CC BY
12
УДК 631. 1. 017. 3
Франчук I. Б., асистент кафедри менеджменту © Вовк М. В., асистент кафедри менеджменту. Льегський нацюнальний утеерситет еетеринарног медицины та бютехнологт
Iм. С. З. Гжицького
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГ1ЧН1 ОСНОВИ ДОСЛ1ДЖЕННЯ ОСОБИСТИХ СЕЛЯНСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ
У статт1 проаналгзоеано осноет теоретико-методолог1чш мехашзми дослгдження особистих селянських господарсте.
Ключовi слова. Особисте селянське господарстео, економгчш ресурси, статистична тформащя.
Вступ. Недостатне теоретичне обгрунтування основ функцюнування особистих селянських господарств породжуе проблеми, яю мають суто практичний характер. Загалом можна зазначити, що недостатне розумшня науковцями i керiвництвом краши теоретичних основ функцюнування особистих селянських господарств призводить до величезних економiчних втрат, як щорiчно вимiрюються багатьма мшьярдами гривень. Особливо! уваги ця проблема потребуе в захщних областях краши, в яких особист селянсьм господарства виробляють 80-90% продукци сшьського господарства.
Матер1али 1 методи. Сучасна в^чизняна наукова л^ература багата на публжаци, присвяченi дослiдженню проблеми розвитку особистих селянських господарств. У цих публжащях знайшло вiдображення найширше коло прикладних аспектiв дiяльностi особистих селянських господарств. Водночас, теоретичш аспекти дослщжувано! проблеми в наукових публжащях практично вщсутш. Виокремимо хiба що монографiю М.Шульського, в якiй зазначено, що "розвиток особистих господарств населення мае закономiрний i об'ективний характер, який обумовлений необхщшстю сiльських жителiв задовольняти сво! життевi потреби за рахунок результат господарювання у сво!х господарствах, досягнення яких забезпечуеться, головним чином, завдяки працелюбносп селян" [3, с.16].
Метою дано! статт е аналiз теоретико-методолопчних основ дослiдження особистих селянських господарств.
Результати дослщження. Вiдповiдно до Закону Укра1ни "Про особисте селянське господарство ", воно становить господарську дiяльнiсть, яку проводить без створення юридично! особи фiзична особа iндивiдуально або особи, яю перебувають у Ымейних чи родинних стосунках i спшьно проживають, для задоволення особистих потреб через виробництво, переробку i споживання сшьськогосподарсько! продукци, реалiзацiю И надлишюв та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому чи^ й у сферi сшьського зеленого туризму [2]. Члени особистого
© Франчук I. Б., Вовк М. В., 2009
319
селянського господарства здшснюють дiяльнiсть на свш розсуд i ризик у межах встановленого правового господарського порядку.
Дiяльнiсть, пов'язану з веденням особистого селянського господарства, не вважають тдприемницькою.
Особист селянсью господарства е невiддiльною складовою частиною сшьського домогосподарства. lхнi доходи i витрати безпосередньо залучеш до дохщно! i витратно! частин сiмейного бюджету. Цим вони рiзняться вiд сiльськогосподарських тдприемств, доходи i витрати власникiв яких, як правило, опосередковано вщдшеш вщ сiмейних бюджетiв.
Особистi селянськi господарства виконують багато функцiй. Основними серед них е сощальна та економiчна. Зауважимо, що цi двi функци особистих селянських господарств настiльки тюно пов'язанi мiж собою, що в багатьох випадках !х неможливо вщдшити одну вiд одно!.
Основною сощальною функцiею особистого селянського господарства е оргашзащя споживання. Економiчними ресурсами для цього е вироблеш всерединi нього сшьськогосподарська продукцiя та продукти харчування, а також доходи, отримаш в результат !х реалiзащ! на ринку. Оргашзащя споживання потребуе певного господарського хисту, адже вироблеш споживчi ресурси також потребують оптимального розподiлу. У кожному селi е чимало родин, яю невмiло органiзовують надбане важкою працею в особистому господарствi i вiдчувають значнi фiнансовi труднощi.
Серед економiчних функцiй особистих селянських господарств слщ видiлити органiзацiю виробничого процесу.
Оргашзацшно-господарський план особистого селянського господарства вщтворено в структурi сiльськогосподарських угщь та посiвних площ, чисельностi та складi поголiв'я тварин. Його складають пiд впливом споживчих уподобань сшьсько! родини i залежно вiд ступеня залучення господарства в ринковий процес, рiвня його товарностi. Вiдповiдно до оргашзацшно-господарського плану проводять ротащю сiльськогосподарських культур та !х розмщення в полях сiвозмiни, вiдтворення поголiв'я велико! рогато! худоби, свиней, птищ.
Важливе значення в економiцi особистого селянського господарства мае його забезпечення матерiально-технiчними ресурсами. Натуральш господарства, як правило, скорочують до мiнiмуму обсяги !х придбання, адже це забезпечуе зниження рiвня фiнансового ризику. Особист селянськi господарства можуть функцiонувати й за використання мшмуму господарського реманенту, купованих мшеральних добрив, засобiв захисту рослин i ветеринарних препаратiв. Однак при цьому зростають затрати ручно! пращ.
Практично кожне особисте селянське господарство, навт якщо воно мае натуральний характер, певну частину вироблено! сiльськогосподарсько! продукцi! реалiзуе. Вирученi кошти в бiльшостi випадкiв використовують для його вщтворення.
320
В особистих селянських господарствах, яю е складовою частиною домашнього господарства, вщбуваеться процес демографiчного вiдтворення сiльського населення та процес соцiалiзацiï поколiнь. Цi процеси, без сумшву, вiдбувалися б i за вщсутност особистих селянських господарств, але саме наявнiсть останнiх надае ïm особливого колориту. Беручи безпосередню участь у виробничому процес особистих господарств з раннього дитинства, сшьсьм д^и формують свiй особливий свiтогляд, який суттево рiзниться вiд свiтогляду мкьких дiтей.
Типове особисте селянське господарство це надзвичайно мале господарство як для ринковоï економiки. У кращому випадку воно налiчуе кiлька пращвниюв i не придатне до таких економiчних процесiв, як монополiзацiя, кооперащя та iнтеграцiя. Воно виконуе свою основну функцш забезпечення господарюючоï амЧ' засобами ïï бiологiчного iснуванн продуктами харчування. Усi iншi функци е похщними вiд цiеï основно1' функци. На стутнь ïï виконання впливають розмаïтi чинники, якi знайшли свое вщображення на рис.
В умовах лiберальноï економiчноï системи основним чинником розвитку особистого селянського господарства, на нашу думку, е загальш тенденцп розвитку економжи i пов'язанi з нею особливост зайнятостi сiльського населення.
Могутнього поштовху розвитку цих господарств надало не розпаювання земель та майна колишшх колгоспiв i радгоспiв, а катастрофiчне зниження рiвня доходiв сшьського населення, поширення безробiття. Це загрожувало багатьом селянським сiм'ям втратою засобiв фiзичного iснування. Саме тому вони радо сприйняли ршення найвищих оргашв влади про лiквiдацiю колгоспно-радгоспноï системи, яка стала юридичною базою для значного розширення розмiрiв особистих селянських господарств. Економiчною та соцiальною основою ix розвитку стало значне зниження рiвня життя сiльського населення.
Особистi селянсью господарства Львiвськоï областi виробляють понад 85% валово].' продукци сiльського господарства серед уЫх категорiй господарств. Однак системноï методики ïx дослiдження у втизнянш економiчнiй науцi поки що не вироблено. Одшею з основних причин такоï ситуаци, на нашу думку, е брак статистичноï шформаци.
Однiею з важливих теоретико-методологiчниx проблем в аграрнш економiчнiй науцi е проблема оцшки ефективностi функцiонування особистих селянских господарств. Вона практично не вщображена у втизнянш економiчнiй л^ератур^ З цього приводу М.Шульський наголосив на необхщност розроблення методики, яка була б найпростшою у користуванш та найповнiшою щодо збору всебiчноï iнформацiï. Особливу увагу слiд звернути на збiр iнформацiï про затрати матерiальниx, трудових i фiнансовиx ресурЫв для ведення господарськоï дiяльностi, грошових надходжень вiд продажу продукци рiзними каналами реалiзацiï. Саме цi анал^ичш матерiали дадуть змогу визначати показники економiчноï ефективностi функцiонування
321
подвiрних господарств населення: co6ÎBapTÎCTb продукци, продуктившсть пращ, чистий дохщ, piBeHb рентабельност та ш. [3, с45]. Фактично вчений виступае за введення суцiльного господарського облжу в особистих селянських господарствах.
Висновки. Втизняна статистика збирае систематизованi данi про розвиток сшьськогосподарських пiдприемств. Основний недолж статистики особистих селянських господарств полягае в тому, що вона не систематизована i розкидана в рiзних роздшах. Значна частина статистично! шформацп подаеться статистикою сiльського господарства. Цшна статистична iнформацiя мiститься у статистищ домогосподарств. Проте, незважаючи на недолжи статистично! iнформацiï, вона дозволяе дати достовiрну оцiнку розвитку особистих селянських господарств, виявити iснуючi тенденцiï i на ï^ основi спрогнозувати перспективи подальшого розвитку.
Л1тература
1. Березiвський П. С. Методологiчнi аспекти реформування органiзацiйноï структури та економiчнi моделi постреформеного аграрного виробництва / П. С.Березiвський // Вiсник Львiвського державного аграрного ушверситету. - 2001. - № 8. - С. 8-14. - (Серiя "Економка АПК").
2. Про особисте селянське господарство : Закон Украши // Вщомосл Верховноï Ради. - 2003. - № 29.
3. Шульський М. Г. Особист господарства населення: стан, можливосп i перспективи / М. Г. Шульський. - Львiв: Край, 2003. - 280 с.
Summary
Basically theory-methodological mechanisms of searching private peasant enterprises are analyses in article.
Стаття надшшла до редакцИ' 7.09.2009
322
