Теоретичні основи ведення особистих селянських господарств Текст научной статьи по специальности «Экономика и бизнес»

УДК 631:636

Франчук I. Б., к.е.н., ст. викладач Диндин В.Л., асистент © Лье1еський нацюнальний утеерситет еетеринарног медицины та бютехнологт 1м. С. З. Гжицького

ТЕОРЕТИЧН1 ОСНОВИ ВЕДЕННЯ ОСОБИСТИХ СЕЛЯНСЬКИХ

ГОСПОДАРСТВ

У дангй статт1 розглянуто теоретичш осноеи еедення особистих селянських господарсте. Проанал1зоеано проблеми гх розеитку та подальшого господарюеання.

Ключовi слова: особисте селянське господарстео, с1мейний бюджет, доходи, еидатки.

Вступ. Теоретичш проблеми розвитку особистих селянських господарств, не зважаючи на !х величезне сощально - економiчне значення в аграрнш економщ не знайшли достатнього висв^лення у втизнянш науковш л^ературь Незнання теоретичних засад функщонування цих господарств призводить до прийняття помилкових управлшських ршень, насамперед в аграрнш сфер^ неращонально1 витрати державних коштiв, а також до занепаду сiльських територш, запустiння величезних масивiв сiльськогосподарських угщь, занепаду галузi тваринництва.

Матер1ал 1 методи. В умовах лiберальноl економiчноl системи основним чинником розвитку особистого селянського господарства, на нашу думку, е загальш тенденци розвитку економжи i пов'язанi з нею особливост зайнятостi сiльського населення. У в^чизнянш економiчнiй лiтературi докладно розглядаються проблеми ефективност особистих селянських господарств [3], взаемозв'язку 1х розвитку з рiвнем життя сiльського населення [1,2] та соцiально-економiчним розвитком сiльських територiй [4,6]. Але при цьому мало уваги звертаеться на теоретичш основи 1х становлення та функщонування.

Результати дослщження. Вiдповiдно до Закону Украши "Про особисте селянське господарство", воно являе собою господарську дiяльнiсть, яка проводиться без створення юридично! особи фiзичною особою iндивiдуально або особами, як перебувають у сiмейних чи родинних вiдносинах i спiльно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки i споживання сшьськогосподарсько1 продукци, реалiзацil И надлишюв та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому чи^ й у сферi сiльського зеленого туризму [5]. Члени особистого селянського господарства здшснюють дiяльнiсть на свiй розсуд i ризик у межах встановленого правового господарського порядку. Дiяльнiсть, пов'язана з веденням особистого селянського господарства, не належить до шдприемницько1 дiяльностi.

© Франчук I. Б., Диндин В.Л., 2010

281

Власниками особистого селянського господарства е фiзичнi особи, яким у встановленому законом порядку передано у власшсть або оренду земельш дшянки для його ведення. Розмiр земельно! дшянки в користуванш особистого селянського господарства не перевищуе 2,0га. Однак вш може бути й бшьшим в разi отримання в натурi (на мiсцевостi) земельно! частки (паю) та !! спадкування ленами особистого селянського господарства. Земельш дшянки особистого селянського господарства можуть бути власшстю одше! особи, спiльною сумшною власнiстю подружжя та спiльною частковою власнiстю членiв господарства.

Особистi селянсью господарства виконують багато функцiй: сощальну; економiчну; демовiдтворювальну; духовну; виховну; еколопчну.

Основними серед них е сощальна та економiчна. Зауважимо, що щ двi функцi! особистих селянських господарств настшьки тiсно пов'язанi мiж собою, що в багатьох випадках !х неможливо вiддiлити одну вiд одно!.

Основною сощальною функцiею особистого селянського господарства е оргашзащя споживання. Економiчними ресурсами для цього е вироблеш всерединi нього сiльськогосподарська продукцiя та продукти харчування, а також доходи, отримаш в результатi !х реалiзацi! на ринку. Органiзацiя споживання потребуе певного господарського хисту, адже вироблеш споживчi ресурси також потребують оптимального розподшу. У кожному селi е чимало родин, якi невмiло оргашзовують надбане важкою працею в особистому господарствi i вiдчувають значнi фiнансовi труднощi.

Серед економiчних функцiй особистих селянських господарств слщ видiлити оргашзацш виробничого процесу. Кожне таке господарство мае власний оргашзацшно-господарський план, як його називав О.Чаянов [7 ]. Вш складаеться на основi власного виробничого досвiду власникiв господарства, досвщу !хнiх батькiв i мiсцевих господарських традицш.

Органiзацiйно-господарський план особистого селянського господарства вщтворено в структурi сшьськогосподарських угiдь та посiвних площ, чисельносп та складi поголiв'я тварин. Його складають пiд впливом споживчих уподобань сшьсько! родини i залежно вщ ступеня залучення господарства в ринковий процес, рiвня його товарностi. Вщповщно до органiзацiйно-господарського плану проводять ротацш сiльськогосподарських культур та !х розмiщення в полях сiвозмiни, вщтворення поголiв'я велико! рогато! худоби, свиней, птищ.

Важливе значення в економщ особистого селянського господарства мае його забезпечення матерiально-технiчними ресурсами. Натуральнi господарства, як правило, скорочують до мшмуму обсяги !х придбання, адже це забезпечуе зниження рiвня фiнансового ризику. Особистi селянськi господарства можуть функщонувати й за використання мiнiмуму господарського реманенту, купованих мiнеральних добрив, засобiв захисту рослин i ветеринарних препараив. Однак при цьому зростають затрати ручно! працi.

Практично кожне особисте селянське господарство, навт якщо воно мае натуральний характер, певну частину вироблено! сiльськогосподарсько!

282

продукцп peani3ye. Виручеш кошти в бшьшост випадкiв використовують для його вiдтворення.

В особистих селянських господарствах, яю е складовою частиною домашнього господарства, вiдбувaеться процес демогрaфiчного вiдтворення сiльського населення та процес соцiaлiзaцiï поколiнь. Цi процеси, без сумшву, вiдбувaлися б i за вiдсутностi особистих селянських господарств, але саме нaявнiсть остaннiх надае ïm особливого колориту. Беручи безпосередню участь у виробничому процесi особистих господарств з раннього дитинства, сшьсью д^и формують свiй особливий св^огляд, який суттево рiзниться вiд св^огляду мiських дiтей.

Типове особисте селянське господарство - це надзвичайно мале господарство як для ринковоï економжи. У кращому випадку воно нaлiчуе кiлькa прaцiвникiв i не придатне до таких економiчних процесiв, як монополiзaцiя, кооперaцiя та iнтегрaцiя. Воно виконуе свою основну функцiю -забезпечення господaрюючоï сiм'ï засобами ïï бiологiчного iснувaння -продуктами харчування. Усi iншi функци е похщними вiд цiеï основно1' функци. На стушнь ïï виконання впливають розмат чинники:

• особливостi землезaбезпеченостi на територп сiльрaди;

• соцiaльне оточення;

• обсяг i структура особистих потреб члешв родини;

• загальний економiчний розвиток регiону;

• особливост зaйнятостi членiв господарства;

• рiвень товaрностi (нaтурaльностi) господарства;

• рiвень зaробiтноï плати в регiонi;

• природш умови;

• ступiнь адаптаци до змiн в соцiaльно-економiчному середовищц

• запас прaцi та стушнь само експлуaтaцiï;

• нaближенiсть до ринюв сiльськогосподaрськоï продукцiï;

• розмiр i вiковий та статевий склад riM'ï.

Могутнього поштовху розвитку цих господарств надало не розпаювання земель та майна колишшх колгоспiв i радгосшв, а кaтaстрофiчне зниження рiвня доходiв сiльського населення, поширення безроб^я. Це загрожувало багатьом селянським ам'ям втратою зaсобiв фiзичного iснувaння. Саме тому вони радо сприйняли ршення найвищих оргaнiв влади про лшвщащю колгоспно-рaдгоспноï системи, яка стала юридичною базою для значного розширення розмiрiв особистих селянських господарств. Економiчною та сощальною основою ï^ розвитку стало значне зниження рiвня життя сшьського населення.

Залежно вiд ступеня залучення в ринкову економiку особистi селянсью господарства слiд клaсифiкувaти на натуральш, нaпiвнaтурaльнi та товaрнi. Нaтурaльнi господарства орiентовaнi на виробництво продукцiï суто для особистого споживання та продовольчоï допомоги родичам. Питома вага таких господарств невелика, оскшьки в них практично завжди е надлишки виробленоï продукцiï, якi реaлiзують. Зважаючи на сучасний розвиток торговельноï дiяльностi з купiвлi продукцiï особистих селянських господарств, проблем iз реaлiзaцiею не виникае. Продукщя може бути реaлiзовaнa безпосередньо на територп сшьського населеного пункту, а то й на власному подвiр'ï.

283

ашвнатуральш господарства ре^зують до половини вироблено1 сшьськогосподарсько! продукци. Як правило, для ре^заци виробляють кшька видiв продукци рослинництва i тваринництва, на яких концентрують працю власникiв господарства. Такi господарства мають бшьше працiвникiв, вони й бiльшi за розмiрами. Однiею з основних умов формування такого типу особистих селянських господарств е близькють ринюв збуту, оскiльки вони орiентованi на ре^зацш вироблено1 продукци за межами сшьського населеного пункту, оскiльки при цьому зростае цiна.

Для функщонування господарства такого типу потрiбна наявшсть кiлькох працездатних не лише для виробництва продукци, а й для и реалiзацil на ринку. Ц господарства за своею економiчною сутшстю е малими пiдприемствами, орiентованими на отримання максимально1 маси прибутку, задля чого вони готовi вкладати в розвиток виробництва значш фiнансовi ресурси.

У процес дослiдження дiяльностi особистих селянських господарств важливе значення мае ч^ке визначення його мiсця серед шших агентiв ринково1 та аграрное' економiки, зокрема сiльських домогосподарств i домашнiх господарств. Пiд домогосподарством розумшть соцiально-економiчний осередок суспiльства, який об'еднуе людей вiдносинами, що виникають тд час оргашзаци 1'х спiльного побуту: ведення спiльного домашнього господарства, спшьне проживання, виховування дiтей, догляд за перестаршими членами родини тощо. Поняття домогосподарство не щентичне поняттю Ым'я, яка об'еднуе лише осiб, пов'язаних родинними стосунками. Домогосподарство може охоплювати оаб, якi не е родичами.

Домашне господарство е складовою частиною домогосподарства. Як шституцшна одиниця воно виступае економiчним агентом, який взаемодiе з iншими економiчними агентами. Таке господарство охоплюе окремих оЫб чи 1'х групи, якi, проживаючи разом, здшснюють економiчну дiяльнiсть. Як основна споживча одиниця, домашш господарства створюють ринковi пiдприемства i неринковi види виробництв задля отримання необхiдних для 1'х функцiонування засобiв споживання. Серед неринкових видiв виробництв домашнiх господарств необхщно видiлити: виробництво продукци сшьського господарства для власного споживання; будiвництво i ремонт власного житла i господарських споруд; виробництво благ для власного споживання (тканин, господарського реманенту, меблiв, одягу, взуття тощо).

Ведення особистого селянського господарства пов'язане не лише з доходами, а й з витратами. Основш види таких затрат: податковi та iншi платеж^ зокрема плата за землю, страхування майна i тварин тощо; придбання на ринку мшеральних добрив, засобiв захисту рослин, ветеринарних препараив, комбiкормiв, господарського реманенту; будiвництво i ремонт господарських примщень; затрати на оплату послуг з оранки, культиваци, перевезення продукци, ветеринарного обслуговування, забою тварин; затрати на приготування кормiв для тварин; затрати на насшня, корми, молодняк тварин, призначеш для вiдтворення виробництва; затрати на переробку продукци в домашшх умовах, а також на млинах; затрати на реалiзацiю продукци рослинництва i тваринництва, насамперед транспортнi.

284

В умовах економiчноï кризи, коли ситуащя на сшьському ринку пращ мае стшку тенденщю до значного попршення, такий вид доходiв школи скорочуеться в кшька рaзiв, а значна частина селян взаг^ втрачае роботу. За таких обставин основним видом доходiв стають доходи вщ сaмозaйнятостi, зокрема в особистому селянському господaрствi.

Висновки. Чинне законодавство визначае особисте селянське господарство як господарську дiяльнiсть, яка проводиться без створення юридично1' особи фiзичною особою або iндивiдуaльно або особами, яю перебувають у сiмейних чи родинних вщносинах i спiльно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки i споживання сiльськогосподaрськоï продукцп', ре^заци ïï нaдлишкiв та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому чи^ й у сферi сiльського зеленого туризму. Соцiaльно-економiчне значення особистих селянських господарств значно ширше. Це одна з форм самозайнятост сiльського населення, спрямована на самозабезпечення продуктами харчування в умовах недосконалост соцiaльно-економiчних систем та неможливост отримання iнших видiв доходiв на достатньому рiвнi.

Л1тература

1. Гнатишин Й.П. Взаемозв'язок рiвня грошових доходiв населення та обсягiв фшансування особистих господарств населення/ Гнатишин Й.П. // Реформування фiнaнсово-кредитноï системи i стимулювання економiчного зростання. Мaтерiaли мiжнaродноï нaуково-прaктичноï конференцiï 30-31 травня 2003 р. - Луцьк, 2003. - С.62-64.

2. Онисько С.М. Аграрна сфера: щни, ефектившсть, рiвень життя населення./ Онисько С.М., Ботер О.А., Баховський В.М. - Львiв: Украшсью технологiï, 2002. - 272 с.

3. Онищенко О. Ефективнiсть господарств населення/ Онищенко О. // Економка Укрaïни. - 2003. - №1. - С.60-69.

4. Прокопа I. Депресившстть аграрних територiй: укрaïнський вибiр/ Прокопа I., Шепотько Л. // Економжа Укрaïни. - 2003. - №7. - С.59-66.

5. Про особисте селянське господарство: Закон Украши //Вщомост Верховноï Ради. - 2003. - №29.

6. Сощальш проблеми становища сшьсь^ родини в умовах розбудови незaлежноï Укрaïни. - К.: Академекспрес, 1998. - 312 с.

7. Чаянов А.В. Крестьянское хозяйство./ Чаянов А.В. - М.: Экономика, 1989. - 356с.

Summary Franchuk I. B, Dyndun V.L. AGRO THEORETICAL FUNDAMENTALS OF REFERENCE INDIVIDUAL

FARMS

This article describes the theoretical foundations of private farms. The problems of development and subsequent are analyze.

Стаття надшшла доредакци 8.09.2010

285