CC BY
21
DOI 10.29254/2077-4214-2019-1-2-149-171-175 УДК 612.015.1-02:616-001.32]-092.9 Пилипчук Т. П., Криницька I. Я.
ДОСЛ1ДЖЕННЯ ПОКАЗНИК1В ЕНДОГЕННО1 ШТОКСИКАЦП У ЩУР1В В ДИНАМ1Ц1 РОЗВИТКУ СИНДРОМУ ТРИВАЛОГО СТИСНЕННЯ ДВНЗ «Терношльський державний медичний ушверситет iMeHi I. Я. Горбачевського МОЗ УкраТни» (м. Тернопiль)
krynytska@tdmu.edu.ua
Зв'язок публшацм з плановими науково-дослщ-ними роботами. Робота е фрагментом НДР «Бюхи Mi4Hi механiзми порушень метаболiзму за умов над-ходження до оргашзму токсикантiв рiзного генезу», № державно'1 реестраци 0116 U 003353.
Вступ. Травматична хвороба е одшею з найсклад-нiших проблем сучасност у зв'язку з високим рiвнем травматизму в побул, зростанням ктькосл природ-них та техногенних катастроф i вiйськових конфлiктiв [1,2]. Посилюеться значення дослiдження ще! про-блеми подiями на сходi УкраТни, де з початку 2014 року проходить антитерористична операщя [3].
Синдром тривалого стиснення (СТС) займае 15-24 % у структурi травматичних уражень i характеризуемся тяжким перебiгом, розвитком синдрому системно'! запально! вщпов^д i дисемiнованого внутрш ньосудинного згортання, що ведуть до пол^р^нно! недостатност та високо! летальностi постраждалих нав^ь в умовах спецiалiзованих стацiонарiв [4-5]. За даними Bosch X. Та спiвавторiв СТС розвиваеться при-близно у 2-5 % вах жертв землетрусу та у понад 50 % жертв травматичного рабдомiолiзу i 10,5 % оаб, що зазнали побо'в [6]. Нерiдко видiляють рiзновид СТС - синдром позицiйного стиснення, при якому травма м'язевого масиву виникае при його стисненш вагою власного тта на тл коматозного стану [7].
Бiохiмiчною основою СТС е ендогенна штоксика-цiя продуктами шемп i реперфузп тканин. Реперфу-зiйна токсемiя представлена гiпермiоглобулiнемiею, гiперкалiемiею, метаболiчним ацидозом, попадан-ням в кровотт продуктiв розпаду бiлкiв, жирiв i вуг-леводiв, перетворенням мюглобшу в солянокислий гематин. Останнiй е основною причиною розвитку гостро! нирково! недостатностi при СТС. Крiм цього, задокументовано розвиток у постраждалих при важких формах СТС ДВЗ-синдрому, ресшраторного дистрес-синдрому, запалення, гостро' пповолемп з гемоконцентращею i з загрозою формування ппо-волемiчного шоку, постiшемiчного набряку тканин [8-9].
Метаболiчнi зрушення у тканинах, як зазнали стиснення, токсичш продукти, що утворюються у вогнищi компреси, призводять до розвитку ендо-токсикозу з подальшою генералiзацiею процесу з пошкодженням життево важливих оргашв [5], i в першу чергу печшки. Метаболiчнi порушення в пе-чiнцi обумовленi розладами центрально! гемодина-мiки i регiонарного кровотоку, анемiзацiею печiнки i пошкодженням и кл^инних структур токсичними продуктами аутолiзу травмованих тканин. Токсини, що видтяються при шемп пiдвищують проникнiсть мiтохондрiальних мембран i знижують швидкiсть дихання i фосфорилювання, що призводить до змен-шення енергетичного потенщалу печiнки i порушення ряду и енергозалежних специфiчних функцш.
Численнi патогенетичнi фактори синдрому тривалого стиснення супроводжуються комплексом струк-турних i функцiональних порушень, що в кшцевому пiдсумку викликае значш пошкодження клiтин, це явище отримало назву «шоковоТ ^тини» [10].
Особлива увага серед критерпв ендотоксикозу придшяеться молекулам середньоТ маси (МСМ). Ряд авторiв вважають, що МСМ - одна з самих чутливих ознак ендогенноТ штоксикацп [11].
Тому метою нашого дослiдження було дослiдити динамту змiн показникiв ендогенноТ штоксикацп у кровi та печiнцi щурiв на моделi ендотоксикозу, що формуеться за умов синдрому тривалого стиснення.
Об'ект i методи дослiдження. Дослiди проведен! на 40 безпородних статевозрiлих бтих щурах-самцях з масою 180-200 г, як розподiлялися на п'ять груп: ш-тактна група (п=8), експериментальш групи (1, 3, 7 I 14 доби спостереження) по 8 тварин на кожен термш спостереження.
Вибраш термiни дослiдження вiдповiдали за-гальноприйнятим перiодам розвитку синдрому тривалого стиснення: вщ 1 до 3 дiб - раннiй перюд; вiд 3 до 7 дiб - промiжний перiод; вiд 7 до 21 дiб - тзнш (вiдновний перiод) [12].
Експерименти проводилися пщ наркозом, шляхом внутршньо-очеревинного введення кетамiну гiдрохлориду (з розрахунку 100 мг/кг маси тта). Експериментальною моделлю служив патологiчний процес, що розвивався у тварин внаслщок стиснення м'яких тканин лiвоТ тазовоТ кiнцiвки протягом 4-х годин у спещальному пристроТ, сконструйованому на кафедрi функцюнальноТ та лабораторноТ дiагнос-тики ДВНЗ «Терноптьський державний медичний ушверситет iменi 1.Я. Горбачевського МОЗ УкраТни».
Площа стискаючоТ поверхнi становила 4 см2, а сила компреси - 4,25 кг/см2 [13]. При цьому цткшсть великих судин i шсткових структур нижньоТ кiнцiвки зберiгалась. Таким чином, у тварин моделювався синдром тривалого стиснення середнього ступеня.
Для дослщження використовували сироватку кровi та гомогенат печшки.
Вс мантуляцп з експериментальними тварина-ми проводили iз дотриманням правил вiдповiдно до «бвропейськоТ конвенцп про захист хребетних тварин, що використовуються для дослщних та iнших наукових цтей» [14].
Визначення вмiсту молекул середньоТ маси (МСМ) проводили зпдно методики .^фшиц Р.1. [15].
1з сироватки кровi видiляли кислоторозчинну фрaкцiю, яку отримували шляхом додавання до 0,2 мл сироватки 1,8 мл 10 % розчину трихлороцто-воТ кислоти. Наступне центрифугування проводили при 3000 об./хв протягом 30 хв. Видтену фракщю в об'емi 0,5 мл розводили дистильованою водою у спiввiдношеннi 1:10 i визначали оптичну густину при
довжинi хвилi 254 нм (визначаються ланцю-roBi амiнокислоти) та 280 нм (визначаються ароматичш амiнoкислoти) проти дистильо-ваноТ води на спектрoфoтoметрi СФ-46. Ре-зультати виражали в умовних одиницях, чи-сельно рiвних показникам екстинкци.
Статистичну обробку цифрових даних здшснювали за допомогою програмно-го забезпечення Excel (Microsoft, США) та STATISTICA 6.0 (Statsoft, США) з використан-ням непараметричних метoдiв oцiнки одер-жаних даних. Розраховували медiану i квар-тилi рoзпoдiлу Me [Q25-Q75]. Дoстoвiрнiсть рiзницi значень мiж незалежними кшьмс-ними величинами визначали за допомогою U-критерш Мана-Уiтнi.
Результати дослщження та Тх обговорен-ня. 1нтегральним показником ендотоксеми е кiлькiсть молекул середньоТ маси (МСМ) - гетерогенноТ групи речовин рГзномаштноТ структури з молекулярною масою вГд 300 до 5000 Да [16-17]. Зпдно даних М.Я. Малахо-воТ [18], катабoлiчний пул МСМ, який визна-чаеться при дiапазoнi довжин хвиль вщ 242 до 258 нм (МСМ1), складаеться з прoдуктiв катабoлiзму бшмв та метабoлiтiв з низькою молекулярною масою, таких як сечовина, креатинш, сечова кислота, продукти мета-бoлiзму пурину, а також нуклеотиди та Тх похщш, метабoлiтiв нуклеопротеТшв. Значне збшьшення кiлькoстi катабoлiчних прoдуктiв е одним з етатв розвитку ендогенного синдрому штоксика-цп. Анабoлiчний пул МСМ визначаеться при дГапазо-ш довжин хвиль вГд 258 до 298 нм (МСМ2). До групи входять переважно фрагменти 6Глкових молекул, що мГстять арoматичнi амiнoкислoти, метаболии циклу сечовини, пурини i тримщини та Тх похГднГ.
На 1-шу добу експерименту вмГст МСМ1 у сиро-ватцi кровГ з6Гльшився на 66,7 % (p<0,05) вГдносно контрольно! групи щурГв (табл.). На 3-тю добу спо-стереження даний показник вГропдно з6Гльшився на 23,6 % порГвняно з 1-шою добою та у 2,1 раза (p<0,05) перевищував данi контрольноТ групи. На 7-му добу експерименту вмГст МСМ1 у сироватц кровГ залишив-ся практично незмшним, проте на 14-тий день спо-стереження зафГксовано зниження даного показника вГдносно даних попередньоТ доби спостереження на 14,5 % (p<0,05). При цьому вмГст МСМ1 на 14-ту добу експерименту вГрогГдно перевищував дан контрольно! групи на 60,6 %.
У гомогенатГ печшки вмГст МСМ1 вГдносно показника контрольноТ групи тварин на 1-шу добу спостереження вГропдно зрк на 83,9 %, на 3-тю добу - у 2,4 раза, на 7-му добу - у 2,3 раза i на 14-ту добу - у 2,0 рази. СлГд вщмГтити, що на 3-тю добу спостереження вмГст МСМ1 був вГропдно вищим на 28,2 % стосовно даних на 1-шу добу (p<0,05), а на 7-му добу - вГропдно не вщрГзнявся стосовно даних на 3-тю добу. На 14-ту добу експерименту даний показник вГропдно зменшився на 9,4 % вГдносно даних попередньоТ доби спостереження.
Щодо змш вмГсту МСМ2 у сироватцГ кровГ щурГв у динамщ СТС, то на 1-шу добу експерименту вш вГропдно зрк на 75,0 %, а на 3-тю добу спостереження встановлено вГропдне переважання даного показни-
Таблиця.
Змши показнишв ендогенноТ штоксикацп у KpoBi та печiнцi щурiв у динамiцi розвитку синдрому тривалого стиснення, (Me [Q25-Q75])
Показник Група тварин
Контроль, n=8 1-ша доба, n=8 3-тя доба, n=8 7-ма доба, n=8 14-та доба, n=8
Сироватка кров1
МСМ1( ум.од. 0,33 [0,32;0,35] 0,55 [0,55;0,58] p1<0,05 0,68 [0,63;0,71] p1<0,05 Р,<0,05 0,62 [0,59;0,63] p1<0,05 p3>0,05 0,53 [0,49;0,57] p1<0,05 p4<0,05
МСМ2, ум.од. 0,12 [0,12;0,13] 0,21 [0,19;0,22] p1<0,05 0,29 [0,28;0,32] p1<0,05 p12<0,05 0,27 [0,22;0,32] p1<0,05 p3>0,05 0,21 [0,19;0,25] p1<0,05 p14<0,05
Гомогенат печ1нки
МСМ1( ум.од. 0,56 [0,52;0,58] 1,03 [0,96;1,13] p1<0,05 1,32 [1,24;1,39] p1<0,05 p12<0,05 1,27 [1,23;1,31] p1<0,05 p13>0,05 1,15 [1,10;1,20] p1<0,05 p4<0,05
МСМ2, ум.од. 0,27 [0,22,-0,31] 0,56 [0,52;0,58] p1<0,05 0,77 [0,73;0,83] p1<0,05 p12<0,05 0,70 [0,68;0,72] р1>0,05 p13>0,05 0,66 [0,63;0,71] p1<0,05 p14>0,05
Примггки: 1. р1 - змiни достс^рш вiдносно показникiв контрольних тварин; 2. р2 - дсстсвiрнiсть змiн мiж групою на першу добу спсстереження та щурами на третю добу спостереження; р3 - дсстсвiрнiсть змш мiж групою на третю добу спостереження та щурами на сьому добу спостереження; р4 - достс^р-нлсть змiн мiж групою на сьому добу спостереження та щурами на чотирнад-цяту добу спостереження.
ка у 2,4 раза вщносно контрольно! групи щурiв. На 7-му добу експерименту BMicT МСМ2 у порiвняннi i3 тваринами контрольно! групи залишався шдвище-ним у 2,3 раза, а на 14-тий день спостереження - на
75.0 % (p<0,05).
Слщ вщм^ити, що на 3-тю добу спостереження вм^ МСМ2 у сироватцi кровi був вiрогiдно вищим на
38.1 % вщносно даних на 1-шу добу, а на 7-му добу - вiрогiдно не вiдрiзнявся стосовно даних на 3-тю добу. На 14-ту добу експерименту даний показник вiрогiдно зменшився на 22,2 % вщносно даних попередньоТ доби спостереження.
У гомогенат печшки вмiст МСМ2 вщносно показника контрольно'! групи тварин на 1-шу добу спостереження вiрогiдно зрк у 2,1 раза, на 3-тю добу - у 2,9 раза, на 7-му добу - у 2,6 раза i на 14-ту добу - у 2,4 раза. Слщ вщм^ити, що на 3-тю добу спостереження вм^ МСМ1 був вiрогiдно вищим на 37,5 % стосовно даних на 1-шу добу (p<0,05), а на 7-му добу - ви ропдно не вiдрiзнявся стосовно даних на 3-тю добу. На 14-ту добу експерименту даний показник також вiрогiдно не вiдрiзнявся вщносно даних попередньоТ доби спостереження.
Порiвнюючи змши вмiсту МСМ1 у сироватц кровi i гомогенатi печшки щурiв з модельованим СТС вщ-носно показникiв контрольноТ групи тварин встановлено односпрямоваш змiни (зростання) даного показника у дослiджуваних бюлопчних рiдинах з Тх переважанням у печшщ на 1-шу добу на 17,2 %, на 3-тю добу - на 29,6 %, на 7-му добу - 38,9 %, на 14-ту добу - на 44,7 % (рис. 1).
Ствставлення вм^у МСМ2 у сироватц кровi i го-могенатi печiнки щурiв у динамiцi розвитку СТС вщ-носно контрольно''' групи тварин також встановило односпрямоваш змши (зростання) даного показника
Рис. 1. Сшвставлення змш вмкту МСМ1 у сироватц KpoBi i печшц щyрiв у динамнц розвитку СТС.
Рис. 2. Сшвставлення змш вмкту МСМ2 у сироватцi кровi i печшц щyрiв у динамнц розвитку СТС.
у дослiджуваних бiологiчних рiдинах з ïx переважан-ням у печшц на 1-шу добу на 32,4 %, на 3-тю добу - на 43,5 %, на 7-му добу - 34,3 %, на 14-ту добу - на 69,4 % (рис. 2).
Подiбнi результати отримали i iншi дослщники. Так, Магомедов К.К. та сшвавтори при дослщженн1 рiвня ендогенноУ штоксикацп в рiзнi термiни декомп-ресiйного перюду у щурiв, зафiксували вiрогiдне тд-вищення вмiсту середньо-молекулярних пептидiв в плазмi кровi. Найбiльш виражене шдвищення вмiсту середньомолекулярних пептидiв дослiдники спосте-рiгали в першi 3 доби. В подальшому даний показник прогресивно знижувався до 21-шоУ доби спостере-ження [19].
Експериментально доведено, що у основi СЕ1 травматичного ["енезу лежать гiпоксiя, порушення метаболiзму з накопиченням недоокиснених про-дуктiв, посилення цитол^ичних процесiв, виxiд в екстрацелюлярний простiр протеолiтичниx фермен-тiв лiзосом [20]. У подальшому формуеться синдром полюрганноУ дисфункци i недостатностi, який зами-кае чергове хибне коло iз значним накопиченням ендотоксинiв, що нерщко стае причиною загибел1 оргашзму [21-22]. Вiдомо, що саме ппокая, яка на-явна у бшьшосл травмованих, та процес пов'язанi з нею в^грають чи не найважлившу роль у розвитку СЕ1 [23].
бльський В.Н. [24] дослiджував особливост СЕ1 на експериментальних моделях травматично! хво-роби (черепно-мозкова травма, травма по Кеннону,
Л^ература
синдром тривалого стиснення). У тварин з рiзними моделями травматично! хвороби незважаючи на на-явнiсть СЕ1 були суп^ вiдмiнностi. Так, у тварин че-репно-мозковою травмою на перший план виступа-ли дисгормональнi порушення, а ступшь штоксикаци наростала поступово до 24-48 години. У тварин з синдромом тривалого стиснення вже з перших годин травматично! дм спостеркалося значне збшьшення показнишв ПОЛ, МСМ, лейкоцитарного шдексу ш-токсикаци i прозапальних цитокЫв, що свiдчило про бшьш iнтенсивне наростання токсикозу. ^м того серед тварин з СТС спостер^ався найбiльший вщсо-ток летальностг
Висновки. У динамiцi посттравматичного перюду синдрому тривалого стиснення встановлено зростан-ня рiвня ендогенноУ штоксикаци, на що вказуе збть-шення вм^у молекул середньоУ маси, iз досягнен-ням максимуму на третю добу спостереження. При ствставленш динамiки змш показникiв ендогенноУ штоксикаци виявлено Ух синхронний розвиток у кров1 та печшщ, з переважанням у печшщ, що пов'язано iз деструктивними змшами, розвитком запалення, п-поксiею, зменшенням енергетичного потенцiалу пе-чiнки та активащею пероксидного окиснення лiпiдiв.
Перспективи подальших дослiджень. В майбут-ньому нашi дослiдження будуть продовженi шляхом вивчення показнимв ендогенноУ штоксикаци у динамiцi посттравматичного перiоду синдрому тривалого стиснення за умови застосування коригу-вальних чиннишв.
1. Elskii VN, Klimovitckii VG, Zolotukhin SE. Izbrannye aspekty patogeneza i lecheniia travmaticheskoi bolezni [monografiia]. Donetck: OOO «Lebed»; 2002. 360 s. [in Russian].
2. Demirkiran O, Dikmen Y, Utku T, Urkmez S. Complications in Patients with Crush Syndrome After the Marmara Earthquake. Am J Anest and Pai med. 2018;1(1):001-5.
3. Pohrebytskyi ML. Antyterorystychna operatsiia i mizhnarodnyi teroryzm. Pivdennoukrainskyi pravnychyi chasopys. 2015;2:43-8. [in Ukrainian].
4. Samsonova EN, Efremov AV, Tcyrendorzhiev DD, Radustov Vlu. Soderzhanie bakterialnogo lipopolisakharida v dinamike dekompressionnogo perioda eksperimentalnogo sindroma dlitelnogo sdavleniia. Dalnevostochnyi med. zhurn. 2005;1:15-7. [in Russian].
5. Radustov Vlu, Tcyrendorzhiev DD, Tcyrenova KhB, Zubakhin AA, Zibarev AA, Kudlai DA. Strukturnye izmeneniia legkikh i funktcionalnoe sostoianie legochnykh makrofagov v dinamike dekompressionnogo perioda eksperimentalnogo sindroma dlitelnogo sdavleniia. Biulleten SO RAMN. 2011;31;1:27-33. [in Russian].
6. Bosch X, Poch E, Grau JM. Rhabdomyolysis and acute kidney injury. N Engl J Med. 2009;361:62-72.
7. Zarubina IV, lunusov IA, Shabanov PD. Znachenie individualnoi ustoichivosti k gipoksii dlia techeniia tiazheloi kompressionnoi travmy. Patologicheskaia fiziologiia i eksperimentalnaia terapiia. 2010;3:24-9. [in Russian].
8. Saidov MZ. Patogeneticheskaia otcenka immunologicheskoi reaktivnosti pri sindrome dlitelnogo sdavleniia. Patologicheskaia fiziologiia i eksperimentalnaia terapiia. 2017;61(1):65-71. [in Russian].
9. Manson J, Thiemermann C, Brohi K. Trauma alarmins as activators of damage-induced inflammation. Br. J. Surg. 2012;99(1):12-20.
10. lunusov IA, Zarubina IV. Energostabiliziruiushchie effekty tcitoflavina pri tiazheloi kompressionnoi travme konechnostei. Psikhofarmakol. biol. narkol. 2009;9;1-2:2540-5. [in Russian].
11. Obukhova LM, Andriianova NA. Opredelenie veshchestv nizkoi i srednei molekuliarnoi massy v syvorotke krovi kak dopolnitelnyi diagnosticheskii kriterii pri smertelnykh otravleniiakh narkoticheskimi veshchestvami. Sudebno-meditcinskaia ekspertiza. 2014;6:37-9. [in Russian].
12. Nechaev EA, Revskoi AK, Savitckii GG. Sindrom dlitelnogo sdavleniia. Rukovodstvo dlia vrachei. M.: Meditcina; 1993. 208 s. [in Russian].
13. Rubinstein I, Abassi Z, Coleman R, Milman F, Winaver J, Better OS. Involvement of Nitric Oxide System in Experimental Muscle Crush Injury. J. Clin. Invest. 1998;101(6):1325-33.
14. European convention for the protection of vertebrate animals used for experimental and other scientific purposes. Council of Europe. Strasbourg. 1986;123:52.
15. Lifshitc RI, Valdman BM, Volchegorskii IA, Luzhevskii AS. Rol srednemolekuliarnykh peptidov krovi v razvitii kardiodepresii pri termicheskikh ozhogag. Biul. eksperim. biol. i meditciny. 1986;101(3):280-2. [in Russian].
16. Turchyn MV. Dynamika pokaznykiv syndromu endohennoi intoksykatsii krovi ta vodianystoi volohy za umovy eksperymentalnoi mekhanichnoi nepronyknoi travmy rohivky ta yii korektsii keratoksenoimplantatom. Medychna ta klinichna khimiia. 2015;17(3):84-9. [in Ukrainian].
17. Gromashevskaia LL. Metabolicheskaia intoksikatciia v patogeneze i diagnostike patologicheskikh protcessov. Laboratornaia diagnostika. 2006;1(35):3-13. [in Russian].
18. Malakhova MIa. Endogennaia intoksikatciia kak otrazhenie kompensatornoi perestroiki obmennykh protcessov v organizme. Efferentnaia terapiia. 2000;6(4):3-14. [in Russian].
19. Magomedov KK. Vliianie perftorana na uroven srednemolekuliarnykh peptidov v plazme krovi pri sindrome dlitelnogo sdavlivaniia. Sbornik materialov 61-i nauchnoi konferentcii molodykh uchenykh i studentov. g. Makhachkala: 2013. s. 171-5. [in Russian].
20. Kozak DV. Dynamika syndromu endohennoi intoksykatsii v umovakh politravmy ta yoho korektsiia karbatsetamom. Zdobutky klinichnoi i eksperymentalnoi medytsyny. 2015;2(3):58-60. [in Ukrainian].
21. Kryliuk VO, Tsymbaliuk HYu. Rozvytok syndromu endohennoi intoksykatsii za umov poiednanoi travmy orhaniv cherevnoi porozhnyny na foni hipovolemichnoho shoku ta reperfuziinoho syndromu kintsivky. Visnyk naukovykh doslidzhen. 2018;2:145-9. [in Ukrainian].
22. Maegele M, Gu Zheng-Tao, Huang Qjao-Bing, Yang Hong. Updated concepts on the pathophysiology and the clinical management of trauma hemorrhage and coagulopathy. Chin. J. Traumatol. 2017;20(3):125-32.
23. Lord JM, Midwinter MJ, Chen YenFu. The systemic immune response to trauma: an overview of pathophysiology and treatment. The Lancet. 2017;384(9952):1455-65.
24. Elskii VN, Ziablitcev SV, Pishchulina SV. Rol neiroimmunoendokrinnykh mekhanizmov v formirovanii sindroma endogennoi intoksikatcii pri travmaticheskoi bolezni. Tavricheskii mediko-biologicheskii vestnik. 2012;15;3;1(59):115-7. [in Russian].
ДОСЛ1ДЖЕННЯ ПОКАЗНИК1В ЕНДОГЕННО1 1НТОКСИКАЦП У ЩУР1В В ДИНАМ1Ц1 РОЗВИТКУ СИНДРОМУ ТРИВАЛОГО СТИСНЕННЯ
Пилипчук Т. П., Криницька I. Я.
Резюме. Метою нашого дослщження було дослГдити динамГку змш показникГв ендогенноТ ¡нтоксикацп у кровГ та печшцГ щурГв на моделГ ендотоксикозу, що формуеться за умов синдрому тривалого стиснення. Дослщи проведет на 40 безпородних статевозртих бших щурах-самцях з масою 180-200 г, яким моделю-вали синдром тривалого стиснення середнього ступеня. Для дослГдження використовували сироватку кров1 та гомогенат печшки. Визначення вмГсту молекул середньоТ маси проводили зпдно методики ЛГфшиц Р.1. У динамщГ посттравматичного перюду синдрому тривалого стиснення встановлено зростання рГвня ендогенноТ ¡нтоксикацп, на що вказуе збшьшення вмГсту молекул середньоТ маси, Гз досягненням максимуму на третю добу спостереження. При ствставленш динамГки змГн показникГв ендогенноТ ¡нтоксикацп виявлено Тх син-хронний розвиток у кровГ та печГнцГ, з переважанням у печшцГ, що пов'язано ¡з деструктивними змшами, розвитком запалення, ппокаею, зменшенням енергетичного потенцГалу печшки та активацГею пероксидного окиснення лтщГв.
Ключовi слова: синдром тривалого стиснення, ендогенна ¡нтоксикацГя, щури.
ИССЛЕДОВАНИЕ ПОКАЗАТЕЛЕЙ ЭНДОГЕННОЙ ИНТОКСИКАЦИИ У КРЫС В ДИНАМИКЕ РАЗВИТИЯ СИНДРОМА ДЛИТЕЛЬНОГО СЖАТИЯ Пилипчук Т. П., Криницкая И. Я.
Резюме. Целью нашего исследования было исследовать динамику изменений показателей эндогенной интоксикации в крови и печени крыс на модели эндотоксикоза, что формируется в условиях синдрома длительного сжатия. Опыты проведены на 40 беспородных половозрелых белых крысах-самцах с массой 180-200 г, которым моделировали синдром длительного сжатия средней степени. Для исследований использовали сыворотку крови и гомогенат печени. Определение содержания молекул средней массы проводили согласно методике Лифшиц Р.И. В динамике посттравматического периода синдрома длительного сжатия установлен рост уровня эндогенной интоксикации, на что указывает увеличение содержания молекул средней массы, с достижением максимума на третьи сутки наблюдения. При сопоставлении динамики изменений показателей эндогенной интоксикации выявлено их синхронное развитие в крови и печени, с преобладанием в печени, что связано с деструктивными изменениями, развитием воспаления, гипоксией, уменьшением энергетического потенциала печени и активацией перекисного окисления липидов.
Ключевые слова: синдром длительного сжатия, эндогенная интоксикация, кровь, печень.
THE INVESTIGATION OF THE ENDOGENOUS INTOXICATION INDICES IN RATS IN THE DYNAMICS OF THE CRUSH-SYNDROME DEVELOPMENT
Pylypchuk T. P., Krynytska I. Ya.
Abstract. Long-term compression syndrome (crush-syndrome) occupies 15-24 % in the structure of traumatic lesions and is characterized by severe course, development of a syndrome of systemic inflammatory response and disseminated intravascular coagulation syndrome, leading to multiple organ failure and high mortality of the victims, even in specialized hospitals.
The aim of our study was to investigate the dynamics of endogenous intoxication indices changes in rats' blood and liver on the model of endotoxicosis, which is formed under conditions of crush-syndrome.
Experiments were carried out on 40 inbred, sexually mature white male rats weighing 180-200 g, which were modeled with crush-syndrome of medium degree. The rats were divided into five groups: intact animals, experimental group 1 - 1 day of observation, experimental group 2 - 3rd day of observation, experimental group
3 - 7 days of observation, experimental group 4 - 14 days of observation. Blood serum and liver homogenate were used for the investigations. Determination of the content of middle-mass molecules was carried out in accordance with the Lifshits R.I. method.
In the dynamics of the post-traumatic period of the crush-syndrome, an increase in the level of endogenous intoxication has been established, as indicated by an increase in the content of medium mass molecules, with a peak at the third day of observation. Thus, on the 3rd day of observation, the content of MSMj in serum was significantly increased by 23.6 % compared with the 1st day and 2.1 times exceeded the control group data. Regarding the changes in the content of MSM2 in blood serum in the crush-syndrome dynamics, the 3rd day of observation revealed a probable prevalence of this index by 2.4 times vs intact rats, which was significantly higher by 38.1% vs the data for 1st day of observation.
When comparing the dynamics of changes in endogenous intoxication indices, their synchronous development in blood and liver, with predominance in the liver has been established. It is associated with destructive changes, development of inflammation, hypoxia, decrease of the energy potential of the liver and activation of lipids peroxide oxidation.
Key words: crush-syndrome, endogenous intoxication, rats.
Рецензент - проф. Костенко В. О.
Стаття надшшла 05.02.2019 року
DOI 10.29254/2077-4214-2019-1-2-149-175-181 УДК 617.713-002.447:617.715.8-089.85
1Риков С. О., Шаргородська I. В., Лаврик Н. С., 2Корн'лов Л. В.
ДОСЛ1ДЖЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТ1 КОНСЕРВАТИВНОГО Л1КУВАННЯ ХВОРИХ НА ДЕСТРУКТИВНЕ УРАЖЕННЯ (ВИРАЗКА) РОГОВО1 ОБОЛОНКИ 1Нац1ональна медична академт шслядипломноТ освгги iMeHi П.Л. Шупика (м. КиТв) 2КиТвська мкька ктшчна офтальмолопчна лшарня «ЦМХО» (м. КиТв)
lavkorn@gmail.com
Зв'язок публшацп з плановими науково-дослщ-ними роботами. Робота була виконана в рамках НДР кафедри офтальмологи НМАПО iменi П.Л. Шупика: «^агностика та лтування порушень оптичноТ систе-ми ока»(№ державноТ реестрацп 0110и002363, 20102014 р.); «^агностика та лтування порушень оптичноТ системи, судинних та дистрофiчних змш органу зору (№ державноТ реестрацп 0115и002167, 2015 р.); «КлЫчне та експериментальне обг"рунтування дia-гностики, лтування та профшактики рефракцшних, дистрофiчних та запальних захворювань органу зору» (№ державноТ реестрацп 011би002821, 2016-2020 р.).
Вступ. Важлива причина зниження зору, слтоти, aнaтомiчноТ загибелi очей, що завершаються енукле-ацiею в 23,7% ^ таким чином, швалщизацп пов'язана з кератитами [1]. При деструктивних ураженнях ропвки (ДУР) для консервативного лтування використовують патогенетично орiентованi препарати та медикаменти симптоматичноТ дм, а саме: антибютики, протизапаль-нi, стимулятори метаболiзму та репаративних процеав, зволожуючi, мiдрiaтики, гiпотензивнi препарати, глюкокортикостероТди та iншi [2]. В останш роки вщми чено збiльшення метaболiчних уражень роговоТ обо-лонки очей. Особливо це вщноситься до вторинних дистрофiчних процесiв [3]. На переднш поверхнi очей спостерiгaеться епiтелiопaтiя, що часто сполучаеться з порушенням ^зноТ плiвки, як вторинний процес, теля хiрургiчних втручань i, як ускладнення, шсля за-стосування деяких медикамент, що мiстять консер-ванти [4,5]. Вщомо, що дистрофiчнi процеси в ропвц1 прогресують, викликають глибоку деструкцш ткани-ни, больовий синдром, значно знижуючи функцп. Керaтоплaстичнi хiрургiчнi втручання, що ефективно застосовуються для лтування щеТ патологп, пов'язан1 з проблемами використання донорського мaтерiaлу. Це шдвищуе знaчущiсть застосування метaболiчноТ терапп, спрямованоТ на оптимiзaцiю антиоксидант-
них процеав. У цьому aспектi цiкaво застосування ви тaмiновмiсних комплексних препaрaтiв з доведеним антиоксидантним ефектом. Тауфон для стимуляцп епп^зацп дослiджувaвся при рiзних керaтопaтiях та дистрофiях рогiвки, герпетичних ураженнях, рециди-вуючих ерозiях. Мехашзм дп препaрaтiв заснований на шдвищенш кислородного метaболiзму тканин [3]. Декспантенол (провп"амин В5), похiдне пантотеновоТ кислоти, через коензим А нормaлiзуе ^тинний ме-тaболiзм, стимулюе процеси епп^зацп i мае деякий протизапальний ефект (Корнерегель «Baush+Lomb»), добре зарекомендував себе в клЫчнш прaктицi. Пщ-вищена в'язкiсть декспантенола (гелеподiбний препарат) дозволяе досягти бтьшоТ тривaлостi впливу на ропвку, а також зменшити подразнюючий вплив ви тaмiнних комплекав [6]. Однак, вiдмiченi препарати, яким притаманна деяка пперосмотичшсть, викликають неприемш суб'ективнi вiдчуття при закапуваннях та зменшують зволоженiсть переднього вiдрiзкa ока [4,5,7,8]. Змiни ^зноТ плiвки, яка виконуе ряд важли-вих фiзiологiчних функцiй: захищае вiд впливу агре-сивних фaкторiв зовнiшнього середовища, зволожуе епiтелiй рогiвки та кон'юнктиви, сприяе метaболiч-ним процесам, бере участь в формуванш заломлен-ня, - призводить до розвитку синдрома «сухого ока» (ССО). ССО проявляеться як цша ланка порушень сльо-зопродукцп та стану ^зноТ плiвки i е розповсюдже-ним симптомом захворювань передньоТ поверхнi ока та деструктивних процеав, що пов'язаш з нейротро-фiчними порушеннями, хiмiчними пошкодженнями, травмами, соматичною пaтологiею [9,10,11]. Прояви симптомiв «сухого ока» можуть бути виражеш з рiз-ною штенсившстю та спостерiгaтися при локальних хворобах ока та, як ускладнення, при загальних со-матичних захворюваннях, при робот за моштором комп'ютера, як побiчний ефект при використaннi деяких медикамент [10,11,12,13,14]. Значну увагу при-
