CC BY
26
У 1989 р. ввдкриваеться нова спецiалiзацiя - художне оформлення. 1991 р. навчальному закладу присвоено iм'я одного з перших и майс-ц^в -Василя Юршовича Шкрiбляка. У 1994 р. змшено статус i назву навчального закладу на - Вижницький коледж прикладного мистецтва 1м. В. Ю. Шкрiб-ляка. Заклад мае право тдготовки фахiвцiв двох освггньо-кватфшацшних рiвнiв, а саме: "Молодший спещатст", спецiальностi —"Образотворче та де-коративно-прикладне мистецтво" (5.020208) i "Дизайн" (5.020210); "Бакалавр" - за спещальшстю "Образотворче та декоративно-прикладне мистецтво" (6.020210). Вщповвдно коледж здшснюе тдготовку студентiв iз шести спецiалiзацiй: художня обробка дерева, художня обробка металу, художне ткацтво, художня вишивка; дизайн, образотворче мистецтво та креслення.
Вижницький коледж - центр мистецького життя на Буковиш, облас-ний навчально-методичний комплекс у складк Вижницько! школи-iнтернату, Вижницько! гiмназii, 12-ти дитячих художшх шкiл Чершвецько'1 областi.
Основне завдання комплексу - розвиток художньо! освгги в областi, традицiйного буковинського народного мистецтва, реатзащя концепци непе-рервно1 освiти.
Лiтература
1. Iсторiя Украшського мистецтва. Том 4, книга друга. - К.: Наука, 1970. - 436 с.
2. Кравченко Я. Володимир Бшик (Белж)// Вюн. Львiв. акад. мистец. 1996, вип. 7. - С. 80-82.
3. Козубовський Д. Вижницький коледж прикладного мистецтва iм. В.Ю. Ш^бляка: гсторш i сучаснiсть// Дiалог культур: Укра'на у свiтовому контексть Художня освита: Зб. наук праць. - Львiв, 2000, вип. 5. - С. 194-205.
4. Максисько Т. С. Художньо-промисловi та мистецью школи на Буковиш в кшщ XIX на початку XX ст.// Велике призначення радянського мистецтва. - Львiв, 1959. - С. 101-105.
УДК 7.01:745.51 Асист. 1.А. Юрченко1 - НУ "Льв1вська полiтехнiка"
ТРАДИЦП ТА СУЧАСН1СТЬ В ЯПОНСЬКШ МОДЕЛ1 ДИЗАЙНУ
Дослщжуеться специфжа прояву закону традиц1онал1зму в сучасному дизайш на ос-нов1 анал1зу японсько! модел дизайну. Визначаеться провщна роль твор1в декоративно-ужиткового мистецтва Япони в формуванш сучасного образу виробгв дизайну.
Ключовi слова: японська модель дизайну, традици формоутворення, декора-тивно-ужиткове мистецтво Япони, краса простоти образу.
I.A. Yurchenko -NU "Lvivs'kaPolitechnika" Traditions and modernity in the Japanese model of design
Particularities of reveal of traditionalism's law in modern design which are displayed in the analysis of Japanese model of design are investigated in the article. There are defined the leading role of works of decorative functional Art of Japan in the formation of the modern image of works of design.
Key words: Japanese model of design, traditions of form making, decorative functional Art of Japan, beauty of simplicity of image.
1 Кафедра Художшх основ i icTopii архггектури. 1нститут архггектури НУ "Льв1вська полгтехшка".
Дизайн Япони - це один з яскравих прикладiв свiтового дизайну, в яко-му нацiональна традицiя становить основу його нацюнально! моделi i мае ба-гатогранний прояв в сучасних виробах рiзних промислових галузей. Тому дос-лiдження практичного i теоретичного досвiду японських дизайнерiв у справi перетворення традицiйних форм в сучасш може стати не лише прикладом для наслщування, але й поштовхом для переосмислення стратеги та тактики пошу-ку нових дизайнерських ртень. Результати даного дослiдження, на нашу думку, мають актуальне значення для визначення концепци шляхiв та напрямкiв формування украшсько! нацюнально! моделi дизайну. При цьому варто наго-лосити, що об'ектом дослiдження обрат не стшьки готовi рiшення японських дизайнерiв щодо трансформаци традицiйних форм в сучасш, сюльки загальнi засади формування японсько'1 нацiональноl моделi дизайну.
Вагомими чинниками, яю позначились на самобутносп щс! моделi, виступають iсторичнi передумови. Так, зародження дизайну в Япони пов'язу-ють з епохою буржуазно! революци i активним запозиченням европейського досвiду промислового розвитку. У такш ситуаци повстае питання про вибiр напрямку розвитку дизайну, а основна проблема полягае у намагант досягну-ти рiвноваги мiж мюцевими традиц1ями i наднацiональними узагальненнями. Сьогодш в японському дизайнi видiляють три стильових напрямки: нацюналь-ний, штернацюнальний та змiшаний [2, ст. 683-684]. Перший напрямок характеризуется пошуком художнiх рiшень, що вiдповiдають традицшним худож-нiм концепц1ям. Другий напрямок являе собою складний та суперечливий про-цес запозичення захiдних форм. Найбшьш яскравими його рисами являються впливи теоретичних концепцiй Баухаузу, америкатзащя в повоеннi роки, вплив художтх концепцiй постмодернiзму в 80-90 роках ХХ ст. Третш напрямок е найбшьш прогресивним, вiн виникае на основi творчого використання надбання японсько! культури в поеднаннi з оргашчним засвоенням досягнень мiжнародного дизайну. Останнш напрямок i виступив в якост бази для роз-робки художньо-естетично! концепци сучасного японського дизайну. В основi щс! художньо! концепци знаходиться положення про еднiсть людини i оточу-ючого и предметного середовища, органiчне вiдчуття мiри i рацiональне використання матерiалу на основi поняття "вабi-сабi" (краса простоти).
Положення про едшсть людини з оточуючим и предметним середови-щем i, зокрема, з природним, в японськш культурi мае глибокi iсторичнi ко-рiння, пов'язанi з географiчним положенням Япони i тими ктматичними умо-вами, в яких вона знаходиться. Клiмат Япони варiюеться ввд субарктичного до субтропiчного, впливають на нього й моря, що оточують Япошю. Такi умови позначились на формуванш нацiонального характеру японцiв, !'х чут-ливостi до будь-яких сезонних змш в природi.
Формування японського нацюнального характеру зазнало впливу й такого чинника, як культивування рису, який визначив своерщний характер планування традицшного японського селища, яке докоршно вiдрiзняеться вiд селища, де основною культурою, що вирощуеться, е пшениця. Окрiм ктма-тичних, географiчних та соцiальних чинникiв на формування японсько!' культури i нацiонального характеру вплинула й культура Китаю. Вона внесла
188
Сучасш теоретичш розробки в деревообробному i меблевому виробництвах
сутат корективи у розвиток японсько! культури, и релiгii, письма, мистец-тва, поези. Однак однieю з самобуттх i характерних рис нацiонального характеру японщв виступае !х вмшня органiчно вводити в свою культуру запо-зичення з iнших культур i робити цi запозичення сво!ми, нащонально-японсь-кими. Такi перетворення вщбуваються на основi глибокого розумiння япон-цями закону традицiоналiзму. Так, А.Г. Устшов зазначае: "Основною рисою японського традицiоналiзму виступае вiдношення до традици. Одна з сутте-вих рiзниць мiж далекосхiдною системою свiтосприйнятгя та европейською полягае у вiдношеннi до минулого. В европейському знанш, його гносеологи та практицi, починаючи з античних чамв, поняття про розвиток базуеться на тез^ що стверджуе закономiрнiсть виникнення нового шляхом заперечення старого, того, що вiджило. У далекосхвднш i, зокрема, в японськш системi свiтосприйняття iснувала iнша уява про характер всезагального руху: не виникнення нового за рахунок старого, а ввдродження "старого" в новому цикщ що i маеться на увазi, коли мова йде про закон традицiоналiзму. При такому тлумаченш не виникае розриву мiж минулим та теперiшнiм, нове виникае не шляхом руйнування або знищення старого, а шляхом своерщно! надбудови над ним або вбудовування в нього" [6, ст. 50]. Таке фшософське розумшня розвитку виступае, на нашу думку, в якосл вагомо! теоретично! засади, що визначае концепщю японсько! моделi дизайн-дiяльностi.
Розглянемо прояви ди закону традицiоналiзму, якi зумовлеш зазначе-ними вище чинниками. Так, своервдш клiматичнi i географiчнi умови прожи-вання японцiв, а саме постшне пристосування до змiн в природ^ прагнення жити в едноста з природою, вплинули на формування традицiйного японського житла. Воно створене з дерева та паперу. Але саме така техшка будування ввдповвдала життю в умовах спекотного як у субтротках японського лгга. Го-ловним в будовi японського житла е ввдкритий простiр, обмежений опорними стовпами. Воно не замкнене оточенням зi стш та вшон, як житло в европейсь-ких кра!нах. Просторово вiдкрите житло японщв - це знайдений ними зруч-ний спомб життя в описаних вище ктматичних умовах. Старе японське при^в'я про житло говорить: "Побудуй дiм таким чином, щоб в ньому лггом було прохолодно жити". Цей принцип знаходиться i в основi сучасного будiв-ництва, в котрому використовуеться багато новггшх будiвельних технологiй.
Одними з головних складових традицiйного японського житла, яю прямо i опосередковано впливають на формування образу сучасних виробiв дизайну, е твори декоративно-ужиткового мистецтва. Вони виступають в якостi знаково! форми, в якiй вiдображуються естетичш i сощально-культур-нi традици японського народу.
Традици формоутворення творiв декоративно-ужиткового мистецтва Япони формувались, як зазначалось вище, на основi чутливостi нащонально-го характеру японцiв до сезонних змiн в природi, на основi прагнення знахо-дитись в гармоншнш едностi з природою. В цьому частково вщбилась стародавня традиц1я, пов'язана з культом поклонiння духам природи. Це сформу-вало основш традицiйнi теми як творiв декоративно-ужиткового мистецтва, так i напрямкiв i тем сучасного дизайну. До них належать, зокрема, чотири пори року, через яю проявляються найбiльш типовi образи японсько! приро-
ди, близью серцю японцiв; анiмалiстична тематика, пов'язана з вiруванням в культ тварини (зодiакальнi знаки).
Характерними рисами виробiв як декоративно-ужиткового мистецтва, так i виробiв сучасного японського дизайну, iдентично як i архiтектури, вис-тупають: невисокий рiвень умовностi зображень, ввдносна мiра !х реалктич-ностi; присутшсть просторовостi в творах як одше! з провiдних тем; присутшсть вертикалi, пiдкреслено пропорцiйно тонко! порiвняно з основою твору або з шшими елементами, а основне - наявтсть образiв з реалiй повсякденно-го життя японцiв. Так, ввдносно просторовостi як основного з складових еле-ментiв композици у виробах, Марко Романеллi зазначае: "Японський предмет ... не замкнений, не обрамлений, у нього немае чггкого краю, вш не являе собою форму, що повинна надати особливо! ваги кольору або свгглотшц у нього немае шчого, окрiм порожнього простору навколо нього" [3, ст. 65].
Найбшьш важливим завданням для сучасних дизайнерiв е створення збiрного образу виробу, близького людям, на основi усестороннього вивчен-ня традици. Так, теоретик i практик дизайну Тадао Андо стверджував: "Абстрактна архитектура, що вiдходить вiд дiалогу з повсякденним життям, це архiтектура, що ввдокремлюе людей вiд !х минулого; через заперечення своерщного характеру даного мкця послаблюеться почуття причетностi у людей до цього мшця. (...) Архитектор повинен пiймати образ, близький людям, i заставити жити цей образ в новому контекста" [4, ст. 12]. Таке поло-ження може стосуватись i традицшних образiв минулого, i образiв сьогоден-ня, воно може виступати одшею з моделей практично! дiяльностi в напрямку створення образноста предметного середовища. Це визначае основне завдан-ня дизайнера, яке полягае в тому, щоб ввдповвдно до теми i композицiйно! iде! пiдiбрати образи з минулого, яю близькi людям, i вдало !х поеднати в но-вiй формi. Головною умовою в таюй роботi буде знайдення таких первообра-зiв, асоцiацi!' з якими точно i вiрно в запроектованому дизайнером керунку знайдуть свое ввдображення в уявi людини, вдало з'еднавши актуальнiсть цш-ностей або образiв минулого з актуальними i стшкими цiнностями або образами сучасноста. В такому рiшеннi елемент новизни буде полягати у оригь нальноста використання будь-яких засобiв вiзуально!' грамоти, однак таке рь шення мусить максимально тдсилювати образну якiсть твору, викликати елемент делшатно! неочiкуваностi присутноста звичного в незвичному вiзу-альному або психолопчному ракурсi. Результатом такого проектного ртен-ня буде образ реч^ який не випадае з соцюкультурного середовища, а немов би пов'язуе собою минуле i сучасне. Яюсть роботи дизайнера буде полягати у ввдточенш i вiдшлiфовуваннi образу на рiзних стадiях його створення i дове-дення його форми до рiвня знаку.
У результата аналiзу теоретичних i вiзуальних джерел, що сприяють розгляду проблеми втшення нацiональних традицiй в сучасному японському дизайт, можна зробити такi висновки.
Поняття "традицiя" в процесi формоутворення сучасних творiв промис-лового i графiчного дизайну проявляеться багатогранно. В якостi "нос1!в тра-диц1!" виступають соцiокультурнi надбання, твори декоративно-ужиткового мистецтва, яю створюють опосередковане середовище, в межах якого вщбува-
190
Сучасш теоретичнi розробки в деревообробному i меблевому виробництвах
ються процеси перетворень o6pa3iB минулого в сучасний побут, розписи, вирь шення iнтер'eрiв, поезiя, мистецтво, архiтектура. В якост образiв можуть вис-тупати вдеолопчш схеми вiрувань, сформованi образи i поняття про красу i гармонiю, якi знаходять психологiчне воображения в свiдомостi народу i вис-тупають стiйкими стереотипами, на основi яких створюються образи сучасних речей. Це, наприклад, сталi образи в японськш свiдомостi, пов'язанi зi сценами життя, сюжетнi теми станiв природи, асоцiативнi образи з минулого життя i уставу рiзних верств населення, тема квiтiв i квiтучих дерев, мшяця i сонця, дощу i грози, джерел i камшня, тварин, птахiв, плазунiв тощо.
Твори декоративно-ужиткового мистецтва Япони виконують водночас декшька функцiй: виступають в якостi форми-номя знаку соцiокультурноï спадщини, являються взiрцями естетичного надбання народу, джерелом нат-хнення для сучасних форм дизайн^яльноста, служать вiзуальним прикладом умовного поеднання в сво!'х формах художньо-образних штерпретацш, зафш-сованих в певному матерiалi. Таким чином, умовою збереження традицш народу може виступати аналiз творiв декоративно-ужиткового мистецтва з по-дальшим використанням результатiв аналiзу в практищ дизайну, а також на рiвнi спецiальноï освiти.
Лiтература
1. Аронов В.Р. Японский дизайн. Традиции и современность// Техническая эстетика. -1984, № 12. - С. 20-22.
2. Искусство стран и народов мира: Архитектура. Живопись. Скульптура. Графика. Декоративное искусство. Краткая художественная энциклопедия. Гл. редактор Б.В. Йогансон -М.: Советская Энциклопедия. - Т. 5. Финикия-Япония. 1981. - С. 683-684.
3. Марко Романелли. Тошиюки Кита: Бумажные светильники Мино Уоши, ИДК// До-мус. - Сентябрь, 1989, № 4. - С. 62-65.
4. Мауро Баракко. Тойо Ито: два стула для фирмы Алеф// Домус. - Сентябрь, 1989, № 4. - С. 12-13.
5. Николаева Н.С. Декоративные Росписи Японии 16-18 веков: От Кано Эйтоку до Огата Корина. - М.: Изобраз. искусство, 1989. - 232 с. ил.
6. Устинов А.Г. Традиционализм и современность в японской дизайнерской школе// В кн.: Подготовка дизайнеров за рубежом. Труды ВНИИТЭ. Серия "Техническая эстетика", вып. 50. - М.: ВНИИТЭ, 1986. - С. 44-61.
7. Японский дизайн - традиции и современность: Путеводитель выставки. - М.: Музей "Сейбу" (Япония), Министерство культуры СССР, 1984. - 120 с. ил.
8. Lea Baten. Japanese Animal Art: Antique&Contemporary. - Tokyo: Shufunotomo Co., Ltd., 1989. - 111 p.
9. Matthias Dietz, Michael Mönninger. Japanese Design. - Кц1п: Taschen, 1994. - 176 s.
УДК 7.047(477) Ю.В. Ямаш - УкрДЛТУ
ТРУШ МАЛЮе 1ТАЛ1Ю
Дослщжено маловщому творчу дiяльнiсть украшського художника I. Труша в Римi (1902).
Ключовi слова: I. Труш, живопис, Рим.
