CC BY
32
УДК: 122/129 + 141 + 304.9
Б01: 10.15587/2313-8416.2017.102316
В1РТУАЛ1ЗАЦ1Я СУСП1ЛЬСТВА ЯК ОСНОВНЕ ДЖЕРЕЛО СУЧАСНОГО УТОП1ЗМУ © В. В. Окорокова
Стаття присвячена розгляду головних витоюв утопИ в умовах сучасно'1 вгртуалгзацИ суспшьства. Автор звертае увагу на ефективнгсть дослгдження даноI проблеми на основI концепцИ симулякргв, зг1дно з якою вгртуальна реальтсть постае в якостг оргатзованого простору симулякргв, утотя в свою чергу визначаеться в якостг симуляци соц1ально'1 реальностг. В1дтак вгдкриваеться спшьне кортня вгртуаль-но'1 реальностI та сучасно'1 утопИ
Ключовi слова: вгртуалгзацгя суспшьства, вгртуальна реальнгсть, утопгя, медгареальтсть, симулякр, соцгальна реальнгсть, трансформацгя
1. Вступ
Становлення шформацшно! цившзаци в да-ний час ввдбуваеться прискореними темпами в результат взаемоди трьох основних процеив: глоба-лiзацii суспшьства, його комплексно! шформатиза-ци та ново! технолопчно! революци. На шформа-цшш технологи, зокрема, i конструювання шфор-мацшного суспшьства взагалi покладаються велик сподiвання i нади, пов'язаш з радикальною модер-нiзацieю та позитивною трансформащею сощаль-но! реальносл як тако!. У цiй перспектив^ на думку деяких сучасних вчених, принципово важливим виявляеться той факт, що прiоритетним в останш роки XX ст. став розвиток не шформацшних, а iмi-тацшних технологiй - технологiй вiртуальноi реальности що дозволяе стверджувати, що в епоху Постмодерну сутшсть людини вiдчужуеться вже не в сощальну, а у вiртуальну реальнiсть [1]. Замь щення реальних речей i вчинкiв образами-симу-ляцiями в ХХ1 столiттi можна спостерiгати майже в уих сферах життя людини, що дае шдставу гово-рити про таке явище як вiртуалiзацiя суспшьства (ввдображення системи суспiльства в шформацш-ному (вiртуальному) просторi).
Зазначенi вище процеси вiртуалiзацii неминуче впливають i на сферу утопiчноi думки. Виступаючи елементом суспiльноi свiдомостi, утопiя реагуе на будь-якi кризовi прояви в суспшьста, виступаючи як специфiчна форма пошуку вирiшення соцiальних протирiч, за допомогою побудови шеально! сощаль-но! моделi. Показником вищеозначеного виступае трансформащя самого утопiчного iдеалу, який, в ш-формацiйному суспiльствi перемiщуе сво! корiння у сферу вiртуального простору. В результат вбачаеть-ся та обставина, що разом з розширенням меж та мо-жливостей вiртуального простору, вiдповiдно змшю-еться i утопiчний iдеал.
2. Лiтературний огляд
Представляючи лiтературний огляд праць, присвячених дослiдженню проблеми утопii в умовах вiртуалiзацii' суспiльства, перш за все необхвдно зве-рнути увагу на наявшсть незначно! кiлькостi науко-вих робгг за даною тематикою, що багато в чому по-яснюеться И науковою новизною. Серед дослшнишв, працi яких присвяченi розгляду саме проблеми уто-
пiчного в сферi вiртуального простору слiд вiдмiтити наступних [2-4]. Зокрема у дослщженш [2] автор звертаеться до проблеми спотворення утопи у рамках медiа. А саме, утверджуеться, що в якосп реального медiа може виступати утошчне як вiртуаль-не. Вчена робить висновок про те, що повернення медiа !х призначення бути посередниками мiж су-б'ектом i свiтом, мiж матерiею i iдеею можливо тiльки через реашмащю утопii шляхом и практичного здшснення. У дослiдженнi [3] констатуеться факт, що люди е сьогодш сучасниками становлення чергово! версii' утотчного проекту, породженого за-хiдною культурною традищею. Причому дослiдниця говорить про проект, спрямований на пiдтримку со-цiальних надiй та iлюзiй з приводу можливосп все-бiчного перетворення суспшьства, його оптишзацп i вдосконалення, яш стануть результатом впрова-дження i домiнування iнформацiйних технологiй та шформаци, як тако!, в сощальнш сферi. Автор дос-лiдження [4] взагалi вбачае певний утопiчний контекст у вiртуальних товариствах та комп'ютерних ^ах, адже пристрiй сощальних мереж, як прототип суспiльного устрою, мютить в собi i утотчну скла-дову, як довiльно конструйований образ соцiуму. Люди, що працюють над створенням сощальних мереж, стають своершними творцями сучасних уто-пш, утопiй психологiчних потреб i бажань, або на-вiть еупсихiй.
Виходячи з означених вище положень необ-хвдно вiдмiтити, що дослiдження дано! проблеми ввд-кривае низку питань, яш в сучаснiй науцi не мають остаточного вирiшення. Насамперед це питания ви-значення витокiв утопii в умовах вiртуалiзацii' суст-льства, 11 спорiднення з вiртуальною реальнiстю, а також порiвняльний аналiз цих явищ за певними ознаками, характерними для них.
3. Мета дослвдження
Мета дослвдження - розгляд витоюв трансфор-мацii' сучасно! утопii' в умовах вiртуалiзацu суспiльства.
Для досягнення мети були поставленi наступнi
задача
1. Розкрити специфiку спiввiдношення вiртуа-льного та реального свiтiв.
2. Визначити вiртуальний простiр на засадах концепци симулякрiв.
3. Експлшащя утопii та вiртуальноi реальностi як симуляцii' соцiальноi реальносп в процесi вiртуа-лiзацп суспшьства.
4. Дослiдження процесу в1ртуал1заци сустльства в якосл основного джерела сучасного утотзму
Головною вiдмiннiстю вiртуальноi' реальнос-тi вiд дшсно! вважають можливiсть управлiння по-дiями, що, в свою чергу, визначае головну власти-вiсть системи вiртуальноi реальносп - це можли-вiсть змшювати iнформацiйнi потоки, комбiнувати, а також генерувати новг Разом з тим, все, що в№ буваеться в системi вiртуальноi реальностi е в де-якiй мiрi запрограмованим, оскшьки вiртуальна ре-альнiсть нерозривно пов'язана з комп'ютерним ш-формацiйним середовищем. £ лише тенденцii' до того, що скоро свою вiртуальну реальшсть кожен зможе створювати сам, що вщкривае принципово новi можливостi, а саме: людина сама зможе бути творцем свого власного свиу. Гранично достовiрно створена вiртуальна реальнiсть, впливае на органи чуття людини настшьки сильно, що вiдрiзнити штучну реальшсть ввд справжньо1' практично не-можливо. Приймаючи факт iснування свiту вiртуа-льно! реальностi, приймаемо теорiю юнування i двох просторiв - реального та вiртуального. Ввд-так, можемо говорити про те, що дослвдник вiртуа-льно! реальностi перебувае одночасно в двох просторах: у той час як сввдомють мандруе по просторах вiртуальноi реальности тшесно людина знахо-диться в дшсному просторi. Виходячи з цих мiрку-вань, у дослiдженнi [5] автор приходить до думки, що вiртуальний свгт, незважаючи на ви наявнi ри-си справжньо1' реальности дае зовсiм iншу свободу дш. Отже, вiртуальний свiт нiколи не стане точним повторенням реального, а буде лише носити його риси. У той же час, реальний свгт для все 6шьшо1 юлькосл людей вже носить риси вiртуального.
Необхiдно звернути увагу на ту обставину, що поширеним трактування вiртуального простору в су-часно1' фiлософii е розгляд 11 в якостi безлiчi просто-рiв, якi не зводяться один до одного, у яких пролкае сощальне та iндивiдуальне буття. В цьому контекстi особливий iнтерес для дослвдження представляе нау-ковий шдхвд, представлений в дослiдженнi [6], який грунтуючись на роботах Ж. Дельоза та Ж. Бодайяра використовуе поняття симулякра при вивченнi вiрту-ального простору, визначаючи його таким чином як оргашзований простiр симулякрiв. Цiннiсть даного тдходу полягае в тому, що вивчаючи вiртуальну ре-альнiсть на основi концепцii симулякрiв можна розк-рити не лльки И онтологiчнi тдстави, а й виявити коренi модифжацп утопii' в процесi вiртуалiзацii сустльства, розкрити 1х схожi та вщмшш риси в умовах сощально! трансформаций
Дослiджуючи концепцiю симуляцii в рамках вiртуалiзацii соцiального дискурсу В. А. £мелш ви-значае симулякр як знак, що отримуе свое власне буття, творить свою реальшсть, i власне кажучи перестае бути знайомий по суп. «Это даже не «кентавр знака и тела», - пише вчений, - на самом деле симу-лякр сам есть тело, но тело виртуальное, т.е. он также реален как реально любое тело, являющееся рефере-
нтом, но реален он виртуально» [6]. Саме тому симу-лякр не е знаком, але вш сам може бути референтом по вщношенню до знаку-симулякру наступного порядку, який його представляе. Симулякр починаеться там, де заюнчуеться подiбнiсть, там же i починаеться вiртуальна реальшсть, яка е не що шше, як проспр симуля^в.
В концепци, представленiй у дослвдженш [7] на вiдмiну вiд шших iдеологiв концепцii' симулякрiв, зосереджуе свою увагу на сощальних аспектах феномена i висувае тезу про «втрату реальносп» в пост-модернютську еру, на змiну якiй приходить «гшерре-альнють». Сучаснiсть для Ж. Бодрiйяра, якого можна вiднести скорше до критикiв ситуацii' постмодерну, нж до И апологетiв, - це ера тотальноi' симуляцп, i вш усюди виявляе симуляцiйний характер вах су-часних соцiальних та культурних феноменiв. В ре-зультатi, на думку автора, люди мають справу не з реальшстю, а з гшерреальнютю, що сприймаеться набагато реальшше, нiж сама реальнiсть.
Виходячи з вищевикладених положень вiрту-альний проспр характеризуеться як оргашзований простiр симуля^в - особливих об'ектiв, «вщчуже-них знашв», якi на вiдмiну ввд знакiв -копiй фжсу-ють не схожють, а вiдмiннiсть з референтною реальшстю. В протилежшсть актуальноi' дiйсностi, яка виражае цiлiснiсть, стабшьнють i завершенiсть, вiр-туальна реальшсть е джерелом розбiжностей i бага-томанiтностi, е феноменом, iманентним самш стру-ктурi буття, який вллюе можливiсть творчоЛ, гене-руючо! д!яльносп. Так чи iнакше, але люди завжди прагнули облаштувати навколишнiй свл, створюю-чи сво! свiти, яш по сутi справи е вiртуальними. 1х вiртуальнiсть обумовлена горезвiсними «долами» людсько! свiдомостi, з-за яких шзнання замiсть вь дображення реальностi мае результатом и симуля-цiю, тобто створення картини свиу, яка мало що мае спшьного з зображеним [6].
Симулящя, видаючи вщсутшсть за присут-нiсть, одночасно змiшуе всяке розходження реального i уявного. Здiйснення «можливого», як втшен-ня «концепту», виникае з причини наявносп у фшо-софського дискура влади-знання. Виходячи з цих положень, Н. Б. 1лына, висувае тезу про те, що вiр-туальна реальшсть виникае на межi мiж фшософсь-ким концептом i спробою з допомогою останнього сконструювати сощальну дiйснiсть. Це призводить до виникнення дискурсу, який намагаеться структу-рувати дшсшсть. В даному випадку фiлософський дискурс призводить до виникнення не тшьки соща-льного, а й политичного дискурсу, а саме поняття дискурсу являе собою розгортання в символiчному просторi «точки зору». Здiйснення абсолютноi' по-зицii' вiдбуваеться завдяки побудовi якогось простору, позначеного «топос». Конструйований фшософ-ським дискурсом «топос» е розумовою конструкщ-ею, а не «реальшстю», вш е можливютю реальностi, и потенцiйним «мiсцем», «атошею» або «утошею». «Утопiя» означае змичку «концепту», розумового конструкту, з наявним середовищем. «Концепти» фiлософiв утворюють утошчний, «можливий свiт», тобто «мiсце», якого не юнуе. Цей «можливий сви» не реальний, але вiн шнуе, коли виражаеться. Вираз
надае реальшсть можливому як такому, щоразу новому «концепту», який розглядаеться як «iнший». «1нший» - це «можливий свгг», яким вш здшсню-еться в мовi, яка надае йому реальнiсть. «Утопiя», в результат е трансцендентним «мiсцем», що вплюе конструкт вiртуальностi соцiальноï реальности В результатi автор дослiдження [8] приходить до ви-сновку, що «жртуальшсть» визначаеться як утопiя, трансцендентна «точка зору»: як розумовий конструкт, що описуе «можливий» стан сощально1 реальности Можливий, утошчний свiт стае симуляцiею соцiальноï реальносп, що претендуе на iстиннiсть опису та структурування реальностi, що легiтимiзуе себе завдяки наявностi влади-знання.
Особливий науковий iнтерес в даному випадку викликае науковий пiдхiд, представлений в досль дженнi [2], розгляд якого дозволяе остаточно розкри-ти коршня зв'язку утопи та вiртуальноï реальности Так, вивчаючи медiареальнiсть iнформацiйного сус-пiльства, вчена приходить до думки, що в якосп реального медiа може виступати утопiчне як вiртуальне в сенсi спектру можливостей. Виробництво утопiй за допомогою медiа - це виробництво не проекпв вдеа-льного суспiльства, але проекпв повного задоволен-ня бажань за допомогою вiзуальних, мультимедiйних технiк або звичайного надрукованого, сказаного слова, як впливають на свiдомiсть. Дослвдник визначае утопiю як об'ект бажання, який засобами мас-медiа та 1нтернету втрачае свою недосяжнiсть i стае реальшстю [2]. Аж до сьогодтшнього дня мас-медiа та 1нте-рнет пiдтримують утопiю безперервного множення штучних частин тiла людини: це несшнченне опред-мечування без мети «распредмечивания». У цьому сенсi вiртуальнiсть як атрибутивна ознака медiально-стi - це резервуар утошчного.
Тут не можна не погодитися з дослвдницею, що в такому сена утошя б№ше не мае морального права бути чимось неможливим, нереальним, вигада-ним на рiвнi практики, для того щоб сама практика могла ввдтворюватися. Це «iнша» утопiя, яка не задо-вольняе всi бажання, не об'еднуе маси i владу в дiа-лог, не оповiдае про об'ективну реальностi поди, не веде в вiртуальний свiт. Це медiум мiж метою i вть ленням, намiром i дiею, сама можливють як вона е, вiртуальнiсть в широкому сена слова. На поверхне-вому рiвнi мас-медiа, 1нтернет, реклама шформацш-ного суспiльства еволюцiонують у бш цiеï утопiï, фа-ктично реанiмуючи утопiю як таку, тобто роблячи ïï вiртуальнiстю як можливютю, а не мiфом i казкою. Сучасш засоби масово1' комунiкацiï не тшьки бiльше, нiж посередники i структури, що створюють коди i смисли, вони - ri сили, яш займаються символiзацiею iдеï безпосереднього, швидкого прямого доступу до об'ективно1' iнформацiï.
5. Результати дослiдження та ïx обговорення
В процесi дослщження витокiв утопiï в межах вiртуалiзацiï суспiльства було виявлено насту-пнi результативнi положення. Передусiм була шдт-верджена фундаментальна характеристика утопи -утошя е породженням конкретно-юторично1' реаль-ностi, певно1' сощально -iсторичноï ситуацп, якi мо-делюють певну структуру суспiльних вiдносин, си-
стему цшностей та тип людсько1' дiяльностi [9]. Утопiя фокусуе прагнення людей до мети, яка сприймаеться як пiдсумкова, i яка, тим самим, надае дгяльносп якийсь вищий сенс.
Саме дана ознака утопи й розкривае (та пояс-нюе) процес поступового перемiщення акценту в утошчнш думцi у сферу вiртуального простору. Це пояснюеться тим, що зб№шення процесiв шформа-тизацп в сучасному суспiльствi призводять до роз-ширення людських потреб, яш в свою чергу збшь-шують бажання реалiзувати 1'х, що породжуе необ-хiднiсть отримання того нового простору, в якому було б можливо втiлити сво1' потреби. Це може бути сощальна дiйснiсть або iдеалiзований простiр, при-чому головним тут е те, що останнш може шд собою розумiти не лише утошю, а i вiртуальну реальнiсть. Вiдтак вбачаеться тiсно зв'язаний двостороннш процес: з одного боку уто^чна свiдомiсть створюе тран-сцендентнi по вiдношенню до буття уявлення, якi фактично нiколи не досягають свое1' матерiальноï ре-алiзацiï, та з iншого боку, своервдною компенсацiею цих iдеальних орiентирiв стае вiртуальна реальнiсть, яка, породжуючи мiфи та iлюзiï, переносить людину у вигаданий свiт.
6. Висновки
1. Посилення iнформатизацiï суспiльних ввд-носин ще б№ше укорочуе вiдстань мiж утопiею та вiртуальним простором. А саме, якщо утопiя втiшае, вселяе надш, надiляючи здавалося б втрачений сенс iснування новим змiстом, доповнюе «ущербний» свiт, то вiртуальна реальшсть не ст№ки вселяе на-дш, скiльки пропонуе реалiзувати той людський по-тенцiал окремого атрактора, який не реалiзовуеться в реальному житп, можливiсть його втiлити в 1нтер-нет-просторi. Головним критерiем, що поеднуе уто-пiю та вiртуальну реальшсть е та обставина, що вiр-туальна реальнiсть може, як заперечувати дiйснiсть, так i добудовувати ïï [10]. 1накше кажучи, вiртуальна реальшсть як i утошя покликана «перемютити» людину в шший сви; в якому вона зможе реалiзувати тi своï' якостi, якi не змогла втiлити в реальному житт! Саме на цi риси вiртуальноï реальностi i звертае увагу автор дослщження [11], використовуючи замють неï iнше поняття - «сощальна квазiреальнiсть», яка на його думку е бшьш спроможною до сшвввдно-шення ïï до дiйсноï реальности
2. Дослiдження даноï' проблеми на основi кон-цепцiï симулякрiв показуе специф^ вiдношення до соцiальноï дiйсностi як одного та i шшого явища. Bi-ртуальна реальнiсть тут розумiеться як простiр симу-ля^в, якi поглиблюють вiдстань мiж нею та реальшстю. Симулякри надають вiртуальнiй реальностi свою структуру буття, яке творить свою реальшсть, яка покликана реалiзувати ri можливостi iндивiда, якi вiн не реалiзовуе в дшсност^ показуючи тим самим вщмшшсть вiртуальноï' реальностi вiд соцiальноï дш-сностi. На основi концепцiï симуля^в утопiя як i вi-ртуальна реальнiсть виступають в якостi симуляцп соцiальноï дiйсностi.
3. Спроба отримання свого власного простору, конструювання свого свиу якраз i показуе фундамен-тальну спiльну рису утопiï' та вiртуальноï реальностi,
яка виражаеться в тому, що як одне так i друге явище тають з позитивных o6pa3iB, як1 е фундаментом сус-
iнодi втрачають сумiжнi межт В процес вiртуaлiзaцii пiльного вдеалу. Вiдтaк, вiртуaлiзaцiя суспiльствa
суспiльствa вiдбувaеться трaнсформaцiя утошчного лише розширюе меж1 дИ утошчно! думки, можливос-
iдеaлу, вiртуaльний ироспр стае для утопи свiтом ре- ri li втiлення та, головне, li опробування у вiртуaль-
aлiзaцii сво!х концептiв, адже корiння утопи вирос- ному свiтi.
Лiтература
1. Иванов, Д. В. Виртуализация общества [Текст] / Д. В. Иванов. - СПб.: Петербургское Востоковедение, 2000. - 96 с.
2. Жигунина, Л. В. Медиареальность информационного общества: нужна ли утопии реанимация? [Текст] / Л. В. Жи-гунина // Ученые записки Казанского университета. Серия: Гуманитарные науки. - 2014. - Т. 156, № 1. - С. 48-57.
3. Медведева, Т. Б. Технологическая утопия и формы ее репрезентации в современной культуре: техно-прогрессивизм, трансгуманизм и цифровая утопия [Текст] / Т. Б. Медведева // Научные ведомости Белгородского государственного университета. Серия: Философия. Социология. Право. - 2011. - Т. 18, № 20 (115). - C. 55-61. - Режим доступа: http://cyberleninka.ru/article/n/tehnologicheskaya-utopiya-i-formy-ee-reprezentatsii-v-sovremennoy-kulture-tehno-progressivizm-transgumanizm-i-tsifrovaya-utopiya
4. Яхина, А. П. Виртуальные сообщества в современной культуре в контексте утопического дискурса [Текст]: авто-реф. дис. ... канд. филос. наук / А. П. Яхина. - Ростов-на-Дону, 2011. - 25 с.
5. Коловоротный, С. В. Виртуальная реальность: манипулирование временем и пространством [Электронный ресурс] / С. В. Коловоротный // Журнал практической психологии и психоанализа. - 2003. - № 1. - Режим доступа: http://psyjoumal.ru/ psyjournal/artides/detail.php?ID=2892
6. Емелин, В. А. Виртуальная реальность и симулякры [Электронный ресурс] / В. А. Емелин. - 1999. - Режим доступа: http://emeline.narod.ru/virtual.htm
7. Бодрийяр, Ж. Симулякры и симуляция [Текст] / Ж. Бодрийяр. - Тула, 2013. - 204 с.
8. Ильина, Н. Б. Способы виртуализации социального дискурса [Текст] / Н. Б. Ильина // Вестник Удмуртского университета. Серия: Социология и философия. - 2006. - № 3. - С. 26-34.
9. Баталов, Э. Я. В мире утопии: Пять диалогов об утопии, утопическом сознании и утопических експериментах [Текст] / Э. Я. Баталов. - М.: Политиздат, 1989. - 320 с.
10. Гречко, П. К. Концептуальные модели истории. Культурно-исторический статус утопии [Электронный ресурс] / П. К. Гречко. - Режим доступа: http://society.polbu.ru/grechko_models/ch31_vi.html
11. Сивиринов, Б. С. Социальная квазиреальность или виртуальная реальность? [Электронный ресурс] / Б. С. Сиви-ринов. - 2003. - Режим доступа: http://www.studfiles.ru/preview/460471/
Рекомендовано до публгкацИ д-р фтос. наук, професор Добролюбська Ю. А.
Дата надходження рукопису 20.04.2017
Окорокова Bipa BiKTopiBHa, кандидат фшософських наук, доцент, кафедра всесвггньо! юторп та методологи науки, Швденноукрашський нацюнальний педагопчний ушверситет iменi К. Д. Ушинського,
вул. Старопортофраншвська, 26, м. Одеса, Украна, 65020
E-mail: veraok888@ukr.net
