CC BY
618. Theologisch-Religionspädagogische Kompetenz Professionelle Kompetenzen und Standards für die Religionslehrerausbildung. 2009 Empfehlungen der Gemischten Kommission zur Reform des Theologiestudiums, EKD-Texte 96 https://www.ekd.de/ek-dtext_96.htm.
19. Veritatis Gaudium. 2017. https://press.vati-
can.va/content/salastampa/en/bollettino/pub-blico/2018/01/29/180129c.html.
20. Waldherr F., Walter C. Didaktisch und praktisch. Ideen und Methoden für die Hochschullehre. Stuttgart: Schäffer-Poeschel, 2009.
21. Winteler A. Professionell lehren und lernen. Ein Praxisbuch. 4. Aufl. Darmstadt: WBG (Wissenschaftliche Buchgesellschaft), 2011.
ЖИТТСТВОРЧ1 1ДЕАЛИ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА ЯК Ц1НН1СНА СКЛАДОВА Cy4ACHOÏ
МУЗЕЙНОÏ ПЕДАГОГ1КИ
ФЫтчук Н.О.
кандидат педагоггчних наук,старший науковий ствробтник, провгдний науковий ствробтник в1ддту зм1сту i технологт педагог1чно'1 освгти, докторантка 1нституту педагогiчноi освти i освти дорослих 1мет 1вана Зязюна НАПН Украши
TARAS SHEVCHENKOS LIFE-GIVING IDEALS AS A MODERN MUSEUM PEDAGOGY
VALUABLE COMPONENT
Filipchuk N.
PhD in Pedagogy, Senior Research Staff, Leading Research Staff of Department of Pedagogical Education Content and Technologies, Doctoral Student at Ivan Ziaziun Institute of Pedagogical and Adult Education of NAES of Ukraine
Анотащя
У статт розкрито значения TBopiB Т. Г. Шевченка для розвитку музейно! педагопки, що покликана просвгтлювати, виховувати, змщнювати народ громадянськютю i культурнiстю, будучи мiждисциплiнар-ною галуззю, мае об'еднувати цiннiсною цшстю освiту, культуру, науку. Показано роль «Кобзаря» для укра!нського народу. Доведено, що в основi передачi музейно! культури мають стати свiтогляднi где! Т. Г. Шевченка.
Abstract
The article reveals the significance of Taras Shevchenko's works for museum pedagogy development. The latter aims to enlighten, educate, and strengthen a nation through civic consciousness and culture. As a multidis-ciplinary branch, it has to unite the values of education, culture, and science. The role of "Kobzar" for the Ukrainian people is shown. It has been proved that T. Shevchenkos worldview attitudes should underlie museum culture transfer.
Ключов1 слова: музейна педагопка, Т.Г. Шевченко, освгта, культура.
Keywords: museum pedagogy, T. Shevchenko, education, culture.
Цшшсш вимiри в музейнш педагопщ стають ïï визначальним чинником. Одтею з найб№ш помт-них тенденцш у теперiшнiх умовах - утвердження життетворчих iдеалiв Тараса Шевченка для украш-цiв, сучасне його «прочитання» у ХХ1 стoлiттi. Вт е саме тiею знаковою особистютю, яка навчае, пе-реучуе, виховуе, консолщуе народ i державу, охоп-люючи як oсвiтнi, так i музейш шституцп. Свгтоба-чення Т. Шевченка шститъ в сoбi величезний ут-версальний пoтенцiал загальнoлюдськoстi. Справда, його можна характеризувати як людино-люба, знакового представника европейського екзи-стенцioналiзму. Не було меж m геoграфiчних, нi ю-торичних, m нацioнальнo-культурних для ствер-жання ним гумашстичного принципу у ставленнi до «шшого».
В кoнтекстi розгляду, аналiзу, пошуку шстру-ментiв i технологш впровадження багатьох цштс-них вимiрiв у наукoвo-oсвiтню, культурну практику
i теорш, вiдбуваеться в oстаннi роки чимало науко-вих кoнференцiй, круглих стoлiв, тематичних дис-курсiв на базi музейних установ. Синерпя наукових культурних, громадських iнститутiв у рiчищi музе-езнавства, музейно!' педагoгiки, мистецтва, ютори, лiтератури, психoлoгiï уможливлюе oптимальнiшi метoдoлoгiчнi, пiзнавальнo-вихoвнi, прoсвiтницькi пiдхoди в реалiзацiï суспiльнo значущих стратегiй. 1нтеграц!я об'ективних знань, зусиль, технолопч-них методик творить нову яшсть у процесах актии-зацiï сoцiальних мотивацш, пiзнання iстин, грома-дянського виховання, вироблення цiннiснoгo став-лення до явищ, фактiв, учинкiв, етичних норм.
Значно актуалiзувалися проблеми громадянсь-кого, патрютичного, нацioнальнoгo виховання, ку-льтурно-освгтньо1' дiяльнoстi, наукових гумангтар-них дослщжень, прoсвiтництва. Як зазначалося в Стратеги нацюнально-патрютичного виховання...,
такий напрям виховання «мае стати одним iз прю-ритетних напрямiв дiяльностi держави та суспшьс-тва щодо розвитку громадянина як високомораль-но! особистостi, яка плекае украшсьш традицп, ду-ховнi цшносп, сповiдуе европейськ1 цiнностi, готова до виконання обов'язку iз захисту Батьшв-щини, незалежностi та територiально! цшсносп Укра!ни» [6]. Причому iндикаторами ефективносп реатзацп заходiв iз нацiонально-патрiотичного виховання, особливо датей та молод^ мають стати, говориться в цьому документi, i музейнi установи. Популяризащя нацiонально-культурних, мистець-ких цшностей i традицiй Укра!нського народу, ге-ро!ка нацiонально-визвольних змагань украíнцiв за державшсть, незалежнiсть, сувереннiсть Укра!ни -важлива складова у стратеги виховання наци, голо-внi напрями у сферах музейно! справи, музейно! пе-дагогiки. Необхiднiсть псно! штеграцп, сшвпращ музейник1в, педагогiв, науковцiв, громадських дiя-чiв зумовлена також глобальними освишми та ку-льтурними стратегiями, принципами сталого розвитку свiту, основними компетенщями, визначеними европейськими еталонними рамками Ради Свропи i £С. Так, зокрема в цьому згаданому м1жнародному документi наголошуеться, що «осшльки глобатза-цiя у £вропейському Союзi продовжуеться, то кожному громадянину необхщна широка сфера основ-них компетенцш в усiх сферах свiту, що швидко змшюеться... Основнi компетенци - це п, що необ-хвдш всiм громадянами для особисто! реалiзацi! та розвитку активного громадянського життя... Тому серед 8-и визначених еталонними рамками компетенцш, перша, шоста i восьма стосуються: «спшку-вання рвдною мовою»; «сощальш та громадянсьш навички»; «обiзнанiсть та самовираження у сферi культури» [3]. Отже, впровадження й опанування окресленими знаннями, навичками, умiнням i став-ленням, виробляючи власний погляд на свiт i соць оприродне середовище, закономiрно передбачае мщцисциплшарну дiяльнiсть, iнтегрованi зв'язки культурних та освiтньо-наукових iнституцiй, галу-зей та дисциплш. Проте ця затребуванють трансфо-рмуеться як на рiвнi формалiзацi! iнституцiйних взаемин, так i сутнiсних, змiстових характеристик.
Таким чином важливим аспектом е визначення сустльно-значущих прюритетгв, яК ставатимуть стрижневими напрямами творчо'1 спгвпрацг музей-них, педагоггчних, наукових, мистецьких установ. Змши, що вщбуваються в часовому просторi глобального i нацюнального свiтiв, спонукають до адекватно! й своечасно! реакци суспiльства, держави на новi i задавненi виклики, загрози, цш i завдання. Музейна педагогiка, що покликана просвгтлювати, виховувати, змiцнювати народ громадянськютю i культурнiстю, будучи м1ждисциплшарною галу-ззю, мае об'еднувати щнтсною цiлiстю освiту, культуру, науку. Стад бути суголосними й солвдар-ними щодо свiтосприйнятностi свiту, об'еднуючись не лише навколо унiверсальних i нацiональних вар-тiсних ознак, але й навколо завдань виховно! сис-теми Наци. Передусiм за нишшшх суворих реалiй суспiльного буття необхвдно демонструвати ст-
льне бачення i розумiння нарiжних проблем, як1 характеризуют сучасний стан Укра!ни. Анатз ретро-спективи досвiду державного будiвництва, форму-вання громадянсько! культури, нацюнально! сввдо-мостi засввдчуе про цшу низку негативних явищ i проблем, що притаманш нинiшнiм реалiям кра!ни. Цiла низка стратегiчних завдань для музе!в, освгт-нiх i наукових закладiв та установ випливае з висно-вк1в вищо! державно! влади щодо рiвня суспшьно! свiдомостi, несприятливого соцюкультурного сере-довища, яке згубно дiе на нацiональну безпеку. До них слщ ввднести: «брак комушкацш з громадянсь-ким суспiльством з питань нацюнально-патрютич-ного виховання; недостатш зусилля держави у сферi формування активно! громадянсько! опозици та нацюнально-патрютично! свiдомостi: брак духо-вностi i моральностi в суспiльствi: наявнiсть ютот-них вiдмiнностей у системах цшностей, свггогляд-них орiентирах; наявнiсть iмперсько-тоталiтарних рудиментiв у суспiльнiй свiдомостi; нищення укра-!нсько! духовно-культурно! спадщини та вторично! пам'ятi; незавершенiсть процесу формування наць онального мовно-культурного простору; вщсут-нiсть едино! iнформацiйно-просвiтницько! поль тики з питань нацюнально-патрютичного виховання; недостатня нормативно-правова урегульованiсть сфери, нерозвинешсть низово! ланки в системi координацп виховних процесiв у цьому напрямЬ> тощо [6]. Отже, щоби ошгашзувати роботу вiдповiдних освiтньо-наукових та культурних шститупв у сферi музейно! справи, педагогь чно-виховного процесу, забезпечивши змiстове на-повнення культурно-освiтньо! роботи по вихо-ванню громадянського сустльства, необхвдно вище означенi проблеми трансформувати в змiст музейно! педагогiки. Безперечно, що використову-ючи можливостi, можна надати цим процесам на-щетворчого характеру системностi, об'ективностi, доступностi, переконливосл.
Незважаючи на доволi складнi суспшьно-поль тичнi, психо-ментальнi, нацiонально-культурнi умови, яш продовжують iснувати в укра!нському соцюсередовищ^ все ж для як1сних змш у свггогля-днiй складовiй музейно! педагопки формуються необхiднi передумови. У закош Укра!ни «Про освиу», прийнятого 5 вересня 2017 року, зазнача-еться, що метою освiти е «...збагачення штелекту-ального, творчого, культурного потенщалу Укра!н-ського народу», а серед 36 основних засад та прин-цишв державно! полiтики у сферi освiти затвердженi: «Нерозривний зв'язок iз свiтовою та нацiональною iсторiею, культурою, нацiональними традицiями»; «виховання патрютизму, поваги до культурних цiнностей укра!нського народу, його ю-торико-культурного надбання i традицiй»; «форму-вання громадянсько! культури та культури демок-ратi!» [2]. Отже, таю законодавчi норми закладають i вiдповiднi методологiчнi та змiстовi подходи в на-прямах, змюп, формi, свiтоглядних i холiстичних вимiрах укра!нського свiту.
В укра!нському соцюкультурному просторi слiд вибудовувати складнi й трудомютш конструк-
ци та освггш модел^ осшльки необхвдне навер-нення до сво!х первинних виток1в у 4aci i npocTopi, як1 або були привласнеш «шшими», або знищенi i витолочеш в нацiональнiй пам'ятi Народу. За-вдання - вiдновити i повернути автентичнi нацюна-льнi рефлекси, культурш та етичнi цiнностi, закла-дених в глибинах тритльсько!, чернях1всько! культур, дохристиянських часiв i княжо! доби, укра!нського бароко - ввд Острозько!, Киево-Моги-лянсько! академiй до Сковороди, Шевченка, Франка i новiтнiх часiв. Такий чин в освггаш полiтицi е не менш значущим, ан1ж наймодернiшi компетент-нюш пiдходи, адже нацiональна культура в вторичному вимiрi здатна наситити живильною енергiею Людину, народ, нацш, державу, зробивши !х при-томною, самоповажаючою, суб'ектною i свiдомою на чорнотронах сучасного жорстокого свiту. Так дь яли i дшть сильш у змагальностi нацюнально-поль тичнi стльноти, так зобов'язанi чинити ми - Укра-!нський народ.
У неримованш iсторичнiй хронiцi Людства ук-ра1нська культурна спадщина в 11 найширшому кон-тексп займае достатньо помiтне мiсце - вщ Кам'яно! могили до космiчного освоения Всесвiту. Тому нацiональну культуру варто осмислювати саме в цьому часовому просторi, стверджуючи себе як Нацш, на теренах яко! знаходиться найдавшший вiдомий Храм планети. Очевидно, варто вщстою-вати тi гшотези, думки i теорп, що саме у запорiзь-кому степу знаходиться Колиска укра!нсько! цивь л1заци, прадержава Аратта дошумерського перiоду з 11 хлiборобською цивiлiзацiею, мiфологiею, рель пею, письменами i мистецтвом. У цш нiшi знаходиться величезний пласт завдань для укра!нсько! (i не лише) науки, ютори, музейно! культури, освiти, психо-педагогiки, фшософп, музейно! педагопки.
Щоби освоювати в таких координатах свгго-глядне тло культури свое! Батьшвщини необхiдна вiдповiдна громадянська культура суспшьства. В Укра!нi тривалий юторичний перiод для !! станов-лення не було нi соцiокультурних, m соцю-педаго-гiчних, нi полiтичних передумов, оскiльки народ перебував або в сташ бездержавностi, або - неправедно! державносп. Колонiзоваиа свiдомiсть, утрачена вторична тяглiсть онтологп буття вщобрази-лись на генезi розумшня власно! самоiдентичностi, культурно! окремiшностi, полггачно! суверенностi.
Проте попри всю значущють i знаковiсть для розумiния укра!нсько! генези подiбних видатних нацiональних постатей, особлива роль у розбу-дженш приспаного духу народу, поверненнi йому нацiонально! гiдностi, олюдненостi самопочування на сво!й, Богом даиiй йому земл^ належить Т. Ше-вченку. Не тшьки для укра!нцiв на батьшвщиш, але й поза !! межами, для свиу Шевченко е найбшьш згадуваною i пошанованою особистiстю. На даний час у свiтi налiчуеться 1384 пам'ятники (1256 - Ук-ра!на, 128 - за кордоном, у 35 державах). Навиъ ця формальна ознака пвдкреслюе рiвень значущосп й авторитетностi цього iменi. Укра!на, Казахстан, Ро-сiя, Канада - кра!ни, в яких створенi ушкальш му-зейнi комплекси, присвяченi укра!нському поету, художнику, просвiтителю i будителю Наци. «Для
багатьох поколiнь украшщв, - зазначае 1ван Дзюба, - Тарас Шевченко означае так багато, що сама собою виникае iлюзiя його всеприсутносп, всезрозу-мшосп та всезнания про нього... Шевченко як явище велике й вiчно живе - невичерпний, нескш-ченний i незупинний. Волею iсторii його ототож-нено з Украшою, i разом з и буттям тривае Шевче-нкове, вбираючи в себе новi днi й новий досвщ народу^ [1, с. 7] Саме Шевченко виховав те непогамовне бажання укранства пiзнавати гли-бинт витоки власного буття, розширити свпогля-днi обрii й горизонти, утвердити почуття укрансь-костi й приналежносп до великого Роду i Народу. По-справжньому, його iдеали, свiтосприйиятнiсть е методолопчною основою (онтологiчною i гнесео-логiчною) буття Украшця i Людини, шзнання Ук-ра!ни i Свиу. Очевидно, що виховання Нацii Шев-ченком вiдбуваеться не тiльки в конкретному культурному, литературному, монументальному, мистецькому просторi, пов'язаним з його життям i творчiстю, там, де вщбуваеться вивчення i форма-льне пошанування його iменi. Насправдi, вш - усе-осяжний, торкаючись сутнюно всiх важливих сег-ментiв життедiяльностi, служачи цiннiсним орiен-тиром для «.. .живих i ненарожденних». Згадуваний академж I. Дзюба в «Загальмованому поверненш» пише: «У соцiологii, в економщ, в народногоспо-дарському мисленнi е таке фундаментальне по-няття: система життезабезпечення. Це те, без чого неможливе життя людсько! громади: хлiб- водо-, енергопостачання. Цю систему не вшьно руйну-вати, бо шкому не обiйтися без хлiба, води, вогню. Очевидно, й в духовному житл так1 системи житте-забезпечення. I таку функцiю для укранського сус-пiльства чинить насамперед Тарас Шавченко. Вiн -один з нарiжних каменiв нашоi нацiональноi бу-дови» [1, с. 7]. Кобзар сприймаеться нами не просто як видання 1840-го, а як фiлософiя буття украшсь-кого народу, його найцшшша вдеологема. Але попри всю величшсть нацiонального звучання, твор-чiсть Шевченка вiдображае й достатньо виразш ут-версальнi характеристики. У далекому 1978 рощ, в часи, коли дозволялося про Шевченка говорити мо-торошною натвправдою, Вадим Скуралвський у журналi «Всесвiт» (№3) спробував подолати цю страшну iнерцiю нашвпритомносп. Вiн напише: «В Шевченковi, шби перебиваючи одна одну, заговорили ва, доти безмовнi, складовi народно].' стихи, нацюнальш i загальнолюдськi, етшчно i iсторично виокремленi i ршуче унiверсальнi. В «Кобзарi» по-сшшало означуватися те, що впродовж столиъ вна-слiдок зрозумiлих соцiальних причин за вое!-' своеi патетичностi не могло художньо й iдеологiчно офо-рмитися, вiднайти свiй свiтоглядний та естетичний репстр... «Кобзар» знаменував радикальну демок-ратизацiю свiтовоi культури. «Кобзар» — один iз перших взiрцiв такого по-справжньому олюдне-ного мистецтва» [5, с. 17]. Очевидно, е ращя в подь бних ствердженнях, бо, як зазначив дослвдник, «з Шевченка заговорили цiлi соцiальнi материки, впе-рше залунав на повну силу той трагiчний супровiд свггово! iсторii, що його так довго не чула чи не хо-
тша чути культура» [5, с. 17]. I цей голос чутно сьо-годш в школах, ушверситетах, музеях, театрах, консерваторiях, музичних i художнiх центрах, на полгшчних майданчиках i державних iнституцiях. Шевченко з його нацюнальним i загальнолюдським доробком увiйшов у сфери лгтературознавства, фь лософi!, педагогiки, мистецтва, полтики, систем виховання, iнших людино-центричних галузей i на-прямiв. Його енерпя, сила протестного духу, худо-жня мiць етична переконливiсть, усеохоплююча на-роднiсть не лише надихали, оживляли, «олюдню-вали» Людину, але й цш народи насамперед укра!нський. Масштабна постать Шевченка не могла вмютитися в нiшу окремо! науки. Вш потребу-вав системного осмислення, синтезованого образу буття, а отже, мщцисциплшарносп, полiфонiчно-стi в змiстi i технологiях. Дуже показовою формою тако! енергп е напрями дiяльностi у секторi музей-но! педагогiки.
Осшльки, Т. Шевченко запропонував для свого народу досконалшу методологш бачення «себе» i свiту, торкаючись найпотаемнiших святощiв, ран; трагедiй, здобутк1в i злепв у глибинах часу, то вш i цiла плеяда видатних постатей з !хшм свiтоглядом щодо будучини Укра!ни, високими педагогiчними идеалами украшськосл i гуманiзму мають стати в основi передачi музейно! культури передуам мо-лодi. Бо «там, де не культивуеться сила духу i вiри, сяйво Гори, мужнiсть боротьби i сто!цизм морального опору, - стверджував вiдомий укра1нський
просвгтник i дисидент С.Сверстюк, - там вегетуе слабк1сть, боягузтво, самозневага» [4, с. 60]. Сього-днi Шевченкове Слово, приклади д1янь нацюналь-них будителiв Духу потрiбнi не просто школам, уш-верситетам чи музеям. Вони затребуваш часом, в якому нуртуе спрага Свободи Великого Народу.
Список л^ератури
1. Дзюба, I. (2014). Загальмоване повернення. В Шевченко Т. Щоденник (с. 7). Львiв: Свiт.
2. Закон Укра!ни «Про освиу». (2017). Закони Укра!ни, 10(34), 3, 9-10.
3. Рекомендащя 2006/962/6С Свропейського Парламенту та Ради (£С) «Про основнi компетенцi! для навчання протягом усього життя» ввд 18 грудня 2006 року. Взято з: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_975
4. Сверстюк, £. (2008). Не мир, а меч. Есе!. Луцьк: ВМА «Терен».
5. Скурапвський, В. (1996). Iсторiя i культура. Ки!в: Укр.-амер. бюро захисту прав людини.
6. Указ Президента Укра!ни №580/2015. Про стратегш нацюнально-патрютичного виховання дiтей та молодi на 2016-2020 роки. Взято з: https://zakon.rada. gov.ua/laws/showZ580/2015
7. Шевченко, Т. (2011). Кобзар. Кив: Вид. центр «Просвиа».
THE APPLICATION OF THE ELECTRONIC EDUCATIONAL RESOURCES IN THE FUTURE TEACHERS OF PHYSICAL CULTURE'S PREPARATION IN THE HIGHER EDUCATION
ESTABLISHMENT
Bezkopylny O.,
Candidate of Science in physical training and sports, Associate Professor, Department of Theory and Methodology of Physical Education, The Bohdan Khmelnytsky National University of Cherkasy
Dutchak Y.,
Candidate of Science in physical training and sports, Associate Professor, Department of Theory and Methodology of Physical Education and Sports
The Khmelnytsky National University Sushchenko L.
Doctor of Pedagogical Sciences, Professor, Head of the Department of Physical Rehabilitation, The Drahomanov National Pedagogical University
Abstract
The peculiarities of the electronic educational resources' application and technologies of the mixed teaching in the system of the future teachers of physical culture's preparation to the health reservation activity in the primary school are presented in the article. Based on the results of the scientific and pedagogical workers' questionarie enquiry the modern state of the electronic educational resources' implementation in the educational process of the leading higher education of the Ukraine establishments preparing future teachers of physical culture has been investigated. The conclusion is the fact the electronic educational resources' application ensures wide possibilities for the increase of the future teachers of physical culture's professional preparation educational process quality.
Keywords: electronic educational resources, mixed teaching, preparation, future teachers of physical culture, health reservation activity.
Problem setting. A large flood of information, the reduction of the quantity of the auditorium hours and the educational time deficiency, the increase of the self-
dependent students' work role, the necessity of the active interaction between all the participants of the educational process in the conditions of the fast information and communication technologies development
