CC BY
13
Materials and methods. We examined 50 patients who were performed on emergency laparotomy. Perioperative infusion therapy in all patients was carried out in a restrictive regimen with balanced crystalloid solutions. We studied the indicators of water metabolism: daily and cumulative water balances, the percentage of fluid excess. We determined water sectors of the body by the method of non-invasive bioelectric rheography. Results. The study has found out the presence of the initial depletion of the extracellular fluid volume due to a decrease in both interstitial and intravascular volumes in patients with urgent abdominal pathology. Intravascular deficiency was due to a decrease in plasma volume. Replenishment of extracellular deficiency by restrictive regimen of infusion therapy restored the plasma volume to normal values since one day after surgery; interstitial volume started restoring on the 7th days of observation, compared to the normal intracellular volume on the 3 days of the postoperative period. Conclusions: restrictive infusion therapy regimen enables to completely and safely restore extracellular volume depletion on the 7 days of the preoperative period by correcting plasma deficiency since the 1 day of the post-operative period; to replenish interstitial volume on the 7 days and to prevent the development of oedema during "zero" daily water balance, as well as to slightly increase the cumulative water balance and the percentage of excess fluid.
DOI 10.31718/2077-1096.19.2. 38 УДК 616.127-005.8-08
Кудря I. П., Шевченко Т. I., Насонов Д. I., Сорокна С. I., Шапошник О. А. ВИРАЖЕН1СТЬ РОЗЛАД1В АФЕКТИВНОГО СПЕКТРУ У ХВОРИХ НА ГОСТРИЙ 1НФАРКТ М1ОКАРДА ЗАЛЕЖНО В1Д ТАКТИКИ Л1КУВАННЯ
Украшська медична стоматолопчна акаде1^я, м. Полтава Полтавський обласний кл^чний кардюлопчний диспансер, м. Полтава
На сьогодн/'шн/'й день серцево-судинн захворювання та тривожно-депресивн розлади е найсерйозн'!-шою та найактуальншою медико-соц1альною проблемою в усьому свШ. Метою дослдження було ви-значення ступеню тяжкост/ тривожно-депресивних розлад'в у хворих на гострий ¡нфаркт мокарда залежно в'д тактики лкування як передумова до корекцУ медикаментозноУ терапУУ. Досл'джено 73 хворих з вищезгаданою патолог'юю, як розподтеы на дв/ групи: I група - 44 хворих, яким виконувалось перкутанне коронарне втручання, зокрема ургентна коронарограф1я з подальшим стентуванням ¡н-фарктзалежноУ коронарноУ артери; II група - 29 хворих, яким не проводили ургентну коронарографю. Обстеження хворих проводилось зг/'дно стандарт¡в УкраУни, зокрема опитувальник патента про стан здоров'я, госптальна шкала тривоги / депреси. У 81,9 % хворих на гострий ¡нфаркт м'юкарда псля стентування ¡нфарктзалежноУ артери зг/'дно опитувальника патента про стан здоров'я д'аг-ностовано депресю з переважанням легко! («субклМчно'У»), у 86,2 % хворих - на фон лише медикаментозного лкування, частше легка («субклнчна») та тяжка. За даними госптальноУ шкали тривоги та депреси 3б,4 % хворих на гострий ¡нфаркт мокарда псля перкутанного коронарного втручання мали депресю та 34,1 % - тривогу. У 62,1 % хворих на гострий ¡нфаркт мокарда, яким не проводили ургентну коронарографю, в'дм'чалася депресю, у 72,4 % - тривога. Для хворих на гострий ¡нфаркт мокарда, яким виконували реваскуляризацю мокарда ¡з стентуванням ¡нфарктзалежноУ артери, ха-рактерне переважання субклнчно вираженоУ тривоги та депреси на в1'дм1'ну в'д пац1ент1в, яким про-водилося тльки медикаментозне лкування, зворотн 'ють в'дм'чаеться для клн1чно вираженоУ тривоги та депреси. Наявнсть тривожно-депресивних розлад 'в р1зного ступеня тяжкост/ потребуе пси-хотерапевтичноУ корекцУ психоемощйно'У сфери пац1ент1в. Ключов1 слова: депрес1я, тривога, гострий шфаркт мюкарда.
Стаття е фрагментом НДР «Удосконалення д1агностичних п1дход1в та оптим1зац1я лкування захворювань орган1в трав-лення у поеднанн1 з /'ншими хворобами систем орган1зму» (№ державноУреестрацп 0117 и 000300).
На сьогодышнш день серцево-судинн захворювання (ССЗ) та тривожно-депресивн розлади е найсерйозшшою та найактуальшшою медико-со^альною проблемою в усьому CBiTi [1, 2, 3]. Тривога i депреая е незалежними предикторами розвитку ССЗ та Т'х несприятливих ускладнень, таких як гострий шфаркт мюкарда (Г1М) та гост-ре порушення мозкового кровооб^у [3, 4, 5, 6]. Супутн розлади афективного спектру (депреси i тривоги) негативно впливають на лкування, пе-реб^ i прогноз 1ХС, зокрема Г1М [4, 7, 8]. Вщомо, що симптоми розладiв депресивного спектру
Вступ
наявн у 10 - 65% хворих на Г1М, при цьому 22 % з них мають виражений депресивний розлад («велику» депресш) [9, 10]. Ктшчно виражена депреая дiaгностуеться менше ыж у 15 %, окремi ж депресивн симптоми - менше, ыж у 25 % випадш [1, 11, 12]. Також у хворих, як перенесли Г1М на фон депреси в^^чаеться у 3-6 рaзiв вищий рiвень смертности жж у тих, хто не мав дано'Т психолопчно'Т симптоматики [14]. Це обумовлено негативним впливом депреси на се-рцево-судинну систему у виглядi збтьшення ча-стоти серцевих скорочень, появи порушень сер-цевого ритму, спазму коронарних артерш, пору-
шення тромбоцитарного гемостазу [2, 7, 8]. Три-вожн розлади у хворих на Г1М вiдмiчаються вiд 16,7 до 59,5 % [8, 15], що збтьшуе вiрогiднiсть розвитку кардiоваскулярних ускладнень та ско-рочуе тривалiсть життя па^енпв [15]. В теперн шнш час одним з найбiльш ефективними методами лкування Г1М е хiрургiчнi втручання, зок-рема ургентна коронарографiя та подальше стентування шфарктзалежноТ коронарноТ арте-рiй [16]. У хворих пюля реваскуляризаци мюкар-да спостер^аються рiзного ступеня тяжкостi тривожно-депресивн розлади, що пов'язанi зi значною стресогенною подiею [1, 2, 8]. Тому рання дiагностика афективних розладiв та Т'х ко-рекцiя е складовою усшшноТ терапи пацiентiв з гострим переб^ом iшемiчноТ хвороби серця. Але до останнього часу не з'ясована залежнють ви-раженостi розладiв афективного спектру вiд методу лкування пацiентiв на Г1М (лише консерва-тивне чи з застосуванням штервенцшних втру-чань), що й зумовило актуальнють нашого до-слщження.
Мета дослiдження
Визначення ступеню тяжкост тривожно-депресивних розладiв у хворих на Г1М залежно вiд тактики лкування як передумова до корекцп медикаментозной терапи.
Матерiали та методи дослщження
Об'ектом дослiдження були 73 хворих на Г1М, якi розподтеы на двi групи: I група - 44 хворих, яким виконувалось перкутанне коронарне втручання, зокрема ургентна коронарографiя з подальшим стентування шфарктзалежноТ коронарноТ артерп; II група - 29 хворих, яким не проводили ургентну коронарографш (вщмова патента, госпiталiзацiя пюля 12 годин). Середнш вiк дослщжених в I групi становив 64,65±1,45 рокiв (М±SEM), максимум - 80 роки, м^мум - 49 ро-кiв, в II групi 68,21±1,32 рокiв (М±SEM), максимум - 84 роки, м^мум - 51 рош. За статтю в I груш - 26 (59,1%) чоловтв та 18 (40,9 %) жшок, в II групi вiдповiдно - 20 (69,0 %) та 9 (31,0 %).
У вах хворих була дiагностована гiпертонiчна хвороба (ГХ) III стадп рiзного ступеню згщно Ре-комендацiй з артерiальноТ гiпертензiТ бвропей-ського товариства ппертензп та бвропейського товариства кардiологiв (2018). ГХ II ступеню в I груш па^етчв на ПМ мали 18 (40,9 %) хворих, III ступеню - 26 (59,1 %) хворих, у II груш ГХ II ступеню - 13 (44,8 %) хворих, III ступеню - 16 (55,2 %) хворих.
Хрошчну серцеву недостатнють визначали за класифка^ею, запропонованою Нью-Йоркською асо^а^ею серця (NYHA): у I груш хворих на ПМ - II функцюнальний клас (ФК) дiагностовано у 15 (34,1 %) хворих, III ФК - у 29 (65,9 %); у II груш -II ФК мали 12 (41,4 %) хворих, III ФК - 17 (58,6 %).
Характеристика I групи дослщжених: 28,2±1,3 % хворих палили, 48,3±2,1 % мали ожиршня II-III
ступеню, 73,8±2,5 % - пперхолестеринемш, 68,6±3,2 % - стабтьну стенокардiя напруження 11-11 функцюнального класу в анамнезi, 19,7±1,4 % - Г1М в анамнез^ II групи пацieнтiв: 33,6±1,7 % хворих палили, 54,2±2,6 % мали ожиршня, 68,9±2,4 % - пперхолестеринемш, 74,5±2,9 % -стабiльну стенокардiя напруження в анамнезi, 20,4±1,8 % - Г1М в анамнезi.
Обстеження хворих проводилось згiдно Унн фiкованого клiнiчного протоколу екстреноТ', пер-винноТ', вторинноТ' (спецiалiзовано'0 та третинноТ' (високоспецiалiзовано'0 медичноТ' допомоги та медичноТ' реабiлiтацiï хворим на гострий корона-рний синдром з елевацieю сегмента ST (Наказ МОЗ УкраТни вщ 02.07.2014 № 455).
В якост вербальних методiв дослiдження для оцшки тяжкостi тривожних та депресивних стаыв використовували наступнi методики, якi прово-дилися на 7-8-ий день перебування па^ен^в у кардiологiчному вiддiленнi: опитувальник патента про стан здоров'я (Patient Health Questionnaire
- PHQ-9), госштальну шкалу тривоги i депресп (HADS).
PHQ-9 - шкала самооцшки депресiï, яка скла-даеться з дев'яти пунк^в, де потрiбно було патенту вiдмiтити частоту проявiв симптомiв за останнi 2 тижш, що його турбували. Кожному пи-танню вiдповiдае 4 варiанта вщповд якi вщо-бражають градацiï виразност симптомiв та ко-дуються по наростанню важливостi симптому вiд 0 (вщсутнють) до 3 (максимальна виразнють). Оцiнка ступеня тяжкостi депресiï проводилась вщповщно до кiлькостi набраних балiв: 0 - 4 -депреая вiдсутня, 5 - 9 - легка («субкл^чна») депресiя, 10 - 14 - помiрноï тяжкостi депреая, 15
- 19 - середньоТ' тяжкiсть депресiя, 20 - 27 - тяжка депреая.
HaDs складаеться з 14 тверджень, як обслу-говують 2 пiдшкали: 7 з яких визначають рiвень тривоги та 7 - рiвень депресп. Кожному твер-дженню вiдповiдають 4 варiанта вiдповiдi, якi вь дображають градацiï виразностi ознаки та коду-ються по наростанню важливостi симптому вщ 0 (вiдсутнiсть) до 3 (максимальна виразнють) ба-лiв, де 0 - 7 балiв - депреая/тривога вiдсутня, 8
- 10 - субкл^чы прояви тривоги/депресiï, > 11 -клiнiчно виражена тривога/депреая.
Всi хворi отримували стандартну фармакоте-рапiю Г1М (нiтрати коротко!' та/або тривалоТ' дiï за потреби, бета-адреноблокатори або блокатори каль^евих каналiв, статини, антикоагулянти, де-загреганти (ацетилсалiцилову кисло-ту+клопiдогрел), iнгiбiтори ангютензинперетво-рюючого фермента або антагонюти рецепторiв ангiотензину II, антагонюти мшералокортикоТ'д-них рецепторiв, дiуретики).
Всi дослiдження проведенi згiдно основних бюетичних положень Конвенцiï Ради бвропи про права людини та бюмедицину (вiд 04.04.1997 р.), Гельсiнськоï декларацп Всесвiтньоï медичноТ' асоцiацiï про етичн принципи проведення нау-кових медичних дослщжень за участю людини
(1964-2008 рр.) та наказу МОЗ Укра'ни № 690 вщ 23.09.2009 р.
Критери виключення: серцева недостатнють IV функцюнального класу за NYHA, неконтро-льована артерiальна гiпертензiя, вади серця, ендокринн порушення (цукровий дiабет, захво-рювання щитовидно' залози), виразкова хвороба шлунку i 12-п'ясно''' кишки у стади загострення, наявнiсть психiчних розладiв i залежностi вiд психоактивних речовин, онколопчш i дегенера-тивнi захворювання.
Статистичний аналiз матерiалiв дослiджень виконувався з використанням програми SPSS for Windows Release 13.00, SPSS Inc., 1989-2004. Основы статистичн характеристики включали: М - середню, SEM - стандартну похибку. Для оцшки розходжень категорiальних варiабельнос-тей використовували критерш Xi-квадрат за ^р-соном. Рiзницю мiж порiвнюваними величинами вважали вiрогiдною при р<0,05.
Залежнсть мiж ступенем тя
Результати дослщження та 1х обговорення
Згiдно опитувальника пацieнта про стан здо-ров'я встановили, що у I груш хворих депресивн розлади рiзного ступеня вираженостi мали 36 (81,9 %) хворих, з них 19 (43,2 %) - легку («суб-кл^чну») депресiя, 8 (18,2 %) - помiрноТ тяжкос-тi депресiя, 9 (20,5 %) - середньоТ тяжкостi де-преая. У II групi у 25 (86,2 %) пацieнтiв виявлена депреая: 7 (24,1 %) осiб з легкою («субкшыч-ною») депресieю, 5 (17,2 %) - помiрною тяжкютю депреси, 6 (20,7 %) - середньою тяжкiстю де-пресИ, 7 (24,1 %) - тяжкою депреаею.
У хворих на Г1М переважае легка депресiя, помiрноТ та середньоТ тяжкостi депресiя по PHQ-9, проте вираженють Т'Т була бтьшою у хворих, яким виконували стентування iнфарктзалежноТ артерiТ на противагу хворим, яким проводилося ттьки медикаментозне, зворотна закономiрнiсть спостерiгаеться для тяжкоТ депреси (табл.1).
Таблиця 1
Т депреси по PHQ-9 у хворих на Г1М та тактикою лкування
Групи дослщжених залежно вщ тяжкост депреси по PHQ-9 Групи дослiджених залежно вiд тактики лкування Г1М
I група (n=44 ) II група (n=29)
ДепреЫя вщсутня, 0-4 бали (n=12) 8 (*66,7 %, **18,2 %, ***11,0 %) 4 (*33,3 %, **13,8 %, ***5,5 %)
Легка («субкшшчна») депреЫя, 5-9 балiв (n=26) 19 (*73,1 %, **43,2 %, ***26,0 %) 7 (*26,9 %, **24,15 %, ***9,6 %)
Помiрно''' тяжкост депреая, 10-14 балiв (n=13) 8 (*61,5 %, **18,2 %, ***11,0 %) 5 (*38,5 %,**17,2 %, ***6,8 %)
Середньо тяжкосп депреЫя, 15-19 балiв (n=15) 9 (*60,0 %, **20,5 %, ***12,3%) 6 (*40,0 %, **20,7 %, ***8,2 %)
Тяжка депресiя, 20-27 балiв (n=7) 0 (*0 %, **0 %, ***0 %) 7 (*100,0 %, **24,15 %, ***9,6 %)
Примimки: * - в'дсоток вiд досл'джених за тяжкютю депреси по PHQ-9 (за рядком), **- в'дсоток вiд шькюноГхарактеристики хворих залежно вiд тактики лкування Г1М (за колонкою), ***- вiдсоmок вiд клькюноГ сумацшноТхарактеристики за-лежно^ мiж ступенем тяжкой депреси по PHQ-9 та тактикою лкування у хворих на Г1М.
Таблиця 2
Данi про значимсть рiзницi мiж ступенем тяжкой депреси по PHQ-9 у хворих на Г1М та тактикою лкування за Х-квадрат тестами
Показники Значення df Значимють (двобiчна)
Xi-квадрат за ГЛрсоном 12,615 4 0,013
Вiдношення вiрогiдностей 15,016 4 0,005
Асоцiацiя лiнiйного через лiнiйне 6,609 1 0,01
Значимють рiзницi мiж ступенем тяжкосп депреси по PHQ-9 у хворих на Г1М та тактикою лн кування за даними Xi - квадрат за ^рсоном, вщношення вiрогiдностей, асо^аци лшшного через лшшне (табл. 2).
За даними HADS у 16 (36,4 %) хворих на Г1М встановлено депреаю у I груш, у 11 (25,0 %) дiа-гностовано субкл^чно виражену депреаю, у 5 (11,4 %) - кл^чно виражену депреаю, у II груш
Залежнсть мiж ступенем т.
18 (62,1 %) хворих з депреаею, вщповщно - 8 (27,6 %) та 10 (34,5 %). У хворих на Г1М, яким проводили ургентну коронарографш з подаль-шим стентуванням шфарктзалежно''' коронарно' артери характерне переважання субклiнiчно ви-ражено' депресiя по HADS на вщмшу вiд хворих, яким проводилося ттьки медикаментозне лку-вання, а кшычно виражена депресiя характерна для останых (табл. 3).
Таблиця 3
rni депреси по HADS у хворих на Г1М та тактикою лкування
Групи дослщжених залежно вщ тяжкосп депреси по HADS Групи дослщжених залежно вщ тактики лкування ПМ
I група (n=44) II група (n=29)
ДепреЫя вiдсутня, 0-7 балiв (n=39) 28 (*71,8 %, **63,6 %, ***38,4 %) 11(*28,2 %, **37,9 %, ***15,1 %)
Субкпiнiчно виражена депресiя, 8-10 балiв (n=19) 11 (*57,9 %, **25,0 %, ***15,1 %) 8 (*42,1 %, **27,6 %, ***11,0 %)
Клiнiчно виражена депресiя, 11 балiв i бiльше (n=15 ) 5 (*33,3%, **11,4 %, ***6,8 %) 10 (*66,7 %,**34,5 %, ***13,7 %)
Примiтки: * - в'дсоток eid досл'джених за тяжкютю депреси по HADS (за рядком), **- в'дсоток eid кЛькюноГ характеристики хворих залежно eid тактики лкування Г1М (за колонкою), ***- вiдсоток eid юльюсно)' сумацШноТхарактеристики за-лежно^ мiж ступенем тяжкой депреси по HADS та тактикою лкування у хворих на Г1М.
Таблиця 4
Данi про значимсть рiзницi мiж ступенем тяжкой депресп по HADS у хворих на Г1М та тактикою лкування за Хьквадрат тестами
Показники Значення df Значимють (двобiчна)
Хнквадрат за ^рсоном 6,754 2 0,034
Вiдношення вiрогiдностей 6,735 2 0,034
Асоцiацiя лшшного через лшшне 6,506 1 0,011
Значимють рiзницi мiж ступенем тяжкост тривоги по HADS у хворих на Г1М та тактикою лн кування за даними Хi - квадрат за фреоном, вiдношення вiрогiдностей, асо^ацп лiнiйного через лшшне (табл. 4).
У хворих на Г1М, яким проводили ургентну коронарографш з подальшим стентуванням ш-фарктзалежноТ коронарноТ артерп згiдно HADS у 15 (34,1 %) осiб виявлено тривогу: у 9 (20,5 %) -субкл^чно виражена тривога, у 6 (13,6 %) - клн
Залежнсть мiж ступенем тя
шчно виражена тривога. На фонi лише медикаментозного лкування у 21 (72,4 %) хворого на Г1М спостерiгалася тривога, з них 6 (20,7 %) па-цieнтiв мали субктычно виражену тривогу, 15 (51,7 %) - клiнiчно виражену тривогу. У I груш хворих на Г1М встановлено переважання субклн шчно вираженоТ тривоги по HADS в порiвняннi з II групою, зворотнють вiдмiчаeться для клiнiчно вираженоТ тривоги (табл. 5).
Таблиця 5
то тривоги по HADS у хворих на Г1М та тактикою лкування
Групи дослщжених залежно вiд тяжкост тривоги по HADS Групи дослщжених залежно вщ тактики лкування Г1М
I група (п=44 ) II група (п=29)
Вiдсутня тривога, 0-7 балiв (п=37) 29 (*78,4 %, **65,9 %, ***39,7 %) 8 (*21,6 %, **27,6 %, ***11,0 %)
Субклiнiчно виражена тривога, 8-10 балiв (п=15 ) 9 (*60,0 %, **20,5 %, ***12,3 %) 6 (*40,0 %, **20,7 %, ***8,2%)
Клтчно виражена тривога, 11 балiв i бiльше (п=21 ) 6 (*28,6 %, **13,6 %, ***8,2%) 15 (*71,4 %,**51,7 %, ***20,5%)
Примiтки: * - в'дсоток вiд досл'джених за тяжкстю тривоги по HADS (за рядком), **- в'дсоток вiд шькюноГхарактеристики хворих залежно вiд тактики лкування Г1М (за колонкою), ***- вiдсоток вiд юльюсно)' сумацшно)'характеристики за-лежно^ мiж ступенем тяжкой тривоги по HADS та тактикою лкування у хворих на Г1М.
Таблиця 6
Данi про значимють рiзницi мiж ступенем тяжкой тривоги по HADS у хворих на Г1М та тактикою лкування за Х'1-квадрат тестами
Показники Значення df Значимють (двобiчна)
Хi-квадрат за ^рсоном 13,880 2 0,001
Вiдношення вiрогiдностей 14,144 2 0,001
Асоцiацiя лiнiйного через лшшне 13,484 1 0,0001
Значимють рiзницi мiж ступенем тяжкост тривоги по HADS у хворих на Г1М та тактикою лн кування за даними Хi - квадрат за ^рсоном, вщношення вiрогiдностей, асо^ацп лшшного через лшшне (табл. 6).
У хворих на Г1М в^^чаеться дiапазон депре-сш вщ легкоТ до середньоТ тяжкост по PHQ-9 та субкл^чно виражена тривоги та депреая по HADS проте вираженють таких розладiв була бн льшою у хворих, яким проводилося стентування шфарктзалежноТ артерiТ в порiвняннi з хворими, яким не проводилося стентування. Тяжка депре-сiТ по PнQ-9 та клiнiчно виражена тривога та депреая по HADS переважала у хворих на Г1М, яким не проводилася коронарографiя. Таю змши тривожно-депресивних розладiв пiсля реваску-ляризацiТ мiокарда обумовленi активацiею симпатично! або парасимпатичноТ нервовоТ систе-ми, що негативно впливають на варiабельнiсть серцевого ритму [17, 18, 19]. Па^енти ще до хн рургiчного втручання вiдчувають рiзнi емоци, по-чинаючи вiд легкого занепокоення до тривоги, депресп i страху смерти таким чином, це готуе оргашзм до майбутньоТ стресовоТ ситуаци та по-дальших серцево-судинних подш [2, 7]. Важли-вим також е висока особистюна тривожнiсть, що може бути як причина, так i наслщок даного за-
хворювання [1, 2].
Тяжкiсть тривожно-депресивних проявiв у хворих на Г1М пов'язана можливо з вiтальною загрозою, що в подальшому призводить до зме-ншення соцiального функцiонування, зниження загального життевого тонусу та оцшки власних можливостей, функцiональних змiн центральноТ нервовоТ системи [1, 20].
Вираженють депресп та тривоги у хворих на Г1М, яким не проводили коронарографш, вiрогi-дно пов'язана з бтьш штенсивним психолопч-ним дискомфортом, психолопчним опрацюван-ням «вже сталося страшне, але ж менi не провели коронарографш та стентування коронар-них артерiй, тому може статися ще найстрашш-ше», страхом за життя, очкуванням смертi вщ повторного серцевого нападу. В результат роз-лади афективного спектру стають причиною со-цiальноТ iнвалiдизацiТ хворих, як перенесли Г1М [2, 8, 20].
Хворим на Г1М доцтьно проводити своечасну дiагностику афективних розладiв за допомогою психометричних шкал для пщвищення ефектив-ностi фармакологiчного та психотерапевтичного лкування за рахунок кореляцп психоемоцiйноТ сфери пацiентiв. Ступiнь тяжкост тривожно-депресивних розладiв залежить вщ проведених
методiв лкування - лише консервативного чи у поеднанн з штервенцшними втручаннями. Це потрiбно враховувати при лкуванш розладiв афективного спектру у хворих на ПМ спiльними зусиллями кардюлопв i психiатрiв.
Висновки
Всiм хворим на ПМ для пщвищення якост дн агностики афективних розладiв доцтьно прово-дити 'х скринiнг з використання вербальних ме-тодiв дослщження: опитувальника пацiента про стан здоров'я, госштальноТ шкали тривоги i де-пресИ. Наявнiсть тривожно-депресивних розла-дiв рiзного ступеня тяжкостi потребуе психоте-рапевтично' корекцiТ психоемоцiйноТ сфери па-цiентiв.
У 81,9 % хворих на ПМ пюля стентування ш-фарктзалежно' артерiТ згiдно опитувальника патента про стан здоров'я дiагностовано депресiю з переважанням легко' («субкл^чно''»). На фонi лише медикаментозного лкування ПМ у 86,2 % хворих спостер^аеться депресiя, частiше легка («субкл^чна») та тяжка.
За даними госштально''' шкали тривоги та де-пресiТ, 36,4 % хворих на ПМ пюля перкутанного коронарного втручання мали депресш та 34,1 % - тривогу. У 62,1 % хворих на ПМ, яким не проводили ургентну коронарографш, в^^чалася депреая, у 72,4 % - тривога. Для хворих на ПМ, яким виконували реваскуляризацш мюкарда iз стентуванням шфарктзалежно''' артерiТ, характе-рне переважання субкл^чно виражено' тривоги та депреси на вiдмiну вiд па^етчв, яким прово-дилося тiльки медикаментозне лкування, зворо-тнiсть вiдмiчаеться для кл^чно виражено' тривоги та депреси.
Перспективи подальших дослiджень
Отриманi результати мають свiй подальший розвиток для визначення ступеня тяжкост три-вожно-депресивних розладiв у хворих на ПМ залежно вiд тактики лкування як передумова до корекцiТ медикаментозного та психотерапевтич-ного лiкування з подальшим аналiзом оцiнки якостi життя.
Лтература
1. Rasputina LV, Rasputin VV. Zalezhnist' stupenia depresii vid likuval'noii taktyky pry gostromu infarkti miokarda [The dependence of the depression level on the treatment strategy acute myocardial infarction]. Bukovyns'kyi medychnyi visnyk. 2016; 20 (4): 155-60. (Ukrainian).
2. Katerenchuk IP, Zhdan VM, Katerenchuk OI. Depresiia yak nezalezhnyi faktor kardiovaskuliarnogo ryzyku ta ii znachennia na riznykh etapakh sercevo-sudynnogo kontynuumu [Depression as an independent factor of cardiovascular risk and its pole on
9.
10.
11. 12.
13.
14.
15.
16.
17.
18.
19.
20. 21.
different stages of the cardiovascular continuum]. Praktykuiuchyi likar. 2013; 2:52-7. (Ukrainian).
Brotman DJ, Golden SH, Wittstein IS. The cardiovascular toll of stress. Lancet. 2007; 370 (9592):1089-100.
Rosengren A, Hawken S, Ounpuu S, Sliwa K, Zubaid M, Almahmeed WA, et al. Interheart investigators. Association of psychosocial risk factors with risk of acute myocardial infarction in 11119 cases and 13648 controls from 52 countries(the Interheart study): case-control study. Lancet. 2004; 364 (9438):953-62. Martens EJ, de Jonge P, Cohen BE, Lett H, Whooley M.A. Scared to death? Generalized anxiety disorder and cardiovascular events in patients with stable coronary heart disease: the Heart and Soul Study. Arch. Gen. Psychiatry. 2010; 67 (7):750-8. Lichtman JH, Froelicher ES, Blumenthal JA, Carney RM, Doering LV, Frasure-Smith N, et al. Depression as a risk factor for poor prognosis among patientswith acute coronary syndrome: systematic review and recommendations: a scientific statement from the American Heart Association. Circulation. 2014; 129 (12):1350-69.
Muxamadieva NB, Tuksanova ZY. Vliianie techeniia infarkta miokarda na razvitie depressivnykh rasstroystv [Influence of myocardial infarction on the development of depressive disorders]. Molodoy uchenyy. 2015; 11:681-3. (Russian). Meliakova IV, Kutashov VA. Vzgliad na depressivnye i trevozhnye rasstroystva u bolnykh, perenesshikh ostryy infarkt miokarda [A look at depressive and anxiety disorders in patients after acute myocardial infarction].
Molodoy uchenyy. 2016; 9:396-8. (Russian). Bush DE, Ziegelstein RC, Patel UV, Thombs BD, Ford DE, Fauerbach JA, et al. Post-myocardial infarction depression. Evidence report/technology assessment (Summary). 2005; 123:18.
Guck TP, Kavan MG, Elsasser GN, Barone EJ Assessment and treatment of depression following myocardial infarction. Am. Fam. Physician. 2001; 64:641-8.
Amin AA, Jones AM, Nugent K, Rumsfeld JS, Spertus JA.The prevalence of unrecognized depression in patients with acute coronary syndrome. Am. Heart J. 2006; 152 (5):928-34. Huffman JC, Smith FA, Blais MA, Beiser ME, Januzzi JL, Fricchione GL. Recognition and treatment of depression and anxiety in patients with acute myocardial infarction. Am. J. Cardiol. 2006; 98 (3):319-24.
Ziegelstein RC, Kim SY, Kao D, Fauerbach JA, Thombs BD, McCann U, et al. Can doctors and nurses recognize depression in patients hospitalized with an acute myocardial infarction in the absence of formal screening? Psychosom Med. 2005; 67 (3):393-7.
Frasure-Smith N, Lesperance F, Talajic M. Depression and 18-month prognosis after myocardial infarction. Circulation. 1995; 91 (4): 999-1005.
Grace SL, Abbey SE, Irvine J, Shnek ZM, Stewart DE. Prospective examination of anxiety persistence and its relationship to cardiac symptoms and recurrent cardiac events. Psychother Psychosom. 2004; 73:344-52.
Shul'gai AG, Terenda NO. Revaskuliaryzaciia miokarda - providna metodyka u likuvanni ishemichnoii khvoroby sertsia ta infarktu miokarda [Myocardial revascularization - leading method for the treatment of ischemic heart disease and myocardial infarction]. Shpytal'na khirurgiia. 2016; 4:84-7. (Ukrainian). Yüksel V, Gorgulu Y, Cinar RK, Huseyin S, Sonmez MB, Canbaz S.Impact of Experiencing Acute Coronary Syndrome Prior to Open Heart Surgery on Psychiatric Status. Braz. J. Cardiovasc. Surg. 2016; 31 (4):281-6. doi: 10.5935/1678-9741.20160064 Cserep C, Losoncz E, Balog P, Szili-Török T, Husz A, Juhasz B, et al. The impact of preoperative anxiety and education level on long-term mortality after cardiac surgery. J. Cardiothorac. Surg. 2012; 7:86. doi: 10.1186/1749-8090-7-86
Tully PJ. Baker RA. Depression, anxiety, and cardiac morbidity outcomes after coronary artery bypass surgery: a contemporary and practical review. J. Geriatr. Cardiol. 2012; 9 (2):197-208. Dukel's'kyi OO. Depresiia u khvorykh z ishemichnoiu khvoroboiu sertsia, yaki perenesly stentuvannia koronarnykh arterii [Depression in patients with ischemic heart disease, who underwent stenting of arteries]. Ukr. terapevtychnyi zhurnal. 2010; 18 (4):74-8. (Ukrainian).
Реферат
ВЫРАЖЕННОСТЬ РАССТРОЙСТВ АФФЕКТИВНОГО СПЕКТРА У БОЛЬНЫХ ОСТРЫМ ИНФАРКТОМ МИОКАРДА В ЗАВИСИМОСТИ ОТ ТАКТИКИ ЛЕЧЕНИЯ
Кудря И. П., Шевченко Т. И., Насонов Д. И., Сорокина С.И., Шапошник О. А. Ключевые слова: депрессия, тревога, острый инфаркт миокарда.
На сегодняшний день сердечно-сосудистые заболевания и тревожно-депрессивные расстройства являются серьезной и актуальной медико-социальной проблемой во всем мире. Целью исследования было определение степени тяжести тревожно-депрессивных расстройств у больных острым инфарктом миокарда в зависимости от тактики лечения как предпосылка к коррекции медикаментозной тера-
5
6
7
8
пии. Исследовано 73 больных с вышеупомянутой патологией, которые разделены на две группы: I группа - 44 больных, которым выполнялось перкутанное коронарное вмешательство, в частности ур-гентная коронарография с последующим стентированием инфарктзависимой коронарной артерии; II группа - 29 больных, которым не проводили ургентную коронарографию. Обследование больных проводилось по стандартам Украины, в частности опросник пациента о состоянии здоровья, госпитальная шкала тревоги и депрессии. В 81,9 % больных острым инфарктом миокарда после стентирования инфарктзависимой артерии согласно опросника пациента о состоянии здоровья диагностировано депрессию с преобладанием легкой («субклинической»), у 86,2% больных - на фоне только медикаментозного лечения, чаще легкая («субклиническая») и тяжелая. По данным госпитальной шкалы тревоги и депрессии 36,4% больных острым инфарктом миокарда после перкутанного коронарного вмешательства имели депрессию и 34,1 % - тревогу. В 62,1% больных острым инфарктом миокарда, которым не проводили ургентную коронарографию, отмечалась депрессия, в 72,4% - тревога. Для больных острым инфарктом миокарда, которым выполняли реваскуляризацию миокарда со стентированием инфарктзависимой артерии характерно преобладание субклинически выраженной тревоги и депрессии в отличие от пациентов, которым проводилось только медикаментозное лечение, обратность отмечается для клинически выраженной тревоги и депрессии. Наличие тревожно-депрессивных расстройств различной степени тяжести требует психотерапевтической коррекции психоэмоциональной сферы пациентов.
Summary
MANIFESTATION OF THE AFFECTIVE SPECTRUM DISORDERS IN PATIENTS WITH ACUTE MYOCARDIAL INFARCTION DEPENDING ON THE TREATMENT TACTICS
Kudria I.P., Shevchenko T.I., Nasonov D.I., Sorokina S.I., Shaposhnik O. A. Key words: depression, anxiety, acute myocardial infarction.
Today, cardiovascular disease and anxiety-depressive disorders are the most serious and urgent medical and social problem around the world. The purpose of this study was to determine the severity of anxiety-depressive disorders in patients with acute myocardial infarction, depending on the treatment tactics as a precondition for the drug therapy correction. We studied 73 patients with the above-mentioned pathology, who were divided into two groups: I group included 44 patients who underwent percutaneous coronary intervention, in particular, urgent coronary angiography with subsequent stenting of the infarction-related coronary artery; the II group included 29 patients, who did not undergo urgent coronary angiography. The examination of patients was conducted in accordance with Ukrainian standards, using the patients' questionnaire on their health status, the hospital scale of anxiety and depression. Mild ("subclinical") depression was diagnosed according to the patient's questionnaire in 81,9% of patients with acute myocardial infarction who underwent the stenting of the infarction-related artery; while 86.2% of the patients without surgical intervention who received only pharmaceutical therapy were diagnosed to have mild ("subclinical") and severe forms of depression. According to the hospital scale of anxiety and depression, 36,4% of the patients with acute myocardial infarction after percutaneous coronary intervention were diagnosed to have depression and the 34,1 % of the patients were found to have anxiety. 62,1% of the patients with acute myocardial infarction, who had not been urgently performed on coronary angiography, demonstrated depression, while 72,4% of the patients were assessed as anxious. For the patients with acute myocardial infarction, who underwent myocardial revascularization with stenting of the infarction-related artery, predominance of subclinical anxiety and depression manifestation is characteristic unlike the patients received the medication only; recurrence has been found as typical for clinically expressed anxiety and depression. The presence of anxiety-depressive disorders of varying severity requires a psychotherapeutic correction of the psycho-emotional sphere in patients with serious cardiovascular diseases.
