CC BY
47
що е одшею з основ виховання творчоГ \ висококультурно1 особистосп. Иого Д1Я спрямована передуам на виховання у ¡ндивща гумашстичних якостей, ¡нтфеав I любсш до життя.
5. Духовна потреба в край, естетичному иереживанш займае вагоме шсце сфед потреб доросло1 людини. Дня д1тей вона дуже важлива. «Душа днтини готова до сприйняття прекрасного, днтпна може тонко вщчуватп музнку, жпвопнс, природу» [7, 4]. Образотворчому мистецтву в систем естетичного виховання належить особлива, шчим незамшна роль, особливо коли мова йде про особиспсний аспект. Мистецтво мае властивкть пробуджувати думки, розвивати емоцшно-чуттеву сффу дитини, вчити сгавчуттю I сшвпереживанню. Знания, що набуваються за допомогою мистецтва, засвоюються глибоко 1 назавжди, в результат! чого вони переходять у пфеконання, а тт - в дп, вчинки. Мистецтво сильшше, шж будь-яка форма суспшьно1 свщомосп \ будь-який вид сусгально! практики, впливае чфез емощйно-почуттеву сферу на свщом1сть дитини, розвиваючи и емоцшномнтелектуальш \ ткирч1 властивосп, охоплюючи весь и духовний свп\
Проанал1зувавши сощальну роль мистецтва, ми можемо стверджувати, що в оно так чи ¡накше впливае на свщом1сть особистосп. Завдяки творам мистецтва передаеться духовний досвщ поколшь, образне вщтворення свпудае знания про навколишне, культуру, взаемини мж людьми, розкривае IX внуцлшнш свгг. Та найбшьш важливе значения мистецтва полягае у ддшсненш художньо-естетичноК освгги, й завдання полягае в тому, щоб цшносп мистецтва стали духовною потребою особистосп, оскшьки справжне газнання мистецтва починаеться там, де людина осягае прекрасие для себе, власжм духовность
Л1ТЕРАТУРА
1. Антонович Е. А. Художш техмки в школ1 / Антонович Е. А., Прощв В. I., Свид С. П. - 1вано-Франювськ, 1994. -247 с.
2. ВансловВ. Всестороннее развитие личности и виды искусства. -М.: Сов. художник, 1966. -230 с.
3. Горяева Н. А. Первые шаги в мире искусства: Книга для учителя. Из опыта работы. - М.: Просвещение, 1991. -159 с.
4. Эстетика. Словарь / Под ред. А. А. Беляева и др. -М.: Политиздат, 1989. - 448 с.
5. Эстетическое воспитание в семье / Под ред. В. А. Разумного. - М.: Искусство, 1966. -160 с.
6. Коган Л. Н. Художественный вкус: Опыт конкретно-социологического исследования. - М.: Мысль, 1966. - 213 с.
7. Комарова А. И. Эстетическое воспитание студентов. - К.: Вища школа, 1984. - 159 с.
8. Кузин В. С. Психология: Учебник / Под рук. Б. Ф. Ломова. -Изд. 2-е доп. и перераб. - М.: Высшая школа, 1982. -256 с.
Верошка ЕГОРОВА
СУГШСТЬ ПОНЯТТЯ «КОМПЕТЕНТН1СНИЙ П1ДХ1Д» ТА ЙОГО М1СЦЕ У ПЕДАГОГ1Ц1 ВИЩ01 ШКОАИ
Стаття присвя чена актуальному питанию про компетенттсний nidxid в oceimi та з 'ясування його шсця у педагог1чнш наущ. Розглянуто i проанал^зовано ставпення до поняття «компетентнеений nidxid» eiöoMux наукоеще-педагогге.
Сучасний розвиток нашо! краши, посилення Ii ¡нтсграцп з Свропою, реформи в полггичному ycrpoi та ек о но Mini, змши звичайного устрою життя, i, як результат, переоценка суспшьних ценностей зумовлюють формуваиня нових вимог до осв1тньо[ сфери. Осрптя повинна бути прюритетною, нести гумашетичш цшносп, буги безперервною, багатогранною, ¡з використанням HOBiTHix технолопй навчання, сприяти саморозвитку та самовдосконаленню особистосп. Високий р1вень професюншпзму, професшна компетентшеть фнхшщв будь-яко! сфери людсько! д1яльносп е основною вимогою сучасного життя в умовах жорстко! конкуренцп на ринку пращ. Зазначеш ироцеси безиосфедньо стосуються сфери освгги. Статус науково-педагопчного пращвника, його ocBiTHi функцп, вимоги до професюнал1зму та р1вня профееiiliiо-педагопчnoi компетентносп змшюються кардинально. Саме вищезазначеш процеси i зумовили написания даноГ науково1 статп.
Мета сгатп полягае у тому, щоб визначити сутшстъ поняття «компстснтнicний шдхщ» i з'ясувати його michc у педагопчнш наущ вищо1 школи.
Питаниями комиетенцп, застосування компетентшсного шдходу, професшно1 компетентносп, визначенням ключових комиетенцш, проблемами формування компетентносп займаеться велика ильисть науковщв в УфaÏHi та за рубежем. Впчизняна иедагопка мае певш наирацювания в цьому напрямку. Проблему компетентносп на р1зних р1внях анал1зу розробляли В. Ашщенко, А. Михайличенко (професшна шдготовка на ociioeî стандарту компетентносп), H. Ei6iK, Г. Слынкова, I. Срмаков, О. Овчарук (компетентшснпй шдхщ в о ce m). О. Eirm, О. biproïc Л. Хоружа (р13новиди компетентности. I. Булах (ощнювання профссп1но1 компстснтносп), А. Василюк (сучасш шдходи до компетентносп вчите.щв у Полыщ), С. Гончяренко (тлумачення компетентносп), В.Ковальчук (сощальна компетентн1сть), К. Корсак (цившзацшна компетентшсть), О. Пометун, О. Савченко, С. Клепко (розумшня компетентности, I. Тараненко (компетентшсть як здатшсть до найефектившшого застосування знань), I. Ящук (життева компетентшсть особистосп). В Pociï вказаною проблемою займалися В. Болотов, В. Введенський, М. Волошина, Н. Гршанова, О. Дахш, I. 31мняя, В. Кальней, Л. Луценко, Г. Селевко, В. Серков, М. Сирятов, Ю. Татур, О. Хуторской, В. Шадржов, Т. Шамова, С. Шишов й ¡н.
У крашах Свропи сьогодш сфйозно обговорюють питания, як озброгга людину необхщними знаниями та вмшнями для забезпечення i'ï гармошйно1 взаемоди з сустльством. що швидко розвиваеться. Сучасне життя вимагае усвщомлення поняття компетентносп в псдагопчшй наущ i практищ. Потр1бно визначити, яких компетентностей необхщно навчати, як це робити i що мае буги результатом навчання.
Педагопчш, психолопчш та науково-методичш публкацн свщчать про значний ¡нтфес В1тчизняних i заруб¡жнго; дослщниив до визначення змсту понять «компетенщя», «комиетентн1сть» i «компетентшснпй шдхщ».
У психолого-иедагопчнш лп~ератур1 поняття «компетентшсть» широко розповсюдилося пор1вняно недавно: наприюнщ 1960-х - на початку 1970-х роыв у захщшй, а наприюнщ 1980-х роив - у вггчизнянш л1тератур1 [1, 51]. Украшський вчений О. Пометун тлумачить компетеищю як «коло повноважень яко1-небудь оргашзацп, установи або особи» [2, 66]. PociftcbKi педагоги В. Краевський та О. Хуторской розр1зняютъ поняття «компетенщя» i «компетентшсть», зазначаючи, що слово компетенщя (competentia) в переклад! з латинсько1 мовп означае коло питань, щодо яких людина добре об13нана. пошформована. шзнала ïx i мае певний досвщ.
TepviÎH «компетенщя» тлумачиться сучасними дослщниками по-р1зному:
- «коло питань, у яких людина добре пошформована, вол од if: знаниями i досвщом у тш чи шшш сферЬ> [3, 177].
- «готовшстъ учня використовувати засвоен1 знания, умшня i навички, а також сиособи його д1яльносп в житп для виршення практичних i теоретичних завдань» [4, 61];
- «сукупшсть взаемопов'язаних якостей особистосп (знань, умшь, навичок, cnoco6iB д1яльносп), яю ставляться щодо певного кола предмет i ироцеав шиеобхщних, щоб яысно та продуктивно дшти щодо них» [5, 60];
- «ocBiTHift результат, який виявляеться в шдготовленосп випускника, в реальному володшш ним методами та засобами д¡яльноcti, в можливостях справлятися з поставленими завданнями; форма поеднання знань, вмшь i навичок, яка дозволяе ставити i досягати мети в перетворенш оточуючого середовища» [6,139].
Компетентносп, що визначають готовшстъ учня до життя, його учасп в суспшьшй д1яльносп, стали ¡ндикаторами результативное^ навчання в багатьох крашах в останш десятилптя. Поняття «компетентшсна осв1та» виникло в США при вивченш досвщу робота передових учител1в. Наприюнщ 1980-х роив науковщ намагалися визначити компетентшсть як певний освггшй результат.
Росшський педагог Г. Селевко вважае, що компетентшсть - це «¡нтегральна яюсть особистосп, котра проявляеться в п загальнш здатносп i готовносп до д1яльносп, що Грунтуеться на знаниях i досвда, яю Ha6yri в пронес i навчання i соща.шзаци та ор1ентован1 на самостшну й усшшну участь у д1яльносп» [6, 139]. Вщомий теоретик i пржтик з педагопки Н. Ничкало вбачае шд компетентшстю «не -пльки професшш знания, навички i досвщ у спещальносп, але i ставлення до справи, визначеш (позитивш) схильносп, ¡нтфеси i прагнення, здатшсть ефективно використовувати знания й умшня, а також особиспсш якосп
для забезпечення необхщного результату на конкретному робочому мкщ у конкретнш робочш ситуацп» [7, 96].
0. Хуторской розглядае це поняття як «володшня люднною вщиовщною компетенщею, що включае п особиспсне ставлення до щсл комиетенцп й предмету д1яльносп» [4, 60]. 1нший росшський автор М. Сирятов ствфджуе, що компетентшсть - це «сукупшсть ¡ндивщуальних здатностей. навичок, професшних умшь 1 знань, наявшсть базово! освгги I досвщу робота, стан здоров'я пращвника, необхщних для реал1зацп профеайних функцш в межах конкретно! посади (ирофссп)» [8, 33].
Украшський науковець Г. Данилова вважае компетентшстю «здатшсть приймати ршення I нести вщповщальшсть за IX реал1защю при виконанш функцюнальних обов'язюв» [9, 10]. У навчальному поабнику з педагопки вищо! школи група автор ¡в пщ кер1вництвом 3. Курлянд розглядае комиетентшсть як «спещальним шляхом структуроваш (оргашзоваш) набори знань, умшь, навичок I ставлень, яы набуваються у процей навчання, що дають змогу людшп визначати, тобто щентафкувати I розв'язувати незалежно вщ контексту (вщ ситуаци) проблемн, характеры! для певноГ сффи д1яльносп [10, 448]. Я. Кодлюк додае: «Оскшьки склад компетентностей дуже р1зношерстий, учет намагаються певним чином зфупувати 1х. Так, наириклад, видшяюгь таи швартнти тер мша «компетентн1сть»: професшна, педагопчна, психолопчна, комущкативна, управлшська тощо. Структура професшно! компетентности вщпов1 дно, включае спещальну, методичну та психолого-педагопчну складов ¡» [11, 11].
1. Зязюн, розглядаючи професшну компетентн! сть вчителя складовою педагопчно! майстерност], зазначае, що спетом ще! компетентносп е «знания предмета, методики його викладання, педагопки I психологи. Важливою особливктю профеайних педагопчних знань е IX комплекешеть, що потребуе вщ учителя вмшня синтезувати матер 1 ал для уешшного розв'язання педагопчних задач, анал1зу педагопчних ситуащй, що зумовлюють необхщшеть осмислення психолопчно! сутносп явищ, вибору засоб1в взаемоди» [12, 32].
Методолопчна основа для виникнення термша «компетентшсний пщхщ» закладена в 50-60-1 роки XX ст. Тод1 амфикансьы вчеш прагнули виробити сиециф1чне поняття до визначення д1яльносп людини в р1знпх галузях виробництва. Компетентшсна ощнка д1яльносп фах1вця грунтувалася на вим1рюванш трьох основних вияв1в його особистосп: знати, робити, бути.
Г. Гаврищак надае таку шформащю: «Вважають, що компетентшсний тдхпд зародився у США, 1 одшею з перших гтублжатшт що «вщкрила» цю проблематику, була стаття Е).МсС1е11апс1 «Тестувати компетентшеть, а не ¡нтелект». Однак не в Амфищ, а у Великш Британп концепция комиетентшено ор1ентовано1 оевгга з 1986 року була взята за основу нащонально1 системи квал1фжацшних стандарпв [ отримала офщшну шдтримку кф1вництва» [13, 31].
В останш роки в Украпп активно ведеться робота щодо реал1зацп в оевт компетеит1Йсиого шдходу. В зв'язку з цим науковщ [ практики в галул педагопки обговорюютъ питания про походження цього поняття I його сутшсть.
На думку Т. Олшник «гад поняттям «компетентшсний гадхщ» розушеться спрямовашсть осв1тнього процесу на формування та розвиток ключових (базових, основних) 1 предметних компетентностей особистосп. Результатом такого процесу буде формування загально! компетентносп людини, що е сукупшстю ключових компетентностей, ¡нтефованою характеристикою особистосп. Така характеристика мае сформуватися в процей навчання \ мктити знания, вмшня, ставлення, доевщ д1яльносп й поведшков1 модел1 особистосп». I дал1: «...Компетентшсний пщхщ в оевт пов'язаний з особиспсно оркнтованим [ д1яльшсним гадходами до навчання, оскшьки стосуеться особистосп студента й може бути реализован им I перев1реним тшьки в процей виконання конфетним студентом певного комплексу дш. Вш потребуе трансфер мацп зм1сту осв1ти, перетворення його з мод ел ¡, яка ¡снуе об'ективно, для «вйх» студент1в, на суб'ективш надбання одного студента, що 1х можпа вимряти» [14, 69].
Науковщ дають ргзш визначення компетентн1сного пщходу в профес1йшй педагопщ, зокрематаи:
- «компетентшсний шдхщ означае посгупову переор1ентащю домшуючо1 осв1тньо1 пфадигми з пфеважаючою транслящею знань, формуванням навичок створення умов для оволодшня комплексом компетенцш, яи становлять потенидап, здатн1сть випускника до
виживання 1 спйко1 жштед1яльносп в умовах сучасного Оагатомаштного сощально-полггичного, ринков о-еконо мчно го, шформацшно I комункащйно насиченого простору» [6,138];
- «специфка компетентшсного навчання полягае в тому, що засвоюеться не «готове знания», кимсь запроионоване до засвоення, а «простежуються умови походження цього знания» [16, 38].
На думку Б. Ельконша, «компетентшсний гадхщ висувае на перше мкце не шформовашсть учня, авмшня вирппувати проблеми, що виникають:
-у газнанш [ поя сненш явищдшсносп;
- при освоенш сучасноГ технжи та технологи;
- у стосунках людей, етичних нормах, при ощнюванш власних вчинив;
- в життевш практищ при виконанш сощальних ролей;
- при ор1ентуванш в сфедовипц проживания, правових нормах та адм1шстративних структурах, споживчих й естетичних щнносгях;
- ситуаци вибору професи та ощнщ свое! готовносп до навчання в професшному навчальному закладу коли необхщно ор1ентуватася на ринку пращ;
-за необхщносп вир1шувати власш проблеми: життевого призначення, вибору стилю й способу життя, способ ¡в розв'язання конф.шкпв» [17, 27].
Деяю науковщ визначають три основш етапи становления компетентшсного гадходу в
освт:
- перший (1960-1970 рр.) характеризуемся введениям у науковий апарат кате горн «компетенщя» I створенням передумов розмежування понять «компетенщя» \ «компетентшсгь»;
- другий (1970-1990 рр.) вщзначаеться використанням категорш «компетенщя» \ «компетентшсгь» у теори I практищ навчання мови, спшкування, а також щодо анал1зу профеаонал1зму фах1вщв в управлшш, кер1вництв1 та менеджменту
- третш (вщ початку 1990-х роюв дониш) характеризуемся дослщженням компетеитносп як науково1 категорп щодо освгги [18, 36-37]. В цей пертд видали сво1 робота, зокрема, А. Маркова, Л. Мтна та О. Пометун, де компетентшсгь особистосп е предметом всеб1чного анал1зу.
Так, О. Пометун зауважуе, що «гад поняттям «компстентнIсний шдхщ» у сучаснш педагопщ розум!ють спрямовашсть осв1тнього процесу на формування \ розвиток ключових (базових, основ них, над-, м1жпредметних), загальногалузевих (сюди ми зараховуемо професшну компетентшсгь) та предметних компете нтн остей особистосп» [2, 66].
Ми погоджуемося з думкою росшського науковця В. Якунша, що «за допомогою компетентшсного гадходу засобами сучасних иедагопчних технолог! й можна сформувати I розвинута таю профеЫйно значим! якосп особистосп (за даними А. Ф. Шиян): оргагазаторсьы зд1бносп, самоорган шщя, вщповщальшсть, ретельшсть, вимоглив1сть, здатшсть до прийняття р1шень, спостфежливкть, вмшня ощнита обставини, аналп~ичш зд1бносп, критичшсть розуму 1 винахщлив1сть, шщатившсть, умння керувата шдлеглими та шни» [19, 393-394].
Отже, компетентшсний гадхщ е сучасним, актуальним I ифспективним напрямом доопджень у педагопщ вищо1 школи в усьому свт. Виховання компетентно! особистосп, котра волод1е глибокими знаниями, високими моральними якостями 1 е професюналом, ум1е д1яти належно у виршальних ситуащях, застосовуючи знания 1 вмшня, бфучи на себе вщповщальшсть за свою д1яльшсть, е головним завданням ншпшньо! школи. Однак змст осв1ти сьогодш недостатньо вщповщае вимогам 1 потребам сусшльства, а впровадження компетентш си о го гадходу в практичну д1яльшсть в освиянськш сфф1 стакаеться з певними проблемами. 3 урахуванням положень БолонськоГ деклараци використання цього гадходу, який ор1ентований на вироблення вмшь [ навичок практичного застосування здобутах у ВНЗ знань у профеайних ситуащях, е необхщною складовою формування нового ставлення до гадготовки майбутшх фах1вщв.
Л1ТЕРАТУРА
1. Введенский В. Н. Моделирование профессиональной компетентности педагога // Педагогика. -2003. — № 10. - С. 51—55.
2. Пометун О. I. Дискуая украшських педагопв навкопо питань запровадження компетентшсного 111 дх(VI.V в украшсыай ости // Компетентшсний шдхщ в сучаснш освт: свпокий досвщ та
украшсьга перспективы: ТИблштекн ч осв1тньо1 погатики / Шд заг. ред. О. В. Овчарук. - К.: К.1С., 2004. - С. 66-72.
3. Гузш Н. 1стсричи витоки проблеми майстерносп та профеаоналзму педагопчно5 пращ // Педагопчна майстершсть: проблеми, пошуки, перспекгави: Монограф1я - Кшв-Глух1в, 2005. -С. 118-120.
4. Хуторской А. В. Ключевые компетенции как компонент личностно ориентированной парадигмы образования // Народное образование. - 2003. -№ 2. - С. 58-64.
5. Урбанович А. А. Психология управления: Учеб. пособие. - Минск: Харвест, 2001. - 640 с.
6. Селевко Г. Компетентности и их классификация // Народное образование. - 2004. - № 4. - С. 138-143.
7. Державш стандарта професшно! ocbíth: теор1я i методика: Монограф ¡я / За ред. Н. Г. Ничкало. -Хмельницький: ТУП, 2002. -334 с.
8. Сырятов Н. Внутрифирменные профессиональные стандарты как основа функционирования системы управления персоналом предприятия // Менеджмент сегодня. - 2002. -№ 4. - С. 28-33.
9. Данилова Г. С. Управ.шння процесом становления профеайно! компетентносп методиста. - К: УШКККО, 1995.-80 с.
10. Педагопка вшцо! школи: Навч. поабник / 3. Н. Курлянд, P. I. Хмшюк, А. В. Семенова та ¡н.; За ред. 3. Н. Курлянд. -3-евид. - К.: Знания, 2007. -495 с.
11. Кодлюк Я. П. Компетентшсний гадшд у гпдготовгц майбутшх педагопв як npiopniei модершзацп вищо! ocbíth Укрмни // Профеайш компетенцп та компетентносп вчителя: Матф1али репонального наук.-практ. сешнару. -Терногаль, 2006. - С. 10-13.
12. Педагопчна майстершсть: Шдручник / I. А. Зязюн, JX В. Крамущенко, I. Ф. Кривонос та ¡н.; За ред. I. А. Зязюна. - 2-е вид., доп. i перероб. - К.: Вшца школа, 2004. - 422 с.
13. Гавршцак Г. Р. Компетентшеть та кгпочогн компетенцп внкладача ВНЗ // Профеайш компетенцп та компетентносп вчителя Maiepinn репонального наук.-практ. семшару. - Терногаль, 2006. - С. 31-33.
14. О.шйниь: Т. С. Реашзащя компетентшеного шдходу в навчальному процеа на перекладацькому вщдшенш факультету ¡ноземних мов ТЕШУ ¡м. В. Гнаткжа // Профеайи компетенцп та компетентносп вчителя Maiepiann репонального наук.-практ. семшару. - Терногаль, 2006. - С. 69-71.
15. Болотов В. А., Сериков В. В. Компетентностная модель: от идеи к образовательной программе // Педагогика. -2003. -№ 10. - С. 8-14.
16. Громыко Ю. В. Понятие и проект в теории развивающего образования В. В. Давьщова // Известия РАО. - 2000. - № 2. - С. 37^12.
17. Эльконин Б. Д. Понятие компетентности с позиции развивающего обучения // Современные подходы к компетентносто ориентированному образованию. - Красноярск, 2002. - С. 9-21.
18. Зимняя И. А. Ключевые компетенции - новая парадигма результата образования // Высшее образование сегодня. - 2003. -№ 5. - С. 31—12.
19. Якунин В. А. Педагогическая психология: Учеб. пособие. - СПб.: Изд-во В.А. Михайлова; Изд-в о «Л синус», 1998. -639 с.
Йосип ГУШУЛЕЙ
ПРИНЦИПИ УН1Ф1КАЦП НАВЧАЛЬНИХ ПЛАН1В ПРОФЕС1ЙНО-ТЕХН1ЧНИХ УЧИЛИЩ ЗА ТРУПАМИ ПРОФЕС1Й
Пропонуються основш напрями ушф1кацй навчальних планов ПТУ eidnoeidno до науково-обтрунтовано1 ношнкпатури робтничш, професш i специальностей. Розглядаються шляхи групування робтничш, професш, визначення набору навчальних предметов, реатзаци мжпредметних зв 'язтв.
Розвиток профее¡йно-техн¡чнoí ocbíth в Укра1ш вимагае комплексных психолого-педагопчних дослщжень проблеми оргашзаци навчання, зокрема за трупами професш.
Актуальшсть дослщження проблеми ушфжацп навчальних плашв за групами професш зумовлена низкою недолшв д1ючих навчальних плашв: íx роздр1бнешсть вщповщно до вщомчо1 вщокремленосп; неузгоджешеть TepMiHÍB i темпу вивчення сиорщнених дисциилш; вщеугшеть оптимальних зв'языв mí ж загап ь но о св íthí ми, загальнотехшчними i спещальними дисциплшами; нфацюнальне використання навчального часу i перевантаження учшв тощо.
Мета стати поля гае в обгрунтуванш основних принцишв ушфжацп навчальних плашв. яи забезпечать поеднання професшно1 i загальноосвггаьо1 пщготовки ви соко кв ал i ф íkob ан их Po6íthhkíb у пр о ф> eel й но-тех И1ч них училищах.
Спробуемо обфунтувати провщш принципи, яи дозволяють розробити ушфжоваш
