CC BY
210
УДК 323:2
Т. М. Моторнюк, кандидат політичних наук, старший викладач ПОЛІТИЧНІ МЕДІА-ТЕХНОЛОГІЇ: ВІД ВИНИКНЕННЯ ДО КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЇ
Проаналізовано складний процес виникнення та еволюції медіа-технологій як феномена розвитку людської цивілізації. Наведено сучасні підходи до інтерпретації меді-технологій, які сформувалися у політичній науці. Зроблено висновок про те, що в ході подальшої еволюції засобів масової комунікації значення та роль медіа-технологій у політичному процесі тільки зростатимуть, і вони мають усі шанси зайняти домінуюче становище серед інших політичних технологій.
Ключові слова: медіа технології, масові комунікації, політичний процес, інформаційне суспільство, вибори, трансформації.
Актуальність. Сучасну епоху постіндустріального розвитку дослідники визначають по-різному: одні як «інформаційну», інші - як «постмодерністську», - треті як період «глобалізації». Наочним є той факт, що ми живемо в світі медіа - розширюється система масових комунікацій, спостерігається «інформаційний вибух», основними прикметами якого є безмежність, мобільність, інтерактивність, оборотність, хаотичність та повсюдність. Прискорюється процес створення єдиного інформаційного простору світу. Невипадково американський політолог Е. Тофлер виділив пріоритет нової влади - влади інформації[1, с. 215].
Глобалізація засобів масової інформації (ЗМІ) безсумнівно, сприяє подоланню географічних, економічних, духовних та інших кордонів для поширення текстової, аудіо, візуальної, аудіовізуальної інформації за допомогою технологічних інновацій: комп’ютерних мереж, мобільного зв’язку, каналів кабельного і супутникового телебачення, цифрового кіно, фотографії тощо [2, с. 75].
Двадцятиріччя соціально-політичних трансформацій в Україні продемонструвало помітні результати: країна зробила рішучий крок від тоталітарної системи до цивілізованого суспільства, при цьому очевидним є зростання ролі медійних технологій як каталізатора багатьох соціальних процесів, що вплинули на політичний та економічний розвиток нашої країни. Результатом цього стало формування нового вітчизняного медіасередовища, яке є більш відкритим і демократичним, що дозволило нашому суспільству увійти в інформаційний простір світу. Розширилися міжкультурні контакти: ми активно беремо участь у міжнародних форумах і конференціях, обмінюємося досвідом у професійній сфері, спілкуємося через Інтернет, маємо можливість подорожувати по всьому світу, підвищувати кваліфікацію за кордоном тощо.
Аналіз останніх джерел і публікацій. Сучасні медіа-технології відіграють вирішальну роль у трансформаційних соціальних процесах, істотним чином впливають на розвиток інститутів демократії, помітно змінюють виробництво товарів і послуг, створюють принципово нові умови для реалізації громадянських прав і свобод. Поняття «медіа-технології» розглядається багатьма дослідниками як похідне від концепції інформаційного суспільства. Саме у такому контексті цю категорію інтерпретують Д. Бел, Г. Маклюен, А. Турен, Е. Тофлер та ін.
Найчастіше у сучасних політичних дослідженнях медіа-технології розуміються у прикладному аспекті та пов’язуються з аналізом масових інформаційних процесів як наслідок ускладнення та урізноманітнення джерел політичної інформації, збільшення акторів політичної взаємодії, вдосконалення технічного оснащення громадян та владних інституцій. Нині проблеми політизації масових інформаційних процесів і медіатизації політики відображено у працях західних учених, присвячених як загальним питанням політики, так і проблемам впливу мас-медіа на громадську свідомість у період організації і проведення виборчих кампаній. Серед них: Є. Андрунас, Ж. Бодріяр, Дж. Брайнт, Р. Гакет, С. Гантінтон, М. Кастельс, К. Крос,
H. Луман, Р. Міллс, Е. Ноель-Нойман, И. Панарин Т. Уайт, Р. Харріс, П. Шампань, Г. Шиллер.
Плідний внесок у розуміння і осмислення різних аспектів теоретичних і практичних питань діяльності ЗМІ в сучасних умовах презентовано працями таких українських авторів, як М. Бабак, В. Бадрак, В. Бебик, О. Ваганова,
I. Гаврада, Н. Гармаш, О. Гриценко, С. Демченко, О. Заславська, В. Здоровега, О. Зернецька, М. Каращук, С. Квіт, О. Королько, Н. Костенко, А. Костирєв,
0. Мамонтова, І. Мащенко, О. Мелещенко, Ю. Мовчан, А. Москаленко,
1. Ненов, С. Онуфрів, Т. Петрів, О. Пронченко, А. Ручка, О. Семченко,
О. Соснін, М. Томенко, В. Шкляр, А. Шинкарук, Д. Яковлев.
Методам впливу мас-медіа на електорат приділяють увагу Г. Атаманчук, С. Кара-Мурза, Г. Почепцов, Г. Шиллер та ін.
Мета статті - розкрити основні віхи розвитку медіа-технологій та відтворити найбільш впливові концепції у політологічному ракурсі.
Виклад основного матеріалу. Умовно виникнення медіа-технологій прийнято пов’язувати з появою писемності. Приблизно у 1750-1670 рр. до нашої ери у Стародавній Греції з’являється лінійна писемність, тобто те, що близько до нашого розуміння письма. Трохи пізніше, в Китаї, активно розвивається писемність за допомогою ієрогліфів, коли практично кожне слово і вираз має свій знак. Алфавіт, тобто писемність за допомогою певної кількості знаків, кожен з яких позначає не слова, а звуки, вперше стали використовувати фінікійці близько 1100 років до н. е. [3, с. 12]. Звичайно, всі ці дати досить умовні, тому що алфавіт тоді декретами і постановами уряду не вводився. Наступним етапом розвитку медіа-технологій стала поява паперу. Камінь, глина були дешеві і довговічні, але незручні для письма. Вже в 105 р. році н. е. ри в Китаї з’явився папір, а через 625 років і перша друкарня. У 853 р. в Китаї з’явилася перша книга, видрукувана типографським способом. Це був великий крок уперед в розвитку медіа-технологій. Але ієрогліфи не дозволили китайцям довести друкарську технологію до логічного завершення. Кожна сторінка кліше вирізувалася на дерев’яній, (кам’яної) дошці. Тому
процес випуску книги був дуже тривалим і трудомістким. Крім того, в Китаї існувало сильне угруповання професійних писарів, які не були зацікавлені у швидкому розвитку друкарської індустрії [3, с. 15].
У 1794 р. перші повідомлення були передані з Лілля в Париж через оптичний телеграф, а в 1837 р. з’являються електричний телеграф і відома азбука Морзе. Дуже швидко за допомогою телеграфу навчилися передавати не тільки слова, а й найпростіші малюнки. Однак не можна було передати голос або музику. Вже в 1881 р. в США налічувалося 400 телефонних станцій і 132
000 абонентів. Майже одночасно з телефоном було розроблено технологію механічного звукозапису. У 1877 р. Едісон в США і Грос у Франції створили звуковідтворюючий апарат - фонограф. Незабаром Едісон переробив модель фонографу, поставивши замість циліндра плоский диск [4, с. 31].
У цей самий час розвивалися передумови для появи технології передавання електромагнітного сигналу на відстань без проводів. У 1865 р. Фарадей відкрив існування електромагнітних хвиль. Його учень - Максвелл висунув гіпотезу, що «електромагнітні хвилі» переміщаються в просторі. У 1887 р. Г. Г ерц підтвердив цю теорію на конкретних експериментах. І в 18951896 роках було проведено перші досліди з передавання сигналу без проводів. У західній літературі винахідником телеграфу без проводів вважається англієць італійського походження Марконі. Слід зазначити, що в наступні десятиліття Марконі зберігав монопольне право на виробництво
1 розповсюдження апаратів телеграфного радіозв’язку. Що правда, сигнали передавалися азбукою Морзе, як і за звичайним телеграфом [5, с. 47]. Звукове радіомовлення активно стало розвиватися після 1920 р. Піонерами тут були США. У 1928 р. більше 578 радіостанцій щоденно виходили в ефір. Перед Великою кризою 1929 р. у світі налічувалося понад 10 млн. радіоприймачів.
У 1932 р. Ф. Рузвельт, проти якого виступали господарі більшості впливових американських газет, уперше використав радіо для передвиборної боротьби. Зі своєю програмою «Новий курс» він звернувся по радіо до населення Америки. Як відомо, Ф. Рузвельт отримав 57 % голосів.
Інший засіб мас-медіа - кіно розвивалося дуже швидко. У США між 1905 і 1909 роками було побудовано більше 10 тис. кінозалів. Можна сказати, що кіно стало прообразом мультимедіа, особливо після 1927 р., коли воно знайшло звук. Кіно - перший ЗМІ, який зачіпав більшу частину населення: у 1930 р., з 122 млн американців 95 млн відвідували кіно раз на тиждень[5, с. 47].
Перші електронні телевізійні системи з’явилися у 1937 р. Друга світова війна затримала розвиток телебачення, але в 1947 р. у США вже було 30 000 телеприймачів (45000 у Великій Британії), а до 1961 р. ці цифри зросли до 34, 7 млн та 11, 2 млн відповідно. У 1960 р. телевізійні дебати кандидатів у президенти Дж. Кеннеді і Р. Ніксона дивилися 75 млн американців [6, с. 101].
60-ті роки - етап виникнення централізованих комп’ютерів. ЕОМ працювали в університетах, NASA, Пентагоні, великих мультинаціональних компаніях та ін. Більшість населення чуло про існування ЕОМ, але практично з ними не стикалося. Управляти ЕОМ могли тільки спеціально навчені програмісти. Пересічна людина не могла зрозуміти ті терміни і вирази, які з’являлися на екрані комп’ютера. Але восени 1971 р. у виробництві ЕОМ починається нова ера. Всесвітньо відома нині фірма Intel виробляє свій перший мікропроцесор під номером 4004. Через два роки вона ж випускає на ринок процесор 8008. Ед Робертс, колишній інженер ВВС, розробляє конструкцію першого персонального комп’ютера Altair [8, с. 87].
У 1975 р. студент-математик Білл Гейтс навчався у Гарварді. В одному з журналів він прочитав про випуск першої персональної ЕОМ Altair. Він кидає заняття математикою і створює фірму, яка виробляє програми для персональних ЕОМ. Компанія Microsoft швидко стає світовим лідером в цьому напрямку.
С. Джобс і С. Возняк за правом вважаються одними з авторів технологічної революції. С. Возняк працював інженером на фірмі Hewlet-Packard. С. Джобс займався маркетингом. У в 1977 р. вони здійснили нову революцію в комп’ютерній галузі. На ринок була випущена ЕОМ Apple II.
Вона була не дуже потужна, не найдешевша (1298 $). Але тут були вбудовані клавіатура, звукові колонки, кольорова графіка і, найголовніше, цей комп’ютер був зрозумілий неспеціалістам. У 1979 р. було продано 35 тис. Apple II. Компанія досягла обороту в 1 млрд доларів у 1982 р., увійшла до числа 500 найбільших підприємств США через п’ять років після свого створення. Тоді це був рекорд. З кінця 70-х років Apple Computer в секторі освіти контролював до 60 % комп’ютерного ринку США[7, с. 101].
Деякі дослідники відзначають, що епоха персональних комп’ютерів починає закінчуватися. Повідомляється, що багато компаній ведуть розробку, а в 1996 р. на ринку з’явилися Network Computer (NC) - перші моделі мережевих комп’ютерів.
Інформаційне суспільство ґрунтується на універсальній, миттєвій інформації, яка перетворює всі сфери індустріального суспільства. Сучасні засоби зберігання, перероблення і передавання інформації дозволяють зберігати і миттєво передавати в будь-який час, у будь-яке місце і кожному індивіду будь-який обсяг і будь-який вид інформації. Гігантський обсяг інформації, що циркулює в сучасному суспільстві, якісно нові галузі інформації, що освоюються новітніми інтелектуальними технологіями (включаючи генетичну інформацію), - всім цим сучасна людина, використовуючи новітні засоби комунікації, може ефективно оперувати. Причому інформація вперше виступає як соціальна пам’ять у книгах, а як дієва інформація в комп’ютерах і мікропроцесорах, здатна реалізувати саму себе, вести діалог з самою собою (наприклад, діалог «машина - машина»). Прихід у комунікаційний процес абсолютно нових засобів накопичення і передавання інформації створює якісно інше інформаційне середовище. Глобальна мережа Інтернет дозволяє мільйонам користувачів комп’ютерів підключитися до світової інформаційної структури, що означає демократизацію людських зв’язків, коли кожен може заявити про свої ідеї та інтереси. В результаті цього формується єдиний, глобальний комунікативний простір. Соціальна комунікація, отже, є невіддільною від безперервного процесу виробництва
і відтворення інформації. Інформаційна система - важливий засіб управління комунікаційними процесами. Вона допомагає людям розібратися в складних і різноманітних явищах та процесах суспільного життя, сприяє виробленню самостійної орієнтації, без якої неможливе формування світогляду. Без інформаційного обміну немає комунікації, оскільки суб’єкт комунікації втрачає можливість доводити свої рішення до об’єкта управління і отримувати відповідні сигнали та повідомлення. Тому інформаційні компоненти є елементами змісту будь-якої комунікаційної системи. Сучасне суспільство збільшується в розмірах і стає все більш складним, арена спілкування все більше потрапляє під вплив засобів масової комунікації - радіо, телебачення, газет, журналів та комп’ютеризованих банків даних. Термін «засоби масової комунікації» (ЗМК) означає всю систему комунікаційних процесів сьогодення, на відміну від терміна «засоби масової інформації» (ЗМІ), який означає лише традиційний набір - телебачення, радіо, преса. Процес комунікації в ЗМК має двосторонній характер, у той час як у ЗМІ - це в основному односпрямований, односторонній процес. Метою ЗМІ, таким чином, є встановлення зворотного зв’язку, а метою засобів масової інформації - донесення повідомлення до комуніканта. Засоби масової комунікації, таким чином, стають важливим механізмом управління сучасним суспільством і мають низку чітко визначених функцій.
Глобальні трансформації сучасного комунікативного простору, становлення інформаційного суспільства визначають необхідність нового рівня політико-методологічного осмислення поняття «комунікація». Подальший розвиток суспільства багатьма західними філософами визначається як глобальний процес переходу до інформаційно-техногенної цивілізації, що вимагає нової форми комунікації.
Різноманітними є також підходи до дослідження комунікаційних процесів. Ще в минулому столітті в Америці та країнах Західної Європи було чимало спроб дослідити головні закономірності поширення інформації в суспільстві. Можна виділити два напрямки досліджень масової комунікації
на Заході: європейський та американський. Перший напрямок було
презентовано переважно філософами, предметом студій яких були питання «масового суспільства». Представники цієї школи - іспанець Х. Ортега-і-Гассет, француз Г. Лебон та їхні послідовники - розглядали ЗМК як інструменти, що забезпечують об’єднання чи роз’єднання натовпу, як один із елементів масового суспільства.
Другий напрямок презентовано американською школою, якій була притаманна орієнтація на емпіричні дослідження. Одним із перших дослідників масової комунікації в США був відомий журналіст і політичний оглядач У. Ліппман. Він досліджував діяльність мас-медіа як певний вид пропаганди. Суттєвим кроком у розвитку цієї галузі наукового знання були дослідження, присвячені проведенню виборів і конструюванню політичного простору.
На думку Д. Белла, в інформаційному суспільстві інформація є тим фундаментальним соціальним фактом, який лежить в основі соціальної та економічної реальності. Він вважає, що інформація і теоретичне знання стають стратегічними ресурсами постіндустріального суспільства [9, с. 33]. Інформація та знання, таким чином, стають вирішальними чинниками постіндустріального суспільства. І, як зазначає Е. Тофлер, «інформаційне суспільство кидає виклик людині, її здатності жити у зовсім новому соціальному середовищі, її творчим і моральним силам, здатності до нового типу соціальної комунікації, породжує різноманітні форми самоврядування» [1, с. 47]. Інформаційні технології, нові комунікації долають крайнощі централізації, концентрації, характерні для індустріального суспільства. Комунікаційні мережі дозволяють будь-якій ланці виробництва самостійно встановлювати прямі горизонтальні і функціональні зв’язки, минаючи посередництво верхніх бюрократизованих ланок індустріальних ієрархій. Як відзначає Е. Тофлер, інформаційна революція створює суперсимволічну економіку, замінюючи металеві та паперові гроші кредитними картками, електронними грошима на екрані або в пам’яті комп’ютера. Також
індивідуалізованою, гнучкою, такою, що спирається на комп’ютери та універсальні комунікаційні засоби, стає система освіти[10, с. 45]. Праця із засобу створення речей перетворюється на вплив людей один на одного і на інформацію та в зворотний вплив інформації на людину. Виникає новий тип працівника - творча особистість, яка поєднує ініціативу, знання, здатність втілити ідею в життя.
Висновки. До середини ХХ ст. було закладено основні камені у фундамент майбутньої будівлі новітніх комунікаційних технологій. Внаслідок розвитку технологій друку, кіно, телебачення і радіомовлення знання, інформація, культура стали доступними найширшим верствам населення. Але для появи справді революційних змін у технологіях засобів масової комунікації необхідно було зробити ще один великий крок. І їм стала поява комп’ютерів.
Глобальний процес зміни носіїв інформації і форм інформаційного обміну, викликаний поширенням сучасних інформаційних
і телекомунікаційних технологій, став фундаментальним чинником, що кардинально змінює соціально-політичну ситуацію. Новітні інформаційні та комунікаційні технології часто виступають як головна сила соціальних перетворень. Використання високорозвинених засобів комунікації змушує переосмислити традиційні уявлення про демократію відповідно до реалій XXI ст. Чим більше інформації використовує система управління, тим більш інформаційним стає суспільство. Проте це в свою чергу веде до поширення інформатики в політичному житті, а отже, до маніпулювання інформацією до того, як вона з’являється у ЗМІ.
В ході подальшої еволюції ЗМК значення та роль медіатехногій у політичному процесі лише зростатимуть і вони мають усі шанси зайняти домінуюче становище серед інших політичних технологій.
Перспективним напрямком подальших досліджень є вивчення медіа-технологій у контексті розвитку нових технічних засобів соціальної комунікації.
ЛІТЕРАТУРА
1. Тоффлер, Э. Метаморфозы власти / Э. Тоффлер. - М. : ООО «Издательство АСТ», 2001. - 800 с.
2. Бодрийяр, Ж. Символический обмен и смерть / Ж. Бодрийяр. - М. : Добросвет, 2000. - 360 с.
3. Артановский, С. Н. На перекрестке идей и цивилизаций / С. Н. Артановский. - СПб. : Питер, 1994. - 235 с.
4. Вайсфельд, И. В. Эволюция экрана, эволюция восприятия / И. В. Вайсфельд // Специалист. - 1993. - № 5. - С. 27-33.
5. Головко, Б. Информационный менеджмент массовой коммуникации / Б. Головко. - М. : Прогресс, 2005. - 215 с.
6. Жабский, М. Кино в современном обществе / М. Жабский, К. Тарасов, Ю. Фохт-Бабушкин. - М. : Знание, 2000. - 125 с.
7. Дьякова, Е. Г. Массовая коммуникация и власть / Е. Г. Дьякова. -Екатеринбург : Урал, 2002. - 217 с.
8. Луман, Н. Реальность массмедиа / Н. Луман. - М. : Символ, 2005. -321 с.
9. Белл, Д. Грядущее постиндустриальное общество / Д. Белл. - М. : Академия, 1999. - 432 с.
10.Тоффлер, Э. Третья волна. Американская модель: с будущим в конфликте / Э. Тоффлер. - М. : Прогресс, 1984. - 323 с.
ПОЛИТИЧЕСКИЕ МЕДИАТЕХНОЛОГИИ: ОТ ВОЗНИКНОВЕНИЯ К КОНЦЕПТУАЛИЗАЦИИ
Моторнюк Т. Н.
Проанализован сложный процесс возникновения и эволюции медиатехнологий как феномена развития человеческой цивилизации. Приведены современные подходы к интерпретации медиа-технологий, которые сформировались в политической науке. Сделан вывод о том, что в ходе дальнейшей эволюции средств массовой коммуникации значение и роль медиатехнологий в политическом процессе будут только возрастать, и они имеют все шансы занять доминирующее положение среди других политических технологий.
Ключевые слова: медиа-технологии, массовые коммуникации,
политический процесс, информационное общество, выборы, трансформации.
POLITICAL MEDIA-TECHNOLOGY: FROM ORIGIN TO œNCEPTUALIZATION MotornyukT. N.
The article examines the complex process of emergence and evolution of media-technology as a phenomenon of human civilization. We give modern approaches to the interpretation of media technologies that emerged in political science. It is concluded that during the further evolution of mass communication and the importance media-technology role in the political process only grow and they have every chance to take a dominant position among the other political technologies.
Key words: media-technology, mass communication, political process, information society, elections, transformation.
