CC BY
87СОЦІАЛЬНА АКТИВНІСТЬ ЯК ТВОРЧА САМОРЕАЛІЗАЦЮ МОЛОДІ В ПРОЦЕСІ ЇЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ (НА ПРИКЛАДІ ПРОМИСЛОВОГО РЕГІОНУ)
Плотніков П.В.
Донецький національний університет
Анотація. Робиться спроба проаналізувати існуючи проблеми творчої самореалізації молоді через її соціальну активність у всіх сферах життєдіяльності у промисловому регіоні. Представлено аналіз причин діяльності , яка не враховує істотних властивостей і законів зміни соціальної активності молодої особистості. При підході до такого аналізу на рівні явища, в уявленні відразу виникає дві ситуації: учень, що залишається зовсім байдужим до освіти і учень, що при тих же освітніх засобах виявляє до освіти всепоглинаючу запопадливість і невгамовну спрагу пізнання.
Ключові слова: соціалізація, соціальна активність, творча самореалізація, молодь, промисловий регіон.
Аннотация. Плотников П.В. Социальная активность как творческая самореализация молодежи в процессе ее социализации (на примере промышленного региона). Делается попытка проанализировать существующие проблемы творческой самореализации молодежи через ее социальную активность во всех сферах жизнедеятельности в промышленном регионе. Представлен анализ причин деятельности , которая не учитывает важных свойств и законов изменения социальной активности молодой личности. При подходе к такому анализу на равные явления, в представлении сразу возникает две ситуации: ученик, который остается совсем равнодушным к образованию и ученик, который при тех же образовательных средствах обнаруживает к образованию всепоглощающее рвение и неугомонную жажду познания. Ключевые слова: социализация, социальная активность, творческая самореализация, молодежь, промышленный регион. Annotation. Plotnikov P. Social activity as creative selfrealization of young people in the process of its socialization (on the example of industrial region). Given it a shot to analyse the existent problems of creative self-realization of young people through its social activity in all spheres of vital functions in an industrial region. Analysis of the causes of activity which does not take into account the important properties and laws of change of social activity of the young person presented. At the approach to such analysis on the equal phenomena, in introducing at once originates two situations: the pupil who remains absolutely indifferent to formation and the pupil who at the same educational agents detects all-consuming eagerness and unruly thirst of knowledge to formation.
Keywords: socialization, social activity, creative self-realization, young people, industrial region.
Вступ.
Творча самореалізація особистості неможлива без її соціальної активності у важливих сферах життєдіяльності. От чому формування соціальної активності молоді промислового регіону є одним з найважливіших завдань соціальної педагогіки, в тому числі соціальної освіти і соціального виховання в цілому.
Серед проблем дослідження соціально-політичних і економічних процесів, що протікають в Україні, все більш чільне місце займають питання вивчення розвитку конкретних регіонів, у тому числі і промислових [3-5]. У сучасному українському суспільстві наявні різні соціальні групи, інтереси яких в основному відображені в різних сферах життєдіяльності. Однією з важливих соціальних груп будь-якого регіону є молодь. Дуже значна питома вага молоді в населенні
нашої держави, значний її великий внесок у розвиток науки, культури, освіти і різних галузей економіки. Кількісні і якісні переваги свідчать про те, що від підвищення соціальної активності молодого покоління багато в чому залежатимуть темпи соціально-економічного розвитку українського суспільства, а отже і майбутнє. Молодь як соціальна група має як загальні риси, властиві всьому українському народу, так і специфічні особливості, що характеризують її ставлення до життя, праці, її матеріальні і культурно-побутові потреби й інтереси. Ці соціально-економічні і соціально-психологічні особливості молоді потрібно вміти максимально використовувати в процесі соціалізації для успішного включення її в навчальну, трудову, громадсько-політичну і культурну діяльність конкретного регіону і держави в цілому.
Зростання ролі молоді в господарському і громадському житті України визначає необхідність поглибленого вивчення проблем соціальної активності молоді промислового регіону, включаючи виховання, освіту, культуру, підготовку підростаючого покоління до праці, економічної діяльності, побуту і відпочинку.
Загальну проблему нашого дослідження визначили як виявлення сутності протиріччя між об’ єктив-ною потребою розвитку соціальної активності особистості в процесі її соціалізації і в умовах конкретного промислового (Донецького) регіону і ринкових відносин і ще недостатнім рівнем реалізації цієї потреби.
Робота виконана за планом НДР Донецького національного університету.
Формулювання цілей роботи.
Мета дослідження - на основі аналізу зазначеного в проблемі протиріччя виявити закономірності і тенденції формування соціальної активності молоді в умовах промислового регіону і визначити механізми управління цим процесом.
Завдання дослідження: визначення сутності понять: “соціально активна особистість”, “соціально активна молодь промислового регіону”, а також побудова конкретної багатовимірної моделі кожного з цих феноменів.
Розробка понятійного апарату цього дослідження; визначення особливостей формування соціальної активності особистості на різних вікових етапах від 14 до 30 років, а також учнівських, студентських і колективів працюючої молоді регіону на різних етапах їхнього формування; визначення найбільш ефективних шляхів, засобів, методів і форм роботи з формування соціально активної особистості в умовах школи, СПТУ вузу, трудового колективу, регіону; конструювання критеріїв оцінки соціальної активності особистості, молодіжного колективу і молоді промислового регіону.
Поетапне здійснення цих завдань, дозволило забезпечити цілісний опис, пояснення і прогнозування (теоретична модель) процесу формування соціально активної молодої особистості, молодіжного колективу й у цілому молоді промислового регіону, тим самим створити на цій базі програму (соціально-педагогічний проект) оптимізації через програм-
но-цільове управління цим процесом на рівні шкільних, СПТУ, вузівських, трудових молодіжних колективів і молоді регіону в цілому. Одночасно було проведено всебічний аналіз спеціальної літератури з цієї проблеми. Цей аналіз переконав: по-перше, у тому, що велика частина цієї літератури не спирається на фундаментальне дослідження історії розвитку цієї проблеми в предметі різних наук; по-друге, у тому, що існують значні розходження у підходах і методах дослідження цієї проблеми, у визначенні самих понять: “соціальна активність молодої особистості”, “соціальна активність молодіжного колективу”, “ соціальна активність молоді регіону” у всіх понятійних апаратах. Нам не вдалося зустріти подібних досліджень молодіжних проблем у процесі її соціалізації на рівні промислового регіону.
Результати дослідження.
Фахівці різних галузей знань розглядають активність як властивість матеріальних об ’ єктів, як прояв цієї властивості, як характеристику процесу взаємодії об’єктів. Розходження в підходах ґрунтуються на розходженнях у розумінні взаємостосунків трьох основних термінів, що характеризують цю проблему: матерії, руху, активності. Розглядаючи характер зв’язку між цими поняттями, можна виділити такі існуючі точки зору різних учених про взаємини між ними: а) активність і рух - синоніми; б) активність є наслідок руху; в) активність є загальна властивість матерії, що обумовлює рух (найбільш поширена точка зору, яку поділяють більшістю авторів, що розробляють проблему активності). У різних системах зв’язків активність розглядається різними авторами як “здатність до самостійного реагування”, властива матеріальним об’єктам, як “сила”, інтенсивність цього реагування, хід реакції між об’ єктами, що відбиває міру процесу і т.д. Більшість авторів активність матерії і рух (як саморух) до деякої міри розглядають як тотожні категорії. Деякі автори цю тотожність конкретизують. Цікавою видається точка зору, запропонована з цього приводу В.Г Мордковичем: він розглядає активність матерії як “загальну властивість”, а рух - як “загальне джерело її буття” [1; 25]. На його думку, методологічно правильною може бути лише та точка зору, що розглядає активність в органічній єдності її внутрішнього і зовнішнього аспектів. Виявляючи свою активність, об’єкт впливає на інший об’єкт і змінює його, змінюючись сам. Взаємодія і взаємозмінення об’єктів розкривають два боки активності як здатності змінювати середовище і змінюватися під впливом середовища. Подібної думки дотримується М.А. Нугаєв [2]. Виходячи з положень класиків філософії, він інтерпретує активність як категорію зв ’язку між джерелом руху і самим процесом руху. На думку автора, поняття “активність”, розглянуте як категорія зв’язку, “втрачає свою невловимість”, через яку різні дослідники схильні розглядати її як рух або як іманентну властивість матерії [2; 12]. Активність матеріальних об’єктів залежить від рівня розвитку самого об’єкта і від середовища, у якому він перебуває. Соціальна активність особистості виступає як її здатність до соціальної взаємодії. Вона
відповідає суспільній природі людини. При такому підході людина розкривається переважно як продукт середовища, суспільних відносин. Але цей аналіз необхідно продовжити. На думку багатьох учених людина не лише об’єкт, але й суб ’ єкт суспільних відносин. Активність на вищому рівні розвитку - соціальна активність - характеризується насамперед тим, що, будучи якістю людини, вона містить у собі творчий початок, здатний впливати на зміну умов життя людей. Узагальнюючи наведені визначення соціальної активності, можна зробити висновок, що в сучасній літературі соціальна активність розкривається в трьох аспектах: як стан суб’єкта, як якість, риса особистості; як відношення до діяльності, взаємозв’язок суб’єкта із середовищем і як ступінь прояву соціальної дієздатності людини. Деякі автори характеризують соціальну активність сукупністю двох ознак, наприклад, включаючи в неї і напружену діяльність, і рису особистості.
Таким чином, процес формування соціальної активності молодої особистості відбувається під впливом двох взаємозалежних моментів-умов, створюваних демократичним суспільством для розкриття творчих можливостей особистості, раціонального й ефективного використання цих умов самою особистістю. Сучасна соціальна активність як суспільна властивість суб ’єкта, яка формується в Україні, має свою специфіку на кожному віковому етапі згідно з соціальним досвідом особистості і розвивається в процесі взаємодії з оточуючими людьми. Крім того, соціальна активність має специфічні прояви щодо історичних процесів і окремих соціальних спільнот. Розходження в прояві активності наявні й у різних соціально-демографічних груп населення: учнів, студентства, підприємців, робітників, ІТП, працівників агропромислового комплексу, жінок, людей більш старшого віку. Як відзначає багато авторів, спільним у всіх проявах соціальної активності різних груп населення регіону в українському суспільстві є її позитивна соціальна спрямованість. Під час розгляду структури соціальної активності молоді регіону виділяються два аспекти: діяльний, поведінковий аспект і ціннісний. Діяльний аспект тісно пов’язаний з потребами молодої людини. Потреби підрозділяються на природні і породжені сучасним суспільством. Останні залежать від рівня розвитку окремого суспільства і від специфічних соціальних умов життєдіяльності людей. Джерелом розвитку потреб виступає взаємозв’язок між виробництвом і споживанням матеріальних і духовних благ. Виробництво створює передумови для споживання. Свідома спрямованість молодої людини на об’ єкт споживання являє собою інтерес, що виступає як об’єктивна сила, яка спонукує суб’єкта виявляти активність. У свою чергу ціннісний аспект дає уявлення про спрямованість соціально-гуманітарної активності суб’ єкта, її збігу чи розбіжності з головними тенденціями сучасного суспільного розвитку. Молода людина може виявляти свою активність у будь-якій галузі навчання, праці - громадсько-політичній, соціально-гуманітарній, правовій, культурно-духовній, побутовій, - тобто вона може бути активною у будь-
якій сфері соціальних відносин. Соціальна активність може виявлятися в професійній і непрофесійній діяльності, що має різне предметне значення. Тому для характеристики соціальної активності необхідний її розгляд стосовно форми і предметного змісту діяльності, здійснюваної суб ’ єктом у певній сфері життя. Т аким чином, структура соціальної активності молодої особистості як суспільного явища розглядається: за формою - професійна і непрофесійна; за видом - навчальна, трудова, політична, правова, культурно-духовна, комунікативна тощо; за спрямованістю - громадська й антигромадська; за сферою реалізації - навчання, праця, бізнес, управління тощо.
Висновки.
Отже, суспільна практика, з одного боку, а потреби й інтереси - з іншого, виступають джерелом соціальної активності молодої людини.
В останнє десятиліття, через неспроможність органів державної влади і діяльність деяких педагогічних працівників, соціальна активність молоді замість посилення і її активізації раптом почала вгасати в державному масштабі.
Цей факт стає нагальною потребою зробити аналіз причин, які приведуть нас до розуміння того, що ця діяльність десь не враховує істотних властивостей і законів зміни соціальної активності молодої особистості як центрального для цієї діяльності фактора. При підході до такого аналізу на рівні явища, в уявленні відразу виникає дві ситуації: учень, що залишається зовсім байдужим до освіти, незважаючи на всі хитрування педагогів, і учень, що при тих же освітніх засобах (а іноді і менших), виявляє до освіти всепоглинаючу запопадливість і невгамовну спрагу пізнання. Це теж два крайніх прояви одного феномену, що містять між собою цілий ряд проміжних варіантів: першому освіта “не потрібна”, у нього відсутня мотивація навчальної діяльності; з другим складніше - у нього є потреба до соціальної активності в освітній сфері, але у нього не завжди є можливість реалізувати цю необхідність у цих умовах (при такому стані навчального процесу), і мотивація його може бути різною, часом далекою від цілей освіти.
Перспективи подальших досліджень у цьому напрямку. При спробах врахувати різні варіанти і сполучення цих факторів з необхідністю виникає уточнююча характеристика: “справжня соціальна активність”, “ справжня мотивація” (на відміну від “уявних” тощо). Усі ці тонкощі враховують реальну складність поведінки молодої особистості у сфері освітньої діяльності, що при більш детальному і точному розгляді може виявитися ще і не суб ’ єктом, а зовсім навіть об’єктом, що породжує новий комплекс проблем практичної і науково-педагогічної властивості для процесу організації освіти.
Література
1. Мордкович В.Г. Общественно-политическая активность трудящихся: Докт. дис. -Челябинск, 1993-211 с.
2. Нугаєв М.А. Трудовая активность рабочих промышленных предприятий: Докт. дис. - Казань,1996-229 с.
3. Плотніков П.В. Соціально-педагогічні основи соціалізації молоді промислового регіону: Монографія-Донецьк: ДонНУ, 2004-495 с.
4. Маликов Н.В. Изучение особенностей функционального состояния сердечно-сосудистой системы рабочих и работниц промышленного производства различного возраста, проживающих в климатогеографических условиях Западной Сибири //Педагогіка, психологія та медико-біо-логічні проблеми фізичного виховання і спорту //зб.нау-к. праць за редакцією проф. Єрмакова С.С. - Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2001. - №24. - С.51-57.
5. Маликов Н.В. Сравнительный анализ функционального состояния сердечно-сосудистой системы организма мужчин и женщин Западной Сибири с различным стажем работы на промышленном предприятии //Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту //зб.наук.праць за редакцією проф. Єрмакова С.С. - Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2001. - №24. - С.39-44.
Надійшла до редакції 05.11.2007р.
СОВІСТЬ ЯК МІРИЛО МОРАЛЬНОСТІ ЛЮДСЬКИХ ВЧИНКІВ: ХРИСТИЯНСЬКИЙ ПОГЛЯД
Прокоф’єв В.М.
Донецький державний інститут здоров’я, фізичного виховання і спорту
Анотація. Серцевиною будь-якої культури є релігія, яка акумулює в собі кращі духовні, етичні та культурологічні досягнення кожного народу. Коріння духовного становлення особистості слід шукати у релігійних поглядах. Автор доводить, що духовна література є невичерпним джерелом знань про те, як берегти совість як основу духовності людини. Ключові слова: Бог, християнство, заповідь, гріх, совість, особистість, виховання.
Аннотация. Прокофьев В.Н. Совесть как мерило моральности человеческих поступков: христианский взгляд. Сердцевиной любой культуры является религия, которая аккумулирует в себе лучшие духовные, этические и культурологические достижения каждого народа. Корни духовного становления личности следует искать в религиозных взглядах. Автор делает вывод, что духовная литература является неисчерпаемым источником знаний про то, как беречь совесть как основу духовности личности. Ключевые слова: Бог, христианство, заповедь, совесть, личность, воспитание.
Annotation. Prokofiev V.N. ^nscience as criterion of human conduct morality: Christian vision. The core of any culture is religion which accumulates the best spiritual, moral and cultural achievements of any nation. The roots of spiritual formation of a personality should be sought in one’s religious views. The author comes to conclusion that spiritual literature is an inexhaustible source of knowledge about how to foster conscience to become a spiritual personality.
Key words: God, Christianity, commandment, sin, conscience, personality, education.
Вступ.
Моральній стан сучасного суспільства викликає занепокоєння. Ф.М. Достоєвський устами одного із своїх героїв висловив думку про те, що якщо немає Бога, то все дозволено. Як би людина морально не упала, як би її душа не була заражена інфекцією гріха, в душі у неї залишається іскра Божа, що здатна охопити душу та із грішника зробити святого.
Яка ж іскра Божа існує в людській душі? Це совість. Немає людини, у якої не було би совісті.
Совість є загальним природним законом. Природний моральний закон - це сукупність моральних правил, складених самою людиною на підставі свідчення свого морального почуття і в силу потреб своєї
