CC BY
338_PHILOLOGICAL SCIENCES / «ШШШЦШМ-ЛШШаИ» #3(126), 2022
УДК 811.161.2'373
Кулшова Т. В.,
кандидат фiлологiчних наук, доцент, доцент кафедри филологи та гуматтарних дисциплiн
Кременчуцький педагогiчний коледж iменi А. С. Макаренка Карелша Д.В.,
здобувач вищо'1 освiти освiтнього ступеня «Бакалавр»
Кременчуцький педагогiчний коледж iменi А. С. Макаренка м.Кременчук, Украна DOI: 10.24412/2520-6990-2022-3126-38-41 СЛОВА-СИМВОЛИ В СКЛАД1 СТ1ЙКИХ ВИСЛОВ1В НА ПОЗНАЧЕННЯ ОБРЯДОВИХ СТРАВ
Kulikova Tetyana
Candidate of Philological Sciences, Associate Professor, Associate Professor of Philology and Humanities, Kremenchuk Teacher Training College named after A. Makarenko Karelina Daria, Bachelor of Higher Education Kremenchuk Teacher Training College named after A. Makarenko Kremenchuk, Ukraine
WORDS-SYMBOLS IN THE COMPOSITION OF STABLE EXPRESSIONS ON THE DESIGNATION
OF RITUAL DISHES
Анотацш.
У статтi розкрито мотивацтне пiдтрунтя фразем i3 компонентами обрядових страв; проаналгзо-вано системний лексико-семантичний анал1з сттких висловiв, як мiстять у своему складi мкроетнокон-цепти на позначення обрядових страв; проведено порiвняльний анализ календарно-обрядових традицш укра'шського народу,як вiдiграли надзвичайно важливу роль у розвитку фразеологИ.
Abstract.
The article reveals the motivational basis of phrases with components of ceremonial dishes; the system lexical-semantic analysis of stable expressions which contain microethnoconcepts on designation of ceremonial dishes is analyzed; a comparative analysis of calendar and ritual traditions of the Ukrainian people, which played an extremely important role in the development of phraseology.
Kлючовi слова: фразеолог1зм, семантика, етнолiнгвiстика, родовi назви, укратська мова, сттт ви-слови, обрядовi страви.
Keywords: phraseology, semantics, ethnolinguistics, generic names, stable expressions, ceremonial dishes.
Постановка проблеми. Протягом декшькох нею, В. Костомаровим, а теоретичш основи етноль
столпъ поступово формуеться фразеолопчний нгвктичного вивчення започатковано та щднесено
фонд украшсько! мови, збираеться i систематизу- на новий ршень у працях В. Мошенка, В. Тели,
еться фразеолопчний матерiал, вивчаються фразео- В. Ужченка, Ю. Прадвда, Л. Авксентьева, В. Руса-
лопчш одинищ у контексп взаемоди культури й ншського, Л. Скрипник та ш. Питання духовно! ку-
мови. Фразеолопя - це дзеркало морального життя льтури в украшськш фразеологй дослвджують у
наци, у якш фшсуються духовнi цiнностi народу, вь сво1х працях Л. Савченко, М. Жуйкова, О. Левче-
дображаеться iсторiя народу, li вiрування, психоло- нко та ш.
г1я, все те, що робить ii единою культурною грома- Метою статт е системний лексико-семантич-
дою. ний аналз стшких висловш, якi мiстять у своему
Народш фразеологiзми та стшш вислови, як1 складi мшроетноконцепти на позначення обрядо-
етимологiчно базуються на календарно-обрядових вих страв.
традиц1ях, пщлягали лiнгвiстичному опису в пра- Виклад основного матерiалу. Як вщомо, !жа
цях учених-фразеологш, проте 1х детальне дослi- е одним iз важливих елементш традицшно! матерь
дження ще незавершене. Саме цим i обгрунтову- ально! культури кожного народу, адже саме в нш
еться актуальшсть статтi. вщбито народний побут, способи господарювання
Анатз досл1джень проблеми. Питання людей, 1х смаки та уподобання. зв'язку мови й етносу вперше було порушено та- Серед лексем, яш входять до складу стшких
кими вченими, як В. фон Гумбольдтом, О. Потеб- висловш календарно-обрядових свят, найбшьшу
кiлькiсть становлять слова-символи на позначення
«ШУШ(ШШиМ-Ши©Ма1> #3126)), ЖШ / PHILOLOGICAL SCIENCES
39
обрядово! iжi. Обов'язковою !жею на столi пщ час численних святкувань був хлiб.
Хлiб - це харчовий продукт, що випшаеться з борошна, або узагальнено - злаковi рослини чи зб1жжя. Споконвжу хлiб був у великш пошаш, ставлення до нього - побожне, культове. Його вва-жали Божим даром. Не випадково його вишкають у формi сонця й називають святим. До святкування Рiздва виткали декiлька рiзновидiв хлiба. Це був i звичайний хлiб, який споживали пiд час вечерi, й обрядовий, що збер1гався протягом всiх Рiздвяних свят. Рiздвяний хлiб був символом новонародже-ного Христа, i подекуди пвд час замшування тiста додавали свячено! води. Обов'язковим був книш -кругла паляниця iз маленьким хлiбенятком зверху
- для душ померлих. Перед випшанням такий хлiб позначали гол1вкою маку, або вщтиском склянки iз змоченими в оли краями. На Подiллi цей знак нази-вали «душею». На Щдпр'1 так1 книшi називали «настшьниками», «василшиками», «васильками», «щедриками». Цей хлiб символзував еднiсть по-колшь роду та заступництво предкш.
Хлiб - це символ щастя, розмноження, згоди, еднання i багатства [1, с. 618]. Хлiб як обрядовий атрибут мае глибош традицii. Саме тому в словниках i фольклорних збiрках iз цим символом зафш-сована найбшьша кiлькiсть стшких вислов1в Хлiб и на ногах поставить, и з тг звалить [2, с. 450]; Хлiб святий - дар Божий: карай нас, Боже, ним до вка [2, с. 450]; Хлiбусёму голова [2, с. 450]; Як хлiб буде, то й все буде [2, с. 450]; Надiя в Боз^ коли хлiб в стозi [2, с. 451]; На слободу берися, а хлiба держися [2, с. 451]; Нам Бога не йти пози-вать, як хлiб родить [2, с. 452]; Клади перед людей хлiб на стол^ будеш в людей на чолi [2, с. 523]; И пироги той же хлiб: все то дар Божий [2, с. 540]; Вiдбивати хлiб - позбавляти кого-небудь заробггку, беручись за ту саму роботу [3, с. 113]; Даремно хлiб гсти - не приносити н1яко! корисл [3, с. 614]; Хлiб насущний - засоби для кнування [3, с. 927]; Дати хлiб у руки - допомогти здобути кому-небудь засоби для кнування (про освггу, спещальшсть, роботу) [3, с. 223]; Великий хлiб -високий урожай зернових [3, с. 926]; Хлiб та сль!
- традицшне привиання до тих, що !дять за столом [3, с. 927].
Кашу як обрядову страву варили майже в уи християнсьш календарш свята. Наприклад, у день Катерини (7 грудня) д1вчата влаштовували вечор-нищ, останнш акордом яких було «кликання суд-женого до кашi або долЬ>.
Можливо, саме через це в народi за кашею за-кршився символ клопоту i турбот [1, с. 278]. 1з ним пов'язано чимало стислих вираз1в: Заварити кашу
- затяти щось дуже складне, клопiтне [3, с. 299]; Каша скисла - кому-небудь не вдалося усшшно здшснити свш план, сво! намiри, задуми [3, с. 367]; Кашi просить - подертий i потребуе лагодження (про взуття та одяг) [3, с. 711]; Наварити кашi -зробити щось небажане, неприемне; наробити лиха, завдати клопоту [3, с. 519]; Скуштувати кашi- за-знати багато горя, лиха; набвдуватися [3, с. 823];
Скуштувати гарбузовог кашi - дктати вщмову при сватаннi, залицянт [3, с. 822]; Скуштувати березовог кашi - бути побитим [3, с. 823]; Варити кашу - робити що-небудь, залагоджувати яку-не-будь справу з кимсь [3, с. 67]; Каша - мати наша [2, с. 540].
На жшоче свято Варвари (17 грудня) виткали пироги, а також робили вареники тшьки з маком. Пироги з маком пекли п господин^ яш хотши, щоб на !хньому городi влiтку та восени був великий урожай. Через це обрядовою !жею цього свята були страви з маком. На Маков1я (14 серпня) святковим частуванням були шулши - печенi корж1 з тертим маком, яш ламають на дрiбнi шматочки в макiтру i заливають медом: Тендеренде з маком [2, с. 598]. Ця !жа смачна, особливо Г! люблять дгга. Готували також пироги, вареники, пампушки з маком, рiзно-манiтнi медяники та мак1вники. Перед Святою вечерею (6 ачня) господар обходить iз хлiбом свое помешкання, не минаючи жодного кутка. Обку-рював ладаном та посипав все маком. Саме мак ви-ступае оберегом проти нечисто! сили.
Мак - символ безмежносп зоряного свiту, пло-дючостi, заспокоення, неосяжностi життя. Також мак е символом господарського й родинного роз-множення. Червоний цвет маку - символ д1вочо! чи-стоти, молодосп, краси [1, с. 350]. 1з цим символом зафiксованi такi стшш висови: Дуля з маком, дуля з маком тд тс - абсолютно, зовс1м шчого [3, с. 270]; З маком i з таком - було i краще, i гiрше; вс1ляко, по-рiзному [3, с. 461]; Хоч маком сш -надзвичайна, велика тиша [3, с. 808]; Як маку -дуже багато [3, с. 808]; Не вродив мак, пробудем i так [2, с. 263].
Псля зимових свят наступав Великий i тодi мак ставав приправою до пiсноi !ш. 1ли з маком корж1, вареники, галушки, м'яту картоплю тощо: На РЪдво - обiдецця без паски, а про мак -буде й так, а без олю - не змлю [2, с. 63]. Коли ранньою весною с1яли мак, то, за звичаем, носили з собою спечеш з пшеничного борошна хрести з маком.
Борщ - символ достатку [1, с. 52]. Лексема борщ як символ фцуруе в багатьох стшких висло-вах, а саме: Вигадати таке, що i в борщ не кри-шать - говорити тсеттнищ, дурнищ [3, с. 84]; Наплювати в борщ - робити комусь щось неприемне, прикре, чинити кривду, ображати [3, с. 532]; Свищi в борщi - хто-небудь дуже бвдний [3, с. 781]; Борщ всёму голова [2, с. 539]; Борщ та каша добрая паша [2, с. 540]. Першою стравою, яку готували на Рiздво - це червоний борщ. Борщ займае чшьне мкце на стол! Це традицшна укра!н-ська страва, яку !ли майже кожного дня, а також подавали на вечорницях i на Рiздво. Вiдомi три ос-новш його рiзновиди - буряковий, зелений i холод-ний.
Борщ буряковий був i залишаеться однiею з найбшьш поширених рiдких варених овочевих страв. «Борщ та капуста - в хатг не пусто»,-йдеться у народному присл1в'!. Основш його ком-
РШЬОЬООГСАЬ 8С!Е1ЧСЕ8 / «ШШШШШМ-ШУГМак» 2022
40
поненти - буряк i капуста. Водночас використо-вували чимало й шших продукт: квасолю, помвдори, картоплю, моркву, часник i т. д.
Традицшно борщ готували на буряковому квасi. Його заливали у горщик, розбавляли до смаку водою, варили у печ! Потш у кип'ячену юшку кидали кришений буряк, картоплю, капусту, моркву, iншi компоненти. Готову страву заправляли смаже-ною на оли чи салi цибулею або цибулею i часни-ком, затовченими старим салом. Борщ варили здебшьшого без м'яса, а сало клали лише до смаку. 1ли страву гарячою, приправленою червоним перцем та сметаною. Щд час посту, а саме на Рiздво, готували борщ iз рибою або грибами: Нехай иде дощ! Наловим риби, буде борщ [2, с. 66].
Зелений або щавлевий борщ готували навесш, коли з'являлася перша зелень: щавель, лобода, кро-пива. Варили його на сир1вщ, добавляли картоплю й засмажували або затовкували звичайним способом. 1нколи зелений борщ заправляли круто зваре-ним поаченим яйцем i сметаною.
На початку лгга готували холодний борщ (хо-лодець, холодник]. Дрiбно посчену цибулю, ва-рену картоплю, круто зварене яйце, зелень, петрушку, крш, опрок змшували i заливали сир1вцем, добавляли до смаку сшь i сметану. Його не варили, а ши холодним.
Обов'язково на Рiздво готували вареники. Вони були другими за значимктю шсля борщу. Вареники - символ заможного щасливого життя [1, с. 64]. 1з цим символом зафшсовано так1 стшш вис-лови: Як вареник у ма^ - дуже добре, безтур-ботно або заможно [3, с. 67]; Сметаною варенишв не спортиш [2, с. 540]; Були на маснищ вареники, та в тст на вербу повтшали [2, с. 541]; Рятуй мене хоч вареником [2, с. 540]. Вареники - улюб-лена страва украшщв. У недшьш та святковi дш Гх часто готували господин! У Галичиш вони мали назву «пироги»: Пирк животовi не шкодить [2, с. 540]; Пироги не вороги, усе хлiб святий [2, с. 540]. Вареники варили iз житнього, пшеничного, гречаного, а в карпатських селах - ще й з ячмшного борошна. Начиняли вареники сиром, картоплею, квашеною капустою. У карпатських селах були по-ширеш вареники iз овечою бринзою, а на Полюй -iз пшоняною кашею або товченою квасолею. На Волиш вареники наповнювали гречаною кашею, змшаною з сиром. Улiтку готували вареники з ягодами - iз вишнями або чорницями. Мастили страву, залежно вщ пiсних чи скоромних дн1в, ол1ею або маслом. Крш споживчоГ, вареники виконували ще й маггчну функцш: Гх обов'язково варили у той день, коли народилося теля чи ягня. Це робили для того, щоб новонароджена худоба була такою пов-ною, як вареник. На Рiздво вареники змащували тшьки олieю i цибулею. Також вареники готували i на Масницю.
До складу меню рiздвяного столу входили також галушки.
Галушки - символ благополуччя, злагоди, а з шшого боку вони символiзують бвдшсть та пока-рання [1, с. 130]. 1з цим символом зафшсовано такi
стiйкi вислови: Всипати на галушки - дуже ви-лаяти, суворо покритикувати [3, с. 153]; Перепасти на галушки - попадати, дютаватися в1д когось за якусь провину [3, с. 620]; Чотирi горшки, та все галушки [2, с. 540]; Галушки та лемшка, а хлiбу перемшка [2, с. 540]. Галушки також були обрядо-вою Гжею Рiздва, Гх готували iз пркного тiста. Тюто для них готували з рiзного борошна, але найчастше - iз пшеничного чи гречаного. Для галушок вико-ристовували рвдке тiсто, яке ложкою кидали в окрш. Перед споживанням мастили Гх олieю, сма-женим салом, часником. Але на Рiздво Гх мастили тшьки ол1ею й цибулею, як i вареники.
А найголовтшою стравою Рiздва була кутя -символ достатку i процвиання [1, с. 324]. 1з цим символом зафшсували такi стшш вислови: Дода-вати кутi меду - пвдсилювати якесь враження, навмисно пщбурювати кого-небудь [3, с. 257]; Пе-редавати кутi меду - перевищувати норму, мiру в чому-небудь або переб1льшувати що-небудь [3, с. 616]; Узвар на базар, а кутя на покутя [2, с. 54]; Вшшую вас з цим Новим роком, щоби вам вил1зла кутя боком [2, с. 54]. Ще вдосвта господиня готу-вала Божу гжу (напередодш Рiздва) - кутю та узвар. Для цього особливим чином у печi накладалися дрова, як1 годилося запалювати живим вогнем. Для кул бралася завчасно потовчена й вимочена пше-ниця, яка вважалася символом вгчного життя, а також набрана до сходу сонця вода, яку, вважали, що 11 освятив сам Бог уноч! Кутю вживають з узваром, бо воду пити на Святвечiр не можна. Для остаточного приготування куп до зварено! пшенищ додавали мед, гор1хи, мак та родзинки. Але найваж-лившим iнгредieнтом в кутi був мед.
Мед вважаеться символом щиростi, достатку, вiчного щастя святих на небi [1, с. 357]. Це вщобра-жено в таких стiйкi вислови: З медом на вустах -який нещиро говорить приемш речц облесливий, нещирий [3, с. 481]; Мазати медом по губах - го-ворити комусь що-небудь приемне [3, с. 459]; Мазати медом речi - говорити облесливо, нещиро; пщлещуватися до когось [3, с. 459]; Обливати со-лодким медом - говорити щось дуже приемне кому-небудь; улещувати когось [3, с. 569]; Як мед пити - дуже добре, в достатках, заможно [3, с. 628]; Як медом по губах мазнули - вщ почутого у когось виникае почуття надп, задоволення, ра-досп [3, с. 459]; Дати меду - ужалити кого-небудь [3, с. 222]; Не мед - кому-небудь тяжко, погано [3, с. 481]; На язищ мiд, а пЬд язиком лiд [2, с. 168]; Вш и укусить и меду дасть [2, с. 168]; Коли мед, то й ложкою [2, с. 237]; Коли мед, так и ковшем [2, с. 168]. Мед в народа поважають, тому що це е продукт роботящих бджш - Божих пташок.
Паска - символ вiчностi людського життя [1, с. 435]. 1з цим символом зафшсовано таш стшш ви-слови: Дождалися паски, а за тим дождемо и Божоi ласки [2, с. 54]; Люде до церкви з пасками, а мш батько в очерет за качками [2, с. 127]; Ждали, як свячено'1 паски [2, с. 244]; Пожививсь, як сгрко паски [2, с. 118]; На, рудий, паски, щоб и ти святки знав [2, с. 224]; На, паски, щоб и ти
«ШУШ(ШШиМ-Ши©Ма1> #МШ), 2022 / PHILOLOGICAL SCIENCES
41
знав, що сёгодня Великдень [2, с. 225]. Паски - со-лодкий здобний високий хтб цилшдрично! форми, що, за православним звичаем, випшаеться до Вели-кодня. Цей обрядовий хлiб освячуеться на Великдень, разом iз ним освячуються iншi продукти хар-чування - крашанки, писанки, ковбаса, хрш. За по-вiр'ям, западання або трккання паски вщуе нещастя.
Писанка символзуе джерело життя, усього живого [1, с. 450]. Це вщображено у рядi стiйкi ви-слови: Як писанка - який вражае надзвичайною гармонiею барв, лшш; дуже гарний [3, с. 626]; Но-ситися як з писанкою - придшяти надмiрну увагу комусь, чомусь [3, с. 558]; Христос воскрес та в лисинку, дайте ейце и писанку [2, с. 622]. Вели-кодш писанки не просто фарбуються: вони пи-шуться, тобто розмальовуються за допомогою особливих технiчних прийом1в. Вщ цього й сама назва !х - писанки.
Зображення на писанках - рiзноманiтнi й ви-никли ще в давнину. Цiкаво те, що деяш з цих зоб-ражень е типовими тiльки для пе! чи шшо! мюце-восп.
Найголовнший момент у процесi виготов-лення писанок розпочинаеться в страсний четвер. Художниця-писанкарка обмивае кожне яйце в теп-лш водi, обтирае його й кладе на тепле мюце. Потiм розпускае на легенькому вогш в чистому горщику вiск. Коли вкк розпуститься, кладе в горщик обидвi ручки, якими вона потiм буде розмальовувати яйце. Попередньо готують фарби, в як1 додають курячий жовток. Ось тодi й починаеться священне дшство.
Крашанка - символ життя. Крашанка - риту-альне пофарбоване куряче варене яйце, призначене для Великодшх свят. Спочатку крашанки фарбу-вали кров'ю або у колiр кровi, згодом - природними рiзноколiрними, але переважно червоними барвни-ками: березовим листям, чебрецем, яблуневою корою, корою з чорноклена, пролiсками, лушпиннями з цибулi. Християнська символша яйця, за старо-винними джерелами, така: шкаралупа - небо, плiвка - хмари, бiлок -води, жовток - земля, вогшсть усерединi яйця - свгтовий гр1х [1, с. 661]. 1з цим символом пов'язаш такi стiйкi вислови: Де той у Бога Великдень, а вгн уже из крашанками [2, с. 52]; З вареног крашанки курча висидить -надзвичайно хитрий, спритний [3, с. 102].
Висновки. Календарно-обрядовi традици укра!нського народу вдаграли надзвичайно важ-ливу роль у розвитку фразеологи, оск1льки вони збагатили наше мовлення великою кiлькiстю фра-зеологiзмiв, вислов1в та символами в складi стшких вислов1в. Стiйкi вислови поля м1кроетноконцепт1в «календарно-обрядовi традицii» становлять ваго-мий пласт культурно маркованих одиниць укра!н-сько! мови.
Список лггератури
1. Жайворонок В. В. Знаки укра!нсько! етно-культури: Словник-довщник / В.В. Жайворонок. -К.: Довiра, 2006. - 703 с.
2. Украшсьш приказки, присл1в'я i таке 1нше / уклад.: М. Номис. К.: Либвдь, 1993. 768 с.
3. Фразеолопчний словник укра!нсько! мови / уклад.: В. М. Бшоноженко та 1н. К.: Наукова думка, 1999. 984 с.
