CC BY
516
УДК 316.61
О. Ю. Панфілов, доктор філософських наук, професор С. М. Соболєва, кандидат педагогічних наук, доцент
ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛІЗАЦІЇ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ В СУЧАСНИХ УМОВАХ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА
Розглянуто основні особливості соціалізації сучасної студентської молоді як специфічної соціально-демографічної спільноти. Визначено соціальні чинники впливу українського суспільства на процес соціалізації молоді. Проаналізовано різні підходи до визначення поняття «соціалізація», видів та механізмів соціалізації.
Ключові слова: соціалізація, молодь, студентська молодь, чинники соціалізації, механізми соціалізації.
Актуальність проблеми. Згідно з Національною доктриною розвитку освіти України у ХХІ столітті та Законом України «Про освіту» методологія освіти надає пріоритетності соціально розвиненій особистості, її життєвому самовизначенню, самореалізації, життєтворчості. Сучасне українське суспільство потребує творчої, ініціативної особистості, здатної успішно ухвалювати рішення, виявляти ініціативу, раціонально використовувати набутий соціокультурний досвід.
Оскільки зараз активно відбуваються процеси трансформації суспільного життя та модернізації національної освітньої системи відповідно до потреб євроінтеграції, формуються нові соціальні інститути, змінюється роль студентства у суспільстві, проблема соціалізації студентської молоді у сучасному суспільстві набуває особливої актуальності.
Аналіз останніх джерел і публікацій. Процес соціалізації особистості тривалий час привертає увагу дослідників, адже завдяки йому суспільство забезпечує механізм власного відтворення, формує своїх членів. Означена
проблема досліджується фахівцями в галузях філософії, соціології, соціальної психології, педагогіки, акмеології, інших суспільних наук та не втрачає своєї актуальності, оскільки залишилася низка невирішених питань.
Термін «соціалізація» вперше вжив у середині XIX ст. французький соціолог Габріель Тард для позначення процесу інтеріоризації соціальних норм шляхом соціальної взаємодії [9, с. 114-115]. З того часу це поняття еволюціонувало та набуло нових характеристик.
Сучасне розуміння соціалізації як процесу перетворення людини на особистість у результаті засвоєння нею суспільних норм та інтеграції в соціальні інститути запропонував Т. Парсонс. Подальшого розвитку поняття «соціалізація» набуло у працях зарубіжних учених Г. Гіддінгса, Е. Дюркгейма, Е. Еріксона, Ч. Кулі, Дж. Міда, А. Маслоу Ж. Піаже, К. Роджерса, З. Фройда та ін.
Серед сучасних досліджень на увагу заслуговують: концепції соціалізації особистості (Н. Голованова, Н. Заверико, І. Звєрєва, Н. Лавриченко, Г. Лактіонова, А. Мудрик, С. Савченко); дослідження з питань соціальної ролі особистості (І. Мартинюк, Н. Соболєва); праці з проблем первинної соціалізації в умовах сім’ї (Є. Головаха); аналіз соціально-психологічних аспектів соціалізації з урахуванням вікових особливостей (В. Абраменкова, І. Бех, Л. Виготський, Д. Ельконін, І. Кон, О. Леонтьєв); характеристика соціально-педагогічних засад соціалізації з урахуванням нової соціокультурної ситуації (Т. Алєксєєнко, О. Безпалько, І. Звєрєва, А. Капська, Л. Міщик); роботи щодо визначення основних стадій та етапів процесу соціалізації (Л. Антипова, А. Кузнецов, І. Кон та ін.); дослідження інститутів соціалізації (Н. Андреєнкова, В. Титаренко та ін.).
Постановка проблеми. Сучасний стан українського суспільства, для якого характерними є створення нових демократичних соціальних інститутів та оновлення системи цінностей, створює об’єктивну необхідність розглядати студентську молодь як невід’ємну частину соціальної системи. Тому проблема оптимізації процесу формування інтересу та підвищення активності молодого
покоління в сучасному українському суспільстві потребує пошуку шляхів оновлення механізмів соціалізації, урахування особливостей студентської молоді.
Швидкість та непередбачуваність сучасних суспільних перетворень в Україні, культурна неоднорідність українського суспільства, політичний плюралізм, криза влади та інші соціальні явища визначають специфіку молодіжних проблем. Їх урахування, дослідження та визначення особливостей соціалізації студентської молоді, аналізування основних чинників та механізмів її соціалізації є метою нашої статті.
Виклад основного матеріалу. В наукову систему понять термін «соціалізація» було уведено американським соціологом Ф. Гідінгстоном, який у 1887 р. в праці «Теорія соціалізації» вжив його в значенні, близькому до сучасного, - «розвиток соціальної природи або характеру індивіда, підготування людського матеріалу до соціального життя» [3, с. 21]. Офіційного статусу теоретичного поняття це термін набув у XX ст.
Нині процес соціалізації (лат. яосгаИя - суспільний) наука розглядає в широкому і вузькому розуміннях цього поняття. Соціалізація у широкому розумінні - це визначення походження і формування родової природи людини (йдеться про історичний процес розвитку людства), у вузькому - процес входження індивіда в суспільство, активного засвоєння ним соціального досвіду, соціальних ролей, норм, цінностей, необхідних для успішної життєдіяльності в певному суспільств.
У сучасній науковій літературі розглядаються декілька моделей соціалізації, що пропонують свій підхід до розуміння самого поняття «соціалізація». Серед таких моделей: психоаналітична або особистісного контролю (З. Фройд), рольового тренінгу (Т. Парсонс), соціального навчання (Дж. Доллард, Б. Скіннер), міжособистісного спілкування (Ч. Кулі, Дж. Мід), когнітивна (Л. Кольберг, Ж. Піаже), гуманістична (А. Маслоу, К. Роджерс), інкультурації (Ф. Боас, В. Малиновський), еволюційна (Е. Еріксон),
адаптивно-розвиваюча (М. Лукашевич), політична (Д. Ольшанський, Б. Кухта).
Більшість визначень поняття «соціалізація» містять загальне уявлення про те, що її сутність полягає у засвоєнні індивідом соціального досвіду, але розуміння змісту цього досвіду, його структури, засобів та порядку засвоєння істотно відрізняються. Отже, соціалізація - це «процес, через який безпорадне маля поступово перетворюється на особу, яка розуміє і саму себе, і довкілля, набуває знань і навичок, притаманних культурі, в якій він (або вона) народився» [1, с. 42]; «процес інтеграції індивіда у суспільство, різноманітні типи соціальних спільнот (група, соціальні інститути, соціальна організація) шляхом засвоєння ним елементів культури, соціальних норм і цінностей, на основі яких формуються соціально значущі риси особистості» [7, с. 194]; «процес розвитку людини як соціальної істоти, становлення її як особистості» [4, с. 236-237].
Найбільш узагальненим, на нашу думку, є визначення М. Лукашевича: це - «процес становлення особистості як суспільної істоти, під час якого налагоджуються різноманітні зв’язки особистості з суспільством, засвоюються орієнтації, цінності, норми, відбувається розвиток особистісних властивостей, формуються активність та цілісність особистості, набувається соціальний досвід, що нагромаджений людством за весь період розвитку» [8, с. 113].
Процес соціалізації відбувається завдяки її механізмам, під якими розуміють: прогресивну взаємну акомодацію між людською істотою, що активно росте, і мінливими умовами, в яких вона живе (Ю. Бронфенбренер), ідентифікацію і відокремлення особи (В. Мухіна), закономірну зміну фаз адаптації, індивідуалізації та інтеграції в процесі розвитку особи (А. Петровський). Але можна вирізнити дві групи універсальних механізмів соціалізації: перша група - психологічний і соціально-психологічний
механізми соціалізації, до яких належать: імпрінтинг (закарбовування в пам’яті); наслідування - дотримування якогось прикладу, взірця;
екзистенціальний натиск - неусвідомлюване засвоєння норм соціальної поведінки; ідентифікація - процес неусвідомлюваного ототожнення людиною себе з іншою людиною, групою; рефлексія - внутрішній діалог щодо сприйняття або невизнання певної цінності; друга група - механізми соціалізації, які соціально формують засвоєння людиною, здебільшого на неусвідомленому рівні, норм, еталонів поведінки, поглядів, стереотипів, що характерні для її найближчого оточення.
На соціалізацію особистості суттєво впливають чинники, класифікацію яких запропонував А. Мудрик [6]. Він виокремлює чотири групи чинників соціалізації: мегачинники (космос, планета, світ); макрочинники (країна, етнос, суспільство, держава); мезочинники (регіон, місто, село); мікрочинники (соціальні інститути).
Молодь сьогодні розглядається як соціально-демографічна спільнота, відокремлена на основі сукупності вікових характеристик і особливостей соціального стану. Молодість як певна визначена фаза, етап життєвого циклу біологічно універсальна, але її конкретні вікові рамки, пов’язані з нею соціальний статус і соціально-психологічні особливості мають соціально-історичну природу і залежать від суспільного ладу, культури та притаманних даному суспільству закономірностей соціалізації. Специфіка молоді полягає у тому, що вона перебуває в процесі переходу від дитинства до дорослого життя і переживає етап сімейної та позасімейної соціалізації, інтеріоризації норм і цінностей, творення соціальних ролей і статусів, професійних очікувань. Тому цей процес виявляється в специфічно молодіжних формах поведінки та свідомості, поняттях молодіжної субкультури, моди, музики, мови тощо.
Зараз період молодості подовжується, ускладнюються критерії визначення соціальної зрілості. Молодь сьогодення - одна із найбільш чисельних соціально-демографічних груп, постійно поповнює економічно активне населення України, посідає чільне місце в нових соціально-економічних групах - підприємців, менеджерів, банківських працівників тощо. Постійно збільшується кількість молодих людей, які очолюють
громадські рухи, молодіжні організації та політичні партії. Водночас молодь -одна із найбільш незахищених соціальних груп населення країни, оскільки значно погіршується її матеріальне становище, формується невпевненість у майбутньому, дає взнаки брак соціального та виробничого досвіду.
Студентський вік є особливим періодом у житті молоді, коли найактивніше формуються внутрішні потреби особистості співвіднести свої прагнення з інтересами суспільства. Студентська молодь виконує особливу роль у суспільства. Вона має певні загальні ознаки: єдність цілей і завдань в оволодінні професією, відносну ідентичність моделей життєдіяльності, схожість потреб та інтересів унаслідок вікових характеристик. Студентський вік - це період активного формування соціальної зрілості, нових стосунків, особистого ставлення до майбутньої професійної діяльності та її цінностей. Саме у це час відбуваються особиста самоідентифікація, пошук свого місця та ролі у різноманітних соціальних спільнотах. Тож, для забезпечення результативності формуючого впливу чинників навчально-виховного процесу на особу майбутнього фахівця слід докладно враховувати всі специфічні особливості студентської молоді.
Зазначимо, що нині у сучасній науці розрізняються декілька видів соціалізації молоді: ейкуменна соціалізація, мезосоціалізація, економізація, політизація, етнокультурна соціалізація.
Так, ейкуменна соціалізація молоді (В. Павловський) - це становлення її в певному природному середовищі, засвоєння і реалізація нею певних програм взаємодії з природою, формування певного типу свідомості, а також відповідних форм і методів життєдіяльності. Цей вид соціалізації молоді є альтернативою сучасним руйнівним тенденціям економічного, політичного життя та взагалі споживацькому розвиткові людства.
Під мезосоціалізацією молоді розуміють конкретно-історичний процес становлення і розвитку молоді в інфрасферах батьківської сім’ї, охорони здоров’я, виховання і освіти, побуту, вільного часу, власної молодої сім’ї, в яких поетапно реалізуються певні програми, відповідні форми і методи
життєдіяльності. Тут особливу роль відіграє система освіти та виховання. Але, говорячи про вплив соціальних інститутів на молодь, треба звернути увагу на дослідження Н. Голованової, яка зазначає, що становлення особистості в процесі соціалізації відбувається трьома взаємопов’язаними шляхами: стихійно, цілеспрямовано або спонтанно, причому виховання є провідним механізмом цілеспрямованої соціалізації [2, с. 171]. Якщо раніше, за традиційної моделі соціалізації, інститути і механізми соціалізуючого впливу діяли єдиноспрямовано, то нині спостерігаються різноголосся, різноспрямовані впливи. Це спричиняє певну дезорієнтованість молоді.
Під економізацією молоді розуміють реалізацію певних програм -опанування нею певних професій і спеціальностей, участь у виробництві матеріальних чи духовних цінностей. Економічна соціалізація стосується тих процесів, завдяки яким люди навчаються ефективно діяти в економічній сфері суспільства, процесів формування економіко-психологічних характеристик особистості, які перетворюють її на суб’єкта економічної діяльності [5, с. 284315].
Слід зазначити, що українській молоді як суб’єкту економічної діяльності притаманні три основні стратегії економічної поведінки, залежно від того, як вони оцінюють роль трудової діяльності у своєму житті та в розвитку суспільства: 1) прагматична; 2) байдужо-конформістська; 3) професійно-трудова.
Під політичною соціалізацією розуміють процес входження молоді в політичне життя суспільства, яке передбачає оволодіння певними політичними цінностями, нормами, зразками поведінки. Але політичні умови соціальної реальності України відрізняються плюралізмом і нестабільністю, відбувається складний період ломання старих цінностей і формування нових соціальних відносин, панує нестабільне соціально-економічне становище в країні. Такі умови політичної соціалізації сприяють виникненню у молодіжному середовищі песимізму, агресивності, екстремізму та кримінальності. Сучасна українська молода особа активно політизується ще у
дитячому віці. У подальшому житті не останню роль у політичному виборі відіграє «матеріальне заохочення» молоді від певної партії під час проведення політичних акцій. Тому політична соціалізація часто відбувається не усвідомлено, а за принципом «хто більше заплатить».
Етнокультурна соціалізація молоді - це формування у неї здатності до збереження національної культури, відтворення традицій, підтримання міжнаціонального спілкування і збагачення культур. Сьогодні у молодіжному середовищі формується своя молодіжна субкультура, яка має власні принципи, норми, певні традиції. Вона не завжди відповідає загальнокультурним нормам, а іноді й суперечить ним. У цьому виявляються ще одна особливість процесу соціалізації студентської молоді.
Висновки. Прискорення темпів суспільного життя сприяє підвищенню ролі та значення молоді в суспільно-політичному і культурному житті. Період навчання у вищих навчальних закладах є важливим етапом включення студентів у систему суспільних відносин, засвоєння ними соціальних цінностей суспільства. З огляду на особливості соціалізації студентської молоді саме вищі навчальні заклади повинні вдосконалювати механізми соціалізації студентської молоді, активізувати її взаємодію з різними соціальними утвореннями, сприяти формуванню у неї активної життєвої позиції.
ЛІТЕРАТУРА
1. Гіденс, Е. Соціологія / Е. Гіденс; пер. з англ. В. Шовкун, А.
Олійник ; наук. кер. О. Іващенко. - К. : Основи, 1999. - 142 с.
2. Голованова, Н. Ф. Социализация и воспитание ребенка / Н. Ф.
Голованова. - СПб.: Речь, 2004. - 272 с.
3. Капська, А. Й. Соціальна робота: деякі аспекти роботи з дітьми та
молоддю / А. Й. Капська. - К. : УДЦССМ, 2001. - 324 с.
4. Корнєв, М. Н. Соціальна психологія / М. Н. Корнєв, А. Б.
Коваленко. - К. : Наук. думка, 1995. - 237 с.
5. Москаленко, В. В. Соціальна психологія: підручник / В. В. Москаленко. - К.: Центр навч. літ., 2005. - 624 с.
6. Мудрик, А.В. Социализация человека: учеб. пособие / А.В. Мудрик. - М.: Изд-во МПСИ. - 2011. - 624 с.
7. Соціологія / за ред. В. Г. Городяненка. - К. : Вид. центр «Академія», 2002. - 194 с.
S. Соціальна робота : навч. посібник / В. П. Андрущенко, В. П. Бех, М. П. Лукашевич, І. І. Мигович. - К. : ДЦССМ, 2002. - Кн. 2. - 315 с.
9. Циба, В. Г. Соціологія особистості: системний підхід (соціально-
психологічний аналіз) / В. Г. Циба. - К. : МАУП, 2000. - 217 с.
ОСОБЕННОСТИ СОЦИАЛИЗАЦИИ СТУДЕНЧЕСКОЙ МОЛОДЕЖИ В СОВРЕМЕННЫХ УСЛОВИЯХ УКРАИНСКОГО
ОБЩЕСТВА
Панфілов О. Ю., Соболева С. М.
Рассмотрены основные особенности социализации современной студенческой молодежи как специфической социально-демографической общности. Определены социальные факторы влияния украинского общества на процесс социализации молодежи. Проанализированы различные подходы к определению понятия «социализация», видов и механизмов социализации.
Ключевые слова: социализация, молодежь, студенческая молодежь, факторы социализации, механизмы социализации.
FEATURES SOCIALIZATION STUDENTS IN MODERN CONDITIONS OF UKRAINIAN SOCIETY
Panfilov O. Yu., Soboleva S. M.
The article describes the main features of the socialization of today’s college students as a specific socio-demographic community. Determined by social factors influence the Ukrainian society to the socialization of young people. Analyze
different approaches to the definition of "socialization", types and mechanisms of socialization.
Key words: socialization, youth, students, socialization factors, mechanisms of socialization.
