Отже, ГАМК-ерпчний меxанiзм може мати першочергове значення щодо збереження популяцiï спiноталамiчниx нейронiв.
Не виключена також реалiзацiя антиноцицеп-тивних ефектiв глутамату в умовах збшьшення його концентраций примiром, через активацiю деяких ме-таботропних глутаматних рецепторiв [75, 76]. Слщ також мати на увазi, що в умовах переачення лише половини поперечника спинного мозку депривашя нейрошв нижче рiвня травми щодо серотоншу та норадреналiну неможлива [77]. Як за таких умов вщбуваеться перебудова шляxiв зазначеного медiа-торного фенотипу щодо популяцш мотонейронiв та спiноталамiчниx нейронiв, сьогоднi невiдомо.
З огляду на недостовiрну рiзницю частоти ви-явлення тяжкого больового синдрому в експери-ментальних групах загалом, зумовленоТ, передуам, значною варiативнiстю величини груп, актуальними е подальшн деталiзованi дослщження перебiгу цього ускладнення спiнальноТ травми за аналопчних екс-периментальних умов.
Висновки. 1. Апробоваш варiанти нейротран-сплантацiТ суттево впливають на переб^ синдрому спастичностi пiсля травми СМ. Достовiрне збiльшення ПС реестрували у грут «контроль» протягом 1-2-го та 5-го м^яця, у групi «ТТНЦ» — 1-2-го та 6-го м^яця, у групi «ТТФМ» — 3-го тижня, у грут «ТТФН» — 2-го тижня. Достовiрне зменшення ПС вщзначали у групi «ТТНЦ» протягом 5-го м^яця.
2. Тривалу вщсутшсть достовiрних змiн ПС вияв-ляли, починаючи з 3-го («ТТФН»), 4-го («ТТФМ») чи 12-го («ТТНЦ») тижня експерименту, на вщмшу вщ групи «контроль», для якоТ характерне достовiрне неухильне збтьшення показника до 20-го тижня.
3. На 7-му добу експерименту встановлене ^нування двох пар груп щодо рiвня спастичностi — «ТТФМ» та «ТТФН» (близько 1 бала за шкалою Ashworth), «ТТНЦ» та «контроль» (близько 0 балiв); протягом 2-4-го тижня вщзначали три варiанти динамки — «ТТФМ» та «ТТФН» (високий рiвень спас-тичностi), «контроль» (промiжний рiвень) та «ТТНЦ» (низький рiвень).
4. Значення ПС в групах «ТТФМ» i «ТТФН» переви-щували такi в грут «контроль» вщповщно протягом 1-3-го та 1-2-го тижня; в грут «ТТНЦ» — достовiрно поступалися таким в грут «контроль» (2-й тиждень), «ТТФМ» (1-6-й тиждень) та «ТТФН» (1-3-й тиждень); в групах «ТТФН» i «ТТФМ» протягом перюду експерименту рiзнилися недостовiрно; починаючи з 12-го тижня, значення ПС в групах «ТТНЦ», «ТТФМ» i «ТТФН» майже совпадали, чим вiдрiзнялися вщ таких в грут «контроль», особливо наприюнц експерименту: (2,6±0,4) бала («контроль»), (2,2±0,2) бала («ТТНЦ»), (2,1±0,3) бала («ТТФМ») та (1,9±0,3) бала («ТТФН»).
5. У 59% тварин групи «ТТНЦ» виникла рання спастичшсть з згинально-привщною установкою у кульшовому, меншою мiрою — колiнному суглобi на тлi млявого парезу на рiвнi надп'ятково-гомiлкового суглоба; аналогiчну спастичну установку спостер^а-ли у 40% тварин групи «ТТФМ» (протягом 2-го мюя-ця) та 25% тварин групи «ТТФН» (протягом перших тижшв).
6. У грут «контроль» у вщдаленому перiодi тяжкий нейрогенний посттравматичний больовий синдром виник у 19% тварин, у грут «ТТНЦ» — у 27% (45% тварин з ознаками млявого парезу; ризик виникнення достовiрно вищий у порiвняннi з таким в групах «ТТФМ» i «ТТФН»); у грут «ТТФМ» — у 6% (1 тварина), у грут «ТТФН» — не було; рiзниця частоти виникнення больового синдрому мiж експерименталь-ними групами загалом недостовiрна.
Подяка
Автор висловлюе подяку Н.Г. Драгунцовй за допомогу в опрацюваннi первинних цифрових даних, представлених у робоTi.
References
1. Rizzo MA, Hadjimichael OC, Preiningerova J, Vollmer TL. Prevalence and treatment of spasticity reported by multiple sclerosis patients. Mult Scler. 2004;10(5):589-95. PMID:15471378.
2. Sommerfeld DK, Eek EU, Svensson AK, Holmqvist LW, von Arbin MH. Spasticity after stroke : its occurrence and association with motor impairments and activity limitations. Stroke. 2004;35(1):134-9, PMID:14684785.
3. Odding E, Roebroeck ME, Stam HJ. The epidemiology of cerebral palsy: incidence, impairments and risk factors. Disabil Rehabil. 2006;28(4):183-91. D01:10.1080/0963828 0500158422. PMID:16467053.
4. Maynard FM, Karunas RS, Waring WP. Epidemiology of spasticity following traumatic spinal cord injury. Arch Phys Med Rehabil. 1990;71(8):566-9. PMID:2369291.
5. Skold C, Levi R, Seiger A. Spasticity after traumatic spinal cord injury: nature, severity, and location. Phys Med Rehabil. 1999;80(12):1548-57. PMID:10597805.
6. Walters JS, Sacks J, Othman R, Rakin AZ, Nemchausky B, Chintam R, Wheeler JS. A database of self-reported secondary medical problems among VA spinal cord injury patients: its role in clinical care and management. J Rehabil Res Dev. 2002;39(1):53-61. PMID:11926327.
7. Malhotra S, Pandyan AD, Day CR, Jones PW, Hermens H. Spasticity, an impairment that is poorly defined and poorly measured. Clin Rehabil. 2009;23(7):651-8. D01:10.1177/02 69215508101747. PMID:19470550.
8. Hwang M, Zebracki K, Chlan KM, Vogel LC. Longitudinal changes in medical complications in adults with pediatric-onset spinal cord injury. J Spinal Cord Med. 2014;37(2):171-8. DOI: 10.1179/2045772313Y.0000000150. PMID:24090490.
9. Diong J, Harvey LA, Kwah LK, Eyles J, Ling MJ, Ben M, Herbert RD. Incidence and predictors of contracture after spinal cord injury — a prospective cohort study. Spinal Cord. 2012;50(8):579-84. DOI:10.1038/sc.2012.25. PMID:22450888.
10. van Hecke O, Torrance N, Smith BH. Chronic pain epidemiology and its clinical relevance. Br J Anaesth. 2013;111(1):13-8. DOI:10.1093/bja/aet123. PMID:23794640.
11. Christensen MD, Hulsebosch C. Chronic central pain after spinal cord injury. J Neurotrauma. 1997;14(8):517-37. PMID:9300563.
12. Finnerup NB, Norrbrink C, Trok K, Piehl F, Johannesen IL, S0rensen JC, Jensen TS, Werhagen L. Phenotypes and predictors of pain following traumatic spinal cord injury: a prospective study. J Pain. 2014;15(1):40-8. DOI:10.1016/ j.jpain.2013.09.008. PMID:24268112.
13. Heckman CJ, Enoka RM. Motor unit. Compr Physiol. 2012;2(4):2629-82. DOI:10.1002/cphy.c100087. PMID:23720261.
14. D'Amico JM, Condliffe EG, Martins KJB, Bennett DJ, Gorassini MA. Recovery of neuronal and network excitability after spinal cord injury and implications for spasticity. Front Int Neurosci. 2014;8(Art.36):1-24. DOI:10.3389/fnint.2014.00036. PMID:24860447.
15. Murray KC, Nakae A, Stephens MJ, Rank M, D'Amico J, Harvey PJ, Li X, Harris RL, Ballou EW, Anelli R, Heckman CJ, Mashimo T, Vavrek R, Sanelli L, Gorassini MA, Bennett DJ, Fouad K. Recovery of motoneuron and locomotor function after spinal cord injury depends on constitutive activity in 5-HT2C receptors. Nature Med. 2010;16(6):694-701. DOI:10.1038/ nm.2160. PMID:20512126.
16. Nardone R, Holler Y, Thomschewski A, Holler P, Lochner P, Golaszewski S, Brigo F, Trinka E. Serotonergic transmission after spinal cord injury. J Neural Transm (Vienna). 2015;122(2):279-95. DOI:10.1007/s00702-014-1241-z. PMID:24866695.
17. Di Narzo AF, Kozlenkov A, Ge Y, Zhang B, Sanelli L, May Z, Li Y, Fouad K, Cardozo C, Koonin EV, Bennett DJ, Dracheva S. Decrease of mRNA editing after spinal cord injury is caused by down-regulation of ADAR2 that is triggered by inflammatory response. Sci Rep. 2015;5(Art.12615):1-15. DOI:10.1038/srep12615. PMID:26223940.
18. Ren L-Q, Wienecke J, Chen M, M0ller M, Hultborn H, Zhang M. The time course of serotonin 2C receptor expression after spinal transection of rats: an immunohistochemical study.
Neuroscience. 2013;236:31-46. D01:10.1016/j.neuroscience .2012.12.063. PMID:23337537.
19. Burns CM, Chu H, Rueter SM, Hutchinson LK, Canton H, Sanders-Bush E, Emeson RB. Regulation of serotonin-2C receptor G-protein coupling by RNA editing. Nature. 1997;387(6630):303-8. PMID:9153397.
20. Niswender CM, Copeland SC, Herrick-Davis K, Emeson RB, Sanders-Bush E. RNA editing of the human serotonin 5-hydroxytryptamine 2C receptor silences constitutive activity. J Biol Chem. 1999;274(14):9472-8. PMID:10092629.
21. Wienecke J, Westerdahl A-C, Hultborn H, Kiehn O, Ryge J. Global gene expression analysis of rodent motor neurons following spinal cord injury associate molecular mechanisms with development of postinjury spasticity. J Neurophysiol. 2010;103(2):761-78. D0I:10.1152/jn.00609.2009. PMID:19939961.
22. Ditunno JF, Little JW, Tessler A, Burns AS. Spinal shock revisited: a four-phase model. Spinal Cord. 2004;42(7):383-95. D0I:10.1038/sj.sc.3101603. PMID:15037862.
23. Nakae A, Nakai K, Tanaka T, Takashina M, Hagihira S, Shibata M, Ueda K, Mashimo T. Serotonin2C receptor mRNA editing in neuropathic pain model. Neurosci Res. 2008;60(2):228-31. PMID:18045717.
24. Nakae A, Nakai K, Tanaka T, Hosokawa K, Mashimo T. Serotonin 2C receptor alternative splicing in a spinal cord injury model. Neurosci Lett. 2013;532:49-54. D0I:10.1016/ j.neulet.2012.10.034. PMID:23123772.
25. Tsymbaliuk VI, Medvediev VV. Spinnoj mozg. Elegia nadezhdy [Spinal cord. Elegy of hope]. Vinnitsa: Nova Knyga; 2010. Russian.
26. Praet J, Santermans E, Daans J, Le Blon D, Hoornaert C, Goossens H, Hens N, Van der Linden A, Berneman Z, Ponsaerts P. Early inflammatory responses following cell grafting in the CNS trigger activation of the subventricular zone: a proposed model of sequential cellular events. Cell Transplant. 2015;24(8) :1481-92. D0I:10.3727/096368914X68280. PMID:25197881.
27. Le Blon D, Hoornaert C, Detrez JR, Bevers S, Daans J, Goossens H, De Vos WH, Berneman Z, Ponsaerts P. Immune remodelling of stromal cell grafts in the central nervous system: therapeutic inflammation or (harmless) side-effect? J Tissue Eng Regen Med. 2016 [Epub ahead of print], D0I:10.1002/term.2188. PMID:27320821.
28. Wu J, Sun T, Ye C, Yao J, Zhu B, He H. Clinical observation of fetal olfactory ensheathing glia transplantation (OEGT) in patients with complete chronic spinal cord injury. Cell Transplant. 2012;21(Suppl.1):33-7. D0I:10.3727/ 096368912X633743. PMID:22507678.
29. van Gorp S, Leerink M, Kakinohana O, Platoshyn O, Santucci C, Galik J, Joosten EA, Hruska-Plochan M, Goldberg D, Marsala S, Johe K, Ciacci JD, Marsala M. Amelioration of motor/sensory dysfunction and spasticity in a rat model of acute lumbar spinal cord injury by human neural stem cell transplantation. Stem Cell Res Ther. 2013;4(Art.57):1-22. D0I:10.1186/scrt209. PMID:23710605.
30. Hofstetter CP, Holmström NAV, Lilja JA, Schweinhardt P, Hao J, Spenger C, Wiesenfeld-Hallin Z, Kurpad SN, Frisen J, Olson L. Allodynia limits the usefulness of intraspinal neural stem cell grafts; directed differentiation improves outcome. Nature Neurosci. 2005;8(3):346-53. D0I:10.1038/nn1405. PMID:15711542.
31. Hendricks WA, Pak ES, Owensby JP, Menta KJ, Glazova M, Moretto J, Hollis S, Brewer KL, Murashov AK. Predifferentiated embryonic stem cells prevent chronic pain behaviors and restore sensory function following spinal cord injury in mice. Mol Med. 2006;12(1-3):34-46. D0I:10.2119/2006-00014. Hendricks. PMID:16838066.
32. Macias MY, Syring MB, Pizzi MA, Crowe MJ, Alexanian AR, Kurpad SN. Pain with no gain: Allodynia following neural stem cell transplantation in spinal cord injury. Exp Neurol. 2006;201(2):335-48. D0I:10.1016/j.expneurol.2006.04.035. PMID:16839548.
33. Lee JW, Jergova S, Furmanski O, Gajavelli S, Sagen J. Predifferentiated GABAergic neural precursor transplants for alleviation of dysesthetic central pain following excitotoxic spinal cord injury. Front Physiol. 2012;3(Art.167):1-12. DOI:10.3389/fphys.2012.00167. PMID:22754531.
34. Luo Y, Zou Y, Yang L, Liu J, Liu S, Liu J, Zhou X, Zhang
W, Wang T. Transplantation of NSCs with OECs alleviates neuropathic pain associated with NGF downregulation in rats following spinal cord injury. Neurosci Lett. 2013;549:103-8. DOI:10.1016/j.neulet.2013.06.005. PMID:23791854.
35. Piltti K, Salazar D, Uchida N, Cummings BJ, Anderson AJ. Safety of human neural stem cell transplantation in chronic spinal cord injury. Stem Cell Transl Med. 2013;2:961-74. DOI: 10.5966/sctm.2013-0064. PMID:24191264.
36. Roh DH, Seo MS, Choi HS, Park SB, Han HJ, Beitz AJ, Kang KS, Lee JH. Transplantation of human umbilical cord blood or amniotic epithelial stem cells alleviates mechanical allodynia after spinal cord injury in rats. Cell Transplant. 2013;22(9):1577-90. DOI:10.3727/096368912X659907. PMID:23294734.
37. Watanabe S, Uchida K, Nakajima H, Matsuo H, Sugita D, Yoshida A, Honjoh K, Johnson WE, Baba H. Early transplantation of mesenchymal stem cells after spinal cord injury relieves pain hypersensitivity through suppression of pain-related signaling cascades and reduced inflammatory cell recruitment. Stem Cells. 2015;33(6):1902-14. DOI:10.1002/ stem.2006. PMID:25809552.
38. Yao Z-G, Sun X-L, Li P, Liu H-L, Wu H-L, Xi Z-Q, Zheng Z-H. Neural stem cells transplantation alleviate the hyperalgesia of spinal cord injured (SCI) associated with down-regulation of BDNF. Int J Clin Exp Med. 2015;8(1):404-12. PMID:25785011.
39. Hua R, Li P, Wang X, Yang J, Zheng P, Niu X, Li Y, An Y. Evaluation of somatosensory evoked potential and pain rating index in a patient with spinal cord injury accepted cell therapy. Pain Physician. 2016;19(4):E659-67. PMID:27228535.
40. Yousefifard M., Nasirinezhad F., Manaheji HS, Janzadeh A, Hosseini M, Keshavarz M. Human bone marrow-derived and umbilical cord-derived mesenchymal stem cells for alleviating neuropathic pain in a spinal cord injury model. Stem Cell Res Ther. 2016;7(Art.36):1-14. DOI:10.1186/s13287-016-0295-2. PMID:26957122.
41. Myers SA, Bankston AN, Burke DA, Ohri SS, Whittemore SR. Does the preclinical evidence for functional remyelination following engraftment into the injured spinal cord support progression to clinical trials? Exp Neurol. 2016 [Epub ahead of print], Apr. 13: pii: S0014-4886(16)30089-9. DOI:10.1016/ j.expneurol.2016.04.009. PMID:27085393.
42. Dobkin BH. Recommendations for publishing case studies of cell transplantation for spinal cord injury. Neurorehabil Neural Repair. 2010;24(8):687-91. DOI:10.1177/1545968310377508. PMID:20921329.
43. Siebert JR, Eade AM, Osterhout DJ. Biomaterial approaches to enhancing neurorestoration after spinal cord injury: strategies for overcoming inherent biological obstacles. BioMed Res Int. 2015;2015(Art. ID 752572):1-20. DOI: org/10.1155/2015/752572. PMID:26491685.
44. Steeves JD. Bench to bedside: challenges of clinical translation. Prog Brain Res. 2015;218:227-39. DOI:10.1016/ bs.pbr.2014.12.008. PMID:25890140.
45. Chang JC, Leung M, Gokozan HN. Gygli PE, Catacutan FP, Czeisler C, Otero JJ. Mitotic events in cerebellar granule progenitor cells that expand cerebellar surface area are critical for normal cerebellar cortical lamination in mice. J Neuropathol Exp Neurol. 2015;74(3):261-72. DOI:10.1097/ NEN.0000000000000171. PMID:25668568.
46. Marzban H., Del Bigio MR, Alizadeh J, Ghavami S, Zachariah RM, Rastegar M. Cellular commitment in the developing cerebellum. Front Cell Neurosci. 2015;8(Art. 450):1-26. DOI: 10.3389/fncel.2014.00450. PMID:25628535.
47. Hoshino M. Neuronal subtype specification in the cerebellum and dorsal hindbrain. Dev Growth Differ. 2012;54(3):317-26. DOI:10.1111/j.1440-169X.2012.01330.x. PMID:22404503.
48. Sentilhes L, Michel C, Lecourtois M, Catteau J, Bourgeois P, Laudenbach V, Marret S, Laquerriere A. Vascular endothelial growth factor and its high-affinity receptor (VEGFR-2) are highly expressed in the human forebrain and cerebellum during development. J Neuropathol Exp Neurol. 2010;69(2):111-28. DOI:10.1097/NEN.0b013e3181ccc9a9. PMID:20084021.
49. Jankowski J, Miething A, Schilling K, Oberdick J, Baader S. Cell death as a regulator of cerebellar histogenesis and compartmentation. Cerebellum. 2011;10(3): 373-92. DOI: 10.1007/s12311-010-0222-5. PMID:20941559.
50. Kilpatrick DL, Wang W, Gronostajski R, Litwack ED. Nuclear factor I and cerebellar granule neuron development: an intrinsic-extrinsic interplay. Cerebellum. 2012;11(1):41-9. DOI:10.1007/s12311-010-0227-0. PMID:22548229.
51. De Luca A, Cerrato V, Fuca E, Parmigiani E, Buffo A, Leto K. Sonic hedgehog patterning during cerebellar development. Cell Mol Life Sci. 2016;73(2):291-303. DOI:10.1007/s00018-015-2065-1. PMID:26499980.
52. Nagayama S, Homma R, Imamura F. Neuronal organization of olfactory bulb circuits. Front Neural Circuits. 2014;8(Art. 98):1-19. DOI:10.3389/fncir.2014.00098. PMID:25232305.
53. Eremina V, Quaggina SE. The role of VEGF-A in glomerular development and function. Curr Ohin Nephrol Hypertens. 2004;13(1):9-15. PMID:15090854.
54. Reidy KJ, Rosenblum ND. Cell and molecular biology of kidney development. Semin Nephrol. 2009;29(4):321-37. DOI:10.1016/j.semnephrol.2009.03.009. PMID:19615554.
55. Woolf AS, Gnudi L, Long DA. Roles of angiopoietins in kidney development and disease. J Am Soc Nephrol. 2009;20(2):239-44. DOI:10.1681/ASN.2008020243. PMID:18799719.
56. Halt KJ, Parssinen HE, Junttila SM, Saarela U, Sims-Lucas S, Koivunen P, Myllyharju J, Quaggin S, Skovorodkin IN, Vainio SJ. CD146+ cells are essential for kidney vasculature development. Kidney Int. 2016;90(2):311-24. DOI:10.1016/ j.kint.2016.02.021. PMID:27165833.
57. Hu Y, Gomez A, Sequeira-Lopez MLS. Hemovascular progenitors in the kidney require sphingosine-1-phosphate receptor 1 for vascular development. J Am Soc Nephrol. 2015;27(7):1984-95. DOI:10.1681/ASN.2015060610. PMID:26534925.
58. Tsymbaliuk V, Medvediev V, Semenova V, Grydina N, Senchyk Yu, Velychko O, Dychko S, Vaslovych V. [The model of lateral spinal cord hemisection. Part I. The technical, pathomorphological, clinical and experimental peculiarities]. Ukrainian Neurosurgical Journal. 2016;(2):18-27. Ukrainian.
59. Tsymbaliuk VI, Medvediev VV. Ce.re.bellum, abo mozochok [Cerebellum]. Vinnytsa: Nova Knyga; 2010. Ukrainian.
60. Karimi-Abdolrezaee S, Eftekharpour E, Wang J, Schut D, Fehlings MG. Synergistic effects of transplanted adult neural stem/progenitor cells, chondroitinase, and growth factors promote functional repair and plasticity of the chronically injured spinal cord. J Neurosci. 2010;30(5):1657-76. DOI:10.1523/JNEUROSCI.3111-09.2010. PMID:20130176.
61. Ng MTL, Stammers AT, Kwon BK. Vascular disruption and the role of angiogenic proteins after spinal cord injury. Transl Stroke Res. 2011;2(4):474-91. DOI:10.1007/s12975-011-0109-x. PMID:22448202.
62. Yu SW, Friedman B, Cheng Q, Lyden PD. Stroke-evoked angiogenesis results in a transient population of microvessels. J Cereb Blood Flow Metab. 2007;27(4):755-63. DOI:10.1038/ sj.jcbfm.9600378. PMID:16883352.
63. Casella GTB, Marcillo A, Bunge MB, Wood PM. New vascular tissue rapidly replaces neural parenchyma and vessels destroyed by a contusion injury to the rat spinal cord. Exp Neurol. 2002;173(1):63-76. DOI:10.1006/exnr.2001.7827. PMID:11771939.
64. Chi OZ, Hunter C, Liu X, Weiss HR Effects of anti-VEGF antibody on blood-brain barrier disruption in focal cerebral ischemia. Exp Neurol. 2007;204(1):283-87. DOI:10.1016/ j.expneurol.2006.11.001. PMID:17188266.
65. Ng Y-S, Rohan R, Sunday ME, Demello DE, D'Amore PA. Differential expression of VEGF isoforms in mouse during development and in the adult. Dev Dyn. 2001;220(2):112-21. DOI:10.1002/1097-0177(2000)9999:9999<::AID-DVDY1093>3.0.CO;2-D. PMID:11169844.
66. De Almodovar CR, Lambrechts D, Mazzone M, Carmeliet P. Role and therapeutic potential of VEGF in the nervous system. Physiol Rev. 2009;89(2):607-48. D01:10.1152/ physrev.00031.2008. PMID:19342615.
67. Hou Y, Shin Y-J, Han EJ, Choi J-S, Park J-M, Cha J-H, Choi J-Y, Lee M-Y. Distribution of vascular endothelial growth factor receptor-3/Flt4 mRNA in adult rat central nervous system. J Chem Neuroanat. 2011;42(1):56-64. D0I:10.1016/ j.jchemneu.2011.06.001. PMID:21703344.
68. Muhl L, Moessinger C, Adzemovic MZ, Dijkstra MH, Nilsson I, Zeitelhofer M, Hagberg CE, Huusko J, Falkevall A, Yla-Herttuala S, Eriksson U. Expression of vascular endothelial growth factor (VEGF)-B and its receptor (VEGFR1) in murine heart, lung and kidney. Cell Tissue Res. 2016;365(1):51-63. DOI: 10.1007/s00441-016-2377-y. PMID:26928042.
69. Jeitner TM, Battaile K, Cooper AJL. Critical evaluation of the changes in glutamine synthetase activity in models of cerebral stroke. Neurochem Res. 2015;40(12):2544-56. DOI: 10.1007/s11064-015-1667-1. PMID:26233464.
70. Pajer K, Feichtinger G, Marton G, Sabitzer S, Klein D, Redl H, Nogradi A. Cytokine signaling by grafted neuroectodermal stem cells rescues motoneurons destined to die. Exp Neurol. 2014;261:180-9. D0I:10.1016/j.expneurol.2014.05.026. PMID:24907401.
71. Centonze D. Advances in the management of multiple sclerosis spasticity: multiple sclerosis spasticity nervous pathways. Eur Neurol. 2014;72(Suppl.1):6-8. D0I:10.1159/000367615. PMID:25278116.
72. Kapadia M, Sakic B. Autoimmune and inflammatory mechanisms of CNS damage. Prog Neurobiol. 2011;95(3):301-33. D0I:10.1016/j.pneurobio.2011.08.008. PMID:21889967.
73. Levite M. Glutamate receptor antibodies in neurological diseases: Anti-AMPA-GluR3 antibodies, Anti-NMDA-NR1 antibodies, Anti-NMDA-NR2A/B antibodies, Anti-mGluR1 antibodies or Anti-mGluR5 antibodies are present in subpopulations of patients with either: Epilepsy, Encephalitis, Cerebellar Ataxia, Systemic Lupus Erythematosus (SLE) and Neuropsychiatric SLE, Sjogren's syndrome, Schizophrenia, Mania or Stroke. These autoimmune anti-glutamate receptor antibodies can bind neurons in few brain regions, activate glutamate receptors, decrease glutamate receptor's expression, impair glutamate-induced signaling and function, activate Blood Brain Barrier endothelial cells, kill neurons, damage the brain, induce behavioral/psychiatric/cognitive abnormalities and Ataxia in animal models, and can be removed or silenced in some patients by immunotherapy. J Neural Transm. 2014;121(8):1029-75. D0I:10.1007/s00702-014-1193-3. PMID:25081016.
74. Bakpa OD, Reuber M, Irani SR, Antibody-associated epilepsies: clinical features, evidence for immunotherapies and future research questions. Seizure. 2016;41:26-41. D0I:10.1016/j.seizure.2016.07.002. PMID:27450643.
75. Palazzo E, de Novellis V, Rossi F, Maione S. Supraspinal metabotropic glutamate receptor subtype 8: a switch to turn off pain. Amino Acids. 2014;46(6):1441-8. D0I:10.1007/ s00726-014-1703-5. PMID:24623118.
76. Palazzo E, Marabese I, Luongo L, Guida F, de Novellis V, Maione S. Nociception modulation by supraspinal group III metabotropic glutamate receptors. J Neurochem. 2016 [Epub ahead of print]. D0I:10.1111/jnc.13725. PMID:27363363.
77. Camand E, Morel M-P, Faissner A, Sotelo C, Dusart I. Long-term changes in the molecular composition of the glial scar and progressive increase of serotoninergic fibre sprouting after hemisection of the mouse spinal cord. Eur J Neurosci. 2004;20(5):1161-76. D0I:10.1111/j.1460-9568.2004.03558. x. PMID:15341588.
HayKOBiiM pegaKTop: B.B. Ernowi/^bKi/rn, fl.Mefl.H.
