CC BY
32
УДК 005: 338.483.1:391
НА. ВЛАСЕНКО, АЛ. ВЛАСЕНКО
Херсонський нацюнальний техшчний ушверситет
УКРАШСЬКИЙ Ж1НОЧИЙ КОСТЮМ - ВАЖЛИВИЙ РЕСУРС КУЛЬТУРНО-П1ЗНАВАЛЬНОГО ТУРИЗМУ
Сучасна 1ндустр1я туризму - одна з найперспективтших щодо темпгв зростання галузей господарства. Виходячи з цього, стратеггчна мета розвитку туризму в УкраШ полягае у створенн продукту, конкурентоспроможного на свтовому ринку. Тому доцшьно розвивати культурно-тзнавальний туризм. Проведенi досл1дження дозволяють стверджувати, що укратський жточий одяг пгвденного регюну е дуже мальовничим та самобуттм i розкривае особливостi укратськоХ культури, тому е вагомим ресурсом для культурно-тзнавального туризму i може сприяти розвитку туризму в пiвденних регюнах Украти.
Ключовi слова: культурно-тзнавальний туризм, туристичнi ресурси, народний одяг, жточий укратський костюм.
КА. VLASENKO, АХ. VLASENKO
Kherson National Technical University
UKRAINIAN WOMEN'S COSTUME IS AN IMPORTANT RESOURCE CULTURAL TOURISM
Abstract
The modern industry of tourism is one of the most perspective, according to the rates of increase of the economy areas. Hence, the strategic target of development of tourism in Ukraine consists in creation of a product competitive in the world market. Therefore, it is expedient to develop cultural and informative tourism. Carried out researches allow to assert that the Ukrainian lady's clothes of the southern region is very picturesque and original, and shows the features of the Ukrainian culture, therefore it is a powerful resource for cultural and informative tourism and can promote tourism development in southern regions of Ukraine.
Keywords: cultural and informative tourism, tourist resources, national clothes, a female Ukrainian
suit.
Постановка проблеми
Сучасна 1ндустрш туризму - одна з найприбутковших та найперспективтших щодо темтв зростання галузей господарства. Туризм впливае на економ1чний розвиток не лише на нацюнальному р1вш, а й зумовлюе змши в розвитку певного регюну краши, видозм1нюючи шфраструктуру, споживчий ринок, шш1 галуз1 шдприемницько! д1яльносп. За прогнозом Всесвгтньо! туристично! оргашзацп, до 2020 р. Укра!на може увшти в першу двадцятку кра!н з найб1льш популярними напрямами туризму.
Законом Укра!ни «Про туризм» туризм визнано як одну з найперспективтших галузей i проголошено прюритетним напрямом соцiально-економiчного та культурного розвитку [1]. Виходячи з цього, стратепчна мета розвитку туризму в Укрш'ш полягае у створенш продукту, конкурентоспроможного на световому ринку, здатного максимально задовольнити туристсьш потреби споживачiв, забезпечити на цш основi комплексний розвиток територш та !х соцiально-економiчних штереав при збереженш економiчноl рiвноваги та юторико-культурно! спадщини. Тому доцшьно розвивати культурно--тзнавальний туризм, створюючи комплексш та ексклюзивш тури. На користь цього сввдчить i те, що в останш роки у свгтовш практищ набувають поширення в1дносно малобюджетнi види туризму, так1 як екологiчний, культурно-тзнавальний, спортивно-оздоровчий та iн., для розвитку яких не потрiбнi значнi швестицп, i як1 при належнiй оргашзацп можуть досить швидко забезпечити прибутковють.
Аналiз ocTaHHix дослiджень i публжацш
Досл1дження особливостей розвитку туризму та його окремих складових набувають все б№шо! актуальностi в результатi свгтових глобалiзацiйних процесiв та розвитку туристично! галузi в Украíнi. П1дтвердженням цього е особлива увага до туристичних процеав науковцiв, зокрема В. Кифяка [2], О. Александрово! [3], В. Стафшчука та iнших. Аналiзом туристичного потенцiалу територiй займалися так1 зарубiжнi та вiтчизнянi науковцi, як Ж. Пбшато [3], Я. Варшинська, Ф. Котлер [4], М. Рутинський, Ю. Зiнько [5], О. Бейдик [6]. Як сввдчить аналiз попереднiх дослщжень, одним iз факторiв, що забезпечують розвиток туристично! галузi, е наявшсть туристичних ресурсiв. Однак в лiтературi недостатньо дослiджено укра!нський костюм як невщ'емну складову ресурсного потенцiалу культурно-тзнавального туризму, тому дослщження в цш галузi е актуальними.
Формулювання мети дослщження
Метою дослщження е вивчення особливостей украшського ж1ночого костюму пiвденного регюну як одного з ресурсiв культурно-тзнавального туризму.
Викладення основного матер1алу дослщження
Зпдно закону «Про туризм» та залежно вiд мети подорож1 та об'екпв, що використовуються або ввдвщуються, iснують так1 види туризму, як: культурно-тзнавальний, лiкувально-оздоровчий, спортивний, релiгiйний, еколопчний, сiльський та iншi [1]. Шд культурно-пiзнавальним туризмом прийнято розумiти подорож1 з метою вiдвiдування i огляду будь-чим привабливих мiсць: iсторичних, культурних, природних та iнших. Культурно--тзнавальний туризм збагачуе людину цiкавою шформащею: вiдвiдування музе!в, огляд iсторично-культурних i арх1тектурних пам'ятник1в, унiкальних природних об'екпв. Культурно-пiзнавальний туризм мае значний вплив на розвиток духовного i культурного рiвня людини. М. Орлова розглядае етнiчний туризм як пiдвид культурно -шзнавального туризму, метою якого е ознайомлення з матерiальною та духовною культурою певного етносу. Очевидно, таке визначення найб№ш адекватно вiдображае специф^ етнотуризму, основним спонукальним мотивом якого виступае бажання поринути у культуру певного етносу, незалежно вiд того, в яких генеалогiчних зв'язках з щею спiльнотою вiн знаходиться [7]. Н. Малова стверджуе, що «ностальпчний чи етнiчний туризм - це вид вщпочинку, пiд час якого туристи вивчають визначену етнiчну групу населения, 11 життя, особливостi культури, побуту i т. д.» [8].
В Укра1ш велика роль придшяеться етнокультурному вихованню населення та особливо шдростаючого поколiння, формуванню почуття нацюнально! гiдностi, поваги до культури та ютори родного краю. Культурно--шзнавальний туризм та його складова - етнотуризм - е одним з найб№ш шформативних про природнi, юторичш, культурнi, рекреацiйнi можливостi регiону. Херсонська, Микола!вська та Одеська областi розташоваш на пiвднi Укра1ни i мають як унiкальний природо-ресурсний потенщал, так i багату iсторико-культурну спадщину, що е мiцним пiдгрунтям для розвитку рiзних видiв туризму.
Неввд'емним компонентом обрядовостi культури е традицшний одяг як ознака упредметнювання духовних традицiй, естетичних iдеалiв та уподобань украшщв. Вiн виступае також своервдним етнокультурним та соцiальним паспортом, ввдтворюючи у сво1х комплексах, кольоровiй гаш, матерiалi, манерi носiння i етшчну та етнорегiональну приналежнiсть, соцiальний стан, вш i шлюбно-родинне становище тощо [9,10].
Формування украшського народного одягу - цього яскравого й самобутнього культурного явища - вiдбувалося протягом багатьох столiть. Характерною рисою традицшного украшського одягу е надзвичайна мальовничють, яка вiдбивае високий рiвень культури виробництва, володiння багатьма видами й техшками опорядження та оздоблення. Слщ вiдмiтити, що кожний регiон Укра1ни мае сво! певнi вiдмiнностi, що ще бiльше може сприяти росту туристичних поток1в. Справжнiм сплавом регюнальних типiв Лiсостепу е одяг населення степово! Укра!ни. У ньому переплтгаються традици Подiлля, Середнього Поднiпров'я, Полтавщини, Слобожанщини. Це пов'язано насамперед з тим, що у XVIII сторiччi Катериною II були переселеш цш села з указаних районiв на твдень. Неоднорiднi за своею етшчною приналежнiстю переселенцi - вихiдцi з рiзних мiсць Укра!ни - приносили з собою рiзноманiтнi культурнi традици. Крiм того, на ньому ввдчутшше позначився вплив мiста. Степовий комплекс вбрання характеризуеться широким використанням тканин фабричного виробництва, домшуванням новiтнiх мiських тенденцiй в оздобленш та окремих фрагментах i збагаченням його елементами одягу iнших етноав. Вочевидь, у полiетнiчному оточеннi ввдбувався взаемовплив мiж традицiйними формами вбрання украíнцiв та молдаван, болгар, грешв, кримських татар, рос1ян. За характером убрання центральнi степовi райони видiляються в окремий комплекс, який, упм, не е однорiдним: скаж1мо, костюм територп сучасно! Днiпропетровщини тяж1е до Донеччини, Полтавщини, Харшвщини, а сучасно! Юровоградщини - до Черкащини та Подiлля; костюм Херсонщини, Микола1вщини та Одещини - залежно вщ населення, до тих регюшв з яких були переселенщ (рис. 1).
Перше, з чим асоцшеться укра!нське традицшне вбрання, це сорочка-вишиванка. Укра1нська вишиванка е одним з небагатьох нацюнальних брендiв, в1домих в усьому свт. Матерiалом виготовлення сорочок-вишиванок в украшщв здавна служило конопляне та лляне полотно.
Комплекс жшочого одягу включав сорочку зi вставками або до талшки (до гестки, до плечок) -дод№ну або до щдтички. На сорочках зi вставками у мющ зшивання вставки зi станом та комiром, а в сорочках до талшки в мющ пришивания стану до кокетки робилися численш дрiбнi складки (пухлики, занизки). Сорочки до талшки мали квадратний, рвдше - овальний вирiз горловини. Пазуху прорiзали посерединi чи збоку. Якщо каре було великим, застiбки не робили. Шд рукавами вставлялися ластки. Призбиранi низи рукавiв називали чохлами (рясна оборка) або манжетами (вузька обшивка). Вишивалися вставки, комiр, кокетка, рукави, подш. Колорит вишивки був червоно-чорний, iз початку XX ст. -часпше стае полiхромний. Носили сорочку з напуском, пiдперiзуючи поясом-окравкою - червоним у дiвчат та зеленим у жшок. Жiночий стрш включав бiлу сорочку, вишиту бшими нитками, з
примереженими рукавами; сорочку, вишиту чорними нитками (Херсонщина, Микола!вщина); коротку сорочку («до талшки»), оздоблену вишивкою. Результати дослiджень дозволяють стверджувати, що для нижньоподнiпровського регiонального комплексу характерною е кареподiбна форма горловини сорочок, корсеток та юбок, а для одеського - сорочки под!льського типу. Тобто регюнальну своервдшсть жшочим сорочкам-вишиванкам пiвденного комплексу надавав чотирикутний вирiз навколо ши!. Крiм того, рукави сорочок твденного типу часто шили прямими з вiльним вишнченням - без зборок у зап'яст!
У районах Нижнього Поднiпров'я й Таврп наприкiнцi XIX - на початку XX ст. тд впливом мюько! моди серед укра!нського сшьського населення поширились новомоднi сорочки-вишиванки з гесткою-талшкою. До гестки пришивали станок, край якого по лши з'еднання з талiйкою призбирували у виглядi так званих пухлик1в (художньо викладених зборок) або укладали неглибокими дрiбними складочками. До нижнього краю станка пришивали пвдточку. Традицiйнi одеськ1 поликовi сорочки з пухликами були короткими, !х шили з бшо! тонко! бавовняно! тканини. Стоячий широкий комiр густо збирали у дрiбнi зморшки, як1 оторочували тоненьким рубчиком. По центру робили вертикальний пазушний розрiз. Верхнiй край рукавiв призбирували на лшп пришиття до полика. Нижню частину полика по низу прикрашали хрестиковою вишивкою геометрично-рослинного орнаменту, виконаного переважно червоними, а також чорними, сишми та жовтими нитками. Кра! рукавiв зак1нчували густо зiбраними зморшками, як1 оторочували вузенькою смужкою, прошитою трьома строчками: двома прямими та одшею хвилястою по центру. Способи оздоблення ж1ночих сорочок-вишиванок твденного регюну виявляють впливи схiдноподiльських, молдавських та румунських прийомiв декорування. Тут була поширена схiдноподiльська вишивка «низинкою» з переважно чорними геометричними мотивами на уставщ та погрудках. Уставкову вишивку у виглядi композицi! з двох чи трьох рядiв доповнювали, як i на Схiдному Подшл^ невеликою жовтою або червоною орнаментальною смугою. Iнодi декорували вишивкою i з'еднувальнi шви, i низ шдтички. Розташований на уставцi у дешлька рядiв квiтковий чорно-червоний орнамент поеднували зi смугою, вишитою традицшно подiльською низинкою чорного кольору, яку розташовували тд пiдтичкою. До не! пришивали рукави з под!льським прийомом дiагонального розташування орнаментальних смуг, в розробщ яких, на вiдмiну вщ подiльських, перевага надавалася рослиннiй орнаментиц! Певною мiрою в орнаментацi! сорочок жшки продовжували використовувати прийоми, типовi для лiсостепових, полiських, iнколи карпатських регюшв.
Тiльки в Надднiпрянщинi жшки носили поясне вбрання - плахту. Звщси вона поширилася i на Причорномор'я, куди були виселенi села (рис. 1). Плахти виготовляли багатоколiрнi, клiтчастi, найчастiше в червоно-вишневiй гамi (що характерно для Полтавщини, Ки!вщини). Запаски також були рiзноманiтнi: сит, червонi (Ки!вщина, Чернiгiвщина), яскравi жовто-червош, парчевi (пiвденнi райони Чернiгiвщини, центральш райони Ки!вщини, Полтавщина). Традицiйний жшочий поясний одяг - дергу, плахту, запаску - наприкшщ XIX ст. поступово витiсняють широк! спiдницi з фабричних тканин. Шилися вони у складку або призбирувалися б!ля пояса, заспбалися на гудзик або зав'язувалися поворозками. Довжина сщдниць - до шсточок. У деяких районах на подш стдниць нашивали смуги шшо! тканини (найчастiше плису) або прострочували складочки (залужки); низ подолу тдшивали (пiдбiйка, лиштва), шод! вздовж нього нашивали так звану щггочку. Подекуди жшки вдягали дек1лька сщдниць, щоб надати ф!гур! пишносп. Фартухи шили переважно з бшого полотна, особливо святков^ Вони були коротш! за стдницю на 20 - 30 см. Знизу робилася оборка (шлярка). Оздоблювалися фартухи вишивкою, мережкою, мереживом. Особливютю цього виду вбрання у степових районах були вишип р!знокольоровими нитками китищ, як1 пришивалися до поворозок.
Нагрудним ж1ночим одягом були корсетки, безрукавки-карась, р!зш кофти. Корсетки шили з атласу, парч!, ситцю, до вуав, !з чотирикутним викотом. Карась являв собою корсетку з дуже широкими полами. Подекуди траплялися сарафани. На початку XX ст. поширюються безрукавки з прямою або приталеною спинкою, а також безрукавки-ванники, що виконували роль бшизни (л!фа). У той же час починають носити кофти-бебешки, оздоблеш оборочками, особливо на грудях. Кофта типу тдмостону шилась з! складками в тал!!, на кокетщ. На в!дм!ну вщ !нших кофт, вона була з глибоким заходом. Так1 види одягу, як бурмоси, сачки, баски, шили також переважно з фабричних тканин. Бурмоси були прямоспинш, з маленьким стоячим ком!рцем, по лшп тал!! робилося декшька поперечних рядшв вишивки. Розширений донизу сачок мав виложистий ком!р та кос! кишен!. У баски на спин! в!д лшп тал!! робилися три складки. У 20-х роках з'являються парочки (кофта ! стдниця).
На Херсонщиш також носили довгу, до п'ят, стдницю у шють п!лок ! плечовий одяг з тонкого сукна - «баску», себто кофту з довгими рукавами, котра прилягала до стану. У холодну пору - коротку кожушанку, приталену, !з густими зборками ззаду, покриту зверху тканиною. На Одещин! побутувало пальто !з фабрично! тканини - «пальтюсак».
П!дперезувалися ж1нки широкими червоними поясами, вишнченими довгою бахромою, або вузькими вовняними фабрично-тканими поясами у вигляд! туго збито! довго! смуги з ршшчно зм!нних вздовж уае! довжини геометричних орнаментальних мотив!в та довгою р!знокол!рною бахромою на кшцях.
Жiночi головш убори зони, що дослщжувалася, це насамперед ситцевий очiпок-збiрник, що вдягався тд хустку. Лiтнi ж1нки носили ватяний очшок з одним рогом - горботку. Хустки були вовнянi або нашввовняш, барвистi, iз бахромою, влгтку з бiльш легких i свилих тканин. Характерним для колишньо! Катеринославщини був звужений з бошв капор червоного кольору, оздоблений темним плисом iз квiткою. Щд капором жшки закручували волосся в коронку. Молодиц носили очiпки, виготовленi з рiзномаиiтних тканин, але найбiльш престижними вважалися очшки, шитi з парчi та шовку, з об'емно простроченим верхом (рис. 2). Щоденш очiпки («зборшки», «чушки») шили з кольорового ситцю з дрiбним малюнком «в квитку» чи «в крапочку». Носили також рiзнокольоровi очiпки-«каптури», що мали вигляд невисокого, обтягнутого кольоровим оксамитом або ситцем обручика, з пришитим поверх нього накладним круглим дном, пишно вишитим гарусними нитками по бшому або жовтому тлу вовняно! тканини. 1х часто виготовляли в Одесг Поширеними головними уборами продовжували залишатися й давнi кораблики. Лiтнi жшки поверх очшка пов'язували серпанкову намигсу (шматок бшо! тонко! тканини), довп кiнцi яко! вiльно спадали по спит. Серпанковi тканини виготовляли мiсцевi земсьш ткацькi майстернi. Побутував й очшок, поверх якого пов'язували кольорову крамну хустку. Дiвчата пов'язувалися «кисейками» (бшими хустками) або «косачами» (хустками, обшитими мереживом). 1х зав'язували не тд пiдборiддям, а к1нцями назад - так званим паладiем. Рiзнокольоровi стрiчки дiвчата чiпляли до обручика-«кибалки», обкрученого кольоровою стрiчкою, який надiвали на голову поверх заплетеного в коси волосся. На свята дiвчата одягали традицiйний укра!'нський високий вшок з довгими рiзнокольоровими стрiчками (рис. 3). Шзшше ж1нки й дiвчата почали носити купованi шарфи.
Рис. 1. УкраТнський нац1ональний костюм ХерсонськоТ област1 (авторська iлюстрацiя)
Рис. 2. Очшки (авторська шюстращя)
Рис. 3. Дiвчата у святкових в1мках (авторська шюстращя)
Висновки
1. Проведенi дослiдження дозволяють стверджувати, що укра!нський ж1ночий одяг пiвденного perioHy е дуже мальовничим та самобутшм i розкривае особливосп укра!нсько! культури, тому е вагомим ресурсом для кyльтyрно-пiзнaвaльного туризму i може сприяти розвитку туризму в твденних регiонaх Укра!ни.
2. На основi проведених дослвджень було встановлено, що доцiльно розвивати культурно-тзнавальний туризм, створюючи комплекснi та ексклюзивш тури.
Список використамоТ лiтератури
1. Закон Укра!ни «Про туризм» [Електронний ресурс] // Вiдомостi верховно! Ради Укра!ни. - 1995. -№ 31. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/324/95-вр.
2. Кифяк В.Ф. Оргaнiзaцiя туристично! дiяльностi в Укрa!нi. / В.Ф. Кифяк. - К.: Дшпро, 2003 - 300 с.
3. Александрова М.Ю. Экономика и туризм за рубежом - Проблемы и программы туристско-рекреационного использования природного и историко-культурного потенциала в регионах России. (По материалам книги Ж. Гибилато «Экономика туризма») / М.Ю. Александрова. - М.: Экономика, 1995 - 168 с.
4. Котлер Ф. Маркетинг мест. Привлечение инвестиций, предприятий, жителей и туристов в города, коммуны, регионы и страны Европы. - Стокгольмская школа экономики в Сант-Петербурге. / Ф. Котлер, К. Асплунд, И. Рейн, Д. Хайдер. - М.: Экономика, 2005. - 376 с.
5. Рутинський М.Й., Зшько Ю.В. Зелений туризм. / М.Й. Рутинський, Ю.В. Зшько. - К.: Знання, 2008. -271 с.
6. Бейдик О.О. Рекреацшно-туристсьш ресурси Укра!ни / О.О. Бейдик. - К.: ВЦ КНУ, 2001. - 396 с.
7. Орлова М.Л. Ресурси етшчного туризму регюну: сyспiльно-геогрaфiчнa оцшка (на мaтерiaлaх Одесько! обласп): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. геогр. наук: спец. 11.00.02 «Економiчнa та спецiaльнa геогрaфiя» / М.Л. Орлова. - Одеса, 2009. - 19 с.
8. Малова Н.А. Туризм и культурное наследие / Н.А. Малова // Межвузовский сборник научных трудов. - М., 2009. - Вып. I.
9. Николаева Т. О. Iсторiя укра!нського костюма /Т.О. Николаева. - К.: Либщь, 1996. - 176 с.
10. Космша О.Ю. Традицшне вбрання Украшщв. Том 1. Люостеп. - К.: Бaлтiя - Друк, 2005. - 160 с.
