CC BY
5
Вкник Нацюнального унiверситету "Львiвська полггехшка". Серiя: "Юридичш науки" Т. 7, № 2, 2020
УДК 340.12
Степан Сливка
Навчально-науковий шститут права, психологи та шновацшно1 освгти Нацiонального ушверситету "Львiвська полiтехнiка" доктор юридичних наук, професор завщувач кафедри теори, юторп та фшософи права,
1£р2014@1.иа
ВИХ1Д ПРИРОДНОГО ПРАВА ЗА МЕЖ1 МАТЕР1АЛЬНОСТ1
http://doi.org/10.23939/law2020.26.103
© Сливка С., 2020
Дослщжено вихiд природного права за межi матерiальностi з метою пщвищення ступеня духовностi. Подаеться деф1нщ1я матерiальноT вiрусологiT, сп1вв1дношення мiж природним правом i природним законом. Пщтверджено згубний вплив постмодершст-ського нарративу на розвиток природного права та пщнесення необхщност неонтологiчних матерiальних вщносин.
Ключовi слова: природне право, природний закон, матерiальне, постмодер-нiстський нарратив, матерiальна вiрусологiя, позитивне право, позитивний закон.
Постановка проблеми. Космолопя доводить, що Всесвiт регулюеться природними законами, а онтолопчна дiяльнiсть людини - природним правом, основним творцем якого вона е. Але на Всесвгт впливае i природне право, яке людина створюе для себе i реалiзовуе його. Результати ще1 реатзацп знаходять вiдбиток на тонких духовних структурах Всесвiту.
Значна частина людей дотримуеться думки, що в основному одна матерiя породжуе земне життя, що земне життя - це матерiальний процес. Однак наука розкривае внутршнш механiзм ди унiверсальних сил Всесвгту, вивчае форми руху матери, дослщжуе причиннi залежностi, взаемоди тощо. Тому матерiальне життя е вторинним тсля духовного. А природне право хоча й творить людина, намагаеться "зазирнути" за межi матерiальностi i пiзнати, що робиться з людиною, коли вона переходить межi набуття матерiального.
Аналiз дослiдження проблеми. Природне право дослщжували багато сучасних i зарубiжних фiлософiв права. Сдино! думки не юнуе щодо поняття "природне право". Причина криеться в основному у визнанш та герменевтищ богословських теорш.
Мета статтi. Виходячи з того, що людина е образом Божим i прямуе до подоби Божо1, необхщно дослiдити вплив матерiального стану на духовний, поглибити вчення про природне право.
Виклад основного матерiалу. Людина народжуеться i живе у свт, у який вона шчого не може принести i iз якого нiчого не може винести. Але цей свгт перебувае у розпорядженш людини [7, с. 583]. У свт пануе дивний, але гармоншний порядок, який встановлений Богом.
Цей порядок людини назвали законами природи, зпдно з якими все на cbítí розвивасться i мае вщповщний та розумний сенс. Життя за Божими законами дае можливiсть зрозумiти свiт [8, с. 12-13]. Виникае необхщнють дослiдити поняття: свiт, матерiалiзм, наука, закони природи та межi !х ди, поява природного права. Зрозумшо, що щ поняття однозначностi не мають.
Поняття свгт (Всесвiт, Космос) - це простр, порядок i образ речей, яю Богом призначенi для життя людини [7, с. 581], це цшсна система всього сущого, охопленого людською свiдомiстю, почуттями, волею та дiяльнiстю [2, с. 368]. Всесвгт - це весь свiт, тобто уявлення про свгт, що передбачае включення до його змюту всього вщомого i невiдомого, виявленого та невиявленого [5, с. 116].
КрГм того, у релшйнш лiтературi сказано, що свгт мае два ступеш: земля i небо [6, с. 305], а окрГм неба е ще два ступенi небес. Але юнують ргзш розумшня неба як мюця перебування Бога, вищих небесних сил, духГв праведникiв, яю досягнули досконалосп. Це лоно Авраамове, рай [1, с. 508]. На даний час немае остаточного панування Бога на небг i на землг але воно настане. Згадуеться, що прийде час, коли проявляться нова земля, нове небо, новГ небеса i буде едине панування Бога.
Для правильного життя людям не рекомендуеться дружба з цим свгтом, оскшьки такий зв'язок означае ворогування з Богом [7, с. 583]. Хоча вщносини мГж небом i землею е добре налагоджеш. МГж Богом i створеним ним свгтом юнують розiрванi вщносини. Вони проявляються в тому, що людина, яка вщйшла вщ Бога, перетворюе Його матерiальний свгт проти встановленого Богом порядку [7, с. 583]. Тобто матерiальний свгт перебувае у володшш людини, тому вш е видимий. Перетворення матергальних речей людиною часто суперечить свгтобудов^ руйнуе свгт. Це означае, що порушуються закони природи, що е недопустимим (встановлеш певш норми, яких людина не знае, але повинна знати i вщчувати).
А нематергальний свгт - це невидимий свгт i е тим самим трепм небом [1, с. 508]. Взагат, нематергальний свгт по-шшому називають духовним свгтом, який передуе матергальному. Дослщжуе матергальний i нематергальний свгт - наука.
Наука - це сфера людсько!' дГяльносп, функщя яко! - накопичення i теоретична систематизащя об'ективних знань про дшснють; включае як дГяльнють по отриманню нового знання, так i !! результат - силу знань, як лежать в основг науково!' картини свгту; позначення окремих галузей наукового знання. Безпосередня мета - опис, пояснення i передбачення процешв та явищ дшсносп на основг закошв, яю вона вщкривае. Важливим е наукознавство, яке вивчае закономгрност функцюнування i розвиток науки, структуру i динамку науково! дГяльносп, взаемодп науки з шшими сферами матергального i духовного життя суспшьства [3, с. 255]. Наукою в ютинному смислг е наука про свгт [10, с. 292].
Беручи до уваги науку про право, за допомогою фшософських знань, е необхщнють здшснювати дослщження сфери природного права, яка виводить нас на дГяльнють людини у свгтобудовг 1ншими словами, нам необхщно дослщити дда природного права у матергальному свт. Основним об'ектом матергальност е людина, !! надбання.
Людина едина набула образ Божий. Навгть ангели, як були створеш Богом як розумш ютоти, не отримали цього. Вони були створеш безтшесними, а людина увгбрала в себе як духовш, так i матергальш засади - вони отримали душу i тшо. Душа представляе духовний невидимий свгт, а тшо - матергальний, видимий [4, с. 89]. Якщо враховувати, що людина е мшросвгт, то !! тшо репрезентуе свгтову матергальнють. Тобто все, що зроблено у сферг матергального, те зроблено для тша людини. Висновок досить серйозний i претендуе на глибинний погляд свгтобудови. На свгт треба дивитися кргзь призму людського тша та його забаганки.
Все шше (матергальне) може розвиватися без людсько! учасп. За законами природи, без людського розуму. Звичайно, що людська тшеснють (матергальнють) впливае на людську душевнють (духовнють) i навпаки: видиме впливае на невидиме, хоча й юнуе зворотний зв'язок. Тут важливо наголосити на "пов'язаносп" тша i душг Але для розвитку тша i в меншш мГрГ для
розвитку душi достатньо природних закошв. А право як результат мозкового, душевного опрацювання (власного осмислення) мае значення для матерiальностi, але воно е другорядним. Тшо людини функцюнуе завдяки природним законам, яю називають бiологiчними. Нам потрiбно показати, як природне право впливае на рiзного роду нарративи, яю покинули тшесне мiсцеперебування, щоб вийти за межi матерiальностi i на що воно взагалi впливае.
Нарратив (з англ. - розповщь) - одне iз вихiдних понять фiлософського постмодернiзму, яке передбачае втрату в сучасну епоху значущосп будь-яких логiчних та рацюнальних доведень i визнання факту рiвнозначностi рiзноманiтних способiв розповiдi про дшснють [5, с. 136]. Зокрема, вщсутня логiстика та рацiоналiзм природного мислення щодо надмiрного збагачення, набуття матерiальних благ будь-яким способом. Постмодернiстськi установки формують такий нарратив, який диктуе недовiру до метатеорiй, викликае надмiрну стурбованiсть наближенням до глобальних (матерiальних) процесiв на тлi загального падшня iнтересу до життя, зневiри у нелшшносп дiï права. Такi неонтолопчш свiтогляднi засади не мають цiлiсноï теорiï, але iснуе насадження шюдливих iдей, якi негативно впливають на суспшьний розвиток, оскiльки така постмодернютська спрямованiсть вiдкидае духовне збагачення, а надае перевагу матерiальному. Богословське вчення доводить, що матерiальнi статки у надмiрнiй кiлькостi i здобутi не своею працею, хоча й на деякий час задовольняють тiло, але шкодять душi. Проте негативнi приклади, гонитва за матерiальними статками створюють вiрусологiчну шкiдливу теорiю про те, що життя даеться один раз i тому потрiбно його прожити в розкошах. Природне право, як лопчне та рацюнальне осмислення природних наук, доводить протилежне. Тобто життя на землi повинно бути таким, щоб тшесш задоволення узгоджувалися з природними потребами души людина не повинна переходити межi набуття матерiального, оскшьки це концентращя на позицп зла, що суперечить природному.
Зло - одна з вихщних категорш моралi та моральноï свiдомостi, яка виражае таку засаду життевого вибору людини, яка передбачае негощю, руйнування, деструкщю iснуючих форм буття, а також негативну ощнку людиною певного явища з огляду на його негативне для œï значення [5, с. 89], це внутршня ворожа Богу позищя, яка проявляеться у вшх аспектах. Повна гармонiя передбачала, що людина, яка вище i найрозумшше з Божих творiнь, буде притримуватись шляху ютинного не через природну необхщнють, а керуючись добровшьним послухом, оскiльки створена за образом Божим. Тому людиш було надано вшьний вибiр мiж смиренням i непослухом у виглядi заборони, переступити яку ïï нiхто не спонукав [7, с. 351], це категорiя, що охоплюе усе цшнюно-негативне (в практичному вщношенш), протилежне щодо блага i добра. У площиш протистояння благу як такому злу - це те, що тдривае продуктивш потенци буття, заважае реалiзацiï його призначення, зокрема, руйнуе умови й засоби виживання, фiзичного й духовного розвитку людини [11, с. 227]. Значить зло само знаходить людину i пропонуе сво1' послуги у виглядi надмiрного матерiального забезпечення, що вказуе на конкретний вихщ природного права за межi необхщно1' матерiальностi.
Життева засада людини як образу Божого скерована на творшня блага для себе, але якщо це узгоджено з волею Божою, а не своею. Тобто природш закони не спонукають людину творити злi вчинки, яю руйнують природну гармошю. Потенци людини спрямоваш на добро, на послух, а не на зло, тобто руйнащю природно1' необхщносп. Важливо задатися питанням: чому надлишок матерiальних статкiв, розюш шкодить Всесвiту, руйнуе його. Адже зовнi виглядае все естетично, шби й приемно для ока.
Тут можливi щонайменше два випадки. Перший полягае в тому, що надлишок матерiальних статюв не суперечить природним законам i не здшснюе руйнацп природно1' гармонiï. Це стосуеться багато1' людини, яка живе за нормами природного права i е корисною для оточуючих чи взагалi для суспшьства. Тобто у норми природного права багато1' людини увшшла турбота про ближнiх. Тобто, в даному випадку вихщ природного права за межi матерiального е допустимим i деякою мiрою корисним. Але таю люди е рщюстю. Потрiбно, щоб це нажите матерiальне не було остаточно закршлене у свiдомостi людини, щоб вона могла легко з цим майном розстатися у разi життево!'
потреби. Якщо таке i станеться, n0Tpi6H0, щоб цю багату людину постiйно не супроводжував жаль за втратою матерiального. 1накше кажучи, надлишок матерiальних здобуткiв не повинен вщбиватися на онтологiчних позицiях власника цих здобуткiв, вони не повинш зiпсувати ïï як образ Божий. Але чи багато таких людей е?
Другий випадок - протилежний: людина мщно прив'язана до матерiального. Пiд впливом сформованого для себе природного права, вона сприймае за належне не дшитися з ближшм. Така людина вважае себе володарем життевих потреб. Маючи практично все, вона надзвичайно прив'язана до земного свггу i одночасно вщвернута вщ небесного, духовного свiту. Адже матерiальним свiтом на землi володарюе не Бог, а протилежна, ворожа Йому темна сила. Ця темна сила спонукае шдневшьну людину до формування для не1' такого природного права, яке захищае матерiальний свiт, виносить фальшивi висновки, що людина повинна мати все, а духовнють - це бщнють, i на землi вона нiби не в пошанг Фактично такий "володар" е диктатором для шших, яких вiн принижуе, навпъ знущаеться. Напрошуеться висновок, чи такий "володар" цшуе, що вш мае образ Божий, чи наближаеться вш до подоби Божоï ? Звичайно, вщповщь буде негативною i шдтверджуе, що природне право далеко виходить за межi матерiальностi i приносить шкоду суспшьству, породжуе зло.
Можливий ще один випадок, коли людина зовсГм не дбае про набуття матерiального. Це означае, що вона або лшива, або не вмiе нiчого робити, або посвятила себе духовному свповг
Якщо людиною опанувала лшь, то це порушення норм природного права, грiх. З такого стану треба виходити якнайскорше. Певш матерiальнi здобутки повиннi юнувати, оскiльки це онтологiчнi вимог земного життя. Звичайне земне життя вимагае набуття необхщних матерiальних, але щоб щ власнi вимоги не були основними у житп. Сьогоднi часто говорять, що людина повинна працювати на "холодильник", що нагадуе тваринний спосГб життя.
У випадку невмшня створювати матерiальнi блага, людина повинна вчитися у шших, знаходити собi мюце у житп. Вiдповiдно до отриманого таланту людина мае певний нахил до фiзичноï працi, який може хоча й мшмально, але забезпечувати матерiальними статками. Природне право тут скеровуе на бажання здобути щось для життя, що при активному бажанш можна досягнути.
Присвячують себе духовному свггу, як правило, ченцг Це похвально, оскшьки людина зршаеться земного свгту i присвячуе себе небесному свповг Однак не вш люди здатнi на такий подвиг. Тут головне, щоб через деякий час не було розчарування.
Виходячи ¡з деформованого розумшня умов, способГв i вибору життя людини у земнш цивiлiзацiï, тяга до матерiального породжуеться не тшьки захланним бажанням людини, а й зовшшшми спокусами, спонуканнями, втягуванням у безмежне матерiальне життя. Це свого роду матерiальне гоншня, яке уражае нестiйких людей.
Будемо вважати, що у земному житп юнуе своерiдна матерiальна вГрусолопя, епiдемiя як збудник, "шфекщя" для духовносп людини. МатерГальна вГрусолопя закривае шлях до шдвищення духовносп, утримання свого образу Божого в межах норм природних закошв. В цьому напрямГ розвивалися i розвиваються рГзш дослщжеш, утвореш вщповщш фшософсью течи.
Вважаемо, що матергальна вгрусологгя - це комплексне вчення про вплив несприятливих збудниюв, якг скеровують людину до надання переваги матер1альному над духовним, що спричиняе руйнацИ' онтолог1чного свгту.
НесприятливГ збудники у житп людини мають непоодиною прояви. Цим заражений земний свгт Вони штовхають на вибГр лакомих шляхГв життя, тшесних насолод, щоб уникнути духовного розвитку, який дае можливють зрозумпи онтолопчний стан свое1' життедГяльностг Адже високо духовно розвинута людина не шддаеться хворобливим збудникам, як штовхають ïï на неправильний шлях життя. Це фактично матерГальна боротьба зла з добром, в яку вступае природне право i у свш час воно врегульовуе щ правовщносини, як е руйшвними.
Проте, протягом життя людина повинна постшно вдаватися до своерiдноï духовно-правовоï вакцинацп, враховуючи рiзнi джерела природного права. Традицшним вважаеться, що природний закон е единим джерелом природного права. Очевидно, що таких джерел е бшьше. Вони мютяться у Священному Писанш у виглядi притч, рiзних догм, якi за допомогою герменевтики фшсують 1х як джерела природного права.
Розглядаючи вихщ природного права за межi матерiальностi, ми зiткнулися з двома парами надзвичайно важливих понять: "природний закон" i "природне право", i також "позитивний закон" i "позитивне право". Це вiчнi питання i трактуються вони по^зному. Особливо велика розбiжнiсть е мiж позитивiстами i прихильниками природного права.
Позитивний закон творить людина в особi держави як нормативний акт вищоï юридичноï сили, який регулюе найважливiшi суспшьш вiдносини (але не всi). Ц закони можуть бути суб'ективними, несправедливими, змшними, недосконалими i т.д. Причина в тому, що його приймали недосконалi люди, яю намагаються бшьше уваги придшити матерiальному стану.
Позитивне право як систему сощальних загальнообов'язкових норм, дотримання i виконання яких забезпечуеться державою, формують також люди для себе, для збереження владних повноважень, для утримування в покорi тдлеглих. При чому, ri люди, яю працюють в органах влади, формують цю систему як певну правову свщомють, а звичайш, безвладнi громадяни право як систему норм бачать по-своему: не потрапити тд свавшля як правопорушниюв, так i самоï держави. Громадянин хоче, щоб позитивне право його захищало повсюдно, цшком i справедливо. Вш повинен бути впевненим у своему майбутньому. Вихщ за межi матерiальностi бiльше трактуеться як прогалина у прав^ оскшьки держава не об'ективно вказуе людиш, скiльки вона може мати майна (так було при радянськш влад^. Тобто позитивне право не мае таких владних повноважень регулювати набуття майна образом Божим. Така прогалина породжуе рiзнi сощальш норми, яю природно не обгрунтоваш.
Природнi закони створив Бог. Протягом шести дшв творшня свiту i сьомого дня вщпочинку, Богом створено множину закошв без жодних прогалин. Вш природш процеси нормативно врегульованi досконалими законами. Людина дослщжуе цi закони i реалiзовуе 1х у свош життедiяльностi, але всiх законiв вона не знае. Закони природи незмшш, але людина може вносити певш елементи у 1х руйнацiï. Це, зокрема, стосуеться володшня матерiальним станом.
Вщомо, що природний закон за межi матерiальностi не виходить: людина спочатку жила у нематерiальному свiтi, тому питання "виходу" за межi не юнувало. За непослух людина опинилася у матерiальному свiтi, здобуваючи собi матерiальнi засоби iснування самостiйно. Але зла сила постшно спокушала (i спокушае сьогодш) до безмежного накопичення матерiальних благ. Вщбуваеться ситуацiя, коли недосконала людина нехтуе досконалим законом, коли образ Божий дальше чинить зневагу до Бога сво1м зосередженням на матерiальностi.
Природне право творять люди: людська природа 1суса Христа, апостоли, свят отщ, епископи, пресв^ери, духовш iнституцiï i кожний вiрянин для себе, оскiльки це система природних i надприродних загальнообов'язкових норм, як виражають волю Божу. Цих норм людина може i не дотримуватися, але природш санкцп настануть обов'язково. Латентност тут не юнуе. Сутнють природного права визначаеться сукупнютю вiри, бажанням людини набувати подоби Божо1, святостi та природно-правовоï свщомосп й культури. Кожна людина по-своему розумiе природне право, що е закономiрним. Головне полягае не в повноп розумiння змiсту природного права, а в герменевтичному змютг
Адже поява природного права бере свш початок iз герменевтики як мистецтва штерпретаци Старого i Нового Завтв, де описанi закони природи. Формування мистецтва тлумачення закошв природи мали мюце ще й у Давньому Сход^ за пророчих чашв. Поява Десяти заповщей Божих i Дев'яти заповщей блаженств скерували герменевтичне мистецтво до остаточних висновюв. При по-явi рiзних колiзiй в думках щодо природного права, необхщно звертатися до Священного Писання. Але юнуе небезпека появи ереш, тому необхщно своï думки узгоджувати з каношчним правом.
Зосередимо свою увагу на тому, що належить до матерГального. В енциклопеди зазначено, що матерГальне - це фундаментальна характеристика буття, яка вказуе на його об'ективно-реальне, тобто незалежне щеальне, яке характеризуе свщомють, вказуючи на ïï похщний характер i на те, що свщомють вщображаючи фГзичш, хГмГчш, бюлопчш та шшГ властивосп дшсносп, сама цих властивостей не мае. МатерГальне фшсуе фундаментальну ознаку свгту. В цьому розумшш матерГальне не е окремою властивютю серед безлГчГ шших, навпаки, воно набувае всезагальносп, вказуючи на основу едносп свГту, на едине джерело походження й юнування всiеï рГзноматносп явищ дшсносп [9, с. 404].
Тобто матерГальне е онтолопчним поняттям, хоча й фундаментальним, але другим тсля духовного. Разом духовне i матерГальне утворюють еднють свГту. Все, що не вщноситься до духовного е матерГальним i навпаки. Це стосуеться не тшьки фГзичного свгту, матерГальних речей, коштовностей, грошей, а й всього шшого, яке скероване для тша, плотських задоволень. Вихщ природного права за межГ матерГального необхщний для того, щоб утримувати у рГвновазГ матерГальне i духовне. Якщо природне право не врегулюе цГе!" рГвноваги, то позитивне поготГв. Адже свГт створювався Божим Духом, Словом. Це означае, що спочатку були прояви духовного. Звичайно, що духовнють отримала людина на шостий день творення матерГального свГту. Тому деяю фшософсью течи вважають, що матерГальне е первинним. Не враховано буття i дда Божого Духу, оскшьки щ твердження висловлювали атеюти, беручи ересь за ютину. Звщси випливае шкщливють матерiальноï вiрусологiï, яка може бути недопущена повнютю сформованим людиною природним правом.
Висновок. Отже, вихщ природного права за межГ матерГальносп полягае в тому, щоб людина не потрапила в безодню морального й духовного занепаду. Воно здшснюе своерщну профшактику тшесного життя i виводить душу людини на онтолопчний шлях.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Библейская энциклопедия. В 4-х вып. Выпуск I. А-Е. Труд и издание архимандрита Никифора. Москва: Изд. Свято-Троше-Сергиевой Лавры. 1990. 904с. 2. Докаш В. I., Лешан В. Ю. Загальне релтезнавство: Навчальний поабник. Чершвщ: Книги XXI, 2005. 376 с. 3. Естествознание: Энциклопедический словарь / Сост. В. Д. Шолле. Москва: Большая Российская энциклопедия, 2002. 543 с. 4. Михалийын П. Е. Православие: Энциклопедия верующого. Харьков; Белгород: Клуб Семейного Досуга, 2011. 240 с. 5. Петрушенко В. Л. Фшософський словник: термши, персоналп, сенсацп. Льв1в: "Магнол1я 2006", 2011. 352 с. 6. Рагнер К. Короткий теолопчний словник / К. Рагнер, Г. Форгр1млер; [пер. з шм. О. Авраменка]; за ред. о.С. Мудрого. Льв1в, 1996. 664 с. 7. Ренекер Ф. Библейская энциклопедия Бракгауза/ Ф. Ренекер, Г. Майер; [пер. с нем. В. Иванова и др. ] :под ред. В. Цорна. Кременчуг: Християнська зоря, 1999. 1120 с. 8. Слобщський С. (прото1ерей). Закон Божий. Вид. 3-те. Кшв: Вид. вгд. УПЦ Кшв. Патр1архат, 2005. 655 с. 9. Укранська радянська енциклопедГя: в 12-ти т. / гол. ред. М. П. Бажан; редкол. : I. К. Бшодщ та ш. Кшв: Голов. ред. УРЕ, 1981, Т.6. 552 с. 10. Философский словарь: Основан Г. Шмидтом. 22-е, новое, переработ. изд. под. ред. Г. Шишкоффа / Пер. с нем. / Общ. ред. В. А. Малинина. Москва: Республика, 2003. 575 с. 11. Фшософський енциклопедичний словник/ тд ред. В. I. Шинкарука. Кшв: Абрис, 2002. 744 с.
REFERENCES
1. Byblejskaya эпеуЫорвйууа. [ Bible Encyclopedia] V 4-x vip. Vipusk I. A-E. Trud y yzdanye arxymandryta Nykyfora. Moskva: Yzd. Svyato-Troshe-Sergyevoj Lavri. 1990. 904p. 2. Dokash V. I., Leshan V. Yu. [Common Religion Science] Zagalne religuyeznavstvo: Navchalnyj posibnyk. Chernivci: Knygy XXI, 2005. 376p. 3.[Natural History: Encyclopedic Dictionary] Estestvoznanye: Эncyklopedycheskyj slovar/ Sost. V. D. Sholle. Moskva: Bolshaya Rossyjskaya эncyklopedyya, 2002. 543p. 4. Myxalyjin P. E.[Orthodoxy: Encyclopedia of the Believer]Pravoslavye: Эncyklopedyya veruyushhogo. Xarkov; Belgorod: Klub Semejnogo Dosuga, 2011. 240p. 5. Petrushenko V. L. [Philosophical Dictionary: terms, personalities, sensations]Filosofskyj slovnyk: terminy, personaliyi, sensaciyi. Lviv: "Magnoliya 2006", 2011. 352p. 6. Ragner K. [A short theological dictionary] Korotkyj teologichnyj slovnyk/ K. Ragner, G. Forgrimler; [per. z nim. O. Avramenka]; za red. o.S. Mudrogo. Lviv, 1996. 664p. 7. Reneker F. [Brackhaus Biblical Encyclopedia]Byblejskaya эncyklopedyya Brakgauza/ F. Reneker, G. Majer; [per.
s nem. V. Yvanova y dr. ] :pod red. V. Czorna. Kremenchug: Xrystyyanska zorya, 1999. 1120p. 8. Slobidskyj S. (protoiyerej). [The law of God]Zakon Bozhyj. Vyd. 3-tye. Kyyiv: Vyd. vid. UPCz Kyyiv. Patriarxat, 2005. 655p. 9. [Ukrainian Soviet Encyclopedia] Ukrayinska radyanska encyklopediya: v 12-tyt. / gol. red. M. P. Bazhan; redkol. :I. K. Bilodid ta in. Kyiv: Golov. red. URE, 1981, T.6.552p. 10. [Philosophical Dictionary: Founded by G. Schmidt] Fylosofskyj slovar: Osnovan G. Shmydtom. 22-e, novoe, pererabot. yzd. pod. red. G. Shyshkoffa/ Per. s nem./ Obshh. red. V. A. Malynyna. Moskva: Respublyka, 2003. 575p. 11.[Encyclopedic Dictionary of Philosophy] Filosofsky j encyklopedychnyj slovnyk/ pid red. V. I. Shynkaruka. Kyiv: Abrys, 2002. 744p.
Дата надходження: 24.03.2020р.
Stepan Slyvka
Doctor of Law, Professor, Head of the Department of TFP Institute of Jurisprudence and Psychology Lviv Polytechnic National University
OUTPUT OF NATURAL LAW BEYOND MATERIALITY
The article examines the exit of natural law beyond materiality in order to increase the degree of spirituality. The definition of material virology is given, the relation between natural law and natural law is drawn. The pernicious influence of the postmodern narrative on the development of natural law and the raising of the need for non-ontological material relations are indicated. Key words: natural law, natural law, substantive, postmodern narrative.
