CC BY
17
Орипнальна стаття = Original article = Оригинальная статья
УДК 591.482 : 616-001-009.7-009.12-092.9
Модель поперечного переачення половини спинного мозку. Частина II. Стан нервово-м'язового апарату, синдром посттравматично! спастичност та хрошчний больовий синдром
Цимбалюк В.1.1, Медведев В.В.2, Гривна Н.Я.3, Сенчик Ю.Ю.4, Сулй Л.М.5, Татарчук М.М.1, Величко О.М.3, Дичко С.М.6, Драгунцова Н.Г.3
1 Вщдш вщновлювальноТ та функцюнальноТ нейрохiрурпТ, вщдтення вщновноТ нейрохiрурпТ, 1нститут нейрохiрурпТ iM. акад. А.П. Ромоданова НАМН УкраТни, КиТв, УкраТна
2 Кафедра нейрохiрурпТ, Нацюнальний медичний унiверситет iменi О.О. Богомольця МОЗ УкраТни, КиТв, УкраТна
3 Вщдш експериментальноТ нейрохiрурпТ та клЫчноТ фармакологи, лабораторiя експериментальноТ нейрохiрурпТ, 1нститут нейрохiрурпТ iM. акад. А.П. Ромоданова НАМН УкраТни, КиТв, УкраТна
4 КиТвська мюька клiнiчна лiкарня швидкоТ медичноТ допомоги, вiддiлення хiрургiТ хребта та спинного мозку, КиТв, УкраТна
5 Вщдтення функцюнальноТ дiагностики, 1нститут нейрохiрургiТ iм. акад. А.П. Ромоданова НАМН УкраТни, КиТв, УкраТна
6 Вщдтення штенсивноТ терапп та анестезюлоги №1, 1нститут нейрохiрургiТ iм. акад. А.П. Ромоданова НАМН УкраТни, КиТв, УкраТна
Над1йшла до редакцИ 03.10.15. Прийнята до публ1кацп 21.12.15.
Адреса для листування:
Медведев Володимир В1кторович, Кафедра нейрох1рургп, Нацюнальний медичний ун1верситет ¡мен1 О. О. Богомольця, вул. Платона Майбороди, 32, Ки/в, УкраУна, 04050, e-mail: vavo2010@ gmail.com
Актуальшсть. Вщновлення функци спинного мозку (СМ) при спшальнш TpaBMi пов'язують з прогресом нейрошженери та роботичноТ бюшки. Його результатившсть зменшуеться внаслщок виникнення синдрому спастичност та хронiчного больового синдрому. Вивчення Тх перебiгу на xni нейроiнженерних втручань потребуе застосування вщповщних моделей спiнальноТ травми.
Мета. Вивчити змши нервово-м'язового апарату, особливосп перебiгу синдрому спастичностi, хронiчного больового синдрому на моделi лiвобiчного поперечного переачення половини (лПп) СМ щура в нижньогрудному вщдшК
Матерiали i методи. Електронейромiографiя (ЕНМГ): пряма стимуля^я СМ (амплiтуда М-хвилi), реестрацiя Н-рефлексу (стввщношення амплiтуди Н-хвилi та М-хвилi — Н/М, %); верифiкацiя спастичност за шкалою Ashworth; визначення екстероцептивноТ чутливостi — за методом фон Фрея в модифкаци Вейнштейна; функци задшх кiнцiвок — за шкалою Basso, Beattie, Bresnahan (ВВВ).
Результати. Максимальна ампл^уда М-хвилi у дослщжуваному м'язi задньоТ iпсилатеральноТ (щодо зони травми) кшшвки (З1К) на 7-му тижш пiсля ЛПП вiдповiдала такш в iнтактних тварин з дисошашею показника функци (ПФ) (2,5 та 21 бал за шкалою ВВВ); до 23-го тижня — достовiрно зменшувалася. Н/М у задшх кш^вках iнтактних тварин (n=14) становило у середньому (34,14±3,17)%, у З1К (n=10) — (52,44±7,27)% (р<0,05). У молодих тварин (ЛПП у вМ 3 тиж; n=8) спастичнiсть протягом 2-16-го тижня — у межах 2,2-2,5 бала за Ashworth з достс^рним зменшенням до (1,44±0,15) бала — на 28-му тижш); у зрших тварин (ЛПП у вМ 3-6 мю, п=1б) протягом 9-26-го тижня — 2,3-2,6 бала. Екстероцептивна чутливють З1К достовiрно знижена щонайменше до 6-го тижня тсля ЛПП, больовий синдром з аутофапею З1К виявлений майже у 15% тварин, часпше зршого вiку.
Висновок. Модель ЛПП дозволяе вщтворити синдром спастичностi та хрошчний больовий синдром, вивчати змши стану нервово-м'язового апарату при спшальнш травмк
Ключовi слова: л/воб/чне поперечне переачення половини спинного мозку щура; синдром спастичностi; хрон/чний больовий синдром; експеримент.
Украшський нейрохiрургiчний журнал. — 2016. — №3. — С.9-17.
The model of spinal cord lateral hemisection. Part II. State of the neuromuscular system, syndrome of post-injury spasticity and chronic pain syndrome
Vitaliy Tsymbaliuk1, Volodymyr Medvedev2, Nina Grydina3, Yuriy Senchyk4, Ludmyla Suliy 5, Mykhaylo Tatarchuk1, Olga Velychko3, Sergiy Dychko6, Natalya Draguntsova3
1 Restorative and Functional Neurosurgery Department, Romodanov Neurosurgery Institute, Kyiv, Ukraine
2 Department of Neurosurgery, Bogomolets National Medical University, Kyiv, Ukraine
3 Laboratory of Experimental Neurosurgery, Romodanov Neurosurgery Institute, Kyiv, Ukraine
4 Department of Spinal and Vertebral Surgery, City Clinical Emergency Hospital, Kiev, Ukraine
5 Functional Diagnostics Department, Romodanov Neurosurgery Institute, Kyiv, Ukraine
6 1st Anesthesiology and Intensive Care Unit, Romodanov Neurosurgery Institute, Kyiv, Ukraine
Relevance of the topic: Spinal cord function recovery upon spinal cord injury is associated with the progress of neuroengineering and robot bionics. The effectiveness is advanced by the development of syndrome of spasticity and chronic pain. The study of their passing under the condition of neuroengineering interventions requires the involvement of appropriate models of spinal injury.
Objective: To examine changes in the neuromuscular system, peculiarities of development of spasticity syndrome and chronic pain syndrome on the model of lower thoracic left-side rat's spinal cord hemisection (LHS). Materials and methods: Electroneuromyography (ENMG): direct stimulation of the spinal cord (M- waves amplitude), registration of Hoffmann-reflex (the ratio of H-wave amplitude to M-wave amplitude — N/M, percent); verification of spasticity according to Ashworth scale; exteroceptive sensitivity — the method of von Frey in the modification of Weinstein; hindlimb function — Basso-Beattie-Bresnahan (BBB) scale.
© Цимбалюк В.1., Медведев В.В., Гридша Н.Я., Сенчик Ю.Ю., Сулш Л.М., Татарчук М.М., Величко О.М., Дичко С.М., Драгунцова Н.Г., 2016
Received, October 3, 2015. Accepted, December 21, 2015.
Address for correspondence:
Volodymyr Medvediev, Department of Neurosurgery, Bogomolets National Medical University, 32 Platona Mayborody St, Kiev, Ukraine, 04050, e-mail: vavo2010@gmail.com
Results. The average value of the maximum amplitude of M-wave in the examined ipsilateral hindlimb (IH) muscle on the seventh week after LHS is equal to the indicator of intact animals with the dissociation of values of the function indicator (2.5 versus 21 points under the BBB scale); up to the 23rd week a reliable reduction of the indicator is observed. N/M for hindlimbs of intact animals (n=14) is 34,14±3,17 percent, for IH (n=10) is 52,44±7,27 percent (p<0.05). In young animals (LHS at the age of 3 weeks; n=8) spasticity during 2-16 weeks is within 2,2-2,5 points according to Ashworth (with a reliable decrease to 1,44±0,15points at 28th week), in mature animals (LHS at the age of 3-6 months; n=16) spasticity during 9-26 weeks is 2,3-2,6 points. Exteroceptive IH sensitivity is reliably reduced at least to the 6th week after LHS, pain syndrome with IH autophagy have ~15 percent of animals, more frequently, mature ones.
Conclusion. LHS model allows to reproduce the spasticity syndrome and chronic pain syndrome, to study the dynamics of the neuromuscular system.
Key words; left-side rat's spinal cord hemisection; spasticity syndrome; chronic pain syndrome.
Ukrainian Neurosurgical Journal. 2016;(3):9-17.
Модель поперечного пересечения половины спинного мозга. Часть II. Состояние нервно-мышечного аппарата, синдром посттравматической спастичности и хронический болевой синдром
Цымбалюк В.И.1, Медведев В.В.2, Гридина Н.Я.3, Сенчик Ю.Ю.4, Сулий Л.Н.5, Татарчук М.М.1, Величко О.Н.3, Дичко С.Н.6, Драгунцова Н.Г.3
1 Отдел восстановительной и функциональной нейрохирургии, отделение восстановительной нейрохирургии, Институт нейрохирургии им. акад. А.П. Ромоданова НАМН Украины, Киев, Украина
2 Кафедра нейрохирургии, Национальный медицинский университет имени А.А. Богомольца МЗ Украины, Киев, Украина
3 Отдел экспериментальной нейрохирургии и клинической фармакологии, лаборатория экспериментальной нейрохирургии, Институт нейрохирургии им. акад. А.П. Ромоданова НАМН Украины, Киев, Украина
4 Отделение хирургии позвоночника и спинного мозга, Киевская городская клиническая больница скорой медицинской помощи, Киев, Украина
5 Отделение функциональной диагностики, Институт нейрохирургии им. акад. А.П. Ромоданова НАМН Украины, Киев, Украина
6 Отделение интенсивной терапии и анестезиологии №1, Институт нейрохирургии им. акад. А.П. Ромоданова НАМН Украины, Киев, Украина
Поступила в редакцию 03.10.15. Принята к публикации 21.12.15.
Адрес для переписки:
Медведев Владимир Викторович, Кафедра нейрохирургии, Национальный медицинский университет имени А.А. Богомольца, ул. Платона Майбороды, 32, Киев, Украина, 04050, e-mail: vavo2010@gmail.com
Актуальность. Восстановление функции спинного мозга (СМ) при спинальной травме связывают с прогрессом нейроинженерии и роботической бионики. Его результативность уменьшается вследствие возникновения спастичности и хронического болевого синдрома. Изучение их течения на фоне нейроинженерных вмешательств требует применения соответствующих моделей спинальной травмы. Цель. Изучить изменения нервно-мышечного аппарата, особенности течения синдрома спастичности, хронического болевого синдрома на модели левостороннего поперечного пересечения половины (ЛПП) СМ крысы в нижнегрудном отделе.
Материалы и методы. Электронейромиография (ЭНМГ): прямая стимуляция СМ (амплитуда М-волны), регистрация Н-рефлекса (соотношение амплитуды Н-волны и М-волны — Н/М, %); верификация спастичности по шкале Ashworth; изучение экстероцептивной чувствительности — методом фон Фрея в модифификации Вейнштейна; функции задних конечностей — по шкале ВВВ.
Результаты. Максимальная амплитуда М-волны в исследуемой мышце задней ипсилатеральной (относительно зоны травмы) конечности (ЗИК) на 7-й неделе после ЛПП соответствовала таковой у интактных животных при диссоциации показателя функции (2,5 и 21 балл по шкале ВВВ); до 23-й недели — достоверно уменьшалась. Соотношение Н/М в задних конечностях интактных животных (n=14) составляло в среднем (34,14±3,17)%, в ЗИК (n = 10) — (52,44±7,27)% (р<0,05). У молодых животных (ЛПП в возрасте 3 нед, n=8) спастичность на протяжении 2-16 нед — в пределах 2,2-2,5 балла по Ashworth с достоверным снижением до (1,44±0,15) балла — на 28-й неделе; у зрелых животных (ЛПП в возрасте 3-6 мес, n=16) в течение 9-26 нед — на уровне 2,3-2,6 балла. Экстероцептивная чувствительность ЗИК достоверно снижена на протяжении не менее 6 нед после ЛПП, болевой синдром с аутофагией ЗИК отмечен почти у 15% животных, чаще зрелого возраста. Вывод. Модель ЛПП позволяет воспроизводить синдром спастичности и хронический болевой синдром, изучать изменения нервно-мышечного аппарата при спинальной травме.
Ключевые слова: левостороннее поперечное пересечение половины спинного мозга крысы; синдром спастичности; хронический болевой синдром; эксперимент.
Украинский нейрохирургический журнал. — 2016. — №3. — С.9-17.
Вступ. Незважаючи на вщносно низьку частоту стнальноТ травми, наявнiсть у постраждалих тяжкоТ iнвалiдизацií за тривалого перiоду подальшого життя зумовлюе кумулятивний ефект, збтьшуеться кшь-кiсть спiнальних хворих, як потребують спецiального догляду. Вiдновлення функци СМ можливе за умови застосування засобiв тканинноТ нейроiнженерiТ та протезування рухового апарату (використання так званих «екзоскелет/в») [1]. Такий тдхщ у тепершнш час розвиваеться найбшьш результативно, проте, його впровадження у практику гальмуеться трьома чинни-ками. По-перше, використання технологи «екзоске-летування» можливе лише за наявносп м^мальноТ усвiдомленоТ руховоТ активностi паретичних кшщвок, тобто, збереження певноТ кiлькостi низхщних волокон СМ. По-друге, тривале використання «екзоскелета» можливе лише за умови адекватноТ функцiТ сечовоТ системи, товстого кишечнику, тобто, за наявносп м^мальноТ низхiдноТ iннервацiТ попереково-крижових центрiв вегетативноТ нервовоТ системи. По-трете, зов-тшне протезування рухового апарату неможливе за наявносп синдрому спастичност (причини очевидн¡) — патологiчного стану, що виникае при рiзноманiтних ураженнях центральное нервовоТ системи за повного або часткового виключення супраспiнальноТ шнерва-ци мотонейронiв. Синдром спастичностi виявляють у 45-78% хворих у рiзний перюд пiсля спiнальноТ травми [2-4], в тому чи^ у 61% — у д^ей вiком до 5 роюв [5]. Частота утворення контрактури в основних суглобах паретичних юншвок протягом 1-го року тсля травми становить 11-43% [6]. Отже, вивчення механiзмiв, особливостей переб^у синдрому тслятравматичноТ спастичностi на тлi використання бюгенних (нейро/н-женерних) методiв вiдновного лкування травми СМ е актуальним завданням сучасноТ експериментальноТ нейрохiрургiТ. У попереднш публiкацiТ [1] ми виклали дан щодо клiнiко-експериментальних, патоморфо-логiчних та функцюнальних особливостей перебiгу травми СМ щура, одержат з використанням власноТ модифiкацiТ моделi лiвобiчного пересiчення половини (ЛПП) СМ у порiвняннi з даними шших дослiдникiв.
Метою роботи було з застосуванням запропо-нованоТ моделi ЛПП вивчити динамiку стану нерво-во-м'язового апарату, вiдтворення синдрому тслятравматичноТ спастичност та хрошчного больового синдрому.
Завдання дослiдження: вивчити електро-фiзiологiчнi особливостi перебiгу травми СМ щура за допомогою апробованоТ моделi ЛПП, стан екстероцеп-тивного апарату нижче рiвня травми, виявити кшьюст показники хронiчного больового синдрому, оцшити динамiку i вiковi особливостi формування синдрому тслятравматичноТ спастичностк
Матерiали i методи дослiдження
Експериментальн тварини та експеримен-тальн групи. Синдром спастичност та екстероцеп-тивну чутливiсть дослщжували у зрiлих (3-6 мiс на момент травми, п=16, вiварiй 1нституту нейрохiрургiТ, 1-ша група) та молодих (1 мю на момент травми, п = 8, вiварiй 1нституту нейрохiрургiТ та 1нституту фiзiологiТ, 2-га група) тварин. Для електронейро-
мiографiчного дослiдження функцюнального стану нервово-м'язового апарату нижче рiвня ураження СМ сформовано окрему групу тварин зртого BiKy, яким виконували ЛПП (n = 27), i групу штактних тварин (n=11). Н-рефлекс дослiджyвали в окремш грyпi молодих тварин (ЛПП у в^ 1 Mic, виведення з експерименту через 8 тиж тсля травми, n=10) у порiвняннi з штактними тваринами аналогiчного на момент виведення в^у (3 мю, n=7) з виводку вiварiTв зазначених установ.
Моделювання травми СМ та оц/нка функционально/ активностзадн/хк/нц/вок. Протокол вико-нання ЛПП, особливост терапевтичного супроводу та догляду за тваринами, а також дослщження ПФ задшх кшшвок за шкалою Basso-Beattie-Bresnahan (ВВВ) детально описан нами у попереднш публкацп [1].
Вериф/кац/я синдрому спастичностi та стану системи екстероцепцп. Ступшь спастич-ност оцiнювали за шкалою Ashworth [7] (табл. 1). Екстероцептивну чутливють оцшювали в теcтi М. фон Фрея в модифкаци Вейнштейна. Тварину вмщували у робочу камеру з атчастою пiдлогою, через яку стимулювали тдошву задньоТ кiнцiвки калiброваними фiламентами рiзноT жорcткоcтi. Стимyляцiю вважали оптимальною, коли фтамент згинався пiд дieю сили. Вимiрювали кiлькicть вiдcмикyвання кiнцiвки з 10 епiзодiв fliT фiламентy певноТ жорcткоcтi (показник PWF — paw withdraw frequency, частота вщсмикування лапи). Оскшьки доcлiджyванi кiнцiвки пicля моделювання травми СМ були паретичними, вщсмикуванням вважали будь-який прояв Тх руховоТ активноcтi у вiдповiдь на дотик фтаментом. Цей тест не можна вважати cпецифiчним для визначення вираженост больового синдрому, проте, збшьшення PWF у вщ-повiдь на стимуляшю фiламентом певноТ жорcткоcтi у порiвняннi з таким в штактних тварин у бшьшост джерел л^ератури розцiнюють як ознаку алодинiT — викривленого сприйняття зовшшшх тактильних подразниюв, за якого Тх дiю оргашзм розцiнюe як ноцигенну.
ЕНМГдослдження. З метою вивчення функцюнального стану нервово-м'язового апарату задньоТ тси- та контралатеральноТ юнщвки (вiдповiдно
Таблиця 1. Шкала Ashworth для оцшки рiвня cпаcтичноcтi паретичноТ кiнцiвки [7].
Кшьмсть балiв Кл1н1чний екв1валент
0 Немае п1двищення тонусу м'яз1в
1 Легке п1двищення тонусу м'яз1в к1нц1вки тд час пасивних рух1в, пасивн1 рухи у повному обсяз1, мЫмальне напруження в к1нц1 пасивного руху к1нц1вкою
2 В1дчутне п1двищення тонусу м'яз1в протягом усього обсягу пасивного руху, пасивш рухи можлив1 у повному обсяз1
3 Значне п1двищення тонусу м'яз1в, пасивш рухи утруднен та обмежен1
4 Неможливкть зд1йснення пасивних рух1в у суглоб1 (суглобах), стан вираженоТ риг1дност1, згинальна чи розгинальна контрактура
Стаття м'1стить рисунки, яю вдображаються в друкован'1Й версп у в'дт'/нках срого, в електронн'1й — у кольор'1.
З1К i ЗКК) тварин виводили з експерименту через pi3нi строки тсля моделювання ЛПП: 1 тиж (n=5), 2 тиж (n = 6), 4 тиж (n=5), 7 тиж (n=4), 23 тиж (n=7). Дослiдження проводили тд загальним знеболенням [1]. Тварину фмксували на опеpацiйному столику черевцем вниз, видаляли шерсть в дтянц тсляопе-pацiйного рубця та навколо нього, а також на зовшш-нш повеpхнi стегна обох заднiх юнщвок. Розсiкали шкipу на piвнi Tj-TVIII, скелетували кiстковi структури задньоТ повеpхнi хребта, здiйснювали ламiнектомiю на piвнi TIII-TV. Мобiлiзували СМ вздовж двох сегмен^в i пiд його вентральну поверхню перпендикулярно pостpокаудальнiй осi тдводили 2 паpалельнi гачко-подiбнi юнц стимулюючого сталевого бiполяpного електрода.
Пiсля розачення шкipи на зовнiшнiй повеpхнi стегна обох задшх юнщвок у товщу руховоТ точки бiч-ного широкого м'яза стегна З1К та ЗКК встановлювали активний рееструючий голковий сталевий електрод. Пасивний електрод встановлювали на вщсташ 1-1,5 см вщ активного.
Як електрод заземлення використовували чаш-коподiбний електрод, який фнксували тдшюрно на заднiй повеpхнi нижньошийного вщдту хребта у попередньо сфоpмованiй з верхнього кута опера-цiйноï рани кишеш. Увiгнуту поверхню прилягання електрода заповнювали контактним гелем.
Стимуляцю реестрашю та комп'ютерну обробку первинних результа^в проводили за допомогою елек-тронейромюграфа з системою комп'ютерного аналiзу потенцiалiв «Нейрон-МВП-4» (ТОВ «НЕЙРОСОФТ», Росiя). Силу стимуляцшних iмпульсiв у деяких тварин змшювали, виходячи з отримуваних даних. Пщ час дослiдження в одша тварини положення рееструю-чих електpодiв змiнювали 3-4 рази, для подальшого статистичного аналiзу вiдбиpали найвищi показники. У деяких ситуашях, за наявност стабiльно низьких показникiв електpичноï вщпов^ м'яза, повторно встановлювали стимулюючий електрод.
Впродовж одного операцшного дня проводили дослщження у 4-8 тварин. Перед дослщженням усi електроди вiдмивали вщ забруднення коагульова-ною кров'ю. По заюнченш дослiдження тварин, що перебували у сташ наркотичного сну, виводили з експерименту.
Реестрували таю показники електрично!' про-вiдностi та збудливостi нервово-м'язового апарату: максимальна ампл^уда (МА) М-вщповщ^ латентний пеpiод pеестpацiï та швидюсть проведення збудження (ШПЗ). Амплiтуда М-вщпов^ м'яза вiдобpажае ви-соку шдивщуальну ваpiативнiсть, зумовлену якiстю рееструючого електрода, його положенням вщносно активно функцюнуючих рухових одиниць (РО), кон-ституцшними властивостями м'яза [8, 9]. З огляду на наведен особливостi вщбору значень ЕНМГ, показник М-вiдповiдi визначали як ïï МА.
Н-рефлекс (Hoffmann reflex) дослщжували пiд загальним знеболенням [1]. Пщ час проведення до-слiдження тварину укладали у стандартному фiзiоло-гiчному положеннi, черевцем донизу, шюру у дiлянцi сеpедньоï третини бiчноï повеpхнi лiвого стегна го-лили, обробляли розчином антисептика, розакали вздовж л i н iï найбтьш поверхневого розташування зовнiшньоï поверхш стегновоï кiстки. Вiзуалiзували
зону прикртлення обох сухожиль двоголового м'яза стегна до стегновоï кiстки, у цш зонi здiйснювали лiнiйний pозpiз вздовж юстки, м'яз вiдводили каудаль-но. У кишеш, утворенш краем мобЫзованого м'яза та iншими м'язами задньоï групи, виявляли сiдничий нерв (n. ischiaticus) вiд мiсця виходу з порожнини малого таза до м^ця розгалуження на основш гiлки. Вздовж хвоста ф^сували металiзовану стpiчку (електрод заземлення), змочену iзотонiчним розчином натр^ хлориду, шириною 20 мм, довжиною 100 мм.
Стимулящю пpоксимальноï частини адничого нерва проводили на вщсташ 5 мм вiд мiсця його виходу з порожнини малого таза з використанням бтолярного платинового гачкоподiбного стимулюючого електрода з юнцями дiаметpом 0,22 мм, ф^-сованими в тефлоновш канюлi на вщсташ 2,5 мм одна вiд одно1, уникаючи контакту з навколишнiми тканинами. Стимулюючий струм, що генерували циф-ровим електронейромюграфом «Нейро-МВП-М^ро» (ТОВ «НЕЙРОСОФТ», Роая), подавали в iмпульсному pежимi (тpивалiсть iмпульсу 5 мс) з частотою 0,2 Гц (1 iмпульс на 5 с), з автоматичним скачкоподiбним збшьшенням амплiтуди кожного подальшого iмпульса на 1 мА, починаючи з 1 мА i до моменту зникнення або суттевого зменшення величини Н-хвилк
Реестpацiю збудження здшснювали за допомогою електpонейpомiогpафа з використанням концентричного голкового електрода довжиною 25 мм, дiаметpом 0,3 мм, площею вщведення 0,015 мм2 у руховш точцi литкового м'яза (m. soleus). Вiдстань мiж стимулюю-чим та рееструючим електродами становила близько 20 мм.
П^ля дослщження тварину виводили з експерименту. Величину заpеестpованоï ампл^уди Н- та М-хвилi вiдзначали аналоговими методами, обчислю-вали спiввiдношення Н- i М-хвилi у вiдсотках.
Статистичну обробку цифрових даних мошто-рингу функци З1К здiйснювали за допомогою про-грамних пакетiв Statistica 6.0 та 10.0 на персональному комп'ютерк Для оцшки pезультатiв мошторингу синдрому спастичностi i ПФ З1К, виражених у балах, використовували непараметричний U-тест Мана-Уïтнi. Результати оцiнки достовipностi представляли у виг-лядi значень показника р з звичним 1х трактуванням. Достовipнiсть piзницi ПФ З1К та ступеня спастичностi у кожнш окpемiй гpупi у piзнi строки спостереження оцЬ нювали за Ушкоксоном, оцiнку зв'язку i спpямованостi змш — на основi рангового коеф^енту Спipмена. Пiд час аналiзу результат ЕНМГ у кожнiй вибоpцi проводили пеpевipку на ноpмальнiсть розподту змiнноï за допомогою тесту Шатро-Утка, достовipнiсть piзницi мiж сеpеднiми показниками виборок встановлювали за допомогою t-тесту.
Результати та ïx обговорен ня
Стан денервованого м'язового апарату при ЛПП. МА М-вщпов^ дослщжуваного м'яза З1К1 в ш-тактних тварин становила (32900±1966) мкВ (ПФ З1К — 21 бал за шкалою ВВВ), на юнець 1-го тижня тсля ЛПП — (3624,00±1254) мкВ (рис. 1). У подальшому вiдзначали збтьшення показника до (4304±784,5) мкВ (4-й тиждень) та (31450±2718) мкВ (7-й тиждень; ПФ З1К у середньому 2,5 бала за шкалою ВВВ; piзниця показниюв у поpiвняннi з такими в штактних тварин недостовipна). Отже, незважаючи на низькi ПФ З1К,
1 Тут i надал1 розглядаються виключно сеpеднi по вибipках цифpовi значения цього показника.
МА М-вщпов^ на 7-му тижш тсля ЛПП наближала-ся до такоТ в штактних тварин. До 23-го тижня МА достовiрно зменшувалася — до (20600±2633) мкВ у порiвняннi з такою в штактних тварин (р=0,002). Аналопчна динамiка вiдзначена i щодо МА М-вiдповiдi дослiджуваного м'яза ЗКК: на кшець 1-го тижня вона становила (10856±1216) мкВ, на кшець 7-го тижня
— (33700±1526) мкВ (аналопчна нормальнш за наяв-ност функцiональноí дисоцiацií у 10 балiв за шкалою ВВВ), на 23-му тижш — (22828±2166) мкВ (достовiрно менша нормально!').
Динамiка ШПЗ аналопчна такш МА М-вiдповiдi (рис. 2). У зртих тварин в З1К вiдзначали поступове збiльшення ШПЗ до ткового значення на 7-му тижш
— з (34,0±11,04) до (65,75±1,89) м/с, в подальшому
— недостовiрне зменшення до (58,14±5,71) м/с через 23 тиж спостереження.
За даними хрошчного експерименту, регенера-тивний процес тсля моделювання спiнальноí травми супроводжувався зменшенням тривалостi електро-фiзiологiчного кореляту крокового циклу, збшьшен-ням штегральноТ амплiтуди електричноТ активностi м'яза денервованоТ кiнцiвки [10]. МА М-вiдповiдi м'яза е iнтегральним показником, що вщображае особливостi функцiонального стану всiх елемен^в
Рис. 1. МА М-вiдповiдi у рiзнi строки пiсля виконання ЛПП у грут зрiлих тварин. * — рiзниця у порiвняннi з показником в грут штактних тварин статистично значуща.
Рис. 2. ШПЗ у рiзнi строки тсля виконання ЛПП у грут зртих тварин. * — рiзниця у порiвняннi з показником в штактних тварин статистично значуща.
дослщжуваного сегмента руховоТ системи, залежить вщ величини й активной окремих РО. РО — це функцюнальна одиниця, що включае а-мотонейрон, його аксон та сукупшсть м'язових волокон, якi вiн шнервуе.
Фазнiсть змiн тривалостi та величини ампл^уди М-вiдповiдi окремих РО при багаторазовш голчастiй реестрацiТ з одного i того самого м'яза шд час про-цесу денервацiТ-реiннервацiТ процесу детально описана, мае морфолопчне тдГрунтя [11, 12]. За умови денерваци м'яза певна частина його волокон позбавлена стимулюючого впливу, що зумовлюе Тх поступову дегенерацiю. Проте, внаслщок значного, часто мiжсегментарного перекриття полiв iннервацiТ мотонейронiв, автономiзацiТ Тх активной (синдром спастичностi) або низхiдноТ решнервацп пiсля ст-нальноТ травми, абсолютна денервашя окремого м'яза е сумшвною. РО, якi тiею чи шшою мiрою зберiгають достатню функцiональну актившсть, перетворю-ються на об'екти компенсаторного навантаження з фокусуванням навколо вщповщних мотонейрошв усiх можливих супраспiнальних впливiв. Пiд час такого процесу м'яз зазнае шнервацшних впливiв популя-ци мотонейронiв — меншоТ, нiж у нормi, що означае збiльшення синхронной передачi та генерування збудження. Крiм того, спостерiгають формування ефаптичних контак^в мiж окремими м'язовими волокнами, що компенсаторно зб^ьшуе поширення збудження [11]. Синхрошзашю збудження окремих м'язових волокон на момент завершення процесу решнервацп, на нашу думку, слщ розглядати як фактор, що позитивно впливае на сумашю напру-ження електричного поля у товщi м'яза, i е причиною суттевого, не пов'язаного з низькою функцiональною вщдачею збiльшення МА М-вiдповiдi. Тривала надмiрна активнiсть функцiонуючих тс-ля спшальноТ травми РО стае основним чинником дегенерацп Тх елементiв i, як наслщок, зниження МА М-вiдповiдi у вщдалеш строки експерименту.
Збiльшення ШПЗ через 7 тиж тсля ЛПП, ймовiрно, вщображае процес формування оптимальних (найкоротших) ланцюгiв альтернативноТ низхщноТ пе-редачi впливiв на мотонейрони через довговiдростковi пропрiоспiнальнi штер-нейрони [13].
Вивчення синдрому спастич-ност на моделi ЛПП. Найбтьш часто цитоване визначення спастичност сформульоване у 1980 р. J.W. Lance [14]: розлад руху, для якого характерне тдвищення рефлекав розтягу (мютатич-них рефлексiв), що зумовлене надмiрною збудливiстю нейронального апарату i е компонентом синдрому центрального парезу. Класичний шструмент оцшки спастичностi — шкала Ashworth — основана на суб'ективному критерю вира-женостi опору м^в пiд час здiйснення пасивних рухiв у вiдповiдному суглобi
[15-17]. Встановлений високий ступшь кореляцп даних, отриманих за шкалою Ashworth, та величиною стввщношення Н/М [18]. Попри певне захоплення ЕНМГ як единим об'ективним засобом верифiкацií спастичностi, слiд пам'ятати, що величина шдивщу-альних та часових варiацiй показника Н/М становить, вщповщно, 21,3 i 12,8% [19].
Динамка ПФ З1К пiсля ЛПП у пщгрупах зрiлих i мо-лодих тварин (рис. 3) вщображае тенденцií, описанi для груп в цтому, проте, демонструе варiабельнiсть показника. Так, переважання ПФ З1К молодих тварин через 11 тиж вщсутне, проте, максимальний через 15 та 24 тиж. Через 26 тиж тенден^я до збтьшення вщзначена в обох тдгрупах, проте, показники вщ-новлення меншi, нiж в групах в цтому. Достовiрну рiзницю ПФ З1К з переважанням у зртих тварин виявляли в строки 4-7 тиж, показника спастичност — через 1-3 тиж на користь молодих тварин. У строки вщ 2 до 16 тиж виражешсть спастичносп становила 2,2-2,5 бала за шкалою Ashworth. У зртих тварин у строки в1д 9 до 26 тиж — 2,3-2,6 бала. Проте, у моло дих тварин, почина ю чи з 16-го тижня, спостер^али до-стовiрне (за Вткоксоном) змен-шення показника спастичностi з (2,38±0,18) до (1,44±0,15) бала (на 28-й тиждень). При цьому мiж початком цього перюду та початком достовiрного збiльшення ПФ З1К пройшло 8 тиж.
У 2 зртих тварин на ™ низь-ких ПФ З1К (0-4 бали за шкалою ВВВ впродовж 26 тиж спостере-ження) проявiв спастичностi не було, що можна пояснити вторин-ним ураженням уае' популяцií мо-тонейрошв поперекового потов-щення СМ. За умови виключення цих тварин, починаючи з 5-го тижня, виявляли перевагу показника спастичносп на користь зртих тварин, який з 19-го тижня був достовiрним (рис. 4).
При дослщженш ствв^но-шення Н/М, проведеному у мо-лодих тварин, у порiвняннi з iнтактними тваринами того самого вку виявленi вщмшносп: в заднiх кiнцiвках iнтактних тварин (n=14) показник становив (34,14±3,17)%, в З1К (n=10) — (52,44±7,27)%, ЗКК (n=10) — (39,73±4,59)% (рис. 5). Достовiрною виявилася рiзни-ця мiж показником Н/М в З1К та задшх кiнцiвок iнтактних тварин. Недостовiрне збiльшення Н/М в ЗКК свщчило про поширення пато-логiчного процесу на протилежну частину СМ.
Досл'дження хрон'1чного больового синдрому на моделi ЛПП. Нейропатичний больовий рис. 4. Динамнка синдром при травмi СМ виникае у виконання ЛПП.
60—80% пашен^в щонайменше протягом 1-го року тсля травми [20, 21]. Аналiз даних л^ератури за пе-рiод з 1947 до 1995 р. (когорта пашен^в 3107) свщчив, що хрошчний больовий синдром виявлений у 64% стнальних хворих (n=2132), в тому чи^ легкий та середньоТ тяжкост — у 62%, тяжкий — у 38% [20, з посиланням на J.J. Bonica, 1991 та R.P. Yezierski, 1996]. Перенесена у в^ до 18 роюв стнальна травма коре-люе з виникненням у подальшому депресивних (у 21% пашен^в) та тривожних (у 29%) розладiв, а також зi зловживанням алкоголю чи наркотичною залежнiстю (у 26%) [22]. Хрошчний больовий синдром е одним з предикторiв депресивних розладiв [23], причому тяжюсть больового синдрому корелюе з ймовiрнiстю виникнення депресп. Отже, можна стверджувати, що тяжкий хрошчний больовий синдром виникае майже у 30% потерптих тсля стнальноТ травми.
Дослщження, проведенi нами у межах класичноТ iнтерпретацiТ тесту фон Фрея, свщчили про змен-
Рис. 3. Динамiка виконання ЛПП п
ПФ З1К у rpyni зрiлих та молодих тварин тсля ротягом перюду спостереження.
Строки спостереження, тиж ступеня спастичносп у тварин рiзного BiKy пiсля
70
*
EHTaKTHi 3IK ЗКК
Рис. 5. Стввщношення Н/М у м'язах З1К i ЗКК молодих тварин через 5,5 тиж тсля виконання ЛПП у порiвнянi з таким в штактних тварин. * — рiзниця з показником в iнтактних тварин достовiрна.
шення екстероцепцií на xni вiдсутностi механiчноí алодинií. Так, у вщповщь на стимуляцiю пружним фтаментом з силою, еквiвалентною 2 г (19,6 млН), частота вщсмикувати зменшувалася удвiчi, з силою, еквiвалентною 6 г (58,9 млН) — утрич^ 10 г (98,1 млН) — у 4 рази. Достовiрнi змши дослщжуваного показника у З1К у порiвняннi з такими у ЗКК виявляли щонайменше до 6-го тижня.
Позитивною в тест фон Фрея вважали вщповщь, за якоí тварина не лише вщсмикувала лапу вщ подраз-ника, а й виявляла супрастнальну рухову вiдповiдь у виглядi повороту голови, кусання фiламента [24, 25]. Мехашчну алодинiю на боц однобiчного половинного пересiчення (ОПП) за таким протоколом (сила подраз-нювального впливу 4,79, 9,96 та 204,1 млН) виявляли лише у 40 % зртих щурiв породи Long-Evans, у 60% — породи Wistar, у 75% — породи Sprague-Dawley, що менше, нiж при моделюванш забиття СМ [24]. Важливо, що при моделюванш ОПП на нижньогруд-ному рiвнi механiчну та термальну алодишю виявляли як у задшх, так i переднiх кiнцiвках, практично неза-лежно вiд боку ураження [26].
Термальну алодишю (зменшення латентного перюду вiдсмикування лапи вiд джерела тепла чи супрастнальну реакшю на термальний подразник) виявляли незалежно вщ породи майже у 100% тварин тсля виконання ОПП [24, 26]. За даними шших дослщниюв [27], у тварин породи Long-Evans через 20 тиж тсля ОПП (на рiвнi TVII-TVIII) вщзначали зменшення чутливостi на температурнi подразники (40-47°С) у пiдошвових дiлянках шюри усiх лап. Автори стверджують, що зменшення температур-ноí чутливостi нижче мюця однобiчного ураження спинномозково-таламiчного шляху у людини, мавпи та щура ч^ко доведене. Це унеможливлюе пряме використання даних, отриманих тд час вивчення простих рухових вiдповiдей (флекая/вщсмикування) на зовнiшнi подразники, для верифкаци хронiчного больового синдрому. Ключовим моментом е суттева рiзниця мiж станом розгальмування сегментарного (чи полюегментарного) спинномозкового апарату тсля травми СМ i дефiцитом проведення збудження по висхщних системах екстероцепцií, ушкоджених
при спшальнш травмi. 1ншими словами, пiдвищення активност сегментарних екстероцептивних рефлек-сiв не завжди означав тдвищення екстероцепцií як функци нервовоí системи загалом. У багатьох потер-пiлих пiсля стнально'|' травми ця парадоксальнiсть проявлялася появою хронiчного болю у кiнцiвках на ™ зниження чи вiдсутностi чутливост у цих самих дтянках тiла до гострих больових подразниюв. Хронiчний бiль у людини визначають швидше не тес-туванням екстероцептивного апарату, а реестрашею суб'ективного стану.
З огляду на це, отримаш нами даш свiдчать, що використаний класичний протокол тесту фон Фрея неадекватний для верифкаци больового синдрому при ЛПП: по-перше, у щурiв на моделi ОПП механiчну алодишю виявляли не в уах тварин [24]; по-друге, ви-явлення мехашчно' алодинií на основi частоти вщсми-кування кiнцiвки, коли и рухливють значно обмежена, утруднена (через 3-13 тиж ПФ З1К у дослщжуваних тварин менше 1 бала за шкалою ВВВ). Отже, при ЛПП уточнення критер^ позитивно' вщпов^ тесту фон Фрея конче необхщне [24, 25].
£ шший, на нашу думку, досить адекватний показ-ник тяжкого больового синдрому в експерименталь-них умовах: аутофапя денервовано' кшщвки. Частота цього феномену в ЗКК при ОПП у щурiв становила 10% [26], 22—42% [27, з посиланням на шших авто-рiв], 40% [28], у мавп — 69% [26, з посиланням на шших авторiв]. Дивним е заявлений авторами варiант латералiзацií цього явища: аутофапю виявляли пере-важно в ЗКК i лише у поодиноких тварин — у З1К [26]. Автори вважають цей феномен ознакою дизестезií. Проте, за умови однаково! частоти дизестезií у З1К i ЗКК [26], ця латералiзацiя потребуе адекватного пояснення. Слщ припустити, що аутофапя може бути наслщком не лише репонарного больового синдрому, а й глибокоТ гiпестезií та дистрофи денервованоí кiнцiвки, викривлення харчово! поведiнки тварини при виразкуваннi шюри. Проте, це може бути реалю-тичним лише в З1К.
За нашими даними, аутофапю З1К виявляли у вщ-даленому перiодi сп^льно! травми, починаючи з 3-го мюяця пiсля ЛПП майже у 15% оперованих тварин, частше — зршого вiку. У бiльшостi випадкiв аутофаги передував тривалий (через 4-5 тиж тсля ЛПП) перюд глибоких дистрофiчних змiн, пiд час якого кшшвка набрякла, шкiра синюшна, iнколи з виразкуванням, аутоампуташею фаланг. Функцiональний стан у таких тварин характеризувався глибоким парезом (менше 2-3 балiв за шкалою ВВВ), вираженою спастичшстю, контрактурою колшного та гомтковостопного суг-лобiв (4 бали за шкалою Ashworth).
Протягом 10 рокiв використання моделi ЛПП ми не спостерiгали аутофаги ЗКК. Це дозволяе припустити, що тяжкий хрошчний больовий синдром при ЛПП ви-никае не менш шж у 15% спостережень, е реГюнарним з епщентром в дтянц З1К.
Отже, практично в уах тварин тсля ОПП виявляли сегментарну та полюегментарну дизрефлексiю у виглядi пiдвищення простих рефлекторних рухових вщповщей на ноцицептивнi та звичайш екстероцеп-тивнi подразники. Проте, таку дизрефлекаю не слiд ототожнювати з хрошчним больовим синдромом, найбiльш надшним корелятом якого при спiналь-
нш TpaBMi е, як i у людини, аутологiчна активнiсть тварин, спрямована на щентиф^ащю та усунення вогнища репонарного болю. Ймовiрно, за легкого та середньо! тяжкостi больового синдрому це проявляеться змiною поведiнки тварин, тдвищеною увагою до вогнища болю, проте, апарат об'ективноТ iдентифiкацií такоТ девiацiТ поведiнки не розроблений. Тяжкий больовий синдром, на нашу думку, можна щентифкувати за наявност аутофагiчноТ поведшки чи доконаноТ аутофагiТ з передвюниками у виглядi дистрофiчних змiн юнщвки, що виникають вже з 2-го мюяця пiсля ЛПП.
Висновки.
З огляду на техшчну простоту, вщтворювашсть, адекватнiсть вимогам тканинноТ iнженерiТ, оптимiзова-ний нами варiант моделi ОПП забезпечуе максимальне наближення посттравматичного дефщиту функци З1К до ознак, характерних для повного переачення СМ на аналопчному рiвнi, дозволяе моделювати притаманш спiнальнiй травмi ускладнення у виглядi синдрому спастичностi та хронiчного нейропатичного болю.
Основними недолками моделi е вщсутшсть прямоТ вiдповiдностi реальним кл^чним умовам (синдром Броун-Секара рiдко виявляють при спiнальнiй трав-мi), а також неможливють виключення всiх шляхiв передачi супраспiнальних впливiв на популящю мотонейронiв З1К, отже, вiдновлення функци З1К е наслiдком не лише росту аксошв крiзь зону ЛПП [23], що утруднюе верифiкацiю механiзмiв позитивного впливу на перебiг стнальноТ травми того чи шшого нейрошженерного засобу.
Дослiдницький апарат сучасноТ медичноТ науки включае два iнструменти: а) штегральне, або цтю-не, моделювання — максимально точне вщтворення патолопчного процесу на модельних органiзмах; б) преферентне, або виокремлююче, моделювання — максимальне вщтворення виокремлених, найбiльш важливих патофiзiологiчних складових патолопч-ного процесу, для Тх ефективного вивчення та шве-лювання. Перший варiант важливий для вивчення ефективносп нових засобiв лiкування захворювань на преклiнiчному етат, другий — важливий з пато-фiзiологiчноТ точки зору: одночасне вщтворення всiх елементiв патогенезу захворювання у межах одшеТ моделi унеможливлюе задовтьне Тх дослiдження, оцiнку Тх патофiзiологiчноТ ролi. На нашу думку, яюсть експериментальноТ моделi — це вщносний показник, що визначаеться рiвнем та повнотою поеднання за-значених методичних пiдходiв.
Список лiтератури
1. Модель переачення половини поперечника спинного мозку. Частина I. Техшчш, патоморфолопчш та клшко-експериментальнi особливостi / B.I. Цимбалюк, В.В. Медведев, В.М. Семенова, Н.Я. Гридша, Ю.Ю. Сенчик, О.В. Величко, В.В. Васлович // Укр. нейрохiрург. журн. - 2016.
— №2. - С.18-27.
2. Maynard F.M. Epidemiology of spasticity following traumatic spinal cord injury / F.M. Maynard, R.S. Karunas, W.P. Waring // Arch. Phys. Med. Rehabil. — 1990. — V.71, N8.
— P.566-569.
3. Spasticity, an impairment that is poorly defined and poorly measured / S. Malhotra, A.D. Pandyan, C.R. Day, P.W. Jones, H. Hermens // Clin. Rehabil. — 2009. — V.23, N7.
— P.651-658.
4. Longitudinal changes in medical complications in adults with
pediatric-onset spinal cord injury / M. Hwang, K. Zebracki, K.M. Chlan, L.C. Vogel // J. Spinal Cord Med. - 2014. - V.37, N2. - P.171-178.
5. Schottler J. Spinal cord injuries in young children: a review of children injured at 5 years of age and younger/ J. Schottler, L.C. Vogel, P. Sturm // Dev. Med. Child. Neurol. - 2012.
- V.54, N12. - P.1138-1143.
6. Incidence and predictors of contracture after spinal cord injury - a prospective cohort study / J. Diong, L.A. Harvey, L.K. Kwah, J. Eyles, M.J. Ling, M. Ben, R.D. Herbert // Spinal Cord. - 2012. - V.50, N8. - P.579-584.
7. Цимбалюк B.I. Шкали в нeйpохipуpгN: навч. поабник / B.I.
Цимбалюк, T.I. neTpiB. - К.: Задруга, 2015. - 236 с.
8. Бадалян Л.О. Клиническая электронейромиография: руководство для врачей / Л.О. Бадалян, И.А. Скворцов.
- М.: Медицина, 1986. - 368 с.
9. Whelan P.J. Electromyogram recordings from freely moving animals / P.J. Whelan // Methods. - 2003. - V.30, N2.
- P.127-141.
10. Electromyographic activity associated with spontaneous functional recovery after spinal cord injury in rats / S. Kaegi, M.E. Schwab, V. Dietz, K. Fouad // Eur. J. Neurosci. - 2001.
- V.16, N2. - P.249-258.
11. Электромиография в диагностике нервно-мышечных заболеваний / Б.М. Гехт, Л.Ф. Касаткина, М.И. Самойлов, А.Г. Санадзе. — Таганрог: Изд-во ТРТУ, 1997. — 370 с.
12. Минасов Б.Ш. Морфологический аспект адаптации скелетных мышц при травме позвоночника и спинного мозга: Материалы VI Конгр. междунар. ассоц. морфологов / Б.Ш. Минасов, А.Р. Батыршин, Г.Ф. Батыршина // Морфология. - 2002. - Т.121, №2-3. - С.104
13. The injured spinal cord spontaneously forms a new intraspinal circuit in adult rats / F.M. Bareyre, M. Kerschensteiner, O. Raineteau, T.C. Mettenleiter, O. Weinmann, M.E. Schwab // Nat. Neurosci. - 2004. - V.7, N3. - P.269-277.
14. Nielsen J.B. The spinal pathophysiology of spasticity - from a basic science point of view / J.B. Nielsen, C. Crone, H. Hultborn // Acta Physiol. (Oxf.). - 2007. - V.189, N2.
- P.171-180.
15. Clinical scales for the assessment of spasticity, associated phenomena, and function: a systematic review of the literature / T. Platz, C. Eickhof, G. Nuyens, P. Vuadens // Disabil. Rehabil. - 2005. - V.27, N1-2. - P.7-18.
16. The inter rater reliability of the original and of the modified Ashworth scale for the assessment of spasticity in patients with spinal cord injury / B.M. Haas, E. Bergstrom, A. Jamous, A. Bennie // Spinal Cord. - 1996. - V.34, N9.
- P.560-564.
17. Blackburn M. Reliability of measurements obtained with the modified Ashworth scale in the lower extremities of people with stroke / M. Blackburn, P. van Vliet, S.P. Mockett // Phys. Ther. - 2002. - V.82, N1. - P.25-34.
18. Decreased dynorphin A (1-17) in the spinal cord of spastic rats after the compressive injury / H.W. Dong, L.H. Wang, M. Zhang, J.S. Han // Brain Res. Bull. - 2005. - V.67, N3.
- P.189-195.
19. Consistent repeated M- and H-wave recording in the hind limb of rats / K.D. Cliffer, J.R. Tonra, S.R. Carson, H.E. Radley, C. Cavnor, R.M. Lindsay, S.C. Bodine, P.S. DiStefano // Muscle Nerve. -1998. - V.21, N11. - P.1405-1413.
20. Christensen M.D. Chronic central pain after spinal cord injury / M.D. Christensen, C. Hulsebosch // J. Neurotrauma. - 1997.
- V.14, N8. - P.517-537.
21. Phenotypes and predictors of pain following traumatic spinal cord injury: a prospective study / N.B. Finnerup, C. Norrbrink, K. Trok, F. Piehl, I.L. Johannesen, J.C. S0rensen, T.S. Jensen, L. Werhagen // J. Pain. - 2014. - V.15, N1. - P.40-48.
22. Mental health and risk of secondary medical complications in adults with pediatric-onset spinal cord injury / A.M. January, K. Zebracki, K.M. Chlan, L.C. Vogel // Top Spinal Cord Inj. Rehabil. - 2014. - V.20, N1. - P.1-12.
23. Цымбалюк В.И. Спинной мозг. Элегия надежды: монография / В.И. Цымбалюк, В.В. Медведев. - Винница: Нова Книга, 2010. - 944 с.
24. Strain and model differences in behavioral outcomes after spinal cord injury in rat / C.D. Mills, B.C. Hains, K.M. Johnson, C.E. Hulsebosch // J. Neurotrauma. - 2001. - V.18, N8.
- P.743-756.
25. Methods for behavioral testing of spinal cord injured rats / J. Sedy, L. Urdzikova, P. Jendelova, E. Sykova // Neurosci. Biobehav. Rev. - 2008. - V.32, N3. - P.550-580.
26. Mechanical and thermal allodynia in chronic central pain following spinal cord injury / M.D. Christensen, A.W. Everhart, J.T. Pickelman, C.E. Hulsebosch // Pain. - 1996. - V.68, N1. - P.97-107.
27. Vierck C.J. Evaluation of lateral spinal hemisection as a preclinical model of spinal cord injury pain / C.J. Vierck, R.L. Cannon, A.J. Acosta-Rua // Exp. Brain Res. - 2013. - V.228, N3. - P.305-312.
28. Salmon fibrin treatment of spinal cord injury promotes functional recovery and density of serotonergic innervation / K.G. Sharp, A.R. Dickson, S.A. Marchenko, K.M. Yee, P.N. Emery, I. Laidmae, R. Uibo, E.S. Sawyer, O. Steward, L.A. Flanagan // Exp. Neurol. - 2012. - V.235, N1. - P.345-356.
References
1. Tsymbaliuk VI, Medvediev VV, Semenova VM, Grydina NYa, Senchyk YuYu, Velychko OM, Dychko SM, Vaslovych VV. The model of lateral spinal cord hemisection. Part I. The technical, pathomorphological, clinical and experimental peculiarities. Ukrainian Neurosurgical Journal. 2016;(2):18-27. http://theunj.org/article/view/72605
2. Maynard FM, Karunas RS, Waring WP. Epidemiology of spasticity following traumatic spinal cord injury. Arch Phys Med Rehabil. 1990;71(8):566-9. PMID:2369291.
3. Malhotra S, Pandyan AD, Day CR, Jones PW, Hermens H. Spasticity, an impairment that is poorly defined and poorly measured. Clin Rehabil. 2009;23(7):651-8. doi:10.1177/026 9215508101747. PMID:19470550.
4. Hwang M, Zebracki K, Chlan KM, Vogel LC. Longitudinal changes in medical complications in adults with pediatric-onset spinal cord injury. J Spinal Cord Med. 2014;37(2):171-8. doi:10.1179/2045772313Y.0000000150. PMID:24090490.
5. Schottler J, Vogel LC, Sturm P. Spinal cord injuries in young children: a review of children injured at 5 years of age and younger. Dev Med Child Neurol. 2012;54(12):1138-43. doi:10.1111/j.1469-8749.2012.04411.x. PMID:22998495.
6. Diong J, Harvey LA, Kwah LK, Eyles J, Ling MJ, Ben M, Herbert RD Incidence and predictors of contracture after spinal cord injury - a prospective cohort study. Spinal Cord. 2012;50(8):579-84. doi:10.1038/sc.2012.25. PMID:22450888.
7. Tsymbaliuk VI, Petriv TI. Shkaly v neyrohirurgiyi [Scales in
neurosurgery]. Kyiv: Zadruga; 2015. Ukrainian.
8. Badalyan LO, Skvortsov IA. Klinicheskaya electroneyromiografiya [Clinical electroneuromyografy]. Moskow: Meditsina; 1986. Russian.
9. Whelan PJ. Electromyogram recordings from freely moving animals. Methods. 2003;30(2):127-41. doi:10.1016/S1046-2023(03)00074-4. PMID:12725779.
10. Kaegi S, Schwab ME, Dietz V, Fouad K. Electromyographic activity associated with spontaneous functional recovery after spinal cord injury in rats. Eur J Neurosci. 2001;16(2): 249-58. doi:10.1046/j.1460-9568.2002.02076.x. PMID:12169107.
11. Geht BM, Kasatkina LF, Samoylov MI, Sanadze AG. Electroneuromiografiya v diagnostike nervno-myshechnykh zabolevaniy [Electroneuromyography in diagnostics of neuro-muscular disease]. Taganrog: TRTU Publ. Office; 1997. Russian.
12. Minasov BSh, Batyrshyn AR, Batyrshyna GF. Morphologicheskiy aspect adaptaciyi skeletnykh myshts pri travme pozvonochnika I spinnogo mozga [Morphological aspect of the skeletal muscules adaptation after spinal cord injury]. Morfologia. 2002;121(2-3):104. Russian.
13. Bareyre FM, Kerschensteiner M, Raineteau O, Mettenleiter TC, Weinmann O, Schwab ME. The injured spinal cord spontaneously forms a new intraspinal circuit in adult rats. Nat Neurosci. 2004;7(3):269-77. doi:10.1038/nn1195. PMID:14966523.
14. Nielsen JB, Crone C, Hultborn H. The Spinal Pathophysiology of spasticity - from a basic science point of view. Acta Physiologica (Oxf). 2007;189(2):171-80. doi:10.1111/j.1748-1716.2006.01652.x. PMID:17250567.
15. Platz T, Eickhof C, Nuyens G, Vuadens P. Clinical scales
for the assessment of spasticity, associated phenomena, and function: a systematic review of the literature. Disabil Rehabil. 2005;27(1-2):7-18. PMID:15799141.
16. Haas BM, Bergstrom E, Jamous A, Bennie A. The inter rater reliability of the original and of the modified Ashworth scale for the assessment of spasticity in patients with spinal cord injury. Spinal Cord. 1996;34(9): 560-4. PMID:8883191.
17. Blackburn M, van Vliet P, Mockett SP. Reliability of measurements obtained with the modified Ashworth scale in the lower extremities of people with stroke. Phys Ther. 2002;82(1):25-34. PMID:11784275.
18. Dong HW, Wang LH, Zhang M, Han JS. Decreased dynorphin A (1-17) in the spinal cord of spastic rats after the compressive injury. Brain Res Bull. 2005;67(3):189-95. doi:10.1016/j.brai nresbull.2005.06.026. PMID: 16144654.
19. Cliffer KD, Tonra JR, Carson SR, Radley HE, Cavnor
C, Lindsay RM, Bodine SC, DiStefano PS. Consistent repeated M- and H-wave recording in the hind limb of rats. Muscle Nerve. 1998;21(11):1405-13. doi:10.1002/ (SICI)1097-4598(199811)21:11<1405::AID-MUS7>3.0.CO;2-
D. PMID:9771663.
20. Christensen MD, Hulsebosch C. Chronic central pain after spinal cord injury. J Neurotrauma. 1997;14(8):517-37; PMID:9300563.
21. Finnerup NB, Norrbrink C, Trok K, Piehl F, Johannesen IL, S0rensen JC, Jensen TS, Werhagen L. Phenotypes and predictors of pain following traumatic spinal cord injury: a prospective study. J Pain. 2014;15(1):40-8. doi:10.1016/ j.jpain.2013.09.008. PMID:24268112.
22. January AM, Zebracki K, Chlan KM, Vogel LC. Mental health and risk of secondary medical complications in adults with pediatric-onset spinal cord injury. Top Spinal Cord Inj Rehabil. 2014;20(1):1-12. doi:10.1310/sci2001-1. PMID:24574817.
23. Tsymbaliuk VI, Medvediev VV. Spinnoj mozg. Elegia nadezhdy [Spinal cord. Elegy of hope]. Vinnitsa: Nova Knyga; 2010. Russian.
24. Mills CD, Hains BC, Johnson KM, Hulsebosch CE. Strain and model differences in behavioral outcomes after spinal cord injury in rat. J Neurotrauma. 2001;18(8):743-56. doi:10.108 9/089771501316919111. PMID:11526981.
25. Sedy J, Urdzikova L, Jendelova P, Sykova E. Methods for behavioral testing of spinal cord injured rats. Neurosci Biobehav Rev. 2008;32(3):550-80. doi:10.1016/ j.neubiorev.2007.10.001. PMID:18036661.
26. Christensen MD, Everhart AW, Pickelman JT, Hulsebosch CE. Mechanical and thermal allodynia in chronic central pain following spinal cord injury. Pain. 1996;68(1):97-107. doi:10.1016/S0304-3959(96)03224-1. PMID:9252004.
27. Vierck CJ, Cannon RL, Acosta-Rua AJ. Evaluation of lateral spinal hemisection as a preclinical model of spinal cord injury pain. Exp Brain Res. 2013;228(3):305-12. doi:10.1007/ s00221-013-3563-8. PMID:23681298.
28. Sharp KG, Dickson AR, Marchenko SA, Yee KM, Emery PN, Laidmae I, Uibo R, Sawyer ES, Steward O, Flanagan LA. Salmon fibrin treatment of spinal cord injury promotes functional recovery and density of serotonergic innervation. Exp Neurol. 2012; 235(1):345-56. doi:10.1016/j.expneurol.2012.02.016; PMID:22414309.
