CC BY
49
УДК 301.28
С. М. Мануйлов, доктор фшософп, професор
ВИХОВАННЯ ОСОБИСТОСТ1 ДО ВИКОНАННЯ СОЦИАЛЬНО! РОЛ1 В СУСП1ЛЬСТВ1
np0aHani30eaH0 систему виховання oco6ucmocmi до виконання сощальног рол1 в суспiльствi. Показано, що формування суспыьно активноi oсoбистoстi залежить вiд виховання ii до виконання сощальног pmi, сощальних функцш в суспiльствi. Доведено, аби тдготувати особист^ть до активног творчог дiяльнoстi, пoтрiбнo вклю-чити ii в кнуючу систему виховання, яка дie в суспiльствi.
Ключовi слова: виховання, особист^ть, сощальна роль, сощальний статус, ак-тивтсть, суспыьство.
Актуальтсть проблеми. Формування сощально активно! особистосп залежить вщ виховання !! до виконання сощально! ролi в суспшьствь Тому дослщження процесу виховання особистосп як сощально! особи, як дгючо! особи, особливо в умовах трансформацп сучасного суспшьства, е дуже акту-альним.
Анал1з досл1джень i публжацш показуе, що проблема виховання особистосп до виконання сощально! ролi в суспiльствi в сощально! фшософп вже висвгглювалася (Л. Архангельский, Г. Ашин, Л. Бережкова, М. Бобнева, Т. Божович, В. Водоп'янов, G. Полжанова, Ю. Пятiн, А. Клюев, Т. Латна, О. Якуба та iн.). Бiльшiсть дослщниюв вiдмiчають, що соцiальна роль особистосп пов'язана з тими функщями, якi вона виконуе у суспшьств^ i що мотивацiя до виконання тако! ролi формуеться в процес виховання, почина-ючi з родини, школи, вищого навчального закладу тощо.
Метою статтi е спроба проаналiзувати процес виховання особистостi до виконання нею сощально! ролi в суспшьств^ що трансформуеться.
Особистiсть виступае суб'ектом соцiально!, активно!, а iнодi й пасивно! дiяльностi, посщае певне мюце в суспiльнiй системi (посади, права, обов'язки). Соцiальна фiлософiя розглядае соцiальну роль особистостi в статичному i динамiчному аспектах. Статичний аспект пов'язаний з фжсуванням прав i обов'язк!в, визначенням мiри !х взаемоди, а динамiчний — з !х реалiзацiею. Соцiальна роль — це динамiчний процес, коли особа виконуе сво! права i обов'язки, тобто здшснюе сво! функцii. Отже, маються на увазi тi нормативно ухвалеш форми поведiнки iндивiда, що пов'язаш з професiйними i сощ-альними якостями людини. 1ншими словами, сощальна роль особистосп — це нормативно ухвалений спомб дiяльностi i поведiнки, це приведенi в дгю со-цiальнi норми вiдповiдно до функцш людини як суб'екта пращ, шзнання, щншсного ставлення до завдання, що виконуе особа як член колективу або представник певно! професп, сощально! стльносп та iн. Таким чином, со-16 © Мануйлов G. М., 2011
щальна роль особистост завжди реалiзуeться через професiйну дiяльнiсть i сусшльне становище, через функцп, доручення i повноваження. Розгляду-вана у динамiчному аспектi, тобто в зв'язку з функцюнуванням особистостi в суспiльному середовищ^ 11 соцiальна роль виступае як сощальний процес i соцiальна взаeмодiя.
Фiлософський аналiз сощалъно1 рол! особистосп доводить, аби шдготува-ти 11 до активно!, творчо! дiяльностi, треба включати 11 в iснуючу систему ви-ховання, яка створюеться у сустлъстта. У такому разi оргашзована структура цiлiсного виховного процесу виступае як едина система сощальних колективiв (родинних, навчалъних, трудових, кулътурно-просвiтницьких та ш.). Придбаний у процесi виховання, спiлкування та сощалъно1 дiялъностi в колективi досввд мае важливе значения для вироблення в особистостi внутрiшнiх мотивiв i ме-ханiзмiв як впливають на саморегулювання вчинюв та дш. Але тут постае одна перешкода: сощалъна активнiсть особистостi, обмежена лише рамками трудовой професшно1 дiяльностi, перестае вiдповiдати вимогам сощального про-гресу. В сучасних умовах демократизаци громадянського життя i формування ринкових вiдносин в Укра1'ш потрiбна активiзацiя всiх творчих сил особистос-тi в усiх сферах життeдiялъностi суспiльства. Творчiсть у соцiальнiй сферi тим i вiдрiзняeться вiд професшно1 творчостi, що тут на перший план виступае не стшьки продуктившсть у сенсi збiльшення нового продукту, сюлъки розвиток само1 людини як сустльно1' iстоти. Своeрiдним продуктом стае i сам процес збагачення i реатзаци творчих сил кожного члена сусшльства. Людина вдо-сконалюеться iнтелектуалъно, духовно та фiзично.
Виховання особистосп в умовах демократизаци мае важливе теоретичне i практичне значення. Прямий зв'язок виховання особистосп з проведеними в Украlнi реформами — економiчними, полiтичними, соцiальними, культур-ними — ставить особливi завдання перед умма суб'ектами виховання i в першу чергу перед навчальними закладами, особливо перед тими, де готують майбутшх фахiвцiв для рiзних галузей громадського життя. Людина мае на-вчитися жити i працювати в умовах демократизаци умх сфер суспiльства, умх форм ринкових вiдносин. Значно зростае роль спрямованосп виховання (особливо в межах загальноосвггньо1 школи, вищих навчальних закладiв) на пiд-готування творчо1 особистостi , соцiально активно1, вiдповiдалъноl, з високою загальною i правовою культурою.
Сучаснi заклади освгш i культури покликанi не тшьки розвивати i вдо-сконалювати закладеш в iндивiдi природою здатностi i схильностi, а й фор-мувати потреби в постiйному саморозвитку. Процес виховання значно усклад-нюеться, оскшьки йдеться вже не про те, аби прищепити черговом^ поколiн-ню як1йсь мiнiмум навичок, дати йому освiту i професiю, а й сформувати нову психологiю i свiдомiсть, високу духовну культуру як передумову вирiшения завдань, що постають перед сустлъством. Застарiла система виховання вже не вщповщае сучасним вимогам щодо п1дготування майбутнiх фахiвцiв. Основнi
недолжи системи традицшного виховання полягають у тому, що, по-перше, не враховувалися таю риси культури, як авторитаршсть i патрiархальнiсть виховання, що визначали систему. По-друге, впровадження щеологп технократизму у виховання призвело до того, що виховання особистосп стало розглядатися не як самоцшь, а лише як iнструмент виршення iнших, насам-перед, виробничих завдань. По-трете, iнтерес особистостi припинив викорис-товуватися як дiючий засiб виховання, а проблеми виховання розв'язувалися шляхом постшного уселяння i впровадження у свiдомiсть утопiчних перспек-тивних щей досягнення iдеалъного соцiального устрою. По-четверте, одним з основних принципiв виховання став принцип протиставлення сустльного особистому. На жаль, рецидиви вщжило1 системи виховання не зовмм подо-лано й в умовах демократизацп украшського суспiльства.
Слiд зазначити, що складнощi соцiально-економiчного та сустльно-по-лiтичного розвитку держави, незавершенiсть реформування освiти (входжен-ня 11 до Болонського процесу) не сприяють високш ефективностi виховання особистосп до виконання нею сощально1 ролi в суспiльствi.
Спрямованiсть формування суспiльно необхiдних якостей особистостi передбачае певну органiзацiю виховання, що вщповщае вимогам сощально1 демократизаций. I тут, на наш погляд, слiд видшити основнi напрями демократизацп системи виховання в Укра1ш. Перший напрям пов'язаний з участю широко1 громадськосп у вихованнi i навчаннi молодо Тобто, мае бути свое-рщне «виховуюче» середовище суспiльства, що сприяе формуванню такого клiмату в сощально1 дiйсностi, при якому виростае фiзично здорове i духовно багате молоде поколшня, створюеться цiлiсна система вимог до молодi з боку навчальних, громадських закладiв, цивiльних органiзацiй та шститупв, сiм'l. Другий напрям пов'язаний з державним управлшням системою виховання, глибокими структурними змiнами в механiзмi 11 управлiння. Сьогоднi освiта i виховання Укра1ни зорieнтованi на розвиток особистосп майбутнiх фахiвцiв як всебiчно розвинено1 людини. У Державнiй нацюналънш програмi «Освiта» зазначено: «Вища освгта забезпечуе фундаменталъну наукову освiту, загалъно-культурного, практичного пiдготувания фахiвцiв, яю визначають темпи i рi-вень науково-техшчного та соцiального прогресу, сшвжиття, формування iнтелектуального потенцiалу нацil як найвищо1 цiнностi суспiльства». Третiй напрям демократизацп системи виховання пов'язаний з гумашзащею та гу-манiтаризацieю системи освгш та виховання. Гуманiтарне тдготування по-кликане формувати у майбутшх фахiвцiв гуманiтарну культуру i планетарне мислення, виховувати вiдповiдне ставлення до навколишнього свпу, суспiлъ-ства i людини, сприяти подоланню технократизму у виршенш сучасних пи-тань [3, с. 39-40]. Четвертий напрям демократизацп системи виховання ви-магае вдосконалення i перебудови внутрiшнього механiзму самого виховання в умх його ланках. Виховання завжди е комплексним за метою, завданнями i самим процесом формування особи щейно, науково, фiзично. 18
У минулому захоплювалися диференц^ащею напрятв виховання. У сучасних умовах в Укра!т акцентуегься увага на формуванш здобностей, духовних потреб, штерейв 1 сустльно значущих якостей особистосп, вщповщносп сощально-економ1чних умов завданням виховання. Виховна дояльшсть дедал все бшьше набувае характеру сустльного виховання, розвиваючись на основ! тюно! взаемо-дй ус1х титв навчальних закладов, громадських оргашзацш, виробничих колек-тивш. Цжаво, що Платон в «Держав!» вже ввдшчав той факт, що юнуе залежн!сть виховання вщ соц!окультурних умов [1]. За ним система виховання в сустльсга не тшьки виконуе функцю сощал1заци, а 1 визначаеться нею.
Сучасний етап сустльного розвитку потребуе нового концептуального шдходу до сутносп, мети, завдань 1 змюту виховання взагал1 та виховання особистосп до виконання нею соцально! рол в сустльстга зокрема. Визначальним у розумшш сутносп виховання стае усвщомлення особиспстю свое! рол1 як суб'екта дояльносп 1 стлкування, свое! вщповщальносп перед певним колек-тивом 1 сустльством, 1 розвиток особистосп в цьому плат розглядаеться як процес безперервного знаходження нею нових сощальних якостей. Тому метою виховання в сучасних умовах стае всеб1чний розвиток особистосп, безперерв-не формування та задоволення 1! духовних, сощальних потреб й штеремв, збагачення цштсних ор1ентацш, запипв, розкриття задатков 1 зд1бностей, духовного потенщалу при зростанш социально! рол само! особистосп на основ1 и вшьного самовизначення 1 саморегуляци. Кр1м того, специф1чна сфера сустль-но! практики, яким е виховання, покликана вщиравати активну роль у створен-т середовища розвитку особистосп, в процес демократизаци сустльства» [4, с. 141-142]. Найбшьш1 можливосп для реал1заци цих завдань е в систем1 осв1ти, особливо в сучасн1й вищ1й школ1. Це зумовлено такими обставинами.
По-перше, достатня к1льк1сть вищих навчальних заклад1в з потужним науковим та педагог1чним потенц1алом, спроможним формувати соц1ально активного фах1вця.
По-друге, фшософсько-освггая парадигма ХХ1 ст. мае гумашстичну спря-мовашсть, яка передбачае формування творчо! особистосп, шдготування фах1вця з високою культурою прац1 та сп1лкування, розвиток таланту, вихо-вання високих моральних якостей, в1дродження та розвиток духовного по-тенц1алу укра!нського народу, 1нтел1гентност1.
По-трете, в1дбуваеться трансформац1я ц1нн1сних ор1ентац1й 1 у сусп1льств1. Тривае пошук тих духовних пр1оритет1в, як1 могли б стати фундаментом для в1дродження кращих духовних традиц1й укра!нського народу.
По-четверте, форми та методи, за якими виховуються майбутн1 фах1вц1 у ви-щих навчальних закладах Укра!ни, сприяють вихованню в них головних ознак сощально активно! особистосп (компегентностi, високо! професшно!, правово! та полтично! культури, ор1ентованосп на вищ1 цшносп людського буття).
Отже, науков1 дослщження та практична д1яльшсть автора статп засвщ-чують, що виховання особистост до виконання нею сощально! рол1
в суспiлъствi формуеться i розвиваеться шд впливом д!алектично1' д11 взаемо-пов'язаних соцiальних, духовних, полiтичних та природних чинниюв, до яких належать: сощальне середовище, навчания та виховання, спадковiсть та со-цiально-трудова дiяльнiсть.
За часiв незалежностi в Укршт створено сучасну систему пiдготувания фахiвцiв для рiзних галузей суспiльства, яка в цшому вiдповiдаe нацiональним штересам Укра1'ни. На черзi — вдосконалення структури та змiсту освiти у зв'язку з подальшим реформуваниям системи освгти в Укршт.
У бшьшосп вищих навчальних закладах Укра1ни вже створено необхщш умови для виховання фахiвцiв з високою соцiальнiстю, тобто здатшстю до виконання ними сощально1 ролi в суспiльствi. Для цього застосовуються рiзноманiтнi засоби, форми та методи навчання та виховання протягом усьо-го процесу навчання у вищих навчальних закладах [5, с. 173-175]. Перш за все це забезпечення високого рiвня фахово1 тдготовки, формування профе-сшно1 культури та сощально1 активностi; по-друге — формування високих моральних якостей та естетичних смакiв; по-трете — залучення майбутшх фахiвцiв до науково-дослщницько1 та сощально-полгшчно1 роботи.
Особливе мiсце в процеа виховання особистосп до виконання нею сощалъ-но1 рол! в суспшъстш посщае формування у майбутшх фахшщв високо1' правово1 та пол!тично1' культури. За визначеннями, що наводяться в науковш л!тератур!, у сустлъному житт! полтична культура е важливим засобом взаемоди особис-тост! ! поштично! влади. Основне призначения пол!тично1' кулътури полягае не у вщчужент, а у залучент людей до пол!тично1' системи ! пол!тично1' доялъносп [6, с. 73]. Кр!м того, полтична культура — це !сторичний досвщ, пам'ять сощ-альних сп!льностей ! окремих людей у сфер! пол!тики, 1х ор!ентац!я, навички, що впливае на пол!тичну повед!нку та соц!альну активн!сть особистост!.
Важливого значения у формуванш пол!тично1' кулътури майбутшх фах^вщв набувають феномен пол!тично1' щентичносп та його розумшия молоддю. Йдеть-ся про пол!тико-!деолог!чн! ц!нност!, ор!ентац!ю молод! на них. Зм!стом пол!-тично1' щентичносп е не сам факт належносп, не просто усвщомлення себе «частиною» ! перебувания в «цшому». 1дентичшсть визначае певну, вщмшиу вщ шших поведшку, оскшъки спшънота реал!зуеться у сво1й життед1ялъносп, здатност бути «щлим» — суб'ектом того чи шшого [7, с. 64-65]. Коло полгтич-них !дентичностей е дуже широким. Це може бути належшсть до певно1' парти, руху, сусп!льно1 акц!1, революц!йного процесу тощо. З точки зору особистост! до виконання нею соц!ально1 рол! в сусп!льств! пол!тичну !дентичн!сть сл!д розглядати з огляду на полгтичну участь особистосп в суспшьному житт!.
Висновки. Зважаючи на наведене, можна стверджувати, що виховання особистосп до виконання нею сощалъно1 рол! в сустлъств! мае державний характер або перебувае шд державним контролем. Особлива роль у цьому процес належить навчальним закладам ( загалъноосвгтшм, вищ!м та ш.). 20
Л1ТЕРАТУРА
1. Платон. Государство. Законы. Политик [Текст] / Платон ; предисл. Е. И. Темнов. — М. : Мысль, 1998. — 798 с.
2. Ануфриев, Е. А. Социальная активность личности [Текст] / Е. А. Ануфриев. — М. : Знание, 1978. — 45 с.
3. Мануйлов, G. М. Гуматзащя та гуматтаризащя системи юридично! освии в Укра-1Ш [Текст] / G. М. Мануйлов // Проблеми розвитку суспшьства: системний пiдхiд : матер. мiжвуз. наук. конф. (м. Харюв, 12-13 кшт. 2006 р. — Х. : Нац. юрид. акад. Укра!ни, 2006. — С. 39-43.
4. Кривоконь, О. Г. Соцiальний статус i соцiальна роль особи в сустльств [Текст] / О. Г. Кривоконь // Наук. зап. Харк. ун-ту Повир. сил. — Сощальна фiлософiя, психологiя. -Х. : ХУПС, 2006. — Вип. 1 (25). - С. 139-144.
5. Образование, общество, культура [Текст] : монография / Нар. Укр. акад. ; под общ. ред.. В. Ф. Сухина. — Х. : Изд-во НУА, 2006. — 252 с.
6. Пробийголова, Н. Деяю тенденцй полпично! соцiалiзацii молодi [Текст] / Н. Про-бийголова // Полгт менеджмент. — 2005. — № 4. — С. 70-81.
7. Бублик П. 1дентичшсть як фактор полгтчно! культури / П.Бублик // Людина i по-лiтика. — 2004.— № 2. - С. 62-67.
8. Чмихун С. Е. Сощальш та психолопчш пiдстави дiяльностi суб!екта знання в ш-формацшному суспiльствi / С. Е. Чмихун // Наук. зап. Харк. ун-ту Повир. Сил. Сощальна фшософш, психологш. — 2007. — Вип. 2 (28). — С. 125-131.
ВОСПИТАНИЕ ЛИЧНОСТИ К ВЫПОЛНЕНИЮ СОЦИАЛЬНОЙ РОЛИ В ОБЩЕСТВЕ
Мануйлов Е. Н.
Проанализирована система воспитания личности к выполнению социальной роли в обществе. Показано, что формирование общественно активной личности зависит от воспитания ее к выполнению социальной роли, социальных функций в обществе. Доказано, чтобы подготовить личность к активной творческой деятельности, необходимо включить ее в существующую систему воспитания.
Ключевые слова: воспитание, личность, социальная роль, социальный статус, активность, общество.
THE DEVELOPMENT OF PERSONALITY FOR PERFORMING SOCIAL ROLE IN THE SOCIETY
Manuylov E. M.
The article analyzes the educational system used to develop personality for performing social role in the society. The author considers that the creation of socially active personality depends on the development of readiness to perform social roles and social functions in the society. It is proved that in order to prepare personalities for active creative activity it is necessary to involve them into the existing system of education.
Key words: education, personality, social role, social status, activity, society.
