CC BY
93
УДК 618.39-085:616-008 DOI: 10.22141/2224-0721.7.79.2016.86415
КОРИТКО О.О.
Льв'вський нац1ональниймедичний унверситетiMeHiДанила Галицького, м. Льв'в, Украна
ВПЛИВ HAAMiPHOI МАСИ ПЛА ТА ОЖИРШНЯ НА ФЕРТИЛЬНЮТЬ i ВИНОШУВАННЯ ВАПТНОСП
Резюме. У лекцПрозглядаеться вплив ожирння вж1нокрепродуктивного в/куна загальносоматичн та ре-продуктивн1 проблеми, що призводить до зниження фертильност1. У ж1нок з ожир1нням пор1вняно з ж1нками з нормальною масою тла знижена як частота настання спонтанних ваптностей, так \ ефективнсть л1куван-ня безпл1ддя р1зними методами (стимуляция овуляцИ та ¡н.). Псля настання ваптност в ж1нок з ожир1нням пщвищен1 ризики природжених аномалй плода, макросомИ, мертвонародження, гестацйноI ппертензи, гестацйного цукрового диабету, передчасних полопв \ низки ¡нших ускладнень. Зниження маси тла позитивно впливае на менструальну функц1ю, п'щвищуе ймов1рнють зачаття \ народження здоровоI дитини, зменшуе ризик несприятливих результатов ваптност1. Ключовi слова: ожир1ння; репродуктивна функц1я; ваптнють; огляд
a ® Лекция
/Lecture/
International journal of endocrinology
Ваптшсть на тш надмiрно! маси тта та ожиршня асоцшована з низкою материнських i перинатальних ри-зиюв. Стушнь i частота цих ризиюв збтьшуються залежно вщ вираженост ожиршня. Зниження маси тла в жшок репродуктивного вiку, яю планують ваптшсть, i потен-цiйне зменшення цих ризиыв е важливими завданнями ендокринолопв i акушерiв-гiнекологiв.
Ожирiння характеризуеться надмiрним вмiстом в органiзмi жирово! тканини. 1ндекс маси тiла (1МТ) прямо корелюе з масою жирово! тканини i на сьогоднi використовуеться для диагностики ожирiння, при яко-му цей показник (поза ваптнютю) перевищуе 30 кг/м2. Жирова тканина — активний ендокринний орган. При надлишку жирово! тканини пщвищуеться рiвень лепти-ну та знижуеться рiвень адипонектину, що призводить до шсулшорезистентносп (1Р). Ожирiння також часто асоцiйоване з гiперандрогенемiею. Цi та iншi рiзноманiтнi гормональнi змiни стають причиною ановуляцй.
Досi не цтком з'ясовано, чи ожиршня саме по собi е чинником збтьшення ризику несприятливих результат ваптноста, чи сприяе розвитку iнших патологiчних станiв, що шдвищують цi ризики. Несприятливi резуль-тати ваптносл часто пов'язують iз порушеннями вугле-водного обмiну, що виявляються в значно! частини жшок з ожиршням. Проте у жiнок з ожиршням i нормальною толерантнiстю до глюкози вiрогiднiсть ускладненого перебiгу ваптносп залишаеться пiдвищеною. Вважаеть-
ся, що в патогенез залучеш pi3Hi мехашзми порушення регуляцй метаболiчних, судинних i прозапальних ефектiв жирово! тканини стосовно шших органiв i систем.
Це припущення пттверджуеться втомим фактом, що частота деяких ускладнень вагiтностi збтьшуеться при прогресуваннi ожирiння.
Епiгенетичнi змши у вiдповiдь на пiдвищенi кон-центраци глюкози, лiпiдiв i прозапальних цитокЫв, що внутрiшньоутробно впливають на плщ, можуть призвести до транзиторних або перманентних змш метаболiчного програмування, i це проявлятиметься пiдвищеним ри-зиком рiзних захворювань упродовж усього подальшого життя.
Поширенiсть ожирiння серед жшок репродуктивного вшу зазнае змш у широкому дiапазонi залежно вщ використаного критерiю, особливостей дослiджувано!' популяци, однак чiтко втзначаеться збiльшення частки таких жшок втповтно до збтьшення частоти ожирiння в загальнiй популяци.
За даними дослщження NHANES (National Health and Nutrition Examination Survey), проведеного в 2011— 2012 рр., частка осiб з ожирiнням вюэм вiд 20 до 39 роыв становила 31 % (1МТ > 30 кг/м2); найбiльша поширенiсть була серед афроамериканок (56,6 %). Для порiвняння: в 1980 р. (ще до рутинного використання показника 1МТ) лише в 7 % жшок на першому пренатальному вiзитi вщзначалася маса тiла понад 95 кг.
© <^жнародний ендокринологiчний журнал», 2016 © «International Journal of Endocrinology», 2016
© Видавець Заславський О.Ю., 2016 © Publisher Zaslavsky O.Yu., 2016
Для кореспонденцп: Коритко О.О., Львiвський нацюнальний медичний унiверситет iMeHi Данила Галицького, вул. Пекарська, 69, м. Львiв, 79010, Украина; e-mail: endocr@i.ua
For correspondence: O. torytko, Danylo Halytskyi Lviv National Medical University, Pekarska st., 69, Lviv, 79010, Ukraine; e-mail: endocr@i.ua
iE!
Лекция /Lecture/
Оцшюючи вплив ожиршня на фертильнiсть, слiд шд-креслити, що ожирiння часто поеднуеться i3 синдромом полiкiстозних яечниив (СПКЯ), якому притаманна ано-вуляцгя. При СПКЯ одним з основних патогенетичних механiзмiв е IP. Вважаеться, що гiперiнсулiнемiя у вщпо-вiдь порушуе нормальний фолiкулогенез. Вiдновлення овуляцй', що спостер!гаеться в жшок i3 СПКЯ на тш зни-ження маси тта i лiкування метформiном, пiдтверджуе цю концепцiю. Проте навiть за вщсутносп СПКЯ у жшок з ожиршням залишаються проблеми фертильностi. Час до настання ваптносл збтьшуеться пропорцiйно збть-шенню маси тта.
Несприятливi чинники, пов'язанi з ожирiнням, при-зводять до порушення овар!ально! функцй' i знижують яисть ооцитiв, крiм того, можливий негативний вплив на рецепторний апарат ендометрш. Деякi дослiдження продемонстрували, що зменшення маси тiла сприяе покращанню гормональних змiн i фертильност у жшок з ожирiнням. Однак потрiбнi велик! рандомiзованi до-слщження, щоб пщтвердити ц попереднi спостереження.
У жшок з ожиршням ризик невдач у процеш лкування безплщдя за допомогою допом1жних репродуктивних тех-нологш вищий пор!вняно з жшками з нормальною масою тта. У багатьох дослтженнях зниження ефективносп лкування безплщдя було асоцшоване з нижчою ктьюстю i яистю отриманих ооцилв, а також !з низькою яистю ембрюшв. В шших дослщженнях було показано, що при однакових показниках частоти настання ктшчно! ваптносл та живонароджених дггей женкам з ожиршням потр!бш бтьш висок! дози гонадотрошшв для стимуляцй' овуляцй' пор!вняно з жшками з нормальною масою тта.
У метаанал!з! 33 дослщжень, що включали майже 48 тис. лшувальних цикшв екстракорпорального за-плщнення (ICSI — IntraCytoplasmic Sperm Injection, буквально — введення сперматозоида в цитоплазму, штрацитоплазматична ш'екщя сперматозоида) !з викори-станням власних ооцилв, у жшок з 1МТ > 25 кг/м2 пор!в-няно з женками з 1МТ < 25 кг/м2 вщзначалися невелике, але статистично значуще зниження частоти настання ктшчно! ваптносл (ВР = 0,90) i живонароджених дггей (RR = 0,84) i значне тдвищення ризику раншх втрат ваптносл (ВР = 1,31).
За даними огляду результапв лшувальних цикл!в допом!жних репродуктивних технологш у жшок !з ви-користанням донорських яйцекллин, частота настання ктшчно! ваптносл в рецишенлв з ожиршням не в!др!з-нялася в!д аналопчного показника в жшок !з нормальною масою лла.
Це шдкреслюе той факт, що асоцшоване з ожиршням зниження фертильносп пов'язане (принаймш частково) з! зниженням якосп ооцилв. Однак проведен! досль дження здебтьшого носили ретроспективний характер, в!др!знялися за критер!ями вщбору пащенлв i не мютили шформаци про важлив! додатков! чинники (наприклад, чолов!чий чинник безплщдя, палшня, розподл пщшыр-но-жирово! китковини або супутш ендокринопатй'), що також могли негативно вплинути на фертильнють.
Зниження маси тта перед зачаттям покращуе результата ваптностей у жшок з ожиршням, яи проходять
лiкування безплiддя в циклах екстракорпорального заплiднення.
У жшок з ожиршням пщвищений ризик раннiх втрат вагiтностi. У систематичному оглядi шести дослщжень за участю 3800 жшок з ожиршням, 3792 — iз надмiрною масою тiла (1МТ 25-29 кг/м2) i 17 146 — з 1МТ < 25 кг/м2 частка жшок з одним викиднем i бiльше (пiсля спонтанного зачаття) становила 16,6 % серед жшок з ожирiнням, 11,8 % — iз надмiрною масою лла i 10,7 % — iз нормальною масою тiла. Ризик раншх втрат вагiтностi був тдвищений у жшок з ожиршням (ВР 1,31, 95% Д1 1,18-1,46) i надмiрною масою тiла (ВР 1,11, 95% Д1 1,00-1,24) порiвняно з женками з нормальною масою лла. У мета-аналiзi 12 дослщжень у жшок з 1МТ > 30 кг/м2 порiвняно з жшками з 1МТ < 25 кг/м2 вщзначалося пiдвищення ризику викидшв на раннiх термiнах (ВР 1,89, 95% Д1 1,14-3,13) незалежно вщ способу зачаття — природного або за допомогою допомiжних репродуктивних техноло-гiй. Вiдмiнностi в дизайнi i характеристиках дослiджень лiмiтують однозначнiсть цих висновыв.
Можливо, причиною високо! частоти раншх втрат вагггностей е гiперiнсулiнемiя, що асоцiюeться з 1Р, iзо-льованою або на тлi СПКЯ. Несприятливi гормональнi чинники призводять до попршення рецепторно! чутли-востi ендометрш i завершення вагiтностей.
За даними рiзних дослiджень, у жiнок iз СПКЯ частота спонтанних абортiв була на 20-40 % вищою, шж у загальнiй популяци, i становила 62-73 %, якщо пацieнтки на етат прегравщарно! пiдготовки не отри-мували метформiн, i знижувалася до 9-36 % за умов прийому метформшу.
На сьогодш не проведено рандомiзованих до-слiджень, що б ощнювали вплив зниження маси лла на частоту раннiх втрат ваптностей. Проте обсервацшш дослiдження показали полшшення результатiв ваглно-стей пiсля програм зниження маси тiла.
Вiдомо, що ожиршня сприяе шдвищенню частоти цукрового дiабету (ЦД) 2-го типу, а порушення вуглевод-ного обмiну часто обтяжують переб^ вагiтностi в жшок з ожиршням. Крiм того, результати рiзних дослiджень однозначно свiдчать про пщвищення поширеностi ге-стацiйного цукрового даабету (ГЦД) у жшок з ожиршням порiвняно iз загальною популящею аналогiчного вiку (6-12 i 2-4 % вщповщно). Частота ГЦД пщвищуеться на 0,92 % на кожний 1 кг/м2 понад щеальну масу тта. Шсля пологiв вуглеводний обмш може нормалiзуватися; у жшок з ожиршням персистування ЦД у тсляполого-вому перiодi вiдзначаeться вдвiчi часлше, нiж у жшок iз нормальною масою тта.
Скриншг ГЦД зазвичай проводять на 22-24-му тижнi ваптносл, однак за наявностi чинникiв ризику ЦД (виражене ожиршня, ГЦД або народження дггей iз великою масою в анамнез^ глюкозургя, СПКЯ, родичi першо! лiнií з ЦД та ш.) слiд проводити пероральний глюкозотолерантний тест уже в першому тримес^ вагiтностi.
Зниження маси тiла зменшуе ризик розвитку ЦД 2-го типу i ГЦД. З iншого боку, збтьшення маси лла з 18 роив до першо! ваптносл, у перюд мiж вагiтностями або над-
Лекция /Lecture/
iEJ
мiрне збтьшення маси тта в першiй половинi ваптносл пiдвищуе ризик розвитку ГЦД.
Маса тта та 1МТ матерi — незалежш чинники ризику розвитку прееклампси та гестацiйно! гiпертензií. За да-ними систематичного огляду 13 когортних дослтжень iз залученням майже 1,4 млн жшок було показано, що ризик прееклампси збтьшуеться вдвiчi на кожш 5—7 кг/ м2 понад щеальний 1МТ. Ця тенденция збериалася навiть у тих випадках, коли з аналiзу були виключенi жшки зi стiйкою гiпертензiею i ЦД або тсля коригування да-них за шшими супутнiми захворюваннями. Результати когортних дослщжень продемонстрували зниження ризику прееклампси шсля зменшення маси тта.
Ожирiння збiльшуе ризик передчасних полопв, як спонтанних, так i за медичними показаннями, насам-перед за рахунок гiпертензií, прееклампси та порушень вуглеводного обмiну. У патогенезi передчасних полопв розглядають участь васкулярних i прозапальних чин-никiв. У систематичному оглядi було продемонстрова-но, що при надлишку маси тiла й ожиршш вiдносний ризик передчасних полопв становив 1,30, 95% Д1 1,23—1,37 (порiвняно з жiнками з нормальною масою тта), i зростав при збiльшеннi 1МТ.
Частота спонтанних полопв у термЩ вагiтностi 37— 40 тижшв не вiдрiзнялася мiж групами. У популяцiйному когортному дослiдженнi результат понад 1,5 млн од-ноплтних вагiтностей було пiдтверджено, що надлишок маси тiла й ожирiння матерi значно пiдвищують ризик iндукованого передчасного розродження за медичними показаннями. Крiм того, була виявлена кореляцiя мiж ступенем ожирiння i спонтанними передчасними пологами на термiнi 22—27 тижшв вагггносп (але не в бтьш пiзнi термiни).
Останнiм часом все бтьше повiдомляють про асоща-цiю ожирiння i переношування ваптностг У чотирьох великих популяцiйних когортних дослщженнях було показано, що ризик переношування ваптносп в жшок з ожиршням збiльшений в 1,2—1,7 раза. Передбачаеть-ся, що гормональш порушення при ожиршш можуть уповiльнювати пусковi механiзми пологово! дiяльностi.
Серед жшок з ожиршням втзначаеться пiдвищення частоти ваптностей дизиготними (але не монозигот-ними) двiйнятами. Пiд час мультицентрового перинатального проекту при анал1з1 51 783 ваптностей (561 двшнята) втзначалася частота дизиготних близнюкiв (двшнята) 1,1 i 0,5 % — при 1МТ > 30 i < 25 кг/м2 вщ-повщно. Цi данi були отриманi з 12 госштал1в США до широкого повсюдного використання шдукцп ову-ляци. Багатоплiдна вагiтнiсть може погiршити прогноз у жшок з ожиршням, яы мають i без того висоы ризики ускладнень вагiтностi.
У жшок з ожиршням вщзначаеться пiдвищення в 1,2—1,9 раза ризику шфекци сечовивтних шляхiв.
Ожирiння матерi призводить до деякого збтьшення абсолютного ризику природжених аномалiй плода, i цей ризик шдвищуеться пропорцiйно до ступеню ожиршня. Патогенез цих порушень юнця не з'ясований, але пере-дбачаеться зв'язок iз метаболiчними та гормональними розладами — насамперед iз гiперiнсулiнемiею.
У систематичному оглядi та метааналГзГ обсерва-цiйних дослщжень вказувалося, що порiвняно з матерями з нормальною масою тта в матерiв з ожиршням пщвищений ризик розвитку дефеклв нервово! трубки (ВР 1,87, 95% Д1 1,62-2,15), spina bifida (ВР 2,24, 95% Д1 1,86-2,69), серцево-судинних аномалш (ВР 1,30, 95% Д1 1,12-1,51), дефектiв перегородки (ВР 1,20, 95% Д1 1,09-1,31), розщеплювання губи i верхнього пщнебш-ня (ВР 1,20, 95% Д1 1,03-1,40), аноректально! атрезГ! (ВР 1,48, 95% Д1 1,12-1,97), пдроцефалп (ВР 1,68, 95% Д1 1,19-2,36) i аномалш кшщвок (ВР 1,34; 95% Д1 1,03-1,73). Навпаки, ризик народження дитини з га-строшизисом у матерiв з ожиршням значно знижений (ВР 0,17; 95% Д1 0,10-0,30).
За даними шшого метааналiзу (12 дослiджень, когортних або методом «випадок — контроль»), втносний ризик дефектiв нервово! трубки був шдвищений при надлишку маси тта до 1,22 (95% Д1 0,99-1,49), при ожиршш — до 1,70 (95% Д1 1,34-2,15) i вираженому ожирш-ш — до 3,11 (95% Д1 1,75-5,46). Важливо вiдзначити, що в жшок з ожиршням не спостериалося зниження частоти дефеклв нервово! трубки на rai прийому стандартних доз фолiево! кислоти, що припускае шшГ механiзми форму-вання цих аномалш при ожиршш.
У недавньому систематичному огляд та метааналiзi 14 когортних i методом «випадок — контроль» дослтжень було виявлено, що збтьшення 1МТ матерi асоцiйоване з тдвищенням ризику природжених дефектiв серця: об'еднаний ризик ушх дефектiв для жшок Гз помГрним (30,1-34,9 або 30,1-39,9 кг/м2) i вираженим ожиршням (> 40,0 кг/м2) становив 1,12 (95% Д1 1,04-1,20) i 1,38 (95% Д1 1,20-1,59) вщповтно.
У цих даних вщмГчаеться низка обмежень, а саме у ж1-нок з ожиршням значно ускладнена пренатальна ультра-звукова дГагностика внутршньоутробних аномалш, що призводить до бтьш тзньо! дГагностики та нижчо! частоти переривання ваптностей за медичними показаннями. У багатьох дослщженнях з аналГзу не виключалися жшки з прегестацшним ЦД, що е додатковим чинником ризику природжених аномалш, i це могло вплинути на отримаш висновки. Критерй ожиршня та методи його дГагностики також втрГзнялися в дослтженнях.
Систематичний огляд i метааналГз 44 когортних дослтжень продемонстрували, що навгть помГрне птви-щення 1МТ матерГ призводить до збтьшення ризику внутршньоутробно! загибелГ плоду, мертвонародження i смертност новонароджених. На кожш 5 кг/м2 понад Гдеальний 1МТ матерГ тдвищувався втносний ризик: внутршньоутробно! загибелГ — 1,21 (95% Д1 1,09-1,35; 7 дослщжень); мертвонародження — 1,24 (95% Д1 1,18-1,30; 18 дослщжень); перинатально! смертност — 1,16 (95% Д1 1,00-1,35; 11 дослщжень); неонатально! загибелГ — 1,15 (95% Д1 1,07-1,23; 12 дослтжень); смертност новонароджених — 1,18 (95% Д1 1,09-1,28; 4 дослщження). Аб-солютний ризик на 10 тис. ваптностей у жГнок з 1МТ 20, 25 i 30 кг/м2 становив: внутршньоутробно! загибелГ — 76, 82, 102 випадки вщповщно; мертвонароджень — 40, 48, 59 випадюв вщповщно; перинатально! смертност — 66, 73, 86 випадюв вщповщно; неонатально! смертност — 20, 21,
ÏEJ
Лекция /Lecture/
24 випадки вщповщно; смертностi новонароджених — 33, 37, 43 випадки вщповщно.
Зазвичай жшки з ожирiнням частiше страждають вщ ЦД i артерiально! гшертензй порiвняно з женками з нормальною масою тта, що може бути одним iз пояснень перинатально! смертность Однак цей ризик збертаеться навиъ при задовiльному контролi зазначених порушень. Потенцiйнi механiзми формування цих явищ можуть мiстити метаболiчнi наслiдки ожиршня (гiперлiпiдемiя зi зниженням продукци простацикшшв), зменшення рухливостi плода та перюди транзиторно! гшоксй.
Як ожирiння жшки до ваптноста, так i надмiрне збть-шення маси тта пщ час вагiтностi е чинниками формування макросоми (тобто формування бтьшого для свого гестацiйного вiку плода (маса > 4 кг i довжина > 54 см до моменту народження)). Багато дослiджень показали лшшну кореляцiю мiж 1МТ матерi до вагiтностi та масою новонародженого. У матерiв з ожирiнням вщзначаеться бiльш висока частота макросоми, i цей взаемозв'язок не залежить вщ частоти ГЦД у жшок з ожиршням.
Макросоми притаманнi два потенцшш ускладнення: дистоцгя плечикiв i бтьш висока схильнiсть до розвитку ожиршня в подальшому жигтi. Данi проспективних ко-гортних дослiджень показали, що при нормалiзацi! маси тiла в жшки з ожиршням знижуеться ризик народження великого плода. У популяцшних когортних дослщжен-нях було продемонстровано, що в жшок з ожиршням в анамнезi зниження 1МТ на 2 кг/м2 перед зачаттям сприяе зменшенню ризику народження велико! дитини порiвняно з женками, у яких пщтримуеться високий 1МТ (ВР 0,61, 95% Д1 0,52-0,73).
У популяцiйному дослщженш методом «випадок — контроль» була виявлена асощащя мiж 1Р матерi i частотою аутизму та шших розладав псиичного розвитку дией. Цi спостереження потребують подальших пщтверджень.
У недавньому метааналiзi обсервацiйних дослщжень був показаний взаемозв'язок мiж ожиршням матерi та пщвищенням ризику астми i бронхообструктивного синдрому в дггей (ВР 1,35, 95% Д1 1,08-1,68; 5 досль джень); наявнiсть астми в анамнезi матерi не впливала на цi показники. Можливi бюлопчш механiзми можуть активiзувати прозапальнi та iмунологiчнi чинники.
Курацiя жшок з ожиршням, яю планують вагiтнiсть, повинна проводитися з позицш мультидисциплшарно-го пщходу. Команда фахiвцiв мае включати терапевта, акушера-гiнеколога, ендокринолога, дieтолога, психотерапевта ^ можливо, iнших фахiвцiв. Перед зачаттям пацieнтцi з ожирiнням необидно провести обстеження для виключення ендокринних розладiв (гiпотиреозу, синдрому полшстозних яечниюв, гiперкортицизму та ш.). Крiм негативного впливу на репродуктивну функцiю, ожирiння може призводити до кардюваскулярних i це-реброваскулярних захворювань, ЦД 2-го типу, синдрому апное увi сш, остеоартритiв i деяких видiв раку. Тому обстеження може включати й iншi дослщження.
Тактика прегравщарно! пщготовки жiнок з ожиршням повинна включати:
— компенсацш/усунення ендокринних розладав (за !х наявностi);
— полiпшення чутливост до iнсулiну (при даагносто-ваних порушеннях вуглеводного обмiну);
— зниження маси тта;
— пiдтримання люте!ново! фази препаратами прогестерону.
Зниження маси тта на етапi планування вагiтностi не-обхщне для опташзацй репродуктивно! функци та полш-шення результат вагiтностей у жшок з ожиршням. При цьому цей процес позитивно позначаеться i на загально-соматичному здоров'!. Досягнення щеально! маси тта не завжди виявляеться реальною метою лкування.
Для вiдновлення регулярно! менструально! функци та овуляцй, а також для зниження ризиюв ускладнень вагiтностi здебiльшого досить знизити масу тла на 1015 % вщ початково! або зменшити 1МТ на 2-5 кг/м2 вiд початкових параметрiв.
Першою рекомендацieю при ожиршш е змiна способу харчування, бтьш рухливий спосiб життя та модифiкацiя поведiнкових реакцiй. Жодна д!ета не показала значущих переваг у ефективноста зниження маси т]ла, тому голов-ним е зменшення об'ему споживано! !ж1 i збiльшення фiзичних навантажень. Якщо впродовж трьох мiсяцiв на тш змiни способу життя не досягнуте зниження маси т]ла на 5 % вщ початкового значення, можна iнiцiювати медикаментозну терапiю.
Сучасш настанови з лiкування ожирiння акцентують: у пащентав iз надмiрною масою тла або ожирiнням, як1 вже мають асоцшоваш супутнi захворювання, медика-ментозна терапiя повинна розпочинатися одночасно з модифшащею способу життя. Дисфункцш яечник^в, безпл!ддя, гiперандрогенiю можна вважати розладами, асоцшованими з ожирiнням. Отже, при 1МТ > 25 кг/м2 у жшки з порушеннями менструально! ^або репродуктивно! функц1! доцтьно призначати препарати для зниження маси тта разом iз рекомендацiями зi змiни способу життя.
Практично вш препарати для медикаментозного лiку-вання ожиршня не використовуються п!д час ваптноста i застосовуються лише на еташ преграв!дарно! п]дготовки.
Рандомiзованi дослщження показали, що зниження маси тта на тш прийому орлiстату (шпбиору лiпази) було на 2 % бтьше, нiж на тлi прийому плацебо. Систематич-ний огляд i метааналiз 45 дослiджень iз залученням 7788 учасник^в показали бiльш виражене зниження маси тта на тт модифкаци способу життя i застосування орлiстату впродовж 12 мiсяцiв порiвняно зi змiною способу життя без прийому препарату: середне зниження маси тта становило 1,8 i 1,56 кг вщповщно. Оскiльки препарат перешкоджае всмоктуванню жирiв, фармакологiчний ефект залежить вщ наявностi жирiв у рацюш харчування. Пацieнткам на тлi прийому орлютату рекомендуеться дieта з !х низьким вмiстом для пiдвищення ефективно-стi лiкування та мiнiмiзацií побiчних ефектiв. Основнi побiчнi ефекти — це стеаторея, метеоризм, iмперативнi позиви на дефекацш.
Отже, ожирiння у жшок репродуктивного в^ асо-цшоване з низкою загальносоматичних i репродуктивних проблем, що призводить до зниження фертильностг Жи-рова тканина як мюце периферичного синтезу багатьох гормошв також активно бере участь у робоп судинно!
Лекция /Lecture/
iE!
системи i формуваннi iMyHHoi' вщповщ, тому !! надмiрний вмют супроводжуеться метаболiчними, гормональними, судинними i прозапальними порушеннями.
У жшок з ожиршням порiвняно з жшками з нормальною масою тла знижена як частота настання спонтанних ваптностей, так i ефективнiсть лiкування безплщдя р1зни-ми методами (стимуляц1я овуляци та ш.). Пiсля настання вагiтностi в жшок з ожир1нням пiдвищенi ризики природ-жених аномалiй плода, макросом!!, мертвонародження, гестацiйноi гiпертензi!, гестацiйного цукрового диабету, передчасних полог1в i низки шших ускладнень.
Зниження маси тла позитивно впливае на менструаль-ну функцш, пiдвищуе ймов1рн1сть зачаття i народження здорово! дитини, зменшуе ризик несприятливих резуль-татiв вагiтностi. Прийнятним параметром зниження маси тла на еташ прегравщарно! подготовки е 10 % в!д початко-во! маси тла, особливо у випадках вираженого ожиршня.
Список лггератури
1. American College of Obstetricians and Gynecologists. ACOG Committee opinion no. 549: obesity in pregnancy // Obstet. Gynecol. — 2013. — Vol. 121. — P. 213.
2. Owens L.A., O'Sullivan E.P., Kirwan B. et al. ATLANTIC DIP: the impact of obesity on pregnancy outcome in glucose-tolerant women //Diabetes Care. — 2010. — Vol. 33. — Р. 577.
3. Ramsay J.E., Ferrell W.R., Crawford L. et al. Maternal obesity is associated with dysregulation of metabolic, vascular, and inflammatory pathways // J. Clin. Endocrinol. Metab. — 2002. — Vol. 87. — P. 4231.
4. Marshall N.E., Guild C., Cheng Y.W. et al. Maternal superobesity and perinatal outcomes // Am. J. Obstet. Gynecol. — 2012. — Vol. 206. — P. 417.
5. Reynolds R.M., Allan K.M., Raja E.A. et al. Maternal obesity during pregnancy and premature mortality from cardiovascular event
in adult offspring: follow-up of 1323275 person years // BMJ. — 2013. — Vol. 347. — P. 4539.
6. Flegal K.M., Carroll M.D., Kit B.K., Ogden C.L. Prevalence of obesity and trends in the distribution of body mass index among US adults, 1999-2010// JAMA. — 2012. — Vol. 307. — P. 491.
7. Ogden C.L, Carroll M.D., Kit B.K., Flegal K.M. Prevalence of obesity among adults: United States, 2011-2012 // NCHS Data Brief. — 2013. — Vol. 1.
8. Thatcher S.S., Jackson E.M. Pregnancy outcome in infertile patients with polycystic ovary syndrome who were treated with metformin //Fertil. Steril. — 2006. — Vol. 85. — P. 1002.
9. Van der Steeg J.W., Steures P., Eijkemans M.J. et al. Obesity affects spontaneous pregnancy chances in subfertile, ovulatory women //Hum. Reprod. — 2008. — Vol. 23. — P. 324.
10. Kort J.D., Winget C., Kim S.H., Lathi R.B. A retrospective cohort study to evaluate the impact of meaningful weight loss on fertility outcomes in an overweight population with infertility//Fertil. Steril. — 2014. — Vol. 101. — P. 1400.
11. Souter I., Baltagi L.M., Kuleta D. et al. Women, weight, and fertility: the effect of body mass index on the outcome of superovulation/intrauterine insemination cycles // Fertil. Steril. — 2011. — Vol. 95. — P. 1042.
12. Hugues J.N. Impact of overweight on the outcome of ovarian stimulation // Bull. Acad. Natl Med. — 2008. — Vol. 192(4). — P. 661-670.
13. Rittenberg V., Seshadri S., Sunkara S.K. et al. Effect of body mass index on IVF treatment outcome: an updated systematic review and meta-analysis // Reprod. BioMed Online. — 2011. — Vol. 23. — P. 421.
14. Jungheim E.S., Schon S.B., Schulte M.B. et al. IVF outcomes in obese donor oocyte recipients: a systematic review and meta-analysis//Hum. Reprod. — 2013. — Vol. 28. — P. 2720.
OTpuMaHO 02.11.2016 ■
Корытко А.А.
Львовский национальный медицинский университет имени Данила Галицкого, г. Львов, Украина ВЛИЯНИЕ ИЗБЫТОЧНОЙ МАССЫ ТЕЛА И ОЖИРЕНИЯ НА ФЕРТИЛЬНОСТЬ И ВЫНАШИВАНИЕ БЕРЕМЕННОСТИ
Резюме. В лекции рассматривается влияние ожирения у женщин репродуктивного возраста на общесоматические и репродуктивные проблемы, что приводит к снижению фертильности. У женщин с ожирением в сравнении с женщинами с нормальной массой тела снижена как частота наступления спонтанных беременностей, так и эффективность лечения бесплодия разными методами (стимуляция овуляции и др.). После наступления беременности у женщин с ожирением повышены риски
врожденных аномалий плода, макросомии, мертворождения, гестационной гипертензии, гестационного сахарного диабета, преждевременных родов и ряда других осложнений. Снижение массы тела положительно влияет на менструальную функцию, повышает вероятность зачатия и рождения здорового ребенка, уменьшает риск неблагоприятных результатов беременности. Ключевые слова: ожирение; репродуктивная функция; беременность; обзор
Korytko О.О.
Lviv National Medical University named after Danylo Halytsky, Lviv, Ukraine
INFLUENCE OF OVERWEIGHT AND OBESITY ON REPRODUCTIVE HEALTH AND CARRYING OF A PREGNANCY
Abstract. The lecture considers the influence of obesity in women of reproductive age on somatic and reproductive problems that results in the decline of fertility. Women with obesity in comparison to the women with normal body weight have an increase in both frequency of spontaneous pregnancies and efficiency of treatment for sterility using different methods (stimulation of ovulation and other). After the occurrence of pregnancy in women with obesity, there is
an increase in the risks of congenital abnormalities, macrosomia, stillbirth, gestational hypertension, gestational diabetes, premature birth and a number of other complications. Weight loss has a positive effect on menstrual function, increases the probability of conception and birth of a healthy child, reduces the risk of adverse pregnancy outcomes.
Key words: obesity; reproductive function; pregnancy; review
