CC BY
57
Rcqiilatorv Mechanisms I
mTnosystems
Regulatory Mechanisms
in Biosystems
ISSN 2519-8521 (Print) ISSN 2520-2588 (Online) Regul. Mech. Biosyst., 9(2), 209-215 doi: 10.15421/021831
The effect of third-generation aromatase inhibitors on aromatase avtivity in visceral adipose tissue
D. V. Lytkin, A. L. Zagayko, T. O. Briukhanova
National University of Pharmacy, Kharkiv, Ukraine
Lytkin, D. V., Zagayko, A L., & Briukhanova, T. O. (2018). The effect of third-generation aromatase inhibitors on aromatase avtivity in visceral adipose tissue. Regulatory Mechanisms in Biosystems, 9(2), 209-215. doi:10.15421/021831
Pathogenesis and clinical manifestations of metabolic syndrome (and other conditions characterized by the growth of fat mass and decreased adiponectin content) is associated with an imbalance of sex hormones, which develops under the influence of increased aromatase activity in adipose tissue. Drugs of the aromatase inhibitors therapeutic group are able to suppress the course of the aromatase reaction in the central and peripheral organs and tissues. The aim of our study was to establish the relationship between levels of serum adiponectin and adipose tissue aromatase avtivity in Syrian hamsters of different ages and gender with experimental metabolic syndrome and study the effect of aromatase inhibitors on these indicators. Experimental metabolic syndrome in animals was induced by a high-fat and fructose diet. The drugs were administered during the 21-st day in doses of 3.086 (exemestane), 0.309 (letrozole) and 0.126 mg/kg (anastrozole). The aromatase activity of the visceral adipose tissue was determined by the modified kinetic method based on the amount of the reaction product estradiol converted from testosterone. The content of estradiol in adipose tissue homogenate and serum adiponectin levels were measured by the immune enzyme method. The results showed a high inverse correlation between serum adiponectin and adipose tissue aromatase activity in hamsters. Aromatase inhibitors caused a decrease in the adipose tissue aromatase activity and increase in serum adiponectin levels. Letrazol demonstrated the greatest effect, it reduced aromatase activity in adipose tissue by 72-84% and increased serum adiponectin content by 1.6-1.8 times. At the same time, intra-group correlation of the studied parameters was significant. The results show the relationship between adiponectin level and adipose tissue aromatase activity and ability to change these rates by the way of aromatase inhibitors, which may be useful in clinical practice. Third-generation aromatase inhibitors are promising drugs for metabolic syndrome treatment and require further study in clinical trials.
Keywords: exemestane; letrozole; anastrozole; adiponectin; metabolic syndrome
Article info
Received 06.03.2018 Received in revised form
29.03.2018 Accepted 04.04.2018
National University of Pharmacy, Pushkinska st., 53, Kharkiv, 61002, Ukraine.
Tel.: +38-050-287-69-71. E-mail:
d.v.lytkin@gmail.com
Вплив iнгiбiторiв ароматази третього поколшня на ароматазну актившсть вкцеральноУ жировоУ тканини
Д. В. Литкш, А. Л. Загайко, Т. О. Брюханова
Нацюнальний фармацевтичний ун1верситет, Хартв, Украта
Патогенез та ктшчш прояви мегабошчного синдрому (та шших сташв, що характеризуються зростанням жирово! маси та зниженням вмюту адипонектину) асоцшоваш з дисбалансом статевих гормошв, який розвивасться за впливу зростання активности ароматази в жировш тканиш. Препарати групи iнгiбiторiв ароматази здатш пригшчувати перебш ароматазно! реакцц в центральних i периферичних органах i тканинах. Мета цього дослщження - встановити взаемозв'язок м1ж рiвнем сироваткового адипонектину й ароматазною актившстю жирово! тканини на таи експериментального метаболiчного синдрому у сиршських хом'ячюв ргзного вжу та стаи та вивчення впливу iнгiбiторiв ароматази на щ показники. Експериментальний метаболiчний синдром у тварин iндукували дieтою з високим вмютом жирiв та фруктози. Препарати застосовували впродовж 21 доби в дозах 3,086 (екземестан), 0,309 (летрозол) та 0,126 мг/кг (анастрозол). Ароматазну актившсть вюцерально! жирово! тканини визначали модифiкованим кiнетичним методом за кiлькiстю продукту реакцц - естрадюлу, що утворився з тестостерону. Вмiст естрадiолу в гомогенап жирово! тканини та рiвень сироваткового адипонектину визначали iмуноферментним методом. Результата дослщження показали високу зворотну корелящю м1ж рiвнем сироваткового адипонектину та ароматазною актившстю жирово! тканини у хом'ячюв. Застосування iнгiбiторiв ароматази сприяло зменшенню ароматазно! активности жирово! тканини та зростанню рiвня адипонектину в сироватщ. Найбiльший ефект продемонстрував препарат летрозол, що знижував актившсть ароматази в жировш тканиш на 72-84% та збшьшував вмют адипонектину в сироватщ в 1,6-1,8 раза. При цьому внутршньогрупова кореляцiя дослщжуваних показникiв була значущою. Результати дослщження показують наявнiсть взаемозв'язку м1ж рiвнем адипонектину й ароматазною активнiстю жирово! тканини та можливiсть впливати на щ показники шляхом фармакокорекцii, що може бути використано в ктшчнш практицi. Iнгiбiтори ароматази третього поколшня можуть стати перспективними препаратами для лiкування метаболiчного синдрому та потребують подальшого вивчення в клiнiчни^ дослщженнях.
Ключов1 слова: екземестан; летрозол; анастрозол; адипонектин; метаболiчний синдром
Вступ
Ароматазний ферментний комплекс - останнГй елемент ланки бюсинтезу стерощГв, завдяки якому кагалГзуються реакщ! конверси андрогенГв в естрогени. В ход аромагизащ! стерощи андрогенового ряду С19 реагують i3 NADPH i киснем у деклька етапiв окисного гГдроксилювання, пГсля чого вГдбуваегься ароматизация ильщ А та втрата одного атома карбону у форт форматно! кислоти, таким чином утворюються продукти С18. Цей тип реакци потребуе двох ензимГв, що входять до комплексу: цитохрому Р450а1от та NADPH-цитохром P450 редуктази. Головн ендогенн субстрати ароматазно! реакци в органзмГ людини -тестостерон i андростендюн, а продукти - есградiол i естрон, вiдповiдно (Blakemore & Nafolin, 2016; Chan et al., 2016; Ghosh et al., 2016).
Цей ферментний комплекс мГститься в ендоплазматичному ретикулумГ рГзних клiтин, присутнГх в яечниках, плацент!, молоч-них залозах, мащГ, яечках, мозку, жировГй тканин! тощо. Таким чином, у цих органах може вГдбувагися утворення естрогенГв de novo або Гз транспортованих до них з Гнших тканин i депо-нованих там андрогешв (Biegon, 2016; Chan et al., 2016). Особли-вий iнгерес у медицин викликае iнгратуморальна ароматаза, зо-крема, молочно! залози. В атипових естрогензалежних клiтинах пухлини молочно! залози надмГрно посилюеться локальна аро-матазна активнсть, при цьому експресуеться велика юлькютъ естрогенових рецепгорiв. Локально утворен та циркулюючГ естрогени через вГдповГдн рецептори та сигнальн шляхи стиму-люють експресГю генiв та синтез внутршньоклпинних бшкГв, що стимулюють пролiферацiю клГгин та сприяють росту пухлини, секрецГю сигнальних бГлкГв, якГ iндукуютъ механ1зми мета-стазування (Ozkaya et al., 2016; Zhao et al., 2016).
Для зменшення цього негативного стимулювалього ефекту в сучаснГй клГнчнГй практицГ використовують ГнпбГгори аромата-зи, як! суттево зменшують активнiстъ цього ферментного комплексу в центральних i периферичних органах i, як наслГдок -зменшують юльюсть потенцшних лГгандГв до естрогенових ре-цепторГв у пухлинГ. Молекули препаратов цГе! групи мають сте-рощну та триазольну структуру та здатн в рол! псевдосубстрату зворотно або незворотно блокувати активний центр ароматази, тим самим робити фермент неактивним i недоступним для субстрату. КрГм того, препарати триазольного походження ще здат-н Гнактивуваги реакцГйну здатнiстъ атома феруму у склад! гему цитохрому Р450. Незважаючи на досить ГнварГативний механГзм дГ!, шпбгтори ароматази третього поколГння вГдзначаються зна-чущою клГнчною ефективнстю та успГшно застосовуються в ад'ювантнй терапГ! естроген-рецептор позитивного раку молочно! залози (здебшьшого у пацГенток постменопаузного вшу), на-вГть у випадках вГдсутностГ вГдповГд на лГкування антиестроген-ними препаратами першо! лГнГ! терап!. Антиароматазн препарати третього поколГння характеризуються високою селективнГ-стю до вГдповГдного ензиму та володГють задовшьним профшем безпеки (Mantas et al., 2016; Viciano & Marti, 2016; Mojaddami et al., 2017).
Низка клГнчних дослГджень Гз використання ГнпбГгорГв ароматази третього поколГння вказуе на часткове помГрне зниження ефективностГ застосування препаратГв саме у пацГенток Гз зай-вою вагою та надмГрним Гндексом маси тГла. При цьому в усГх пацГенток незалежно вГд констигуцГ! Гстотно зменшувався рГвень естрогенГв, що циркулюють у кровГ. На нашу думку, цей факт може вказувати на те, що бшьша кшькють препарату розподлилася у вюцеральну жирову тканину, мГсцево зв'язалася з ароматазним комплексом Гз пригнчуванням його активностГ та не досягла органа-м1шен1 молочно! залози та тканин навколо, через що менше шпбувалася мГсцева продукцГя естрогенГв в областГ пух-лини. У бГльшостГ випадкГв висновком результата дослГджень виступала необхГднГсть корекци доз у таких пацГенток (Pfeiler et al., 2013; Ioannides et al., 2014; Lenning et al., 2014). Проте ми вважаемо, що гака особливють цих препаратГв може бути засто-сована в терапГ! захворювань, у патогенез! яких мае моде гГпер-
продукщя естрогенГв, викликана збиьшенням ароматазно! активной! саме вюцерально! жирово! тканини.
СлГд зазначити, що в1сцералъна жирова тканина продукуе значну к!лък1стъ естрогенГв в органГзмГ людини, частина з яких депонуеться у тканин!, а частина - переходить до кровообГгу. Близько третини циркулюючих естрогенГв утворюеться шляхом ароматизацГ! андрогенГв у жирових депо организму. У жГнок пГс-ля настання менопаузи жирова тканина практично переймае функцГю продукування естрогенГв. Хоча бшьш типовий продукт для жирово! тканини - естрон, що володГе помГрною естроген-ною активнГстю, також за рахунок тестостерону вона може про-дукувати значну кiлъкiстъ бшьш функционально активного ест-радГолу. Обидва продукти зв'язуються з естрогеновими рецепторами всГх типГв (проте з рГзною афГннГстю) та запускають у клГтинах вГдповГдний сигнал, у тому чист в ракових (Blakemore & Naftolin, 2016; Chan et al., 2016).
Серед усГх клГтин жирово! тканини значною мГрою аромата-зу експресують лише преадипоцити, що з диференщацГею втра-чають таку властивГсть. Таким чином, загальна ароматизацГя та продукщя естрогенГв у жировГй тканинГ залежить вГд загально! кГлькостГ преадипоцитГв, а значить вГд загального розмру жирових депо. ЗбГльшення вмГсту жирово! тканини в органГзмГ сприяе зростанню кГлькостГ продукованих нею естрогенГв. У свою чергу естрогени викликають зростання жирово! тканини через Гндук-цТю пролГферацГ! преадипопитiв (нетиповий механизм), як! почи-нають виробляти ще биьше естроген1в, що лише посилюе цей про-цес (Dos Santos et al., 2010; Bulun et al., 2012; Chan et al., 2016).
Одне з найпоширенГших захворювань, що характеризуеться патологГчною змГною ароматазно! активностГ жирово! тканини, -метаболГчний синдром. Дисбаланс статевих гормонГв за мета-болГчного синдрому, асоцГйований зГ змГною активностГ зазначе-ного ензиму, посГдае одне з центральних мГсць у патогенезГ вказано! патологГ! та вГдповГдно впливае на механГзми розвитку всГх його патогенетичних компонентГв Г манГфестацГ! клГнГчних проявГв (ожирГння, дислГпГдемГя, пГдвищена глюкоза натщесерце, шсулнорезистештсть) (Guarner-Lans et al., 2011; Kim & Halter, 2014).
Визначають високу кореляцГю мгж умГстом естрогенГв (особливо естрону - головного продукту периферГйно! ароматизацГ!) в сироватцГ кровГ зГ ступенем ожирГння та Гндексом маси тГла у пацГентГв як чоловГчо!, так Г жГночо! статГ (Newbold et al., 2009; Cao et al., 2012; Jones et al., 2013; Boonchaya-anant et al., 2016). Посилення росту жирово! тканини та збшьшення ароматазно! активностГ викликае ще бГльшу продукцГю естрогенГв, частина з яких мобГлГзуеться в системний кровообГг. Таким чином, у бГль-шостГ хворих на метаболГчний синдром рееструють збГльшення вмГсту естрогенГв (здебшьшого естрону) у плазмГ кровГ (Kim & Halter, 2014). Дисбаланс статевих гормонГв зГ збиьшенням плаз-мового рГвня естрогенГв, асоцГйований Гз гГперглГкемГею та дГабе-том; негативно впливае на вуглеводний обмГн, зменшуе чутли-вГсть клГтин до ГнсулГну через зниження експресГ! ГнсулГнзалеж-ного транспортера глюкози GLUT4, у зв'язку з чим у таких пацГ-ентГв рееструють Гстотно збГльшений Гндекс HOMA-IR (Xu et al., 2008). НадмГрний рГвень естрогенГв провокуе розвиток дислГщд-емГ! не тГльки опосередковано через збГльшення обсягу жирово! тканини, а Г прямими механГзмами дГ! на естрогеновГ рецептори печГнки та пГдвищенням активностГ гормонзалежно! лГпопроте-!нлГпази жирово! тканини (Gao et al., 2008; Comitato et al., 2015).
Все зазначене вище дае змогу висловити гГпотезу, що за ме-таболГчного синдрому Гстотно зростае ароматазна активнГсть вГс-церально! жирово! тканини, а ГнгГбГтори ароматази, ГмовГрно, мо-жуть корегувати активнГсть цього ензиму у преадипоцитах, що може впливати на перебГг метаболГчного синдрому взагалГ або на його окремГ складовГ.
НинГ одним Гз найГнформативнГших прогностичних маркерГв перебГгу метаболГчного синдрому та низки Гнших станГв, в осно-вГ яких мае мГсце порушення обмГну вуглеводГв (ГнсулГнорезис-тентнГсть, пГдвищення глюкози натщесерце) та лГпГдГв (гГперлГ-пГдемГя, ожирГння), е рГвень адипонектину в кровГ. За цих захво-рювань рГвень адипонектину знижуеться, на вГдмГну вГд Гнших
адипоюЩв, i мае чпку кореляц1ю з р1внем лкпдав, лтопрютевдв та HOMA-IR (Von Frankenberg et al., 2014; Ding et al., 2015). Сл1д зазначити, що адипонектин мае здатшстъ впливати на протфе-рацто та диференцювання преадипоцита, а також е дат, що його вмют зворотно корелюе 1з Щ1лън1стю юстково! тканини та масою висцерального жиру (Körner et al., 2005; Richards et al., 2007; Matsushita et al., 2013). Ц факти можутъ вказувати на шо-вiрний взаемозв'язок мш обм1ном есгроген1в, ароматазною актив-тстю жирово1 тканини та р^внем адипонектину в сироватщ кровi.
Мета цього дослщження - визначити ароматазну актившсть жирово1 тканини та 11 корелящ! з умстом сироваткового адипонектину на тл експериментального метаболiчного синдрому у тварин, а також визначення впливу застосування iнгiбiторiв ароматази на дослщжуват показники.
Матерiал i методи дослщжень
Дослщжено 200 аутбредних сиршських хом'ячкв (Mesocri-cetus auratus Waterhouse, 1839) обох статей вжом 1,0 i 2,5 мюяця (на момент початку експерименту). Щпдос.тдт тварини утри-мувалися у вгварг! ЦНДЛ Национального фармацевтичного университету зпдно зi стандартними санiтарними нормами у реко-мендованих для цього виду тварин умовах. Кожен етап дослщження проводили вщповщно до бютичних норм, установлених директивою Ради £С 86/609 СЕС вщ 24 листопада 1986 р. про дотримання законгв, постанов i адмшютративних положенъ держав £С iз питань захисту тварин, що використовуютъся для екс-перименталъно! та шшо! науково! мети.
Перед початком експерименту тварин зважували та розподъ ляли на чотири рандом^зован! за вжом i статтю кластери по 50 тварин у кожному, що, у свою чергу, подшялися на 5 аналопчних груп по 10 тварин. Експозиця експериментальних груп сформована зпдно зi встановленою метою дослiдження:
- група 1 - iнгактнi тварини без модельно! патологи;
- група 2 - тварини з експериментальною контрольною патолопею;
- група 3 - тварини з експериментальною патолопею, як отримали препарат екземестан;
- група 4 - тварини з експериментальною патолопею, яю отримали препарат летрозол;
- група 5 - тварини з експериментальною патолопею, яю отримали препарат анастрозол.
Модельну патологто алiменгарного метаболiчного синдрому у тварин шдукували модифжованою висококалоршною детою з високим умстом жиргв та вуглеводв (iз високою часткою фруктози), наближеною до «дети кафетерто», що викликало до-даткове поглинання калорш шляхом добровольно! гтерфаги (Dalbege et al., 2015; Wong et al., 2016). У межах ще! модем тварин утримували на такому рацют протягом 6 тижив. Тварин iз групи никтного контролю утримували на стандартному збалан-сованому рацион! для хом'ячкв упродовж усього експерименту.
Як фармакокоректори ароматазно! активносп жирово! тканини тварин застосовували iнгiбiтори ароматази третього поколшня, зареестрован на територи Укра!ни: препарат iз класу сте-рощних шпбггор1в ароматази екземестан (Екземестан-Вiста®, табл. 25 мг, No 30, № UA/14554/01/01) та препарати з класу три-азольних iнгiбiторiв ароматази летрозол (Летромара®, табл. 2,5 мг, No 30, № UA/4698/01/01) та анастрозол (Анастрозол Сан-доз®, табл. 1 мг, No 28, № UA/13575/01/01).
Добовi дози препаратв, еквгвалентш для тварин (AED), роз-рахован зцдно з остаными рекомендациями щодо проведення доклттчних дослщжень з урахуванням середньотерапевтичних добових доз для людини та мгжвидово! рiзницi маси та площi поверхт тша (Nair & Jacob, 2016). Таким чином, добовi дози препарата для хом'ячюв склали: екземестану - 3,086 мг/кг, летрозолу - 0,309, анастрозолу - 0,126 мг/кг.
Шсля вщтворення стойкого метаболiчного синдрому у тварини починали застосовувати вщповщт iнгiбiтори ароматази. Необхiдну шдивщуальну для кожно! тварини к1льк1сть препара-
ту зважували та диспергували в одному мшттр очищено! води та вводили внутршньошлунково за допомогою специального зонда один раз на добу упродовж 21 доби. Для вщтворення ргв-них умов експерименту тваринам iз груп негативного та позитивного контролю вводили 1 мл очищено! води упродовж цього перюду. Уведення тваринам лжарських засобгв i плацебо здш-снювали щодоби о 9.00-9.30 натщесерце перед контрольним зва-жуванням. Необхщну для тварини кш>кють препарату корегува-ли, враховуючи масу тша на поточну добу. Протягом зазначеного перiоду рацион тварин усгх груп залишався незмшним, що дозво-ляе ощнити вплив саме препарата, а не змши способу життя, на ощнюваня показниив i перебгг метаболiчного синдрому.
Псля курсового застосування препарата упродовж 21 доби (або еквгвалентного часу очжування в рая позитивного та негативного контролю) вск тварин виводили з експерименту тд хлоралозо-уретановим наркозом шляхом декаттацп та в^ира-ли бiологiчний матерiал. Заздалецдь перед евтаназiею тварини були позбавленi вольного доступу до !жг У декапггованих тварин збирали кров для отримання сироватки (де визначали вмст адипонектину) та мрурпчно вилучали мезентеральну вюцераль-ну жирову тканину (для ощнювання ароматазно! активносп).
Слщ зазначити, що наразi не юнуе одне! утфжовано!, ефек-тивно! та економiчно догольно! методики визначення активноста ароматази в жировш тканиш, тому ми використовували модифь ковану методику визначення цього показника на оснж деиль-кох праць i особисто отриманих емпричних даних - юнетичне визначення активностi ароматази за кшькютю продукту реакцй гмуноферментним методом (Sun et al., 2007; Tinwell et al., 2011).
Гомогенат отримували з 1 г жирово! тканини в 3 мл 0,1 М калш фосфатного буфера (pH = 7,4) за низько! температури, для кращо! солюбшзацй жирових клiтин додавали 0,015 г лаурил сульфату, псля чого отриманий гомогенат проходив два цикли заморожування/розморожування задля руйнування клiтинних мембран. Вмст бшка в гомогенатi визначали шсля осадження центрифугуванням iз трихлороцтовою кислотою та перерозчи-ненням в 0,1 Н розчит натрто пдроксиду методом Лоурi в модифжацй Хар^ (метод М1ллера в модифжацй Хартр^. Пiсля реакций утворення бiуретового медного комплексу та взаемоди реактиву Фолша з тирозином i цисте!ном у пептидних ланцюгах iнтенсивнiсть забарвлення вимряли проти бланка за 650 нм (Redmile-Gordon et al., 2013).
Активнiсть ароматази визначали за отриманням продукту естрадюлу з доданого до реакцино! сумш надлишку тестостерону та NADPH. Осинки тестостерон - не переважаючий субстрат для ароматази жирово! тканини, а естрадюл - не переважаючий продукт ще! реакцй, !х вмст у жировгй тканин! досить по-мiрний, що дае змогу визначити змшу концентрацй.
Для проведення реакцй в пробiрку додавали 1 мл отримано-го гомогенату, 29 мкмоль тестостерону та 200 мкмоль NADPH. Додавання NADPH шштовало ароматазну реакцию. Шсля чого пробу шкубували на термостатувальному шейкерi Immuno Chem-2200 (HTI, США) упродовж 30 хвилин за температури 37 °С. 1з вiдповiдного зразка гомогенату також готували нульову пробу, без додавання компоненттв реакцй та шкубування, де ви-мiрювали виидну кiлъкiсть естрадiолу. Пiсля гнкубування реакцию призупиняли еквгмолярним додаванням HCl до вщмтки pH = 7,0. Проби центрифугували практично за 5 000 g i в!дбира-ли супернатант для гмуноферментного аналiзу.
Кшькюне визначення естрадiолу в супернатангi та адипонектину в сироватщ кровi проводили гмуноферментним методом ELISA за допомогою вщповщних стандартних наборгв реактивгв Естрадiол 1ФА (ТОВ «ХЕМА», Укра!на) та Hamster Adiponectin ELISA Kit (LifeSpan BioSciences Inc., США) зпдно з гнструкщею до застосування на iмуноферментному аналiзаторi Stat Fax 303 plus (Awareness Technology, США).
Отримат результати розрахованi статистико-логiстичним методом 4Pl за допомогою iнтернет-сервiсу для виьного вико-ристання MyAssays® i додатково статистично обробленi iз засто-суванням непараметричних метод1в аналiзу (Mann-Whitney U-Test)
зa допомогою стaндapтного пaкeгa комп'ютepноï ^о^ми Sta-tistiсa 7.0. Взaeмозв'язки мж ознaкaми визнaчaли зя покaзником коефГцента лjнiйноï коpeляцiï Пipсонa тa оцjнювaли ïx силу зa шкaлою Чеддокя. Для кpaщого jнгepпpeтyвaння peзyльтaтiв i уникнення низки помилок пд чaс тeстyвaння стaтистичниx г!по-тез зaстосовaно jнтepвaли вipогlдностi P < 0,05 тa 0,01.
Результати
3a впливу тpивaлоï висококaлоpjйноï дieти з високим умс-том жиpjв i фpyктози в уск твapин нeзaлeжно в1д стaтl тa в1ку спостeplгaли зб1льшення apомaтaзноï aктивностl жиpовоï ткaни-ни тa зменшення вм1сту aдипонeктинy в сиpовaтцl кpовi, що уз-годжуеться 1з зaгaльними уявленнями щодо пфебГгу експфи-мeнгaльного мeтaболjчного синдpомy. TaKœ у пjддослlдниx твapин визнaчaли знячну звоpотнy коpeляцlю м1ж цими двомя покaзникaми, що може св1дчити ^о високу ймовipнiсть шявно-ст1 взaeмниx peгyлягоpниx мexaнiзмiв (тaбл. 1 ).
Таблиця 1
Kоpeляцiйний зв'язок м1ж apомaтaзною aктивнjстю жиpовоï ткaнини тa pjвнeм aдипонeктинy в сиpовaтпi кpовi
Експepимeнгaльнl lEapM™
Tвapини в1ком Tвapини в1ком 2,5 м1сяця (нa почaток 1 м1сяць (нa почaток eкспepимeнтy)_експфименту)
сaмцl
сaмицl
сaмцl
сaмицl
Tвapини, як1 не отpимy- -0,898 -0,859 -0,839 -0,701
вяли lнriбlтоpи apомaтaзи
Tвapини, яю отpимyвaли
eкзeмeстaн (внyтplшньо- -0,764 -0,721 -0,613 -0,637
rpyповa коpeляцiя)
Tвapини, як1 отpимyвaли
лeтpозол (внyтpiшньо- -0,821 -0,865 -0,860 -0,674
rpyповa коpeляцlя)
Tвapини, як1 отpимyвaли
aнaстpозол (внyтplшньо- -0,791 -0,798 -0,706 -0,670
rpyповa коpeляцlя)
У сaмцiв xом'ячкiв в!ком 2,5 мсяця нa почигок eкспepимeн-ту, ня тл! модeльноï дети вipогlдно зpостaв piвeнь apомaтaзноï иктивност! втpичj тя змeншyвaвся вмст aдипонeктинy в сизовят-щ у 2,7 paзa (тябл. 2). Няявн1сть досить високоï, зя шкялою Чед-докя, звоpотноï коpeляцiï цж покaзникiв тя пpaктично пpопоp-циня ïx змия у зpiлиx сям^в св1дчить пpо високу пpогностичнy знaчyщiсть визнaчeння покязникя apомaтaзноï peaкцiï в жиpовjй ткинин! зя eкспepимeнгaльниx штологш, що xapaктepизyються зменшенням pibrn aдипонeктинy тя поpyшeнням мeтaболiзмy в жиpовiй ткинин! (метябол!чний синдpом, ож^Гни тощо).
3a впливу екземестяну, що вводився дозою 3,086 мг/кг у сямцв дaноï гpyпи з високою вipоriдmстю зменшувявся ступнь apомaтизaцiï у вiсцepaльнiй жиpовiй ткaнинj ня 75,5% поpiвняно з янялогГчним покязником mapm 1з гpyпи контpольноï пaтологiï (P < 0,01). У свою чepгy, piвeнь ядипонектину в сиpовaтцi ^ов1 ций твapин вipогlдно зpостaв пpaктично удв1ч!. Внyтplшньогpy-повий коеф!щент коpeляцiï м!ж покизникими в ц1й rpym був звоpотним високим (R = -0,764).
3aстосyвaння у зpiлиx сямщв aнгиapомaтaзниx пpeпapaтiв тpиaзольноï будови викликяло вipогlднe зменшення иктивност! apомaтaзи в ж^ов^ ткaнинj ня 84,2% у ipym лeтpозолy тя ня ня 78,3% у гpyпj aнaстpозолy (P < 0,01). Сл1д зaзнaчиги, що цей по-кязник apомaтизaцiï зя дй пpeпapaтiв !з високим ступенем вipо-пдносп був нaвiть меншим зя jнтaктнe знячення. Лeгpозол i am-стpозол спpияли зpостaнню pibrn ядипонектину у твapин !з ме-тябол1чним синдpомом мяйже в 2,4 тя 2,3 paзa в1дпов1дно, буля зaфiксовaнa тенденц1я до ноpмaлjзaцlï цього покизники, яле все ж тики були няявн! стaтистичнi в1дм!нност1 в1д знячень iнгaктноï гpyпи (P < 0,05). Силя звоpотного взяемозв'язку мж покaзникa-ми у hhx гpyпax зя шкялою Чеддокя буля високою.
Apомaтaзнa aктивнiсть вiсцepaльноï жиpовоï ткянини у ся-миць в!ком 2,5 мюяця ня почяток eкспepимeнгy m тл1 aлiмeнтap-ного метяболГчного син^ому вipогlдно зpостaлa в 2,8 paîa, a pi-
вень сиpовaткового ядипонектину, нaвпaки, зменшувявся мяйже удв1ч!. Kpivi того, пpостeжyвaлaся ч!ткя звоpотнa зилежиГсть м!ж двомя дослiджyвaними покизникими (тябл. 3). Taкож високя ко-peляцiя м1ж покизникими в ц1й rpym збepiгaлaся всepeдинi ^уп де зистосовувяли jнгiбiтоpи apомaтaзи.
Таблиця 2
Вплив jнгiбiтоpiв apомaтaзи m специф1чн! покизники пepeбiгy метяболГчного синдpомy в симиГв xом'ячкiв зpiлого в!ку (x i SD, n = 10)
Експepимeнтaльнa rpyпa Apомaтaзнa aктивнlсть жиpо-во1 ткaнини зя eстpaдlолом, пмоль/мг бГлкяхгод. Адипонектин у сиpовaтцi ^ов1, нг/мл
Iнтaктний контpоль Кон^ольня пятологГя Екзeмeстaн Лeтpозол Aнaстpозол 0,251 i 0,024 0,751 i 0,064** 0,184 i 0,017*" 0,119 i 0,013**" 0,163 i 0,022**" 221,19 i 10,34 81,59 i 4,32** 164,78 i 7,85**" 192,33 i 5,41*" 186,94 i 6,27*"
Примтки: - в!дм1нносг! вlpогjднl в!дносно твapин rpym lнтaктного контpолю зя plвня знячущосг! P < 0,05, - зя plвня знячущост! P < 0,01; * - в!дм1нносг! вlpоrjднl в!дносно твapин rpyпи контpольноï пятологй' зя plвня знячущосг! P < 0,05, ** - зя plвня знячущосг! P < 0,01.
3a впливу внyтpiшньошлyнкового введення екземестяну впpодовж 21 доби apомaтaзнa aкгивнiсть жиpовоï ткaнини змен-шyвaлaся тя мяйже не вщданяляся в1д aнaлогiчного покизникя в rpyпi, a вм!ст идипонектину в сиpовaтцi кpовi зpостaв пpaктично в 1,6 paзa поpiвняно з конфольною штолопею. 3aстосyвaння лeтpозолy в доз1 0,309 мг/кг тя aнaстpозолy в доз1 0,126 мг/кг зменшувяло 1нтенсивн1сть apомaтизaцlï в жиpовiй ткaнинj ня 75,3% i 72,9%о в1дпов1дно, що було вipогiдно менше зя покизник jнгaктиого контpолю. Plвeнь ядипонектину в сиpо-вятц! твapии групи лeгpозолy достовipио зpостaв мяйже в 1,8 paîa, a в груш aнaстpозолy - в 1,7 pasa п^няно з конфоль-ною ттолопею.
Таблиця 3
Вплив jнгiбiтоpiв apомaтaзи m специф!чт покизники пepeбlгy мeтaболjчиого синдpомy у сямиць xом'ячкiв зplлого в!ку (x i SD, n = 10)
Експepимeнтaльнa ^ym
Apомaтaзнa aктивнlсть ж^о- Адипонектин во1 ткaнини зя eстpaдlолом, у сиpовaгцl кpовl, пмоль/мг бшкяхгод. нг/мл
^тикший консоль 0,360 i 0,026 151,78 i 7,39
Кон^ольня ттолопя 1,016 i 0,080** 75,90 i 3,65**
Екземестян 0,307 i 0,025** 119,65 i 4,32**"
Лeтpозол 0,251 i 0,024**" 134,66 i 3,90*"
Aнaстpозол 0,275 i 0,018**" 126,09 i 5,61**"
Примтки: - в!дм1нносг! вlpоrjднl в!дносно твapин rpyпи lнтaктноrо контpолю зя plвня знячущосг! P < 0,05, - зя plвня знячущост! P < 0,01; # - в!дм1нносг! вlpоrjднl в!дносно твapин ^упи контpольноï пятологй' зя plвня знячущосг! P < 0,05, ## - зя plвня знячущосг! P < 0,01.
Iмyнофepмeнтний aнaлiз сyпepнaтaнгa з гомогеняту в1сце-paльиоï жиpовоï ткинини ти сиpовaтки кpовi симиГв xом'ячкiв в1-ком один м!сяць ня почятку eкспepимeнгy покизяв зб!льшення aктивностi apомaтaзи пpaктичио в 4,9 paîa тя зменшення вм1сту ядипонектину удач! зя модeльноï висококaлоpiйноï д1ети (табл. 4). Силя звоpотного коpeляцjйного зв'язку м1ж цими покизникями у твapин, що не отpимyвaли jнгiбiтоpи apомaтaзи, буля високою.
Висок! зя шкялою Чеддокя звоpотнi коеф1ц1енги коpeляцiï тикож в iншиx rpyпax, де зaстосовyвaли пpeпapaти, кplм гpyпи екземестян, де силя звоpотного зв'язку покaзникiв досить чггко пpостeжyвaлaсь.
Ус1 дослlджyвaнj rEpempam зменшувяли apомaтaзнy иктив-н!сть жиpовоï ткaнини до pjвнiв, що стaтистично не вlдpiзнялись в1д jнгaктниx знячень. Пpотe в1дновлення ноpмaльного pjвня aдипонeкгинy вГдбувялося лише у твapин, що отpимyвaли лeтpо-зол. У rpyпax eкзeмeстaнy тя aнaстpозолy сиpовaтковий вмют aдипонeкгинy зpостaв пpaктично в 1,7 ти 1,8 paзa в1дпов1дно, ^оте збepiгaлaся вipогiднa в1дм1нн1сть в1д iнтaкгниx знячень.
Слщ зазначити, що в rpyni анастрозолу показник вмсту адипонектину у тварин мав тенденЦю до норматзацд (Р < 0,05).
Таблиця 4
Вплив шпбггор1в ароматази на специфiчнi показники перебну метаболiчного синдрому в самцв хом'ячк1в молодого вжу (x ± SD, n = 10)
Експериментальна група
Ароматазна актившсть жиро- Адипонектин во! тканини за естрадюлом, у сироватц кров!, пмоль/мг бшкахгод. нг/мл
1нтактний контроль 0,126 ± 0,016 201,33 ± 6,46
Контрольна патолопя 0,615 ± 0,058** 102,45 ± 4,21**
Екземестан 0,174 ± 0,023## 175,03 ± 5,16**'""
Летрозол 0,168 ± 0,017"" 188,10 ± 4,27""
Анастрозол 0,159 ± 0,020"" 180,82 ± 3,66*'""
Примтки: - вщмшносп в1рог1дн1 вщносно тварин групи штактного контролю за р1вня значущосп Р < 0,05, - за р1вня значущосп Р < 0,01; " - вщмшносп вiрогiднi вщносно тварин групи контрольно! патологи за р1вня значущосп Р < 0,05, "" - за рiвня значущосп Р < 0,01.
У молодих самиць хом'ячюв на mi експериментального ме-таболiчного синдрому рiвень ароматазно! активности жирово! тканини збiльшувався в 2,1 раза, а рiвень адипонектину зменшу-вався в 1,8 раза. Корелягця в цш групi найменша з уах аналопч-них груп за вжом та статтю, займала промiжний рiвень мiж ви-сокою та помлною кореляцею за шкалою Чеддока. Всерединi експериментальних груп тварин, яю отримували препарат, коре-ляцiя також найнижча - помiтна, серед уск аналогiчних груп. Проте така сила зв'язкв теж свiдчить про ймов1рну наявнiсть взае-мозв'язку мiж показниками (табл. 5). У самиць хом'ячкв вiком один мiсяць на початок експерименту ва дослщжуваы препарати приводили до нормал1защ! показника ароматазно! активносп жирово! тканини та значуще зб^льшували показники вмсту адипонектину в сироватщ, що з невеликим ступенем в1роцдносп вщрвнялися вщ штактного значення (Р < 0,05).
Таблиця 5
Вплив шпбггор1в ароматази на специф1чш показники перебну метаботчного синдрому самиць хом'ячкв молодого вжу (x ± SD, n = 10)
Експериментальна група
Ароматазна актившсть жиро- Адипонектин во! тканини за естрадюлом, у сироватщ кров!, пмоль/мг бшкухгод. нг/мл
1нтактний контроль 0,274 ± 0,025 159,09 ± 7,19
Контрольна патолоия 0,589 ± 0,060** 88,78 ± 4,10**
Екземестан 0,304 ± 0,034"" 137,88 ± 6,12*'""
Летрозол 0,270 ± 0,031"" 141,49 ± 4,62*'""
Анастрозол 0,320 ± 0,020"" 134,09 ± 5,54*'""
Примтки: - вщмшносп вiрогiднi вщносно тварин групи штактного контролю за рiвня значущосп Р < 0,05, - за рiвня значущосп Р < 0,01; " - вщмшносп вiрогiднi вщносно тварин групи контрольно! патологи за рiвня значущосп Р < 0,05, "" - за рiвня значущосп Р < 0,01.
Обговорення
У цьому фрагмент! нашого дослщження встановлено чпку зворотну кореляцш м1ж ароматазною активнiстю вксцерально! мезентерально! жирово! тканини (за вмстом продукту) та вмс-том сироваткового адипонектину у сиршських хом'ячк1в р1зно! стап та вжу. Отриманi дан теоретично обгрунтовуються загаль-новщомими положеннями щодо метаботзму статевих гормонв та !х зв'язком 1з перебтзм р1зних метаботчних захворювань, а також не суперечать даним шших дослщникв, висвггленим у науковш лператург
Низка достджень опосередковано вказуе на лопчшстъ сформовано! нами гшотези про взаемозв'язок ароматазно! активносп жирово! тканини з р!внем адипонектину. У дослщженш Tworoger et al. (2007) показано, що рiвень вшьного естрадюлу в жшок 1з верхшм квартильним показником вмюту плазмового адипонектину на 27,0% вищий вщносно нижньоквартильних по-казник1в, до того ж щ дан! асоцiйованi з масою жирово! тканини
у пациенток. Застосування замсно! гормонально! терапп пер-оральними препаратами естрадюлу у жшок постменопаузного вжу в1роцдно зменшувало плазмовий р1вень адипонектину практично на 2 мг/л (Kunnaii et al., 2008).
Низка публжацш демонструе !мов1рний механизм взаемо-зв'язку зниження р!вня адипонектину з1 збiлъшенням ризику розвитку естроген-рецепторпозитивного раку молочно! залози у жшок 1з зайвою вагою та опосередковано торкаеться можливого впливу адипонектину на загальну ароматизацию в органiзмi цих пациенток. У цих дослщженнях високий р!вень адипонектину по-в'язаний 1з погiршенням перебну естрогензалежних форм раку молочно! залози, що також може вказувати на залежтсть р!вня естрогеив в!д вмсту адипонектину в кровг Також було продемон-стровано можливий вплив лептину на ароматизац1ю та перебг онко-лопчних захворювань у жшок (Nalabolu et al., 2014; Mauio et al., 2015).
1снують i протилежт дат, що вказують на позитивний вплив естрадюлу на експресто адипонектину, але ц дат показан лише на приклада тканин скелетних м'яз!в у щур!в та не пов'язанi з цими процесами в жировш тканинi (Capllonch-Amer et al., 2014). Сл!д зазначити, що у людей цей гормон, переважно, продуку-еться та секретуеться в жировш тканинi.
нин! вже проведет клтчт дослщження частково проде-монстрували значущий вплив застосування шпбггор1в ароматази на збшьшення р!вня адипонектину у жшок постменопаузного вжу з раком молочно! залози (Akyol et al., 2016), але юнують також дан! щодо вщсутносп в1ропдного впливу (Pfeiler et al., 2013). У дослщжент, де ефект був вщсуттм, проводили короткостро-кове лжування, а у паТента, яю проходили повний курс терапл тривалстю понад 6 мсяцв, спостернали збшьшення р!вня адипонектину. Кр!м того, вплив препаратов на рiвень адипонектину в умовах метабол1чного синдрому ще не достджували.
Застосування шпбггор1в ароматази може позитивно вплива-ти на низку окремих статв - компонента метаботчного синдрому. Короткострокове (28 дб) достдження застосування лет-розолу на здорових чоловжах показало в1роцдне зменшення глюко-зи натщесерце та шсулшу в плазм! кров1 на 7% i 37% вщповщно пор!вняно з плацебо (Lapauw et al., 2009).
Довгострокове клiнiчне дослщження щодо наявносп взаемо-зв'язку м!ж стратепею лжування раку молочно! залози та кон-ституцею тша показало, що шпбггори ароматази викликають значне зменшення загально! маси жирово! тканини пор1вняно з селективними модуляторами рецептор1в естрогену. У цьому до-слiдженнi значення лшадв кров1 не вим1рювали, але лопчно припустити, що дислтп1дем1я (спровокована зб1льшенням жирово! маси) теж ютотно зменшувалася (Van Londen et al., 2011). Кр1м того низка клтчних i доклтн^чних досл1джень вказуе на певний позитивний вплив шпбггор1в ароматази на р1вень л!п!д1в у кров1, зокрема на тригл1цероли, вшьт жирн! кислоти, загальний холе-стерол i його р1зн! фракцй (Markopoulos et al., 2005; Nabholtz, 2008; Zidan et al., 2010; Lytkin & Zagayko, 2017).
I хоча !снують протилежт дан1, варто враховувати той факт, що !нг!61тори ароматази нит показанi до застосування лише в онколог!! та переважна кiлъкiстъ клтн^чних досл1джень проводили на пациентках постменопаузного в!ку з естрогензалежним раком молочно! залози, у яких метабол1чн! процеси можуть певним чином зм1нювагися та в1др1знятися в!д ф1з1олог!чних через вплив онкопатолог!!. Враховуючи експериментальн! результати та дан! лпературних джерел зазначимо, що !нг!б1тори ароматази потребу-ють детальних кл!н1чних дослщжень як фармакокоректори !нших патолог!чних станв, зокрема тих, що характеризуються зменшен-ням адипонектину та дисбалансом статевих гормонв. Подальш1 детальн! досл!дження це! групи препаратов можуть допомогти розширити перел!к !х показань до застосування та виршити низку кл!н!чних проблем, у тому чист i в ендокринологй.
Висновки
За експериментального метаботчного синдрому в1дбуваеться посилення активност! ароматази жирово! тканини та спостер!га-
еться наявнГсть високо! зворотно! кореляцй мГж показниками ароматазно! активностГ вГсцерально! мезентерально! жирово! тка-нини та рГвнем сироваткового адипонектину в хом'ячкГв рГзно! статГ та в1ку. ОтриманГ результата зумовлюють перспективнГсть подальших поглиблених дослГджень на предмет пошуку та вста-новлення специфГчних механГзмГв взаеморегуляц! дослГджува-них показникГв.
Препарати з групи ГнгГбГторГв ароматази здатнГ впливати на перебГг експериментального метаболГчного синдрому шляхом вГрогГдного зменшення ароматазно! активностГ в жировГй ткани-нГ та вГдповГдного збГльшення вмГсту сироваткового адипонекти-ну у сиршських хом'ячкГв рГзно! статГ та вГку. Встановлення значно! внутрГшньогрупово! кореляцГ! мГж дослГджуваними по-казниками у групах, де тварини отримували препарати, також щдтверджуе наявнГсть специфГчного зв'язку мГж ароматазною активнГстю вГсцерального жиру та рГвнем адипонектину, а теж показуе, що на спГввГдношення цих показникГв можна впливати, змГнюючи один Гз них (в даному випадку ароматазну актив-нГсть), у тому числГ за допомогою фармакокоректорГв, що може бути застосовано у клГнГчнГй практицГ для терапГ! метаболГчних порушень. СлГд зазначити, що найбГльшою активнГстю вГдносно зменшення ароматизацГ! у жировГй тканинГ та збГльшення сиро-ваткового адипонектину в усГх експериментальних групах воло-дГв препарат летрозол, внутрГшньогрупова сила кореляцГйних зв'язкГв мГж показниками теж була найбиьшою.
ОтриманГ данГ показують, що ГнгГбГтори ароматази можуть стати перспективними засобами для використання у схемах тера-пГ! метаболГчного синдрому, а подальшГ клГнГчнГ дослГдження мо-жуть розширити перелж показань до застосування цих препаратГв.
References
Akyol, M., Demir, L., Alacacioglu, A., Ellidokuz, H., Kucukzeybek, Y., Yildiz, Y., Gumus, Z., Bayoglu, V., Yildiz, I., Salman, T., Varol, U., Kucukzeybek, B., Demir, L., Dirican, A., Sutcu, R., & Tarhan, M. O. (2016). The effects of adjuvant endocrine treatment on serum leptin, serum adiponectin and body composition in patients with breast cancer: The Izmir Oncology Group (IZOG) study. Chemotherapy, 61(2), 57-64. Biegon, A. (2016). In vivo visualization of aromatase in animals and humans.
Frontiers in Neuroendocrinology, 40, 42-51. Blakemore, J., & Naftolin, F. (2016). Aromatase: Contributions to physiology
and disease in women and men. Physiology, 31(4), 258-269. Boonchaya-anant, P., Laichuthai, N., Suwannasrisuk, P., Houngngam, N.. Udomsawaengsup, S., & Snabboon, T. (2016). Changes in testosterone levels and sex hormone-binding globulin levels in extremely obese men after bariatric surgery. International Journal of Endocrinology, 2016, 1416503. Bulun, S. E., Chen, D., Moy, I., Brooks, D. C., & Zhao, H. (2012). Aromatase, breast cancer and obesity: A complex interaction. Trends in Endocrinology and Metabolism: TEM, 23(2), 83-89. Cao, J., Chen, T. M., Hao, W. J., Li, J., Liu, L., Zhu, B. P., & Li, X. Y. (2012). Correlation between sex hormone levels and obesity in the elderly male. The Aging Male, 15(2), 85-89. Capllonch-Amer, G., Sbert-Roig, M., Galmés-Pascual, B. M., Proenza, A. M., Lladó, I., Gianotti, M., & García-Palmer, F. J. (2014). Estradiol stimulates mitochondrial biogenesis and adiponectin expression in skeletal muscle. The Journal of Endocrinology, 221(3), 391-403. Chan, H. J., Petrossian, K., & Chen, S. (2016). Structural and functional characterization of aromatase, estrogen receptor, and their genes in endocrine-responsive and - resistant breast cancer cells. The Journal of Steroid Biochemistry and Molecular Biology, 161, 73-83. Comitato, R., Saba, A., Turrini, A., Arganini, C., & Virgili, F. (2015). Sex hormones and macronutrient metabolism. Critical Reviews in Food Science and Nutrition, 55(2), 227-241. Dalbege, L. S., Pedersen, P. J., Hansen, G., Fabricius, K., Hansen, H. B., Jel-sing, J., & Vrang, N. (2015). A hamster model of diet-Induced obesity for preclinical evaluation of anti-obesity, anti-diabetic and lipid modulating agents. Public Library of Science One, 10(8), e0135634. Ding, Y. S., Guo, S. X., Ma, R. L., Li, S. G., Guo, H., Zhang, J. Y., Zhang, M., Liu, J. M., He, J., Yan, Y. Z., Zhang, W. J., & Liu, L. G. (2015). Association of metabolic syndrome with the adiponectin to homeostasis model assessment of insulin resistance ratio. Mediators of Inflammation, 2015, 607364.
Dos Santos, E., Dieudonné, M. N., Leneveu, M. C., Sérazin, V., Rincheval, V., Mignotte, B., Chouillard, E., De Mazancourt, P., Giudicelli, Y., & Pecque-
ry, R. (2010). Effects of 17beta-estradiol on preadipocyte proliferation in human adipose tissue: Involvement of IGF1-R signaling. Hormone and Metabolic Research, 42(7), 514-520.
Gao, H., Falt, S., Sandelin, A., Gustafsson, J.-A, & Dahlman-Wright, K. (2008). Genome-wide identification of estrogen receptor a-binding sites in mouse liver. Molecular Endocrinology, 22(1), 10-22.
Ghosh, D., Lo, J., & Egbuta, C. (2016). Recent progress in the discovery of next generation inhibitors of aromatase from the structure-function perspective. Journal of Medicinal Chemistry, 59(11), 5131-5148.
Guarner-Lans, V., Rubio-Ruiz, M. E., Pérez-Torres, I., & Baños de MacCar-thy, G. (2011). Relation of aging and sex hormones to metabolic syndrome and cardiovascular disease. Experimental Gerontology, 46(7), 517-523.
Ioannides, S. J., Barlow, P. L., Elwood, J. M., & Porter, D. (2014). Effect of obesity on aromatase inhibitor efficacy in postmenopausal, hormone receptor-positive breast cancer: A systematic review. Breast Cancer Research and Treatment, 147(2), 237-248.
Jones, M. E., Schoemaker, M., Rae, M., Folkerd, E. J., Dowsett, M., Ashworth, A., & Swerdlow, A. J. (2013) Changes in estradiol and testosterone levels in postmenopausal women after changes in body mass index. The Journal of Clinical Endocrinology and Metabolism, 98(7), 2967-2974.
Kim, C., & Halter, J. B. (2014). Endogenous sex hormones, metabolic syndrome, and diabetes in men and women. Current Cardiology Reports, 16(4), 467.
Korner, A., Wabitsch, M., Seidel, B., Fischer-Posovszky, P., Berthold, A., Stumvoll, M., Blüher, M., Kratzsch, J., & Kiess, W. (2005). Adiponectin expression in humans is dependent on differentiation of adipocytes and down-regulated by humoral serum components of high molecular weight. Biochemical and Biophysical Research Communications, 337(2), 540-550.
Kunnari, A., Santaniemi, M., Jokela, M., Karjalainen, A. H., Heikkinen, J., Uk-kola, O., & Kesaniemi, Y. A. (2008). Estrogen replacement therapy decreases plasma adiponectin but not resistin in postmenopausal women. Metabolism, 57(11), 1509-1515.
Lapauw, B., TSjoen, G., Mahmoud, A., Kaufman, J. M., & Ruige, J. B. (2009). Short-term aromatase inhibition: Effects on glucose metabolism and serum leptin levels in young and elderly men. European Journal of Endocrinology, 160(3), 397-402.
banning., P. E., Haynes, B. P., & Dowsett, M. (2014). Relationship of body mass index with aromatisation and plasma and tissue oestrogen levels in post-menopausal breast cancer patients treated with aromatase inhibitors. European Journal of Cancer, 50(6), 1055-1064.
Lytkin, D. V., & Zagayko, A L. (2017). The effect of third-generation aroma-tase inhibitors on lipid metabolism in hamsters under experimental diet-induced metabolic syndrome. World Science, 29(2), 23-27.
Mantas, D., Kostakis, J. D., & Markopoulos, C. (2016). Aromatase inhibitors: A comprehensive review in mechanisms of action, side effects and treatment in postmenopausal early breast cancer patients. Hellenic Journal of Surgery, 88, 245.
Markopoulos, C., Polychronis, A., Zobolas, V., Xepapadakis, G., Papadiaman-tis, J., Koukouras, D., Lappas, H., & Gogas, H. (2005). The effect of exe-mestane on the lipidemic profile of postmenopausal early breast cancer patients: Preliminary results of the TEAM Greek sub-study. Breast Cancer Research and Treatment, 93(1), 61-66.
Matsushita, Y., Nakagawa, T., Yamamoto, S., Kato, T., Ouchi, T., Kikuchi, N.. Takahashi, Y., Yokoyama, T., Mizoue, T., & Noda, M. (2013). Adiponectin and visceral fat associate with cardiovascular risk factors. Obesity (Silver Spring), 22(1), 287-291.
Mauro, L., Pellegrino, M., Giordano, F., Ricchio, E., Rizza, P., De Amicis, F., Catalano, S., Bonofiglio, D., Panno, M. L., & Ando, S. (2015). Estrogen receptor-a drives adiponectin effects on cyclin D1 expression in breast cancer cells. The FASEB Journal, 29(5), 2150-2160.
Mojaddami, A., Sakhteman, A., Fereidoonnezhad, M., Faghih, Z., Najdian, A., Khabnadideh, S., & Rezaei, Z. (2017). Binding mode of triazole derivatives as aromatase inhibitors based on docking, protein ligand interaction fingerprinting, and molecular dynamics simulation studies. Research in Pharmaceutical Sciences, 12(1), 21-30.
Nabholtz, J.-M. A. (2008). Long-term safety of aromatase inhibitors in the treatment of breast cancer. Therapeutics and Clinical Risk Management, 4(1), 189-204.
Nair, A. B., & Jacob, S. (2016). A simple practice guide for dose conversion between animals and human. Journal of Basic and Clinical Pharmacy, 7(2), 27-31.
Nalabolu, M. R., Palasamudram, K., & Jamil, K. (2014). Adiponectin and lep-tin molecular actions and clinical significance in breast cancer. International Journal of Hematology-Oncology and Stem Cell Research, 8(1), 31-40.
Newbold, R R., Padilla-Banks, E., & Jefferson, W. N. (2009). Environmental estrogens and obesity. Molecular and Cellular Endocrinology, 304(1-2), 84-89.
Ozkaya, H. M., Comunoglu, N., Keskin, F. E., Oz, B., Haliloglu, O. A., Tanri-over, N., Gazioglu, N., & Kadioglu, P. (2016). Locally produced estrogen through aromatization might enhance tissue expression of pituitary tumor
transforming gene and fibroblast growth factor 2 in growth hormone-secreting adenomas. Endocrine, 52(3), 632-640.
Pfeiler, G., Königsberg, R., Hadji, P., Fitzal, F., Maroske, M., Dressel-Ban, G., Zellinger, J., Exner, R., Seifert, M., Singer, C., Gnant, M., & Dubsky, P. (2013). Impact of body mass index on estradiol depletion by aromatase inhibitors in postmenopausal women with early breast cancer. British Journal of Cancer, 109(6), 1522-1527.
Pfeiler, G., Konigsberg, R., Hadji, P., Fitzal, F., Tea, M.-K. M., Vogl, S., Berger, A., Exner, R., Seifert, M., Singer, F. C., Gnant, M., & Dubsky, P. C. (2013). The impact of estrogen depletion by aromatase inhibitors on adiponectin serum levels in postmenopausal patients with breast cancer. Journal of Clinical Oncology, 31(15), in print.
Redmile-Gordon, M. A., Armenise, E., White, R. P., Hirsch, P. R., & Goul-ding, K. W. T. (2013). A comparison of two colorimetric assays, based upon Lowry and Bradford techniques, to estimate total protein in soil extracts. Soil Biology and Biochemistry, 67(100), 166-173.
Richards, J. B., Valdes, A. M., Burling K., Perks, U. C., & Spector, T. D. (2007). Serum adiponectin and bone mineral density in women. The Journal of Clinical Endocrinology and Metabolism, 92(4), 1517-1523.
Sun, H., Ehlhardt, W. J., Kulanthaivel, P., Lanza, D. L., Reilly, C. A., & Yost, G. S. (2007). Dehydrogenation of indoline by cytochrome P450 enzymes: A novel "Aromatase" process. Journal of Pharmacology and Experimental Therapeutics, 322(2), 843-851.
Tinwell, H., Rascle, J. B., Colombel, S., Al Khansa, I., Freyberger, A., & Bars, R (2011). A novel method for measuring aromatase activity in tissue samples by determining estradiol concentrations. Journal of Applied Toxicology, 31, 446-454.
Tworoger, S. S., Mantzoros, C., & Hankinson, S. E. (2007). Relationship of plasma adiponectin with sex hormone and Insulin-like Growth Factor levels. Obesity, 15, 2217-2224.
Van Londen, G. J., Perera, S., Vujevich, K., Rastogi, P., Lembersky, B., Bruf-sky, A., Vogel, V., & Greenspan, S. L. (2011). The impact of an aromatase inhibitor on body composition and gonadal hormone levels in women with breast cancer. Breast Cancer Research and Treatment, 125(2), 441-446.
Viciano, I., & Marti, S. (2016). Theoretical study of the mechanism of exemes-tane hydroxylation catalyzed by human aromatase enzyme. The Journal of Physical Chemistry B, 120(13), 3331-3343.
Von Frankenberg, A. D., do Nascimento, F. V., Gatelli, L. E., Nedel, B. L., Garcia, S. P., de Oliveira, C. S., Saddi-Rosa, P., Reis, A. F., Canani, L. H., & Gerchman, F. (2014). Major components of metabolic syndrome and adi-ponectin levels: A cross-sectional study. Diabetology and Metabolic Syndrome, 6, 26.
Wong, S. K., Chin, K.-Y., Suhaimi, F. H., Fairus, A., & Ima-Nirwana, S. (2016). Animal models of metabolic syndrome: A review. Nutrition and Metabolism, 13, 65.
Xu, Q., Wells, C. C., Garman, J. H., Asico, L., Escano, C. S., & Maric, C. (2008). Imbalance in sex hormone levels Exacerbates Diabetic Renal Disease. Hypertension, 51(4), 1218-1224.
Zhao, H., Zhou, L., Shangguan, A. J., & Bulun, S. E. (2016). Aromatase expression and regulation in breast and endometrial cancer. Journal of Molecular Endocrinology, 57(1), 19-33.
Zidan, J., Chetver, L., Hussein, O., & Zucker, M. (2010). Effect of letrozole on plasma lipids, triglycerides, and estradiol in postmenopausal women with metastatic breast cancer. The Oncologist, 15(11), 1159-1163.
