CC BY
0цальна ввдповвдальшсть, самоконтроль, самоорганза-ця, дисиипл1нован1с1ъ, тактичн1сть, толерантн1сть та шш1 педагойчт якостг
Отже, особливосп психолого-педагопчного супроводу самоосвгги учителя, на наш погляд, спрямоваш на розширення й поглиблення знань i вмшь, тдвищення р1вня предметно1 тдготовки, постшне вдосконалення профес1йно1 д1яльност1 з акцентом на ïï соц1ал1зац1ю. Тому фаховий р1вень вчител1в в сучасному освггньому простор1 визнача-еться вже не стшьки набутими знаниями, а сформо-вашстю самоосвггньо1 дгяльносп, готовтстю сприймати та реал1зовувати педагопчш шновацп в умовах жорстко1 конкуренцп на ринку пращ.
Список лгтератури
1. Алексеева О.1. Психолопчне забезпечення розвитку конкурентноздатносп управлшського персоналу освггшх оргашзацш державноï форми вла-сносл : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. псих. наук : спец. 19.00.10 «Оргашзацшна психолопя; економ1чна психолопя» / О.1. Алексеева - К., 2016 - 24 с.
2. Бондаревская Е. Теория и практика личностно-
ориентированного образования / Е. Бондаревская. - Ростов-на-Дону: Изд-во РГПИ, 2000. - 352 с.
3. Дубровша I. Деяш аспекти самоосвiтньоï дiяльностi в систе!Ш пiслядипломноï освiти / I. Дубровша // Науковий огляд. - Кшв. - 2015. -№ 3. -С. 45-48.
4. Корольчук М. С. Теорiя i практика профе-сiйного психологiчного вщбору: навч. посiб. для слухачiв та студ. ВНЗ / М.С. Корольчук, В.М. Край-нюк. - К.: Нiка-Центр, 2006. - 532 с.
5. Малхазов О.Р. Психологiя пращ: навчаль-ний посiбник: рек. МОН Украши для студ. ВНЗ / О.Р. Малхазов. - К.: Центр учбовоï лггератури, 2010. - 206 с.
6. Москаленко А.П. Концептуальний шдхвд до органiзацiï психолопчного забезпечення служ-бовооперативно1 дГяльносп в системi МВС / А.П. Москаленко // Украшський сощум. - 2005. -№ 4. - С. 56-65.
7. Основы андрагогики: терминологический словарь [для студ. соц.-гуманит. спец.] / сост. Мас-лова В.В. - Мариуполь, 2004. - 19 с.
8. Сериков Г. Обучение как условие самоподготовки к профессиональной деятельности / Г. Сериков. - Иркутск, 1985. - 137 с.
Клименко Ю.А.
кандидат педагоггчних наук, старший викладач кафедри соц1ально'1 педагогжи та соц1ально'1 роботи
Уманського державного педагоггчного унгверситету 1мет Павла Тичини
СОЦ1АЛЬНА АКТИВН1СТЬ В1ТЧИЗНЯНИХ ЕСПЕРАНТИСТ1В У ПЕРШ1Й ТРЕТИН1 ХХ
СТОЛ1ТТЯ
SOCIAL ACTIVITY NATIONAL ESPERANTO IN THE FIRST THIRD OF THE TWENTIETH
CENTURY
Klimenko Ju.
Ph.D., associate professor department of social education and social work Uman state pedagogical university named Paul Tyczyne
АНОТАЦ1Я
У статп висвгтлено сощальну актившсть як основну рису впчизняного есперанто-руху у першш тре-тиш ХХ столiття. Автором з'ясовано, що в юторп вiтчизняного есперанто-руху, незважаючи на офiцiйну полiтику уряду щодо ролi i значення дослвджуваного феномену для суспшьства i, вiдповiдно, штенсившсть його розвитку в рiзноманiтних напрямах, основна риса, що характеризувала його в рiзнi перiоди, - соща-льна активнiсть у культурницькому, освгтньо-просвгтницькому, видавничому, есперкорiвському та iнших напрямах дiяльностi есперанто-осередк1в.
ABSTRACT
In the article the social activity as the main feature native esperanto movement in the first third of the twentieth century. The author found that a history of domestic esperanto movement, despite the official policy of the government on the role and importance of the studied phenomenon for society and therefore the intensity of its development in various areas, the main feature that characterized it in different periods - social activity in cultural, educational and educational publishing, esperkorivskomu and other activities Esperanto cells.
Ключовi слова: есперанто, есперанто-рух, сощальна актившсть есперантиспв, культурницька, освь тньо-просвгтницька, есперкорiвська дгяльшсть.
Keywords: esperanto esperanto movement, social activity esperanto, cultural, educational and enlightening, esperkorivska activities.
Вступ. Людство завжди намагалося знайти або створити мiжнародну мову. У такш якосп розгля-дались в рiзнi перюди грецька, латинська, фран-цузька мови. Але ус вони не могли залишитися мо-вами мiжнародними, оскiльки кожна з них тюно
пов'язана з нащональними особливостями, тра-дицiями, iсторiею народу. Поступово прийшли до переконання, що жоднш з iснуючих мов не суди-лося бути мовою мiжнародною хоч б тому, що тодi
один народ поглинув би rnmi. Внаслщок цього ви-
никла щея створення мови штучно! - так звано!
нейтрально!.
З-помiж iнших - м1жнародна мова есперанто (есп. esperanto - «що сподiваеться»),, створена польським лiкарем i полiглотом Людовиком Лазарем Заменгофом в 1887 р. на основi поширених ев-ропейських мов, штернацюнально! лексики. Вжи-ваеться есперанто в мiжнародному спiлкуваннi, мае на меп створення прямих i рiвних можливостей для кожно! людини в мiжнародних вiдносинах. Своею багаторiчною iсторiею есперанто - i як мова, i як рух !! прихильник1в - подтвердив право претенду-вати на роль соцiально-культурного феномену, уш-версального засобу мiжкультурного дiалогу i люд-ського взаеморозумiння в загальносвгговому масш-табi.
Есперанто-рух - це об'еднана спiльнiстю ць лей, духовною i матерiальною культурою група (подiлена за мiсцем розташування i за регiонами), яка спiлкуеться мiжнародною мовою есперанто. Цим вона створюе свою культурну еднiсть, сво! но-рми, цiнностi, критери. Есперанто-рух - це масовий суб'ект соцюкультурного життя, члени якого об'ед-нанi прагненням до здiйснення спiльних цiлей i програм [3, с. 119].
В ютори вiтчизняного есперанто-руху, незва-жаючи на офiцiйну полiтику уряду щодо ролi i зна-чення дослщжуваного феномену для суспiльства i, вщповвдно, iнтенсивнiсть його розвитку в рiзнома-нiтних напрямах, основна риса, що характеризу-вала його в рiзнi перiоди, - соцiальна активнiсть у культурницькому, освiтньо-просвiтницькому, ви-давничому, есперкорiвському та iнших напрямах дiяльностi есперанто-осередшв.
Лiтературний огляд. Проблема необхiдностi та розвитку мiжнародних планових мов як соща-льно-культурного, iнтерлiнгвiстичного феномену знайшли вiдображення у працях £. Бокарева, Ю. Дми^евсько!-Ншьсон, Б. Колкера, А. Королевича, А. Короля, С. Кузнецова, Д. Лук'янець, Г. Ма-хорша, А. Мельникова та ш. Проте бшьшють з нау-кових праць тiльки побiчно стосуються дослщжу-вано! теми та мають фрагментарний характер.
Мета i завдання досл1дження - висвилити соцiальну активнiсть як основну рису вiтчизняного есперанто-руху у першш третинi ХХ столiття.
Виклад основного MaTepi^y. Одним iз осно-вних проявiв соцiально! активностi прихильник1в мiжнародно! мови стала органiзацiя та участь у рiз-номанiтних форумах есперантиспв - з'!здах, кон-гресах та шших зiбрань прихильник1в мiжнародно! мови.
Серед з'!здв есперантистiв дорадянського пе-рюду заслуговуе на увагу I Всеросшський з'!зд ес-перантистiв, в якому брав участь i творець мови Л. Заменгоф, ввдбувся в 1910 р. з шщативи Всеросш-сько! лiги есперантистiв у Петербурзi. II Всеросшський з'!зд есперантистiв вщбувся в Киевi 4-6 сер-пня 1913 року та вiдiграв важливу роль у розвитку вiтчизняного есперанто-руху.
У радянський перiод розвитку вичизняного ес-перанто-руху на особливу увагу заслуговують ряд
форумiв есперантистiв, що проводилися як на зага-льносоюзному рiвнi, республiканському, так i реп-ональному. З-пом1ж загальносоюзних зiбрань необ-хвдно виокремити з'!зди та конгреси СЕРК. Перший (1923) i другий (1925) вiдбулися в Москв^ третiй (1926) - у Леншград^ четвертий (1928) i п'ятий (1931) - у Москва На п'ятому з'!здi було перегля-нуто Статут Союзу. До його найменування додано пiдзаголовок «Всесоюзная ассоциация друзей международного языка» [3, с. 139].
З метою пропаганди мiжнародно! мови проводилися i з часом стали традицшними культурницьш заходи - есперанто-вечори, ранки, концерти, виста-вки, ярмарки, експозицi!, ювiлейнi заходи i т.п.
12 квiтня 1913 року Московське товариство ес-перантистiв уперше в iсторi! есперанто влаштувало i провело вечiр образотворчого мистецтва. На цьому вечорi публiцi були представлеш малюнки, злободеннi карикатури i шаржi на рiзну есперанти-стську тематику, яш змусили присутнiх вiд душi по-смiятися. Самi органiзатори назвали свою виставку «есперантистське кабаре» [7, с. 150].
1923 р. Студком Консерваторп (Ки!в) за участю артиспв мiсцево!' державно! опери влашту-вав есперанто-концерт. Уа вокальнi номери вико-нували мовою есперанто. За словами слухачiв, «... присутнi артисти були вражеш благозвучнiстю есперанто та !! природнiстю для ству». Тому було винесено резолюцш про «...бажашсть вивчення есперанто студентами Консерваторп. Полггком просив представнишв мiсцевих органiзацiй еспе-рантиспв влаштувати лекцш про есперанто для вах учителiв та учнiв консерваторп та забезпечити !х пiдручниками i лиературою» [9, с. 18].
Сощальну активнiсть виявляли есперантисти i шляхом учасп у виставках, ярмарках, експозищях, ювiлейних заходах. Починаючи з Паризько! всесвь тньо! виставки 1900 р. росшсьш есперантисти, коли могли, а тсля Всесвiтнього есперанто-конгресу 1905 р. щорiчно, брали участь в уах мiжнародних конгресах. З 1908 р. була обов'язковою формальна участь в уах всеросшських виставках i ярмарках, а з 1913 р. - фактична, що i було закршлено резолю-цieю II Всеросiйського з'!зду есперантистiв [7, с. 149].
Наведемо деяш епiзоди, що стосуються соща-льно! активностi есперантистiв. Напередоднi виставки в Одеа в 1910 р. мiсцевi есперантисти скорис-талися випадком для пропаганди есперанто. Вони тд керiвництвом пана фон Фюлера почали спору-джувати «Цар-Самовар» заввишки 20 метрiв. На його вершинi була влаштована спещальна експози-цiя. За час до виставки есперантистам вдалося про-дати всiлякого «есперантажа», тобто канцелярсьш й iншi дрiбницi з есперантською символжою, а саме: олiвцiв, ручок, письмового паперу, книг, газет, значюв - на суму 170 рублiв. Безкоштовно було роздано 6500 пропагандистських листков [7, с. 149-150].
На початку ХХ ст. есперантисти взяли участь у багатьох виставках, де дiяли спещальш еспера-нто-ввддши: Сiльськогосподарськiй виставцi в Ре-велi (к1нець серпня 1910 р.), Захiдно-сибiрськiй сiльсько-промисловiй виставцi (Омськ, 1911 р.),
Всеросшському з'!зд книговидавцiв i книгарiв (Москва, 24-31 липня 1912 р), Костромськш сшьсь-когосподарськ1й i фабрично-промисловiй виставцi ( Кострома, 1913 р.), УШ-му з'!зд росiйських приро-дознавцiв i лiкарiв (Тифлiс, 1913 р.) [7, с. 149-150].
З нагоди десятилитя дiяльностi науково-про-свгтницького журналу «Вестник Знания» 7 ачня 1913 р. в Петербурзi зiбралися його передплатники. До ювiлейних заходiв приедналися есперантисти з рiзних мють Росi!: Саратова, Лозово!, Слов'янська, Москви. Основнi поди розвернулися в "Спортинг-килимГ', куди зiбралося бiльше 5 тисяч передплат-ник1в журналу. Там же була влаштована виставка видань росшською мовою i есперанто. Виставку вiдвiдало понад 3000 осiб. Свято тривало до 19 а-чня, коли есперантисти органiзували "есперантсь-кий стш" (щось на кшталт "шведського столу") в ресторацп по вул. Морська, 21, куди були запрошен всi гостi i мiсцевi есперантисти [7, с. 150].
Есперантисти отримали дозвiл на участь у Все-росiйськiй виставцi в Киевi з 12 червня по 28 жов-тня 1913 р. Там вони влаштували свiй павiльйон у ввддш друкарсько! справи. Публiка не лише вщвь дувала павiльйон, де були представлен художнi твори мовою есперанто, а й охоче купувала так званi ключ^ тобто мiнi-пiдручники мови. За час ро-боти виставки було розпродано 320 подручников, 300 "ключiв" на 150 рублiв, рiзно! художньо! лтге-ратури на 175 рублiв [7, с. 150].
Есперантисти Запорожжя-Каменського (Кате-ринославська губершя) з 15 до 20 грудня 1913 р. в одному з примщень Дшпровсько! фабрики влаштували безкоштовну експозицiю есперантсько! ль тератури, перюдичних видань i всього, що нале-жить до есперанто. В експозицп було представлено майже 400 одиниць друкарсько! продукци, шдруч-ники есперанто рiзними мовами, книги з мови есперанто, бшьше 100 пупвнишв мовою есперанто мю-тами Свропи i свiту, каталоги, рiзнi афш^ альбоми, ноти, грамофоннi платiвки, б№ше 800 поштових листiвок, отриманих есперантистами за 3 роки лис-тування з 31 кра!ни свiту. Експозицш вщвщали 1150 осiб [7, с. 150-151].
У Харковi пiд час III Всеросiйського ветеринарного з'!зду, що пройшов з 11 до 19 ачня 1914 р., було роздано бшьше 3000 екземплярiв листшв iз граматикою i словником есперанто [7, с. 151].
Есперантисти завжди прагнули використову-вати новинки науки i технiки для популяризацi!' мови. Не обшшли вони увагою i кшематограф. На-приклад, 22 липня 1912 р. Кшвсьш есперантисти для пропагандистсько! по!здки орендували кора-бель. В екскурсп брало участь 700 оаб. Щд час по-дорож1 деяш цiкавi моменти з дiяльностi есперан-тистiв були знятi на плiвку. Цi сюжети неодноразово демонструвалися в найпрестижнiшому кiнотеатрi пана Шанцера в Киевi [7, с. 152].
Своерщним виявом соцiально! активностi була туристична дiяльнiсть есперантистiв. Для популя-ризацi! i залучення туристiв до есперанто-руху мовою есперанто були видаш пупвники рiзними шс-
The scientific heritage No 11 (11),2017 тами: Ки!в (1912), Котка, Москва, Горшнш Волочек (1911), Петербург (1912), Ростов-на-Дону, Саратов (1911), Варшава [7, с. 152; 12].
У перюд з 1905 до 1915 роки поодинош та гру-повi по!здки есперантистiв стали буденною подieю. Росiйськi есперантисти щорiчно ввдвщували всесвь тнi конгреси есперанто, що проходили в рiзних кра-!нах £вропи. Окрiм участi в мгжнародних конгре-сах, есперантисти розвивали i добросусiдськi стосу-нки. Так, наприклад, ревельськi есперантисти вiдвiдували фiнських есперантиспв у Гельсингфо-рсi, румунсьш i болгарськi есперантисти ввдввду-вали сво!х одеських однодумцiв i т.д. [7, с. 153].
Сьогодш в Росп i кра!нах СНД щорiчно прово-дяться десятки есперантських заходiв за участю де-к1лькох сотень есперантиспв, зокрема дуже попу-лярними стали «Фестивалi мов» з представленням до 40-50 мов свггу. Кiлькiсть учаснишв таких фес-тивалiв досягае 1000 оаб. Однак перший фестиваль мов пройшов у Киевi 22 ачня 1913 року. Присутш iз задоволенням прослухали звучания 13 рiзних мов, представлених есперантистами: росiйську мову представив пан Лучко, польську - Шдгурсь-кий, укра!нську - Помста, староеврейську (Одиш) -Поляк, сучасну еврейську (Оврит) - Мiлавський, бо-гемську (чеську) - Юкл, шведську - Трачевський, французьку - паш Кондрацька, шмецьку - Юкл, ан-глшську - Трачевський, ггалшську - Кондрацька, латинь - Шдгурський i есперанто - Поляк i пан Арно Хайс, який прибув Оз Праги. Уах учасник1в вечора мов сфотографував пан Голоав [7, с. 154].
Популяризуючи мову есперанто, есперантисти розсилали шдручники мови навпъ у в'язнищ, не лише полиичним, а й уам освОченим i защкавленим особам. Для ув'язнених влаштовували курси есперанто i т.п. [7, с. 155].
Ще в дорадянський перюд, на еташ пропага-нди есперанто набула такого поширення, що вини-кла потреба у створенш навиъ есперантських готе-лОв. Перший такий готель «Есперанто» було вщк-рито 1 ачня 1910 в ТелавО (Тифлюька губершя, ГрузОя) [7, с. 147]. З шнця 1912 року один Оз кращих i престижних готелОв Киева «Франсуа» («Francois») погодився приймати есперантиспв, як1 прш'жджа-ють у мюто. Есперантистам рекомендували хоч би за два дт поввдомляти консула з туризму пана В. Трачевського або адмшютратора готелю. У кон-торО «Франсуа» розумши есперанто, а один Оз сшв-робинишв володОв мовою [7, с. 147].
У 1912 р. ки!вський готель «Кане» отримав прибуток ввд ввдвщування есперантиспв на суму 130 рублОв. Адмшютратор готелю клопотав про ре-естращю свого готелю в Ушверсальнш есперанто-асощацп як есперантського закладу. У травш 1913 року готель «Кане» було зареестрована в Ушверсальнш есперанто-асощацп. Есперантистам надавали 10% знижки [7, с. 147].
КрОм того, для пропаганди м1жнародно! мови !! прихильники використовували рекламу. Напри-клад, у 1903 р. на обкладинщ виданих у столищ нот торговою конторою «Есперанто» було розмщено оголошення про доступшсть вивчення мови з про-позищею замовити шдручники i повний мовний
курс, тдписатися на «Lingvo Internacia» та iншi
подiбнi журнали [1, с. 83].
Про pi3HOMaHiTHiCTb оргашзацшних форм та галузей застосування есперанто дiзнаeмось i3 пуб-лiкацiй у перюдичних виданнях рiзних рок1в: «Эсперанто и почта» (1927) [11], «Успехи международного языка» (1927) [8], «Эсперанто в науке и технике» (1933) [11], «На Всероссийском фармацевтическом совещании» (1927) [4] та ш.
Ще один важливий напрям розвитку еспера-нто-руху - видавнича дiяльнiсть. Письменники, по-ети, лшгвюти, лексикографи, лiтературнi критики рiзних нащональностей зробили свiй внесок у роз-виток есперанто, в створення нею штернащональ-но! лiтератури. Ввдкривалися книжковi магазини, як1 продавали лiтературу та щдручники i словники есперанто. Свого роду золотим запасом i скарбницею, що гарантуе кожному есперантистовi безкош-товний доступ i отримання знань мови й загальноо-свiтнiх, були бiблiотеки при товариствах есперан-тистiв.
Цiкавою сторшкою в розвитку есперанто-руху е радюмовлення мiжнародною мовою, що набуло рiзних форм у 20-тi - середиш 30-х рр. ХХ ст. «Союз есперанто i радiо» проiснував у СРСР майже 14 рок1в - з 25 квггня 1923 р. до першо! половини сiчня 1937 р. У цей перюд мiжнародна мова звучала в ефiрi радюстанцш бiльше 10 мiст усiх чотирьох союзних республiк - Укра!ни, Росп, Бшорусп i За-кавказько! федерацп. Радiогазети, радiоконцерти та iншi шформацшш й художнi програми мовою есперанто стали гарним доповненням до «есперкорiвсь-кого листування», яке в цей перюд набуло стрiм-кого розвитку.
Завдяки спiвпрацi СЕРК iз радiоцентрами, у радянських i iноземних робкорiв-есперантистiв з'явився ще один канал для поширення поввдом-лень, який за територiальним охопленням перевер-шував усi шшт друкованi видання, стiнгазети i ви-ступи перед аудиторiею. Радянськ1 передачi мiжнародною мовою були важливими для популя-ризацп та розвитку цього лшгвютичного проекту -особливо, якщо враховувати той факт, що радюмовлення було единою можливютю використовувати його в уснш масовiй комушкаци [1, с. 161].
Вiдомостi про те, що в 20-30-i рр. ХХ ст. в рядi кра!н радiомовлення велося штучними мовами, е одним iз сввдчень натхненностi, яку, ввдчуваючи розпочате формування свiтового шформацшного простору, переживали радисти i радюаматори того часу. 1х прагнення до експерименпв у галузi поширення шформацп в глобальному масштабi, ставши опорою бажанням прихильник1в есперанто ввести цю мову в ужиток сучасного !м суспiльства, спри-чинило появу в 20-х рр. ХХ ст. незвичайного шформацшного продукту - поввдомлення допом1жною мовою, адресованого абсолютно рiзнорiднiй i «розпорошенiй» по свиу аудиторп [13]. Транслю-вання таких поввдомлень називають одним iз найбшьш значних досягнень есперантистiв за всю юторш !х громадського руху.
Про популяршсть мiжнародноl мови свiдчить багато цiкавих фактiв. Так, назву «Есперанто» носили готел^ цукерки, друкарш, книжковi магазини,
книговидавництва, фотосалони тощо. Назва «Есперанто» була дуже популярна. У есперантськш перь одищ можна знайти клички коней 1 собак, назву по-впряно! кул1. 1м'я «Есперанто» або «Есперо» носили садиби, дач1, маетки, парки. У 1914 рощ в передмюп Киева, в Олександр1вськш Слобод1, з'явилася вулиця Есперантська. 1шщатором був М. К1перман, один 1з трьох оргашзатор1в II Всеро-сшського з'!зду есперантиспв у Киев1 в 1913 рощ [7, с.149]. Також одна з кшвських вулиць на Ба-тиевш гор1 називалася Есперантською.
Висновки. Отже, сощальну актившсть еспера-нтиспв як основну рису вичизняного есперанто-руху, незважаючи на тдйоми 1 спади в його розвитку, постшно супроводжувала д1яльшсть прихиль-ник1в та ентуз1аст1в м1жнародно! мови - видавнича та есперкор1вська, освггня та культурно-просвггаи-цька тощо. Перспективи подальших досл1джень вбачаемо у висвиленш особливостей розвитку есперанто-руху як сощально-педагопчного феномену.
Список лггепатупи
1. Власов Д. В. Эсперанто: полвека цензуры: развитие эсперанто-движения и его журналистики в условиях цензуры в Российской империи и СССР (1887-1938 гг.) : монография / Д. В. Власов. -Москва: Импэто, 2011. - 181 с.
2. 1згур I. Всесвггая мова Есперанто й школа / Пзгур. - М. - Харшв (Кременчук): Вид. «Нова Епоха» при ЦК СЕРК. Укра!нський сектор, 1926. -32 с.
3. Королевич А. И. Книга об эсперанто / А. И. Королевич. - К.: Наукова думка, 1989. - 254 с.
4. На Всероссийском фармацевтическом совещании // Бюллетень Центрального Комитета Союза Эсперантистов Советских Стран (СЭСС). -1927. - № 5-6. - С. 38.
5. Некрасов Н. Первые писатели на эсперанто / Н. Некрасов // Международный язык. - 1930. - № 5. - С. 223-226.
6. Рост интереса к Эсперанто // Бюллетень Центрального Комитета Союза Эсперантистов Советских Стран (СЭСС). - 1927. - № 1-2. - С. 12.
7. Сидоров А. Российское дореволюционное эсперанто-движение: успехи и достижения / А. Сидоров // Склянка часу. - 2012. - № 64. - С. 144-156.
8. Успехи международного языка // Бюллетень Центрального Комитета Союза Эсперантистов Советских Стран (СЭСС). - 1927. - № 9-10. - С. 8284.
9. Хроника // Бюллетень Центрального Комитета Союза Эсперантистов Советских Стран (СЭСС). - 1924. - № 1. - С. 16-19.
10. Эсперанто в науке и технике // Международный язык. - 1933. - № 9-10. - С. 214-216.
11. Эсперанто и почта // Бюллетень Центрального Комитета Союза Эсперантистов Советских Стран (СЭСС). - 1927. - № 5-6. - С. 36.
12. Эсперанто на службе туризма // Международный язык. - 1933. - № 7-8. - С. 185-186.
13. Такайо А. Радио-университет эсперанто на дому / А. Такайо // Бюллетень Центрального Комитета Союза Эсперантистов Советских Стран (СЭСС). - 1927. - № 1-2. - С. 11.
