CC BY
343
УДК 321:32.019.5
О. Ю. Рак, кандидат наук із соціальних комунікацій, доцент
КОМУНІКАТИВНО-ІНФОРМАЦІЙНИЙ ВПЛИВ ПОЛІТИЧНОЇ ВЛАДИ НА ГРОМАДСЬКІСТЬ ТА
ГРОМАДСЬКУ ДУМКУ
Розглянуто комунікативно-інформаційні впливи політичної влади на громадськість та громадську думку через засоби масової інформації. Проаналізовано сучасний стан і діяльність політичної влади у суспільстві та державі в цілому. Запропоновано схеми властивостей та ознак окремих каналів мас-медіа, таких як телебачення, радіо, преса, Інтернет, зокрема проаналізовано їх психологічний вплив на людину. Наведено основні чинники впливу мас-медіа на управління думкою людини, а також розглянуто важливі складові маніпуляційних дій на суспільну свідомість.
Ключові слова: засоби масової інформації, мас-медіа, масова комунікація, політична влада, політична інформація, громадська думка, комунікант, інформаційний простір, ідеологія.
Актуальність проблеми. Сучасний період глобальної та національної української історії характеризується тенденцією значного зростання впливу влади на людину та її громадську думку через мас-медіа, що виявляється у збільшенні кількості засобів масової комунікації (ЗМК) [10]. Влада передає політичну інформацію людям у вигляді циркуляційного комунікативного процесу, тобто від політичної структури до суспільної групи та до індивіда (людини-реципієнта), і в такий спосіб відбувається політична комунікація. Адже комунікація є певним повідомленням, обговоренням, розмовою та передаванням, які справляють великий вплив на кожного з нас, незважаючи на те, який характер вона несе - позитивний чи негативний [1]. Як правило, політична влада діє на громадськість психологічно, ураховує низку потреб та побажань, аби на основі цього вибудувати виборчу програму для своєї партії. Політики, як правило, прагнуть взяти під своє крило певні канали ЗМК і таким чином їм легко комунікативно маніпулювати думкою кожної людини, суспільством у цілому. Тому дуже часто про ЗМК говорять, що в них існує заангажованість, немає свободи слова, а громадськість скаржиться на недостовірну інформацію з боку мас-медіа. Звичайно, без засобів масової інформації (ЗМІ) політика не може існувати, оскільки їх діяльність не можна буде побачити, почути чи прочитати, але в будь-якому разі влада не повинна диктувати «свою» інформацію.
Розвиток суспільства характеризується станом розвитку інформаційно-комунікаційної сфери та рівнем інформатизації ЗМІ: книгодрукування, газетно-журнальне виробництво, інтернет-технологій, радіо, телебачення тощо. Основною категорією ЗМК є зміст масової комунікації, оскільки саме він несе повідомлення (інформацію) від комунікатора до аудиторії (суспільства), і це їх поєднує в один технологічний, інформаційно-комунікаційний ланцюг.
Вивченням впливу каналів ЗМК на людину займалися багато відомих вчених, таких як Д. МакКвейл, Е. Шейн, Г. Штромайєр, Е. Катц, П. Лазерсфельд, В. Бебик, В. Іванов, Г. Почепцов, В. Королько та ін.
Мета статті - розглянути комунікативний вплив політичної влади на людину та громадську думку і вміти внутрішньо бачити інформацію в політичному житті як важливого політичного учасника (громадянина) держави.
Виклад основного матеріалу. Під масовою комунікацією сучасна наука розуміє процес поширення інформації за допомогою різноманітних технічних засобів (преса, радіо, кінематограф, телебачення) на великі аудиторії. Отже, основною метою діяльності багатьох західних дослідників (соціологів, соціальних психологів) є перш за все вивчення впливу ЗМК на аудиторію, визначення ступеня зміни переконань під дією пропаганди [7; 13; 15].
Практично мас-медіа, інформуючи суспільство, дає певні знання, емоції, здатність мислити та уявляти, можливість змінювати його поведінку [14]. Зрозуміло, що інформацію1 як таку необхідно переробити в корисне знання, адже у нас дуже часто виникає проблема, наскільки люди мають здатність правильно мислити, розуміти, внутрішньо відчувати отримане повідомлення.
У процесі здійснення аналізу інформації про взаємодії із зов-нішнім середо-вищем психіка людини формувала розуміння того, що прискорення інформаційних процесів і цілеспрямованих взаємодій підвищує
1 Інформацію слід розглядати як нове знання, що передається від джерела до прий-мача інформації. Словники тлумачать термін «інформація» (з фр. «надаю форму, створюю уявлення про щось, зображаю») з двох точок зору: 1) повідомлення про які-небудь події, чиюсь діяльність тощо; 2) відомості, що є об’єктом зберігання, накопичення, перероблення та передавання.
живучість індивіда, популяції, соціальних систем. Це призвело до наростання (інтенсифікації) інформаційних процесів у людському суспільстві [13].
Інформатизація суспільства вимагає нових підходів до вивчення впливів інформації на різні види суспільних відносин, їх реалізації, координації діяльності, контролю за реалізацією управлінських рішень.
Політична влада через засоби мас-медіа справляє великий вплив на суспільство та громадську думку, тому нині вельми актуальною є нагальна потреба об’єктивно вивчити різні шляхи оптимізації роботи ЗМК.
Аналогічний досвід уже є, наприклад, у Канаді, де зроблено план дій з питань інформаційної магістралі для підготовки пропозицій уряду. Робота будується на таких принципах: взаємодія і взаємозв’язок мереж, співпраця в галузі розвитку державного і приватного секторів, безпека мережі.
Ще у вересні 1995 р. у Канаді було підготовлено доповідь «З’єднання. Співтовариство. Зміст: Виклик інформаційної магістралі», де містяться понад 300 пропозицій щодо вдосконалення інформаційно-комунікаційного мене-джменту в цій країні. Зокрема, у ній стверджується, що держава повинна стати лідером з впровадження інформації в електронному вигляді і комунікативних систем, що дасть громадянам можливість зв’язуватися з відомствами за допомогою глобальних комп’ютерних мереж або телефонів [4].
Основою громадської думки є комунікант, який виконує функцію індивідуального сприйняття повідомлення, котре проходить індивідуально-психологічну фільтрацію сприйняття і знаходиться в спільному комунікативному просторі, взаємоіснуючи з усіма її членами. Такий спільний простір є фондовим ядром або складає пресупозицію комунікантів [6]. Звідси доходимо висновку про те, що саме комуніканти впливають на громадську думку.
Узагальнюючи викладене, можна констатувати, що ЗМІ, з одного боку, являють собою сукупність накопичених людиною повідомлень, навичок, досвіду, знань, а з другого - забезпечують вплив на свідомість та поведінку окремих людей, соціальних груп, колективів тощо.
В умовах існування тоталітарних режимів влада не рахується з громадською думкою. ЗМІ виконують свою політичну, управлінську роль у процесі функціонування політичної системи завдяки критичному обговоренню, підтримці чи осуду різних політичних програм, ідей і пропозицій окремих осіб, громадських організацій, політичних партій, фракцій та ін. [16].
Відповідно до цього ЗМІ повинні реалізовувати свої виховні функції і демонструвати позитивні зразки політичної культури і поведінки, спрямовані на формування демократичної політичної культури влади, яка характеризується цивілізованим діалогом у процесі функціонування всіх сфер суспільного життя, об’єднаних інформаційно-комунікаційною сферою суспільства. Ця проблема є особливо актуальною для сучасної України, перед якою стоїть завдання консолідації поліетнічного і ідеологічно різноманітного українського суспільства в єдину політичну націю з високим рівнем національної свідомості.
Оскільки інформаційна діяльність ЗМІ і надалі незмінно зростатиме та посилюватиметься, впливатиме на всі сторони життєдіяльності суспільства і держави, основне завдання державотворення в інформаційно-комунікаційній сфері полягає у тому, аби ця діяльність відповідала українським національним інтересам.
Якщо в суспільстві ЗМІ є залежними від держави, контролюються владою та певними фінансовими чи політичними групами, то вони стають знаряддям маніпуляції суспільною свідомістю, провідниками певної ідеології, які руйнують духовне підґрунтя цього суспільства [10], адже влада не хоче чути про себе негативні новини, а тільки позивну роботу, тому приватизовують певні канали ЗМІ.
Г. Почепцов вважає, що у світі існують декілька примусових впливів на людину: фізичні, комунікативні та ментальні засоби. Оскільки фізичний вплив можуть застосовувати силові структури (тюрма, тоталітарний режим у країні, релігійна секта тощо), в яких присутній прихований характер, комунікативний вплив має вербальний і невербальний спосіб існування, а отже, словом можна завербувати людину, її образити, знищити, возвеличити і ще багато іншого. Ментальний засіб характеризується способом мислення, духовним баченням світу, його сприйняттям, і дуже часто це присутнє у телебаченні [12].
Фактично до 70 % інформації людина сприймає саме візуальним шляхом, а тому високими темпами розвивається, звичайно, телебачення (рис. 1) [8]. Адже телебаченню насамперед притаманні: комбінований зорово-звуковий ряд, оперативність подавання інформації, етика спілкування, лаконічність, програмність, візуалізація інформації у режимі реального часу тощо [9].
Особливості телебачення - це одночасне сприйняття органами зору і слуху інформації, що зумовлює вплив на психологію людини. Практично на сьогодні все державне телебачення контролюється і фінансується державою (додатково через рекламу) [8].
На перших стадіях розвитку українського суспільства радіо, як і телебачення, виконувало роль озвучення газетної чи книжково-журнальної продукції. Нині радіожурналістика - унікальний засіб передавання багатства живої мови. Діалогічність, контакт із слухачами в транспортних засобах тощо забезпечують активний вплив на емоціональну сферу свідомості. Радіосистеми характеризуються значним упровадженням інновацій з метою вдосконалення звукових образів, мелодій та ін. (рис. 2).
Радіо притаманні такі ознаки: звуковий ряд, мобільність, віртуальність (уявляти те, про що розповідається), різноманіття найменувань тем і под. [9].
Рис. 2. Ознаки радіо
Щодо преси (рис. 3), яка теж має важливо необхідне існування, то їй притаманні такі ознаки: системність у поданні інформації, обґрунтування актуальності інформації спеціальними методами, узагальнення та прогнозування, детальний аналіз, глибоке проникнення в сутність головних подій дня, публікація випереджувальної інформації (про перспективи, майбутнє) і т. д. Життєвість тексту в друкованих виданнях полягає в оформленні і застосуванні відповідних способів друку, проте звукові та електронні системи забезпечують миттєве передавання інформації [9].
У сучасному світі людина піддалася впливу комп’ютерних технологій, які проникли в радіо, телебачення
і, звичайно, комунікацію, тому третє тисячоліття характеризується як ера інформації та знань.
Комп’ютерні та інформаційні технології прискорюють та спрощують процедуру оброблення, передавання, кодування та візуалізації інформації.
Поява Інтернету привела до виникнення віртуальних, глобальних мереж, електронних пошт тощо, що суттєво спростило доступ до будь-якої точки земної кулі і кожного, окремо взятого користувача. Інтернет - це сучасне комунікаційне сере-довище, що поєднує в собі видавничу (текст, фотографії, рисунки, схеми тощо), аудіовізуалізовану (радіо) та телевізійну (телебачення) інформаційну діяльність.
Звичайно, наявність у комп’ютерної техніки пам’яті створила можливість вивільнити людський мозок від необхідності зберігання великого обсягу інформації, яку на сьогодні людина самостійно вже не здатна опрацьовувати.
Зараз мультимедійні системи стали основою інтерактивних систем і використовуються при навчанні та транслюванні засобами телебачення різноманітних передач.
Журналісти у сфері телепередач працюють у режимі «ргіШ-оп^етаМ» («сьогодні на сьогодні»), що вимагає для збирання достовірної інформації оперативних джерел [10].
Таким чином, теперішня журналістська діяльність повністю комп’юте-ризована та інформатизована, що забезпечує їй доступ до електронних ресурсів та мереж Інтернету (рис. 4), зокрема електронних ЗМІ, адже нині значна частка професійно цікавої для журналістів інформації зосереджується у Web-публікації' на сайтах електронної преси. Сьогодні мережа Інтернет є загальнодоступним інформаційним простором без централізованої (хаотичної) системи управління з мінімальним зовнішнім впливом на користувачів.
Повідомлення чи електронні видання, що передаються на електронних носіях засобами інтернет-технологій, наділені такими ознаками: глобалізація - здатність безперешкодного поширення по всьому світу; можливість реалізації мультимедійних систем, а також ЗД-систем, що поєднують у собі динаміку руху, зображення, звуку; використання інтерактивних систем для досягнення стану активної взаємодії «комунікатор - реципієнт» [5].
Саме Інтернет спонукав до переходу світового суспільства у своєму розвитку від індустріального до інформаційного. Тим більш що Інтернет подає політичну інформацію об’ємніше і ґрунтовніше порівняно з «класичними» медіями [18].
Паралельно із інтернет-технологіями в ЗМІ значне місце посіли системи візуалізації аудіо- та відеоінформації засобами телебачення і радіо. Інтенсивність розвитку такого типу комунікаційних процесів дозволяє реалізувати психологічну складову впливу через телебачення, фотографії, пресу тощо на свідомість і відповідно поведінку людини чи аудиторії в цілому.
Психологічний стан людини детермінується з різними формами її поведінкової чи іншої діяльності, визначає її активність до тих чи інших процесів і як результат формує свідомість. Причому поведінка характеризується і корелюється такими чинниками: «з одного боку, неусвідомлювані настанови, емоції та їх сліди у пам’яті людини, звички та асоціативно-образні зв’язки, що залишаються поза межами променя свідомості, впливають на усю сферу свідомої активності, а з другого - вони є підпорядкованим їй продуктом і при цьому нею ж ініційованим» [3].
Деякі дослідники журналістики часто забувають, що масова комунікація - це соціально-психологічний термін, і він є складовою категорійного апарату саме соціальної психології. Ю. Шерковін при цьому наголошує на тому, що інформація, яка поширюється масовою комунікацією, має приводитися «до стану, придатного для порівняно легкого сприймання» [17].
З точки зору психології мас-медіа тісно взаємодіють із законами соціальної психології, тому здатні маніпулювати свідомістю людини поза її власним бажанням. Журналістика при взаємодії з психологією досліджує саме проблеми життєдіяльності людини, зокрема в таких аспектах: уява, свідомість, переконання, дія внаслідок усвідомлення [2].
У журналістській діяльності під словом «маніпуляція» розуміється «вправне і приховане управління», причому таке управління є скритим від комуніканта. Позитивний успіх використання маніпуляції залежить від підрівня довіри до комуніканта при його висловлюванні чи іншій дії. Важливою складовою частиною психіки людини є уява, яка легко піддається зовнішнім впливам [15]. Передавання відповідної інформації людині незалежно від її побажань - це процес маніпуляції свідомістю.
На сьогодні ті чи інші політичні партії використовують технології та засоби, орієнтовані на підсвідомий вплив, і використовують спеціальну рекламу. Такий підхід може змінити навіть асоціації аудиторії в напрямку, потрібному тій чи іншій політичній силі. Ураховуючи такі можливості мас-медіа, сучасному журналісту необхідно володіти навичками знань із психології для того, аби зробити піар для політика чи політичної партії. Така взаємодія знань дозволить впливати на громадську думку, формувати в неї певне ставлення до фактів і явищ, до певної поведінки у певних ситуаціях і, на завершення, сформувати потрібну думку [13].
Таким чином, масова комунікація - це не тільки процес оброблення, формування, оперативного передавання, тиражування, транспортування, відтворення інформації, що для цього використовують інформаційні технології та системи, а й взаємодія з основними закономірностями психічної діяльності людини для звернення на себе уваги, досягнення кінцевої мети при сприйнятті інформаційного продукту [17]. Через перенасиченість інформації у світі головним моментом у мас-медіа виступає саме увага, яка є сильним еквівалентом існування.
З огляду на нинішню ситуацію в громадському суспільстві існує більше недовіра до влади, ніж довіра, адже політична влада повинна не тільки говорити про ситуацію «на зараз», а дбати про майбутнє з розробленням стратегії розвитку та розбудови держави у віртуально-інформаційно-інноваційно-просторовому погляді і виробленням власного політичного бачення уряду.
Політика нашої держави працює, як правило, на комуністично-застарілих ідеях або, ще інакше, запозичує в західних сусідів методи правління. Чому ж немає власне виробленої «своєї» індивідуальної ідеології? У нас немає конкурентів, політики та економіки з новими ідеями та ідеологічним мисленням розвитку. Звідси робимо висновок: у політичній владі панує ідейний застій. За твердженням Г. Почепцова, ідеологічний апарат власне базується на комунікаціях і утриманні уваги громадськості [13].
Комунікативно виховати людину - не так просто, оскільки це вимагає довготривалих зусиль, певного періоду та часу. Тому інформацію не можна сприймати однозначно і відразу, її потрібно переосмислити, витримати певний момент. Позитивна інформація не завжди є розумінням позитивного, а негативна -розумінням негативного. Інформація не завжди має тільки прямий і односторонній характер, а й характер -прихований, абстрактний і віртуальний, тобто це певний код, який потрібно знати, інакше - не знаючи, ми шукаємо цей «код входу».
У нашому суспільстві ще не повною мірою сприймається розуміння про вартість інформації (що за неї треба платити), яка справляє визначальний вплив на свідомість людини в плані діяльності виробництв тощо. На сьогодні найбільшими замовниками інформації є політичні партії, які її використовують з метою підвищення рейтингу своєї політичної сили та ін. Зростання попиту на інформацію стимулює медіа-бізнес [11].
Висновки. Комунікації відіграють особливу роль у політиці, оскільки влада не може комунікативно впливати на громадськість без ЗМІ. Завдяки такому широкому вибору різних каналів ЗМІ політик має змогу висвітлити свою діяльність, думку, стратегію, пропозицію власному народу. А громадськість та її громадська думка не повинні піддаватися сильному миттєвому маніпуляційному впливу управління свідомістю. Коли громадська думка зможе себе поважати і відстоювати власну позицію, тоді політична влада враховуватиме думки та інтереси людей. Без урахування потреб людей уряд не зможе втримати владу, оскільки багато хто вже втратив довіру до політичної діяльності депутатів.
ЛІТЕРАТУРА
Бебик В. М. Інформаційно-комунікаційний менеджмент у глобальному суспільстві: психологія, технології, техніка паблік рилейшнз : монографія / В. М. Бебик. - К. : МАУП, 2005. - 440 с.
Бік О. Психологічні аспекти впливів ЗМІ / О. Бік // Українська періодика: історія і сучасність : доп. та повідомл. VII конф. / ЛНБ ім. В. Стефаника. - Львів, 2002. - С. 499-503.
Воронін Д. І. Психологічні особливості семіотики ефективної реклами / Д. І. Воронін // Вісн. міжнар. ун-ту ім. Т. Шевченка. - К., 2002. - Вип. 1. - С. 138-144.
Гриценко О. М. Українські мас-медіа в системі багатомірності політичних процесів / О. М. Гриценко // Наук. зап. ін-ту журналістики. - 2003. - Т. 13. - С. 125-129.
Іванов В. Ф. Комп’ютерні мас-медіа на межі століть / В. Ф. Іванов // Актуальні питання масової комунікації. - К., 2002. -Вип. 3, ч. 1. - С. 41-42.
Ковтун Т. В. Умови забезпечення ефективності комунікації: комплексний підхід / Т. В. Ковтун // Вісн. : зб. наук. ст. Київ. міжнар. ун-ту. Журналістика. Медіа-лінгвістика. Кінотелемистецтво. - К. : КиМУ, 2004. - Вип. 3. - С. 175-184.
Лубкович І. Основні принципи психології масової комунікації / І. Лубкович // Українська журналістика: історія і сучасність. Вісн. Львів. ун-ту. - Львів, 1998. - Вип. 20. - С. 20-23.
Маєвський О. З життя сучасного українського телебачення / О. Маєвський // Вісн. Львів. нац. ун-ту ім. І. Франка. Сер. журналістика. - 2004. - Вип. 25. - С. 486-487.
Масова комунікація : підручник / А. З. Москаленко, Л. В. Губерський,
В. Ф. Іванов, В. А. Вергун. - К. : Либідь, 1997. - 216 с.
Микитів О. Ю. Менеджмент видавничої справи в умовах глобалізації (на прикладі України) : дис. ... канд. наук із соц.
комунікацій : 27.00.06 / О. Ю. Микитів ; Київ. нац. ун-т ім. Т. Г. Шевченка. - К., 2011. - 215 с.
Недопитанський М. І. Особливості інформаційного бізнесу в Україні /
М. І. Недопитанський // Укр. журналістикознавство. - 2003. - Вип. 4. - С. 42-51.
Почепцов Г. Г. Контроль над розумом / Г. Г. Почепцов. - К. : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2012. - 350 с. Психологія : підручник / Ю. Л. Трофімов, В. В. Рибалка, П. А. Гончарук та ін. ; за ред. Ю. Л. Трофімова. - К. : Либідь, 1999. - 558 с.
Публіцистика. Масова комунікація : медіа-енциклопедія / за заг. ред.
В. Ф. Іванова. - К. : Акад. Укр. Преси, Центр Вільної Преси, 2007. - 780 с.
Різун В. В. Маси : тексти лекцій / В. В. Різун. - К. : Вид.-полігр. центр «Київський університет», 2003. - 118 с.
Роль засобів масової інформації у формуванні громадської думки [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.grinchuk.lviv.ua/referat/1/973.html. - Назва з екрана.
Шерковин Ю. Психологические проблемні массовых информационных процессов / Ю. Шерковин. - М. : Мысль, 197З. -
215 с.
Штромайєр Г. Політика і мас-медіа / Г. Штромайєр ; нер. з нім. А. Орган. - К. : Вид. дім «Києво-Могилянська академія»,
2008. - З0З с.
КОММУНИКАТИВНО-ИНФОРМАЦИОННОЕ ВОЗДЕЙСТВИЕ ПОЛИТИЧЕСКОЙ ВЛАСТИ НА ОБЩЕСТВЕННОСТЬ И ОБЩЕСТВЕННОЕ МНЕНИЕ
Рак О. Ю.
Рассмотрены коммуникативно-информационные воздействия политической власти на общественность и общественное мнение через средства массовой информации. Проанализированы современное состояние и деятельность политической власти в обществе и государстве в целом. Предложены схемы свойств и признаков отдельных каналов масс-медиа, таких как телевидение, радио, пресса, Интернет, в частности проанализировано их психологическое воздействие на человека. Приведены основные факторы влияния СМИ на управление мыслью человека, а также рассмотрены важные составляющие манипуляционных действий на общественное сознание.
Ключевые слова: средства массовой информации, масс-медиа, массовая коммуникация, политическая власть, политическая информация, общественное мнение, коммуникант, информационное пространство, идеология.
COMMUNICATION-INFORMATION INFLUENCE OF POLITICAL POWER ON PUBLIC AND
PUBLIC OPINION
Rak O. Yu.
The article examines the communicative and informational influences on political power and public opinion through the media. The current status and activities of political power in society and the state in general. A scheme of the properties and characteristics of individual channels of mass media such as television, radio, newspapers, Internet, such analyzes their psychological impact on people.
The basic factors influence the media to control human thought and considered important components ofmanipulative actions on the public consciousness.
Key words: media, mass media, mass communication, political power, political information, public opinion, communicators, information space, ideology.
