CC BY
43
Лекщя
Lecture
JtXI"!* Jsl'JIbsIsl
1нфектологш
УДК 616.34-022.7-036.1-08-053.2 DOI: 10.22141/2312-413x6.3.2018.136643
Крамарьов С.О., ЗакордонецьЛ.В.
Нацональний медичний университет ¡мен10.О. Богомольця, м. КиТв, УкраТна
Сучасн шдходи до антибактерiальноT терапп гострих кишкових шфекцм
For cite: Aktual'naa Infektologia. 2018;6(3):119-123. doi: 10.22141/2312-413x.6.3.2018.136643
Резюме. rocTpi кишковi iнфекцii залишаються актуальною проблемою медицини через високий piBeHb захворюваностi й летальностi. У свт щорiчно рееструеться близько 1,7 мтьярда випадкiв даа-рейних захворювань у дiтей, вiд яких помирае 525 тисяч дггей вiком до п'яти роыв. У статтi наведеш рекомендацй' з лiкування гострих кишкових шфекцш з урахуванням мiжнародних рекомендацш Ключовi слова: госmрi кuшковi Шфекци; dimu; лтування
У свт щорiчно рееструеться близько 1,7 мтьярда випадыв дiарейних захворювань у дiтей [1], вгд яких помирае 525 тисяч дггей у вщ до п'яти роыв життя. Це означае, що щодня у свiтi вiд дiареï помирае 5000 дiтей. У 2017 рощ в Укра!ш реестровано 113 196 випад-кiв гострих кишкових шфекцш (ГК1), що на 16,8 % перевищуе показники попереднього року й становить 227,6 випадку на 100 тис. населення. У структурi ГК1 в Укра!ш переважають: ротавiрусна шфекцш (18 142 випадки), сальмонельоз (7391 випадок), шигельоз (979 випадкiв) [2].
Зпдно i3 сучасними рекомендацiями л^вання ГК1 включае так! напрямки:
1) репдратацшна терапiя;
2) антибактерiальна терашя;
3) допомiжна терапiя;
4) дiетотерапiя.
Оральна регiдратацiя на сьогоднi використову-еться в рiзних крашах свиу в 99 % дiтей, хворих на дь арею. Своечасна й адекватна репдратацшна терашя е першочерговою й найбiльш важливою складовою частиною лiкування дiареï як у дгтей, так i в дорос-лих. Ранне використання адекватно!' репдратацш-но! терапй' прискорюе одужання й зменшуе рiвень смертностi. За даними метааналiзу 157 дослiджень встановлено, що застосування орально!' репдратацй' дозволяе запобiгти 93 % смертей, пов'язаних iз даа-реею. Застосування розчинiв для орально! репдратацй' щорiчно у всьому свт на 3 млн знижуе частоту смертносп вщ дiарейних захворювань серед дггей вь ком до 5 рошв [3].
При проведенш орально! регiдратацiï вщдають перевагу розчинам зГ знiженою осмоляршстю, яы виявились бтьш ефективними, шж Гзотошчш й ri-перосмолярш розчини. Проведений метааналГз 11 рандомГзованих дослщжень показав, що зниження осмолярност розчишв для орально! репдратацй' не тшьки зменшуе об'ем випорожнень при дГарейних захворюваннях, але й на 33 % зменшуе кшьысть не-запланованих внутршньовенних шфузш порГвняно зГ стандартним розчином ВООЗ. КрГм цього, гшоос-молярний розчин також дозволяе знизити частоту ви-никнення блювання на 30 % i частоту випорожнень — на 20 % [4].
На сьогодш ВООЗ рекомендуе такий склад розчишв для орально! репдратацй':
— натрш — 75 ммоль/л (натрш хлорид — 2,6 г/л);
— калш — 20 ммоль/л (калш хлорид — 1,5 г/л);
— глюкози — 75 ммоль/л (глюкоза — 13,5 г/л);
— цитрату натрш — 10 ммоль/л (2,9 г/л);
— осмоляршсть — 245 мосм/л [3].
бвропейське товариство дитячих гастроентероло-
пв, гепатолопв i дГетолопв (ESPGHAN) рекомендуе такий склад розчишв для орально! регГдратацГ! [5]:
— натрш — 60 ммоль/л;
— калш — 20 ммоль/л;
— глюкози — 74—111 ммоль/л;
— цитрату натрш — 10 ммоль/л;
— осмолярнть — 200—250 мосм/л.
У бтьшосп випадыв дГарейних захворювань анти-бактерГальна терашя не показана. Вона рекомендована в таких випадках:
© «Актуальна ¡нфектолопя» / «Актуальная инфектологая» / «Actual Infectology» (Äual'naä Infektologiä»), 2018 © Видавець Заславський О.Ю. / Издатель Заславский А.Ю. / Publisher Zaslavsky O.Yu., 2018
Для кореспонденци: Крамарьов Сергiй Олександрович, доктор медичних наук, професор, завщувач кафедри дитячих шфекцмних хвороб, Нацюнальний медичний унiверситет iменi О.О. Богомольця, бульв. Т. Шевченка, 13, м. КиТв, 02000, УкраТна; e-mail: skramarev@ukr.net
For correspondence: Sergiy Kramarov, MD, PhD, Cheif of the Department of Pediatric Infectious Diseases, Bogomolets National Medical University, T. Shevchenko boulevard, 13, Kyiv, 02000, Ukraine; e-mail: skramarev@ukr.net
— тяжы форми швазивних д1арей;
— д1ти в1ком до 3 м1сяц1в життя;
— д1ти з 1мунодеф1цитними станами: ВШ-шф1ко-ван1; д1ти, яы отримують 1муносупресивну терап1ю або тривалу терап1ю кортикостеро1дами; д1ти з гемолгтич-ними анем1ями, гемоглоб1нопат1ями, асплен1ею, хро-н1чними захворюваннями кишечника, онко- й гемато-лопчними захворюваннями;
— гемокол1т, шигельоз, камптобактерюз, холера, амебна дизентер1я (нав1ть при шдозр1 на ц1 захворю-вання).
У рекомендащях Infectious Diseases Society of America (IDSA) емтричну антибактер1альну терап1ю ще рекомендуеться призначати хворим, яы нещодавно подорожували за кордоном й мають температуру т1ла > 38,5 ° C i/або ознаки сепсису, гемокол1т [6].
При вибор1 антибактер1ального препарату сл1д враховувати локальш дан1 про поширен1сть збудни-ыв ГК1, чутлив1сть цих збудник1в до антибютиыв та 1нформац1ю про по!здки до ендем1чних район1в при тдозр1 на д1арею мандр1вник1в. На жаль, в Украш1 не проводиться регулярний мониторинг з вивчення чутливост1 збудниыв гострих бактер1йних д1арей до антибютиыв, тому доводиться ор1ентуватись на даш 1ноземних джерел або призначати антибютики емп1-ричним шляхом.
У 6вроп1 серед патогешв бактер1йних д1арей пере-важають Campylobacter, ентеропатогенна й ентероагре-гативна Escherichia coli, сальмонели [7]. У Швшчнш Америц1 у д1тей в1ком до 5 роив життя найбтьш по-ширеними збудниками бактер1йних д1арей е тдвиди Salmonella enterica (42 %), Campylobacter (28 %), Shigella (21 %), Yersinia (5 %) та E.coli O157 (3 %) [8]. У кра!нах Африки й Ази шфекцшш д1аре! найчаст1ше виклика-ються ротав1русами, Cryptosporidium, ентеротоксиген-ною Escherichia coli, Shigella [9]. В 1нди 31 % гострих гастроентерипв викликае E.coli i 24 % — Shigella [10]. При цьому в 34 % випадыв видтяеться два та бтьше збудники. Отже, кожному регюну притаманн1 власн1 еп1дем1олог1чн1 особливоста, що сл1д враховувати при призначенш антибактер1альних препарат1в для л1ку-вання ГК1.
Щор1чно у св1т1 шигели викликають 165 млн випадыв д1арейних захворювань, 99 % з яких рееструються в крашах з низьким сощальним р1внем, переважно серед дитячого населення (до 70 %) [11]. Близько 40 тис. дгтей в1ком до 5 роив щор1чно помирають вщ захворювань, викликаних Shigella spp. [11]. В Украш захворюванють на шигельози за останн1 15 роыв знизилась з 8757 випадыв у 2002 рощ до 979 випадыв у 2017 рощ. Вщповщ-но до рекомендацш ВООЗ (2003, 2013) антибютиком першо! лши для л1кування шигельозу в дгтей i дорослих е ципрофлоксацин, друго! лши — Pivmecillinam, цеф-тр1аксон або азитром1цин [12]. Друга лш1я препарат1в рекомендуеться при високому р1вш резистентност1 серед циркулюючих штам1в Shigella в певн1й м1сцевост1. Вивчення резистентносп штам1в Shigella в Австрали показало, що 86,9 % 1золят1в були чутлив1 до азитромь цину, 65,0 % — до ципрофлоксацину й ттьки 23,7 % —
go Ko-TpHMoKca3ony [13]. y KpaiHax niBgeHHo-CxigHoi A3ii (B'eTHaM, .Haoc) cepeg gocnigxeHHx 475 3pa3KiB Shigella pe3HcTeHTHHMH go a3mpoM^HHy 6ynu 3,3 % mTaMiB S.flexneri i 5,4 % mTaMiB S.sonnei [14]. y cucTeMa-
THHHoMy aHa^i3i 3 BHBHeHHH HyLnHBOCTi go aHTH6ioTHKiB
mTaMiB Shigella b perioHax A^puKH Ta A3ii 6yno BCTaHOB-neHo, ^o 3 1998—2000 no 2007—2009 poKH HyraHBicTb go цнпpo$пoкcaцннy 3HH3Hnacb 3 99,4 go 77,9 % (y 49 pa3iB 3a 12-piHHHö nepiog) [15]. npu ^oMy pe3HCTeHTHicTb cepeg gHTHHoro HaceneHHH 6yna b 2 pa3H BH^oro nopiB-hhho 3 gopocnHMH. y цнx xe perioHax pe3HCTeHTHicTb Shigella spp. go ^^TpiaKcoHy y 2012 pom craHoBuna 14,2 % [16]. y Toä xe Hac y MeTaaHani3i 7 paHgoMi3oBaHHx gocnigxeHb npenapaTH, peKoMeHgoBaHi B003 gnH niKy-BaHHA murenbo3y, 6ynu e^eKTHBHHMH b 96 % BunagKiB [17]. ESPGHAN peKoMeHgye hk npenapaT Bu6opy 3acTo-coByBaTH b giTeä aзнтpoмiцнн y go3i 12 Mr/Kr b 1-ä geHb, gani — 6 Mr/Kr nporaroM 4 gHiB a6o ^^TpiaKcoH y go3i 50 Mr/Kr 2—5 gHiB [5]. AnbTepHaTHBHHMH npenapaTaMH e ^^kchm (8 Mr/Kr), цнпpo$пoкcaцнн (20—30 Mr/Kr), TpHMeTonpHM/cynb$aMeTOKca3on (npH 36epexeHHi HyT-nHBocri), aмпiцнпiн (100 Mr/Kr) a6o HanigHKcoBa khc-noTa (55 Mr/Kr). IDSA peKoMeHgye hk npenapaT BH6opy 3acTocoByBaTH aзнтpoмiцнн, ^^TpiaKcoH, цнпpo$пoк-caцнн, a hk anbTepHaTHBy пpн 36epexeHiä HyraHBocTi 36ygHHKa — тpнмeтoпpнм/cy.nb$aмeтoкcaзoп hh aMm-цнпiн [18].
Vibrio cholerae ^opiHHo BHKnHKae 3 mhh внпagкiв giapeÖHux 3axBoproBaHb, 3 hkhx 100 thc. 3aKiHHyroTbcH cMepTro xBoporo. B003 peKoMeHgye ^h xonepi b giTeä 3acTocoByBaTH тerpaцнкniн y go3i 12,5 Mr/Kr 3 pa3H Ha go6y пpoтнroм 3 gHiB. y MeTaaHani3i 39 gocnigxeHb 3 ynacTro 4623 mmeHTiB i3 xoneporo BCTaHoBneHo, ^o 3acTocyBaHHH aHTu6ioTHKiB cKoponye TpHBanicTb giape'i Ha 36,7 roguHH, TpHBanicTb BugineHHH 36ygHHKa — Ha 2,74 gHH, TaKox Ha 50 % 3MeHmye o6'eM внпopoxнeнb i Ha 40 % — Heo6xigHicTb y ^oBegeHHi perigpaTami [19]. npu цboмy e^eKTHBHicTb тerpaцнкniнy 6yna пogi6нoro go e^eKTHBHocri goкcнцнкniнy, цнпpo$noкcaцннy ä нop$noкcaцннy. A ogHopa3oBa go3a aзнтpoмiцннy cko-ponyBana TpHBanicTb giapei Ha 32,43 rogHHH пopiвнннo 3 цнпpo$noкcaцннoм.
Ha ocHoBi gaHux aHa^i3y 8 cHcTeMaTHHHHx oraagiB paHgoMi3oBaHux gocnigxeHb i MeTaaHa^i3iB 3 BHBHeHHH e^eKTHBHocTi niKyBaHHH xonepu P.C. Williams (2018), 3BaxaroHH Ha 3MeHmeHHH HyT^HBocTi go тeтpaцнкпi-Hy b ycboMy cBiTi, peKoMeHgye b grreä gnH eмпipнннol тepaпil xonepu 3acTocoByBaTH ogHopa3oBo a3HTpoMi-цнн (20 Mr/Kr), ^o пoкaзaв bhcokhö пpo$iпb 6eзпeкн ö e^eKTHBHocTi [12]. ESPGHAN peKoMeHgye b giTeö hk пpeпapaт Bu6opy 3acTocoByBaTH aзнтpoмiцнн y go3i 10 Mr/Kr/go6y впpogoвx 3 gHiB a6o po6uTH ogHopa3oBHö пpннoм 20 Mr/Kr [5]. ArbTepHaTHBHHMH пpeпapaтaмн g^H niKyBaHHH xonepu e goкcнцнкпiн (g^H grreä BiKoM пoнаg 8 poKiB), цнпpo$пoкcaцнн (gnH giTeä, cTapmux Big 17 poKiB) a6o тpнмeтoпpнм/cynb$aмeтoкcaзon (пpн 36epexeHHi HyTnHBocTi). IDSA peKoMeHgye hk ^empaT Bu6opy goкcнцнкniн, a hk anbTepHaTHBy — цнпpo$noк-caцнн, aзнтpoмiцнн, ^^TpiaKcoH [18].
Salmonella spp. mopiHHo BHKnHKaroTb y cBiTi 90 MnH внпagкiв giapeäHHx 3axBoproBaHb i 6nH3bKo 150 thc. cMepTeä [20]. y KpaiHax 6вpoпн пpoтнroм ocTaHHboro gecHTHpiHHH cпocтepiraeтbcн тeнgeнцiн go 3HHxeHHH piBHH 3axBoproBaHocTi Ha canbMoHe-nbo3: 3 176,395 BHmgKy y 2005 pom go 94,530 BHmg-Ky y 2016 pom. B yKpaiHi 3 2002 ro 2016 piK пoкaзннк 3axBoproBaHocTi Ha canbMoHenbo3 KonHBaBca Big 8072 go 8941 BHmgKy Ha piK, y 2017 pom mä пoкaзннк 3hh3hbch Ha 17,3 % пopiвнннo 3 пoпepegнiм pokom i cTaHoBHB 7391 внпagoк. npu gocnigxeHHi 72 i3o-nHTiB Salmonella Big gopocnux y KaM6ogxi BHHBneHo, mo HacTKa pe3HcTeHTHHx go aзнтpoмiцннy HeTH^oig-hhx mTaMiB Salmonella craHoBHna Bcboro 7,7 % [21]. 3a gaHHMH цboro gocnigxeHHH, nume cepeg mTaMiB S.cholerae suis OTocrepiranacH BucoKa HacToTa pe3Hc-TeHTHocTi go aзнтpoмiцннy (70,8 %) [21]. B iHmoMy gocnigxeHHi, mo пpoвogнnocн b HigepnaHgax, cepeg 354 i3onHTiB Salmonella typhi Ta paratyphi (A, B, C) pe3HcTeHTHicTb go aзнтpoмiцннy 6yna BHHBneHa b 16,1 % mTaMiB [22].
AHTH6aKTepianbHa тepaпiн пpнзнaнaeтbcн пpн rKI, mo BHKnHKaHi HeTH^oigHHMH mTaMaMH Salmonella, gi-
THM 3 ГpyПH пigBHmeHOrO pH3HKy, mo6 3HH3HTH pH3HK 6aKTepieMii Ta ÖMoBipHicTb ^opMyBaHHH пoзaкнmкoвнx BorHHm iH^eKmä [5]. ,3,o гpyпн пigвнmeнoro pH3HKy пpн canbMoHenbo3i HanexaTb HoBoHapogxeHi ä giTH BiKoM go 3 MicamB xhtth, giTH 3 iMyHoge^mHTaMH, ac^ernem, зaпanbннмн 3axBoproBaHHHMH KumeHHHKa, axnoprigpi-ero, HKi oTpHMyroTb KopTHKocrepoigH a6o iMyHoge^e-cHBHy Tepamro [5].
BcTaHoBneHo, mo b 3gopoBHx giTeä i gopocnux 3a-cTocyBaHHH aHTH6ioTHKiB пpн niKyBaHHi HeraxKHx $opM rKI, BHKnHKaHHx HeTH^oigHHMH mTaMaMH Salmonella, He впnнвae Ha TpHBanicTb giapei ä nuxoMaHKH, ogHaK 3HaHHo пigвнmye äMoBipHicTb 6aKTepioHociäcTBa [5]. npempaToM Bu6opy пpн niKyBaHHi canbMoHenbo3y b giTeä e m^TpiaKcoH y go3i 50—100 Mr/Kr, anbTepHaTHBHH-mh пpeпapaтaмн e aзнтpoмiцнн (10 Mr/Kr), цнпpo$noк-caцнн (20—30 Mr/Kr), тpнмeтoпpнм/cynb$aмeтoкcaзon (8 Mr/Kr) a6o aмпiцнniн [5, 18].
^opiHHo Campylobacter spp. BHKnHKaroTb 500 MnH внпagкiв iH^eKmäHHx 3axBoproBaHb y cBiTi [23]. KaM-пino6aктepioз пomнpeннä y BcboMy cBiTi, ane HaäBHmi piBHi iH^iKyBaHHH 3apeecTpoBaHi b CfflA, KaHagi ä KpaiHax 6вpoпн [20]. y MeTaaHani3i 11 paHgoMi3oBaHHx gocnigxeHb 6yno BHHBneHo, mo пpнзнaнeннн aHTH6ioTHKiB cKopoHyBano пepe6ir giapei, BHKnHKaHoi Campylobacter, Ha 1,3 gHH, TaKox 3MeHmyBanaca TpHBanicTb BHgineHHH 36ygHHKa 3 ^eKaniHMH [5]. npu gocnigxeHHi 166 mTaMiB Campylobacter jejuni ^ototom 2010—2012 poKiB Big xBopux giTeä b iHgii 6yno BHHBneHo, mo pe3HcTeHTHicTb go a3HTpoMmHHy cпocтepiraeтbcн nume b 3,6 % i3onHTiB [28]. ^na niKyBaHHH giapei, BHKnHKaHoi Campylobacter, peKoMeHgyeTbca hk Tepamro пepmol nimi 3acTocoByBaTH a3HTpoMmHH (10 Mr/Kr/go6y впpogoвx 3 gHiB a6o ogHo-pa3oBHä пpнäoм ^empaTy b go3i 30 Mr/Kr), anbTepHa-thbhhmh пpeпapaтaмн e цнпpo$noкcaцнн, goкcнцн-KniH [5, 18].
Захворювання, викликаш кишковою папичкою, поширен1 у всьому свт й пер1одично набувають характеру спалах1в. Розр1зняють так1 види д1арееген-них кишкових паличок: ентеропатогенш (ЕПКП), ентеротоксигенн1 (ЕТКП), ентеро1нвазивн1, ентеро-гемораг1чн1 або Shiga-токсин-продукуючi E.coli, ен-тероагрегативн1 (ЕАКП). Призначення антиб1отик1в при ГК1, викликаних ЕТКП та ЕПКП, зменшуе три-вашсть д1аре! та скорочуе час видшення збудника з фекашями [5]. Тому таким хворим рекомендуеться за-стосовувати антиб1отикотерап1ю. Препаратом першо! лши е азитромшин (10 мг/кг/добу впродовж 3 дшв), альтернативш препарати — цеф1ксим (8 мг/кг), три-метоприм/сульфаметоксазол (8 мг/кг), ципрофлокса-цин (20—30 мг/кг), рифаксим1н (дгтям в1ком понад 12 рок1в — 500 мг/день протягом 3 дшв) [5, 18]. У Кенп 86,5 % бактершних д1арей серед дгтей в1ком до 5 ро-ыв викликаються д1ареегенною кишковою паличкою, що мае дуже високий р1вень резистентносп до анти-б1отик1в: 97,6 % зразыв нечутлив1 до триметоприму/ сульфаметоксазолу й амоксицилшу, 96,9 % — до ери-тром1цину й амшцилшу, 42,1 % — до доксициклшу, 20,0 % — до цефалоспоришв 3-4-го покол1ння [14]. Антибактер1альну терашю не рекомендуеться засто-совувати для л1кування д1аре'1, викликано! E.coli, яка продукуе Shiga-токсин, через ризик розвитку гемоль тико-урем1чного синдрому [5].
Д1арея мандр1вниив (ДМ) найчаст1ше викликаеть-ся ЕТКП, Campylobacter spp., Shigella spp., ЕАКП. ЕТКП викликала ДМ у 42 % хворих тсля по'1здки в Латинську Америку та у 28 % — тсля по!здки в Швденну Аз1ю [25]. З огляду на те, що збудниками ДМ мандр1вниыв пере-важно е бактери, для ii л1кування рекомендуеться за-стосовувати антиб1отики [26]. При застосуванш анти-б1отик1в тривашсть ДМ середнього й тяжкого ступеня скорочуеться на 1,5 доби [27]. У бшьшосл настанов для л1кування ДМ рекомендуеться застосовувати фторхь нолони [26, 28, 29]. У 9 рандом1зованих дослщженнях фторхшолони виявились ефективними при л1куванш ДМ пом1рно! тяжкост1 [30]. Однак, зважаючи на великий вщсоток резистентних штам1в серед збудниив бактер1альних д1арей у кра!нах Швденно! й Швден-но-Схщно! Ази, фторхшолони не сл1д застосовувати для емтрично! терапи д1аре! в мандр1вник1в у щ кра-!ни [26, 29, 30]. У таких випадках препаратом вибору е азитромшин. Наприклад, азитромщин виявився бтьш ефективним, н1ж ципрофлоксацин, у вшх випадках ДМ у мандр1вниив у Та'1ланд, ймов1рно, через високу по-ширен1сть Campylobacter spp. у цьому репош [28].
Азитромщин, як правило, переноситься добре, з мМмальними поб1чними ефектами переважно з боку шлунково-кишкового тракту (1-3 %) [21, 31]. Украй рщко азитромщин може викликати так1 життезагроз-лив1 стани, як синдром подовженого штервалу QT, ана-ф1лактичн1 реакци [32].
При пор1внянш вартост1 застосування ципрофлок-сацину, цеф1ксиму, азитром1цину й цефтр1аксону для курсового л1кування д1тей азитромщин виявився найбтьш дешевим препаратом [32].
Рекомендаций щодо застосування пробютиыв для ль кування ГК1 залишаються суперечливими. ESPGHAN рекомендуе призначати при лГкуванш дiтей з гострими гастроентеритами додатково до репдратацшно1 терапи пробiотичнi штами L.rhamnosus GG та S.boulardii [5]. У рекомендащях IDSA також вказуеться, що пробю-тичш препарати можуть бути запропонованi для змен-шення тяжкостi й тривалост шфекцшно1 або антибю-тик-асоцшовано1 дГаре1 в iмунокомпетентних дорослих i дггей [25]. У той же час у рекомендащях ACG пробю-тики не рекомендуеться застосовувати для лшування гостро! дГаре1 в дорослих, за винятком антибютик-асо-цiйованих дiарей [26].
У дггей при лшуванш гострих гастроентерипв рекомендуеться призначати рацекадотрил [5]. У мета-аналГзГ 58 дослщжень Гз дев'яти кра'ш рацекадотрил виявився ефективним при лшуванш гостро1 дГаре1 в дь тей (тривалють лшування скорочувалась на 28,0 год). При цьому вш краще переносився, шж лоперамгд [30]. В Гмунокомпетентних дорослих Гз гострою водянистою дГареею й ДМ для зменшення тривалост дГаре1 можна застосовувати лоперамгд [26, 28]. Однак лоперамгд не повинен призначатися дГтям вшом до 18 роыв при го-стрш дГаре1 i в будь-якому вод — при токсичному мега-колош, що розвинувся внаслгдок запально1 дГаре1 або дГаре1 з лихоманкою [28].
Отже, з огляду на даш про ефектившсть антибак-терГальних препарапв щодо збудниыв поширених бактерГальних кишкових шфекцш у дггей в останшх рекомендащях IDSA, ESPGHAN, American College of Gastroenterology азитромщин як препарат першого ряду рекомендуеться при захворюваннях, спричине-них Campylobacter, Shigella, ЕТКП, ентеропатогенною E.coli, Vibrio cholerae. Також азитромщин рекомендуеться як препарат вибору для емшрично1 терапи ш-фекцшних дГарей, коли збудник невгдомий або невста-новлений, при ДМ. Як альтернативний препарат вш показаний при дГарейних захворюваннях, викликаних нетифо1дними штамами Salmonella.
Провгдним виробником антибактерГальних препарат в Укршш е ПАТ «Кшвмедпрепарат» (Корпоращя «АртерГум»). На фармацевтичний ринок Украши ним був випущений генеричний препарат, що мютить азитромщин, шд торговою назвою Азимед®. Дослгдження бюеквГвалентносп препарапв групи Азимед®, таблетки, вкрил птвковою оболонкою, по 500 мг, порошок для перорально1 суспензи 200 мг/5 мл у флакош, порошок для перорально1 суспензи 100 мг/5 мл у флакош виробництва ПАТ «Кшвмедпрепарат» (Украша), i Су-мамед виробництва фГрми Pliva (Хорватая) вгдповгдних форм випуску було проведено на кшшчнш базГ Нацю-нального фармацевтичного ушверситету (НФаУ), у кшшко-дГагностичному центрГ НФаУ.
За результатами проведених дослгджень бюеквь валентшсть дослгджуваних препарапв слгд вважати встановленою. З погляду доказово1 медицини бюеквь валентш препарати е взаемозамшними [34].
Конфл^ iHTepeciB. Не заявлений.
References
1. World Health Organization. Diarrhoeal disease. Key facts. Available from: http://www.who.int/news-room/fact-sheets/detail/ diarrhoeal-di.sea.se. Accessed: May 2, 2017.
2. Center for Public Health of the Ministry of Health of Ukraine. Infectious morbidity in Ukraine. Available from: https://phc.org.ua/ pages/diseases/other_social_diseases/infectious-morbidity-of-the-population-of-ukraine.
3. World Health Organization; UNICEF; Johns Hopkins Bloomberg School of Public Health; USAID. Implementing the new recommendations on the clinical management of diarrhea. Guidelines for policy makers and programme managers. Available from: http://www. who.int/maternal_child_adolescent/documents/9241594217/en/.
4. Hahn S, Kim S, Garner P. Reduced osmolarity oral rehydration solution for treating dehydration caused by acute diarrhoea in children. Cochrane Database Syst Rev. 2002;(1):CD002847. doi: 10.1002/14651858.CD002847.
5. Guarino A, Ashkenazi S, Gendrel D, et al. European Society for Pediatric Gastroenterology, Hepatology, and Nutrition/European Society for Pediatric Infectious Diseases evidence-based guidelines for the management of acute gastroenteritis in children in Europe: update 2014. J Pediatr Gastroenterol Nutr. 2014 Jul;59(1):132-52. doi: 10.1097/MPG.0000000000000375.
6. Shane AL, Mody RK, Crump JA, et al. 2017 Infectious Diseases Society of America Clinical Practice Guidelines for the Diagnosis and Management of Infectious Diarrhea. Clin Infect Dis. 2017 Nov 29;65(12):e45-e80. doi: 10.1093/cid/cix669.
7. European Food Safety Authority (EFSA); European Centre for Disease Prevention and Control (ECDC). The European Union summary report on trends and sources of zoonoses, zoonotic agents andfood-borne outbreaks in 2016. EFSA Journal. 2017;15(12):5077. doi: 10.2903/j.efsa.2017.5077.
8. Esposito DH, Holman RC, Haberling DL, et al. Baseline estimates of diarrhea-associated mortality among United States children before rotavirus vaccine introduction. Pediatr Infect Dis J. 2011 Nov;30(11):942-7. doi: 10.1097/INF.0b013e3182254d19.
9. Shrivastava AK, Kumar S, Mohakud NK, Suar M, Sahu PS. Multiple etiologies of infectious diarrhea and concurrent infections in a pediatric outpatient-based screening study in Odisha, India. Gut Pathog. 2017Apr 11;9:16. doi: 10.1186/s13099-017-0166-0.
10. ChlebiczA, Slizewska K. Campylobacteriosis, Salmonellosis, Yersiniosis, and Listeriosis as Zoonotic Foodborne Diseases: A Review. Int J Environ Res Public Health. 2018 Apr 26;15(5). pii: E863. doi: 10.3390/ijerph15050863.
11. Williams PC, Berkley J.A. Guidelines for the treatment of dysentery (shigellosis): a systematic review of the evidence. Paediatr Int Child Health. 2018 Nov;38(sup1):S50-S65. doi: 10.1080/204690 47.2017.1409454.
12. World Health Organisation. Guidelines for the control of shigellosis, including epidemics due to Shigella dysenteriae type 1. Available from: http://apps.who.int/iris/handle/10665/432527locale-attribute=en&. Accessed: June 16, 2012.
13. Brown JD, Willcox SJ, Franklin N, et al. Shigella species epidemiology and antimicrobial susceptibility: the implications of emerging azithromycin resistance for guiding treatment, guidelines and breakpoints. JAntimicrob Chemother. 2017Nov 1;72(11):3181-3186. doi: 10.1093/jac/dkx268.
14. Darton TC, Tuyen HT, The HC, et al. Azithromycin resistance in Shigella spp. in Southeast Asia. Antimicrob Agents Chemother. 2018Mar 27;62(4). pii: e01748-17. doi: 10.1128/AAC.01748-17.
15. Zhang CL, Liu QZ, Wang J, Chu X, Shen LM, Guo YY. Epidemic and virulence characteristic of Shigella spp. with extended-spectrum cephalosporin resistance in Xiaoshan District, Hangzhou,
China. BMC Infect Dis. 2014 May 15; 14:260. doi: 10.1186/14712334-14-260.
16. Ashkenazi S. Shigella infections in children: new insights. Semin Pediatr Infect Dis. 2004 Oct; 15(4):246-52. doi: 10.1053/j. spid.2004.07.005.
17. Von Seidlein L, Kim DR, Ali M, et al. A multicentre study of Shigella diarrhoea in six Asian countries: disease burden, clinical manifestations, and microbiology. PLoS Med. 2006 Sep;3(9):e353. doi: 10.1371/journal.pmed.0030353.
18. Shane AL, Mody RK, Crump JA, et al. 2017 Infectious Diseases Society of America Clinical Practice Guidelines for the Diagnosis and Management of Infectious Diarrhea. Clin Infect Dis. 2017 Nov 29;65(12):e45-e80. doi: 10.1093/cid/cix669.
19. Leibovici-Weissman Y, Neuberger A, Bitterman R, Sinclair D, Salam MA, Paul M. Antimicrobial drugs for treating cholera. Cochrane Database Syst Rev. 2014 Jun 19;(6):CD008625. doi: 10.1002/14651858.CD008625.pub2.
20. Williams PCM, Berkley JA. Guidelines for the management of paediatric cholera infection: a systematic review of the evidence. PaediatrInt ChildHealth. 2018 Nov;38(sup1):S16-S31. doi: 10.1080 /20469047.2017.1409452.
21. Chlebicz A, Slizewska K. Campylobacteriosis, Salmonellosis, Yersiniosis, and Listeriosis as Zoonotic Foodborne Diseases: A Review. Int J Environ Res Public Health. 2018 Apr 26;15(5). pii: E863. doi: 10.3390/ijerph15050863.
22. Vlieghe ER, Phe T, De Smet B, et al. Azithromycin and Ciprofloxacin Resistance in Salmonella Bloodstream Infections in Cambodian Adults. PLoS Negl Trop Dis. 2012;6(12):e1933. doi: 10.1371/journal.pntd.0001933.
23. Hassing RJ, Goessens WH, van Pelt W, et al. Salmonella subtypes with increased MICs for azithromycin in travelers returned to the Netherlands. Emerg Infect Dis. 2014 Apr;20(4):705-8. doi: 10.3201/eid2004.131536.
24. Kashoma IP, Kassem II, Kumar A, et al. Antimicrobial Resistance and Genotypic Diversity of Campylobacter Isolated from Pigs, Dairy, and Beef Cattle in Tanzania. Front Microbiol. 2015 Nov 12;6:1240. doi: 10.3389/fmicb.2015.01240.
25. Shah M, Kathiiko C, Wada A, et al. Prevalence, seasonal variation, and antibiotic resistance pattern of enteric bacterial pathogens among hospitalized diarrheic children in suburban regions of central Kenya. Trop Med Health. 2016 Nov 29;44:39. doi: 10.1186/
s41182-016-0038-l.
26. Jiang ZD, DuPont HL. Etiology of travellers' diarrhea. J Travel Med. 2017 Apr 1;24(suppl_1):S13-S16. doi: 10.1093/jtm/ tax003.
27. Riddle MS, DuPont HL, Connor BA. ACG Clinical Guideline: Diagnosis, Treatment, and Prevention of Acute Diarrheal Infections in Adults. Am J Gastroenterol. 2016 May;111(5):602-22. doi: 10.1038/ajg.2016.126.
28. Libman M; CATMAT. Summary of the Committee to Advise on Tropical Medicine and Travel (CATMAT) Statement on Travellers' Diarrhea. Can Commun Dis Rep. 2015 Nov 5;41(11):272-284.
29. Shane AL, Mody RK, Crump JA, et al. Infectious Diseases Society of America Clinical Practice Guidelines for the Diagnosis and Management of Infectious Diarrhea. Clin Infect Dis. 2017 Nov 29;65(12):e45-e80. doi: 10.1093/cid/cix669.
30. Riddle MS, Connor BA, Beeching NJ, et al. Guidelines for the prevention and treatment of travelers' diarrhea: a graded expert panel report. J Travel Med. 2017 Apr 1;24(suppl_1):S57-S74. doi: 10.1093/jtm/tax026.
31. Taylor DN, Hamer DH, Shlim DR. Medications for the prevention and treatment of travellers' diarrhea. J Travel Med. 2017 Apr 1;24(suppl_1):S17-S22. doi: 10.1093/jtm/taw097.
32. Mukherjee P, Ramamurthy T, Mitra U1, Mukhopadhyay AK. Emergence of high-level azithromycin resistance in Campylobacter jejuni isolates from pediatric diarrhea patients in Kolkata, India. Antimicrob Agents Chemother. 2014 Jul;58(7):4248. doi: 10.1128/ AAC.02931-14.
33. Williams PCM, Berkley JA. Severe acute malnutrition update: current who guidelines and the WHO essential medicine list for children. Available from: http://www.who.int/selection_medicines/ committees/expert/21/applications/s6_paed_antibiotics_appendix7_ sam.pdf. Accessed: November 2016.
34. Eberlin M, Chen M, Mueck T, Dabritz J. Racecadotril in the treatment of acute diarrhea in children: a systematic, comprehensive review and meta-analysis of randomized controlled trials. BMC Pediatr. 2018 Apr 3;18(1):124. doi: 10.1186/s12887-018-1095-x.
35. Zupanets IA, Bezugla NP, Libina VV, Orlova IN, Kudris IV, Kuvayskov YG. Evaluation of Azimed Interchangeability - the Bio-equivalence Proved! Liky Ukrai'ny. 2013;(1):80-83. (inRussian).
OTpuMaHO 30.05.2018 ■
Крамарев С.А., Закордонец Л.В.
Национальный медицинский университет им. А.А. Богомольца, г. Киев, Украина
Современные подходы к антибактериальной терапии острых кишечных инфекций
Резюме. Острые кишечные инфекции остаются актуальной торых умирает 525 000 детей в возрасте до пяти лет. В статье
проблемой медицины из-за высокого уровня заболеваемости приведены рекомендации по лечению острых кишечных ин-
и летальности. В мире ежегодно регистрируется около 1,7 фекций с учетом международных рекомендаций.
миллиарда случаев диарейных заболеваний у детей, от ко- Ключевые слова: острые кишечные инфекции; дети; лечение
S.O. Kramarov, L.V. Zakordonets
Bogomolets National Medical University, Kyiv, Ukraine
Modern approaches to antibacterial therapy of acute intestinal infections
Abstract. Acute intestinal infections remain an urgent prob- der five years of age. The article provides recommendations for
lem of medicine due to the high level of morbidity and mortality. the treatment of acute intestinal infections based on the interna-
There are nearly 1.7 billion cases of childhood diarrhoeal diseases tional guidelines.
every year. Each year, diarrhoea kills around 525,000 children un- Keywords: acute intestinal infections; children; treatment
