CC BY
20
УДК 340.12
А. С. Токарська
Навчально-науковий шститут права i психологи Национального унiвeрcитeту "Львiвcька полггехтка",
д-р юрид. наук, проф., проф. кафедри теори та фiлocoфii права
СТРАТЕГ-КЕРМАНИЧI ПРАВНИК: ПРОЕКЦ11 НА СУЧАСН1СТЬ (ДО 75-Р1ЧЧЯ В1Д ДНЯ СМЕРТ1 КОСТЯ ЛЕВИЦЬКОГО)
© Токарська А. С., 2016
Стаття присвячена видатнш кторичнш особистосл кшця XIX - початку XX ст. Це представник свитько''' штемгенци Галичини, який зум!в оргашзувати просвггницький правничий рух i галицький полггикум; очшьник Зах1дно-Укра1'нсько1 Народно! Республжи, автор майже пiвсотнi наукових праць, видавець журналу "Часопись Правнича", укладач "Шмецько-укра'шського правничого словаря", автор "1сторн полггично!' думки галицьких украшщв 1848-1914. На пвдставГ споминГв i документа" та ш. Посол ВГденського парламенту, член i керГвник Головно!' Укра1'нсько1' Ради Союзу визволення Укра'ши, ЗагальноТ Укра'шськоТ Ради, президент першого укра'шського Секретарiату ЗУНР, голова Комки виборчо'' реформи в УНР у Станiславовi, член Нащонально!' Ради Адвокатсько''' у Варшав1 та Гн.
КлючовГ слова: правник, видавець, посол, президент, голова.
А. С. Токарская
СТРАТЕГ-РУКОВОДИТЕЛЬ И ЮРИСТ: ПРОЕКЦИИ НА СОВРЕМЕННОСТЬ (К 75-ЛЕТИЮ СО ДНЯ СМЕРТИ КОНСТАНТИНА ЛЕВИЦКОГО)
Статья посвящена известной исторической личности конца XIX - начала XX в., представителю светской интеллигенции Галичины, который сумел организовать просветительское юридическое движение и галицкий политикум; руководитель Западно-Украинской Народной Республики, автор почти полсотни научных работ, издатель журнала "Часопись Правнича", составитель "Немецко-украинского юридического словаря", автор "1стори полн^чно'' думки галицьких украшщв 1848-1914. На пщс^вГ споминГв i документа". Посол Венского парламента, член и руководитель Главного Украинского Совета освобождения Украины, Общего Украинского Совета, президент первого украинского Секретариата ЗУНР, председатель Комиссии избирательной реформы в УНР в Станиславове, член Национального Совета Адвокатского в Варшаве и др.
Ключевые слова: юрист, издатель, посол, президент, председатель.
A. S. Tokarska
STRATEGIST, LEADER AND LAWYER: PROJECTION ON THE PRESENT (TO THE 75 ANNIVERSARY SINCE THE DEATH OF KONSTANTIN LEVITSKY)
The article is dedicated to outstanding historical figures of the late XIX - early XX century, the representative of the secular intelligentsia of Galicia, which has managed to organize educational rights movement and Galician politics; head of the West Ukrainian People's
Republic, the author of nearly fifty scientific papers, publisher of the magazine "Legal magazine" originator "German-Ukrainian Legal dictionary," the author of "History of Political Thought 1848-1914 Ukrainian Galician. Based on the records and documents "and others. Ambassador Vienna parliament member and leader of the Union of Ukrainian Supreme Liberation of Ukraine, Ukrainian General Council, the President of the first Ukrainian ZUNR Secretariat, the head of the Commission in electoral reform UNR Stanislav, member of the National Council of the Bar in Warsaw and others.
Key words: lawyer, publisher, ambassador, president, chairman.
Постановка проблеми. Частина наукового кторичного дискурсу, на жаль, у вггчизнянш наущ дош мало введена у науковий об1г у зв'язку з певними об'ективними причинами. Перша з них пов'язана з1 становищем Схщно1 Галичини у XIX-XX ст. та належтстю й територи до р1зних держав (Австро-Угорщина, Польща). Друга причина малодослщженосп правничих процешв у Галичиш пов'язана 1з першою, а також 1з тим, що на них позначився вплив щеолопчно!' платформи СРСР, за якою в1вся "вщб1р ненадшниюв" за тоталитарною оцшкою гхньо! вдеолопчно!' позици, до яких потрапив i К. Левицький.
Потреба в осмислент феномену появи громадсько!', полiтичноi та професшно корисно!' особистостi-державотворця, не успадкованого i певною мiрою незнаного для наслщування у науковому вимiрi сучасносп, - очевидна.
До таких постатей належить рiзнобiчна i генiальна особиспсть Костя Антоновича Левицького. У тоташтарнш системi вiдiграли свою шкiдливу роль: 1) арешт i ув'язнення в СРСР К. Левицького за його громадсько-полггичну дмльтсть; 2) втрата частини доошдницьких матерiалiв щодо життя i дiяльностi К. Левицького, частини архiвних матерiалiв, якi опинилися у Bаршавi та Biднi.
Значення багатогранно'' особистост для успiшного розвитку держави у найскладнiшi перiоди ii становлення е незаперечним. Це можна довести на прикладi величезно'' спадщини державного дiяча, правника, науковця, який заслуговуе на окремий детальний аналiз його спадку.
Анал!з останшх дослщжень i публжацш. Постать вiдомого державотворця i правника, 75^ччя вiд дня смертi якого ми вщзначаемо цього року, вже в роки незалежносп Укра'ни привернула увагу вiтчизняних дослiдникiв. Серед них Тарас Андрусяк, 1гор Андрухiв, 1рина Василик та iншi. Дослiдники торкнулися державотворчого i правничого спадку Костя Левицького як адвоката, оргашзатора багатьох правничих, зокрема молодiжних заходiв, видавця та публiциста (Т. Андрусяк).
Енциклопедичний перелiк окремих вiдомих громадсько-полiтичних дiячiв, правникiв, зокрема, iз коротким бiографiчним описом iмен i основних життевих дат та фактiв належить 1горю Андрухiву. Дослiдницею творчостi Костя Левицького е 1рина Василик.
Лише коротю бiографiчнi данi про важливi перюди iз життя i творчосй К. Левицького мгстять: Енциклопед1я Украшознавства, Антолопя правничо'' думки в Галичинi (1889-1900) та iншi джерела.
1сторичний перiод дiяльностi К. Левицького став об'ектом зацшавлення К. Невицького, М. Грушевського, Д. Дорошенка, I. Крип'якевича та ш.
Невирiшенi рашше проблеми дотепер, на жаль, залишаються, не систематизоват всi творчi й професiйно-правовi напрями дiяльностi видатного дiяча Схiдноi Галичини, правника i нащонально'' особистостi-державотворця Костя Левицького.
Таке науково-теоретичне осмислення нацiонального спадку розширить межi наукових дослiджень маловiдомих сторiнок кнування частини Укра'ни - Галичини - в умовах ii поневолення та державотворчих устремлшь.
Мета статтi. Напередодт ювiлейноi дати вiд дня смери видатного творця й обдарованоi особистосп К. Левицького виникае потреба актуашзувати всю багатоаспектну (переважно правничу) спадщину, яка мiстить багатющий матерiал юридично'' практики, i"i аналiзу, про творення державних шституцш, просвiтницьку дiяльнiсть, оргатзоват громадськi рухи.
Bиклaд ocMobMoro мaтepíaлy. Kocть Левицький (1859-1941) - ypoдженець Cтaнicлaвiвщини (тепеp Iвaнo-Фpaнкiвcьк). Фopмyвaння пpoгpеcивнoï piзнocпpямoвaнoï тaлaнoвитoï oco6TOTOCTÍ вiдбyвaлocя пiд чac здoбyття ocвiти y Cтaнicлaвcькiй гiмнaзiï. Це бута cеpедня ocвiтa вiд poкy 1869, тд чac якoï y бaгaтoнaцioнaльнoмy мicтi лише зaпoчaткoвyвaвcя yкpaïнcький нaцioнaльний pyx.
Hoвa xвиля нaцioнaльнoгo вiдpoдження в Гaличинi пoчaткy 7G-x po^ XIX cт. неcтpимнo винocилa та веpшини aктивiзaцiï зpiлиx й cмiливиx ocoбиcтocтей. Boни 6ули нaтxненнi щеями T. Шевченкa, M. Дpaгoмaнoвa, M. Шaшкевичa.
Юнaкoвi Kocтю Левицькoмy буго де пoчеpпнyти пеpшoпoчaтки дyxy yкpaïнcтвa. Идетьcя пpo poдинний дyx. Caме бaтьки зaклaли cинoвi ocнoви пoлiтичнoгo i пaтpioтичнoгo миcлення. Бaтькo Arn^ Левицький - гpекo-кaтoлицький cвященик. 3i cтyдентcькиx poкiв був членoм "Гpoмaди", тaемнoï cтyдентcькoï opгaнiзaцiï, y зpiлoмy вiцi пpoпaгyвaв iдеï "Пpocвiти", пpaцювaв iз нептоь-менними oднocельцями, дoпoмaгaв 1'м пoзбyтиcя безпpocвiтництвa.
Пoтyжний вплив нa фopмyвaння cвiтoглядy Kocтя Левицьтого здiйcнювaли виклaдaчi гiмнaзiï Gвген Жaлеxiвcький, Iвaн Лoпyшaнcький, Aпoллн Hечaй, ^им Гaнкевич, Iвaн Caнoцький, Iвaн Ружицький, Юлiaн Целевич тa iн.
Kpiм цьoгo, ще i нapoдoвецькi гpoмaди 186G-187G pp. вплинули нa poзвитoк yкpaïнcькoгo нaцioнaльнoгo pyxy.
Зaкiнчивши пмтазто 1878 poкy, K. Левицькoгo cтaв cтyдентoм пpaвничoгo фaкyльтетy yнiвеpcитетy (м. Львiв). Це був тaк звaний зpiлий етaп фopмyвaння ocoбиcтocтi y пpoфеciйнoмy плaнi й ще aктивнiшoгo пoглинaння iдей нaцioнaльнoгo pyxy. Ha rai pефopм в Aвcтpiйcькiй iмпеpiï вiдбyлacя aктивiзaцiя мoлoдiжнoгo cтaнoвлення cвiтoбaчення щoдo тoгo, яким мaе бути тацю-нaльний xapaктеp кyльтypнo-пpocвiтницькиx тoвapиcтв i cтyдентcькиx неcтaтyгниx гpoмaд. Baжливy зacaдничy тезу бyлo cфopмoвaнo тд впливoм I. Фpaнкa i M. Дpaгoмaнoвa: "pеaкцiя пpoти фopмaльнoгo y^amc^a" [9, c. 133].
Kocть Левицький був члетом "Aкaдемiчнoгo кpyжкa", a топм iз 188G p. пеpейшoв вiд pycoфiльcтвa y гypтoк "Дpyжнiй лиxвap" зi звинyвaченням зa те, щo y пеpеклaдi вiн зacтocyвaв opфoгpaфiчний пiдxiд, a caме пpaвoпиc, cфopмoвaний нa ocнoвi фoнетичнoгo ^инципу.
Дocлiдник I. Aндpyxiв тони^уе, щo ще нaвчaючиcь, K. Левицький вступив y тaемнy yкpaïнcькy opгaнiзaцiю "Гpoмaдa", якa в Cтaнicлaвoвi пoчaлa дiяти iз 1863 p., кoли в гiмнaзiйниx мicтax Гaличини з'явилиcя нapoдoвецькi гypтки мoлoдi. Пoявi тaкиx ocеpедкiв мoлoдi пеpедyвaлo, як пpaвилo, пiднеcення пaтpioтичниx пoчyттiв cеpед cтapшoклacникiв пмтазш, зpocтaння iнтеpеcy дo влacнoï нaцioнaльнoï iдентичнocтi, мaнiфеcтaцiя cвoеï непoльcькocтi. Kлючoвoю пocтaттю нapoдoвецькoгo pyxy в Cтaнicлaвi був учитель Oмелян Гopoцький. Дiяльнicть cтaнicлaвiвcькoï opгaнiзaцiï aктивiзyвaлacя з 1865 p., зoкpемa з iнiцiaтиви мкцевта гiмнaзиcтiв Ocтaпa Tеpлецькoгo i Boлoдимиpa Haвpoцькoгo.
Зaкiнчення Львiвcькoгo yнiвеpcитетy, a тaкoж Biденcькoгo, пoчaтoк тpyдoвoï дiяльнocтi пpипaли нa 1882 p. Пеpшим мicцем poбoти cтaлa кaнцеляpiя Tam^^ro нaмicництвa. Haвчaючиcь в yнiвеpcитетax, ютак виявляе cвoï твopчi нayкoвi здiбнocтi. Гoтyючиcь дo виклaдaцькoï poбoти y Львiвcькoмy yнiвеpcитетi, Kocть Левицький вибиpaе oб'ектoм дocлiдження зaкoнoдaвчi aкти "Py^^i' Пpaвди" пеpioдy Kиïвcькoï Pyci. Oднaк cитyaцiя бyлa тaкoю, як i з гетем Фpaнкoм: y Львiвcькoмy yнiвеpcитетi K. Левицьтому вiдмoвили y зaxиcтi тaкoгo дocлiдження i вiдпoвiднo не ^ийняли нa виклaдaцькy poбoтy.
Oднaк ще oдин щaбель нaвчaння пoв'язaний зi cклaдaнням icпитy нa фax "aдвoкaтa" (189G), xoчa aдвoкaтcькy пpaктикy K. Левицький зaпoчaткyвaв ще 1882 p. Biдкpивши y 189G p. y Львoвi пpивaтнy aдвoкaтcькy ycтaнoвy, вш зacнyвaв y гaлицькoмy кpaï студи фopмyвaння в нacелення вищoï пpaвocвiдoмocтi, cкеpoвyючи нa це i cвoïx cyчacникiв - випycкникiв Львiвcькoгo yнiвеpcитетy G. Oлеcницькoгo, T. Kopмoшa, M. Kopoля, A. Koca, A. Гopбaчевcькoгo, C. Федaкa, M. Шyxевичa, A. Чaйкoвcькoгo, K. Tpильoвcькoгo тa ш.
Taкa oб'еднaнa cвiдoмa чacтинa cycпiльcтвa cпpичинилacя i дo твopення в Гaличинi Укpaïнcькoï нaцioнaльнo-демoкpaтичнoï пapтiï, щo мaлo cвiй виcлiд: 1918 p. y лиcтoпaдi вiдбyлacя нaцioнaльнo-демoкpaтичнa pевoлюцiя, в pезyльтaтi якoï бyлa cфopмoвaнa 3УHP.
Oтoчення виcoкo oцiнювaлo нaцioнaльнy cпpямoвaнicть cвoгo aдвoкaтa, йoгo пpaцездaтнicть i гoтoвнicть бути "oбopoнцем y кapниx cпpaвax i cпpaвax цивiльниx".
Р1знопланова професшна 1 громадська робота постшно розширювалася 1 поглиблювалася. Серед зацшавлень 1 корисних спрямувань заради об'еднання украшсько! громади К. Левицького -участь у товариств1 "Просвгга" 1 Пауковому товариств1 1мет Шевченка. Робота товариств була скерована на розв'язання гострих сустльних завдань задля тдвищення правово! культури народних мас, реал1заци назрших питань нащонально! ваги та добробуту. Це були установи економ1чного, осв1тнього 1 культурного розвою проевропейського вз1рця.
Спочатку К. Левицький був секретарем Головного ввддшу "Просвгги", а з середини 1890-х -головою Льв1всько! фши "Просвгги", тзтше (1900-1906 рр.) - кер1вником Головного ввддшу. Иому доводилося вести непросту на той час оргатзацшну роботу щодо вщкриття читалень "Просвгги", охоплення максимально!' юлькосп населення, яке не завжди розумшо новаци 1 не усвщомлювало !х. Широке заснування "Просвггою" читалень розпочалося 1з 1891 р. тсля ухвалення статуту, ввдповщно до якого вони трактувалися як оргатзацшна ланка роботи "Просвгги" 1 мали бути осередками економ1чного, освггнього 1 культурного життя. Такими були кооперативно-кредитов1 товариства "Дтстер", "Пародна торпвля", "Земельний банк гшотечний", "Краевий Союз Кредитовий". Галичан заохочують до активно!' д1яльност1 через курси - фшансово-господарськ1 й профес1йн1, садово-городн1 школи.
У дмльност подвижника К. Левицького трибунами погляд1в були народовськ органи, а тзтше видання нащонал-демократично! течи - часописи "Батьювщина", "Д1ло", "Свобода". Видання за його авторством як кер1вника УПДП м1стили р1зножанров1 матер1али (промови, звернення, заклики).
Пайяскрав1шою була орган1заторська видавнича 1 публ1цистична д1яльн1сть, яка усп1шно виявлялася у справах.
В одному з видань - у "Часопиш Правничш" (1889-1900) К. Левицькому вдалося професшно поеднати орган1заторськ1 вм1ння 1з правничою д1яльн1стю, яку в1дображено на шпальтах цього фахового видання галицьких правниюв. Кость Антонович став засновником 1 редактором, орган1затором, що згуртував навколо часопису авторитетних член1в редакц1йного колективу (А. Горбачевський, С. Дтстрянський, С. Олесницький, О. Огоновський, П. Стебельський, С. Федак, А. Чайковський та ш.). В умовах вщсутност матер1альних кошт1в це була величезна подвижницька праця, на яку здатна була лише високопрацездатна, 1н1ц1ативна 1 мудра особист1сть.
Оскшьки редакцшний портфель не завжди був заповнений, то з числа в число (з номера в номер) К. Левицькому доводилося самому братися за перо. Тому в часопис1 побачили св1т його пращ "Про новий цившьний процес в Австри. Студ1я критична", "Про уряди роз'емт 1 суди миров1", "Квестионар до збирання звичаевого права на Руси", "Руська мова на правнич1м вид1л1 Льв1вського ушверситету", "Замггки лггературт", "Песв1домо доминений д1дич (розввдка практична в осв1тленю теоретичн1м)", "Про новий устав екзекуц1йний. Критичн1 зам1тки", "Правна охорона необходимого маетку зобов' язаного", "Про неважн1сть в нов1м процес1 цив1льн1м" та 1н.
Однак чи не найб1льше зусиль Кость Антонович зосереджував на пол1тичному житт1 Галичини. Першу полггичну украшську "Пародну Раду" вш теж створював як створгатзатор. Саме це об'еднання популяризувало вдею подшу Галичини на украшську 1 польську автономш провшци задля самостшносп украшського народу як мети визвольних змагань.
"Пародна Рада" - це народовське полггичне товариство, сформоване тзтше як об'еднання нац1онал-демократичного характеру в Галичин1. Спочатку Кость Антонович працював секретарем, пот1м заступником, а згодом - головою ще! впливово! парти. Як депутат парламенту Австро-Угорсько! 1мпери та Галицького Крайового Сейму, як д1яч галицького полггикуму, К. Левицький намагався втшювати 1де! УПДП. Иого обирають головою Головно! Украшсько! Ради, тзтше -Загально! Укра!нсько! Ради.
Пол1тичн1 устремл1ння щодо вт1лення державотворчих 1дей К. Левицького привели його до активно! участ1 на етап1 функц1онування Зах1дно-Укра!нсько! Пародно! Республ1ки, орган1зац1! збройного повстання у Львов1 вноч1 з 31 жовтня на 1 листопада 1918 року. Коли була створена ЗУПР, К. Левицький очолив !! Державний Секретар1ат як перший уряд.
Иого перу належали перш1 законопроекти про основи державного устрою, в1йськову, грошову, земельну та 1нш1 реформи. Але вже в грудн1 1918 р. в1н змушений був залишити свою посаду.
Дмльтсть ЗУНР як ем1грацшно1' республши теж пов'язана з 1м'ям К. Левицького. В цей час bîh працював в Укра'нському Нащонально-демократичному об'еднант, редагував ще одне авторитетне видання "Життя i Право".
У 1939 р. НКВС за полiтичну i громадську дiяльнiсть арештувало К. Левицького, ув'язнення тривало до 1941 року.
Tkm контакти i3 австрiйським парламентом i польськими колегами давали можливють вшьно поводитися у колi як парламентарiв, так i юристiв. Так шлiфувався його свiтогляд i професiоналiзм. К. Левицький - голова Укра'нського парламентарного Клубу у Ввдт i Укра'нського Сеймового Клубу у Львовi, а в 1914 р. очолив Головну Украшську Раду у Львовi, Загальну Украшську Раду у Вiднi. Вже тсля окупаци Галичини поляками BiH був членом галицького уряду у Ввдт.
1924 р. К. Левицький повернувся до Галичини, але припинив свою участь у полггичному життi, очолюючи рiзнi культурнi, господарськi й фаxовi установи. Працював як голова Союзу Укра'нських Aдвокатiв i редактор журналу "Життя i право" у Львов^ виконував обов'язки члена Начально!' Ради Адвокатсько'' Варшави (1935-1939 рр.). Остантм виявом його органiзаторського таланту стала реалiзацiя iдеï створення Укра'нсько' Нащонально' Ради, яку К. Левицький заснував i головою яко'' був (1941) [1].
Iсторико-правовi iдеï - це грунтовш напрацювання, якi авторовi-правнику вдалося викласти у сво'х науково-публiцистичниx, документальних працях. Для iсторикiв, фiлософiв, сощолопв та правникiв вартiсними е матерiали "Шмецько-украшського правничого словника (перше вид. 1893 р., друге - 1920 р.). Початком велико'' пращ стали окремi публшаци про культуру творення правничих термшв, опублшоват в "Часопиш правничому" [1].
Tакi статтi дають розлоп iмпульси для сучасних дослвдниюв, оскiльки робота над здефор-мованою росшськими впливами лексикою зi сфери права тривае i, як правило, вона викликае тривал дискусiï. Виршити 'х можуть авторитетнi напрацювання К. Левицького, який досконало володiв тмецькою мовою та був прекрасним правником, i ввдтак зi сво'ми сучасниками став професiйним укладачем довiдкового лексикографiчного фахового видання, привертаючи увагу читачiв своею статтею "Про права руской мови" (1896).
Не обiйдена увагою проблематика конституцшного права та укра'нського конститущо-налiзму, виборчого права та законодавства як шституту конституцiйного права.
Висновки. Державний д1яч, правник, науковець, який дбав не стшьки про свое iм'я, сюльки про долю свое'' держави як керманич-стратег, ввдомий громадський д1яч, вправний полiтик i оргатзатор, який пiдтримував дипломатичнi стосунки iз сусiднiми державами Свропи, впливав на полiтику Австро-Угорщини i Польщ^ реформував той спадок у европейський. Спадщина рiзноï' спрямованостi -науково'', правово'', громадсько'' дiяльностi, полггично'' та емiграцiйноï' - це важливi уроки для сучас-ностi, мистецтво державотворення, феномен появи i реашзаци дiяльностi та ерудовано'' особистостi, яка слугуе для сучасникiв взiрцем патрютизму, високо'' працездатностi та державотворення.
Залишаеться низка невисвилених фундаментальних концептiв, яю стосуються фiлософсько-правових iдей Костя Левицького. Вони сконцентроваш у його творчому спадку, який ще очшуе на сво'х дослiдникiв, як i на його сучасних дослщниюв - вщданих справi й обов'язково безкорис-ливих, сильних духом i незламних.
1. Andpyxie I. О. Кость Левицький: стортки життя / I. О. Andpyxie. - 1в.-Франтвсък, 1995. - 46 с. 2. Антологя правничог думки в Галичит (1889-1900) / за заг. ред. M. М. Цимбалюка; укл. A. С. Токарська, О. В. Грищук, M. М. Цимбалюк. - Лъeie: ЛъвДУВС, 2013. - Т. 1. - 408 с. 3. Eнциклопедiя укратознавства. Словникова частина. Т. 4 // Наукове товариство iM. Т. Шевченка. - Париж-Нью-Йорк, 1962. - С. 1268. 4. Крип'якевич I. П. Iстоpiя Украгни / eiдп. ред. Ф. П. Шевченко, Б. 3. Якимович. - Лъeie: Свт, 1990. -520 с. 5. Кугутяк М. 1сторя Украгнсъког Нащонал-Демократп 1918-1919. - Т. 1. - К.- 1в.-Франк1всък: Плай, 2002. - 535 с. 6. Левицъкий К. Великий зрив / К. Левицъкий. - Лъeie: Вид. кооператива "Червона калина", 1931. - 149 с. 7. Невицъкий К. Украшсът полтики Галичини / К. Невицъкий // Кафедра украгнознавства ТАНГу. - Тернотлъ: Б. В., 1996. - 178 с. 8. Полонсъка-Василенко Н. Iстоpiя Украгни 1900-1923 рр. / Н. Полонсъка-Василенко. - К., 1991. - 136 с. 9. Трусевич М. С. Сустлъно-полтичнийруху Сxiднiй Галичит в 50-70-х роках XIX ст. / М. С. Трусевич. - К.: Наукова думка, 1978. - С. 133.
