CC BY
230ВАЛЕОЛОГ1ЧН1 АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВ'Я У СУЧАСНОМУ ОСВ1ТЯНСЬКОМУ
ПРОЦЕС1
Гончаренко М. С., Новикова В. £.
Харшвський нацюнальний ушверситет iMeHi В. Н. Каразша
Анотацiя. Стаття висвiтлюe теоретичнi i практичнi щдходи до формування здоров'я у сучасному навчально-виховному процесi. Вона розкривае провiднi напрями валеологiчного виховання як единого процесу здоров'яутворення в педагопчнш науцi та практицi. Формування прагнення до збереження i змщнення свого здоров'я, стимулювання тривко! мотивацп на здоровий спосiб життя, формування почуття вiдповiдальностi за свое здоров'я, щнтсне ввдношення до життя повинш базуватися на сучасному свiтоглядi, найновггшших досягненнях науки та цiлiсному уявленш про людину, яка живе за законами холiзму, iерархiчностi, системностi i гармонiйностi, тобто за законами духовного розвитку. Ключовi слова: здоров'я, валеолопчне виховання, розвиток, життя.
Аннотация. Гончаренко М. С., Новикова В. Е. Валеологические аспекты формирования здоровья в современном просвещенском процессе. Статья освещает теоретические и практические подходы к формированию здоровья в современном учебно-воспитательном процессе. Она раскрывает ведущие направления валеологического воспитания как единого процесса оздоровления в педагогической науке и практике. Формирование стремления к сохранению и укреплению своего здоровья, стимулирование прочной мотивации на здоровый образ жизни, формирование чувства ответственности за свое здоровье, ценностное отношение к жизни должны базироваться на современном мировоззрении, новейших достижениях науки и целостном представлении о человеке, который живое по законам холизма, иерархичности, системности и гармоничности, т.е. по законам духовного развития. Ключевые слова: здоровье, валеологическое воспитание, развитие, жизнь.
Annotation. Goncharenko M.S., Novikova V. E. Valueology aspects of formation of health in modern enlightened process. Article covers theoretical and practical approaches to formation of health in modern teaching and educational process. It opens conducting directions valueology education as uniform invigoration process in a pedagogical science and practice. Formation of aspiration to preservation and strengthening of the health, stimulation of strong motivation on a healthy way of life, formation of feeling of the responsibility for the health, the valuable attitude to life should be based on modern outlook, advanced achievements of a science and complete representation about the person, which alive under holism laws, hierarchical, systems and harmonicities, i.e. under laws of spiritual development. Key words: health, valueology education, development, life.
Вступ.
Кожна епоха робить свш внесок у тзнання людини i природи, що передбачае необхщшсть ввдмови ввд застарших догм, стереотитв мислення i поведшки. Нишштй перюд розвитку характеризуемся формуванням цшсного систематичного уявлення про людину, здоров'я яко! визначаеться гармоншною взаемодiею з навколишшм середовищем i сустльством.
Становлення i розвиток сучасного сощуму залежить i визначаеться рiвнем творчого розвитку i зростання кожного громадянина, його духовно-сощальним внеском у побудову держави.
Розвиток таких пiдходiв значною мiрою визначаеться станом системи освiти в державг Враховуючи етапи формування системи творчого розвитку людини i свггогляду i розумiння свiту, навчання колективу творчосп, колективнiй свiдомостi, вихiдними теоретико-методолопчними платформами сучасно! освiти повиннi стати новi пiзнання будови свiту в цариш фiзики, бiологii, психологii, математики й шших науках.
Перш за все, це дуалютичш властивостi матери - одночасно частки i хвил! Це: вiдкриття взаемодii мiж енерпею i масою тiла, E = mc2, голографiчний механiзм роботи сввдомосп людини i всесвiту, iерархiчний принцип устрою людини i всесвiту, теорiя П. Анохiна про системоутворюючий фактор як детермшанту формування особи, теорiя поетапного формування розумових здiбностей П. Я. Гальперина, метод психосистемного аналiзу В. Полякова, концепци А. Петровського про три фази становлення особи в сощальному середовищi - адаптащя, iндивiдуалiзацiя, iнтеграцiя, акмеологiя Б. Ананева, яка враховуе зони творчого прояву людини в онтогенеза Такий шдхвд у освiтi дозволяе формувати у людини здоровий споаб життя (ЗСЖ), гармонш з навколишнiм середовищем, цшсн орiентацii, включуванiсть у творчiсть, служшня загальному благу ом'! - народовi - державi - людству.
1снуюча сьогоднi освiта не дае уявлення про реальну картину свiту, про ушверсальш процеси всесвiту, про роль людини в планетарному суспшьсга, про мету життя людини. Викривлений свггогляд псуе житт^ орiентацii, якi повинш ввдбивати мету еволюцiйного розвитку людини. Такими орiентирами е:
- усвщомлення належностi до великих систем життя - людства, планети;
- усвщомлення единих законiв розвитку життя;
- колективна творчють, спiвпраця;
- вщповщальшсть за себе, за свiй колектив, народ, людство.
У вiдповiдностi до валеолопчних дослiджень монiторингу здоров'я дитячого i дорослого населення Укра!ни, що проводяться в Харкiвському нацiональному ушверситеп iменi В. Н. Каразiна впродовж останнiх десяти рокiв, причини високо! захворюваностi i смертi, а також демографiчноi кризи
визначаються невтааством у питаннях пiзнання людини, тотальною бездуховнiстю й екологiчними, полп'ичними, соцiальними й економiчними умовами юнування.
Виявленi залежностi свiдчать, що оздоровления укра!нського народу неможливе без зiмни сучасно! системи освiти i виховання, як1 повиннi базуватися на розвитковi гуманiстичного спрямування в освiтi й пщвищення ролi знання про людину. В основi програми гумашстично! педагопки повинен знаходитись новий свiтогляд, що базуеться на цiлiсному уявленнi про людину, 11 триeдинiй будовi духу, душi й тiла, яка включае матерiальну i хвильову структуру, що живе за законами холiзму, iерархiчностi, системностi й гармонiйностi, тобто за законами духовного розвитку.
У щлому валеологiя вивчае закономiрностi формування збереження i змiцнення здоров'я людини. В педагопчнш науцi процеси навчання i виховання здоров'я поеднуються. Але на сьогодш iснують рiзнi погляди, напрямки, як1 не дають цшсно! уяви про здоров'я, здоровий споаб життя, здоровий стиль життя.
Так, наприклад, у педагогiчнiй науцi i практищ використовуються термiни — «Еколопчне виховання», «Валеолопчне виховання», «Лпешчне виховання», «Психокорекщя» i «Психопрофшактика». Валеологiя намагаеться об'еднати воедино ва чинники - внутршш i зовнiшнi, впливати на збереження i змiцнення здоров'я людини, розглянути еднiсть i взаемовплив тшесно!, душевно! (психiчноl) i духовно! складових здоров'я.
Робота виконана за планом НДР Харшвського нацiонального унiверситету iменi В. Н. Каразша.
Формулювання цiлей роботи.
Мета дано! роботи полягае у формуванш проввдних iнновацiйних пiдходiв у становленш та розвитку валеологiчного виховання сучасного освггаього процесу. Ми будемо розглядати валеологiчне виховання як формування прагнення до збереження i змщнення свого здоров'я, стимулювання тривко! мотивацп здорового способу життя, формування почуття вiдповiдальностi за свое здоров'я, щншсного вадношення до життя.
Результати дослщження.
«Народ здоровий, якщо здорове сустльство» - стверджуе М. А. Амосов.
Школяревi непросто зберегти здоров'я в умовах штенсифжацп навчального процесу, у соцiально-економiчних реалiях, що швидко мшяються, при iдеологiчнiй неоднозначностi i нестаб№носп родини. Суспiльство переходить ввд поспндуст^ального етапу розвитку до iнформацiйного. 1нформащя стае товаром, умовою успiшного бiзнесу, засобом управлiння. Ми вщчуваемо, так званий, «шформацшний вибух»: швидкий потж iнформацi!, !! достаток, навальний вихвд, довгi роки i тисячолiття закрито!, окультно! iнформацi!, !! доступнiсть, можливють спiлкування мiж собою людей уах континентiв (лiтак, 1нтернет, телефон). Прискорюеться «темп життя», збшьшуеться число контакпв людини, що вимагають оперативного прийняття великого числа адекватних рiшень. Тому валеолопчне виховання у школi повинно формувати не тiльки навички збереження i змiцнення здоров'я в умовах сьогодення, але й орiентувати до сощальних умов життя, залишати життездатне потомство. Ми видiляемо наступнi види здоров'я: духовно-моральне, особисте, соцiальне, штелектуальне, емоцiйне, репродуктивне, фiзичне.
Всi компоненти взаемопов'язаш один з iншим, але найб№ш значущим е духовно-моральне здоров'я.
Необхвдшсть змiцнення духовного здоров'я населення обумовлена, передусiм тим, що сила духу людини та iерархiя !! життевих цiнностей стають основою формування iндивiдуально! програми життедiяльностi (особистий компонент здоров'я).
Ефектившсть iндивiдуально! програми життедiяльностi людини визначаеться: мюцем здоров'я i духовних цiнностей у системi щнностей, спроможиiстю усввдомити себе особистiстю, адекватною сво!й бiологiчнiй статi, сформоваиiстю вмшь адекватного самоаиалiзу, самоконтролю, планування i прогнозування, постановки мети i видшення "сходинок" особистого зростання. Наявнiсть у людини iндивiдуально! програми життедiяльностi, и гнучк1сть, вiдповiднiсть вiковим й iндивiдуальним особливостям, задачам збереження i змщнення свого здоров'я, сво!х близьких i збереження життя на Землi визначае його сощальну адаптацiю, адекватнiсть ршень, що приймаються, й емоцiйних проявiв, його фiзичне i репродуктивне здоров'я.
Когштивний компонент здоров'я в1дбивае спроможшсть людини мислити, приймати адекватнi ршення, умiти видiляти головне, знаходити те, що постачае шформацш. У сучасному соцiумi значущим стало вмiния вибору. Чим б№ше людинi надаеться варiаитiв рiшения проблеми, тим вище ймовiрнiсть стресу. Швидк1сть прийняття рiшень, !хня адекватнiсть, обсяг, рiвень впливають на ефектившсть життя людини, на його сощальну значимють. Вiдчуття власно! значимосп в родинi, на роботi, серед друзiв пiдтримуе в людинi бажання жити.
Для дошкольника пров1дну роль у формуванш почуття власно! значимосп вщграе любов батьк1в, для школяра - устх у навчаннi, прийняття однолитами; для молодо! людини — професшне визначення, зустрiч супутника життя тощо. Когштивне здоров'я проявляеться у рiвномiрному розвитку логiчного й штелектуального мислення, в спроможиостi мислити позитивно й оперативно.
Емоцшна тривалiсть, спроможшсть адекватно ощнювати емоцi! навколишнiх, виявляти сво! емоцi! й управляти ними виявляють впливають на всi iншi компоненти здоров'я. Так, зайвий стрес сприяе п1двищенню частоти серцевих скорочень, артерiального тиску, пiтливостi, прискоренню дихання, «мокрого л1жка» у дiтей й шшим проблемам соматичного здоров'я. У надзвичайних ситуацiях в
opraHÎ3MÎ людини ввдбуваються адаптацiйнi змiни, активiзуються фiзiологiчнi функцiï, покликанi тдготувати до Tieï ситуацiï, про яку сигнал1зують емоцiï.
Емоцiï страху та гшву стимулюють дiяльнiсть наднирникових залоз - посилюеться синтез адреналiну - активiзуеться вуглеводний обмiн - посилюеться видшення цукру для пiдтримання енергiï -кров щшьно надходить до тих оргашв, у яких, можливо, передбачаеться боротьба. При цьому стимулюються процеси асимiляцiï, травлення i засвоення.
Леопольд Алкан вважае, що хронiчна емоцшна напруга призводить до хронiчних хвороб. Карл Фаранкамп виявив психогенне походження есенцiальноï гiпертонiï. Карл Вестфаль i Густав Фон, Бергман ввдзначають невротичне походження виразки 12-пало1' кишки. «Умшня володiти собою» -говорить О. С. Пушкш словами £. Онепна. Вiдсутнiсть контролю над емоцiями може призвести до проблем у сшлкуванш, сприяти прийняттю помилкових рiшень, вплинути на професiйний успiх, призвести до внутршнього конфлiкту.
У свою чергу проблеми фiзичного здоров'я часто вщбиваються на характерi людини, його емощйному станi, соцiальному статусi та шших характеристиках. Усi компоненти взаемопов'язанi один з одним, однак дом^ючу роль грае iерархiя життевих цiнностей, що сформувалася у людини на рiвнi ïï свiдомостi i пiдсвiдомостi, яке мюце займае у нiй життя i здоров'я само].' людини i його близьких.
За Е. Фроммом, природа людини внутршньо суперечлива, для людини характерш двi взаемовиключаючi тенденцп: деструктивна орiентацiя - на руйнування, конструктивна орiентацiя - на створення, на любов до всього живого i людства.
З. Фрейд вважав, що у людини юнують два основних природжених шстинкти: «Ерос» (як прагнення до життя) i «Танатос» (прагнення до смертГ). Взаемодiя цих двох протилежних початшв i визначае, з його точки зору, поведшку людини. Людина народжуеться з бажанням жити, задовольняти сво1' потреби, але навколишне середовище чинить отр його бажанням, вимагае зусиль. Якщо необхiднi зусилля не перевищують можливостей людини, яка розбещуеться, ввдбуваеться зростання i розвиток, самоутвердження, мщше вiра у сво1' сили, розвиваеться прагнення до життя. При яких умовах розвиваеться протилежне прагнення? В. I. Оренський у сво1'х дослщженнях показав динамiку реакцiï людини при посиленш потреб.
Вона виявляеться спочатку в посиленш прагнення до володшня (зосередження - вольовi зусилля - переваги - негативних емоцш — парадоксальна реакщя), а пiсля цього в шдсиленш прагнення до ввдторгнення (агресiя - уникнення - байдужють - депресiя - втрата штересу до життя - поява прагнення до вмирання, самознищення). Якщо вольовi зусилля i зосередження не навели людину до задоволення потреб, то у випадку подальшого незадоволення, крок за кроком «через» негативш емоци i неадекватну реакцiю, «через» агресш, уникнення та байдуж1сть вона наближаеться до «танатосу». Отже, чим бшьше у людини незадоволених потреб, тим бшьше ймовiрнiсть появи прагнення до самознищення.
Розглядаючи етапи задоволення дошнуючо1 потреби, В. I. Сiренський пропонуе наступну послiдовнiсть вiдповiдних реакцiй людини: задоволення - приемшсть - насолода — захоплення; парадоксальна реакцiя - агрес1я - уникнення - байдужють - депресiя — розчарування життям.
Аналiз досвiду вивчення психо-фiзiологiчних проявiв станiв захоплення, агресiï, депресй' дозволяе зробити висновок про необхвдшсть наявносп у педагогiв, батьк1в почуття «мiри», щоб визначити той ступiнь задоволення потреб людини, яка розбещуеться (в любов^ в шзнанш, в самостшносп i т. п.), що буде сприяти розвитку людини, прагненню до досягнень, до життя, формування почуття радосп буття, вiри i надп.
Страх перед життям, перед сустльством виявляеться й у нервовому захворюванш — соцiофобiï, вiн з'являеться в дитинствi шд впливом ввдношень до дитини дорослих (батьшв, пiзнiше - педагопв початково1' школи, вихователiв дитячих садк1в).
Страх перед батьками розповсюджуеться i на iншi об'екти, дитина боиъся усього.
Чим старше людина, тим важче ïï вилшувати. Суть лжування полягае передусiм у змш ввдношення до того, що хвилюе, тодi воно перестане хвилювати. Профшактика соцiофобiï' зв'язана з ввдчуттям цшносп i здоров'я дитини, з проявом любовi i поваги з боку батьшв.
Фiзичне, психiчне i духовно-моральне здоров'я людини взаемопов'язане i визначаеться ввдношенням до свого здоров'я, що формуеться у ранньому дитинствi тд впливом вiдношень, що складаються з дорослими. Вщношення до свого здоров'я зв'язане з ввдчуттям власноï значимости наявнiстю сенсу життя.
Зг1дно теорп Ш. Мюллера, ступiнь самовизначеностi залежить в1д здатностi людини ставити так1 цш, що найбiльш адекватнi його внутршнш сутi; таку спроможнiсть вш називае самовизначенням.
Спроможнiсть дитини до самовизначення, до «вiдчування» свого визнання визначаеться тим характером в1дношень, що складаються мiж ним i дорослими. Постшне нав'язування вибору шляху, сво].'х iнтересiв дитинi дорослими, бажання дорослих зробити дитину «зручною» для навколишшх, гальмують розвиток емоцiйно-вольовоï сфери, знижують бажання дитини ставити значущi для нього цш, прагнути до подолання труднощiв на шляху досягнення устху. Так1 педагоги i батьки, частше несв1домо зазнають почуття власноï значимосп, вiдчувають сенс свого життя в спрямуванш дитини «на шлях ютинний».
Л. Г. 1ванова, вивчаючи вплив внутршньоамейних вiдносин на розвиток емоцiйно-психiчноï' сфери дошкольника, виявила, що негаразди в родиш незначно впливають на штелектуальний розвиток дитини, але при цьому призводять до дисгармонiï ïï емоцшно-вольово].' сфери.
Проблема виховання лежить не у виробничш або комерцшнш, областях, а в моральнш. Знання отримуе чиста, щира, ввдверта людина. Чим вона бшьш вiдверта, тим глибинi ïï знання.
Використати досягнення науки на користь людства можуть тiльки високоморальнi люди.
В наш час змшюються духовш цiнностi в сторону матерiалiзацiï.
Рiвень культури визначаеться сукупнiстю засобiв, що використовуються. В технологи навчання видмються наступнi компоненти загальноï культури:
- духовно - моральний;
- культура стлкування,
- культура мислення.
Культура стлкування визначаеться рiвнем розвитку комушкативного хисту, вмiнням органiзувати спiлкування в рiзних сферах людськоï дiяльностi.
Рiвень культури мислення визначаеться ступенем володшня рiвня методологiй, яка базуеться на таких принципах:
Перший рiвень - фiлософська методолопя: 1) загальнi принципи пiзнання; 2) свггоглядш основи мислення; 3) фшософська картина свiту, рефлексiя - процеси пiзнання, самоусввдомлення.
Рефлексiя стае умовою штроспекцп учнiв, а також мотивом звернення до унiкального засобу духовного самовдосконалення шляхом процесу самореалiзацiï. Самореалiзацiя - процес встановлення на тонкому плат зв'язшв людини зi все пронизуючою енергiею Божественно1' любовi.
Наступний рiвень - системний пiдхiд, в основi якого - аналiз навколишнього стану як системи.
Процес тзнання - дослвдження цiлiсностi об'екту, рiзноманiтнiсть типiв зв'язкiв у ньому, зведення 1'х у едину картину. Таким чином формуеться цiлiсне свiтосприйняття, тобто холютичний пiдхiд.
Всi рiвнi методологш - це не жорстка система норм, а система передумов i орiентирiв дiяльностi, яка спрямована на саморозвиток, на становлення духовно-морального самоусвщомлення особистосл, для чого потрiбна нова технолопя навчання.
Отже, метою валеолопчного виховання е формування здатностi збереження свого здоров'я у напружених умовах освгга, почуття вiдповiдальностi за свое здоров'я, почуття радостi буття i щнносп життя, стимулящя тривко1' мотиваци здорового способу життя i прагнення до створення i реалiзацiï iндивiдуальноï програми життедiяльностi, вмiння регулювати свш режим роботи i ввдпочинку, збертати дiездатнiсть, емоцiйну тривалiсть i силу духу, здатшсть поставити задачi, що адекватш збереженню життя на Земл^ iерархiï цiнностей. Порядок у «будинку душЬ> i чистота в ньому настають лише завдяки пануванню духу, стверджуе доктор психологiчних наук Т. Флоренська.
Валеолопчне виховання повинно бути спрямоване передуам на процес збереження i розвитку психiчних i фiзiологiчних якостей людини, на формування оптимально1' дiездатностi i соцiальноï активностi при максимальнш тривалостi життя. Здоров'я людини (Ю. П. Лисицин, 1992) визначаеться впливом: еколопчних чинник1в (20-25 %), рiвнем охорони здоров'я (10 %), спадковютю (20 %) i способом життя (50-55 %). Б. Н. Чумаков тд здоровим способом життя розумiе тиловi форми i засоби повсякденно1' життедiяльностi людини, що змщнюють i удосконалюють резервнi можливостi оргашзму, забезпечуючи завдяки цьому успiшне виконання сво1'х соцiальних i професiйних функцш, незалежно вiд полiтичних, економiчних i сощально-психолопчних ситуацiй.
Спосiб життя як зааб подолання життевих ситуацiй Б. Н. Чумаков подме на: економiчний (матерiальне благополуччя), соцiологiчний (як1сть життя), соцiально-економiчний (уклад життя) i сощально-псих1чний (стиль життя).
Ми визначаемо здоров'я як штегративну цiлiснiсть людини, що виявляеться в оптимальнiй едностi сощального i бiологiчного аспектiв розвитку iндивiдуальностi на основi прiоритету духовно-моральних цшностей у конкретних умовах життедiяльностi.
Таким чином, робота присвячуеться питаниям сучасного розвитку валеологп як актуального педагопчного напряму, вона розкривае теоретичш й практичнi досягнення, як1 е фундаментальною основою гумашстично1' педагогiки в аспектах розвитку валеолопчного виховання. Перш за все, формування знань про здоров'я повинне опиратися на уявлення про реальну картину свиу, сучасний свггогляд, роль людини в планетарному сустльстш, мету життя людини. Розвиток гумашстично1' педагогiки i ïï валеолопчного спрямування повинен базуватися на цшсному уявленнi про людину, яка е здоровою за умови гармоншного розвитку Духу, душi i тiла. Розглядаючи в структурi здоров'я функцiï окремих складових (духовно-моральнi, соцiальнi, фiзичнi, психiчнi) на прикладi власних та лиературних даних можна зробити висновок, що функци i стани взаемопозв'язанi, а провщна роль вiдводиться стану духовно-морального здоров'я.
Звщси робиться висновок, що ефектившсть валеологiчного виховання повинна базуватися на прюритеп формування духовного здоров'я. В освггаш системi цей процес повинен обов'язково набувати вжову етапшсть iз залученням до цiеï' роботи батьшв, з урахуванням i 1'х освiти.
Розглядаючи когнiтивну компоненту здоров'я особливу увагу слiд придiляти таким станам оргашзму (жах, стрес, емоцп, мислення), на як1 при авторитарнш системi освiти (або сiм'ï) не звертали увагу, тому першочерговими завданнями в системi валеологiчного виховання е навчання рiвномiрному розвитку логiчного та штуггавного (образного) мислення, емоцiйноï стшкосп, вмiнню керувати своïми емоцiями i головне - позитивному мисленню.
Анатз наробок Е. Фрома, З. Фрейда, В. Сиренського та iн. учених при вивченш
психофiзiологiчних проявiв станiв захоплення, агресiï, депреси дозволяе зробити висновок про необхвдшсть наявностi у педагогiв (i батьшв) почуття «мiри», яке буде сприяти розвитку людини, формуванню почуття радосл життя, вiри й нади.
Наступним важливим аспектом у системi валеолопчного виховання е навчання дитини здатносп до самовизначення. Безумовно у цьому питанш дй' педагога-валеолога необхiдно об'еднувати з участю батьк1в у розвитку 1х психоемоцiйноï сфери. Необхвдно пам'ятати, що внутрiшньосiмейнi стосунки i шшльний клiмат призводять до дисгармонiï емоцiйно-вольовоï сфери.
Тут пiднiмаеться надзвичайно важливе питання: проблему валеологiчного виховання повинен виршувати не тiльки професiонал, а, перш за все, високоморальна особиспсть. Тому у пiдготовцi спецiалiстiв валеолопв слвд серйозну увагу придiляти росту духовносп, визнанням законiв розвитку (Всесвгту) Свiту, розумiнню iнформацiйно-енергетичноï будови людини. Особливо це необхвдно зараз, коли дуже часто духовнi цiнностi замшюються матерiальним достатком.
У цiлому щ проблеми оформлюються у едину вимогу: пвдвищення загального рiвня культури людини i культури здоров'я зокрема. Це штегральне завдання включае засвоення таких технологш навчання, як культура мислення, культура спiлкування, що в цшому визначае духовно-моральний рiвень людини. Для формування культури спвдкування необхвдно здшснювати розвиток комунiкативних здiбностей, що е сферою дiяльностi курсу психiчного здоров'я. Для формування культури мислення слвд засвогти:
1) Загальнi принципи тзнання.
2) Основи свiтоглядного мислення.
3) Фшософську картину свiту, тобто сучасне уявлення про свiтобудову (у тому числ й будову й мюце у всесвiтi людини).
4) Рефлекаю, тобто процес сaмопiзнaння i взаеморозумшня i самореалiзацiï.
5) Системний (холi стичний, цiлiсний) пiдхiд, в основi якого лежить aнaлiз навколишнього середовища як системи, що забезпечуе цшсне свiтосприйняття.
Висновки.
Пвдводячи пiдсумки, слвд зазначити, що aнaлiз завдань технологш, методологш i методiв, що стоять перед педагопкою у питаннях формування знань про здоров'я, дозволяе узагальнити i конкретизувати ri цiлi, що стоять сьогодн перед вaлеологiчним вихованням, а саме:
- формування здaтностi збереження свого здоров'я у напружених умовах освiти, роботи, життя в цшому;
- виховання почуття вiдповiдaльностi за свое здоров'я, почуття рaдостi буття i цiнностi життя;
- стимулювання тривaлоï мотивaцiï здорового способу життя i прагнення до створення i реaлiзaцiï iндивiдуaльноï програми життедiяльностi;
- збереження сили духу, емоцiйноï стiйкостi та дiездaтностi;
- формування розумшня здоров'я в напряму вшьного вибору шляху своеï сaмореaлiзaцiï.
Вищезазначений шновацшний пiдхiд до змiсту та методологи валеолопчного виховання зробить сучасний освгтянський процес здоров'яформуючим i стане обов'язковою складовою гумaнiстичноï педaгогiки.
Подaльшi дослiдження передбачаеться провести в напрямку вивчення iнших проблем формування здоров'я у сучасному освiтянському процесi.
Лгтература:
1. Амосов Н. М. Раздумья о здоровье. - М., 1978. - 178 с.
2. Брехман Н. И. Валеология - наука о здоровье. - М.: Физкультура и спорт. - 1990. - 208 с.
3. Булич Е. Г., Муравов I. В. Валеолопя. Теоретичш основи валеологи. - К., 1997. - 224 с.
4. Гончаренко М. С. Освгтянсьш проблеми валеологи. // Формування, збереження i змщнення здоров'я пвдростаючого поколшня як обов'язкова компонента системи нaцiонaльноï освгти. - К., 1997. - с. 28-35.
5. Лисицин Ю. П. Социальная гигиена и организация здравоохранения. - М., 1994. - 134 с.
6. Лищук В. А., Мосткова Е. В. Основы здоровья. - М., 1994. - 134 с.
7. Оржиховська В. М., Хилько Т. В., Кириленко С. В. Поабник iз самовихованням. - К.: 1ЗМН, 1996. - 192 с.
Надшшла до редакщю 12.12.2006р.1
