CC BY
18
Цшова пол^ика i боротьба i3 приватним ринком як причини голодомору 1932-33 рр.
Price Policy and Fighting Against the Private Market as a Cause of the 19321933 Holodomor
1 1 Лариса Спик, Едуард Семешин
Larisa Yepik, Eduard Semeshyn
1 Sumy State A. S. Makarenko Pedagogical University 87 Romenska Street, Sumy, 40002, Ukraine
DOI: 10.22178/pos.48-4
LCC Subject Category: DK508-508.95
Received 20.06.2019 Accepted 20.07.2019 Published online 31.07.2019
Corresponding Author: Larisa Yepik
© 2019 The Authors. This article is licensed under a Creative Commons Attribution 4.0 License
Анотащя. Автори статт дослщили та проаналiзували цшову полiтику радянськоТ влади в другiй половинi 1920-х та на початку 1930-х рр. в УкраТш, яка не була предметом спещальних дослiджень. Охарактеризовано науковi розвiдки на визначену тематику з точки зору Тх юторичноТ актуальность Пщдано критичному аналiзу економiчнi концепцп керiвникiв бтьшовицькоТ партГГ, проаналiзовано взаемозв'язок мiжпартiйноТ боротьби i змiни економiчних засад бтьшовицькоТ полiтики. Встановлено, що цiнова полiтика у 20-30 рр. ХХ ст. в УкраТш знаходилася у безпосереднш залежностi вiд щеолопчних настанов i не обфунтовувалася економiчними показниками. Доведено, що основним методами керуванш цiнами було пряме адмшютрування, що в бiльшостi випадкiв приводило до негативних результат, або давало короткостроковий позитивний ефект. Автори наголошують, що саме вщсутнють економiчно доцтьноТ моделi цшовоТ полiтики i, взагал^ системи розвитку промисловостi i стьського господарства, призвела до пошуку «внутршшх воропв» i, як наслiдок, до боротьби iз куркулями, що на д^ вилилося у боротьбу проти селянства в цтому. Створення колгоств стало едино можливою системою тотального контролю над нам i позбавлення Тх економiчних i полiтичних прав.
Автори статт аналiзують причини i наслiдки хлiбозаготiвельних криз другоТ половини 20-х рр. ХХ ст. з точки зору спроб впливу бтьшовицькоТ влади на цшову пол^ику i доводять неефективнiсть бтьшовицькоТ системи керування економкою.
Детально дослiджено основнi методи i заходи боротьби бiльшовикiв проти приватного ринку, що стало одшею iз головних причин штучного голоду. На основi широкого кола джерел шддано аналiзу форми i методи проведення замши ринковоТ моделi економки системою розподiлу, установлено взаемозв'язок мiж економiчною полiтикою радянського уряду i голодомором 1932-1933 рр. в УкраТш. Автори наголошують, що голод, який охопив не ттьки село, а й мюто, було спровоковано пол^ичними i економiчними перетвореннями комушстичноТ влади.
У статт подано критичний аналiз основних фунтовних праць з теми дослщження, наведено цитати iз докумен^в, якi безпосередньо розкривають реальний стан тодшньоТ цшовоТ полiтики та боротьби iз приватним ринком.
Ключовi слова: селянство; криза; хлiбозаготiвлi; цiни; приватник; голодомор.
Abstract. The authors of the article have studied and analyzed the pricing policy of the Soviet government in the second half of the 1920s and early 1930s in Ukraine, which has not been the subject of special studies so far. The scientific studies on the selected topic are characterized in terms of their historical relevance. Critical analysis of the economic concepts of the leaders of the
Bolshevik Party has been given, the relationship between the party struggle and the changes in the economic foundations of the Bolshevik policy have been analyzed. It has been established that the price policy in the 20-30s of the 20th century in Ukraine was directly dependent on ideological guidelines and was not justified by economic indicators. It has been proved that the main methods of price management were direct administration, which in most cases led to negative results, or gave a short-term positive effect. The authors emphasize that it was the lack of economically feasible model of price policy and, in general, the system of development of industry and agriculture that led to the search for «internal enemies» and, as a consequence, fighting against the kulaks, which, in fact, resulted in the struggle against the peasantry in general. The establishment of collective farms was the only possible system of total control over them and deprivation of their economic and political rights.
The authors analyze the causes and consequences of the grain procurement crises of the second half of the 1920s in terms of attempts of the Bolshevik authorities to influence the price policy and thus prove the ineffectiveness of the Bolshevik system of economic management.
The main methods and measures of the Bolsheviks' fight against the private market, which became one of the main causes of artificial famine, were investigated in detail. On the basis of a wide range of sources, the forms and methods of carrying out the replacement of the market model of the economy by the distribution system were analyzed, and the relationship between the economic policy of the Soviet government and the 1932-1933 Holodomor in Ukraine was established. The authors emphasize that the famine, which involved not only the village but also the city, was provoked by the political and economic transformations of the communist rule.
The article presents a critical analysis of the main solid works on the topic of research, quotes from documents that directly reveal the real state of the then price policy and struggle with the private market.
Keywords: peasantry; crisis; grain procurement; prices; private person; Holodomor.
ВСТУП
Тема голодомору 1932-33 рр. буде завжди за-лишатися актуальною, осюльки це величезна трагедiя в кторп украшсько'' нацп. 1сторична пам'ять про голодомор важлива, осюльки це фактор, що об'еднуе укра'нську нацш перед фактом росшсько'' загрози та кторичний приклад, котрий демонструе жорстоюсть сталшського режиму по вщношенню до укра-'нського народу. В РФ полгтичний режим В. Путша, з одного боку, офщшно вщхрещую-чись вщ реабШтацп сталМзму, з шшого -проводить кторичну политику (за виражен-ням О. Мылера), котра сприяе створенню позитивного образу вождя народу i систематичного замовчуванню злочишв сталМзму, де Голодомор 1930-х рр. займае ключову пози-цш.
При цьому укра'нська вторична наука iз й концепщею голоду-геноциду, тобто щлесп-рямованого знищення укра'нщв, i росшська теза про голод як всезагальне явище досить,
часто стають предметом рiзноманiтних поль тичних спекуляцш, дуже далеких вщ науки. Часто до таких спекуляцш вдаються не лише политики, але й поважш кторики, яю заметь об'ективного дослщження дано'' проблеми вдаються до штерпретацп фак^в на власний розсуд i у вщповщност до сво'х полгтичних поглядiв, як, наприклад, вщомий росшський спещалкт в галузi В. В. Кондрашин [15].
Роботи укра'нських iсторикiв найчастше спрямованi на вивчення репресивно'' политики радянсько'' влади, жахливого становища народу, тобто мають яскраво виражене емо-цшне забарвлення. I це, насправдь потужний фактор для консолщацп нацп, однак при цьому важливо також дослщжувати й мехашз-ми/методи створення голодомору, адже саме документальш факти е найкращим пщтвер-дженням його штучность Одним iз таких ме-ханiзмiв стала цiнова политика радянсько'' влади.
Мета статтi - проаналiзувати щнову поль тику быьшовиюв та виявити методи 'х боро-тьби проти приватного ринку як основы ру-шiйнi сили, що привели до штучного голодо-мору.
Цшова полiтика бiльшовикiв у 20-30 рр. ХХ ст. була дослщжена в працях А. Вайнштейна [32], П. Слотюка [30], В. Иль'них [13], О. Осоюно'' [25, 26], С. Кульчицького [17], а також в стат-тях Е. Семешина [28]. Проте до сих тр серйо-зних наукових дослiджень по цш проблемi не було.
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛ1ДЖЕННЯ
Шукаючи шляхи збереження влади, быьшо-вики змушенi були в 1921 р. скасувати прод-розверстку i ввести ринковi вiдносини в кра'-нi. Проголосивши неп, быьшовики аж нiяк не поспiшали вщмовлятися вiд ще' жорсткого контролю за впровадженням в економжу ри-нкових вщносин в господарство i мали намiр поступово витiснити стихiю ринку планови-ми началами. В 1925 р. ведучий теоретик партп Микола Бухарш писав, що «врешть решт, розвиток ринкових вiдносин знищить сам себе, тому що, осюльки на Грунт цих ринкових вщносин з 'х купiвлею-продажем, грошима, кредитом, бiржею i т.д. i т.п. державна промисловкть i кооперащя пiдкорять всi iншi господарськi форми i поступово витк-нять через ринок 'х до кiнця, осюльки i сам ринок рано чи тзно вiдiмре, бо все замшиться державно-кооперативним розподыом продуктiв, що виробляються» [1, с. 197].
Контроль за щнами став стрижнем пол^ики бiльшовикiв впродовж наступних рокiв. У сформованому 6. О. Преображенським закон «початкового соцiалiстичного накопичення» передбачалося здшснювати вiдновлення промисловостi i, в подальшому, iндустрiалi-зацiю кра'ни шляхом використання «ножиць цiн» (пiдтримцi високих щн на промтовари при низьких заготвельних цiнах на зерно). «Внутрiшнe накопичення» повинне було ви-рiшити гостру проблему фшансування шдус-трiалiзацii, котра була ключовою в дискусiях 20-х рр., але на дш це означало реставращю «военного комунiзму». В роки громадянсько'' вiйни промисловiсть знаходилася на утри-маннi держави (у 1921 р. доходи становили всього 13% вщ витрат, а все шше заповнюва-ти емiсiею i продрозкладкою [31, с. 245], а од-
ним iз джерел фшансування схваленого VIII всеросшським з'''здом Рад у грудш 1920 р. плану ГОЕЛРО була саме продрозкладка. Од-нак вiдмiна останньо'' наступного року i за-провадження ринкових вщносин вже не давало тако'' можливость У 1922 р. держава т-шла на кардинальне скорочення фшансування промисловосп, залишивши на державному утриманш тiльки життево важливi пщп-риемства. В таких умовах щнова полiтика на користь промисловосп повинна була забез-печити й фiнансову стабiльнiсть.
Однак коли 16 липня 1923 р. заступник голо-ви ВРНГ, близький друг i соратник Преобра-женського Г. Л. П'ятаков, пщписав наказ про отримання максимального прибутку шляхом пщвищення цiн на промтовари, селяни просто вщмовилися купувати промтовари i вини-кла криза збуту. Так, собiвартiсть одного пуда цвяхiв була 4 крб. 80 коп., тодi як Донобсоюз продавав його за 14 крб., Ставропольський союз - за 28 крб., сыьський кооператив - за 35 крб. [16, с. 305]. В УРСР, де були найнижчi заготвельш щни на пшеницю, селяни виру-чали, в середньому, у серпш за один пуд пше-ницi 48 коп., у вересш - 44 коп. В Полтавсьюй губернп заготвельна цiна iз липня до жовтня впала iз 94 коп. до 37 коп., в Харювсьюй - iз 77 до 32 коп. за пуд вщповщно [13, с. 57]. В результату селяни вщмовлялися здавати зерно за низькими щнами. Криза збуту вдарила i по промисловосп, яка, втративши основний прибуток, була нездатна виплатити грошi робiтникам. Мiстом поширилося безробiття, котре стало причиною сощальних протестiв.
Виходячи iз досвiду кризи збуту 1923 р., пар-тiйне керiвництво до юнця 1927 р. дотриму-валося в економЩ «вiдновлювальних цiн», звужуючи «ножицi цiн» шляхом зниження щн на промтовари i компенсуючи селянам втра-ти. Тако'' полiтики дотримувався i Сталiн, який, виступаючи на XV партз'iздi (грудень 1927 р.), наголосив: «политика зниження цiн на промтовари е одним з основних важелiв полшшення нашо'' промисловостi, розширен-ня ринку i посилення того самого джерела, на базi якого може тыьки розгортатися наша iндустрiя» [33, с. 60].
Однак економiчнi реалп того часу заводили партшне керiвництво в глухий кут, адже пщвищення щн на промтовари приводило до кризи збуту, в той час як зниження щн вело до товарного голоду, осюльки промисловкть
була нездатною задовольнити селянський попит i позбавляла 'х стимулу продавати сво' надлишки по низьким щнам. Держава праг-нула експортувати частину зерна, а на виру-чену валюту закуповувати обладнання для промисловость Але пiдвишення заго^вель-них цiн на зерно в комбшацп iз падiнням цiн на зовшшньому ринку, зумовленого кризою перевиробництва (тобто зростання нереаль зованих запаав зерна, котрi лише в чотирьох заокеанських кра'нах - США, Канада Арген-тинi i Австралп - досягли на 1 серпня 1926 р. 37 млн. центнерiв [10, с. 38, 39]), привело до рiзкого падшня доходiв держави (в ходi хль бозаго^вельно!' кризи 1925/1926 р. заго^ве-льнi цiни на пшеницю по ряду районiв на-ближалися до 1,5 крб. за пуд, радянська пше-ниця котувалася на Лондонськiй бiржi в роз-мiрi 2 крб. за пуд, на Чиказьюй - 1, 9 крб. [13, с. 112].
В ходi з'ясування причин кризи на XIV пар-тз'!зд (грудень 1925 р.) частина быьшовиюв (Л. Б. Каменев, Г. 6. Зшов'ев, Г. Я. Сокольников) розщнювали затримку реалiзацii хлiбо-заготiвлi, яка призвела до кризи, як акт щл-ком усвщомленого опору з боку заможного селянства. Проти тако' позицп категорично виступив М. Бухарiн i бiльшiсть в Политбюро, в т. ч. Й. Сталш Щоправда, в ходi кризи 1927/1928 р. вже сам М. Бухарш заявив про необхщшсть наступу на куркулiв, однак генсек продовжував займати «примиренську по-зищю», за що був рiзко розкритикований ль вими опозицiонерами на XV партз'!зд (грудень 1927 р.). Так, наприклад, 1ван Бакаев заявив: «...В допов^ т. Сталша немае i натяку на гасло про «форсований наступ на куркуля. Я звертаю увагу з'!'зду на те протирiччя, в якому т. Бухарш знаходиться з т. Сталшим...» [33, с. 336].
Проте позищя Сталша рiзко змiниться тсля того, як «лiвих опозицiонерiв» XV партзЧзду буде вiдправлено в заслання. Вже на початку 1928 р. генсек заговорить словами опозищо-нерiв про «куркульський саботаж» хлiбозаго-тiвлi i стане iнiцiатором використання репре-сивних методiв проти селянства. Виступаючи на липневому (1928 р.) пленумi ЦК ВКП(б), Сталiн, як i Преображенський до нього, назвав ключовим моментом iндустрiалiзацii «накопичення». За його словами, селянство «платить державi не тiльки звичайнi податки, прямi i непрямi, але ...переплачуе на порiвня-но високих цiнах на товари вщ промисловос-
ть.. недоотримуе на щнах на альськогоспо-дарсью продукт...» Генсек рiзко критикуе тих, хто вимагае лжвщацп «ножицi щн», адже це «означае загальмувати iндустрiалiзацiю кра'-ни, ...п^рвати нашу ще не змщшлу молоду промисловiсть» [3, с. 354-356]. Так розпочала-ся боротьба Сталша iз сво'ми колишшми союзниками - Бухарiним, Риковим, Томським (так званою «правою опозищею»).
Причини кризи 1927/1928 р. були озвучен в грудш 1927 р. тодшшм наркомом торгiвлi РСФСР Г.В. Чухрпюю: недорiд в найголовнi-ших хлiбовиробних районах; несприятлива погода восени 1927 р.; перебыьшеш розраху-нки хлiбофуражного балансу експертною радою ЦСУ щодо валових зборiв i товарностi, на яких потiм будувався план хлiбозаготiвлi; не-достатне, а за деякими вдвiчi менше минуло-рiчного, постачання основних хлiбовиробних райошв промтоварами; зниження заготiве-льних цш на хлiб в рядi виробляючих райошв у вересш-жовтш; жорстке адмшктративне регулювання з центру заготiвельноi дiяльно-стi на хлiбному ринку вах зaготiвельникiв, що сприяе бюрократичному 'х перероджен-ню, перетворення в чиновниюв, позбавлених будь-яко' доцiльноi господарсько' Мщативи [5, с. 115, 116]. Проте у прийнятш 24 грудня 1927 р. директивi «Про хлiбозaготiвлi» Полп1-бюро зайняло категоричну позицiю: «вважа-ти неприпустимим пiдвишення хлiбних цш i заборонити постановку цього питання у пре-сi, радянських i партшних органах» [5, с. 112].
Показовим стало становище на Швшчному Кавказу де в результaтi пaдiння збору зерно-вих (з 601 тис. т в 1925 р. до 419 тис. т в
1927 р. i 317 тис. в 1928 р. [32, с. 121]) вщбу-лося суттеве зростання ринкових цш, але в той же час твердi заго^вельш цши майже не змшилися. Виступаючи на липневому (1928 р.) пленумi ЦК ВКП(б), М. Бухарш приводив таю цифри по Швшчному Кавказу: «...валовий збiр пшенищ з десятини був: в 1925/1926 року - 69,9 пуда; в 1926/1927 рощ - 37,9 пуда; в 1927/1928 рощ - 29,8 пуда. Там три роки був неврожай .при зборi з десятини в 69,9 пудiв селянин отримав за пуд 115 копшок, а при зборi в 37,9 пуд1в... - 1 крб. 2 коп. .в 1925 рощ вш [селянин] виручав з десятини 72 крб., в 1926-1927 р. - 32 крб., в
1928 р. - 24 крб.» [3, с. 377, 378]. Пленум ви-знав перебыьшеш ощнки селянських запаав i прийняв резолющю, що засуджувала над-звичайш заходи, зупиняла ре^зищю продо-
вольства, а також пщвищувала заготвельш щни на хлiб [23, с. 353], що быьшовики категорично забороняли ранiше.
Хоча валовий збiр зернових в 1928 р. (саме цей урожай i заготовляли в 1928/1929 госпо-дарському рощ), був вищим, чим в 1927 р. (73,32 млн. т проти 72,3 млн.) неврожай на Укра'ш i Швшчному Кавказi привiв до того, що жита i пшеницi було зiбрано на 20 % мен-ше, чим в 1927 р. В результат заготiвлi зерна також виявилося менше (1928/1929 р. заготовлено 10,79 млн. т проти 11,03 млн. т в 1927/1928 р.) [14, с. 107]. В умовах неврожаю вщбувся рiзкий скачок щн на хлiб в приват-нш торгiвлi, в результат чого, не дивлячись на пщвищення заготвельних цiн, 'х розрив iз цiнами вiльного ринку посилився, що привело до ново'' кризи хлiбозаготiвлi. Це розв'язало руки сталшктам i дозволило знайти козир в боротьбi проти «право'' опо-зицп». На листопадовому (1928 р.) пленумi позицiя сталiнiстiв вже була виршальною.
«Злочинна» дiяльнiсть приватника полягала у використанш значно' розбiжностi мiж щна-ми у виробничих i споживчих районах. Так, в 1925/1926 р. перевищення цiни на жито в споживаючих районах над виробничими складало 55, а в 1926/27 р. вже 99 коп. [11, с. 100]. Ще быьшою була рiзниця щни боро-шна iз заготвельною цiною зерна. Приватнi заготвельники скуповували у селян зерно за вищими цiнами, анiж державнi заготвельни-ки. Користуючись значною рiзницею мiж за-готiвельними цiнами на зерно i продажними цiнами на борошно, приватники перемелю-вали скуплене зерно на власних млинах, переправляли в споживчi райони i продавали за потршною цiною. В 1925/1926 р. в ходi кон-куренцп з приватником, державнi заготве-льники змушенi були пiти на пщвищення твердих цiн, що привело до невигщно!' реаль зацп продукцп на зовшшшх ринках. В насту-пному рощ приватш заготiвельники викори-стали значний розрив щн на укра'нському та росiйському ринках, пов'язаний iз затримкою дозрiвання врожаю в ЦЧО i у Поволжi. В 1926/1927 р. держава вщповыа адмшктра-тивними заходами проти приватника: вве-денням економiчного регулювання залiз-ниць, поширене на водш i змiшанi водно-залiзничнi перевезення, вилученням млинiв iз приватно'' власностi i т.д.
Осюльки найбiльша активнiсть приватних хлiбних вантаж1в в залiзничному вивезеннi була зафжсована в УСРР, то саме на не'' був направлений основний удар. Заметь торгiвлi перероблених зерном, республжа вивозила його в центральнi райони РРФСР i Поволжя, щоб потм звiдти отримати його у виглядi борошна для задоволення власних продово-льчих потреб, одночасно закриваючи власш переробнi пiдприемства. Зменшення вироб-ництва борошна в УСРР призвело до скоро-чення працюючих на переробних пщприемс-твах, в той час, коли залучення укра'нського зерна на росшський ринок сприяло появi там великих переробних пщприемств i створен-ню робочих мкць. В першiй половинi 20-х бо-рошномельна промисловiсть УСРР займала перше мкце щодо вартостi вироблено' продукцп в порiвняннi з шшими галузями еко-номiки [30, с. 106], а тому це був досить силь-ний удар по укра'нськш економщь
Удар по приватнику привiв до скорочення його ролi в торгiвлi. Так, якщо в 1922/1923 р. % всього роздрiбного товарооб^у кра'ни зна-ходилося в руках приватно-торгового капиталу, то вже в 1927/1928 р. % всього роздрiбно-го товарооб^у кра'ни знаходилося в руках сощалктичного сектора товарообiгу. Наступ-нi роки дають подальше скорочення ролi приватника в роздрiбному товарооборотi до 15,3% в 1928/1929 р. i приблизно до 6% в 1930 р. Суттево впала частка приватника в постачанш центральних мкт, зокрема Моск-ви (iз 46% в 1925/1926 р. до 6,2% в 1927/1928 р. [24, с. 121, 131]). Витснення iз ринку приватника привело до того, що держава змушена була нарощувати поставки на внутршньому ринку заметь того, щоб, вико-ристовуючи сприятливу ринкову
кон'юнктуру на зовнiшньому ринку (неврожай в Захщнш eвропi), форсувати експорт. Однак основш заготiвельнi органiзацii не встигали вчасно i в необхщнш кiлькостi пос-тачати деякi споживчi райони. В Украiнi за-мкть 32 тисяч торгових пiдприемств, котрi були закритi приватниками в 1927/1928 р., кооперащя вiдкрила лише 5 тисяч. В Харковi замiсть 1220 закритих торгових пщприемств (переважно дрiбних) кооперащя вщкрила тiльки 22 магазина [19, с. 76, 77]. Кооперативы i державнi пiдприемства були, як правило, быьшими за приватш i по своему товарообiгу в быьшш частинi компенсували закритi приватш лавки, але це привело до складношдв в обслуговуванш покупщв, що породжувало черги.
В лютому 1929 р. Политбюро приступило до оформлення всесоюзно'' картково' системи на хлiб, що стало свщченням кaтaстрофiчноi не-стaчi хлiбa та iнших продук^в харчування в мiстaх та робгтничих селищах, кiлькiсть насе-лення в яких ст^мко зростала. Офiцiйно в кра'ш були введенi тiльки всесоюзна картко-ва система на хлiб (лютий 1929 г.) i м'ясо (ли-пень 1930 г.), а також нормування основних продук^в харчування для жителiв Москви, Ленiнгрaдa, Донбасу (жовтень 1929 г.) i Куз-басу (лiто 1930 р). В дшсносп вона була введена практично на ва продукти.
Однак держава не могла забезпечити поста-чання споживaчiв нaвiть по мМмальним нормам. Так, рiчнa потреба крупи для постачан-ня робгтниюв промислових центрiв в 1928/1929 рощ становила 5,1 млн. пудiв, тодi як Наркомат торгiвлi змiг видыити лише 2,6 млн. пудiв [25, с. 97]. Таким чином, скорочен-ня приватно' торгiвлi стало причиною кризи. Проте Сталш, виступаючи на кв^невому (1929 р.) пленуму заявив: «.куркуль давав хлiб в порядку самопливу до 1927 р., а тсля 1927 р. перестав вш давати хлiб. Якщо раш-ше куркуль був ще порiвняно слабкий, що не мав можливосп серйозно влаштувати свое господарство, не мав достатшх кaпiтaлiв для змiцнення свого господарства, через що вш був змушений виносити ва або майже ва надлишки свого хлiбного виробництва на ринок, то тепер, тсля ряду врожайних роюв, .коли йому вдалося накопичити необхщш кaпiтaли - вш отримав можливiсть маневру-вати на ринку, вш отримав можливкть вщк-ласти хлiб» [4, с. 458]. Удыьна вага приватни-ка в торгiвлi хлiбом була в 1928/1929 р. ще досить високою - 23% [14, с. 107], однак ш про яке шдвищення ролi куркуля в приватнш торгiвлi говорити не доводиться.
Пiсля перемоги сталшсько' фракцГ' быьшо-вики нaвiдрiз вiдмовилися пiдвищувaти заго-тiвельнi щни. Так, в УСРР зaготiвельнi щни на пшеницю в 1927/1928 р. складали 114 коп. за пуд, а iз 1928/1929 по 1931/1932 р. вона за-лишалася незмшною i становила 132 коп. за пуд, на жито в 1927/1928 р. - 75 коп. за пуд, а iз 1928/1929 по 1931/1932 рр. - 95 коп. На-приклад, в Захщному Сибiру в 1927/1928 р. заго^вельш щни на пшеницю складали 85 коп. за пуд., а в подaльшi роки - 99 коп., на жито - 55 i 68 коп. вщповщно, в ЦЧО заго^ве-льш щни на пшеницю складали 117 i 130 коп., на жито - 75 i 88 коп. вщповщно [21, с. 352,
353; 22, с. 192]. Звершмо увагу, що нерщко мкцева влада могла ще быьше знижувати заго^вельш цiни для устшно'' реалiзащi директив Кремля. Так, за свщченнями очевид-цiв, в 1932 р. на Харювщиш «у селян забирали пшеницю i платили 'м 86 коп. за пуд» [20, с. 105].
Не дивлячись на те, що в Укра'ш заго^вельш щни були одними iз найвищих в СРСР, розрив мiж заготiвельними i вiльними ринковими цiнами у зв'язку iз неврожаем тут теж був найвищим. По даним С. В. Марково'', станом на 1 грудня 1928 р. базарш цiни на пшеницю в УСРР досягли 3 крб. 27 коп. за пуд, а станом на 1 ачня 1929 р. знизилися до 3 крб. 16 коп. за пуд. С. В. Маркова пише, що розрив мiж щ-нами на пшеницю державних заго^вельниюв та приватним ринком становив в 1929 р. 130 %, але не приводить шяких конкретних цифр [18, с. 213], та, якщо порiвняти розмiри ринкових щн, приведет Марковою, iз твер-дими заго^вельними цiнами iз радянського статистичного збiрника (1 крб. 32 коп.), то виходить, що станом на 1 грудня 1928 р. рин-ковi цiни у 2,5 рази перевищували заго^ве-льнi, а 1 ачня 1929 р. - у 2,4 рази. При цьому базарш щни в альськш мкцевост рiзнилися залежно вiд економiчно-географiчного регю-ну УРСР. За пiдрахунками Марково'', у Полiссi пуд пшеницi 1 ачня 1929 р. коштував 2 крб. 70 коп., а в Степовш Укра'ш - 3 крб. 57 коп. [18, с. 521], тобто, ринковi щни перевищували заго^вельш вщповщно в 2 i 2,7 раз. Весною ринковi цiни почали зростати i в березнi 1929 р., по даним Г.Я. Неймана, розрив мiж заго^вельними i ринковими щнами по пше-ницi складав 330% [24, с. 193].
Ще быьшим був розрив щн на жито. Базарш щни на жито по УСРР складали 1 грудня
1928 р. 2 крб. 49 коп. за пуд, що було 2,6 рази вище заго^вельних щн (95 коп.), а до 1 ачня
1929 р. знизилися до 2 крб. 30 коп. [18, с. 213] При цьому ринкова варткть на жито колива-лася вщ 1 крб. 95 коп. в Полка (перевищення в 2 рази) до 2 крб. 80 коп. в степовш Укра'ш [18, с. 521] (перевищення в 3 рази).
До юнця першо'' п'ятирiчки щни продоволь-чих товарiв на выьного ринку зросли в 30 ра-зiв проти 1928 р. [17, с. 208]. Найдорожче продавали хлiб у Дншропетровськш облага -120 крб. На Черкащиш та у Харковi «комер-цiйний хлiб» коштував найдешевше, вiдповi-дно, по 2,5 - 3 крб. [2, с. 67]. Для порiвняння, в
середньому чорнороб заробляв 40-60 крб. на мкяць, квалiфiкований робгтник - 160 крб. На Роменщиш буханка хлiба вагою до 1,5 кг на приватному ринку коштувала 60 крб., а сере-дня заробгтна платня квалiфiкованого робгт-ника на найпотужшшому роменському пщприемств - механзаводi становила близько 75 крб., а на шших заводах i фабриках ще менше [34, с. 70].
В той же час постачання по картковш системi було мiзерним i з кожним роком попршува-лося, а в державних магазинах, де щни були нижчими, був вiчний дефщит товарiв. В груд-нi 1931 року Политбюро ЦК КПРС прийняло секретне ршення про пiдвищеннi цiн, в результат якого до весни 1932 р. роздрiбнi щни в державних магазинах зросли на 30%. Не-опублжоваш листи селяни в редакщю газет свщчать про тяжке становище на селi i крайне невдоволення: «зерно у людей забрали по 63 коп. за пуд, а хлiб в кооперативi продають по 2 крб. 20 коп. за фунт. Хiба це не бандитизм? Ми тльки й бачимо депеша «Натисни, вiдбирай все до юнця». I п'яна комсомольська ватага вриваеться ночами в хати, викидае дь тей на мороз, калiчить людей похилого вжу i Гвалтуе жшок, i це, за словами ДжугашвШ, ударна бригада. Праця у нас всюди примусо-ва. Зарплату наполовину вираховують, вс го-лодують...» [7, с. 408].
За низькими державними щнами продавали-ся не лише зерновi культури, але й iнше про-довольство. Так, у Московськiй област заго-тiвельнi цiни на картоплю в 1930 р. складали 57 коп. за пуд, в 1931 р. - 59 коп. за пуд. [21, с. 357], тодi як на приватних московських ринках картопля в 1932 р. коштувала 50 коп. за штуку [35, с. 108]. В УСРР заготвельш щни на картоплю були найнижчими в СРСР i складали в 1930-1931 рр. 43 коп. за пуд [21, с. 357], а на приватному ринку в травш 1932 р., як зга-дували очевидщ, за пуд картоплi давали 20 крб. [17, с. 245]. Але й те вкрай складно було знайти: в 1929 рощ приватник забезпечу-вав близько половини поставок овочiв i картоплю а у 1930 р. його частка в торгiвлi впала до 5% [25, с. 108, 109]. В результат, до початку липня 1930 р. продовольчою кризою було вражено вже 17 окрупв Укра'ни[6, с. 533]. Вь домий радянський економкт Л. М. Гатовсь-кий (1903-1997) писав в 1930 р.: «на ринку ми маемо зараз розгорнутий контрнаступ во-рожих сощалктичному плану елементв - куркуля i непмана, котрь роздуваючи щни, на-
магаються зiрвати плановi заготовки... Вщ-значаючи перехщний характер нишшньо' си-стеми розподыу, слщ ршуче тдкреслити, що вона аж шяк не може розглядатися лише як продукт господарських труднощдв. В не'' у на-явност ряд ктотних моментв, що вщносять-ся до зростання планового сощалктичного начала, котрий витсняе елементи «свободи торпвлЬ...» [9, с. 80].
Одшею iз головних причин створення колго-спiв було те, що в них, на думку радянсько' влади, селянам буде набагато складшше при-ховувати сво'' надлишки. Крiм того, передба-чалося, за рахунок мехашзацй i тракторизацп колгоспiв, суттево пiдвищити продуктивнiсть i знизити собiвартiсть виробництва зерна. Проте розрахунки влади не виправдалися. Так, зокрема, собiвартiсть виробництва зерна в 1929 р. становила 10,6 крб./центнер, у 1930 р. знизилася 8,4 крб./ц., однак в 1931 р. знову тдвищилася до 17,3 крб./ц, а у 1932 р. -22,9 крб./ц. [29, с. 434]. Склалася наступна си-туащя: колгоспники повинш були здавати державi пшеницю за щною 1 крб. 32 коп. за пуд, що в 1930 р. приблизно вщповщало собь вартост й виробництва, а у 1932 р. майже втричi перевищувало собiвартiсть (3,75 крб. за пуд). А якщо брати до уваги згадки про те, що селяни здавали зерно по 60 - 80 крб. за пуд, то заготвельна щна повинна була пере-вищувати собiвартiсть в 5-6 разiв, що взагалi здаеться неможливим.
До цього потрiбно також додати, що в результат вилучення вах нaдлишкiв по твердим щнам, колгоспникам шчим було оплачу-вати 'х працю. Так, наприклад, в 1931 р. 48 % укра'нських господарств шчого не видали по трудоднях, що було офщшно визнано тодш-шм керiвництвом [17, с. 200-201]. 1накше ка-жучи, в половинi артлей люди цiлий рiк пра-цювали безоплатно, здобуваючи собi i сво'й сiм'i жaлюгiднi засоби до кнування тiльки iз невеликих присадибних дыянок. В iнших колгоспах те, що можна було назвати 'х «при-бутком», йшло в основному на утримання упрaвлiнського апарату, котрий i «заробляв» бiльшу частину трудоднiв.
Одним iз нaйсерйознiших проявiв кризи стало масове «розбазарювання» хлiбa. Селяни, щоб уникнути голодування, почали прихову-вати продукцiю, вироблену в громадському господарстга до й оприбуткування i вивезен-ня. Оскiльки здача хлiбa держaвi не компен-
сувала селянам навгть собiвaртiсть виробни-цтва, колгоспи i колгоспники намагалися ви-везти хлiб на нелегальний ринок проти якого так штенсивно боролися бiльшовики, однак який так i не був офщшно заборонений. Так, 12 листопада 1929 р. шформацшний вiддiл ЦК КП(б)У сповiстив: «Багато округiв повщо-мляють, що е колгоспи, яю не здають сво'х товарних надлишюв взaгaлi. Деякi iз них ве-зуть хлiб на приватний ринок. Зараз проводиться масова перевiркa здaчi зерна колгос-пами. В Одеському окрузi внaслiдок перевiр-ки передано до суду 18 голiв колгоств за зль сне приховування сво'х товарних надлишюв, за продаж зерна приватнику» [17, с. 62]. Та, не дивлячись на ва суворi заходи радянсько' влади, iз року в рiк ця проблема зростала. За приблизними оцшкам кториюв, обiг колгос-пних ринкiв в 1932 р. складав 7 - 8 млрд. крб. Рiзниця мiж заго^вельними i ринковими щ-нами принесли колгоспникам значну суму (за 1929-1931 рр. - близько 4 млрд. крб.) [14, с. 122].
На початку 1932 року, коли вщ голоду вже померли сотш тисяч людей, крaдiжки хлiбa стали звичайним явищем. Так, 12 березня 1932 р. в альськогосподарсьюй артШ iменi Петровського (с. Будилка, Лебединського р-ну Харювсько' облaстi) було затримано на полi колгоспника М. О. Шапошника, при об-шуку в якого виявлено 45 кг картопль При цьому сам колгоспник не заперечував свого «злочину» i заявив, що на цей вчинок його змусив той факт, що кaртоплi вже давно не-мае i по сво'х трудоднях вш ще iз осеш не добрав ^е' юлькосп, що йому належить. Його ам'я, котра складалася iз 9 оаб, голодувала, оскiльки не мала за що купити хaрчi [27, с. 32]. 13 квпня 1932 р. вийшла постанова Политбюро ЦК ВКП(б) «Про розкрадання про-довольчих i промислових товaрiв», що перед-бачала: «а) Доручити комга' в склaдi т. Ви-шинського, Криленко, Ягоди, Акулова i Агранова представити в Политбюро проект орга-шзацп вiд 5 до 10 процеав в рiзних мiсцях СРСР, керуючись тим, щоб - вважаючи орга-нiзaторiв розкрадань хлiбa i товaрiв ворогами народу - засудити 'х до вищо' мiри покаран-ня, особливо винних у розкраданнях комушс-^в. б) 1нших учaсникiв цих розкрадань по всьому СРСР засуджувати до концтaборiв на великi термши, причому комунiстaм, котрi потрапили за розкрадання, покарання поси-лити» [7, с. 357].
7 серпня 1932 р. був прийнятий закон «Про охорону майна державних пщприемств, колгоств та кооперацп й змщнення громадсько' (сощалктично') влaсностi», котрий передба-чав «застосовувати в якостi заходу судово' репресГ' за розкрадання (крaдiжку) колгосп-ного i кооперативного майна вищу мiру сощ-ального захисту - розстрiл з конфiскaцiею всього майна i з зaмiною за пом'якшуючих обставин позбавленням волi на строк не ни-жче 10 роюв з конфiскaцiею всього майна» [7, с. 454]. 1нструкщя вщ 16 вересня 1932 р. та-кож передбачала вищу мiру покарання «у вь дношеннi куркулiв, колишшх торговцiв i ш-ших сощально-ворожих елементiв, якi проникли в органи постачання, торгiвлi i кооперацп, а також посадових оаб товаропровщно' мереж викритих в розкраданш товaрiв або продажу 'х на приватний ринок» i спекулян-ти, «котрi безпосередньо' учaстi в розкраданнях не брали, але спекулюють товарами i продуктами, знаючи, що товари щ викрадеш з державних установ i кооперацГ'» [7, с. 477478].
Вилучення зерна iз колгоств по таким низь-ким цшам, що вело до розорення альського господарства, потрiбне було держaвi для за-доволення експортно-iмпортних плaнiв. Однак на початку 30-х вщбувся новий раунд па-дiння цш на зерновi продукти на зовшшньо-му ринку, що змусило СРСР нарощувати обся-ги 'х експорту i знизити 'х цiну з щллю шви-дшого збуту. Так, у 1925/1926 р., коли вщбу-лася вже згадана хлiбозaготiвельнa криза, за експорт 2 млн. т зернових вдалося виручити 118,8 млн. крб., в календарному 1930 р. за 4,8 млн. т виручеш 157,8 млн. крб., в голодному 1933 р. за 1,7 млн. т - 31,2 млн. крб. [8, с. 20, 21]. За даними шшого статистичного збiрни-ка, в 1930 р. за 4,84 млн. т хлiбних культур були виручеш 206 млн. крб., в 1931 р. за 5,2 млн. т виручили 156,6 млн. крб. в 1932 р. - за 1,808 млн. т - 56,98 млн. крб., в 1933 р. - за 1,76 млн. т - 45,257 млн. крб. [22, с. 687]
Запущений без належних розрахунюв i погано контрольований процес нарощування закупок промислового обладнання i сировини за кордоном (в 1931 р. Радянський Союз став найбыьшим покупцем машин на св^овому ринку; у 1930 i 1931 рр. частка СРСР складала вщповщно 30% i 50% свпювого iмпорту машин i обладнання), неминуче вiв до критичного росту дефщиту зовшшньоторгового балансу. В серпш 1931 р. було досягнуто апогею
зовшшньо'' заборгованосп, котра становила 1,4 млрд. крб., i Радянський Союз опинився на меж! банкрутства по зовшшшм платежам. За-значимо, що скорочення експорту зерна було пов'язано не iз голодом в СРСР, а iз заходами проти радянського демшнгу, прийнятими в захщних кра'нах впродовж 1930-1932 рр.
Документи свщчать, що радянський уряд й надалi намагався просунути експорт зерна, але знаходив тдтримку в цьому лише з боку окремих кра'н, в першу чергу Шмеччини. 1з протоколу планерного засiдання радянсько'' та шмецько'' економiчних делегацiй (22 грудня 1931 р.) слщуе: «..5. Шмецька сторона повь домляе, що, крiм уже укладених угод про пос-тачання зернових, ще кнуе можливiсть укла-сти незабаром додаткову угоду про ввезення 100 тис. т пшенищ iз СРСР. Вона заявляе про свою готовшсть сприяти укладенню ще'' угоди» [12, с. 728, 729]. Для забезпечення реаль зацп експортних планiв на початку 1932 р. були шщшоваш так зваш зустрiчнi плани. 14 ачня 1932 року на засщанш Пол^бюро ЦК ВКП(б) було прийнято ршення змусити реп-они, яю виконали план, продовжити хлiбоза-готiвлi понад плану.
Ще одним iз способiв грабунку населення був продаж iмпортних товарiв через мережу ма-газинiв «Торган», котрий носив явно спеку-лятивний характер. Цiна продажу iмпортних товарiв в 1932 рощ перевищувала закушве-льнi цiни iмпорту в 1,5 рази, в 1933 р. - в 5 ра-зiв, в 1934-1935 роках - в 2-3 рази. В^м, за окремими iмпортним товарам перевищення щн продажу в магазинах над щнами 'х заку-пiвлi за кордоном було ктотно бiльше цих
показниюв. Наприклад, в 1933 р. м'ясо, заку-плене за кордоном по 13 коп. за 1 кг, в умовах голоду продавали по 1 крб. 75 коп., тобто майже в 14 разiв дорожче. В 1933 р. «Торган» закупив за кордоном товарiв на суму на 4 млн. крб., а продав 'х населенню за 21 млн. крб. Всього, за час свого кнування, на закуш-влю iмпортних товарiв було витрачено 14 млн. крб., що становило менше 5% вщ скуп-лених у населення щнностей [26, с. 204, 205].
ВИСНОВКИ
Таким чином, у 20-30 рр. ХХ ст. кнував пря-мий зв'язок мiж цiновою политикою радянського уряду i голодом в Укра'ш, котрий охопив не лише село, але й мкто. Загнавши селян в колгоспи, уряд вилучав в них зерно та шше продовольство за низькими державними щ-нами. Фактично, в селян вщбирали не лише надлишки, але й часто практично ва наявш запаси продовольства, приржаючи 'х на го-лодну смерть. Фантастичнi плани замши ринку системою розподыу, яка мала стати щеа-льним економiчним засобом пiдтримки дик-татури партп, були дуже далекими вщ реаль-ностi i нездiйсненими. Повторилася ситуащя 1920-1921 рр., коли быьшовики, довГвши крашу в сво'х експериментах до розорення, ви-мушеш були ввести нову економiчну политику. Проте якщо тодГ вони могли виправдати сво'' дп Громадянською вГйною i вторгненням iнтервентiв, то у 1932-1933 рр. единим способом упокорити населення Укра'ни став голо-домор.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ / REFERENCES
1. Buharin, N. (1988). Izbrannyeproizvedenija [Selected Works]. Moscow: Politizdat (in Russian)
[Бухарин, Н. (1988). Избранные произведения. Москва: Политиздат].
2. Bulhakova, A. (2015). Zhinotstvo ukrainskoho sela chasiv holodomoru 1932-1933 rr. Sotsialno-
ekonomichnyi ta dukhovnyi aspekty (Doctoral thesis). Kyiv (in Ukrainian) [Булгакова, А. (2015). Жтоцтвоукратського села чаав голодомору 1932-1933 рр. Соцiально-економiчний та духовний аспекти (Кандидатська дисертащя). Кшв].
3. Danilov V. (Ed.). (2000). Kak lomali NJeP. Stenogrammy plenumov CK VKP(b) 1928-1929gg. [How to
break the NEP. Transcripts of the plenary sessions of the Central Committee of the CPSU (b) 1928-1929] (Vol. 2). Moscow: MFD (in Russian)
[Данилов В. (Ред.). (2000). Как ломали НЭП. Стенограммы пленумов ЦК ВКП(б) 19281929 гг. (Том 2). Москва: МФД].
4. Danilov V. (Ed.). (2000). Kak lomali NJeP. Stenogrammy plenumov CK VKP(b) 1928-1929 gg. [How to
break the NEP. Transcripts of the plenary sessions of the Central Committee of the CPSU (b)
1928-1929] (Vol. 4). Moscow: MFD (in Russian)
[Данилов В. (Ред.). (2000). Как ломали НЭП. Стенограммы пленумов ЦК ВКП(б) 19281929гг. (Том 4). Москва: МФД].
5. Danilov, V. (Ed.). (1999). Tragedija sovetskoj derevni. Kollektivizacija i raskulachivanie. 1927-1939.
Dokumenty i materialy [The tragedy of the Soviet village. Collectivization and dispossession. 1927-1939. Documents and materials] (Vol. 1). Moscow: ROSSPJeN (in Russian) [Данилов, В. (Ред.). (1999). Трагедия советской деревни. Коллективизация и раскулачивание. 1927-1939. Документы и материалы (Том 1). Москва: РОССПЭН].
6. Danilov, V. (Ed.). (1999). Tragedija sovetskoj derevni. Kollektivizacija i raskulachivanie. 1927-1939.
Dokumenty i materialy [The tragedy of the Soviet village. Collectivization and dispossession. 1927-1939. Documents and materials] (Vol. 2). Moskcow: ROSSPJeN (in Russian) [Данилов, В. (Ред.). (1999). Трагедия советской деревни. Коллективизация и раскулачивание. 1927-1939. Документы и материалы (Том 2). Москва: РОССПЭН].
7. Danilov, V. (Ed.). (1999). Tragedija sovetskoj derevni. Kollektivizacija i raskulachivanie. 1927-1939.
Dokumenty i materialy [The tragedy of the Soviet village. Collectivization and dispossession. 1927-1939. Documents and materials] (Vol. 3). Moscow: ROSSPJeN (in Russian) [Данилов, В. (Ред.). (1999). Трагедия советской деревни. Коллективизация и раскулачивание. 1927-1939. Документы и материалы (Том 3). Москва: РОССПЭН].
8. Fokina, D. (Ed.). (1967). Vneshnjaja torgovlja SSSR 1918-1966 [Foreign trade of the USSR. 1918-
1966]. Moscow: Mezhdunarodnye otnoshenija (in Russian)
[Фокина, Д. (Ред.). (1967). Внешняя торговля СССР. 1918-1966. Москва: Международные отношения].
9. Gatovskij, L. (1930). Rekonstrukcija hozjajstva i voprosy snabzhenija [Farm reconstruction and
supply issues]. Bol'shevik, 19-20, 70-83 (in Russian)
[Гатовский, Л. (1930). Реконструкция хозяйства и вопросы снабжения. Большевик, 19-20, 70-83].
10. Goranovich, M. (1971). Agrarnyj krizis i raspadAgrarnogo bloka stran Vostochnoj iJugo-Vostochnoj
Evropy (1930-1933 gg.) [Agrarian crisis and the disintegration of the Agrarian Bloc of Eastern and Southeastern Europe (1930-1933)]. Moscow: Nauka (in Russian)
[Горанович, М. (1971). Аграрный кризис и распад Аграрного блока стран Восточной и Юго-Восточной Европы (1930-1933 гг.). Москва: Наука].
11. Grik, N. (2003). Sovetskaja politika cen i derevnja v uslovijah NJePa (1921-1927 gg.) [Soviet pricing
policy and the village in the NEP]. Vestnik Tomskogogosudarstvennogo universiteta, 276, 98-107 (in Russian)
[Грик, Н. (2003). Советская политика цен и деревня в условиях НЭПа (1921-1927 гг.). Вестник Томского государственного университета, 276, 98-107].
12. Gromyko, A. (1968). Dokumenty vneshnejpolitikiSSSR [Documents of the USSR foreign policy]
(Vol. 14). Moscow: Politizdat (in Russian)
[Громыко, А. (1968). Документы внешней политики СССР (Том 14). Москва: Политиздат].
13. Il'inyh, V. (1992). Kommercija na hlebnom fronte (Gosudarstvennoe regulirovanie hlebnogo rynka v
uslovijah NJePa 1921-1927gg.) [Commerce on the grain front (State regulation of the grain market in the context of the NEP 1921-1927)]. Novosibirsk: Nauka (in Russian) [Ильиных, В. (1992). Коммерция на хлебном фронте (Государственное регулирование хлебного рынка в условиях НЭПа 1921-1927 гг.). Новосибирск: Наука].
14. Kolganov, A. (1990). Put'ksocializmu. Tragedija ipodvig [The road to socialism. Tragedy and feat].
Moscow: Jekonomika (in Russian)
[Колганов, А. (1990). Путь к социализму. Трагедия и подвиг. Москва: Экономика].
15. Kondrashin, V. (2008). Golod 1932-1933godov: tragedija rossijskoj derevni [The famine of 1932-
1933: the tragedy of the Russian village]. Moscow: ROSSPJeN (in Russian)
[Кондрашин, В. (2008). Голод 1932-1933 годов: трагедия российской деревни. Москва: РОССПЭН].
16. Kuchkin, A. P. (1955). SSSR v period vosstanovlenija narodnogo hozjajstva (1921-1925 gg.) [USSR
in the period of national economy recovery] Moscow: Gospolitizdat (in Russian)
[Кучкин, А. П. (1955). СССР в период восстановления народного хозяйства (1921-1925 гг.)
Москва: Госполитиздат].
17. Kulchytskyi, S. (1991). Tsina "velykoho perelomu" [Big Break Price]. Kyiv: Ukraina (in Ukrainian)
[Кульчицький, С. (1991). Щна «великого перелому». Кшв: Украша].
18. Markova, S. (2015). Suspilno-politychni zminy v ukrainskomu seli u kontekstiformuvannia
komunistychnoi systemy (1917-1933 rr.) [Socio-political changes in the Ukrainian village in the context of the formation of the communist system (1917-1933)] (Doctoral thesis). Kamianets-Podilskyi (in Ukrainian)
[Маркова, С. (2015). Сустльно-полтичш змши вукрашському селiу контекстi формування комушстично1'системи (1917-1933 рр.) (Докторська дисертащя). Кам'янець-Подыьський].
19. Morozov, L. (1960). Reshajushhijjetap bor'by s njepmanskoj burzhuaziej: iz istorii likvidacii
kapitalisticheskiejelementovgoroda: 1926-1929 gg. [The decisive stage in the struggle against the Nepman bourgeoisie: from the history of the liquidation of the capitalist elements of the city: 1926-1929.] Moscow: n. d. (in Russian)
[Морозов, Л. (1960). Решающий этап борьбы с нэпманской буржуазией: из истории ликвидации капиталистические элементов города: 1926-1929 гг. Москва: n. d.].
20. Mytsyk, Yu. (2008). Ukrainskyi holokost 1932-1933: svidchennia tykh, khto vyzhyv [Ukrainian
Holocaust 1932-1933: Testimonies of Survivors] (Vol. 5). Kyiv: Kyievo-Mohylianska akademiia (in Ukrainian)
[Мицик, Ю. (2008). Укратський голокост 1932-1933: свiдчення тих, хто вижив (Том 5). Кшв: Киево-Могилянська академiя].
21. N. d. (1932). Narodnoe hozjajstvo SSSR. Statisticheskijsbornik [National economy of the USSR.
Statistical compilation]. Moscow: Gosudarstvennoe social'no-jekonomicheskoe izdatel'stvo (in Russian)
[N. d. (1932). Народное хозяйство СССР. Статистический сборник. Москва: Государственное социально-экономическое издательство].
22. N. d. (1936). Socialisticheskoe stroitel'stvo SSSR Statisticheskij ezhegodnik. Moscow: CUNHU
Gosplana SSSR (in Russian)
[N. d. (1936). Социалистическое строительство СССР. Статистический ежегодник. Москва: ЦУНХУ Госплана СССР].
23. N. d. (1970). Kommunisticheskaja Partija Sovetskogo Sojuza v reshenijah s#ezdov, konferencij i
plenumov (1898-1986) [The Communist Party of the Soviet Union in the decisions of congresses, conferences and plenary sessions (1898-1986)] (Vol. 4, 8th ed.). Moscow: Politizdat (in Russian) [N. d. (1970). Коммунистическая Партия Советского Союза в решениях съездов, конференций и пленумов (1898-1986) (Том 4, 8-е изд.). Москва: Политиздат].
24. Nejman, G. (1935). Vnutrennjaja torgovlja SSSR [Internal Trade of the USSR]. Moscow:
Gosudarstvennoe social'no-jekonomicheskoe izdatel'stvo (in Russian)
[Нейман, Г. (1935). Внутренняя торговля СССР. Москва: Государственное социально-
экономическое издательство].
25. Osokina, E. (2008). Za fasadom "stalinskogo izobilija": Raspredelenie i rynok vsnabzhenii naselenija v
gody industrializacii. 1927-1941 [Behind the facade of the "Stalinist abundance": Distribution and market supply of the population during the years of industrialization. 1927-1941]. Moscow: ROSSPJeN (in Russian)
[Осокина, Е. (2008). За фасадом «сталинского изобилия»: Распределение и рынок в снабжении населения в годы индустриализации. 1927-1941. Москва: РОССПЭН].
26. Osokina, E. (2009). Zoloto dlja industrializacii: "TORGSIN" [Gold for industrialization: "TORGSIN"].
Moscow: ROSSPJeN (in Russian)
[Осокина, Е. (2009). Золото для индустриализации: «ТОРГСИН». Москва: РОССПЭН].
27. Pokydchenko, L. (Ed.). (2006). Holodomor 1932-1933 rr. na Sumshchyni [The famine of 1932-1933
in the Sumy region]. Sumy: Yaroslavna (in Ukrainian)
[Покидченко, Л. (Ред.). (2006). Голодомор 1932-1933рр. на Сумщиш. Суми: Ярославна].
28. Semeshyn, E. (2017). Prychyny kryzy NEPU i perekhodu do komandnoi ekonomiky [Causes of NEP
crisis and transition to a command economy]. Teoriia ta metodyka navchannia suspilnykh dystsyplin, 5, 67-73 (in Ukrainian)
[Семешин, Е. (2017). Причини кризи НЕПУ i переходу до командно!' економжи. Теорiя та методика навчання сустльнихдисциплт, 5, 67-73].
29. Senokosov, Ju. (Ed.). (1989). Surovaja drama naroda: Uchenye i publicisty o prirode stalinizma [The
harsh drama of the people: Scientists and writers on the nature of Stalinism]. Moscow: Politizdat (in Russian)
[Сенокосов, Ю. (Ред.). (1989). Суровая драма народа: Ученые и публицисты о природе сталинизма. Москва: Политиздат].
30. Slotiuk, P. (2001). Rehuliuvannia khlibnoho rynku v Ukraini v period zahotivelnoi kampanii 1926 -
1927 r. [Regulation of the bread market in Ukraine during the harvesting campaign 1926-1927] Naukovi zapysky Vinnytskoho derzhavnoho pedahohichnoho universytetu im. M. Kotsiubynskoho, 3, 105-109 (in Ukrainian)
[Слотюк, П. (2001). Регулювання хлiбного ринку в Укра'ш в перюд заго^вельно'! кампанп 1926 - 1927 р. Науковi записки Втницького державного педагогiчногоутверситету iм. М. Коцюбинського, 3, 105-109].
31. Strumilin, S. (1958). Na planovom fronte. 1920-1930gg. [On the planned front. 1920-1930].
Moscow: Gospolitizdat (in Russian)
[Струмилин, С. (1958). На плановом фронте. 1920-1930 гг. Москва: Госполитиздат].
32. Vajnshtejn, A. (1972). Ceny i cenoobrazovanie vSSSR v vosstanovitel'nyjperiod 1921-1928gg.
[Prices and pricing in the USSR during the recovery period 1921-1928]. Moscow: Nauka (in Russian)
[Вайнштейн, А. (1972). Цены и ценообразование в СССР в восстановительный период 19211928гг. Москва: Наука].
33. Vsesojuznaja Kommunisticheskaja partija (b). (1927). XVs#ezd. Stenograficheskij otchjot [XV
Congress. Stenographic report]. Moscow-Leningrad: Gosizdat (in Russian)
[Всесоюзная Коммунистическая партия (б). (1927). XVсъезд. Стенографический отчёт.
Москва-Ленинград: Госиздат].
34. Vykonavchyi komitet Romenskoi miskoi rady. (2008). Holodna pravda ustamy ochevydtsiv. Zistorii
holodomoru 1932-1933 rokiv u misti Romny i Romenskomu raioni [Hungry truth with the eyes of eyewitnesses. From the history of the famine of 1932-1933 in the city of Romny and the Romny district]. Sumy: Ellada-S (in Ukrainian)
[Виконавчий комггет Роменсько'! мкько'! ради. (2008). Голодна правда устами очевидщв. З стори голодомору 1932-1933 ро^вумiстi Ромни i Роменському райот. Суми: Еллада-S].
35. Zima, V. (2010). Chelovek i vlast' vSSSR v 1920-1930-egody: politika repressij [Man and power in
the USSR in the 1920-1930s: the policy of repression]. Moscow: Sobranie (in Russian)
[Зима, В. (2010). Человек и власть в СССР в 1920-1930-е годы: политика репрессий. Москва:
Собрание].
