CC BY
9
cell under the influence of surrounding cells. The effect of prolonged central deprivation of testosterone synthesis on morphological changes in hematopoietic organs is still not enough described in the scientific literature. The aim of this study is to evaluate the microscopic structure of hematopoietic cells in rats during the central deprivation of testosterone synthesis by diferelin injection on the 30 day of the experiment. Materials and methods. The experiment was performed on 20 adult male white rats divided into 2 groups of 10 animals in each group: control and test group. The animals in the experimental group were injected with diferelin (Triptorelin embonate) subcutaneously in a dose of 0.3 mg of active substance per kg / body wt. The rats in the control group received a saline injection. The experiment lasted 30 days. Results. The morphological study of the red bone marrow in the test group of animals on the 30 day of the experiment has demonstrated the structure of the organ is represented by two components: stromal and parenchymal. The stroma consists of reticular cells forming a network of reticular fibbers, most of which are threaded with sinusoidal capillaries. In the middle of the capillaries there is a dense arrangement of erythrocytes in the form of a "column of coins". The pericapillary space is filled with hematopoietic cells at different stages of differentiation. The monoblastic clone is represented by monocyte cells, promonocytes, monoblasts, and progenitor cells that are of the same mophrological structure and structure under light microscopy.
DOI 10.31718/2077-1096.21.2.146 УДК 616.36 - 002:599.323.4 Мустaфiнa Г. М.
СТРУКТУРН1 ОСОБЛИВОСТ1 ГЕПАТОЦИТ1В Б1ЛИХ ЩУР1В
Полтавський державний медичний уыверситет
В даний час в'домо, що печ/'нка е полiфункцiональним органом з надскладною структурною органi-зацею, в якому, бльше 80% клiтинно'У популяц'УУ складають гепатоцити - органоспецифiчнi клтини, як беруть участь в поглинаннi, синтезi, накопиченн рiзних речовин, що видляються згодом в кров або в жовч. Метою досл'дження було отримання на свтлооптичному рiвнi сукупностi морфологiч-них даних, що характеризують особливостi будови гепатоцит'в блих щур'в. Дослiдження виконано на 10 безпородних блих щурах обох статей, масою 204 ± 0,67 г. Вс/' досл'дження були проведен в'дпов'дно до норм боетики та етичних принципiв роботи з експериментальними тваринами. З препарат'в печiнки виготовлялися традиц'йн!' парафiновi блоки i напвтонк зрiзи, як вивчалися за допомогою свтлового мкроскопа. Проведеними досл'дженнями встановлено, що в тканин печiнки нтактних блих щур'в в кльксному вiдношеннi переважають гепатоцити. Розмiрнi характеристики останнх досить вар'абельнi i коливаються в межах: поперечний розмiр 15,38 - 19,41 мкм., по-здовжнй 21,98 - 26,46 мкм., а середнй показник площi гепатоцит'в в'дпов'дно 432,50 ± 40,93 мкм2. СереднШ д'аметр ядер склав 7,61 ± 0,25 мкм, площа ядер 45,46 ± 3,06 мкм2. Враховуюче виявлене, середне-арифметично площа цитоплазми складае 387,03 ± 41,03 мкм2, а ядерно-цитоплазматичне сп'вв'дношення гепатоцит'в в'дпов'дно в середньому становить 0,119 ± 0,01. Переважна кльксть гепатоцит'в мали одне ядро, в'дносна ктькють таких клтин склала 79,41%. В'дпов'дно 20,59% ге-патоцит'в мстили два ядра, трьохядерних клiтин виявлено не було. Виявлено, що тканина печiнки блих щур'в контрольноУ групи представлена переважно гепатоцитами з помiрною клькстю р'в-номiрно розподлених гранул глiкогену, що займають переважно пром/'жн/' в'дд'ли печнкових часто-чок. Дослiдженням напiвтонких зр'з'в встановлена полiморфнiсть популяци' гепатоцит'в, серед яких на пдставi тiнкторiальних властивостей ядра та цитоплазми можливо видлити чотири типи гепатоцит'в, при цьому кльксно переважають гепатоцити з помiрною базофлею цитоплазми та темним ядром. Висловлюеться припущення, що на класичних г'столог'нних препаратах морфологiчна картина гепатоцит'в обумовлена, в першу чергу, клькстю глiкогену в цитоплазм'!, а на напiвтонких зр'зах, вочевидь знаходять в'дображення й !нш! функцiональнi особливост'1 окре-мих печнкових клтин, так як ступнь продукцИжовч'1, секрецИ блюв, жир'в та нших речовин. Таким чином особливост'1 структурноУ оргашзацИ рiзних типв гепатоцит'в необх'дно враховувати при диференц^альнш дiагностицi нормального функцюнального стану клтин i розвитку в останн'к дистрофiчних процес'в.
Ключов1 слова: печЫка, гепатоцити, 6mi щури, гл1коген, ядра.
Зв'язок публжаци з плановими науково-дослiдними роботами. До^дження е фрагментом плановоiнауково-дослiдноi'роботи "Закономiрностi морфогенезу органiв, тканин та судинно-нервових утворiв у нормi, при патологи та п!0 впливом екзоген-них чинниюв", № держреестрацп 0118U004457.
Структурна оргашза^я печшки, змши що ви-никають в нш шд дieю рiзних патогенних ендо-та екзогенних факторiв е об'ектом численних експериментальних i кл^чних дослщжень [1]. В даний час вщомо, що печшка е складнооргашзо-ваним полiфункцiональним органом, в якому, 6i-
льше 80% кл^инноТ популяци складають гепатоцити - органоспецифiчнi кл^ини, як беруть участь в поглинанш, синтезу накопиченн рiзних речовин, що видтяються згодом в кров або в жовч [2,3].
Значна частина роб^ останшх рош присвя-
АктуальН проблеми сучасно! медицины
чена вивченню структурних i функцiональних змш печшки, за умови розвитку в умовах експе-риментальноУ патологи, що обумовлюе необхщ-HiCTb детального вивчення окремих структурних компонент печiнки основних лабораторних тварин [1].
Мета дослщження
Отримання на свп"лооптичному рiвнi сукупно-ст морфологiчних даних, що характеризують особливост будови гепатоцитiв бiлих щурiв.
Матерiали та методи
Робота виконана на 10 безпородних бiлих щурах обох статей, масою 204 ± 0,67 гр. Bci до-cлiдження були проведет згщно Закону Укра'ни про захист тварин вiд жорстокого поводження [4] та вщповщно до принцишв прийнятих бвропей-ською конвенцiею про захист тварин (Страсбург, 2005) та Гельсшською деклара^ею Всесв^ньо! медичноТ асо^ацп, переглянутоТ 59-ою Генера-льною асамблеею ВМА (Сеул, 2008), що вос-танне розглядались в УкраУн VII-м Нацюналь-ним конгресом з бюетики в 2019 роцi [5,6].
Пюля евтаназп шляхом введення тварин у глибокий тюпенталовий наркоз (з розрахунку 200 мг/кг маси) проводилось вилучення печшки. З рiзних вщд^в печшки лезом бритви вирiзали фрагменти паренхiми розмiрами 9х5х5 мм., якi фксувалися протягом 1 доби в нейтральному 10% формалш^ та фрагменти 5х3х3 мм, якi фк-сували в 2,5% розчин глютарового альдегiду. Фасований в формалiнi матерiал пicля зневод-нення за стандартною методикою заливали рщ-ким парафiном за допомогою станцп для заливки парафшових блокiв «Microm». З парафiнових блош на ротацiйному мiкротомi фiрми «Leica» виготовляли зрiзи товщиною 5-7 мкм, як фарбу-вали гематокcилiном-еозином i кармiном Беста. Матерiал, фiкcований в глютаровому альдегд пicля зневоднення в спиртах i ацетонi заливали в ЕПОН-812, за правилами, прийнятим в елект-роннiй мiкроcкопil, з подальшим виготовленням напiвтонких зрiзiв [7,8].
Вивчення мiкропрепаратiв i визначення мор-фометричних параметрiв проводили за допомогою мiкроcкопа Olimpus BX 41, з цифровою мк-рофотонасадкою i пакетом доданих лщензшних програм. Обробку отриманого матерiалу проводили за загальноприйнятими правилами варiа-цшноУ статистики [9].
Результати та обговорення
Проведеними дослщженнями встановлено, що в штактнш печшц бiлих щурiв гепатоцити е домшуючими клiтинами, помiтно переважаючи-ми в ктькюному вiдношеннi над iншими кл^ин-ними елементами (Рис.1.). На класичних пстоло-гiчних препаратах бiльшicть гепатоци^в мали чь ткi контури, полкональну форму, при цьому се-редн 1'х розмiри становили: поперечний 17,42 ± 1,11 мкм., поздовжнiй 24,79 ± 1,67 мкм. Данi по-
казники були досить варiабельнi i коливалися в межах: поперечний розмiр 15,38 - 19,41 мкм., поздовжнш 21,98 - 26,46 мкм. Отже, середнш показник площi гепатоцитiв склав 432,50 ± 40,93 мкм2.
Цитоплазма гепатоципв характеризувалася амфофiльнiстю i в рядi випадкiв помiрною гра-нулярнютю, що, очевидно, обумовлено функцю-нальним станом кожноТ окремоТ клiтини (Рис.1.). У перинуклеарной зонi мали мюце незначнi аг-регацп базофiльного матерiалу, якi вiдповiдають локалiзацil гранулярноТ ендоплазматичноТ ме-режi i добре вирiзняються на тлi порiвняно блiдо забарвленоТ цитоплазми.
Ядра мали правильну округлу, дещо рщше елтсовидну форму, розташовувалися в цен^ клiтин i мiстили вiд одного до чотирьох ядерець. Середнш дiаметр ядер гепатоци^в, згiдно з проведеними морфометричними дослщженнями склав 7,61 ± 0,25 мкм, площа ядра 45,46±3,06 мкм2., вщповщно ядерно-цитоплазматичне сшв-вщношення в печiнкових клiтинах бтих щурiв склало, в середньому 0,119 ± 0,01.
Слiд зазначити, що бiльшiсть гепатоцитiв мали одне ядро, вщносна кiлькiсть таких кл^ин склала 79,41%. Вiдповiдно 20,59% гепатоци^в мiстили два ядра, трьохядерних клiтин виявлено не було (Рис.1.).
У деяких гепатоци^в цитоплазма, на препаратах забарвлених гематоксилшом i еозином мала сiтчастий характер. Останне, побiчно свщ-чило про наявнють в таких клiтинах значноТ кть-костi глiкогену. Дане припущення пщтверджуеть-ся при фарбуваннi гiстологiчних препара^в кар-мiном Беста. Пiсля проведення описаноТ пстохн мiчноТ реакцп, глкоген у виглядi яскраво-червоних дрiбних гранул було виявлено практично у вах печiнкових клiтинах (Рис.2.).
При цьому ктькють i характер розподту гранул глiкогену в цитоплазмi помiтно вiдрiзняеться в окремих дослщжуваних клiтинах. На пiдставi даноТ ознаки, гепатоцити з певною часткою умо-вностi можна роздiлити на три типи.
Так, найбтьш часто зус^чаються гепатоцити з помiрною кiлькiстю гранул глiкогену, розпо-дт яких в цитоплазмi мае дифузний, вщносно рiвномiрний характер. До другого типу вщно-сяться печiнковi кл^ини з нечисленними, а шко-ли й поодинокими гранулами глкогену, що зу-стрiчаються дещо рiдше.
Очевидно, цитоплазма цих штин на препаратах забарвлених гематоксилшом-еозином мае бтьш iнтенсивне забарвлення. Найбiльш рiдко виявлено гепатоцити третього типу, в яких гра-нули глкогену займають практично всю цитоплазму i зливаючись мiж собою, утворюють в рядi випадкiв досить великi неправильно! форми включення (Рис.2.). Подiбнi клiтини при фарбу-ваннi гематоксилiном i еозином, швидше за все, будуть характеризуватись слабкою штенсивню-тю фарбування цитоплазми.
Рис. 1 Будова печiнки блих щурiв. Забарвлення гематоксил-ном \ еозином. Об. 40х, ок. 10х.
1 - одноядерн'1 гепатоцити; 2 - двоядерн'1 гепатоцити;
3 - внутрiшньодольковi синусоди;
4 - клiтиннi елементи синусоíдiв.
Рис.2 Будова печiнки iнтактних бтих щурiв. Забарвлення кармiном Беста. Об. 40х., ок. 10х.
1 - гепатоцити з '1 значною кшькютю глiкогену в цитоплазм; 2 - гепатоцити з помiрною кшькютю глкогену в цитоплазм; 3 - внутрiшньодольковi синусоíднi капляри.
л^м.__
Рис. 3. Гепатоцити блих щур'в. HaniemoHKUü зр'з. Забарвлення полiхромним методом. Об. 40х, ок. 10х.
1 - гепатоцити 3i свiтлою цитоплазмою; 2 - гепатоцити з темною цитоплазмою; 3 - гепатоцити з помiрно базофльною цитоплазмою; 4 - гепатоцити з фуксинофльними включеннями цитоплазми.
Також, слщ вщзначити наявнють законом1р-ност1 в локалЬацп описаних вище р1зновид1в гепатоцити. Так, гепатоцити третього типу зазви-чай розташовувалися в центр! печ1нкових часто-чок, поблизу центральних вен, маючи тенденц1ю до групового розташування. Гепатоцити з не-значним вмютом глкогену частше зустр1чалися в периферичних вщдтах часточок. Печ1нков1 кль тини з пом1рним вмютом гранул глкогену, за-ймали переважно пром1жн1 частини печ1нкових часточок, при цьому серед них в кластерному порядку виявлялися гепатоцити другого I третього тип1в.
Виявлене вщповщае даним л1тератури, згщно з якими вщкладення глкогену в печ1нц1 людини I ряду тварин вщбуваеться вщ центру печ1нкових часточок до периферп [3,10,11]. Отже, найбть-шу ктькють глкогену мютять гепатоцити центральних вщд1л1в часточок, найменшу - периферичних, що й обумовлюе Тх морфолопчы особливост1 описан! вище.
На нап1втонких зр1зах гепатоцити е ще бтьш пол1морфною популяцею, що в повн1й м1р1 не
можливо пояснити виключно к1льк1стю глкогену що мютиться в цитоплазм!. Так, на пщстав1 тинк-тор1альних властивостей цитоплазми представ-ляеться можливим розр1знити як м1н1мум чотири типи гепатоцит1в.
До першого, найб1льш поширеного типу, вщ-носяться гепатоцити, для яких характерна помь рна базоф1л1я цитоплазми (Рис.3). При цьому остання, може мати як вщносно р1вном1рне забарвлення, так I виражену глибчату структуру. Для описаних кл1тин част1ше характерне темне ядро.
До другого типу слщ вщнести печ1нков1 кл1ти-ни з1 св1тлою, практично «оптично порожньою» цитоплазмою. Для таких кп1тин част1ше характерне св1тле ядро з ч1тко в1зуал1зованим ядерцем. Дан1 гепатоцити зустр1чаються досить р1дко, характеризуются сол1тарним розташуванням, I будь-якоТ законом1рност1 в Тх топографп щодо структур печ1нковоТ часточки виявити не пред-ставляеться можливим (Рис.3.).
Гепатоцити третього типу зустр1чаються вкрай рщко, розташовуються у вигляд1 др1бних
АктуальН проблеми сучасно!' медицины
груп поблизу портальних TpaKTiB i характеризу- дистрофiчних процесiв. ються iнтенсивним рiвномiрним фарбуванням цитоплазми i темним ядром.
До четвертого типу належать кл^ини, як 3i св^лою, так i з штенсивно забарвленою цитоплазмою. Основною вщмшною рисою даних клн тин слщ вважати наявнiсть в цитоплазмi черво-них, фуксинофiльних, глибчатих включень, що чiтко проявляються при фарбуванн напiвтонких зрiзiв полiхромним методом (Рис.3.).
Ктькють останшх, гепатоци^в, коливаеться в досить широких межах, в зв'язку з чим, зустрн чаються гепатоцити, як з поодинокими включен-нями, так i з численними, що займають бтьшу частину цитоплазми. Даний тип печшкових клн тин може мати як свп^ так i темн ядра. Слiд за-значити, що на нашвтонких зрiзах двоядерн клн тини найчастiше зустрiчалися серед гепатоци^в першого i третього тишв.
Таким чином, якщо на класичних гютолопч-них препаратах морфологiчна картина гепатоци-тiв обумовлена, в першу чергу, ктькютю глкоге-ну в цитоплазму то на напiвтонких зрiзах, воче-видь знаходять вiдображення й iншi функцюна-льнi особливостi окремих печшкових кл^ин, такi як ступшь продукци' жовчi, секреци' бiлкiв, жирiв та iнших речовин.
Висновки
Гепатоцити бтих щурiв за загальними характеристиками будови на св^лооптичному рiвнi принципово подiбнi таким у людини.
Гепатоцити штактних бiлих щурiв являють собою вщносно полiморфну клiтинну популяцш, яка виявляеться при використаннi рiзних гютоло-гiчних методик на свп"лооптичному рiвнi дослн дження, що може бути пов'язано з функцюналь-ним станом даних кл^инних елементiв.
Особливост структурно!' оргашзаци' рiзних типiв гепатоци^в необхiдно враховувати при диференцiальнiй дiагностицi нормального функ-цiонального стану кл^ин i розвитку в останнiх
nepcneKTMBM no,qanbWMX floeniflweHb
Hafla^i n^aHyeTbca fleTa^bHe bmb^hha Mop-^o^oriHHux 0C06^MB0CTen k^ÎTMHHMX e^eMemiB
BHyTpimHbOflO^bKOBMX KpOBOHOCHUX CMHyCOÏflHMX KanrnapiB neniHKM 6rnux ^ypiB.
^iTepaTypa
1. Mustafina HM, Starchenko II, Koka VM [ta in.] Suchasni pohliady na funktsionalnu morfolohiiu ta reparatyvni vlastyvosti pechinky [Modern views on the functional morphology and reparative properties of the liver]. Visnyk problem biolohii i medytsyny. 2020; 2 (156): 43-48. (Ukrainian)
2. Maleev VV, Sitnikov IG, Bohonov MS. Voprosyi gepatologii [Hepatology issues]. Sankt-Peterburg: Spets.Lit, 2016. 367 s. (Russian)
3. Miliukov VE, Murshudova KhM. Suchasni kliniko-anatomichni uiavlennia pro budovu i funktsii pechinky [Modern clinical and anatomical ideas about the structure and functions of the liver]. Zhurn. anatomii i histopatol. 2014; 1 (19): 64-70. (Ukrainian)
4. Pro zakhyst tvaryn vid zhorstokoho povodzhennia: Zakon Ukrainy [On the protection of animals from cruelty: Law of Ukraine] (redaktsiia vid 13.02.2020). [Internet] Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy [cit. 01 Ber. 2021]. Dostupno: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3447-15 (Ukrainian)
5. Helsinska deklaratsiia Vsesvitnoi medychnoi asotsiatsii "Etychni pryntsypy medychnykh doslidzhen za uchastiu liudyny u yakosti obiekta doslidzhennia" [Declaration of Helsinki by the World medical association "Ethical principles for medical research with human participation as an object of research"]
6. (reda-ktsiia vid 01.10.2008). [Internet] Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy [cit. 01 Ber. 2021]. Dostupno: https: //zakon. rada.gov.ua /laws/show/ 990_005 (Ukrainian)
7. VII Natsionalnyi konhres z bioetyky [VII National Congress on Bioethics] [Internet] Natsionalna akademiia medychnykh nauk Ukrainy [onovleno 09 Zhov. 2019; cit. 01 Ber. 2021]. Dostupno: http://amnu.gov.ua/vii-naczionalnyj-kongres-z-bioetyky/ (Ukrainian)
8. Korzhevskiy DE, Gilyarov AV. Osnovyi gistologicheskoy tehniki [Basics of histological technique]. Spb.: SpetsLit. 2010. 95s. (Russian)
9. Bahrii MM, Dibrova VA, Popadynets OH, Hryshchuk MI. Metodyky morfolohichnykh doslidzhen [Methods of morphological research]. Vinnytsia: Nova knyha. 2016. 328 s. (Ukrainian) Avtandilov GG. Osnovyi kolichestvennoy patologicheskoy anatomii [Fundamentals of quantitative pathological anatomy]. M.: Meditsina. 2002. 239 s. (Russian)
Afanasev YuI, Yurina NA, Kotovskiy EF, i dr.; pod red. Afanaseva YuI, Yurinoy NA. Gistologiya, embriologiya, tsitologiya: uchebnik [Histology, embryology, cytology: textbook]. 6-e izd., pererab. i dop. M.: GEOTAR-Media, 2016. 800s. (Russian) Voloshyna OV. Morfolohichna struktura hepatotsytiv pry aseptychnomu zapalenni ocherevyny shchuriv [Morphological structure of hepatocytes at aseptic inflammation of peritoneum in rats]. Svit medytsyny ta biolohii. 2018; 4 (66): 149-151. (Ukrainian)
10.
11.
12.
Реферат
СТРУКТУРНЫЕ ОСОБЕННОСТИ ГЕПАТОЦИТОВ БЕЛЫХ КРЫС Мустафина Г.М.
Ключевые слова: печень, гепатоциты, белые крысы, гликоген, ядра.
В настоящее время известно, что печень является полифункциональным органом со сверхсложной структурной организацией, в котором, более 80% клеточной популяции составляют гепатоциты -органоспецифические клетки, которые участвуют в поглощении, синтезе, накоплении различных веществ, выделяемых впоследствии в кровь или в желчь. Целью исследования было получение на све-тооптическом уровне совокупности морфологических данных, характеризующих особенности строения гепатоцитов белых крыс. Исследование выполнено на 10 беспородных белых крысах обоих полов массой 204 ± 0,67 г. Все исследования были проведены в соответствии с нормами биоэтики и этических принципов работы с экспериментальными животными. Из препаратов печени изготавливались традиционные парафиновые блоки и полутонкие срезы, которые изучались с помощью светового микроскопа. Проведенными исследованиями установлено, что в ткани печени интактных белых крыс в количественном отношении преобладают гепатоциты. Размерные характеристики последних достаточно вариабельны и колеблются в пределах: поперечный размер 15,38 - 19,41 мкм., продольный 21,98 - 26,46 мкм., а средний показатель площади гепатоцитов соответственно 432,50 ± 40,93 мкм2. Средний диаметр ядер составил 7,61 ± 0,25 мкм, площадь ядер 45,46 ± 3,06 мкм2. Учитывая обнаруженное, средне-арифметически площадь цитоплазмы составляет 387,03 ± 41,03 мкм2, а ядерно-цитоплазматического соотношения гепатоцитов соответственно в среднем составляет 0,119 ± 0,01.
Подавляющее количество гепатоцитов имели одно ядро, относительное количество таких клеток составила 79,41%. Соответственно, 20,59% гепатоцитов содержали два ядра, трех-ядерных клеток обнаружено не было.
Выявлено, что ткань печени белых крыс контрольной группы представлена преимущественно ге-патоцитами с умеренным количеством равномерно распределенных гранул гликогена, занимающие преимущественно промежуточные отделы печеночных долек. Исследованием полутонких срезов установлена полиморфность популяции гепатоцитов, среди которых на основании тинкториальных свойств ядра и цитоплазмы можно выделить четыре типа гепатоцитов, при этом количественно преобладают гепатоциты с умеренной базофилией цитоплазмы и темным ядром. Высказывается предположение, что на классических гистологических препаратах морфологическая картина гепатоцитов обусловлена, в первую очередь, количеством гликогена в цитоплазме, а на полутонких срезах, очевидно находят отражение и другие функциональные особенности отдельных печеночных клеток, такие как степень продукции желчи, секреции белков, жиров и других веществ. Таким образом, особенности структурной организации различных типов гепатоцитов необходимо учитывать при дифференциальной диагностике нормального функционального состояния клеток и развития в последних дистрофических процессов.
Summary
STRUCTURAL CHARACTERISTICS OF HEPATOCYTES IN WHITE RATS Mustafina H.M.
Key words: liver, hepatocytes, white rats, glycogen, nucleus.
At present the liver is known as a polyfunctional organ of a highly complex structure, and more than 80% of the liver cell population is hepatocytes, organ-specific cells involved in the absorption, synthesis and accumulation of various substances subsequently secreted into the blood or bile. The aim of the study is to obtain at the light-optical level a set of morphological data characterizing the structural features of hepatocytes in white rats. The study was carried out on 10 outbred white rats of both sexes weighing 204 ± 0.67 g. All studies were carried out within the bioethical and ethical framework when using experimental animals. Traditional paraffin blocks and semi-thin sections were made from liver preparations and then studied using a light microscope. The studies have demonstrated that in the liver tissue of intact white rats, hepatocytes predominate in quantitative terms. The dimensional characteristics of the latter are quite variable and range within transverse size from 15.38 - 19.41 ^m, longitudinal size from 21.98 - 26.46 ^m, and the average area of hepatocytes, respectively varies from 432.50 ± 40.93 ^m2. The average diameter of the nuclei is 7.61 ± 0.25 ^m, and the area of the nucleus is 45.46 ± 3.06 ^m2. Considering the findings, the arithmetic mean of the area of the cytoplasm is 387.03 ± 41.03 ^m2, and the nuclear - cytoplasmic ratio of hepatocytes, respectively, averages 0.119 ± 0.01. The overwhelming number of hepatocytes has one nucleus, and the relative number of such cells makes up 79.41%. Accordingly, to 20.59% of hepatocytes contain two nuclei; tri-nuclear cells have not been found. The study has revealed that the liver tissue of the white rats of the control group is represented mainly by hepatocytes with the moderate number of evenly distributed glycogen granules, occupying mainly the intermediate parts of the hepatic lobules. The study of semi-thin sections has shown the polymorphism of the of hepatocytes, among which, on the basis of tinctorial properties of the nucleus and cytoplasm, four types can be distinguished, while hepatocytes with moderate basophilia of the cytoplasm and a dark nucleus predominate quantitatively. It is suggested that the morphological picture of hepatocytes on classical histological preparations is primarily due to the amount of glycogen in the cytoplasm, while on semi-thin sections, other functional features of individual liver cells are observed including the intensity of bile production, secretion of proteins, fats and others substances. Thus, the features of the structure of various types of hepatocytes must be considered in the differential diagnosis of the functional state of liver cells.
