CC BY
96
4. История ментальностей и историческая антропология: Зарубежные исследования в обзорах и рефератах. - М. : Рос. гос. гуманит. ун-т, 1996. - 255 с.
5. Ментальность россиян (специфика сознания больших групп населения России) / под ред. И. Г. Дубова. - М. : Имидж - Контакт, 1997. - 478 с.
6. Мостовая И. В. Архетипы и ориентиры российской ментальности / И. В. Мостовая, А. П. Скорик // Полит. исследования. - 1995. - № 4. - С. 69-76.
7. Российская ментальность (материалы «круглого стола») // Вопросы философии. -1994. - № 1. - С. 25-53.
8. Гуревич А. Я. Исторический синтез и школа «Анналов» / А. Я. Гуревич. - М. : Индрик, 1993. - 319 с.
I. В. Жеребятнгкова, кандидат соцюлопчних наук, доцент, Харювський нацюнальний економiчний ушверситет iменi Семена Кузнеця
УПРАВЛ1ННЯ ПОЛ1ТИЧНИМИ КОНФЛ1КТАМИ У ТРАНЗИТНИХ СУСП1ЛЬСТВАХ
Вивчення конфлштсв е одним iз провщних напрямiв пол^ично! науки, оскшьки трансформацшш процеси, що вщбуваються в соцiально-економiч-нш, пол^ичнш й духовно-ментальнш системах сучасного украшського со-щуму, значно тдвищують вiрогiднiсть непередбачуваних подш, пол^ично! i сощально! нестабiльностi. Конфлштш протистояння в полiтичнiй сферi виявляються в намаганнях суб'ектiв полiтики реалiзувати сво! цiлi та ште-реси в системi владних вiдносин, протшають у латентних та прихованих формах, носять локальний та загальний характер. Але дуже часто конфлшти набувають небезпечного розмаху, виходять з-тд контролю як державних, так i громадських органiзацiй; з'являеться реальна загроза нацюнальнш без-пецi краши i суспшьство опиняеться на межi катастрофи. До того ж, у про-цес полiтичних переламiв виявляються й специфiчнi внутрiшнi протирiччя, що додатково впливають на розвиток усiх та переб^ значно! частини поль тичних процеав.
Виходячи з цього, особливо! актуальносп сьогоднi набувае завдання на-рощування теоретичного та практичного потенцiалу дослщження проблеми конфлiкту у всiх п основних аспектах - пiзнання сутносп та причин, управ-лiння конфлштом, розробка шляхiв i засобiв !х запобiгання, регулювання i вирiшення тощо. Украшське суспiльство потребуе нагальних засобiв, якi б запобiгали надмiрному загостренню суперечностей та гарантували б надшний та ефективний контроль за врегулюванням конфлiктних ситуацiй.
У найзагальшшому виглядi пол^ичний конфлшт - «з^кнення протилеж-них суспiльних сил, обумовлене рiзноспрямованими полiтичними цiлями й штересами» [1, с. 359]. Поняття поличного конфлiкту визначае боротьбу за вплив у системi полiтичних вiдносин, за доступ до прийняття загальнозначу-щих рiшень, за монополiю сво'1'х штереав i визнання !х суспiльно необхщни-ми, тобто за все те, що становить змiст влади i полiтичного панування. По-лiтичний конфлшт е одним iз рiзновидiв сощального конфлiкту, специфiка якого зумовлюеться особливостями розвитку пол^ично! дiйсностi. Звiдси випливае трактування полiтичного конфлiкту не тшьки як iнституцiоналiзо-ваного, практично-полiтичного протиборства, але як i теоретичного та сим-волiчного (культурного та духовно-ментального) з^кнення в соцiальному просторi за можливють впливати на його модифшацп i трансформацп [2, с. 18]. Отже, пол^ичний конфлiкт взаемозв'язаний з економiчними, культур-ними та духовно-ментальними явищами, бо полiтична боротьба завжди вщо-бражае стан соцiальних суперечностей та сустльно! напруги.
Слiд вщмтити, що визнання конфлiкту закономiрним явищем та певною мiрою рушiйною силою розвитку, значно розширюе проблему управлшня ним. При розглядi питань управлшня конфлштом у центрi уваги багатьох науковщв знаходяться переважно процеси прийняття ршень у конкретнiй конфлiктнiй ситуаци i розробки принципiв поведiнки, спрямованих на мирне закшчення конфлiкту. Йдеться про ращональш форми вирiшення конфлшту, в тому числi методи пов'язання штереав i цiлей конфлiктуючих сторш. На вiдмiну вiд регулювання, управлшня конфлштом передбачае дiяльнiсть на мезорiвнi, яка пов'язана iз конкретним конфлштом.
На думку украшських вчених О. Картунова та О. Мураховсько!, управлшня конфлштом - це мистецтво i процес цiлеспрямованого, обумовленого об'ективними закономiрностями впливу на його динамшу з метою: а) вдо-сконалення i розвитку пол^ично! системи чи окремих п складових або б) п пiдриву й руйнування. Запропоноване визначення здаеться досить коректним, оскшьки воно враховуе i вiдображае два суттевих аспекти. Перший - поль тичнi конфлiкти виконують як конструктивы, так i деструктивнi функцп. Другий - як самi конфлiктуючi сторони, так i суб'екти полiтичного управлшня можуть цiлеспрямовано впливати на розвиток конфлшту, грунтуючись на власних штересах [3, с. 103-104].
Ид управлшням конфлiктом розумiеться врегулювання, розв'язання i на-вiть придушення останнього в штересах суспшьства в цшому або його окремих суб'ек^в. Рацiональне управлiння надае об'ективному конфлштному процесу форми, що будуть здатш забезпечити мiнiмiзацiю невiдворотних полiтичних, економiчних, соцiальних, моральних втрат, i навпаки, максимь зувати такого ж роду надбання. Саме в цьому суть управлшня конфлштом
[4, с. 2]. Управлшня конфлштом може здшснюватися як «зсередини» - одним, декiлькома або вама його учасниками, так i «ззовш» - миротворцями, тд-бурювачами або посередниками. В ролi управляючих пол^ичним конфлiктом можуть виступати рiзнi сощальш суб'екти - вiд окремих шдиввдв до мiж-народних органiзацiй. З ще! точки зору, управлiння конфлштом включае в себе його закшчення не як iмператив, необхiдну категоричну вимогу, а лише як одне iз завдань, поставлених перед собою його учасниками. Це завдання може ставитися внаслщок росту ризику, що пов'язаний iз досягненням цiлей, поставлених учасниками конфлштно! взаемодп або у зв'язку з 1'х успiшною реалiзацiею.
Можна визначити основнi дп з управлшня конфлштом:
1. Першою дiею з управлiння конфлiктом слiд вважати його шституцю-налiзацiю. При iнституцiоналiзованому (що протiкае в межах установлених меж i правил) конфлiктi останнiй стае досить передбачуваним. Нешституцю-нашзований конфлiкт характеризуеться вiдсутнiстю будь-яких принцитв або правил i частiше за все являе собою стихшний процес i непiдвладний вибух незадоволення.
2. Наступним етапом управлшня конфлштом е його легiтимiзацiя. Чим сильнiша пiдтримка, тим ефектившше суб'ект може управляти конфлштом i тим вища його здiбнiсть у випадку необхiдностi прийняти примусовi мiри для виконання поставлених цшей.
3. Ще одна стадiя управлшня конфлштом - структурування конфлштую-чих груп, що дае змогу вимiрювати 1х силовий потенцiал. Це в свою чергу дозволяе встановити неформальну iерархiю впливу в суспiльствi, що об'ективно стримуе ескалацiю конфлiкту.
4. Останнш етап - редукцiя, тобто послщовне послаблення конфлiкту за рахунок переведення на шший рiвень. Один iз найпростiших варiантiв: друг -союзник - партнер - ствроб^ник - суперник - противник. Даш шкали необ-хщш для розумшня реалiстичностi завдань редукцп та для визначення пер-спективи конфлштно! взаемодп [3, с. 108-109].
Для управлшня конфлштами полiтичний суб'ект враховуе загальш характеристики, як1 впливають на формування i перебiг конфлiкту. До них належать: а) ступшь вщкритосп полiтичноi системи; б) рiвень пол^ично! згуртованостi конфлiктуючих груп; в) характер втягнення широких соцiальних верств у стр-нi взаемовiдносини; г) емоцшна насиченiсть полiтичноi поведiнки груп i гро-мадян та 1'х здатшсть до самообмеження сво'1'х владних домагань тощо.
У вiдношеннi до конфлш^в у полiтичнiй сферi передбачаеться досить широкий дiапазон дiй з контролю за розвитком та управлшня ним. Серед ю-нуючих варiантiв пiдходiв до проблеми найбiльшим впливом користуються шженерний, гуманiтарний i власне управлшський пiдхiд. Згiдно з iнженерним
тдходом конфлшт - це ситуащя, управлшня якою вимагае свщомо!' добудо-ви оргашзацшних структур у дiяльностi конкретних суб'ектсв у сферi 1'х мислення. Прибiчники гуманiтарного пiдходу спираються на активне збли-ження сторiн - учасниюв конфлiктiв iз залученням посередникiв, на основi проведення всестороннiх консультацiй та експертиз. З точки зору управлш-ського тдходу вирiшення проблеми розглядаеться в постановцi перед кон-флштуючими сторонами таких специфiчних завдань, яю зближали б 1'х по-зицп, дозволяючи при цьому досягати власних цiлей [4, с. 5].
Iснуючi сьогоднi моделi, способи i методи управлшня конфлштними ситуацiями мають досить ч^ко вираженi нацiонально-ментальнi та держав-нi особливостi. Вважаеться, що державш вiдзнаки в технологiях врегулю-вання сучасних конфлш^в пов'язанi з типом пол^ично!' системи держави, залученiй у конфлшт, яка диктуе певну тактику поличного реагування на конфлiктну ситуащю. Нацiональнi вiдмiнностi пов'язанi, в першу чергу, iз заснованим на ментал^ет полiтичним свiтоглядом нацiй i етшчних груп, що складають населення кра'ни, з прийнятими i вкорiненими в рамках етшчних груп правилами сощально-пол^ично! поведшки, з нацiональними сошально-культурними традищями врегулювання конфлiктiв, закрiпленими в глибин-них психологiчних архетипах, з юторичним досвiдом взаемодп (у тому чист - конфлштно!) з шшими етнiчними спiльнотами.
Критерiями ефективностi управлшня пол^ичними конфлiктами вважа-ються: надшшсть 1'х прогнозування, запобiгання ескалацп, утримання в цивь лiзованих рамках та конструктивне розв'язання. До критерпв устху можна вiднести: задоволення учасникiв конфлшту досягнутими домовленостями, створення сприятливих умов для розвитку 1'х взаемовигiдного спiлкування, а в кiнцевому пiдсумку - полггичну вигоду суспiльства, зокрема збереження пол^ично!' стабiльностi та змiцнення нацюнально!' безпеки. Лише конфлiкти, над якими вщбуваеться управлiння, здатнi виконувати для держави i суспшь-ства певну позитивну роль, незважаючи на т можливi матерiальнi, полiтичнi, соцiальнi чи моральш збитки, якi вони зазвичай несуть iз собою.
Таким чином, дослщження управлiння полiтичним конфлiктом е необхщ-на i складна проблема, яка повинна постшно знаходитися у вивченш та удо-сконаленнi, з метою реалiзацii на практицi, а саме: переведення пол^ичних конфлiктiв у конструктивне русло, а також базуватися на принципах толе-рантних вщносин.
Л1ТЕРАТУРА
1. Пол1толопчний енциклопедичний словник / уклад.: [Л. М. Герасша, В. Л. По-
гр1бна, I. О. Полщук та ш.] ; за ред. М. П. Требша. - Х. : Право, 2015. - 816 с.
2. Кочубей Л. О. Пол1тичш конфлшти в сучаснш Укра!ш: технологи запобпання та специфша перебпу / Л. О. Кочубей // Наук. зап. 1н-ту пол1т. { етнонац. досл> джень 1м. I. Ф. Кураса НАН Укра!ни. - К., 2008. - Вип. 41 (шдсер1я «Кураавсью читання»). - С. 16-25.
3. Картунов О. I спокш тшьки сниться! / О. Картунов, О. Маруховська // Полгг. менеджмент. - 2003. - № 1. - С. 102-111.
4. Ростецька С. I. Теоретичш шдходи до поняття та змюту управлшня полггичним конфлштом [Електроний ресурс] / С. I. Ростецька, М. О. Сремчук. - Режим доступу: http://www.stattionline.org.ua/politologiya/30-politika/1502.
I. М. Ковальська-Павелко, кандидат юторичних наук, доцент, Дншровський нацюнальний ушверситет iменi Олеся Гончара
1СТОРИЧНА ПАМ'ЯТЬ ЯК МЕНТАЛЬНИЙ ПРОСТ1Р
Сьогодш укра!нське суспiльство переживае складний i болючий процес пошуку нацюнально! щентичносп, формування нацюнально! свiдомостi. I в цих процесах ключову роль ввдграе юторична пам'ять - адже завдяки усвщомленню й переживанню спiльного минулого, перемог i поразок, про-дукуванню спшьних геро!^, мiсць пам'ятi тощо молодi люди (в рамках пер-винно! соцiалiзацii), бiльш дорослi громадяни (в рамках вторинно! соцiалiза-цп) вiдтворюють власний iсторичний досвiд, тим самим нащя мае змогу усвщомлювати свою духовну сутнiсть, феноменологiю [2, с. 171-202]. I саме юторична пам'ять е тим мехашзмом, за допомогою якого стае можливим по-шук сучасниками свое! iдентичностi - юторична пам'ять, так би мовити, скеровуе сучасне i майбутне, чинить вплив на сьогодення. Саме юторична пам'ять, як справедливо стверджуе О. Трегуб, «е тим генетичним кодом нацп, розшифрування якого може вказати на притаманш нацii схильностi, !"! слабкi та сильнi сторони, визначити доречш та потрiбнi шляхи розвитку. Нацюнальний мешаттет, забобони та упередження, ксенофобiя та расизм е до певно! мiри результатами маншулювання iсторичною колективною пам'яттю» [5, с. 25].
У науковому дискура концептуалiзацiя пам'ятi вперше була здiйснена французьким соцюлогом Морiсом Гальбваксом, який шщюе поняття «ко-лективна пам'ять», визначаючи !! як соцiальний феномен, необхщний для функцiонування i виживання суспшьства, те спiльне, що конституюе суспшь-ство та е запорукою його щентичносп. Вiн вважае, що пам'ять завжди i всю-ди сощально зумовлена i маркована, навiть на шдивщуальному рiвнi сприй-
