CC BY
49
ОБГОВОРЮеМО ПРОБЛЕМУ
УДК 371. 311
О. С. СЕВАСТЬЯНОВА
ВРАХУВАННЯ ШДИЫДУАЛЬНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ УЧН1В НА УРОКАХ
ТЕХНОЛОГ1Й
Висвтлено погляди на проблему врахування mdueidyanbHia особливостей учтв на уроках технологш. Проaнaлiзовaно проблему iндивiдуaльного тдходу до навчання учтв загальноосвттх шкы у педaгогiчнiй лiтерaтурi та виявлено стан i труднощi його реaлiзaцiï. Обгрунтовано домiнуючi iндивiдуaльнi особливостi школярiв у процеci проектування ними виробiв з текстильних мaтерiaлiв. Звертаеться увага на необхiднicть врахування комплексу iндивiдуaльних особливостей учтв на уроках технологш. Проaнaлiзовaно можливоcтi вдосконалення тдготовки вчителiв технологш з метою здшснення iндивiдуaльного тдходу до учтв.
Ключовi слова: iндивiдуaльний niдхiд, iндивiдуaльнi оcобливоcтi учнiв, проектування виробiв, технологiя, вчитель технологiчноï освти.
О. С. СЕВАСТЬЯНОВА
УЧЁТ ИНДИВИДУАЛЬНЫХ ОСОБЕННОСТЕЙ УЧЕНИКОВ НА УРОКАХ
ТЕХНОЛОГИЙ
Отражены взгляды на проблему учета индивидуальных особенностей учащихся на уроках технологий. Проанализированы проблемы индивидуального подхода к обучению учащихся общеобразовательных школ в педагогической литературе и выявлено состояние и трудности его реализации. Обосновано доминирующие индивидуальные особенности школьников в процессе проектирования ими изделий из текстильных материалов. Обращается внимание на необходимость учёта комплекса индивидуальных особенностей учащихся на уроках технологий. Проанализированы возможности усовершенствования подготовки учителей технологий с целью осуществления индивидуального подхода к учащимся.
Ключевые слова: индивидуальный подход, индивидуальные особенности учащихся, проектирование изделий, технология, учитель технологического образования.
O. S. SEVASTYANOVA
CONSIDERING THE INDIVIDUAL CHARACTERISTICS OF PUPILS IN
TECHNOLOGY
The sights the problem taking into account individual characteristics of students in class technology. The analysis of the problems of individual approach to teaching secondary school students in the pedagogical literature and found the status and challenges of its implementation. Grounded dominant individual characteristics of students that are in the process of product design, textile materials. Attention is drawn to the need to consider complex individual characteristics of students in class technology. Possibilities of improving teacher training technology to implement individual approach to students.
Keywords: personal approach, individual characteristics of pupils, product design, technology, technology education teacher.
Розвиток науки, техшки, виробничих технологш ставлять перед школою завдання не тшьки забезпечення учшв знаниями, а й потребують всебiчного розвитку школяра як особистосп. Учень в процес навчання проявляв себе цшсною шдив^альшстю з уйма ïï природженими властивостями i життевим досввдом. У формуванш особистосп школяра, його шдив^альних вiдмiнностей велике значення мають оргашзащя та змют навчально-виховноï роботи, стиль стлкування з учителем, особливосп розвитку та вдосконалення учня, осшльки
педагог може сприяти його шдив^альному темпу зростання, добирати способи навчання, як1 би забезпечували розвиток здiбностей та iнтересiв.
Вивченням рiзнобiчних аспектiв шдивiдуалiзацil займалися чимало науковщв. Фундаментальнi дослiдження щодо iндивiдуально-психологiчних ввдмшностей особистостi розкрит психологами Б. Г. Ананьевим, Л. С. Виготським, Н. О. Менчинською, С. Л. Рубшштейном, Б. М. Тепловим та ш. Важливими передумовами вдосконалення шдивiдуалiзацil навчально! дiяльностi були окремi аспекти проблеми, як1 висвiтлили вiдомi дидакти i психологи: М. О. Данiлова, М. М. Скатшна, I. Т. Огородшкова (концепцiя активiзацil навчального процесу), Ю. К. Бабанський (оптимiзацiя навчального процесу), П. Я. Гальперiна, Н. Ф. Тализша (поетапне формування розумових дш), Т. В. Кудрявцев, I. Я. Лернер (проблемне навчання) та ш. У працях Д. М. Богоявленського, В. М. Дружинша, В. О. Моляко висвiтлено розвиток iнтелектуального i творчого потенцiалу особистостi.
Частково питания iндивiдуалiзацil та диференщацп навчання висвмеш сучасними украшськими вченими-дослiдниками: В. М. Володьком, П. I. Сшорським, В. К. Сидоренком, Г. В. Терещуком, Д. О. Тхоржевським, А. В. Фурманом. Так, Г. В. Терещук обгрунтував домiнуючi iндивiдуальнi особливостi учшв у процесi трудового навчання, розробив типологiю залежно вiд рiвия прояву цих особливостей та запропонував методику iндивiдуалiзацil та диференщацп трудово1 тдготовки учнiв загальноосвиньо1 школи [9].
Мета статт полягае у висвiтленнi наукових поглядiв на проблему врахування комплексу шдив^альних особливостей учнiв на уроках технологш.
У процесi навчання вчитель повинен забезпечувати: створення оптимальних умов для розвитку особистосл кожного учня шляхом залучення до рiзних видш трудово1 дiяльностi, як1 вiдповiдають його нащонально-етшчним, соцiально-економiчним, статевим, вiковим та психофiзiологiчним особливостям; досягнення належного рiвня загальнотрудово1 пiдготовки з урахуванням особливостей пращ в умовах рiзних форм власносп й конкуренцп на ринку пращ; формування досв^ емоцiйно-цiннiсних ввдносин i розвиток таких якостей особистосп, як творчiсть, працьовитiсть, пiдприемливiсть, самостшшсть, вiдповiдальнiсть, кмiтливiсть, iнiцiативнiсть; включення учшв в реальш виробничо-економiчнi вiдносини з метою виховання в них культури працi, економiчноl та еколопчно1 культури. Педагогу необхiдно адаптувати матерiал до проведення теоретичних та практичних частин занять, постшно спостерiгати за поведшкою дитини, виявляти И нахили, задатки i можливостi, тобто здiйснювати особиспсно орiентоване навчання, виховання i розвиток учня.
Принцип шдив^ального пiдходу передбачае врахування певних особливостей учнiв, як впливають на !х навчальну дiяльнiсть i вiд яких залежать результати навчання. Такими можуть бути рiзнi фiзичнi та психiчнi якостi i стани особистостi, особливостi пiзнавальних процеав i пам'ятi, властивостi нервово1 системи, риси характеру, воля, мотиващя, здiбностi, обдарованiсть тощо. Крiм того, на навчальну дiяльнiсть учня мають вплив рiзнi соцiальнi чинники. У зв'язку з цим вважаемо, що виникае суперечшсть у навчальному процесi: з одного боку, юнуе необхiднiсть врахування багатьох шдив^альних вiдмiнностей особистостi, а з другого - можливосп реалiзацil ц1ех необхiдностi в загальноосвiтнiй школi дуже обмеженi.
Сучасному вчителю немае потреби обгрунтовувати iндивiдуальнi особливоси дтай, оскiльки iснуе значна к1льк1сть систематизованого матерiалу з ще1 проблеми.
До^дження iндивiдуальних особливостей людей мае теоретичне i прикладне значення. Б. М. Теплов зазначав: «У жодному роздш психологи не можна принципово ввдходити вiд питання про iндивiдуальнi ввдмшностц такий вiдхiд можливий лише як тимчасове самообмеження, що природньо для будь-якого наукового до^дження» [8, с. 21]. Щ проблеми е частиною диференщально1 психологи, яка заявила про себе на початку XX ст. Ввд часу виникнення вона псно пов'язана зi школою. У першому перiодi И розвитку дослiдники особливо багато придшяли уваги двом основним проблемам, яш не втратили свого значення до нашого часу: проблемi вiкового розвитку i проблемi здiбностей. I перша, i друга розроблялися переважно зi спрямованiстю на закономiрностi пiзнавальних можливостей учнiв. Для усшшносп навчального процесу важливим було виявити доступнiсть для школярiв рiзного вшу матерiалу шк1льних програм, допомогти розподшити його за освiтньо-вiковими ступенями.
Необхвдно було також вивести зi звичайно! школи дiтей, як не в змозi були засво!ти у встановленi термiни шкiльну програму.
Прикладне значения диференщально-психолопчних дослiджень полягае в тому, що у виршенш питань профорiентацil i профвiдбору, шдивiдуалiзацil навчання i виховання та багатьох шших опираються на знання шдив^альних особливостей дитини i дорослого, вмшня !х дiагностувати, враховувати i формувати, прогнозувати !х вплив на усшшшсть дiяльностi тощо. Б. М. Теплов стосовно цього писав, що у прикладних галузях науки проблема шдив^альних вiдмiнностей давно вже стала одшею з найважливiших; цього вимагали запити практики [8, с. 32].
Перший перюд ютори науки про шдивщуальш особливостi на рубежi Х1Х-ХХ ст. вщзначений впливом бiологiзаторських iдей. Передбачалося, що, незалежно ввд того, в якому середовищi проходив розвиток дитини, вш пiдпорядковувався сво!м внутрiшнiм законам. Допускалися й варiанти розвитку, але !х пов'язували зi здабностями. Використовували багаторiчнi дослiджения одше! i ле! ж групи людей, щоб встановити, чи змшилися !х ранговi мюця. Зазвичай, результати не спiвпадали повшстю з передбаченнями. Пояснення цьому знаходили в ди певних неврахованих факторiв. З часом все бiльш вiдчутною була необхiднiсть у переглядi цих позицш, хоч частково цi вде! застосовуються дотепер.
Розумiния iндивiдуальних особливостей у радянськш науцi суперечило бюлопзаторському пiдходу до iндивiдуального розвитку. В основi дослiджень була «всебiчно i гармонiйно розвинена особиспсть».
У психологи юнуе систематика iндивiдуальних особливостей, завдання яко! полягае в тому, щоб розкрити !х суть i впорядкувати взаемозв'язок мiж ними. У зв'язку з цим склалися рiзнi теоретичш позици й точки зору. У кожному науковому пiдходi виокремлено системоутворюючою складовою свою суттеву ознаку. За щею ознакою iндивiдуальнi вiдмiнностi поеднують в логiчно пов'язанi групи за !х походженням або за життевим значенням для суспiльства чи особистосп. Хоч погляди окремих авторiв частково вiдрiзняються, але спiльним у !х поглядах е те, що iндивiдуальнi особливостi людини перебувають у постшному динамiчному взаемозв'язку залежно вiд и вiку, умов життя, змiсту дiяльностi.
Iндивiдуальнi особливостi школярiв, незалежно ввд !х вiку, можна об'еднати у двi групи. В першу входять особливостi, як1 найбiльш пов'язанi з генотипом, тобто системою гешв, спадкових задатков, що вiдповiдають за формування будь-яких ознак iндивiда. Проте генотип може проявитись у фенотипi, який формуеться на його основi суспшьним середовищем. Серед них визначають двi пiдгрупи [1, с. 15]. Одна включае статевовiковi особливост! Це загальнолюдсьш, родовi особливостi, але в них завжди присутнш вплив iндивiдуальностi, який залежить вiд спадковостi та умов розвитку. До друго! пiдгрупи належать особливоси, в яких проявляються основш властивосл нервово! системи в !х iндивiдуальних градацiях. Другу групу утворюють вiдмiнностi за здiбностями. Поняття «^¡бносп» використовують, коли вiдзначають рiзнi устхи виконавцiв у процесi виконання завдань у рiвних умовах. Здiбностi можуть проявлятися, зазвичай, у вузькому колi видiв дiяльностi, зрiдка - у багатьох.
Значна шльшсть публiкацiй про шдив^альний пiдхiд до школярш розкривае рiзнi сторони проблеми [6, с. 22-23]. Разом з тим дидактика не дае поки однозначно! ввдповвд на одне з основних питань перебудови школи: як навчати кожного школяра з урахуванням його шдив^альних ввдмшностей, адже перед учителем завжди знаходиться колектив i особислсть? Проте центром уваги здебшьшого е клас, особливо обдароваш та невстигаючi учш. Питання про те, як тдшти до особистостi кожного школяра ввдповвдно до його здiбностей, нахилiв, навчальних можливостей, у процесi вивчення проектування виробiв з текстильних матерiалiв на уроках трудового навчання не до^джувалося.
Аналiзуючи обгрунтування iндивiдуальних особливостей вченими, у своему дослщженш ми розглядали лише п, як1 проявляються в процес проектування виробiв з текстильних матерiалiв та вiд яких найбшьше залежить ефективнiсть ще! дiяльностi. Такими домiнуючими особливостями вважаемо навченiсть, научувашсть, пiзнавальнi iнтереси i рiвень творчо! активностi.
Ми не ставили за завдання обгрунтовувати визначення вказаних особливостей, осшльки вони охарактеризован вченими. Зазначимо, що навчешстю трактуемо знання, вмшня та
навички, paзом yзятi [10, с. 25], чеpез оволодiния якими вона забезпечить адаптацш в суспшьствг
Пpи pозглядi понять знань та умшь iснyють piзнi пiдходи. Оп^аючись на дослiджения П. Г. Mоскaленкa, пiд знаниями ми pозyмieмо зaсвоeнy на певному piвнi iнфоpмaцiю. G piзнi види знань: теpмiни, поняття, пpaвилa, нayковi факти, закони та ix нaслiдки, пpинципи, пpовiднi iдеï науки [3, с. 34]. Haбyття знань не ознaчae набуття вмшь. Пpоцес навчания буде незaвеpшеним, якщо вiн обмежений тiльки знаниями i не доведений до освоeння по^бних у пpaктичнiй дiяльностi yмiнь. Теpмiн «умшия» ознaчae здaтнiсть людини виконувати певну дiяльнiсть на основi попеpедньо набутого досвiдy. Фоpмyвaния yмiнь та навичок зводиться до фоpмyвaния в учшв способiв pоботи з наочними мaтеpiaлaми (нaпpиклaд, пpийоми читания ^еслень, виконания теxнiчного моделювания), текстом.
Ha ypокax тpyдового навчания yчнiв необхвдно забезпечити не тiльки мiцнiстю, глибиною i усввдомлешстю знань, й дieвiстю, тобто yмiниям застосовувати ïx на ^акти^ в piзниx ситyaцiяx. Результатом навчания e фоpмyвaния в учшв умшь та навичок.
Шми пpоaнaлiзyвaли, що pозyмiють у психологи i педагопщ пiд yмiниями i навичками, як e ïx види i ввдповвдш ]_м умови та фоpми навчания. У лiтеpaтypi цi два поняття repiAro визначають по-piзномy. Але частше цi вiдмiнностi не e сyпеpечливими, а взaeмодоповнюючими, такими, що вщзначають piзнi склaдовi й особливосп yмiнь i навичок: ïx походження, особливостi yсвiдомления, вiдповiднiсть вимогам до якосп виконания дiй та ш
Однi aвтоpи пpопонyють вважати навичками умшия, якi зaкpiпленi в pезyльтaтi впpaв, iншi називають yмiниями застосування зaсвоeниx знань i навичок у нових умовах. G дослвдники, котpi вважають основною особливiстю навичок високу яшсть виконания дiй, досягнуту в pезyльтaтi виконания впpaв.
Mи pозyмieмо yмiния як здaтнiсть (пiдготовленiсть) до виконания певноï дiяльностi, що опиpaeться на знания i навички та yдосконaлюeться paзом з ними. У xодi дiяльностi окpемi елементи дш автоматизуються, пеpетвоpюються на навичку. Отже, навичка - це здaтнiсть у ^оцеа цiлеспpямовaноï дiяльностi виконувати склaдовi ïï чaстковi ди автоматично, без спещально нaпpaвленоï на них уваги, тд контpолем свiдомостi [5, с. 98].
Умшня i навички e необхвдною умовою усшшносп бyдь-якоï дiяльностi, у тому числi i твоpчоï.
Дослiджено основнi шляхи навчания умшням застосовувати знания [У, с. 38-40]. Пеpший - учиям повiдомляють необхвдш знания, потiм пеpед ними ставлять завдання на ïx застосувания. Школ^ сам шyкae виpiшения, знаходячи шляхом ^об i помилок вiдповiднi щитами даяльност! Дpyгий шлях xapaктеpний тим, що учня навчають вiдшyкyвaти ознаки, за якими можна однозначно pозпiзнaти тип завдания i опеpaцiï, як e необxiдиими для ïï в^шення. Тpетiй шлях - школяpa навчають самш pозyмовiй дiяльностi, яка e необхвдною для застосувания знань. У цьому випадку вчитель оpгaнiзовye дiяльнiсть yчнiв щодо викоpистaния одеpжaниx ведомостей для в^шення завдань.
Ввaжaeмо, що пеpший шлях нaйбiльш пошиpений, хоча i e якнайменше ефективним. Тpетiй шлях дae нaйбiльший ефект як у навчанш, так i в pозвиткy.
К. К. Платонов вио^емив нaстyпнi етапи фоpмyвaння yмiнь:
• пеpвинне yмiния: yсвiдомления мети, дп i пошуки способiв його виконания, що сп^аються на paнiше набут знания i навички; дiяльнiсть обyмовлюeться шляхом пpоб i помилок;
• недостатньо умша дiяльнiсть: знания пpо способи виконания дш i викоpистaния paнiше набутих, не специфiчниx для певноï дiяльностi навичок;
• окpемi загальш yмiния: pяд окpемиx, високоpозвинyтиx, але вузьких yмiнь планувати дiяльнiсть, оpгaнiзовyвaти yмiния i т. д.
• високоpозвинyте yмiния: твоpче викоpистовyвaния знань i навичок певноï дiяльностi, усввдомлення не тшьки мети, й мотивiв вибоpy способiв ïï досягнения;
• мaйстеpнiсть: надшне твоpче викоpистaния piзниx yмiнь i навичок [5, с. 28].
З вищесказаного можиа зpобити висновок, що для фоpмyвaния умшь необхвдне yсвiдомления мети, знания ^о способи виконания дiй i викоpистaння цих знань з пpaктики.
Формування навичок - це сввдомий цiлеспрямований процес, вирiшальне значення в якому визначаеться зiставленням учнем правильного способу своïх власних дш i одержаних результатiв.
Розглянемо умови усшшного формування навичок. Як ведомо, на формування нових навичок значно впливае рашше накопичений досвiд учшв. I чим бiльше досвiду, тим легше вони опановують новi умшня та навички i пристосовуються до роботи в нових умовах для виршення нових завдань. Попередньо засвоеш навички мають позитивний вплив на оволодшня новими.
Важливою умовою, що забезпечуе формування навичок, е проведення вправ на застосування одних i тих же умшь в рiзних умовах для вирiшения рiзних завдань на противагу вправам у стереотипних умовах. Це вимагае частковоï перебудови навичок. I тут велике значення мае осмислений i активний вибiр способiв до вiдповiдно до змшених умов.
Наступною умовою успiшного формування навичок е актившсть учнiв у процеа виконання вправ навчально1' дiяльностi. Активний самоконтроль, регулювання i уточнення сво1'х дiй е найважливiшою умовою оволодшня навички.
На формування навичок, як вказують С. Я. Батишев i С. А. Шапоринський, впливають наступш чинники:
• ставлення учшв до навчальних завдань;
• наявнють в учнiв необхiдних знань;
• ефектившсть iнструктажу до початку i в процес виконання вправ;
• своечасний самоконтроль в процес виконання вправ (оцiнка результатiв дш, стутнь ix правильное!!);
• активний характер навчально].' дiяльностi учнiв, застосування методiв навчання, як! стимулюють ïx актившсть;
• шлькють вправ;
• вимоги, що пред'являються до рiвия розвитку навичок (точшсть, темп та ш.);
• особливост! р!зних вид!в навичок;
• вшов! та iндивiдуальнi особливосп учшв [4, с. 91].
Отже, правильно оргашзоване навчання забезпечуе формування в учшв системи знань, умшь i навичок, активiзуе вироблення адаптаци i швидкого переходу ввд одного виду д!яльност! до шшого, прискорюе оволодшня складними навичками i методами виконуваних робт
Зпдно з вищезазначеним у навчальнiй д!яльност! проявляеться комплекс iндивiдуальниx особливостей учшв: рiвень знань, умшь i навичок; рiвень загальних умшь учшня; пiдготовленiсть до навчальноï д!яльностц особливосп, як! визначають шзнавальш процеси (сприймання, пам'ять, мислення, уява та ш.); спрямованiсть та актившсть особистосп (св!тогляд, мотиви, iнтереси, прагнення тощо); розвиток емоцiональноï i вольовоï сфер. Складною е дiагностика та врахування шдив^альних особливостей кожного учня, оск^льки вони проявляються взаемообумовлено та у взаемозв'язку, впливаючи по-р!зному на навчальну д!яльн!сть та ïï результати. В зв'язку з цим важливою е проблема типолопчного групування школярш.
Л1ТЕРАТУРА
1. Гуревич К. М. Индивидуально-психологические особенности школьников / Гуревич К. М. - М.: Знание, 1988. - 80 с.
2. Матв1йчук А. Я. Формування техшко-конструкторських знань i вмшь в учшв 7-9 клаив: дис. ... канд. пед. наук: 13.00.02 / Матвшчук А. Я. - К., 1997. - 167 с.
3. Москаленко П. П. Навчання як педагопчна система: навч. поЫбник для студенлв пед. вуз!в, вчител1в i кер!вниюв шк!л / Москаленко П. П. - Тернопшь: ТДП1, 1995. - 144 с.
4. Основы профессиональной педагогики / под ред. С. Я. Батышева, С. А. Шапоринского. - М.: Высшая школа, 1977. - 502 с.
5. Платонов К. К. Структура и развитие личности / Платонов К. К. - М.: Наука, 1986. - 225 с.
6. Рабунский Е. С. Донаучный этап истории дидактической проблемы индивидуального подхода / Рабунский Е. С. - Горький: ГГПИИЯ, 1974. - 218 с.
7. Скакун В. А. Преподавание общетехнических и специальных предметов в средних ПТУ: метод.
пособие / Скакун В. А. - М.: Высшая школа, 1987. - 272 с.
8. Теплов Б. М. Проблемы индивидуальных различий / Теплов Б. М. - М.: АПН РСФСР, 1961. - 535 с.
9. Терещук Г. В. Индивидуализация трудового обучения: дидактический аспект / Терещук Г. В. - М.:
Ин-т ПСМ РАО, 1993. - 200 с.
10. Унт И. Э. Индивидуализация и дифференциация обучения / Унт И. Э. - М.: Педагогика, 1990. -
192 с.
УДК 37.062.3
П. П. ВОРОБШНКО, В. А. КАПТУР, О. А. ВАСИЛЕНКО
ПЕДАГОГ1ЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ СИСТЕМИ Ф1ЛЬТРАЦИ НЕЦ1ЛЬОВИХ
РЕСУРС1В МЕРЕЖ1 1НТЕРНЕТ
Наведено приклад виршення завдання регулювання тзнавально! dimbHocmi Kopucmyeauie 1нтернету. Визначено педaгoгiчнi завдання, принципи, напрями та форми pеaлiзaцii мoделi «Безпечного 1нтернету» в ycix складових системи безперервног освти Украти. Доведено, що регульован сучасн технологи ттеграци ocoбucmicнoгo потенщалу кopucmyвaчiв здатш ефективно скерувати процес тзнавальноi aкmuвнocmi, оргатзаци самосттноiроботи в русло навчально-виховноЧ дiяльнocmi.
Ключовi слова: iнфopмaцiйнo-кoмyнiкaцiйнi технологи, система обмеження доступу, ефективтсть використання тновацшних mехнoлoгiй.
П. П. ВОРОБИЕНКО, В. А. КАПТУР, О. А. ВАСИЛЕНКО
ПЕДАГОГИЧЕСКОЕ ОБОСНОВАНИЕ РЕГУЛИРОВАНИЯ СИСТЕМЫ ФИЛЬТРАЦИИ НЕЦЕЛЕВЫХ РЕСУРСОВ В СЕТИ ИНТЕРНЕТ
В публикации приведен пример решения задачи регулирования познавательной деятельности пользователей сети Интернет. Определены педагогические задания, принципы, направления и формы реализации модели Безопасного Интернета во всех составляющих системы непрерывного образования Украины. В статье в который раз доказано, что регулируемые современные технологии интеграции личностного потенциала пользователей способны эффективно направить процесс познавательной активности, организации самостоятельной работы в русло учебно-воспитательной деятельности.
Ключевые слова: информационно-коммуникационные технологии, система ограничения доступа, эффективность использования инновационных технологий.
P. P. VOROBIENKO, V. A. KAPTUR, O. A. VASYLENKO
PEDAGOGICAL GROUNDING OF FILTRATION SYSTEM OF INTERNET NON-
PURPOSE RESOURCES
The example of solving the problem of regulating cognitive activity of Internet users is described in the article. The pedagogical objectives, principles, directions and forms of implementation of the model of the Safe Internet in all spheres of the system of continuous education in Ukraine are defined. It is proved in the article once again, that modern regulated technologies of integration of users' personal capability can effectively direct the process of cognitive activity and organization of independent work into educational activity.
Keywords: informative-communication technologies, access restricted system, effectiveness of innovative technologies usage.
Сучасшсть диктуе robi вимоги щодо оргашзацп та дiяльностi навчально-виховного процесу освишх закладiв. Науково-техшчш шновацп ведуть до кардинальних змш уах сустльних процеив, у т. ч. освишх. Глобальш потоки шформацп змiнюють звичш вимоги щодо рiвня якосп та шляхiв отримання освишх послуг.
Украша перебувае на еволюцшному етат освиньо! реформи, який базуеться на модершзаци освии та переходi до вiртуального навчального простору. Активно поширюеться модель ввдкрито! освии, яка зорiентована на розвиток особистосп з урахуванням шдив^альних можливостей i запипв [1; 2]. Стрiмкий прогрес у створенш та розвитку
