CC BY
21
liiC. I II ¡Ii' ВДНЗУ «Украгнсъка медична стожатолог1чна акадежШ»
УДК 615.015.5:547 587.834
Свсюкова В.Ю., Андреева 1.Д., Казм{рчук В.В.
ВИВЧЕННЯ М1СЦЕВ0П0ДРАЗНЮЮЧ01 ТА СЕНСИБ1Л13УЮЧ01 ДМ П0Х1ДНИХ 2Н-П1РАН0[2,3-С]П1РИДИН1В
ДУ «1нститут м1кробюлоги та ¡мунологи ¡м. 1.1. Мечникова АМН Украши» м. Харш, Украша
В експеримент{ на лабораторних тваринах вивчено мжцевоподразнюючу та сенсибш{зуючу дг'го пох{дних 2Н-трано[2,3-с]тридитв нового синтезу. Проведений пор{внялъний анал{з отриманих резулътат{в встановив повну в{дсуттсть мжцевоподразнюючог ди та мт{малът сенсибш{зуюч{ властивост{ у пох{дног 5-г{дроксиметил-2-{мто-8-метил-2Н-трано[2,3-с]тридин-3-Ы-арикарбоксам{д{в та довгв перспективтстъ подалъших фармакотоксиколог{чних досл{дженъ да-ног сполуки з метою створення на и основ{ протимшробного засобу з м1шмалъним алерг{зуючим ефектом.
Ключов1 слова: похщы 2/-/-гмрано[2,3-с]гмридишв, м1сцевоподразнююча д1я, сенсибт1зуюч1 властивосп
Вступ
Антибютикорезистентнють - глобальна проблема, яка в однаковш Mipi стосуеться ycix краш св1ту [2, 3, 15]. Надм1рне застосування антибютиш у багатьох розвинутих крашах та недостатня тривалють курсу лкування - у бщних у лицевому результат! створюють однакову за-грозу для людства в цтому [2, 5]. Багато великих вщкритпв, як1 зроблеш вченими-медиками за останн1 50 роюв, можуть втратити свое значения через розповсюдження антибютико-резистентносп [5]. ВсесвИ"нш консультативний орган з проблеми стшкосп до антибютиш рекомендуе гпдтримувати розробку терапевтич-них препарат1в з новими мехаызмами дм для лкування i контролю резистентних до традицшного лкування ¡нфекцш [15]. Перспек-тивними в плат пошуку високоактивних сполук з проти1\/пкробними властивостями е синтетичш noxiflHi 2/-/-шрано[2,3-с]шридишв та Тх гетеро-аналоги, як1 залишаються в наш час мало ви-вченими [9]. Попередыми власними дослщжен-нями [6, 14] доведено широкий спектр та висо-кий ступ1нь протим1кробноТ активносп похщних 2/-/-шрано[2,3-с]п1ридин1в та повтьне формуван-ня резистентносп до них грампозитивних, грам-негативних м1крооргашзм1в та гриб1в роду Candida.
Насьогодн1 проблема безпеки потенцшних лкарських засоб1в стае все бтьш актуальною [1, 4, 8]. Вщ поб1чних реакцш лкарських засоб1в та fx наслщш страждае 2 - 3 % загальноТ популяци людей [4, 8]. Бтьшють небажаних прояв1в лкар-ських препарат1в можна передбачити та попере-дити, виходячи з експериментальних доелн джень. Останн1 значною Mipoio дозволяють га-рантувати безпечнють клш1чних випробувань та наступного медичного застосування нових ль карських засоб1в [7].
Метою роботи стало визначення сенсибт1зуючоТ та м1сцевоподразнюючоТ дм похщних 2/-/-гНрано[2,3-с]гмридин1в в експериметч на лабораторних тваринах (мишах).
Дане дослщження мае зв'язок ¡з виконанням науково-дослщноТ роботи АМН 81/2008 - 2010,
№ держреестаци' 0108U001293 з бюджетним фн нансуванням та е фрагментом дослщжень з визначення безпечносп похщних 2Н-шрано[2,3-с]п1ридишв з метою подальшого створення на ïx ochobî протим1кробних лкарських засоб1в.
Матср1али i методи
Дослщження проведено вщповщно вимогам наказу МОЗ Украши № 944 вщ 14.12.2009 р. «Про затвердження Порядку проведения доюм-шчного вивчення лкарських засоб1в та експер-тизи матер1ал1в доклш1чного вивчення лкарсь-ких 3aco6iB» [12] та дшчим на тепер1шнш час методичним рекомендац1ям [7, 10, 13]. Дослн джено м1сцевоподразнюючу та сенсибт1зуючу дш нових х1м1чних сполук трьох найбтьш актив-них похщних 2/-/-п1рано[2,3-с]п1ридин1в: 2-N2-арил1мшо-3-Л/*-арилкарбоксамщо-8-метил-2/-/-шрано[2,3-с]п1ридин-5-т)-метилацетат1в (сполу-ка 5(7)), 5-гщроксиметил-2чмшо-8-метил-2/-/-шрано[2,3-с]п1ридин-3-Л/-арикарбоксамщ1в (спо-лука 1(1)), 2-Л/2-арил1мшо-5-гщроксиметил-8-метил-2/-/-п1рано[2,3-с]п1ридин-3-Л/ -арикарбоксамщ1в (сполука 2(5)).
М1сцевоподразнюючу та сенсибт1зуючу дш дослщжуваних похщних вивчали на 84 нелшш-них бтих мишах обох статей, масою тта 18-22 г, bîkom 2,0 - 2,5 мюяц1, що були отримаш з в1ва-piio ДУ «1нститут м1кробюлоги та ¡мунологП' ¡м. 1.1. Мечникова АМН Украши». Yci тварини, що брали участь в експериметт, були здоровими без будь яких ф1зюлопчних вщхилень. До початку експериметтв тварини утримувались на карантиш, знаходились на стандартному рацюш та в стабтьних умовах утримання: вщносна волопсть 50 - 60 %, температура повп"ря 18-20 °С, евпповий режим 12 С: 12 Т. У poöoTi з твари-нами керувалися директивою GEC № 609 вщ 24.11.1986 p. i наказом МОЗ Украши № 281 вщ 01.11.2000 р. Дослщження здшснювалося вщповщно принцитв Гельсшсько'Г деклараци, прийнято'| Генеральною асамблеею BcecBiTHboï медично'| асоц1ацП' (1964 - 2000 pp.), КонвенцП' Ради европи про права людини та бюмедицину (1997р.), вщповщних положень ВООЗ, М1жнародно'| ради медичних наукових това-
* Публ1кац1я мае зв'язок з ¡з виконанням науково-досл1дно1' роботи «Визначення xîmnhhx сполук з протимкробною активн1стю серед синтетичних пох1дних кумаринш та ïx гетероаналог1в для подальшого застосування в розробц1 нових лкарських засоб1в» АМН 81/2008-2010, КПКВ 6561040, № держреестаци 0108U001293 з бюджетним фЫансуванням.
Лктуи.п.н i проблемы сучасно!" медицины
риств, М1жнародного кодексу медично!' етики (1983 р.), Нацюнальних «Загальних етичних принцигпв дослщжень на тваринах» (Украша, 2001 р.), як1 узгоджеш з положениям «СвропейськоГ конвенци про захист хребетних тварин, як1 використовуються для експеримен-тальних та ¡нших наукових цтей» (Страсбург, 18.03.1986).
Для дослав використовувались послщовш дози, на порядок менш1, шжсередш летальш до-зи (ЛД50), а саме: 1/10 ЛД50, 1/100 ЛД50, 1/1000 ЛД50. Нашими попередшми дослщженнями ток-сичних ефект1в 2/-/-шрано[2,3-с]п1ридин1в вста-новлено, що LD50 сполуки 1(1) скпадае 937,5 мг/кг, сполуки 2(5) - 156,25 мг/кг та сполуки 5(7) - 625,0 мг/кг маси тта. У даному дослщженш сполука 5(7) використовувалась у дозах 62,5, 6,3 та 0,6 мг/кг маси тта тварин, сполука 1(1) - у дозах 93,8, 9,4 та 0,9 мг/кг та сполука 2(5) - у дозах 15,6, 1,6 та 0,2 мг/кг маси тта. Ктькють тварин у кожнш статистичнш rpyni складала 6 гол1в.
При визначенш м1сцевоподразнюючо'| дм noxi-дних 2/-/-nipaHO[2,3-c]nipnflHHÍB пщдослщним тваринам на поголену дтянку цшри право!' боков oï noBepxHi тулуба розм1ром 2,5 * 2,5 см на протяз1 7 д1б один раз на добу аплкували дослн джуваш сполуки у вищезазначених дозах. У якосп розчинника використовували
полтроптенглколь. М1сцевоподразнюючу дш оцшювали за результатами спостережень через 5, 15 хвилин, 1 годину пюля нанесення дослщжуваних речовин та протягом наступних 7 fl¡6. Наявнють у сполук подразнюючих властиво-стей визначали в1зуально. Враховували ступшь rinepeMiï та ознак дерматиту [11]. Ознаки по-верхневого дерматиту без утворення юрочок i тр1щин свщчили про слабку м1сцеву дш дослщжуваних сполук. Виражена
м1сцевоподразнююча д1я характеризувалася утворенням kip040k та такими реакц1ями на mícl(í введения як набряк, еритема, тр1щини, випадшня mepcTi, змша шгментаци' тощо. Сильна м1сцевоподразнююча д1я характеризувалася p¡3khm набряком та пперем1ею, утворенням геморапчних юрочок. При дослщженш мюцевоподразнюючо'Г дП' контролем служила аналопчна за розм1ром поголена дтянка цшри л1во'| боково'| noBepxHi тулуба тварин. За твари-нами спостер1гали на протяз1 всього термшу ек-сперименту.
Дослщження сенсибт1зуючо'|' дм похщних 2Н-nipaHO[2,3-c]nipnflHHÍB проводили за методом нацшрних аплшацш [13]. Сполуки у дозах 1/10 LD50, 1/100 LD50, 1/1000 LD50 два рази на добу аплкували на поголену дтянку цшри право'!' боково'Г noBepxHi тулуба розм1ром 2,5 * 2,5 см по 5 дшв на тиждень на протяз1 двох тижшв. Реакцш цшри враховували щоденно за наступ-ною шкалою оц1нки цшряних проб: + - в1зуальна означена пперем1я до чверт1 дтянки цшри; ++ -суцтьна пперем1я BCieï дтянки цшри; +++ -суцтьна пперем1я та набряк BCieï дтянки цшри;
++++ - суцтьна пперем1я, набряк, перифокальна реакц1я, частковий некроз цшри. Перше тесту-вання сенсибт1зуючоТ дП' проводили пюля 10 аплшацш. У випадку виявлення алерги подальше нанесення речовин припиняли. При негативному або сумшвному результат! ктькють аплшацш обов'язково доводили до 20 аплшацш, пюля чого тварин тестували повторно [13]. При дослщженш сенсибт1зуючих властивостей похщних 2/-/-шрано[2,3-с]шридишв використовували позитивний контроль. Пщдослщним тваринам контрольно'!' групи на поголену дтянку цшри право'!' поверхш тулуба щоденно аплкували сен-сибт1зуючу дозу еталонного алергену (0,1 мл 5% спиртово-ацетоновий розчин 2,4-диштробензолу).
Результати дгкипджснни та 1х обговорення
Дослщження мюцевоподразнюючоТ дм похщних 2/-/-п1рано[2,3-с]п1ридишв показали, що за-стосування розчишв вивчаемих сполук в уах дослщжуваних концентрац1ях через 5, 15 та 60 хвилин спостереження не викликали в1зуальноТ реакци з боку цшри. Лише пюля введения сполук 2(5) у доз1 15,6 мг/кг наприкшц1 1-оТ доби спостер1галася в1зуально означена слабка м1сцева реакц1я у третини тварин. Наприкшц1 четвертоТ доби слабка м1сцева реакц1я у вигляд1 поверхневого дерматиту спостер1галась у поло-вини тварин ц1еТ групи та на шосту добу - в уах тварин. Наприкшц1 дослщження
м1сцевоподразнюючоТ дП' похщних 2/-/-шрано[2,3-с]п1ридишв сполука 2(5) у доз1 15,6 мг/кг маси тта у половини тварин даноТ групи викликала виражену м1сцевоподразнюючу реакцш у вигляд1 поверхневого дерматиту з набряком та утворенням юрочок, у ¡ншоТ половини тварин спостер1галися явища слабкоТ
м1сцевоподразнюючоТ' дм. У дозах 1,6 та 0,2 мг/кг маси тта м1сцевоподразнююча д1я сполуки 2(5) була слабкою у половини пщдослщних тварин. При нацшрних апл1кац1ях сполуки 5(7) у доз1 62,5 мг/кг маси тта явища слабкоТ мюцевоподразнюючоТ реакци спостер1галися лише на 6 - 7 добу у третини пщдослщних тварин. Повторне нанесення розчишв даноТ сполуки у дозах 6,3 та 0,6 мг/кг маси тта не викликало ознак подразнення. Повна вщсутнють м1сцевоподразнюючоТ' дП' по завершению експе-рименту нами спостер1галось лише у сполуки 1(1). Багатократне нанесення розчинника (полторптенглколю) не викликало
м1сцевоподразнюючого ефекту.
Р1вень сенсибт1заци оргашзму тварин похщними 2/-/-п1рано[2,3-с]п1ридишв означався шляхом вивчення ¡нтенсивносп реакцП' на вщомий обл1гатний алерген 2,4-дин1трохпорбензол. Вже на першу добу пюля однократно'!' нацшрноТ аплкаци розчину 2,4-диштрохпорбензолу у вах контрольних тварин визначалася суцтьна пперем1я вае'|' дтянки цшри, при цьому у третини тварин контрольно'!' групи спостер1гався набряк тканин. Пюля кожно'Г
liiC. I II ¡Ii' ВДНЗУ «Украгнсъка жедична стожатологЬчна акадежШ»
наступноТ' аплкацм 2,4-динИ"рохлорбензолу тяжкють м1сцевих прояв1в дерматиту посилюва-лася. На п'яту добу июля 10 аплшацш 2,4-диштрохпорбензолу у вах тварин контрольно'!' групп вщзначалося р1зке пошкодження цшри з утворенням геморапчноТ' юрки, а у третини тварин -частковий некроз цшри.
При вивченш сенсибт1зуючоТ' дП' 2 Н-шрано[2,3-с]п1ридин1в пюля 20 нацшрних аплка-цш сполуки 5(7) у дозах 0,6 та 6,3 мг/кг маси тта виявлень алерги не спостер1галося. В1зуально означена пперем1я до чверт1 дтянки цшри спостер1галась лише пюля 10 аплшацш сполуки 5(7) у доз1 62,5 мг/кг маси тта у третини тварин. Пюля 20 аплшацш сполуки 5(7) у доз1 62,5 мг/кг маси тта спостер1галася суцтьна пперем1я ваеТ' дтянки цшри у вах пщдослщних тварин, як1 за-лишалися в експеримент1 до його завершения (пюля 20 аплшацш).
Сполука 2(5) у доз1 0,2 мг/кг та 1/6 мг/кг маси тта пюля 10 аплшацш викликала в1зуально означену гтеремш до чверт1 дтянки цшри. У тварин, що отримували сполуку 2(5) у доз1 1/6 мг/кг маси тта, вищезазначеш ознаки залиши-лися до кшця другого тижня. У доз1 15,6 мг/кг маси тта сполука 2(5) вже пюля першоТ' аплшацм у третини тварин викликала в1зуально означену пперемш чверт1 дтянки цшри, пюля 10 аплшацш - суцтьну означену пперемш вас!' дтянки цшри у вах тварин та у половини з них -¡з набряком. Остаточно ознаки сенсибт1заци за-лишалися по завершению експерименту у поло-вини тварин, як1 отримували максимальну дозу сполуки 2(5). Найбезпечышою виявилась сполука 1(1), яка у дозах 0,9 та 9,4 мг/кг маси тта не проявляла сенсибт1зуючоТ' дм впродовж всього експерименту (2 тижш), а у доз1 93,8 мг/кг маси тта в1зуально означена пперем1я чверт1 дтянки шюри пюля 10 аплкацш спостер1галась у третини, а пюля 20 аплкацш - у половини тварин дано!' групи.
Таким чином, у сполук 5(7) (похщне 2-Л/2-арил1м1но-3-Л/г-арилкарбоксамщо-8-метил-2/-/-шрано[2,3-с]п1ридин-5-т)-метилацетат1в) та 1(1) (похщне 5-гщроксиметил-2-1м1но-8-метил-2/-/-шрано[2,3-с]п1ридин-3-1\1-арикарбоксамщ1в) вста-новлено низький ступ1нь неспециф1чно!' сенсиб1л1заш'|', в той же час у сполуки 2(5) -похщне 2-Лг-арил1мшо-5-гщроксиметил-8-метил-2/-/-п1рано[2,3-с]п1ридин-3-Л/ -арикарбоксамщ1в -виявлено сенсиб1л1зуюч1 властивост1, що стало пщетавою для виключення м з наших подальших дослщжень.
Висновки
Похщн1 2Н-шрано[2,3-с]шридишв за виражен1стю м1сцевоподразнюючо'|' та сенсибт1зуючо!' дП' характеризуються нер1внозначно. При пор1вняны похщних 2-Л/2-арил1м1но-3-Л/г-арилкарбоксамщо-8-метил-2/-/-п1рано[2,3-с]п1ридин-5-т)-метилацетат1в, 5-гщроксиметил-2-1м1но-8-метил-2/-/-п1рано[2,3-
с]п1ридин-3-Ы-арикарбоксамщ1вта та 2-N2-арил1м1но-5-гщроксиметил-8-метил-2/-/-п1рано[2,3-с]п1ридин-3-Л/г-арикарбоксамщ1в по-вна вщеутнють м1сцевоподразнюючо'|' дП' та MiHi-мальы сенсибт1зуюч1 властивост1 дослщжена у сполуки 1(1) - похщноТ' 5-гщроксиметил-2-1м1но-8-метил-2/-/-п1рано[2,3-с]п1ридин-3-Л/-арикарбоксамщ1вта.
Перспективи подальших розробок у даному напрямку
Результати проведених експеримент1в евщ-чать, що сполука 1(1) - похщне 5-гщроксиметил-2-1м1но-8-метил-2/-/-п1рано[2,3-с]п1ридин-3-Л/-арикарбоксамщ1в та за параметрами м1сцевопо-дразнюючоТ' та сенсиб1л1зуючо'|' дй' е найперспек-тивн1шою для подальших фармакотоксиколопч-них дослщжень дано!' сполуки з метою створен-ня на м основ! нового протим1кробного засобу з мш1мальним алерпзуючим ефектом.
Л1тсратура
1. Безопасность лекарств : руководство по фармаконадзору / под ред.. А.П. BiKTopoea, В.И. Мальцева, Ю.Б. Бтоусова. - К. : Морион, 2007. - 240 с.
2. Березняков И.Г. Резистентность к антибиотикам: причины, механизмы, пути преодоления / И.Г. Березняков // Клин, антибио-тикотер. - 2001. - № 4. - С. 18-22.
3. Березняков И.Г. Инфекции и антибиотики / И.Г. Березняков. -X.: Константа, 2004. - 448 с.
4. BiKTopoB А.П. Актуальные вопросы безопасности медикаментозной терапии остеоартроза пациентов пожилого и старческого возраста / А.П. BiKTopoB // Новости медицины и фармации. -2010.-№ 5(311).-С. 3-4.
5. Глобальная стратегия ВОЗ по сдерживанию резистентности к антимикробным препаратам [Электронный ресурс]. http://www.antibiotic.ru/index.php?doc=107
6. бвсюкова В.Ю. Антифунгальна активнють похщних 7-азакумаришв / В.Ю. бвсюкова, 1.Д. Андреева, В.В. Казм1рчук // BicHHK проблем бюлогм i медицини. - 2010. - № 2 .- С. 156 -159.
7. Експериментальне вивчення токсично!' дм потенцшних лкарсь-ких 3aco6iB / В.М. Коваленко, О.В. Стефанов, Ю.М. Максимов, I.M. Трахтенберг // Доклтчш дослщження лкарських 3aco6iB (методичш рекомендаци) / ред. О.В. Стефанов. - К. : Видавни-чш fliM «Авщена», 2001. - С. 74 - 97.
8. Зборовский А.Б. Неблагоприятные побочные эффекты лекарственных средств / А.Б. Зборовский, И.Н. Тюренков, Ю.Б. Белоусов. - М. : ООО «Медицинское информационное агентство», 2008. - 656 с.
9. Избранные методы синтеза и модификации гетероциклов : у 2 т. Т. 2 / Ред. В.Г Карцева. - М. : IBS PRESS, 2003. - С. 159 -192.
10. Методические указания по изучению общетоксического действия фармакологических средств / Е.В. Арзамасцев, Т.А. Гусь-кова, И.В. Березовская и др. // Руководство по експеримента-льному (доклиническому) изучению нових фармакологических веществ - М., 2000. - С.18 -26
11. Про затвердження ГСТУ 46.024 - 2002 «Препарати ветеринар-Hi. Методи визначення нешкщливосто: наказ Мшютерства аг-рарноТ пол1тики Укра'ши № 371 вщ 05.12.2002 // http://zakon.rada.gov.ua
12. Про затвердження порядку проведения доклтчного вивчення лкарських 3aco6iB та експертизи матер1ал1в доклш1чного вивчення лкарських 3aco6ie: наказ МОЗ Укра'ши вщ 14.12.2009 № 944 // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0053-10/
13. Руководство по экспериментальному (доклиническому) изучению новых фармацевтических веществ / ред. Р.У. Хабриева. -М„ 2005.-С. 54-69.
14. Evsukova V.Y. Antimicrobial activity of synthetic derivates of condensed heterocyclic compounds with pyridine fragment / V.Y. Evsukova, I.D. Andreieva, V.V. Kazmirchuk et al. // Annals of Mechnikov Institute. - 2009. - N 1. - P. 14 - 16.
15. Towner K. J. The problem of resistance. In: Greenwood D., editor. Antimicrobial chemotherapy. 4th ed. — Oxford, N.Y.: Oxford University Press, 2001. - P. 137-155.
Лктуи.п.н i проблеми сучасно!" медицини
Реферат
ИЗУЧЕНИЕ МЕСТНОРАЗДРАЖАЮЩЕГО И СЕНСИБИЛИЗИРУЮЩЕГО ДЕЙСТВИЯ ПРОИЗВОДНЫХ
2Н-ПИРАНО[2,3-с]ПИРИДИНОВ
Евсюкова В.Ю., Андреева И.Д., Казмирчук В.В.
Ключевые слова: производные 2Н-пирано[2,3-с]пиридинов, местнораздражающее действие, сенсибилизирующие свойства.
В эксперименте на лабораторных животных изучено местнораздражающее и сенсибилизирующее действие производных 2Н-пирано[2,3-с]пиридина нового синтеза. Проведенный сравнительный анализ полученных результатов установил полное отсутствие местнораздражающего действия и минимальные сенсибилизирующие свойства производной 5-гидроксиметил-2-имин-8-метил-2Н-пирано[2,3-с]пиридин-3-Л/-арикарбоксамида и доказал перспективность дальнейших фармакотоксикологических исследований данного соединения с целью создания на его основе противомикробного средства с минимальным аллергизирующим эффектом.
Summary
STUDY OF IRRITATING AND SENSITIZING ACTION OF 2H-PIRANO [2,3-C] PYRIDINE DERIVATIVES Yevsiukova V.Yu., Andreeva I.D., Kazmyrchuk V.V.
Key words: 2h-pirano [2,3-c] pyridine derivatives, irritating action, sensitizing action.
The experiment carried out on laboratory animals was aimed to study the irritating and sensitizing action of 2h-pirano [2,3-c] pyridine derivatives of new synthesis. Comparative analysis has established the complete absence of irritating action and minimal sensitizing properties of 5-hydroxymethyl-2-imine- methyl-2H-pirano [2,3-c] pyridine- 3-N-aricarboxamide and proven the importance of the further pharmacological researches of this compound to create antimicrobial medicine producing minimal allergic effect.
УДК:618.11-006.2:618.145:616-092:611
Егорова Я.А., Рыбалка А.Н., Загорулько А.К., Давыдова A.A. МОРФОЛОГИЧЕСКОЕ ОБОСНОВАНИЕ ПАТОГЕНЕЗА И ТЕРАПИИ ЗНДОМЕТРИОИДНЫХ КИСТ ЯИЧНИКОВ У ЖЕНЩИН РЕПРОДУКТИВНОГО ВОЗРАСТА
Крымский государственный медицинский университет им. С.И. Георгиевского, г. Симферополь, Украина
Проведено электронно-микроскопическое исследование эндометриоидных кист яичников, резецированных или удаленных в связи с их осложнениями-разрыв кисты или перекрут «ножки» кисты, у женщин репродуктивного возраста. Уточнены особенности патогенеза, профилактики осложнений и терапии этих кист. Даны практические рекомендации.
Ключевые слова: яичник, эндометриоидная киста,
Эндометриоидные кисты яичников занимают первое место среди всех нозологических локализаций наружного эндометриоза. Эндометриоз яичников встречается в 27-32% случаев среди всех гистологических и клинических видов кис-тозных образований яичников [2,3,4].В научной литературе, рядом с термином «эндометриоидная киста яичника», используют термин «эндо-метриома».Лечение эндометриоидных кист -только оперативное. Проводится бережное вылущивание кисты (чтобы избежать разрыва капсулы) с сохранением здоровой ткани яичников [1,3,4,5].
Цель исследования - на основании электрон-но-микроскопического изучения изменений в эндометриоидных кистах яичников, резицирован-ных или удаленных, у женщин репродуктивного возраста, уточнить их патогенез и терапию.
Материалы и методы
Материалом исследования послужили фрагменты яичников, полученные при резекции или удалении у 22 женщин в возрасте от 21 до 35 лет. Операции производились в связи с разрывом эндометриоидной кисты или перекрутом «ножки» кисты. Гистологическое исследование
морфологическое строение, патогенез, терапия, при помощи световой микроскопии проводилось по стандартной методике. Фотографирование осуществляли цифровой камерой OLYMPUS С 5050Z установленной на микроскопе OLYMPUS СХ 41 .Электронно-микроскопическое исследование проводили на аппарате ПЭМ-125.
Результаты исследования и их обсуждение
По сравнению с фолликулярными кистами и кистами желтого тела наиболее выраженные изменения склеротического характера отмечались в стенках эндометриоидных кист. При этом в толще соединительной ткани, состоящей как из рыхлой, так и из более выраженного волокнистого компонентов отмечалась чрезвычайно высокая функциональная синтетическая активность фибробластов ,для которых типичным было ядро фестончатой или неправильной формы с глубокими выростами и инвагинациями кариоплазмы и преимущественной концентрацией хроматина вблизи ядерной мембраны (рис.1). При этом изнутри стенки кисты были выстланы, как было отмечено при гистологическом исследовании, кубическим эпителием эн-дометриального генеза, хотя значительно чаще эпителиальный пласт не обнаруживался совсем (рис. 2).
