CC BY
67
предмет «Економша тдприемств» (75,0%), а друп - «Управлшня фiрмою» (58,3%). Вiдзначимо, що багато дослщжуваних вiдзначили також заняття, з основ дшоводства (25,0%) i складання бiзнес-плану (20,8%).
Однак багато молодих людей, як випливае з дослiдження, не почуваються пiдготованими до ведення власно! економiчно! дiяльностi, стверджуючи, що вони не мали в школi занять, як б готували !х до цього. Це думка 35,9% анкетованих. Таку ввдповвдь частше давали хлопщ (44,4%), нiж дiвчата (28,6%), особи, що походять з села (46,7%), шж з мiста (29,2%), учш технiкуму харчування i домашнього господарства (40,9%), шж економiчного технiкуму (29,4%).
Тшьки 17,9% опитаних заявили, що вони шдготоваш до ведення власно! дiяльностi (в т. ч. 7,7% дали ввдповвдь «рiшуче так», а 10,2% - «так»). Частше такi ввдповщ давали хлопцi (22,2%) нiж дiвчата (14,3%). Беручи до уваги територiальне походження ще! групи дослiджуваних, видно, що частше - е особи з мют (20,8%), н1ж з села (13,4%). Натомють з урахуванням типу школи - це частше це учнi економiчного технiкуму (23,5%), шж технiкуму харчування i домашнього господарства (13,6%).
У свiтлi представленого аналiзу можна зробити наступнi висновки:
• дослiджувана молодь переконана у слушносп зробленого вибору професп, але тшьки И частина почувае себе добре тдготованою до И виконання;
• значна частина опитаних учшв не обiзнана з можливостями пошуку роботи за своею професiею ^ вiдповiдно, не почувае себе тдготовленою до цього;
• майже половина молодi вважае, що И шанси знайти роботу не е надто великими. Безробитя, велика конкуренцiя, квалiфiкацiя на рiвнi середньо! освiти i вiдсутнiсть фахового досвiду - це, на думку молодих людей, фактори, яш зменшують !х шанси на ринку пращ. Натомють збiльшення сво!х шансiв молодь бачить у шдвищенш рiвня освiти, знаннi iноземних мов, здобуванш професiйного досвiду та знайомствах;
• переважна бшьшють респондентiв не почувае себе тдготовленими до ведення власно! економiчно! дiяльностi, це мае вдей для самовлаштування на роботу;
• враховуючи результати аналiзiв залежносп мiж поглядами дослiджуваних i статтю, територiальним походженням i типом школи, можна ствердити, що до^дження тдтвердили припущення про вплив цих чиннишв на погляди й оцiнки молодi в згадуваних питаннях. Найбiльш чиким вiд iнших виявився вплив типу школи (професшш спецiальностi).
З огляду на фрагментарний характер представлених результалв дослiдження, нашi мiркування необхiдно трактувати як спробу представити в сучаснш Польщi важливу молодiжну проблему.
УДК [377:338.48-32]:174]
О. О. РЕМБАЧ
Ц1НН1СН1 ОР16НТАЩ1 В СТРУКТУР1 КУЛЬТУРИ ПРОФЕС1ЙНОГО
СП1ЛКУВАННЯ
У статтi уточнюеться суттсть понять «цттсть» та «щнтст орieнтацii». Видтет та охарактеризован групи найбыьш значущих для професшного стлкування цттсних орiентацiй особистостi та типи спрямованостi фахiвця у комуткативнш взаемоди. Доводиться, що рiвень розвитку культури професшного стлкування суттевим чином залежить вiд спiввiдношення та iнтенсивностi орiентацiй на цiнностi професшних досягнень, цiнностi стлкування з людьми та цттсне усвiдомлення себе у спткувант.
Ключовi слова: професшне стлкування, культура професшного стлкування, цттсть, цттсш орiентацii, спрямоватстьу профестному стлкувант.
О. А. РЕМБАЧ
ЦЕННОСТНЫЕ ОРИЕНТАЦИИ В СТРУКТУРЕ КУЛЬТУРЫ ПРОФЕССИОНАЛЬНОГО ОБЩЕНИЯ
В статье уточняется сущность понятий «ценность» и «ценностные ориентации». Выделенные и охарактеризованные группы наиболее значимых для профессионального общения ценностных ориентаций личности и типы направленности специалиста в коммуникативном взаимодействии. Придется, что уровень развития культуры профессионального общения существенным образом зависит от соотношения и интенсивности ориентаций на ценности профессиональных достижений, ценности общения с людьми и ценностное осознание себя в общении.
Ключевые слова: профессиональное общение, культура профессионального общения, ценность, ценностные ориентации, направленность в профессиональном общении.
O. O. REMBACH
VALUE ORIENTATIONS IN THE STRUCTURE OF PROFESSIONAL COMMUNICATION CULTURE
In the article the essence of concepts «value» and «valued orientations» are specified. The distinguished and described groups of the most meaningful for professional intercourse valued orientations ofpersonality and types of orientation of specialist are in communicative co-operation. It will be, that the level of development of culture of professional intercourse substantial character depends on correlation and intensity of orientations on the values of professional achievements, values of socializing with people and valued realization itself in intercourse.
Key words: professional communication, culture of professional communication, value, values focus, orientation in professional communication.
Bi^o^eHHH приватного сектора eKOHOMiKH та opieHra^H на ринковi ввдносини визначили HOBi суспшьш потреби до фахiвцiв pi3Horo профшю. Прийшло розумшня того, що комушкативш процеси в професшнш сфеpi здшснюють прямий вплив на ефектившсть професшно! дiяльнoстi i виробництва. Тому в умовах динамiчних сощальних перетворень одним i3 завдань вищо! освии в Укрш'ш e формування у майбутшх фахiвцiв культури професшного спшкування як неввд'емно! складово! професшно! компетентности умови, що забезпечуе pеалiзацiю особистосл у суспiльних вiднoсинах. Сьoгoднi культура профеайного сшлкування розглядаеться як необидна яюсть майбутнього пpoфесioнала будь-якого фаху, обов'язковий кpитеpiй та важливий компонент його загально! професшно! культури, особистюна, пpoфесiйнo-iнтегpальна якiсть, що забезпечуе адаптацш та самopеалiзацiю фанвця в сустльстш.
Високий ршень розвитку культури професшного спшкування виявляеться в умiннi ч1тко opieнтуватися в пpoфесiйнiй ситуацп, ввдбирати тi засоби, способи i прийоми спiлкування, як1 е для !! розв'язання найбiльш ефективними, правильно, лопчно та переконливо виражати сво! погляди, сприяти формуванню позитивного сoцiальнo-психoлoгiчнoгo мшроктмату та гармошзацп мiжoсoбистiсних взаемин у колектив! Володшня культурою пpoфесiйнoгo спшкування свiдчить про розкриття морально-духовного та штелектуального пoтенцiалу oсoбистoстi спецiалiста.
Проблема формування культури як важливого чинника пpoфесioналiзму та майстерносп фахшщв знайшла вiдoбpаження у працях Г. В. Бороздано!, В. С. Грехньова, О. I. Даниленко, М. С. Дорошно!, I. О. 1льяево1, I. Ф. 1саева, О. М. Казарцево!, В. I. Кнорр!нга, Ф. О. Кузша, В. I. Курбатова, К. М. Левитана, С. В. Мельниково!, З. С. Смелково!, Т. В. Мшатюно!, Ю. М. Тундкова, Т. К. Чмут, М. О. Файоново! та ш.
Пpoблемi формування культури професшного спшкування майбутшх спещалюпв як узагальнено! комушкативно! властивoстi осо6истост1, що включае poзвиненi кoмунiкативнi зд16ност1 та сформоваш ум1ння i навички м1жосо6ист1сного спшкування, знання про основн1 його законом!рност! й правила присвячено пpацi I. I. Комарово!, А. В. Мудрика,
В. В. Полторацько!, С. О. Рябушко (культура педагопчного стлкування); О. I. Даниленко, 1.О.1лляево!, I. I. Тимченко, Т. К. Чмут (культура стлкування студенпв); Т. В. Мшаткшо!, Г. В. Бороздшо!, В. I. 1ваново!, М. С. Доронiно!, Л. А. Лiвенцово!, Н. М. Павелко (культура дшового спiлкування); О. М. Зарецька, О. М. Казарцево!, В. I. Курбатова, С. В. Мельникова, З. С. Смелково! (культура мовленневого стлкування) та ш.
Значна увага питанням тдготовки спецiалiстiв до професiйно-дiлового стлкування придалялася в роботах А. Адлера, Н. М. Богомолово!, I. П. Вачкова, I. П. Волкова, Ю. М. емельянова, Ю. М. Жукова, В. П. Захарова, Г. О. Ковальова, М. М. Коряка, О. С. Кузьмшо!, А. Г. Лвдерс, I. Лшгарт, Л. А. Петровсько!, В. В. Петрусинського, П. В. Растянникова, К. Рудестама, К. Роджерса, Н. В. Самоушно!, О. Л. Свенцицького, Н. Ю. Хрящово!, Т. С. Яценко та шших. Аналiз цих робiт дае можливiсть визначити загальт пiдходи до розв'язання проблеми формування культури професiйного спiлкування у майбуттх фахiвцiв.
В контекстi нашого до^дження iнтерес викликають роботи, в яких розкриваються психологiчнi особливоси дшового стлкування (I. С. Пчан, М. Дебольський, Ю. М. Жуков, Ф. О. Кузш, В. О. Ствак, Г. В. Щокiн та iн.).
Визнання безумовно! ролi культури стлкування в професшнш дiяльностi спецiалiста, значт науковi й методичнi розробки ще! проблеми поки що не усунули !! гостроти. Актуальним залишаеться питання визначення та детального аналiз змюту структурних компонента культури професшного спшкування, як визначають шляхи та педагойчт умови формування зазначено! якоста у майбуттх фах1вщв.
Аналiз лггератури, присвячено! виявленню та вивченню змiсту структурних компонента культури професiйного спiлкування засвщчив, що традицшно в дослвдженнях особливостей комунiкативно! культури основна увага зосереджуеться на !! операцiйнiй структурi: способах i прийомах спшкування, методах впливу на партнера, засобах вербально! i невербально! поведанки.
Однак хоча дшове, функцюнально-рольове спiлкування об'ективно виявляеться у формi певних способов i прийом^в взаемодi! з партнерами, його суттсть не обмежуеться одними лише зовшштми елементами вербально! i невербально! поведанки. Навiть дiлове, предметно-орiентоване спiлкування не вшьне вiд впливу «перифершно!» мотивацп, яка не збiгаеться з усвшомлюваним предметом спiльно! дальноста i як правило, не потрапляе у сферу безпосередньо! рефлексi!, усвiдомлення i контролю.
Одно61чний операцiйно-технiчний, формально-iнструментальний пiдхiд до трактування культури професiйного спiлкування нередко призводить до хибних уявлень про можливi механiзми та способи Г! вдосконалення, породжуе iлюзiю, що для Г! розвитку достатньо сформувати у майбутнього фах1вця набiр адекватних, ефективних стратегий, способов i прийом^в дшово! взаемода. Однак проблема невисокого р^вня культури професшного спiлкування часто криеться не стельки у незнаннi продуктивних способов спiлкування чи у вшсутносп певних комунiкативних ум1нь, ск1льки в особливостях мотивацiйно-цiннiсно! сфери спiлкування особистосп.
Мета статтi полягае у тому, щоб на основ! психолого-педагопчних досл!джень обгрунтувати роль ак^олог^чного, осо6ист1сно-ц1нн1сного аспекту у детермшаци особливостей профес^йного спшкування, виявити вплив ц1нн1сних орiентацiй на розвиток культури професшного спшкування фахiвця, охарактеризувати основш типи спрямованостi особистосп в комунiкативнiй взаемодИ.
Аналiзуючи основш компонента спшкування як складного псих1чного процесу, Б. Г. Ананьев вказуе на дв1 сторони цього явища: зовн1шню, яку складають вербальнi та невербальт засоби спiлкування, та внутршню - пiзнання учасниками спiлкування один одного, м^жособистют взаемини, саморегуляция вчинюв людини з урахуванням отриманих знань, перетворення внутр1шнього св1ту учасникiв спшкування. М1ж цими процесами iснуе постшний зв'язок. «На будь-якому р^вт i за будь-яких умов юнуе взаемозв'язок м1ж: а) iнформацiею про людей та м^жособистюними взаеминами; б) комушкащею та саморегуляцiею д1й людини в процеа спiлкування; в) перетворенням внутр1шнього св1ту само! осо6истост1»[1, с. 315].
На думку А. П. Панфшово!, «дшова комунiкацiя повноц^нна лише тсда, коли в н1й гармоншно поеднанi взаемопов'язанi, але в1дм1нн1 сторони» [7, с. 25]. Такими сторонами автор вважае зовшшню та внутршню. Зовтшня або повед^нкова, операцiйно-технiчна сторона виражаеться в комун^кативних д1ях учасниюв спiлкування i фiксуеться за допомогою таких показникв, як:
мовленнева активнiсть при взаемода, iнгенсивнiсть дш, ведення свое! лши, наполегливiсть чи поступливiсть, гехнiко-комунiкагивна майсгернiсгь, особливосп слухання га адеквагнiсгь поведанки. Зовнiшню сторону, на вiдмiну вш внутршньо!, можна спосгерiгаги. Внугрiшнiй аспект спшкування горкаегься цiннiсних характеристик особистосп, вiдображае суб'екгивне сприйнятгя ситуаци дшово! взаемода. Вiн виражаеться за допомогою вербальних та невербальних сигналiв i тому його можна «прочитати» навгть, якщо партнер намагаеться приховати реакщю, iстиннi мотиви та цiлi [7, с. 25].
Аналогично! точки зору притримуеться Н. Ю. Хрящова, видшяючи у сгрукгурi бесвди два плани взаемода: змiстовий (питання чи проблема, що обговорюються) та особистюний (взаемини, як1 встановлюються мгж учасниками спшкування). Вщповщно щ два аспекти взаемода тюно пов'язанi, обумовлюючи один одного: устшне вирiшення проблеми, з одного боку впливае на розвиток взаемин мiж партнерами, а з iншого - значною мiрою залежить вш атмосфери та мтжособистюних вiдносин сшвбесщниюв [13, с 12].
Роль внутрштх, особистюних фактор1в (мотив1в, потреб, щнтсних орiентацiй, установок, особистюних конструкта, емоцшно-когттивних параметр1в Я-концепцц) в комунiкативнiй поведшщ особистосп визначаеться i п1дкреслюеться в дослщженнях, присвячених вивченню стильових особливостей сп1лкування. На думку багатьох дослщниюв, визначальна роль у детермшаци стильових особливостей спшкування належить iерархiчно вищому, особистюному, мотивацшно-смисловому р1вню шдивщуальносп, який задае цiннiснi орiентири спшкування, обумовлюе вибiр шдивщом у рiзноманiтних ситуащях сощально! взаемода конкретних комуткативних операцш та способ1в впливу [2, с. 78; 3, с. 124; 6, с. 114].
Два взаемопов'язаш, але яшсно своервдш рiвня видшяють у структурi комунiкативно! компетентносп педагога О. В. Прозорова та Г. С. Трофiмова: перший з них визначае виявлення комунiкативно! компетентносп безпосередньо у спiлкуваннi, поведiнцi; другий - включае комунiкативнi цiнностi, орiентацiю i специфiку мотивацi! учителя, його потребу в спшкуванш i мають принципове значення для формування шдивщуального стилю дiяльностi, визначаючи його гуманний або авторитарний характер [10, с. 17; 12, с. 8].
Ми вважаемо, що адекватне розкриття сутносп культури професiйного сп1лкування можливе в контекст! розробленого у вичизнянш та зарубгжнш психологi! особистюного п1дходу (К. А. Альбуханова-Славська, О. О. Бодальов, В. М. Мясищев, Г. Мюррей, Г. Олпорт, С. Л. Рубшштейн, О. Т. Соколова), який передбачае видшення двох взаемопов'язаних, але яюсно вiдмiнних р1вшв сп1лкування - зовтшнього (поведшкового, технологiчного) i внутрiшнього (щншсного).
Це означае, що емпiричний аналiз i опис типових форм, способiв i прийомiв комунiкативно! поведiнки фахiвця у процесi взаемодi! е недостатшм для розкриття внутрiшнього змiсту професшного спiлкування i, вiдповiдно, для визначення шляхiв i способiв його формування та корекцп. Необхiдно проникнути за фасад зовшшшх, поведшкових особливостей спшкування фахiвця, розкрити особистiснi фактори, що лежать у !х основi. Цшком зрозумiло ця вимога була сформульована С. Л. Рубiнштейном: «... зовш однорiднi i нiби тотожнi вчинки можуть бути спричиненi рiзнорiдними мотивами, виражаючи зовсiм не однорiднi риси характеру i установки або тенденцп особистосп... . Тому нiчого не розумiе в поведiнцi людини той, хто не зумiе за зовшшшм вiдкрити властивостi особистостi, !! спрямовашсть i тенденцi!, з яких випливае !! поведшка» [11, с. 101-102].
У процеа спшкування м1ж шдивщами вiдбуваеться обмiн знаннями, досвiдом, взаемозбагачення особистостей, виробляються спiльнi стратег!! поведанки, вирiшуються конфлiктнi ситуаци, але разом з тим виявляються i вщмшносп, протир!ччя в оцiнках, поглядах, дях, iнтересах, емощях, мотивах, щнтсних орiентацiях i диспозищях тощо. 1стотне значення для результата спшьно! дальноста мають щнносп, якими керуються фахiвцi. Адже лише за умови вщповщно! щнтсно! спрямованосл особистосп може бути реал1зований той чималий потенщал гуманiзацi! мтжособистюних вщносин, що у них закладений.
Не зважаючи на несугтевi вщтнносп в позищях досл1дник1в, Т. М. Пороховська узагальнюе основт п1дходи до тлумачення поняття «щншсть»: 1) це поняття вживаеться для оцшки «предмета та явищ, як1 задовольняють будь-яку потребу. Цштсть у такому значент розглядаеться як об'ективна яюсть предмета, яка обумовлена його природою та юнуе незалежно вщ людини та !! практично! даяльностц 2) поняття «цштсть» може означати користь, яку представляють предмети та явища для людини; 3) щншсть ототожнюеться з тими явишами природи i суспшьства, як1 можуть бути
корисними людям на тому чи шшому eTani розвитку сустльства залежно вiд ïx групових або класових штереав; 4) поняття «цштсть» може означати бажаний iдeaл, коли вш е основою особистсл даяльносп; 5) цiннiсть ототожнюеться 3i значущютю одного явища для iншого [9, с. 12]. У такому випадку будь-яке природне або соцiaльнe явище е одночасно об'ектом i суб'ектом такого ставлення.
У псиxологiчнiй лiтepaтуpi вiдобpaжeнi три основнi вapiaнти розумшня природи шдиввдуальних цiнностeй. Перший з них - тлумачення ценностей в одному ряда з такими поняттями, як погляд, уявлення або переконання [8, с. 162]. Так, М. Роюч визначае щнносп як «бaзовi переконання в тому, що певт форми поведанки або життевi цш е особисто або социально бшьш бажаними в поpiвняннi з шшими формами поведанки або життевими цшями» [17, с. 45]. Цiнностi в цьому раз розумшться як так!, що не мають самост1йно1 спонукально! сили, яку вони здобувають в1д шших джерел. 1нш1 психологи розглядають iндивiдуaльнi щнносп чи щншст оpiентaцiï як р1зновид або аналог сощальних установок чи iнтepeсiв. При цьому 1м приписуеться спрямовуюча i структуруюча функци, до яких зводиться ефект щнтсно1 регуляци. Третш тдад полягае у зближент поняття щнносп з поняттями потреби i мотиву, тдкреслент реально!' спонукально1 сили ценностей. Такий п1дх1д характеризуеться нaйбiльшим евристичним потенциалом, у зв'язку з чим на нього ми будемо оpiентувaтися в своему дослщженш. Цшносп, як i узагальнет мотиви (соцiогeннi потреби), будучи смислоутворюючимим структурами, впливають на суб'ективне визначення поточно'' ситуаци, так що деяю об'екти, до чи 'х очiкувaнi результати набувають статусу мети i сприймаються як так!, що мають позитивну або негативну валенттсть, певний особиспсний смисл.
Будь-яка цштсть характеризуеться двома властивостями - функцюнальним значенням i особиспсним смислом (останнш можна розглядати як ставлення людини до сво'х потреб). Особиспсний смисл, з одного боку, визначаеться об'ектом, що виконуе функщю щнносп, а з шшого боку - залежить в1д самого суб'екта даяльносп. Наприклад, пpофeсiйнa дшльтстъ фах^вця може слугувати засобом iснувaння, а може розглядатися як зааб самовираження особистосп. I в тому, i в шшому paßi праця пов'язана з р1зними потребами. Уся ввдшншсть полягае у тому, якого функционального значення данш щнносп надае фах1вецъ, задоволення яких потреб вш ставить на перший план.
Б. Г. Ананьев вважае, що спрямоватсть особистосп на п чи 1нш1 ц1нност1 формуе ïï ц1нн1сн1 оpiентaцiï. Цiннiснa св1дом1стъ i сaмосвiдомiсть стае стимулом до до, оформлюючись i закршлюючись у ц1нн1сних оpiентaцiяx спещалюта. Пpовiднe мiсцe в них посвдають пpофeсiйнi оpiентaцiï, що зд1йснюютъ виршальний вплив на становления i розвиток культури професшного стлкування спещалюта. Цшшсш оpiентaцiï осо6истост1 пов'язують мотивaцiю i оpiентaцiю на ц1л1 життедiяльностi, яш в свою чергу обумовлeнi мaтepiaльними i духовними потребами осо6истост1 [1, с. 12].
Глобальною психологичною характеристикою особистосп вважае цшшсш оpiентaцiï В. С. Мухша. «Осо6ист1стъ в процеа онтогенезу присвоюе сусп1лъно зшчущ1 щнносп через соцiaльнi норми i установки. В процес розвитку вони будують влaснi оpiентaцiï, як1 в1дстоюютъ у життевих кол1з1ях» [5, с. 231]. Щнтсш оpiентaцiï е нaйвaжливiшим компонентом структури осо6истост1, навколо якого обертаються помисли, почуття людини, як1 й визначають ïï поведанку i ставлення до навколишнього св1ту [14, с. 92]. Щншсш оpiентaцiï осо6истост1 в ïï загальнш структур! виконують роль «стратепчноГ лiнiï повeдiнки як функци «iнтeгpaтоpa» р1зних форм д1ялъност1 людини.
Для вдосконалення процесу спiлкувaння найбшьш вaжливi, на думку О. I. Даниленко, три типи спрямованосп ставлень людини: ставлення людини до самого i процесу стлкування; ставлення до партнера з1 стлкування; ставлення до самого себе. Кожнш 1з цих спрямованостей вщповвдаютъ диспозицiï' вс1х трьох р^вшв.
На думку Р. Лайкерта, Р. Блейка та Д. Мутона, професшне спiлкувaння менеджеров дeтepмiнуеться двома типами щнтсних оpiентaцiй: на роботу або на тдлеглих.
У нашому дослiджeннi ми вважаемо, що для процесу професшного спшкування фах^вця найб№ш важливими е три групи щнтсних оpiентaцiй: оpiентaцiя на д1ялън1сть, оpiентaщя на партнера по спiлкувaнню, оpiентaщя на себе, саморозвиток та самовдосконалення. Розглянемо 61лъш детально кожну з виокремлених тигпв ц1нн1сних оpiентaцiй.
Оpiентaцiя на д1ялън1стъ (дiяльнiснa оpiентaцiя). У даному paзi оптимальною е установка на активне використання процесу спшкування для виршення поставлених завдань. Вона передбачае розумшня того, що спшкування може стати бшьш чи менш (залежно в1д того, як
буде оргашзовано) ефективним iнструментом досягнення поставлено! мети. Загалом орiентацiя виражаеться у цшшсному ставленнi до результативности продуктивной та ефективностi виконання професiйних завдань.
Орiентацiя на партнера з! спшкування. Передусiм для усп1шного сп1лкування необидна увага до шшо! людини - те, що росшський ф!зюлог А. А. Ухтомський називав «домiнантою на спврозмовника». «Орiентацiя на партнера з! сп1лкування передбачае усвiдомлення величезно! щнносп шшо! людини, позитивне емоцшне ставлення до перспективи увшти в контакт з оточуючими; намагання та готовтсть докласти зусиль для того, щоб належним чином здшснити процес взаемода з партнером. Особливо важливо, щоб увага спрямовувалась не лише з метою вивчення i «використання» людини, а й з альтру!стичними установками» [5, с. 68]. Оптимальш диспозици до партнера з! сп1лкування передбачають усвiдомлення важливосп та цшносп його особистосп, альтру!стичш почуття та готовтсть допомогти партнеру у виршент його дшових проблем. Ставлення до партнер1в з! спшкування теж може виявлятися у р!зних формах. Наприклад, з метою отримання необх1дно! шформаци п1д час штерв'ю або з метою ефективного проведення переговор1в, налагодження зв'язюв деяк1 фаивщ намагаються добитися симпати партнера по спшкуванню. 1нш1 прагнуть до досягнення юнцевих результатов дальноси на основ! дов!ри ! поваги до партнера, розумшня ! тдтримки, створення сприятливих умов для роботи тощо.
Ор!ентащя на себе - переважання мотив1в власного благополуччя, прагнення до особисто! першосп ! престижу; людина часпше бувае зайнята сама собою, сво!ми почуттями, переживаннями ! мало реагуе на потреби оточуючих !! людей, ¡гноруе сп1вроб!тник1в або роботу, яку повинна виконувати, в робот! бачить передуам можливютъ задовольнити сво! вимоги незалежно вш штерес1в шших людей ! колег; над усе вона щнуе особистий усп1х, самоствердження, просування по служб!, престижт посади.
Р!вень розвитку культури профеайного сп1лкування особистосп суттево залежить вш сп!вв!дношення та штенсивносп його ор!ентацш на цшносп професшних досягнень, щнносп сп1лкування з людьми та цштсне усвшомлення себе у стлкувант. Якщо в спшкувант домшуе тiлъки один вид цшностей, виникають конфл1кти, труднощ! п1д час профеайно! адаптаци у трудовому колективт Спещал1сти, зор!ентоват насамперед на змют дшльносп та власний розвиток, при недооцшщ штересш шших людей вщчувають труднощ1, пов'язат з входженням у колектив, з оргатзащею спiлъно! даяльносп. Порушення балансу в бш результативних цшностей, ор!ентаци на швидкий устх, авторитет ! високий заробтток веде до згасання штересу до професи, стримуе формування ! розвиток професшних якостей.
Система цшшсних ор!ентацш, смислових установок ! морально-етичних якостей визначають спрямовашсть спшкування, типовий для фах!вця споаб включення у м!жособиспсну взаемодш з партнерами. Спрямовашсть виступае шдикатором та засобом вираження, об'ективацп вс!х дш людини, у нш виражаеться !! зв'язок з внутршшм та зовшшшм св!том людини. Вступаючи у професшне спшкування, людина, надшена сощальною роллю, виявляе певну спрямовашсть у спшкуванш з шшими, яка загалом визначае комушкативний тип особистосп спещалюта, характерн для нього р!вень сприйняття та розумшня шших людей, емоцшне ставлення до них, виб!р стратег!!, модел! та способу поведшки з ними. Спрямовашсть особистосп виражаеться в !! цшьових ставленнях, як1 визначаються моральними переконаннями, мотивами, цшшсними ор!ентащями ! штересами.
Вказуючи на детермшуючу роль у спшкувант аксюлопчного, особиспсно-щнтсного аспекту, до якого належать цштст ор!ентаци, смислов! установки, мотиви особистосп, Л. С. Братченко визначае спрямовашсть особистосп в стлкувант як «бшьш-менш усвшомлену систему цштсних ор!ентацш та смислових установок у сфер! взаемода з людьми, яка визначае «деальний образ» спшкування ! типовий для дано! людини споаб включення у м!жособиспсне спшкування» [3, с. 193]. Автор видшив ш1стъ тишв спрямованост особистосп у м1жособистюному спшкувант: 1) даалоггчна -ор!ентащя на р1вноправтсть у спшкувант, прагнення до взаеморозумшня, сп1втворчост1 ! взаеморозвитку; 2) авторитарна - егоцентризм, вимога бути зрозумшим при небажант зрозумии сп1вбесшника, риггдтстъ; 3) матпулятивна - егоцентризм у поеднант з ор!ентащею на саморозвиток за рахунок партнера, прагнення зрозумии його, щоб «використати», але небажання бути зрозумшим, «розкритим»; 4) альтероцентрична - добровшьна вшмова вщ р!вноправносп на користь партнера, прагнення сприяти задоволенню його потреб, !нтерес1в, бажання зрозумии шшого при вшсутносп прагнення бути зрозумшим; 5) конформна - ор!ентац1я на бшьш «сильного» партнера, але формальна,
без справжнього розумшня i прийняття, вщсуттсть прагнення до творчого саморозвитку; 6) шдиферентна - в1дсутн1сть виражених установок у сферi спiлкування, байдужють до «проблеми шшого» i до самого сшлкування, орiентацiя на суто «даловЬ» в1дносини.
У загальному вигляд1 комуткативну спрямованiсть осо6истост1 можна розглядати як систему щнтсних орiентащй у сферi профеайного спiлкування, яка визначае щеальний для даного спецiалiста спос16 м^жособистюно! взаемода з партнерами по стлкуванню. У нашому дослiдженнi тип спрямованосп особистосп у професшному спiлкуваннi визначаеться домшуванням одних ц1нн1сних орiентацiй та установок над шшими. На цш основ1 ми видаляемо три типи спрямованосп фахiвця у комунiкативнiй взаемода!:
1) дiяльнiсна спрямованiсть - характеризуеться високим рiвнем орiентацi! на досягнення професшних показнишв, iнтереси професшно! д1яльносп; оптимальною е установка на активне використання процесу спiлкування для виршення поставлених завдань; переважають мотиви, пов'язаш з досягненням поставлено! мети; спещалюти характеризуються як педантичнi професюнали, що заздалепдь знають, як досягти мети i кого необхiдно залучити до д1яльносп заради усп1ху; вс1 !хш помисли зосередженi на досягненнi високих результатiв у професiйнiй д1яльност1; спещалюти з дом1нуючою д1яльн1сною спрямованiстю працюють за заздалегiдь визначеною схемою, без зайвих витрат часу, який використовуеться для виршення конфл1кт1в або додаткового шструктажу; суть тако! позицп виражае гасло: «Висока продуктивн1сть д1яльност1 - за будь-яку щну», «Я ввдстоюю сво! думки, ставлення i погляди навиь тод1, коли для цього треба ввдкинути думки 1нших», «Якщо виникае конфлiктна ситуацiя, я намагаюся припинити !! або вийти з не! переможцем», «Я надаю дуже важливого значения прийняттю власних ршень i р1дко покладаюся при цьому на шших». Основш цш та критерп усп1шност1 професшного спiлкувания вбачаються переважно у реалiзацi! професшних завдань.
2) м^жособиспсна або особиспсна спрямоватсть - характеризуеться високою орiентащю на партнера, формування сприятливих м1жосо6ист1сних стосунюв i позитивного психологичного мiкроклiмату в колективц базуеться на припущеннi, що вимоги, пов'язанi з реалiзацiею щлей виробничо! даяльносп, часто суперечать бажанням i прагненням людей, а 1нод1 й прямо протилежиi !м. Суть такого подходу до спiлкування виражае наступне висловлення: «Люди - це не товар, цштсть якого можна вимряти за допомогою певно! шкали, тому думки i самопочуття людей вщграють першорядну роль». Вщтак, працшник прагне створювати вс1 умови для задоволення потреб партнера. в1н намагаеться ставитись до партнера з повагою i до6розичлив1стю, але при цьому нервдко послаблюе увагу до виконання виробничих завдань, уникае вимогливого ставлення до себе. Найважлившим стимулом, що визначае цей тип стлкування, е прагнення до схвалення i щдгримки з боку 1нших. В основ1 такого щдходу лежить припущення: «Я сподобаюсь людям, якщо буду добрим до них». У 61льшост1 випадюв працшники з цiею спрямованiстю надають великого значення думц1 оточуючих i !хн1м настроям, високо цшують увагу i вдячн1сть з !хиього боку, що слугують для них доказом корисносп !х д1й. Професшне сшлкування спещалюта, зорiентованого на сприятлив1 м1жосо6истюш стосунки з партнерами, визначаеться такими основними установками: «Я пращу допомогти 1ншим i пiдтримати !х. Вщдаю перевагу фактам, переконанням i ставленням, що свiдчать про благополуччя в колективi чи грут. Прагнучи до гармони ввдносин, я не «кидаю виклик» людям, як! мене оточують. Погоджуюся з думками, iдеями i позиц1ями 1нших людей, незважаючи на те, що в мене можуть бути застереження чи уточнення. Уникаю конфл1кт1в, але якщо конфл1кт усе-таки виникае, то намагаюся втихомирити пристрасти. Шукаю таи рiшення, що сприяють п1дтримц1 доброзичливих вщносин». Спрямоваиiсть називаеться осо6ист1сною, оск1льки основну мету свое! даяльносп спещалюти вбачають у забезпеченн сприятливих умов для встановлення доброзичливих стосунюв з колегами та партнерами, а крит^ем ефективносп професшно! даяльносп вважають характер взаемовiдиосин з партнерами по стлкуванню, !х ставлення до себе. Цш професшно! д1яльност1 полягають у досягненнi повного взаеморозумiння з партнерами, сгпвроби'никами, колегами, створениi атмосфери дов1ри, спiвробiтництва, прагненнi сподобатись шшим, викликати доброзичливе ставлення до себе. Оптимальн диспозици до партнера по стлкуванню включають усвiдомлення важливостi i цшносп його осо6истост1, альтру!стичнi почуття та готовн1сть допомогти партнеру у виршенш його далових проблем.
3) егоцентрична або шдивщуалютична спрямоваиiсть - характеризуеться орiеитацiею на себе, власне благополуччя; домiиуе прагнення до першосп i престижу; в даному випадку серед найважливiших критерив ефективностi свое! даяльносп називають «визнання i повага колег i
партнерш», «авторитет у партнерш та спшробиникш», «професюнал1зм, високий р1вень компетентность».
На основ! теоретичного осмислення проблеми ми зробили висновок, що культура професшного сп1лкування як комплексна як1сть фахшця синтезуе в соб! не тшьки знання, ум!ння, способи комуткативно! поведанки, а й щнносп, якими керуеться спещалтст п1д час сп1лкування. Цштсна свшомють ! самосвшомютъ стае стимулом до дл, оформлюючись ! закршлюючись у щнтсних ор!ентац!ях спешалгста. Будучи компонентом не лише свшомосп, а й поведанки, функци щнтсних ор!ентацш не обмежуються ращональним наданням переваги тш чи шшш щнносп, вони стають надбанням життя щдиыда, перетворюються в мотиви поведанки ! дяльносп.
Опосередковуючи сприймання та оцшку р!зномаштних професшних ситуацш, структура цшшсних ор!ентацш спещалюта визначае характер та усшшшсть його взаемодп з партнерами, сшвробиниками, ввдносну стабшьшсть та шдивщуально-типову своервдтсть у вибор! стратегш, моделей та способ!в спшкування. Цшшст ор!ентацп дозволяють фах!вцю вибудувати модель свого спшкування, яка дал! стае ор!ентиром у його комушкативному розвитку ! самовдосконаленш. ввдображають його переконання ! уявлення про доц!льну орган!зац!ю д!лово! взаемоди та зд1йснення комун!кац!!.
Таким чином, виконуючи прогностичну, проектувальну функц!ю, система цшностей забезпечуе загальну спрямован!сть суб'екта в професшно-дшовому сп!лкуванн!, його сшвввднесешсть з умовами профес!йно! д!яльност!, усввдомлення ц!л!сност! процесу формування особист!сних смисл!в, формування акс!олог!чного потенц!алу спец!ал!ст!в ! !х ц!нн!сного самовизначення в професшно-дшовому спшкуванш.
Анал!з науково! л!тератури дозволяе припустити, що ц!нн!сн! ор!ентац!! особистосп ! формуюча !! спрямован!сть, як два взаемопроникаючих феномени в !! розвитку, формують ц!нн!сн! прагнення в самовизначенш ! виб!ркове ставлення до наявних цшностей у р!зних видах д!яльносп. Разом з тим варто зазначити, що спрямовашсть особистост! мае певну стал!сть. Саме тому процес ор!ентац!! на профес!йно значущ! цшносп необх!дно вивчати ! розвивати з урахуванням пров!дних характеристик спрямованост! особистосп, !! мотивац!йно! сфери ! ставлення до майбутньо! д!яльност!.
Л1ТЕРАТУРА
1. Ананьев Б. Г. О проблемах современного человекознания. - М.: Наука, 1977. - 247 с.
2. Бодалев А. А. О коммуникативном ядре личности / А. А. Бодалев // Сов. педагогика. - 1990. - № 5. - С. 76-81.
3. Братченко С. Л. Развитие у студентов направленности на диалогическое общение: дис. ... канд. психол. наук: 19. 00. 07 / С. Л. Братченко. - Л., 1987. - 268с.
4. Будинайте Г. Л., Корнилова Т.В. Личностные ценности и личностные предпочтения субъекта // Вопросы психологии. - 1993. - № 5. - С.99-105.
5. Мухина В. С. Шестилетний ребенок в школе / В. С. Мухина - М., 1990. - 175 с.
6. Мясищев В. Н. О взаимосвязи общения, отношения и отражения как проблеме общей и социальной психологии / В. Н. Мясищев // Социально-психологические и лингвистические характеристики форм общения и развития контактов между людьми: тезисы симп. - Л., 1970. -С. 114-115.
7. Панфилова А. П. Деловая коммуникация в профессиональной деятельности: учеб. пособие /
A. П. Панфилова - СПб.: Знание, СпбИВ ЭСЭП, 1999. - 496 с.
8. Парыгин Б. Д. Основы социально-психологической теории / Б. Д. Парыгин - М.: Мысль, 1971. -352 с.
9. Пороховская Т. Н. Ценность и оценка морали / Т. Н. Пороховская - М., 1989. - 171 с.
10. Прозорова Е. В. Педагогические условия развития коммуникативной компетентности будущего учителя в процессе высшего профессионального образования: автореф. дис. ... канд. пед. наук / Е.
B. Прозорова - Хабаровск, 1998. - 21 с.
11. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии: в 2 т. - М.: Педагогика, 1989. - Т. 2. - 328 с.
12. Трофимова Г. С. Формирование коммуникативной компетентности будущих учителей в условиях педагогической практики в университете: автореф. дис. ... канд. психол. наук / Г. С. Трофимова -СПб., 1999. - 19с.
13. Хрящева Н. Ю. Деловое общение руководителя. - Л.: Знание, 1990. - 16с.
14. Ядов В. А. О диспозиционной регуляции социального поведения личности // Методологические проблемы социальной психологии / В. А. Ядов - М., 1975. - С. 89-104.
15. Feather N. Values, valences, expectations and actions // Journal of social psychology. - 1992. - V. 48. -
№ 2. - pp. 109-124.
16. Rath L., Harmin M., Simon S. Values and teaching: Working with values in the classroom (2nd ed.). -
Columbus, OH: Charles E. Merrill, 1978. - 345p.
17. Rokeach M. The nature of human values. - N.Y.: Free Press, 1973. - 402 p.
18. Simon S., Howe L., Kirschenbaum H. Values clarification: A handbook of practical strategies for teachers
and students. - New York: Hart, 1972. - 435 p.
УДК 371 : 666
Й. М. ГУШУЛЕЙ, I. В. ГУШУЛЕЙ
ВИКОРИСТАННЯ 1НТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГ1Й ЯК ЗАСОБУ ФОРМУВАННЯ РАЦЮНАЛ1ЗАТОРСЬКИХ УМ1НЬ В ПРОЦЕС1 ТЕХНОЛОГ1ЧНО1 ОСВ1ТИ ШКОЛЯР1В
Визначено методичн особливостi формування pa^oHani3amopcbKux yMiHb в процеci технологiчноi освти школярiв. Конкретизовано виробничi напрями eid6opy i педагогiчного моделювання рацiоналiзаторcькиx ситуацш. Обгрунтовано основш ттерактивн методи i прийоми, спрямоваю на формування iнтелектуальниxумтьучтв. Висвтлено методичн оcобливоcтiреалiзацiiметоду проектiв на базi сучасних тформацшних технологш у процеЫ оргатзаци навчального рацiоналiзаторcтва.
Ключовi слова: навчальне рацiоналiзаторcтво, ттерактивн методи навчання, тформацшн технологи, педагогiчнi умови.
И. Н. ГУШУЛЕЙ, И. В. ГУШУЛЕЙ
ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ИНТЕРАКТИВНЫХ ТЕХНОЛОГИЙ КАК СРЕДСТВА ФОРМИРОВАНИЯ РАЦИОНАЛИЗАТОРСКИХ УМЕНИЙ В ПРОЦЕССЕ ТЕХНОЛОГИЧЕСКОГО ОБРАЗОВАНИЯ ШКОЛЬНИКОВ
Определены методические особенности формирования рационализаторских умений в процессе технологического образования школьников. Конкретизированы производственные направления отбора и педагогического моделирования рационализаторских ситуаций. Обоснованы основные интерактивные методы и приемы, направленные на формирование интеллектуальных умений учащихся. Раскрыты методические особенности реализации метода проектов на базе современных информационных технологий в процессе организации учебного рационализаторства.
Ключевые слова: учебное рационализаторство, интерактивные методы обучения, информационные технологии, педагогические условия.
Y. M. HUSHULEY, I. V. HUSHULEY
THE USE OF INTERACTIVE TECHNOLOGIES AS A MEANS OF STREAMLINING THE PROCESS OF TECHNOLOGICAL SKILLS TO EDUCATION SCHOOLBOYS
The methodical rationalization ofparticular skills in the technological education of students are defined. More specific directions fo the selection and production of pedagogica innovations and simulation environments are being specified. The main interactive techniques and skills aimed at creating intellectual skills of students are graunded. The methodical features of the project method based on information technologies in educational process of rationalization.
Key words: educational rationalization, interactive teaching methods, information technology, pedagogical conditions.
Постшне оновлення штелектуального потенщалу Украши вимагае розробки нових тдходш до структурування знань як засобу цшсного розумшня i тзнання свгту, створення передумов для розвитку здiбностей молод^ широке застосування нових педагопчних технологш. Це нацшюе нас на пошуки нових тдходш до формування
