CC BY
43
2. Кочубей Л. О. Пол^ичш конфлшти в сучаснш Укра1ш: технологи запобiгання та специфiка перебпу / Л. О. Кочубей // Наук. зап. 1н-ту полiт. i етнонац. досл> джень iм. I. Ф. Кураса НАН Украши. - К., 2008. - Вип. 41 (mдсерiя «Кураавсью читання»). - С. 16-25.
3. Картунов О. I спокш тшьки сниться! / О. Картунов, О. Маруховська // Полгг. менеджмент. - 2003. - № 1. - С. 102-111.
4. Ростецька С. I. Теоретичш шдходи до поняття та змюту управлшня полiтичним конфлiктом [Електроний ресурс] / С. I. Ростецька, М. О. Сремчук. - Режим доступу: http://www.stattionline.org.ua/politologiya/30-politika/1502.
I. М. Ковальська-Павелко, кандидат юторичних наук, доцент, Дншровський нацюнальний ушверситет 1меш Олеся Гончара
1СТОРИЧНА ПАМ'ЯТЬ ЯК МЕНТАЛЬНИЙ ПРОСТ1Р
Сьогодш укра!нське суспшьство переживае складний 1 болючий процес пошуку нацюнально! щентичносп, формування нацюнально! свщомосп. I в цих процесах ключову роль ввдграе юторична пам'ять - адже завдяки усвщомленню й переживанню спшьного минулого, перемог 1 поразок, про-дукуванню спшьних геро1в, мюць пам'ят тощо молод1 люди (в рамках пер-винно! сощал1зацп), бшьш доросл громадяни (в рамках вторинно! сощал1за-цп) вщтворюють власний юторичний досвщ, тим самим нащя мае змогу усвщомлювати свою духовну сутшсть, феноменологию [2, с. 171-202]. I саме юторична пам'ять е тим мехашзмом, за допомогою якого стае можливим по-шук сучасниками свое! щентичносп - юторична пам'ять, так би мовити, скеровуе сучасне 1 майбутне, чинить вплив на сьогодення. Саме юторична пам'ять, як справедливо стверджуе О. Трегуб, «е тим генетичним кодом нацп, розшифрування якого може вказати на притаманш нацп схильносп, й слабю та сильш сторони, визначити доречш та потр1бш шляхи розвитку. Нацюнальний ментал1тет, забобони та упередження, ксенофоб1я та расизм е до певно! м1ри результатами маншулювання юторичною колективною пам'яттю» [5, с. 25].
У науковому дискурс! концептуал1защя пам'ят вперше була здшснена французьким соцюлогом Морюом Гальбваксом, який шщ1юе поняття «ко-лективна пам'ять», визначаючи п як сощальний феномен, необхщний для функцюнування 1 виживання суспшьства, те спшьне, що конституюе суспшь-ство та е запорукою його щентичносп. Йн вважае, що пам'ять завжди 1 всю-ди сощально зумовлена 1 маркована, нав1ть на шдивщуальному р1вш сприй-
Вкник Нацюналтого ^верситету «Юридична академiя Украши мет Ярослава Мудрого» № 2 (33) 2017
няття й формування п образiв. На думку М. Гальбвакса, «складний процес взаемодп спогаду й повторення як основи функцюнування пам'ят зумовлюе виникнення узагальнених щеальних образiв, на основi яких формуються концептуальнi схеми або "сощальш рамки", у яких розмiщуються шдивщу-альнi спогади. Кожна соцiальна група створюе пам'ять про свое минуле, що, в свою чергу, формуе i вiдображае iдентичнiсть ще'1 групи стосовно iнших груп» [7, с. 12].
1нший французький учений П'ер Нора, використовуючи методологiю М. Гальбвакса, уводить у науковий об^ поняття «мiсця (проспр) пам'ятЬ». На його думу, колективна пам'ять концентруеться i репрезентуеться у так званих «мюцях» (просторах) пам'ят!, якi е не лише географiчними пунктами, а i сво-ерiдними точками зiткнення, в яких формуеться i комеморизуеться пам'ять суспшьства. Тут комеморизацiя - це споаб, за допомогою якого укршлюеть-ся i передаеться пам'ять про минуле. Головна функщя цих «мюць» полягае у збереженнi групово'1 пам'ят!. Як мiсця пам'ятi виступають люди, поди, спо-руди, традици, тсш або ландшафтнi одиницi, оточенi символiчною аурою. Цi мiсця мають символiчне значення, яке може змiнюватись тд впливом числен-них iндивiдуальних чи групових стратегiй. П. Нора вважае, що створення й усвщомлення особиспстю «мiсць пам'ятi» е головним чинником формування групово'1 iдентичностi. Дослiджуючи змшу цих мiсць, можна простежити змь ну юторично'1 самосвiдомостi й колективно'1 iдентичностi певно'1 сощально'1 групи. Ц змiни можуть вiдбуватися як через забуття й витискування певного «мюця» iз пам'ятi, так i шляхом реашмаци забутого символу, поди, ще'1 або, коли з часом щ мiсця, залишаючись збереженими у людськш свiдомостi, на-бувають зовсiм шшого змiстового навантаження [1, с. 38].
Имецький iсторик Йорн Рюзен визначае, що юторична пам'ять - це спо-сiб збереження i трансляцп минулого. Вона, з одного боку, е ментальною спроможшстю суб'екта збер^ати спогади про пережитий досвiд, який е основою формування юторично'1 свщомосп, а з другого - це результат певних сенсотворчих операцш при продукуванш спогадiв, що утворюються в про-цесi формування юторично'1 свiдомостi внаслiдок осмислення iсторичного досвщу [3, с. 50]. Й. Рюзен видшяе декiлька рiвнiв юторично'1 пам'ятк загаль-ноетнiчний (нацiональний), локальний (окремi етнiчнi групи) й особиспсний. Вщповщно до цих рiвнiв розрiзняють колективну, групову та iндивiдуальну форми юторично'1 пам'ят [3, с. 51].
Й. Рюзен тдкреслюе, що недостатньо виводити значення минулого як юторп для тепершнього й майбутнього лише з роботи сучасносп над досвь дом минулого. Потрiбно домагатися, щоб «минуле, яке як звичка сучасного тривае в ньому, було значущим, за ним потрiбно визнати, так би мовити, право на самобутшсть, яким користуеться тепершшсть i саме там, де воно
критично ставиться до минулих подш 1, возвеличуючись над умовшстю, через минувшину прямуе в розпростерте майбутне» [4, с. 14].
На нашу думку, до розкриття змюту концепту «юторична пам'ять» цшком правом1рно можуть бути застосоваш постулати теорп ментальних простор1в Ж. Фоконье, яка розроблена наприкшщ 1970-х рр. 1 пропонуе наб1р когштив-но-лшгвютичного евристичного шструментар^ для вивчення динам1чного процесу конструювання суб'ектних значень у реальних дискурсивних ситу-ашях. Суть ще! теорп полягае в тому, що мова не е формальною репрезента-щею концептуально! структури, а використовуеться мовцями як шструмент у р1зномаштних процесах дискурсного конструювання, до яких належить 1 позицюнування. Ментальш простори - це динам1чн1 когштивш утворення, закладеш у свщомосп людини у вигляд1 готових структур, яю в ход1 поро-дження дискурсу виникають щоразу заново [8]. Вони тим самим замшюють певш реальш св1ти 1 ситуацп, вщдзеркалюючи розумшня людиною гшоте-тичних або вигаданих (контрфактивних) ситуацш 1 допомагають глибше за-нуритись у прояви дискурсу.
Ментальн1 простори в1дображають здатшсть людини не лише створювати власну модель св1ту, насл1дуючи 1нформац1ю з реального свггу, або з шшо! модел1, а конструювати 1 себе, свою щентичнють як нев1д'емну частину цьо-го св1ту. Людина за власним вибором реал1зовуе ц1 можливосп у конкретних мисленнево-мовленневих актах. Ментальш простори структуруються р1зни-ми ментальними схемами, фреймами, вилученими в процес1 обробки тексту, та зютавляються з певними областями реального чи уявного св1ту. Незважа-ючи на те, що ментальш простори грунтуються на фонових знаннях, вони юнують у свщомосп людини не у вигляд1 готових структур, а виникають тд час розгортання дискурсу [9, р. 276-278].
Ид час штеракцп з шшими суб'ектами людина формуе сво! позицП щодо певних 1сторичних подш. Видшяють три аспекти конструювання позицш у середовищ1 1сторично! пам'ят1 - ешстем1чний, афективний та 1нтеракц1йний. Ешстем1чний аспект полягае у здатност1 комушкант1в адекватно розшифро-вувати отриман1 повщомлення та транслювати сво! думки без ютотних смис-лових втрат. Афективний компонент вщображае емоц1йне та оцшне ставлен-ня суб'екта до т1е! чи 1ншо! комун1кативно! ситуацИ та шших суб'ект1в. Iнтеракцiйний аспект демонструе ефектившсть комун1кац1! [6, с. 138].
Ментальш простори за своею суттю мають когштивну природу i не можуть набувати онтолопчного статусу поза людською свщомютю. Вони навряд чи можуть бути використаш при опиа стосункiв мiж мовними символами i об'ектами реально! дiйсностi. Побудова ментальних просторiв суб'ектами комунiкативноi ситуацii юторично! пам'ятi - це до певно! мiри когнiтивне моделювання, суть якого полягае у конструюванш можливо!, iмовiрноi, гiпо-
BicHUK Нацюналтого yHieepcumemy «Юридична академiя Украши мет Ярослава Мудрого» № 2 (33) 2017
тетично!, або навт контрфактивно! реальность Продукуючи моделi юто-рично! пам'ятi, «люди осмислюють pe4i не лише згiдно з контекстом, а i з тим, що вони шдивщуально привносять до ситуацп» [10, р. 53]. Отже, при вивченш eпiстeмiчного компоненту позицп суб'екта комушкативно! ситуацп юторично! пам'ят доцiльно пiддати аналiзу характер штерпретацп ним «заповненого контекстом оточення в умовах реально! життево! ситуацп» [10, р. 228], знайти вщповвд на питання «Звiдки береться цей контекст?» i «Чому у рiзних людей, учасниюв одше! i ^е! ж ситуацп, вш бувае рiзним?».
Таким чином, у змютовому аспeктi ментальш простори виявляються моделями юторичних ситуацiй (реальних або уявних - ппотетичних) у тому виглядi, як вони концeптуалiзуються людиною. Тим самим суб'ект комушкативно! ситуацп юторично! пам'ятi вимушений концeптуалiзувати сцeнарiй, учасником якого вш е, а отже, вш «примiрюе» на себе сво! можливi дп у цьо-му сценарп, уявляючи рiзнi альтeрнативнi результати.
Л1ТЕРАТУРА
1. Нора П. Всемирное торжество памяти / П. Нора // Неприкосновенный запас. Дебаты о политике и культуре. - 2005. - № 2-3 (40-41). - С. 37-51.
2. Правова i пол1тична культура укра!нського сощуму за умов модершзацп пол> тико-правового життя : монограф1я / О. О. Безрук, Л. М. Герасша, I. В. Головко та ш. ; за ред. М. П. Требша. - Х. : Право, 2016. - 560 с.
3. Рюзен Й. Кризис, травма и идентичность : пер. с нем. / Й. Рюзен // «Цепь времен»: Проблемы исторического сознания : [антология] / под общ. ред. Л. Репиной. -М. : Ин-т всеобщ. истории РАН, 2005. - С. 38-62.
4. Рюзен Й. Нов1 шляхи юторичного мислення / Й. Рюзен ; пер. з шм. В. Кам'янець. -Л. : Лггопис, 2010. - 358 с.
5. Трегуб О. 1сторична пам'ять як зас1б мобшзацп нацюнально! свщомосп / О. Трегуб // Мапстср1ум. Поли-. студи. - 2008. - Вип. 31. - С. 25-29.
6. Ущина В. А. Позицюнування англомовних суб'екпв у ситуацп ризику як кон-струювання ментальних простор1в / В. А. Ущина // Нова фшолопя. - 2014. -Вип. 67. - С. 134-138.
7. Хальбвакс М. Коллективная и историческая память / М. Хальбвакс // Неприкосновенный запас. Дебаты о политике и культуре. - 2005. - № 2-3 (40-41). -С.12-35.
8. Fauconnier J. Mental Spaces: Aspects of Meaning Construction in Natural Language/ J. Fauconnier. - Cambridge : Cambridge University Press, 1994. - 190 p.
9. Fauconnier J. The Way We Think: Conceptual Blending and the Mind's Hidden Complexities / J. Fauconnier, M. Turner. - N. Y. : Basic Books, 2002. - 440 p.
10. Oatley K. Perceptions and Representations: The Theoretical Bases of Brain Research / K. Oatley. - L. : Methuen ; N. Y. : Free Press, 1978. - 262 р.
В. Ю. Лесняк, кандидат пол^ичних наук, доцент, Рiвненський державний гумаштарний ушверситет
ПОЛ1ТИЧНА МЕНТАЛЬН1СТЬ ПЕРЕХОДНОГО СУСП1ЛЬСТВА У КОНТЕКСТ1 ПЕРСПЕКТИВ ЙОГО ДЕМОКРАТИЧНО? КОНСОЛ1ДАЦП
Розвиток укра!нського сощуму у процесi демократичного транзиту доводить, що при аналiзi й прогнозуванш загальнонацiонального розвитку потрiбно залучати рiзноманiтнi теори й методи з багатьох суспшьствознавчих наук, адже осмислення динамки розвитку громадянського суспiльства в Укрш'ш торкаеться цiлого ряду теорiй та концепцш на стику пол^ологл, соцюлогп, психологи, права тощо. Наприклад, американський пол^олог А. Пшеворський, надаючи важливого значення правильно обранiй стратеги i тактицi демократичного транзиту, розглядае трансформацiйнi процеси через моделi «теорп ^ор» з прогнозуючим спiввiдношенням полiтичного суперництва i пошуку компромiсу. У динам^ спiввiдношення сил вiн вiдзначае два етапи перехщного перiоду - лiбералiзацiю i демократизацiю. Зокрема, другий перюд вiн подiляе на «вихiд з авторитарного режиму» та «створення демократичного режиму» [5, р. 67].
Дослщжуючи взаемозв'язок демократизаций демократичного транзиту, консолщаци демократи, демократично! пол^ично! культури та вщповщного типу пол^ично! ментальностi, слщ мати на увазi, що остання формуеться пiд впливом багатовiкових культурно-юторичних та геополiтичних чинникiв. Проте суспшьш трансформаци у ходi демократичного транзиту також здш-снюють значний вплив на укоршення нових практик та форм демократично! пол^ично! культури.
Передбачаючи практичне спрямування, ментальшсть виявляеться в до-мiнуючих життевих настроях, у характерних особливостях св^осприйняття, у системi моральних вимог, норм, цiнностей i принципiв взаемодii держави та суспшьства; у формах взаемовiдносин мiж людьми та спшьнотами; у став-ленш до полiтики i моралi; у нацюнальному характерi; в рiзних компонентах пол^ико-правово! культури. Тобто полiтична ментальшсть е своерщною сукупнiстю уявлень про полггичну реальнiсть, симбiозом цiннiсних усвщом-лених те неусвiдомлених полiтичних орiентацiй, ментальних настанов, пов'язаних iз пол^ичним досвiдом кожно! окремо! суспiльноi групи.
У багатьох авторитарних режимах формуеться культ державно! влади чи окремого правителя, на основi якого виникае загальнонародна едшсть та бажання шдсилити правовi норми новими, або ж усталеними юторично, уяв-
