CC BY
11
УДК 618.396-078:577.175.8.083.32:547.233 Коровай С.В.
СТАН СИСТЕМИ «Г1СТАМ1Н-Г1СТАМ1НАЗА» У Ж1НОК 13 ЗАГРОЗОЮ НЕВИНОШУВАННЯ ВАГ1ТНОСТ1
Харшська медична академiя пiслядипломноï ocbîtm
Актуальною проблемою сучасного акушерства та гiнекологiï е невиношування ваг'тност'! та пе-редчасн пологи. Важливе мсце в процесах, необх'дних для забезпечення нормального перебгу ва-г'тност'! займають б'югенш моноамни, зокрема гютамн. Мета досл'дження - вивчити стан сис-теми «г'ютам'т-г'ютам'таза» у жiнок з р1'зними термiнами переривання вагтностi шляхом визна-чення вмсту богенного амну i активност'1 ферменту його iнактивацП,Обстежено 227 вагтних ж/'нок, що надiйшли до Харювсько)' мського перинатального центру, з них 190 мали клiнiчнi ознаки загрози передчасних пологiв в термiн гестацИ' 23-36 тижнв. В результатi проведених досл'джень було встановлено, що у жнок з фiзiологiчним перебiгом вагтностi р'тень гiстамiну i активнсть гi-стамiнази перевищують д'апазони референтних значень, що с&дчить про пдвищення активност'1 системи «г'1стам'1н-г'1стам'1наза». У жнок з раннiм недоношуванням ваг'тност'!, по в'дношенню до жiнок з фiзiологiчним перебiгом ваг'тност'!, розвиваеться неповноцннсть системи кровi «гстамн-гстамназа». У жнок з недоношуванням ваг'тност'!, яка завершилася пологами в термiн в'д 28 до 30 тижнв, в'дбуваеться пдвищення концентраци в кровi гiстамiну при зниженнi активност'1 гста-мнази, що св'дчить про деяке виснаження системи «г'1стам'1н-г'1стам'1наза». У тдгрупах жнок з недоношуванням ваг'тност'!, яка завершилася пологами в термiн в'д 31-33 i 34-36 тижнв, визнача-еться пдвищення в кровi р'тня гiстамiну при зниженнi активност'1 гстамнази, що св'дчить про активацю як синтезу гiстамiну, так i процесу його руйнування.
Ключов1 слова: передчасн пологи, недоношування ваптносп, пстам1н, пстамшаза, бюгеннп амши.
Роботу виконано в рамках НДР кафедри: Особливот лкування i профлактики патологiчних станiв у прегравiдарному пе-рiодi гестацИ' та шляхи iх корекцИ», № держ. реестрацп 0111U003583.
Вступ
Актуальною проблемою сучасного акушерства та гшекологп е невиношування ваптносп та передчасн пологи [6;15;16;17]. Патогенез розви-тку останшх е досить складним, за сучасними поглядами мае мультифакторiальну природу [6;15;16;17], що спонукае фахiвцiв на бтьш гли-боке його вивчення з метою визначення ефекти-вного комплексу лкувально-профтактичних за-ходiв з попередження репродуктивних втрат та вщдаленого розвитку акушерських ускладнень.
Важливе мюце у процесах компенсаторно-адаптацшного характеру, необхщних для забезпечення нормального переб^у ваптносп та подготовки оргашзму жшки до полопв, займають бн огенн моноамши, зокрема пстамш [2]. Доведено, що вивтьнення пстамшу з тучних кл^ин вщ-буваеться в результат Тх дегрануляцп за дм чи-сельних ендогенних факторiв, у тому чи^ ест-рогешв [14], катехолам^в при взаемодп з а-адренорецепторами [1]. У той же час у л^ерату-рi е шформа^я щодо юнування ендогенних ста-бiлiзаторiв тучних кл^ин, а саме катехолам^в при дм через р2-адренорецептори та глюкокор-тикоТди [1]. При зниженн р-адренореактивносп бiометрiю та зменшеннi ефективносп впливу ка-техоламiнiв на р-адренорецептори виявляеться стимулювальний вплив гiстамiну на мюметрш [10].
Далеко не повнютю вирiшеним е питання про роль системи «пстамш-пстамшаза» у вагiтних iз загрозою переривання вагiтностi. Одним iз шля-хiв катаболiзму гiстамiну е позакл^инне окисне дезамiнування за учасп гiстамiнази (фамшоок-сидази) (КФ 1.4.3.6) з утворенням iмiдазолаце-
тальдегiду. Фермент пстамшаза накопичуеться в основному у мембранозв'язаних везикулярних структурах епiтелiальних кттин з вивтьненням з них при дм стимулювальних факторiв. Саме цей фермент вщповщае за концентрацiю позаклн тинного гiстамiну, яка може пщвищуватись, на-приклад, при активацiТ тучних кл^ин. За даними лiтератури [3], для неускладненого перебiгу ваптносп важливим е пiдтримання балансу мiж пс-тамiном та ферментом його шактивацп - пстамь назою. Вщомо, що значна кiлькiсть гiстамiнази синтезуеться плацентою, що перешкоджае над-ходженню у кровоток ембрюну надлишку пстамшу вщ матерi. З'ясування змш в системi «гюта-мiн-гiстамiназа» у жшок на рiзних термiнах переривання ваптносп е предметом штересу, викли-каним ТТ участю в генезi даного ускладнення.
Мета дослщження
Вивчити у жiнок з рiзними термiнами переривання вагiтностi стан системи «пстамш-пстамшаза» шляхом визначення у цтьнш кровi вмiсту бюгенного амiну та активностi у сироватц кровi ферменту його iнактивування.
Матерiал i методи дослiдження
Обстежено 227 вагiтних жiнок, якi поступили до Харшського мiського перинатального центру, з них 190 мали кл^чы ознаки загрози передчасних полопв у термш гестаци 23-36 тижнiв. Фор-мування клiнiчних груп проводилось залежно вщ термiну вагiтностi у виглядi передчасних та сво-ечасних полопв. До I групи залучено 48 жшок з раншм недоношуванням ваптносп (середнш вiк 23,6±5,1 рокiв), що завершилась пологами у термш вщ 23 до 27 тижшв. Залежно вщ гестацшно-
го термшу Bei BariTHi i3 загрозою недоношування мали наступний розподл 23-25 тижнiв - 23 вап-тних (Ia пiдгрупa); 26-27 тижшв - 25 вaгiтних жн нок (1б пiдгрупa). До II групи залучено 142 жшки (середнiй BiK 24,7±4,2 рокiв) з пiзнiм термшом недоношування вaгiтностi в термiн вщ 28 до 36 тижнiв, яких залежно вщ термiну пологiв розпо-дiлили по пiдгрупaх: 11а - 38 осiб, 28-30 тижшв; 11б - 48 оаб, 31-33 тижш; 11в - 56 оаб, 34-36 тижшв. До III (контрольно!) групи увшшли 37 жшок з фiзiологiчним перебiгом вaгiтностi (середнш вiк 26,1±2,7 рокiв), що завершилась пологами без ускладнень у термш 38-41 тиждень. Критерiями включення жшок до груп були: молодий репро-дуктивний вк, одноплiднa вaгiтнiсть, вщсутнють гестозу, гострих i хронiчних гшеколопчних та со-матичних захворювань. Дiaгностикa передчас-них пологiв проводилась за наявнютю абдомша-льного больового синдрому та структурних змш шийки матки. Дослщження проводились з до-триманням принцитв бiоетики.
Рiвень гiстaмiну в цтьнш кровi визначали за флюоресцен^ею продуктiв, що утворюються у реакцп з ортофталевим дiaльдегiдом [5]. Споча-тку гiстaмiн екстрагували з кровi хлорною кислотою, очищували вщ домiшок шляхом екстракцп сумiшшю бутанол-хлороформ, з наступним пе-реведенням у водну фазу, з якою проводили ре-aкцiю з ортофтaльaльдегiдним реактивом. Конденсат стаб^зували фосфорною кислотою. Ви-мiрювaння iнтенсивностi флюоресценцй проводили при довжиш хвилi збудження 360 нм та довжиш хвилi емiсil 470 нм. Для приготування контрольно' проби замють кровi використовували 1 н розчин хлорно' кислоти. Паралельно готували робочий стандартний розчин пстамшу дигщрох-лориду. За результатами вимiрювaння оптично!' щшьносп стандартних проб будувалась кaлiб-рувальна крива. Розрахунок вмюту гiстaмiну в цтьнш кровi (мкМ/л) проводили за кaлiбрувaль-ним грaфiком з урахуванням розведень проб кровi за формулою:
Е1*3*0,0045* 1000/Е2,
де Е1 - штенсивнють флюоресценцй проби; Е2 - штенсивнють флюоресценцй стандартного розчину, що мютить 1 мкг пстамшу; 3 - розве-дення; 0,0045 - коефiцiент перерахунку у мкМ.
Для визначення активност гiстaмiнaзи у кол-би для шкубацп вносили фосфатний буфер та сироватку кров^ додаючи робочий розчин пстамшу; пюля шкубацп додавали розчин трихлоро-цтово' кислоти з наступним центрифугуванням при 3000 об/хв. [4]. Надосадову рщину вносили у пробiрки з 5 н NaOH, хлористим натром та сумшшю «бутанол-хлороформ», перемiшувaли та центрифугували при 3000 об/хв. Нижню водну фазу вщкидали, й до пробiрок з метою видален-ня гiстидину додавали 0,1 н NaOH з хлористим натром, центрифугували при 3000 об/хв. Пюля роздтення фаз верхнш бшар переносили в iншi пробiрки з 0,1 н HCl, центрифугували при 3000
об/хв. Вщбирали верхнш водний бшар в npo6ip-ки з 1 н NaOH i розчином ортофталевого дiаль-дегiду з наступним внесенням фосфатноТ кислоти. Проби флюориметрували, свiтiння конденсату збуджували при 356 нм i вимiрювали при свн тлофiльтрi з максимумом проходження 460 нм. Активнiсть гютамшази у сироватцi кровi (мкМ/(годл) проводили за формулою:
(Е1-Е2) х 10*2*8,977/Е1*24,
де Е1 - штенсивнють свтння контрольное проби; Е2 - штенсивнють свтння дослщноТ проби; 10 - ктькють гiстамiну у розчиш (мкг), внесе-ного у контрольну та дослщш проби; 2 - коефщн ент перерахунку активност гiстамiнази на 1 мл сироватки кров^ 24 - коефiцieнт перерахунку на 1 годину шкубацп; 8,977 - коефiцieнт перерахунку у мкМ.
Статистичне опрацювання одержаних результат проводили з використанням лщензш-них стандартизованих паке^в прикладних про-грам багатомiрного статистичного аналiзу Statistica 6.1. Ураховуючи вiдсутнiсть нормального розподту даних використовували медiану вибiрки (Ме), значення нижнього (Q25) i верх-нього (Q75) квартиля. Порiвняння показникiв у групах проводили за непараметричним тестом Манна-Уiтнi.
Результати дослщження та 1х обговорення
Аналiз результатiв свiдчив, що у 35 па^енток (95 %) III групи рiвень у цiльнiй кровi гiстамiну був вище референтних значень, що знаходяться за даними [4] у межах 0,17-0,73 мкМ/л. При цьо-му активнють у сироватц кровi гiстамiнази у вах 37 пацiенток (100 %) ^еТ групи значно переви-щувала середнш показник норми 2,4 мкМ/(год*л). Таю результати свщчать про пщ-вищення активностi системи «гютамш-гютамшаза» у жiнок з нормальним переб^ом ва-гiтностi з ознаками збалансованост мiж синтезом бiогенного амшу та його iнактивуванням.
У кровi пацiенток з раннiм недоношуванням ваптносп (I група), що завершилась пологами в термш вщ 23 до 27 тижшв, спостер^алось сутте-ве пщвищення (р=0,000) рiвня гiстамiну в серед-ньому в 8,5 разiв по вiдношенню до пацiенток з нормальним переб^ом вагiтностi, що завершилась пологами в термш 38-41 тиждень (III група) (табл.). У Ia та I6 пщгрупах збтьшення рiвня цього показника становило вщповщно в 10,4 та 6,6 разiв. По вiдношенню до значень у жшок з ш-знiм недоношуванням ваптносп, що завершилась пологами у термш вщ 28 до 36 тижшв (II група), вмют пстамшу також виявився статисти-чно значимо пщвищеним (р=0,000) в середньому на 191 %. Слiд зазначити, що на цьому ™i у жъ нок I групи по вщношенню до жiнок III групи вщ-значалось суттеве зниження у сироватц кровi активностi гiстамiнази - в середньому в 19 разiв (!а пiдгрупа - в 18 разiв; I6 пiдгрупа - в 20 разiв), тодi як по вщношенню до ж1нок II групи - на 79 %.
Таблиця
Змна вмюту гктамну та активност'1 гстамнази в кров/жНок груп спостереження (Ме (025; 075))
Показник I група (23-27), п=48 II група (28-36), п=142 III група (38-41) п=37
1а (23-25) п=23 1б (26-27) п=25 11 а (28-30) п=38 Мб (31-33), п=46 Ив (34-36) п=56
Пстамш, мкМ/л 18,7 (10,2; 26,5)1 5,85 (3,20; 9,81)1,2 2,25 (0,98; 3,22)
21,3 (13,8; 33,2)1 12,7 (7,70; 21,4)1 7,95 (4,50; 10,9)1 7,40 (3,41; 10,2)1 4,25 (0,98; 3,22)1
Гiстамiназа, мкМ/(годхл) 1,51 (0,96; 2,08/ 6,75 (3,27; 10,6)1,2 32,1 (20,0; 42,4)
1,60 (0,96; 2,21/ 1,44 (0,90; 1,93)1 1,53 (1,08; 3,34)1 9,04 (5,02; 12,1)1 8,45 (5,68; 12,3)1
Прим1тки:1 - в1дмшност1 в1д III групи статистично значим/'на р1вн1 р<0,05-0,001;
2 - в1дм1нност1 м!ж I та II групами статистично значим/' на р1вн1 р<0,05-0,001
Слщ зазначити, що у 23 оаб (100 %) 1а пщг-рупи концентра^я пстамшу перевищувала ре-ферентний дiапазон, тодi як у випадку активнос-т гiстамiнази у 18 оаб (78 %), навпаки, в^^ча-лось зниження по вщношенню до середнього значення норми. Аналопчно у 25 па^енток (100 %) 1б пщгрупи рiвень гiстамiну у цiльнiй кровi ви-ходив за верхнiй показник норми при значеннях активност гютамшази нижче середнього показ-ника норми у 24 па^енток (96 %). Одержанi ре-зультати щодо пщвищення вмiсту гiстамiну при суттевому зниженш активностi гiстамiнази мо-жуть опосередковано свщчити про неповноцш-нiсть системи «гютамш-гютамшаза», пов'язану з низьким рiвнем шактивацп бiогенного амiну у жн нок з раннiм недоношуванням ваптносп, що завершилась пологами у термш 23-27 тижнiв. Од-нак, слщ враховувати також можливiсть пщвищення рiвня гiстамiну при збтьшенш активностi ферменту гiстидиндекарбоксилази, що каталiзуе декарбоксилювання гiстидину з утворенням пстамшу.
У кровi пацiенток II групи концентра^я гюта-мiну вiрогiдно (р=0,0002) по вiдношенню до жн нок з фiзiологiчним перебiгом гестацп, вагiтнiсть яких завершилась пологами без ускладнень, також пiдвищувалась, але менш значимо - в сере-дньому на 193 %, а активнють гiстамiнази, навпаки, знижувалась на 76 % (табл.). У пщгрупах жiнок вiдзначалось вiрогiдне (р<0,001) збтьшен-ня рiвня гiстамiну, ваптнють яких закiнчилась пологами у термш 28-30 тижшв у середньому на 241 %, 31-33 тижнi - на 232 %, тодi як у термш 34-36 тижшв - на 99 %. При цьому активнють п-стамiнази у сироватц кровi вiрогiдно (р=0,000) по вщношенню до контролю знижувалась на 93 % у жшок 11а пщгрупи, на 70 % - у жшок 11б та 11в пщгруп. Аналiз результат виявив також, що у 38 оаб (100 %) 11а пщгрупи концентра^я у кровi гiстамiну була вище референтного дiапазону, тодi як для активност гiстамiнази вiдзначалось вщхилення вiд норми у бiк зниження у 26 жшок (68 %) та у бк збiльшення у 9 жшок (24 %). Таю результати свщчать про деяке виснаження системи «гютамш-гютамшаза» з ознаками превалю-вання синтезу бiогенного амшу над його шакти-вуванням у бшьшосп ж1нок з пiзнiм недоношуванням ваптносп, що завершилась пологами у термш 28-30 тижшв. ^м того, для пстамшу у
вах жшок (100 %) 11б та 11в пщгруп рiвень вихо-див за меж1 верхнього референтного значення, тодi як для активностi гiстамiнази це спостер^а-лось у 42 випадках (91 %) 11б пщгрупи та 53 ви-падках (95 %) 11в пщгрупи. У цтому такi результати свщчать про активування як синтезу пстамшу, так й процесу його руйнування у жшок з ш-зшм недоношуванням ваптносп, що завершилась пологами у термш 31-36 тижшв, що скорее носить адаптивний характер.
Даш л^ератури щодо динамки вмюту гютамн ну у кровi ваптних жiнок нечисленш та неодно-значнi. Так, наприклад, за одними даними пщвищення рiвня пстамшу спостер^аеться при пе-редчасних пологах, прееклампсп, токсикозах, тодi як за iншими даними при фiзiологiчному пе-ребiгу вагiтностi, навпаки, вщбуваеться його зниження [12]. За спостереженнями [8, 9] вмют пстамшу може пщвищуватись в 1,5-2,0 рази при фiзiологiчнiй вагiтностi. На момент полопв деякi автори наводять даш, за якими рiвень пстамшу досягае 700 нг/мл при нормi 20-80 нг/мл [9], а деяк вказують на його зниження внаслщок ште-нсивного споживання мiометрiем [8]. У лiтературi iснуе точка зору, що надлишковий синтез i нако-пичення гiстамiну може призвести до формуван-ня загрози передчасних полопв внаслщок, зок-рема, здатностi пщвищувати скорочувальну ак-тивнiсть матки ваптних жшок [12;13]. Останне пов'язують з тим, що гютамш, залежно вщ концентраций здатний стимулювати синтез i секре-цiю естрадiолу, а також незначно - прогестерону [3]. ^м того, пстамшу выводиться важливе значення у взаемоди мiж маткою та ембрюном, завдяки участi у дозрiваннi плаценти [7]. З огля-ду на вище наведене, одержан у даному дослн дженнi результати ч^ко пiдтверджують вагому участь системи «гютамш-гютамшаза» у патоге-незi передчасних полопв у жшок, особливо у ра-зi раннiх ознак невиношування ваптносп з вира-зним зсувом у бк переважання синтезу бюгенно-го амiну на тлi суттевого зменшення активносп ферменту його руйнування при порiвняннi з жш-ками з нормальним переб^ом вагiтностi. Серед можливих причин зниження активностi пстамшази часто виокремлюють дiю гормошв стресу, здатних безпосередньо активувати мастоцити з вивiльненням гiстамiну та негативно впливати на ештелш тонко! кишки з шщшванням знижен-
ня активност ферменту його шактивування [3]. Своечасне визначення початкових проявiв дисбалансу системи «пстамш-пстамшаза» можуть дозволити попередити втрату ваптносп на ран-нiх строках.
Висновки
1. У жшок з фiзiологiчним переб^ом ваптнос-тi, що завершилась пологами без ускладнень у термш 38-41 тиждень, рiвень у цiльнiй кровi пс-тамiну та активнiсть у сироватц кровi гiстамiнази перевищують дiапазони референтних значень, що свiдчать про пщвищення активностi системи «гiстамiн-гiстамiназа» з ознаками збалансовано-стi мiж синтезом бюгенного амiну та його шакти-вуванням.
2. У жiнок з раншм недоношуванням ваптнос-тi, що завершилась пологами у термш вщ 23 до 27 тижшв, по вщношенню до жiнок з фiзiологiч-ним переб^ом вагiтностi, що завершилась пологами без ускладнень у термш 38-41 тиждень, ро-звиваеться неповноцшнють системи кровi «гiс-тамiн-гiстамiназа», що пщтверджуеться суттевим пiдвищенням (р=0,000) вмюту у кровi бiогенного моноамiну (в 8,5 рази) на ™ суттевого зниження активност ферменту його шактивування (в 19,0 рази).
3. У жшок з недоношуванням ваптносп, що завершилась пологами у термш вщ 28 до 30 тижшв, вщбуваеться вiрогiдне (р=0,000) пщвищен-ня концентрацп у кровi гiстамiну (на 241 %) при зниженнi активностi пстамшази (на 93 %) по вщношенню до контролю та така ж динамка змш у бтьшосп па^енток пiдгрупи по вiдношенню до дiапазону референтних значень, що свщчить про деяке виснаження системи «пстамш-пстамшаза» з ознаками превалювання синтезу бюгенного амшу над його шактивуванням.
4. У пщгрупах ж1нок з недоношуванням вапт-ностi, що завершилась пологами у термш вщ 3133 та 34-36 тижнiв, визначаеться вiрогiдне (р=0,000) пiдвищення у кровi рiвня гiстамiну (на 232 % та 99 % вщповщно) при зниженн активно-стi гiстамiнази (в середньому на 70 %) по вщношенню до контролю, але на ™ перевищення верхнього значення референтних дiапазонiв для цих показниш у бтьшосп пацiенток пiдгруп, що свщчить про активування як синтезу пстамшу, так й процесу його руйнування i носить у цтому адаптивний характер.
Перспективи подальших дослщжень
У подальшому плануеться продовжити комплекс дослiджень, спрямованих на вивчення стану системи «пстамш-пстамшаза» у жшок Í3 загрозою невиношування вагiтностi.
Лтература
1. Воронцов И.М. Механизмы аллергических реакций и методы аллергообследования в клинической практике / И.М. Воронцов. - СПб : ГПМА, 2004. - 76 с.
2. Гутикова Л.В. Роль биогенных аминов в реализации репродуктивной функции организма / Л.В. Гутикова, Д.А. Бубешко // Журнал Гродненского гос. мед.ун-та. - 2014. - № 2. - С. 5-9.
3. Зубченко С.А. Синдром нарушения толерантности к гистами-ну: этиология, патогенез, клиника, современные подходы к диагностике и лечению / С.А. Зубченко, В.В. Чопяк, С.Д. Юрьев // Клтчна iмунологiя, алерголопя, шсектолопя. - 201б. - № 7 (96). - С. 40-45.
4. Камышников В. С. Клинико-биохимическая лабораторная диагностика / В. С. Камышников; Справочник : В 2-х томах. - 2-е изд. - Минск: Интерпрессервис, 2003. - Т. 2. - 463 с.
5. Меньшиков В.В. Унифицированный метод определения гис-тамина в цельной крови по реакции с ортофталевым альдегидом. Методы исследования в клинике / В.В. Меньшиков. - М. : Медицина, 1987. - С. 258-260.
6. Воробйова 1.1. Невиношування ваптностк сучасш погляди на проблему (огляд лп"ератури) / 1.1. Воробйова, А.А. Живецька-Денисова, В.Б. Ткаченко [та ш.] // Здоровье женщины. - 2017. - № 3 (119). - С. 113-117.
7. Подольський В.В. Стан репродуктивного здоров'я у жшок з по-рушенням вегетативного гомеостазу / В.В. Подольський // Здоровье женщины. - 2013. - № 9 (85). - С. 139-142.
8. Семенюченко И.И. Система гистамин-гистаминаза при нормальной беременности, в родах и при некоторых аномалиях родовой деятельности / И.И. Семенюченко // Акушерство и гинекология. - 1975. - № 1. - С. 44-48.
9. Сотникова Л.Г. О роли иммунологического компонента в возникновении родов / Л.Г. Сотникова, Н.М. Сидоров, Л.Т. Кондратьева // Акушерство и гинекология. - 1975. - № 1. - С. 23-28.
10. Циркин В.И. Роль гистамина в репродукции (обзор литературы) / В.И. Циркин, С.В. Хлыбова // Вятский мед. вестник. -2006. - № 3-4. - С. 62-67].
11. Modzelewska В. Altered uterine contractility in response to p-adrenoceptor agonists in ovarian cancer / В. Modzelewska, M. Jоzwik, S. Sulkowski [et al.] // J. of Physiological Sciences. -2017. - Vol. 67. - P. 711-722.
12. Brew O. The links between maternal histamine levels and complications of human pregnancy / O. Brew, M.N.F. Sullivan // Journal of Reproductive immunology. - 2006. - Vol. 72. - P. 94-107.
13. Brew O. Differential activityof histidine decarboxylase in normal and pre-eclamptic placentae / O. Brew, L. Lakasing, M. Sullivan // Placenta. - 2007. - Vol. 28. - P. 585-587.
14. Haeggstrom A. Nasal mucosal swelling and reactivity during a menstrual cycle / A. Haeggstrom, B. Ostberg, P. Stjerna, P. Graf, H. Hallen // Journal of Oto-Rhino-Laryngology and Its Related Specialties. - 2000. - Vol. 62 (1). - P. 39-42.
15. Sakala Carol Hormonal Physiology of Childbearing, an Essential Framework for Maternal-Newborn Nursing / Carol Sakala, Amy M. Romano, Sarah J. Buckley // JOGNN. - 2016. - Vol.45. - P. 264275.
16. Pike I.L. Maternal stress and fetal responses: evolutionary perspectives on preterm delivery / I.L. Pike // Amer. J. of Human Biology. - 2005. - Vol. 17, № 1. - Р. 55-65.
17. Ahumada-Barrios Margarita E. Risk Factors for premature birth in a hospital / Margarita E. Ahumada-Barrios, German F. Alvarado // Rev. Latino-Am. Enfermagem. - 2016. - Vol. 24. - P. 1-8.
Реферат
СОСТОЯНИЕ СИСТЕМЫ «ГИСТАМИН-ГИСТАМИНАЗА» У ЖЕНЩИН С УГРОЗОЙ НЕВЫНАШИВАНИЯ БЕРЕМЕННОСТИ Коровай С.В.
Ключевые слова: преждевременные роды, недонашивание беременности, гистамин, гистаминаза, биогенные амины.
Актуальной проблемой современного акушерства и гинекологии является невынашивание беременности и преждевременные роды. Важное место в процессах, необходимых для обеспечения нормального течения беременности, занимают биогенные моноамины, в частности гистамин. Цель исследования - изучить состояние системы «гистамин-гистаминазы» у женщин с различными сроками прерывания беременности путем определения содержания биогенного амина и активности фермента его инактивации. Обследовано 227 беременных женщин, поступивших в Харьковский городской перинатальный центр, из них 190 имели клинические признаки угрозы преждевременных родов в срок гес-тации 23-36 недель. В результате проведенных исследований установлено, что у женщин с физиоло-
гическим течением беременности уровень гистамина и активность гистаминазы превышают диапазоны референтных значений, что свидетельствует о повышении активности системы «гистамин-гистаминаза». У женщин с ранним недонашиванием беременности, по отношению к женщинам с физиологическим течением беременности, развивается неполноценность системы крови «гистамин-гистаминаза». У женщин с недонашиванием беременности, которая завершилась родами в срок от 28 до 30 недель, происходит повышение концентрации в крови гистамина при снижении активности гистаминазы, что свидетельствует о некотором истощении системы «гистамин-гистаминаза». В подгруппах женщин с недонашиванием беременности, которая завершилась родами в срок от 31-33 и 34-36 недель, определяется повышение в крови уровня гистамина при снижении активности гистаминазы, что свидетельствует об активации как синтеза гистамина, так и процесса его разрушения.
Summary
THE STATE OF "HISTAMINE-HISTAMINASE" SYSTEM IN WOMEN WITH THE THREAT OF MISCARRIAGE Korovay S.V.
Key words: miscarriage, premature labour, histamine, histaminase, biogenic amines.
Miscarriage and premature labour are among the pressing problems of modern obstetrics and gynaecology. According to modern conceptions, the pathogenesis of their development is quite complex. It encourages specialists to study it more thoroughly in order to prevent reproductive losses as well as the remote occurrence of obstetric complications. Biogenic monoamines, and in particular histamine, play an important role in the processes aimed at ensuring the normal pregnancy course and the woman's organism preparation for childbirth. It has been proven that the release of histamine from mast cells occurs as a result of their degranulation with the action of numerous endogenous factors, including estrogens, catecholamines while interacting with a-adrenoreceptors. At the same time there are reports on endogenous stabilizers of mast cells, and namely catecholamines acting through p2-adrenoreceptors and glucocorticoids. Decreasing biometrics p-adrenoreactivity and a decrease in the effectiveness of the catecholamines effect on p-adrenoreceptors have a stimulating effect of histamine on the myometrium. The question on the role of the "histamine-histaminase" system in pregnant women with the threat of miscarriage is not completely clear. Maintaining a balance between histamine and histaminase, its inactivation enzyme, is of great importance for uncomplicated pregnancy. It is known that a significant amount of histamine is synthesized by the placenta, which prevents the intake of excess histamine from the mother into the embryo bloodstream. The purpose of the research is to study the state of the "histamine-histaminase" system in women with different periods of miscarriage by evaluating the content of biogenic amine in the whole blood and the activity of enzyme inactivation in blood serum. 227 pregnant women were examined in Kharkov municipal perinatal center. 190 of them were found out to have clinical signs of premature labours at the 23-36 weeks of gestation. The formation of clinical groups was carried out depending on the pregnancy outcomes in the form of premature and mature childbirth. The criteria for including women in the survey groups were: young reproductive age, monocytosis, and absence of gestosis, acute and chronic gynecological and somatic diseases. Diagnosis of preterm labour was carried out by the presence of abdominal pain syndrome and structural changes in the cervix. Statistical processing of the obtained results was performed by using licensed standardized software packages of multivariate statistical analysis Statistical 6.1. Conclusion. The histamine level in whole blood and the histaminase activity in the blood serum exceed the ranges of reference values in women with a physiological course of pregnancy, which resulted in uncomplicated childbirth in the period of 38-41 weeks. This indicates an increase in the activity of the "histamine-histaminase" system with signs of a balance between the synthesis of the biogenic amine and its inactivation. The inadequacy of the system "histamine-histaminase" develops in women with early pregnancy miscarriage, which ended in childbirth in a period of 23 to 27 weeks, compared with women with a physiological pregnancy, which ended with uncomplicated childbirth in the period of 38-41 weeks. This is confirmed by a significant increase (p = 0.000) in the blood content of biogenic monoamine (8.5 times) against a significant decrease in the inactivation enzyme activity (19.0 times). A significant (p = 0.000) increasing of histamine level in the blood (by 232% and 99%, respectively) with a decrease in histamine activity (by an average of 70%) compared to the control is detected in subgroups of women with miscarriage that ended in childbirth at the term of 31 -33 and 34-36 weeks. But the upper values of the reference ranges for these indicators increased in most patients of subgroups that indicates the activation of both histamine synthesis and the process of its destruction and is generally adaptive mechanism. Prospects for further research. It is important to continue a series of research aimed at studying the state of the "histamine-histaminase" system in women with the threat of miscarriage.
