CC BY
30
особливо гострою е проблема невщповщносп наяв-ного трудового потенщалу сучасним вимогам еконо-мiчного i соцiапьного розвитку кра1ни.
Ринкова економжа, створюючи передумови для тдвищення мотивацп трудово'1 активностi, автоматично 11 не забезпечуе. Шлях до ефективного управ-лiння людиною пролягае через розумшня 11 потреб, мотивацшних настанов. Тiльки знаючи те, що спо-нукае людину до дп, якi мотиви покладено в основу 11 дiяльностi, можна розробити ефективну систему форм i методiв управлiння нею.
Мотивацiя вiдiграе важливу роль у тдвищенш ефективностi працi. Одним з найважливших методiв впливу на ефектившсть трудово'1 дiяльностi персоналу i вете'1 оргашзащ'1 в целому е мотивацiя, заснована на оплатi пращ. Для залучення й утримання квалiфiкова-них трудових ресурсiв сучасний роботодавець повинен придшити особливу увагу розробщ ефективно'1 сис-теми оплати та мотивацп працi. Iндивiдуальна вщпо-вщальшсть, яка мае бути присутня у кожного пращв-ника, повинна тдтримуватися з боку керiвництва шляхом певного стимулювання. В кшцевому пiдсумку це призводить до ютотних втрат для пщприемства.
Напрям подальших дослiджень — дослщження та удосконалення системи мотивацп пращ фахiвцiв мар-кетингово'1 служби на пiдприемствi, яка з урахуванням результата дiяльностi пiдприемства, з одного боку, i принципiв справедливо'1 диференщащ'1 зароб^но'1 плати, з iншого боку, дозволить пщвищити вплив ма-терiального стимулювання на використання трудового потенщалу, полшшення результатiв дiяльностi пiдпри-емства.
Список використаних джерел
1. Амоша О.1. Мотивацiя персоналу пщприем-ства в ринкових умовах: наочш навчально-методичнi
матерiали / О.1. Амоша, О.Л. бськов, Н.Д. Дарченко; НАН Укра!ни, 1н-т eKOHOMiKH пром-CTi. — Донецьк, 2011. — 200 с.
2. Колот А. М. Социально-трудовые отношения : теория и практика регулирования : Монография / А. М. Колот. — К.: КНЭУ, 2009. — 230 с.
3. Хекхаузен Х. Психология мотивации достижений / Х. Хекхаузен. — СПб.: Речь, 2001. — 240 с.
4. Макаревич О. Мотиващя як тдГрунтя дш осо-бистоси / О. Макаревич // Сощальна психолопя. — 2006. — №2 (16). — С. 134-141.
5. Гавловська Н.1. Мотиващя персоналу у сис-темi швестицшного менеджменту / Н.1. Гавловська, 6.М. Рудшченко // Вюник Хмельницького нащональ-ного ушверситету. —2010. — №4. — С. 67-72.
6. Кендюхов А.В. Мотивация творческого интеллектуального труда: исследование основных подходов / А.В. Кендюхов // Економжа Укра!ни. — 2005. — №3. — С.49-56.
7. Никифоров А.6. Мотивацшш основи державного регулювання шновацшно! пращ / А. 6. Никифоров // Вчеш записки ДВНЗ «КНЕУ iменi Вадима Ге-тьмана»: зб. наукових праць. —2008. — Випуск 10. — С. 22-30.
8. Кузьменко Л.М. Проблеми проведення ощнки персоналу / Л.М. Кузьменко // Економжа i маркетинг в XXI стс^ччь — 2008. — С. 160-162.
9. Ломовських Н.О. Вплив демографiчних чин-ниюв на ефекгивнiсть використання потенщалу трудових ресурав / Н.О. Ломовських // Ринковi трансформаций та економiчний механiзм тдвищення ефектив-ностi пiдприeмств аграрного сектора. — Х., 2009. — С. 189-190.
10. Парментер Д. Ключевые показатели эффективности / Д. Парментер. — М.: Олимп-бизнес, 2009. — 264 с.
Т. Ю. Коритько
канд. екон. наук
1нститут економки npoMuaaoeocmi НАН Украти, м. Кшв
СТРУКТУРА ТА П1ДХОДИ ДО ОЦ1НКИ ВАЛОВО1 ДОДАНО1 ВАРТОСТ1 ШДПРИеМСГВА
Постановка проблеми. В сучасних умовах, для яких характерна економiчна нестабiльнiсть, основним шдикатором оцiнки рiвня стiйкого розвитку пщприемства, його конкурентоспроможносп, збалансовано-ст iнтересiв рiзних учасниюв ринкових вщносин е по-казник додано! вартость Це обумовлено тим, що на вартють пiдприeмства здiйснюють вплив економiчнi i фiнансовi фактори, як достатньо повно характеризуюсь його внутршш бiзнес-процеси i зовнiшнe ото-чення.
Аналiз останнiх дослщжень i публiкацiй. Основш проблеми та пiдходи щодо визначення сутносп та структури додано! вартоси запропонували так вченi, як: О.Ю. Агафоненко [11], В.О. 1ваненко [8], В.В. Рудь [6], К. К. Уллубieва [9], С.М. Швець [13] та ш. Визна-чаючи вагомий внесок та отримаш науковi результати необхщно зауважити, що дослiдження структурних
елементiв валово! додано! вартост потребують подаль-шого розвитку.
Мета статл полягае в узагальнеш теоретичних пiдходiв до поняття «додана вартiсть», визначеннi !! структурних елементiв та розробцi методичного подходу щодо !! ощнки.
У економiчному словнику зазначено, що додана вартють — частина вартост товарiв, послуг, приро-щена безпосередньо на даному пщприемстта, в данш фiрмi. Визначаеться як рiзниця м1ж виручкою вiд продажу продукщ!, товарiв, послуг, проведених фiрмою, i 1! витратами на закупiвлю матерiалiв, напiвфабрикатiв, послуг [1, с. 89].
У юридичному словнику вщзначено, що додана вартють — це рiзниця м1ж вартiстю проданого оргаш-защею продукту (наданих послуг) i матерiалiв, витра-чених на його виробництво; рiвна виручцi. Включае
екшвалент витрат на заробину плату, вiдсоток на ка-пiтал, ренту i прибуток. Цей показник використову-еться для стягування податку на додану вартiсть [2, с. 146].
На думку В.М. Лисюка [3, с. 113] додана вартють розраховуеться як сума рентних платежiв, заробгтно! плати, амортизащ! необоротних активiв та секторного прибутку вщ реалiзацil продукцп (надання послуг).
Додана вартють — це та частина випуску, яка до-даеться факторами виробництва до вартосп пром1ж-ного споживання, тобто вартосп сировини, матерiалiв, електроенергп тощо, спожитих у процес виробництва. Тому величина валово! додано! вартосп визначаеться як рiзниця м1ж випуском i пром1жним споживанням. Вона е валовим показником, осюльки включае в себе амортизацiю (споживання основного катталу) [4, с. 46]. Дещо iнше трактування валово! додано! вартосп та пром1жного споживання даеться у Нащональному класифiкаторi Укра!ни (класифiкацiя видiв економiч-но! дiяльностi). Згiдно з методикою Державного комь тету статистики, додана вартють — утворенi первинш доходи, отриманi в результатi безпосередньо! участi у процесi виробництва. Згщно з КВЕД, валова додана вартють — це вартiсть валово! вироблено! продукцi! за вщрахуванням вартостi витрат на сировину та матерь али, а також iнших витрат пром1жного споживання [5, с. 98].
За визначенням В.В. Рудь додана вартють являе собою частину вартостi продукту, що формуеться на пiдприемствi i складаеться з амортизащ!, оплати пращ пращвниюв, вiдрахувань на соцiальне забезпечення, податкових зобов'язань та прибутку [6, с. 6].
Отже, можна вщзначити, що валова додана вартють е складною за сво!м змютом категорiею, оскльки включае декшька елеменив.
Складовими валово! додано! вартостi тдприемс-тва на думку З.С. Рахматуллша е витрати на заробiтну плату та прибуток.
М.С. Сороюна пропонуе наступну структуру еле-ментiв валово! додано! вартостi пщприемства [7, с. 14]:
1) нееластичш елементи додано! вартостi за обся-гом реалiзацi!:
- оплати пращ пращвниюв;
- вщрахування на сощальш потреби;
- амортизацiйнi вiдрахування на основш засоби;
- податки, як включено у собiвартiсть;
- iншi витрати (оренднi платежi, витрати на командировки та ш.);
2) еластичш елементи додано! вартостi за обсягом реалiзацi!:
- потенцiальнi податки вщ реалiзацi! (ПДВ, пода-ток на прибуток, акцизний збiр);
- норма прибутку.
Як вiдмiчае В. О. 1ваненко до складу валово! додано! вартосп тдприемства включають [8, с. 123]: за-робiтну плату; прибуток; амортизацiю.
З точки зору Ж.А. Ермаково! та Т.В. Андреево! величина додано! вартосп пiдприемства визначаеться як сума витрат на оплату пращ, вщрахування на сощальш потреби, амортизацшш вщрахування та прибу-ток.
Як зазначае К. К. Уллубiева до структури валово! додано! вартосп тдприемства входить сировина, ма-терiали, а напiвфабрикати та iншi виробничi запаси не включаються, оскшьки не створюють !!, тому що вони
закуповуються у iншого пщприемства. Але, якщо пщ-приемство у процеа виробництва використовуе ви-робничi запаси, створенi власноруч (або ж за рахунок природних сил), то таю запаси будуть створювати додану вартють. Щодо безоплатно отриманих виробни-чих запаав, то вони також не створюють додану вартють.
Натомють заробпна плата ( вiдрахування на со-цiальнi заходи), витрати на рекламу та просування товару, iншi супутш витрати — це те, що збшьшуе собь вартiсть продукцi! внаслiдок певно! доробки, певних дiй над предметом пращ та засобами пращ. Окрiм того, вартють товару збшьшуе додаткова вартють, яка вщображае дохщ рiзних власниюв: вiдсоток на капiтал, рента або орендш платежi та прибуток.
Непрямi податки безпосередньо додано! вартосп не створюють, проте включаються до щни товару [9, с. 171].
На думку Д.В. Чайковського на пщприемстта до-цiльно не враховувати амортизащю до складу валово! додано! вартосп, оск1льки вона включаеться у собь вартiсть продукцi! (робiт, послуг). Отже, додану вартють слщ розглядати як сукупнють детермiнант, яю складають частку робiтникiв, частку економiчних суб'ектiв та частку держави [10, с. 11].
Показник валово! додано! вартоси — це первиш доходи, яю створюються iнституцiйними одиницями та розподшяються м1ж ними. Обсяг ВДВ розраховуеться як сума рiзницi мiж показниками валового випуску i пром1жного споживання [11, с. 7]. Кожна з пе-релiчених складових е складною за сво!м змiстом ка-тегорiею, оскшьки включае декшька елементав.
Слiд вiдзначити, що процес формування валово! додано! вартоси на пщприемстта не вiдображаеться у нормативних документах, деяю з них мютять лише об-Грунтування формування !! структурних частин. На су-часному етапi iснуе декшька пiдходiв до визначення величини додано! вартосп. Вибiр методу оцiнки валово! додано! вартосп пiдприемства визначаеться сут-нiстю та структурою дано! категорп, яка мае складну поелементну структуру. Також спостер^аеться пряма залежнiсть даного показника вiд результатiв ефектив-носи дiяльностi пiдприемства, що е важливим не тальки для власник1в, але i для держави, оскьльки додана вартють виступае джерелом формування доход-них статей державного бюджету.
Проблема юльюсно! оцiнки валово! додано! вартоси пщприемства полягае у встановленш об'ектив-них показниюв. При оцiнцi додано! вартостi методичною складнютю е встановлення оптимального стввщ-ношення м1ж !! елементами. Це пов'язано з тим, що вет без виключення структурнi елементи додано! вартосп розглядаються як доходи пщприемства, зрос-тання яких повинне забезпечувати пiдвищення ефек-тивноси дiяльностi i при цьому не обмежувати iнте-реси основних учасниюв ланцюжка створення варто-стi продукту (найнятих робгтниюв i власник^в). У зв'язку з цим необхiдно ощнити значущiсть кожного елементу що входить до складу додано! вартоси з по-зицш працiвникiв i власниюв пiдприемства.
Таким чином, до найбшьш важливих структурних елементiв валово! додано! вартосп пщприемства вщ-носять:
- заробгтну плату;
- прибуток;
- амортизацшш вщрахування на основш засоби та нематерiальнi активи.
Для характеристики ефективноси дiяльностi щд-приемства доцшьно визначати оптимальну структуру
ресурсiв у виробничому процесь Етапи методичного пiдходу оцiнки валово'1 додано'1 вартостi пiдприемства наведенi на рисунку.
Формування системи показниюв, що впливають на величину валово'1 додано'1 вартосп
наб1р змшних, що характеризуют використання ос-новних фоцщв
змiнна, що характеризуе ю-льюсть задiяноl працi
набiр змiнних, що характеризуюсь процес формування прибутку
I
Визначення «тюноти» зв'язку м!ж змшними за допомогою коефiцiенту кореляцп
Визначення штегрального показника валово1 додано1 вартосп
Розрахунок питомо1 ваги факторних показниюв за 1х значимiстю залежно вщ результатiв кореляцiйного аналiзу
Визначення функщонально1 залежностi мiж факторними параметрами, що визначають величину валово1 додано1 вартосп
Рисунок. Методичний п1дх1д ощнки валовоИ додано'1 вартост1 тдприемства
[авторська розробка]
Бшьш поширеним пiдходом до визначення опти-мально1 структури ресурсiв у виробничому процес е методологiя побудови виробничих функцш. Вироб-нича функщя — це функцiя, незалежна змшна яко1 приймае значення обсягiв ресурсу, що використову-еться (фактора виробництва), а залежна змiнна — значення обсяпв продукцГ1 випуску [12, с. 23].
Отже, як модель, виробнича функщя належить не до процесу обмшу, а до процесу виробництва матерь альних благ на будь-якому iерархiчному рiвнi управ-лшня за певний пром1жок часу.
У загальному виглядi виробнича функцiя може бути представлена як залежшсть:
У = / ( х1, Х2 ' х„) , (1)
де у — випуск продукцп;
х1 — 1-й вид витрат (ресурсiв).
Всi змiннi, включеш у склад виробничо1 функц11, повинш мати чiткий економiчний змiст, числовi оди-ницi вимiру.
Для кшькюно1 оцiнки процесу виробництва по-будована виробнича функщя:
У = / (XI, Х2, Хз), (2)
де У — показник результату виробничо1 дiяльностi п1д-приемства;
Х\ — набiр змiнних, що характеризують використання основних фондiв;
Х2 — змшна, що характеризуе кшьюсть задiяноl пращ.
Х3 — набiр змiнних, що характеризують процес формування прибутку.
Отже, в якоси залежно1 змiнноl (У), що характеризуе результат виробничо1 дiяльностi виступае валова додана вартють пщприемства.
Змiнна Х1, являе собою фактор, який характеризуе ефектившсть використання основних засобiв (фондовiддача активно1 частини основних засобiв), таким чином для його характеристики використаемо на-ступш показники:
1) активна частина основних засобiв пiдприем-ства, тис. грн;
2) iншi фiнансовi iнвестицil, тис. грн;
3) знос, тис. грн;
4) амортизащя, тис. грн.
Для визначення Х2, що характеризуе фактори працi використанi наступнi показники:
1) рiчний обсяг витрат на оплату пращ, тис. грн;
2) вщрахування на сощальш потреби, тис. грн. Для визначення змшно1 Х3 використаш наступнi
показники:
1) виручки вщ реалiзацil продукц11, тис. грн;
2) собiвартiсть продукц11, тис. грн. Визначення змшних Х1, Х2, Хз проводиться на ос-
новi використання лiнiйноl модел^ яка мае наступний вид:
У = ао +а1Х1 + а2Х2 + азХз, (3)
де а0 — параметр, який являе собою вшьний член ль нiйноl залежностi;
ai — вектори коефщенпв при незалежних змшних лшшно! функцп, що спiвпадають за po3MipmcTK> з вщ-повiдними ïm X (i=i, 2, 3).
Таким чином, значення валово! додано! вартостi обумовлюеться тим, що з одного боку, даний показник залежить вщ ефективностi дiяльностi економiч-ного суб'екту i економiчно стимулюе працiвникiв, а, з
Розроблен математичнi моделi визначення валово! додано! вартоси е ефективним шструментом оцш-ки та прогнозування дiяльностi промислових пщпри-емств.
Висновки
Запропонований методичний пщхщ дозволить визначити економiчний ефект максимiзацiï валово! додано! вартосп, який виражаеться в реалiзацiï штере-сiв окремих защкавлених осiб: власникв пщприем-ства, оскшьки дае можливють забезпечити вирiшення управлшських завдань його розвитку, зокрема поста-чальницьких, як пов'язанi з реалiзацiею продукцп (робiт, послуг) i отриманням дивiдендiв, вiдсоткiв, до-ходiв; iнвесторiв, оск1льки робить безпосереднiй вплив на окупнють вкладеного в пiдприемство капталу i тер-мiн отримання доходiв; працiвникiв, оскшьки визна-чае можливють отримувати заробiтну плату з ураху-ванням потреб i побажань пращвниюв; держави, осюльки оптимiзуе процес виконання пщприемствами зо-бов'язань щодо сплати податкв до бюджету, що дозволить виршити ряд соцальних i екологiчних проблем суспшьства.
Отже, додана вартiсть е результатом роботи пщприемства та пею частиною вартостi продукцiï, това-рiв i послуг, яка була безпосередньо ним прирощена. Для цшей визначення величини показника додано! вартоси необхiдно виключити з вартостi проданого пщ-приемством продукту вартiсть матерiалiв, використа-них для цшей його виробництва.
Таким чином, маючи в своему розпорядженнi числову оцiнку штегрального показника, що вщобра-жае валову додану вартiсть, можна визначити показ-ники, за якими дослiджуване пщприемство вщстае або випереджае сво!х головних конкурента, виявити на перспективу пр^ритет^ стратегiчнi напрями, за якими воно мае розвиватися, спрогнозувати необхщн
шшого боку, вiн е важливим джерелом формування бюджетних статей, тому в зростанн валово! додано! вартостi повинн бути зацiкавленi не тальки економiчнi суб'екти, але i держава.
Економетричн моделi, на основi яких визначаеться величина валово! додано! вартоси пщприемств, запропонованого пщходу наведенi у таблиц.
обсяги iнвестицiй для забезпечення стшкого i динамь чного розвитку.
Список використаних джерел
1. Райзберг Б. А. Современный экономический словарь. / Б. А. Райзберг, Л. Ш. Лозовский, Е. Б. Стародубцева — 5-е изд., перераб. и доп. — М.: ИНФРА-М, 2007. — 495 с.
2. Большой юридический словарь / В.Н. Додо-нов, В. Д. Ермаков, М.А. Крылова и др. — М.: Инфра-М, 2011. — 790 с.
3. Лысюк В. М. Воспроизводственная функция товарных рынков / В. М. Лысюк. — Одесса : ИПРЭЭИ НАН Украины, 2011. — 225 с.
4. Савченко А. Г. Макроекономжа: пщручник / А.Г. Савченко — К.: КНЕУ, 2005. — 441 с.
5. Нацюнальний класифжатор Украши. Класи-фжащя видiв економiчноï дiяльностi ДК 009:2010 / Державний комггет Украши з питань техшчного регу-лювання та споживчо! полiтики. — К. : Центр навчаль-но! лггератури, 2011. — 224 с.
6. Рудь В. В. Формування додано! вартосп в умо-вах вертикально! штеграцп пiдприeмств м'ясно! галузi: автореф. дис. ... канд. екон. наук: 08.00.04 / В. В. Рудь.
— Житомир, 2015. — 20 с.
7. Сорокина М. С. Поэлементная оценка добавленной стоимости на основе принципов формирования единого учетного пространства : дис.. . канд. экон. наук: 08.00.12 / М.С. Сорокина. — Орел, 2014.
— 198 с.
8. 1ваненко В. О. Додана вартють як об'ект ана-лiзу статистично! звггаоси промислових пщприемств з виробництва продукцп / В. О. 1ваненко // Проблеми теорп та методологИ бухгалтерського обл^, контролю i аналiзу. — 2012. — Вип. 1 (22). — С. 122-130.
9. Уллубieва К. К. Добавлена та додана вартють: сутнють та взаемозв'язок понять в бухгалтерському
Таблиця
Економетричш моделi для розрахунку_
Вид моделi Критерп якосп моделi
ВДВ = 227432,26 + 0,0038 * Xi — 6,08 * X2 + 12,09 * X3 F = i85,66; R = 0,9850, R2 = 0,9703, t — критерш Стьюдента: для вшьного члена — 2,366; xi—6,2452; x2—0,i0i; Х3—(-5,083).
Фактор, який характеризуе ефективнють використання основних засобiв
Y = -43124,53 + 1,094 * Xi + 1,76 * X2 — 0,05 * X3 + + 7,137 * X4, F = 55,89; R = 0,9660, R2 = 0,9i65, t — критерiй Стьюдента: для вшьного члена — (-0,405); xi—3,993; x2—i,2436; X3—(-i,7979); x,—i,8540
Фактори, що характеризують витрати на оплату прац
Y = 216109,26 + 0,83 * Xi + 4,40 * X2 F = 47,66; R = 0,9i7i, R2 = 0,84ii, t — критерiй Стьюдента: для вольного члена — 3,i636; xi—0,2332; x2—0,430i.
Фактори, що характеризують процес формування прибутку
Y = 876776,30 + 2,926 * Xi + 4,054 X2 F = 6,i4; R = 0,6368, R2 = 0,4055, t — критерш Стьюдента: для вшьного члена — 0,5758; xi—3,4454; Х2—(-3,5024).
обл^ / К. К. Уллубiева // Вюник Житомирського державного технологiчного унiверситету. Економiчнi науки. — Житомир: ЖДТУ, 2009. — № 4 (50). — С. 170173.
10. Чайковский Д. Г. Теория и методология формирования и приминения добавленной стоимости в условиях МСФО на микро и макроуровне : автореф. дис. ... д-ра экон. наук : 08.00.12 / Д. В. Чайковский. — Орел, 2011. — 48 с
11. Агафоненко О. Ю. Формування валово1 дода-но1 вартоси як економiчноl категорп / О.Ю. Агафоненко, П.А. Бшоусько // Вюник ОНУ iменi I. I. Мечникова. — 2013. — Т. 18, вип. 4/1. — С. 7-9.
12. Замков О. О. Математические методы в экономике : учебник / О.О. Замков, А.В. Толстопятенко, Ю.Н. Черемных. - М.: МГУ, Изд-во "ДИС", 2007. -365 с.
13. Швець С.М. Короткострокове прогнозування валово'1 додано! вартоси : монографiя / С.М. Швець ; НАН Украши, ДУ "1н-т екон. та прогноз. НАН Украши". - К., 2013. - 136 с.
14. Рассуждай Л.М. Науково-методичш пщходи до формування економiчноï додано'1 вартостi в прни-чодобувному комппексi Украши / Л.М. Рассуждай,
B.В. Горощенко // Стратепя i механiзми регупювання промиспового розвитку: зб. наук. пр. — К., 2014. —
C. 135-146.
Л. Ю. Кучер
канд. екон. наук Харквський нацюнальний аграрний утверситет iM. В. В. Докучаева, м. Харшв
КОНЦЕПТУАЛЬНИЙ П1ДХ1Д ДО ЕКОНОМ1ЧНОГО УПРАВЛ1ННЯ 1ННОВАЦ1ЙНИМИ ПРОЕКТАМИ АГРАРНИХ П1ДПРИ€МСТВ
Постановка проблеми. За результатами рейтингового дослщження стану застосування концепцп проектного менеджменту пщприемствами Украши у 2015 р. з'ясовано, що попри кризовий стан економжи, одним iз ключових трендiв е розвиток застосування проектного пщходу в украшських суб'ектах господа-рювання, оскшьки бiзнес нацшений одержувати мак-симапьнi резупьтати вщ використання наявних ресур-сiв. Власники й менеджмент пiдприемств оцiнипи можливосп проектного менеджменту як найефектив-шшо'1 технологи менеджменту, що дозволяе одержувати максимальш результати вiд наявних ресурав. Ki-льюсть проектiв зростае щорiчно, вiдповiдно зростае кшьюсть менеджерiв проектiв i кня квалiфiкацiя. Бiз-нес вступив у наступний етап розвитку, який характеризуемся розширенням застосування проектного шд-ходу в пщприемствах як по вертикапi, так i по горизонталь На жаль, в агропромисловому комплекс Украши, на противагу шшим, не так активно викорис-товують проектний пiдхiд, застосовуючи його в основному в проектах реконструкцп та модершзацп [1]. У зв'язку iз цим особливо'1 уваги заслуговуе проблема застосування проектного менеджменту в аграрних пщприемствах Украши з тим, щоб забезпечити 1хню кон-курентоспроможшсть i сталий розвиток. Особливо актуальною е проблема обГрунтування концептуальних засад економiчного управлiння iнновацiйними аграр-ними проектами.
Аналiз останн1х дослщжень i публжацш дозволяе зазначити, що окремi аспекти проблеми економiчного управлiння знайшли вщображення в працях деяких учених. Термш «економiчне управлшня» почали вико-ристовувати в Украш на початку ХХ1 ст., проте й до-ниш в економiчнiй лiтературi немае единого тракту-вання сутностi управлiння пщприемством. Результати дослiдження стану та проблем упровадження еконо-мiчного управлiння на пщприемствах Украши засвщ-чили вщставання вiд загальноприйнятих вимог i шд-
ходiв, що пщтверджуе об'ективну необхiднiсть продо-вження роботи щодо формування теоретичних засад, розроблення та впровадження вщповщного практичного шструментарда економiчного управлiння як фактора (передумови) забезпечення високо'1 ефектив-носи дiяльностi вiтчизняних пiдприемств, створення передумов для нарощування економiчного потенцiалу розвитку, забезпечення життездатноси [2].
В Украш питання економiчного управлiння щд-приемством найбшьш Грунтовно розглянуто в працях Л. О. Л^оненко, на яю ми спираемося у своему досль дженш. Iï авторська концепцiя розкриття змюту цього поняття передбачае його розумшня як iнтегрувального та координувального виду управлшня, основною метою якого е гармошзащя управлiнських цшей (що ви-значають у межах окремих видiв спецiального управ-лiння) та пщпорядкування 1х загальнiй метi дiяльностi пiдприемств — забезпечення довгострокового стшкого функцiонування (життездатностi) та зростання цшно-стi пiдприемства для усiх груп стейкхолдерiв. У межах запропоновано'1 авторсько'1 концепцп економiчного управлiння пiдприемством визначено його мюце в си-стемi менеджменту пiдприемства й узгодженiсть з ш-шими видами спецiального менеджменту; обГрунто-вано «7-S» економiчного управлшня: цЫ, завдання та функцп, принципи, методичне, шформацшне, оргаш-зацiйне та кадрове забезпечення [3; 4]. Головним призначенням економiчного управлiння, на думку Л. О. Л^оненко, е забезпечення координацп, взаемо-узгодження та загально'1 спрямованосп усiх видiв еко-номiчноï (господарсько'1) дiяльностi пiдприемства, гармонiзацiï усього спектру економiчних вiдносин як у межах тдприемства, так й у взаемовщносинах зi стейкхолдерами. Об'ект цього управлшня визначено як перетин трьох взаемопов'язаних площин (результа-тивно'1, ресурсно'1 й оцшно'1), що зумовлюе його функцп (управлшня вартютю пiдприемства) результатами економiчноï дiяльностi, економiчним потенщ-
