CC BY
465
Л.В. Піддубна, старший викладач СОЦІАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ В КОМУНІКАЦІЙНОМУ ПРОСТОРІ
СУЧАСНОГО СУСПІЛЬСТВА
Визначено багатоваріантність тлумачень терміна «соціальна інформація» в комунікаційному просторі сучасного інформаційного суспільства. Здійснено соціально-філософський аналіз трансформацій соціальної інформації як відображення її поліфонії.
Ключові слова: інформація, соціальна інформація, комунікація, комунікаційний простір.
Соціальна структура сучасного українського суспільства детермінована процесами створення і поширення інформації, трансформацією технологічної, соціальної, інформаційної сфер. Актуальність дослідження обумовлена тим чинником, що за останні три десятиліття відбулася справжня революція в людському спілкуванні, сформувалося інформаційне середовище, яке перетворилось на самостійну галузь життя зі своїми інститутами, нормами, зв’язками тощо. Інформація сьогодні стала реальною чи не «найпершою владою».
Постановка проблеми. Останнім часом відбуваються масштабні трансформації в усіх сферах суспільного життя: політиці, економіці, культурі, комунікації, що пов’язано з динамічним розвитком різноманітних інформаційних технологій, збільшенням частки інформаційних комунікацій у суспільних процесах, формуванням єдиного глобального інформаційного простору, розповсюдженням технічних засобів, що забезпечують постійний доступ до комунікаційних каналів.
У політичному житті суспільства з’являються нові актори - регіони, транснаціональні корпорації, наднаціональні об’єднання громадян тощо; класи змінюються соціально недиференційованими «інформаційними спільнотами»; змінюється роль таких інститутів, як держава, партії, профспілки, церква; з’являються нові форми політичної боротьби і способи політичного впливу, що приводить до значного підвищення ролі комунікації, в тому числі політичної.
Створення та використання інформаційної техніки, перероблення та зберігання інформації, збільшення масивів інформації, форм її передачі та сприйняття у суспільстві змінили комунікаційний простір безпосередньо та комунікаційні процеси у ньому, їхні складові та трансформувало моделі комунікації.
Сучасні інформаційні технології давно вже вийшли за межі засобів організації комунікаційного акту і претендують на те, аби відігравати роль основного інструмента соціокультурного впливу. Інформаційні технології сприяли появі таких явищ, як глобалізація, соціальна трансформація, уніфікація на міждержавному і міжгруповому
рівнях (медіа-влада, транснаціональні корпорації, електронні фірми); спеціалізація на наукомістких технологіях (технополіси, технопарки, мережеві підприємства), універсалізація поведінкових навичок індивідів («електронний працівник»).
Метою статі є теоретичне осмислення поліфонії соціальної інформації, її емпіричного впливу на розвиток інформаційно-комунікаційних технологій.
Аналіз останніх джерел і публікацій щодо поліваріантності соціальної інформації в комунікаційному просторі свідчить про інтерес до цієї проблематики відомих зарубіжних та вітчизняних науковців, соціологів, філософів. Існує багато позицій і оцінок, що не тільки доповнюють, а й суперечать одна одній. Різноманітні наукові підходи до вивчення інформації в комунікаційному просторі відображено у роботах Г. Лассуела,
К. Шеннона, М. де Флера, Ч. Осгуда та У. Шрамма, Ю. Лотмана, Р. Хартлі, Н. Вінера,
Д. Белла, Е. Тоффлера, І. Масуди, М. Маклюена, У. Мартіна, Г. Кастлера, І. Новіка,
Л. Бриллюена, А. Моля, У. Ешбі, Д. Дубровського, В. Готта, І. Земана, А. Урсула,
О. Борисенка, Ф. Перегудова, Ф. Тарасенка, С. Леша, Л. Пента, Р. Абдєєва, У. Бека,
Ж. Бодрийяра, У. Ека, Е. Тоффлера, В. Іноземцева, М. Кастельса, Ф. Фукуями,
В. Міронова, В. Федотової, С. Корнєва, В. Афанасьєва, Д. Рошкоффа, М. Ямпольського,
А. Карміна, О. Соболь, В. Савчука та ін.
Виклад основного матеріалу. У науковій літературі зустрічаються різні тлумачення терміна «соціальна інформація». Так, В. Таловов характеризує соціальну інформацію як інформацію, що «виникає в процесі людської діяльності, несе знання про людину, її практику і зв’язки із зовнішнім середовищем, відображає факти з точки зору їх суспільної значущості і служить для спілкування між людьми, досягнення ними своїх цілей у відповідності з суспільними інтересами» [1].
В. Пушкін та А. Урсул визначили соціальну інформацію як відображення системи соціальних відносин; зазначили, що вона містить в собі глибокий відбиток економічних, політичних, національних та інших стосунків у суспільстві; підкреслили, що інформація більш приваблює увагу людини, якщо вона зорієнтована на її потреби і інтереси. «Соціальна інформація <.. .> перероблюється свідомістю і реалізується в діяльності людей» [2].
Тривалий час в роботах філософів соціальна інформація визначалась як будь-яка інформація, що мала відношення до особистості і соціуму безвідносно до того, в якій формі вона представлена; як ідеальна форма віддзеркалення дійсності людського суспільства.
В. Афанасьєв визначає соціальну інформацію як знання, повідомлення, відомості про соціальну форму руху матерії» та її інші форми, які використовуються суспільством,
людиною; залучені в орбіту громадського життя. Соціальна інформація - це рух змістів у соціальному часі і просторі, тобто соціальна комунікація. Тому важливо підкреслити, що соціальна інформація щоразу виступає як реальний, об’єктивний процес, процес соціальної інформаційної взаємодії [3].
В. Коган характеризує евристичне функціонування інформації у суспільстві такими ознаками: розмах циркуляції, час циркуляції, напрямок руху, емоційне забарвлення інформації, спосіб виробництва, мета виробництва [4, с. 29].
О. Пархоменко зазначає, що «соціальна інформація - це знання про результат праці людини, яке свідомо переведено людиною в ранг інформації, доступної суспільству для використання. Творцем соціальної інформації є Людина». Дослідник наголошує на тому що, «соціальна інформація завжди спрямована на досягнення корисного результату, на перетворення сучасної реальності». Вона має вирішальне значення для «наповнення і визначення соціального капіталу, який в сучасних умовах розвитку стає двигуном прогресу». Соціальна інформація справляє великий вплив на «процес формування соціальних вимог до створення системи взаємозв’язку між соціумом і науковцями країни, між бізнесом і творчою елітою суспільства» [5].
А. Соколов визначає соціальну інформацію як «об’єктивний енергетичний процес, який відбувається в соціумі, в машині або в живому організмі». Таке ствердження визначає соціальність машини, живого організму та специфіку енергетичного процесу в цих феноменах. Викликають сумніви його дефініції щодо «інформації та інформаційних процесів як результатів інформаційного підходу до комунікації». По суті автор ототожнює інформацію, інформаційні процеси, комунікацію, інформаційний підхід, не виокремлює і не позначає їх відрізняючі особливості. Також суперечливим є його розуміння співвідношення інформації і комунікації, що нівелює різницю між цими поняттями за змістом, функціями, роллю в соціумі [6].
Така різниця, за М. Маклюеном, полягає у тому, що «будь-який засіб комунікації є технологією передачі знання та інформації з одного виду в інший. При цьому знання та інформація виступають змістом засобів комунікації, але не є їх сутністю. М. Маклюен розуміє комунікацію як технологію переказу, передачі знань, досвіду, інформації та визначає дискурс інформація / комунікація, технологія / інформація. Технологія стає важливим чинником, який визначає розвиток усіх сфер суспільства, у тому числі інформації, яка концентрується навколо питання: «Що і як треба зробити?» [7].
Комунікація має структуру, яка складається з трьох елементів: повідомлення; інформації; розуміння. Усі ці елементи є обов’язковими для комунікації і не можуть існувати самостійно. Комунікація має місце там, де є відмінність або розподілення
повідомлення та інформації: інформація виокремлюється з повідомлення. Отже, інформація (комунікація) є відмінність, яка породжує нову відмінність, принципово нескінченний ланцюг відмінностей. Для «одержувача» це вже не інформація, а повідомлення, з якого він вилучає нову інформацію, і т.д.
Ю. Левицький зазначає, що соціальна інформація - це знання, яке може бути передано іншому суб’єкту лише у формі інформації, тобто в контексті соціальної інформаційної взаємодії; це «сторона соціальної рефлексії, орієнтована на організацію зв’язків і відносин елементів соціального цілого» [8, с. 52].
Деякі науковці розглядають поняття соціальної інформації як «знання в русі». Знання нині стає необхідною умовою існування та комунікації особистості і суспільства. Суспільство знання виступає як сфера інтелектуальної діяльності та інтелектуальної культури і визначає його нову соціально-культурологічну конфігурацію. В суспільстві знання збільшується значення соціальної інформації як буття знань, так і засобів їх трансляції та комунікації. Виробництво знання, їх перероблення, комунікація, існування як соціально-культурного потенціалу поза зв’язком з соціальною інформацією неможливе; поза зв’язком вони залишаються мертвим вантажем як потенційно можливий капітал.
Інформаційно-комунікаційні технології визначають нові стратегії знання як особливої конкурентноспроможної галузі. Змінюються форми соціальної взаємодії між людьми, виникають адекватні форми духовно-практичного засвоєння реальності, саморефлексії індивідів. Сьогодні інформаційні технології не розглядаються як приналежне винятково світу техніки, вони настільки глибоко проникли в життя людей, вплелися в саму тканину його повсякденності так, що виокремити їх із загального світоглядного і культурологічного контексту вже неможливо. У такому віддзеркаленні знання виступає як матриця соціально-культурної інформації.
Згідно з Д. Беллом у сфері праці інформаційного суспільства домінує група тих, хто працює у сфері інформації. Згодом акцент змінюється з власне інформаційних та комунікаційних технологій на появу людей, що здатні вести новий спосіб життя -інформаційний. Саме вони - дизайнери, дилери, ніш-файндери, «символічні аналітики», «експерти», «інформаційні робітники» створюють діючу силу сучасного суспільства [9].
Футурологічна концепція А. Тофлера передбачає, що ми живемо в епоху інформаційної революції («третьої хвилі» технологічних інновацій, яку неможливо зупинити, в результаті якої сформувався новий спосіб життя. Внаслідок розповсюдження електронної пошти, систем онлайн-комунікації, інших комп’ютерних технологій утворилися нові соціальні простори - «інформаційні супермагістралі» [10].
Трансформація соціальної інформації веде до змін форм комунікації, створення більш індивідуалізованих, інтерактивних суб’єктів, здатних «формувати комунікаційний простір в новому соціо-технологічному середовищі - кібер-комунікативному континуумі» [10].
Комунікаційний простір - певним чином пов’язані між собою умови, які можуть впливати на людину; це форма буття матерії. Для комунікаційного простору характерні такі особливості, як прилюдний характер і відвертість; обмежений і контрольований доступ до засобів передавання; опосередкованість контактів сторін; певна «нерівність» у стосунках між особою, яка передає, і особою, яка приймає; чисельність адресатів повідомлення.
Комунікаційний простір суттєво впливає на:
- інтеграцію окремих індивідів у соціальні групи і спільноти, а останніх - в єдину і цілісну систему суспільства;
- внутрішню диференціацію суспільства, його груп, спільнот, соціальних організацій та інститутів;
- виокремлення та відособлення різних груп і спільнот - один від одного в процесі їхнього спілкування і взаємодії, що приводить до глибшого усвідомлення ними своєї специфіки, ефективнішого виконання притаманних їм функцій.
Російські дослідники В. Іноземцев, А. Чугунок, Н. Полякова розглядають інформаційно-комунікаційний простір як новий тип соціальності. Відзначаються зниження ролі матеріального виробництва і випереджальний розвиток сектору послуг та інформації, зміна характеру людської діяльності і типів ресурсів, які залучаються до суспільного виробництва.
Поширення технологій внутрішньодержавного, міжнародного та глобального обліку інформацій між банками, корпораціями, державними і недержавними організаціями та окремими особами приводить загалом до того, що прогрес у телекомунікаціях нав’язує світу новий порядок.
Перехід розвинених держав до інформаційного суспільства є амбівалентним процесом за своєю сутністю, оскільки, з одного боку, дозволяє розв’язати суспільні проблеми, які до того часу можна було розв’язати в неповному обсязі (свобода поширення інформації, свобода слова, якісно новий рівень державного управління), а з другого -створює нові кризові соціальні явища, що впливають на весь соціум (виникнення цифрового розриву, посилення уразливості держави від нових типів інформаційних атак, зміни в комунікаційному полі). Спирання на інформаційні технології зробило суспільство надзвичайно вразливим до певних форм втручань (у тому числі терористичних). Сучасні
держави не можуть більше здійснювати жодного контролю над потоками інформації. В той же час диктаторські режими здатні певною мірою маніпулювати інформацією та впливати на громадську думку.
Відбувається процес зміни ролі старих елементів комунікацій. Надзвичайного впливу набувають недержавні структури, які широко використовують комунікативні канали, побудовані за мережевим принципом для власних цілей. Саме принцип «мережевого суспільства» є найбільш ефективним у структурі суспільства, яку можна охарактеризувати такими рисами: індивідуалізація, локалізація, фрагментація та
плюралістичність. Людина втрачає традиційні зв’язки - із родиною, знайомими, друзями, із соціальним класом, до якого належить за походженням, і стає дедалі самостійнішою у здійсненні вибору, формуванні власної ідентичності та біографії. Усе, що зв’язує людей, -це суто ринкові відносини. Відбувається процес системної «атомізації» суспільства. Розвитком теорії «мережевого суспільства» є теорія «нетократії», викладена в книзі «:№Шкратия. Новая правящая элита и жизнь после капитализма» шведських дослідників А. Барда та Я. Зодерквіста [11].
Автори підкреслюють виняткову роль володарів чи контролерів інформаційних мереж у суспільстві, визначають амбівалентну природу інформації, яка є одночасно і товаром, і еквівалентом його обміну. «В інформаційному суспільстві найбільш важливим мемом буде те, що можна уявити як вузол в рибальській сітці, певний портал влади (на зразок Інтернет-порталу), сполучна ланка у всеохоплюючій мережі. Навколо цього феномену формується найважливіший кластер інформаційної парадигми - №Шкратична мережа».
В роботах Е. Тофлера та Ф. Уебстера підіймається проблема впливу інформаційних технологій на взаємовідносини між різними суспільними інститутами, що сприяє глобальному перерозподілу інформаційних потоків -переходу від «державоцентриської моделі» до «громадяноцентриської моделі» [12; 13].
Соціальна інформація як соціоген інтерпретується в роботі Д. Рашкоффа. Дослідник описує виникнення нової реалії - «інфосфери», яка охоплює багаточисельні засоби передачі і модифікації інформації, є середовищем перебування і мутацій медіа-вірусів. Д. Рашкофф замислюється над такою проблематикою: «. наскільки людство, яке створило інфосферу, контролює процеси, що протікають в ній? Чи не загрожує некероване збільшення обсягів інформації, що виробляється людством, виникненням небезпечних медіа-вірусів, що спотворюють сприйняття реальності?» [14].
Трансформація соціальної інформації в комунікаційному просторі породжує нові для людини і соціуму форми існування, нові світи і переживання. Таку реальність
Ж. Бодрійяр називає «симулякр» - копія, оригінал якої ніколи не існував. «Симулякр» - це ідіократично спроектована і сконструйована реальність, що виявляється здатною направляти, регламентувати нашу духовну та інтелектуальну діяльність; маніпулювати нашим життя у різних його виявах; видозмінювати соціальну пам’ять, видаючи відсутність за присутність, одночасно нівелюючи різницю між реальним і нереальним, минулим і сьогоденням, сьогоденням і майбутнім; модифікує соціальну інформацію, яка стає різновидом «симулякра» [15].
В Україні предметне поле досліджень у межах проблематики «соціальної інформації» тільки формується, але успішно розвивається вітчизняний ринок телекомунікацій, інформаційних технологій, продуктів та послуг. Країна стала невід’ємною частиною світового політичного і економічного співтовариства з розвиненими кабельними і супутниковими каналами зв’язку, багатомільйонним населенням з одним із найвищих у світі індексів освіченості.
Висновки. Наведені дослідження соціальної інформації в комунікаційному просторі не повною мірою відображають її в контексті соціального буття, соціальної пам’яті та соціального часу. Трансформації соціальної інформації як відображення її поліфонії потребують соціально-філософського осмислення.
ЛІТЕРАТУРА
1. Таловов, В. О читательской психологии и теоретических основах ее изучения: (опыт анализа материалов отечественной литературы) / В. П. Таловов. - Л.: Изд-во ЛГУ. -1973. - 77 с.
2. Пушкин В. Г. Системное мышление и управление: (Тектология А. Богданова и кибернетика Н. Винера) / В. Г. Пушкин, А. Д. Урсул. - М. : Луч, 1994. - 185 с.
3. Афанасьев, В. Г Социальная информация / В. Г. Афанасьев. - М.: Наука - 1994. -
200 с.
4. Коган, В. Теория информационного взаимодействия: Философско-
социологические очерки. - Новосибирск: Изд-во Новосиб. ун-та, 1991. - С. 28-30.
5. Пархоменко, О. В. Теоретичні основи системи «інформація - знання» : посібник / О. В.Пархоменко. - К. : Держ. ін-т інтелектуал. власності, 2008. - 172 с.
6. Соколов, А. В. Общая теория социальной коммуникации: учеб. пособие / А. В. Соколов. - СПб.: Изд-во Михайлова В. А., 2002. - 461 с.
7. Маклюэн, Г. М. Понимание Медиа: Внешние расширения человека /Г. М. Маклюэн ; пер. с англ. В. Николаева; закл. ст. М. Вавилова. - М.; Жуковский: «КАНОН-пресс-Ц», «Кучково поле», 2003. - 464 с. (Приложение к серии «Публикации Центра Фундаментальной Социологии»).
8. Левицкий, Ю. А. Інтеграція утворення науки й виробництва в інформаційному суспільстві / Ю. А. Левицкий ; ред. В. В. Гаків. - Новосибірськ : Наука, 2002. - 163 с.
9. Белл, Д. Грядущее постиндустриальное общество. Образец социального прогнозирования / Д. Белл. - М.: Академия, 2004. - 578 с.
10. Тоффлер, Э. Третья волна / Э. Тоффлер; пер. с англ. К. Ю. Бурмистрова и др. -М. : АСТ: АСТ Москва, 2009. - 795 с.
11. Бард А. №Шкратия. Новая правящая элита и жизнь после капитализма / А. Бард, Я. Зодеквист / пер. з швед. — СПб.: Стокгольм. школа экономики в Санкт-Петербурге, 2004.
- 252 с.
12. Тоффлер, Э. Метаморфозы власти: пер. с англ. / Э. Тоффлер. - М.: ООО «Издательство ACT», 2003. - 669 с.
13 Уэбстер, Ф. Теории информационного общества : пер. с англ. М.В. Арапова.- М.: Аспект Пресс, 2004.- 400 с.
14. Рашкофф, Д. Медиавирус. Как поп-культура тайно воздействует на ваше сознание : пер. с англ. Д. Борисова. - М.: Ультра. Культура, 2003. - 368 с.
15. Бодрійяр, Ж. Симулякри і симуляція / Ж. Бодрийяр : пер. с франц. В. Ховхун. -К. : Видавництво Соломії Павличко «ОСНОВИ», 2004. - 230 с.
СОЦИАЛЬНАЯ ИНФОРМАЦИЯ В КОМУНИКАЦИОННОМ ПРОСТРАНСТВЕ
СОВРЕМЕННОГО ОБЩЕСТВА Поддубная Л.В.
Обозначено многообразие определений термина «социальная информация» в коммуникационном пространстве современного общества. Осуществлен социальнофилософский анализ трансформаций социальной информации как отображение ее полифонии.
Ключевые слова: информация, социальная информация, коммуникационное
пространство, коммуникация.
SOCIAL INFORMATION IN THE COMMUNICATION SPACE MODERN
SOCIETY Piddubna L.V.
Determined the multiplicity of interpretations of the term «social information» in the communication space of modern information society. Done socio-philosophical analysis of the transformation of social media as a reflection of its polyphony.
Keywords: information, social information, communication space, communication
