CC BY
17
АктуальН проблеми сучасно!' медицины
DOI 10.31718/2077-1096.19.2.183 УДК 378.147:369.068
Дельва I.I., Литвиненко Н.В., Дельва М.Ю., niH4yK В.А., Кривчун А.М.
СИМУЛЯЦ1Я У МЕДИЧН1Й ОСВ1Т1: 1СТОР1Я РОЗВИТКУ
УкраТнська медична стоматологiчна академiя, м. Полтава
Вступ. Ц!нним нструментом вдосконалення клн/'чноУ практики в медичнiй oceimi може бути симу-ля^я — iмimацiя певно'У реальноУ речi, ситуац'УУ чи процесу з метою навчання або тренування фах'т-u,ie, демонстрацИ можливих ефекmiв певних манiпуляцiй, здшснення експеримент1в, як неможлив!' в реальнocmi. Вона дозволяе проводити навчальний процес в контрольованому, безпечному сере-дoвищi, без ризику для патента, з необмеженою клькстю повтор'т для в'дпрацювання навичок, зниженим стресом пд час перших самостшних манiпуляцiй, незалежно в'д розкладу роботи клнки, з об'ективною о^нкою досягнутого р'тня майстерностi. Мета - огляд ютори та методолога вико-ристання симуля^йно'У mехнiки в медичнiй освШ. Основна частина. Використання симуляцИ в медицин!' в'доме ще з анmичнocmi. Витоки медично'У симуляцИ в наш час походять в'д нших наук, зок-рема ав'ацИ. 1960-mi роки - створена симуля^я серцево-легенево'У реанiмацiУ У 1968 роц - симуля-тор кардioлoгiчнoгo патента. У 1964 роц вперше викoриcmанi актори для зображення па^ен-т'т. 1980-1990-mi роки - рoзрoбленi програмне забезпечення та комп'ютеризоваш системи, якi могли 'ттувати фiзioлoгiчнi реакцИ. 2000-нi роки - моделювання в'ртуально'У реальнocmi. 2014 рк - перший на територ(У УкраУни Навчальночннова^йний центр практичноУ пдготовки л!^ря на базi Одеського нацюнального медичного унверситету. Висновки. Ефективнсть симуля^йного навчання пдтверджена широким використанням в усьому свШ протягом багатьох рок'т. Поряд з тради-цйними методами, симуля^я е потужним ocвimнiм нструментом навчання як iмimацiя реальноУ профеайно'У дiяльнocmi. Ключов1 слова: симуляц1я, медична осв1та, лкарк Вступ
Головним спрямуванням подготовки медичного пра^вника е практична дiяльнiсть. Вщповщно, будь-як новаци в методологи подготовки лiкapiв направлен на покращення не лише теоретичних знань, а, перш за все, практичних навичок. Останн ж базуються на наглядности можливост виконання i вдосконалення шляхом тренування. Саме це дозволяе зменшити помилки лiкapiв. Для прикладу, у Сполучених Штатах, з одним з найвищих piвнiв медицини у свт, смерть вщ лн карських помилок е третьою причиною смертности а нефатальний ятрогенез викликае швалщ-нють у 3,5 мшьйошв па^етчв на рк [1]. Одна з причин медичних помилок може бути пов'язана з культурою медичноТ осв^и. Не дивлячись на до-сягнення в технолопях та стратепях навчання, студенти-медики навчаються практично так само, як десятки рош тому.
Цшним шструментом вдосконалення ктычно'Т практики в медичнш освт може бути симуля-^я — iмiтaцiя певноТ реально' реч^ ситуаци чи процесу з метою навчання або тренування фахн в^в, демонстраци можливих ефекпв певних ма-нтуляцш, здшснення експеримен^в, як немож-ливi в реальности Вона дозволяе проводити навчальний процес в контрольованому, безпечному середовищ^ без ризику для патента, з необмеженою ктькютю повтоpiв для вщпрацювання навичок, зниженим стресом пщ час перших самостшних мантуляцш, незалежно вщ розкладу роботи кшшки, з об'ективною оцшкою досягнутого piвня майстерностк У медичнш освт викорис-товують таю типи симулятоpiв: • комп'ютеризован манекени, екранн симулято-ри; • aнaтомiчнi модел^ • фантом; • манекен; • тренажер; • стандартизовав па^енти; • система
ситуацшних завдань; • навчальн irpM ключного типу; • навчальн iгри оргашзацшно^яльнюного типу [2].
Мета
Огляд юторп та методологи використання симуляцшноТ техыки в медичнш освт.
Основна частина
Витоки медично'У симуляцИ. Ще з античност вiдомi факти використання симуляци' в медицину коли з глини чи каменю виробляли моделi пацн енпв для демонстраци ктычних особливостей захворювань та ïx впливу на людей. Такi трена-жери були присутнi в рiзниx культурах, i навiть дозволяли лкарям-чоловкам дiагностувати жн нок в сусптьствах, де соцiальнi закони добро-пристойност використовувались для заборони обстеження певних частин тта [3]. У XVIII сто-лiттi, в Парижi, батько i син Грегоур розробили акушерський фантом з людського тазу i мертво!' дитини, який був названий манекеном (фр. mannequin — людина) i дозволяв акушерам навчатися методам полопв, що призвело до зниження рiвня материнськоТ та дитячоТ смерт-ностi [4]. Безлiч юторичних даних, що свiдчать про використання тварин у формуванн xiрургiч-них навичок ще з чаав середньовiччя аж до су-часностi [5]. Витоки ж медичноТ симуляци в наш час походять вщ шших наук, зокрема авiацiï [4, 5].
lсторiя немедично'У симуляц'УУ У 1929 роц Едвш Альберт Лiнк винайшов перший тренажер польоту, прототип пщ назвою "Blue Box". Симу-лятор був фюзеляжним пристроем, оснащеним кабшою з управлiнням. Пiсля успixу ^eï шнова-цiйноï iдеï Лiнк назвав прототип "Pilot maker" i почав комерцiалiзувати його. Через деякий час
В1СНИК Украгнська медична стоматологгчна академхя
тренажер привернув увагу наци. Армшський корпус придбав шють тренажерiв, i незабаром си-мулятор Лiнка став обов'язковою частиною пто-тного тренування у багатьох краТнах свiту [4,6]. Симуля^я польотiв створюе контрольоване i безпечне середовище, з впливом тих ризиш, якi за iнших умов зус^чаються рiдко. Крiм того, цей процес стандартизовано, i вiн може вщтво-рювати установки рiзного рiвня складностi, що дозволяе льотчикам з рiзним рiвнем квалiфiкацп успiшно виконувати польоти.
Сучасна епоха медичного моделювання. На початку 1960-х рош П^ер Сафар описав ефек-тивнiсть серцево-легеневоТ реашмаци [5]. За-охочений його роботою Аусмунд Лаердал, виро-бник пластмасових iграшок, спроектував реалю-тичний тренажер для навчання штучнш легене-вiй вентиляци [5]. Вiн назвав манекен Ресушн Анн, натхненний популярною европейською ю-торiею молодо' дiвчини, яка була знайдена мертвою, плаваючи на рiчцi Сена, ще наприкшц 1890-х рокiв. Ресушi-Анн дозволила лкарям вщ-працювати двi методики менеджменту непрохщ-ностi дихальних шляхiв, яку сьогоднi повинен знати кожний медичний пра^вник. Пiзнiше Сафар порадив Лаердалу додати внутршню пружину, прикртлену до стiнки грудноТ клiтки манекена, що дозволило моделювати компресiю сер-ця. Це стало початком народженням найбтьш широко використовуваного манекену ХХ столiття [4, 5]. У 1968 роц пщ час науковоТ сеси Амери-канськоТ асоцiацiТ серця доктор Майкл Гордон з медичного факультету уыверситету Майамi представив Харвi - симулятор кардюлопчного пацiента [5], який був названий на честь доктора Ворена Проктора Харв^ професора-кардюлога в Джорджтаунському уыверситет за часiв кардю-логiчного товариства Гордона, який вперше за-стосував сучасн технологи фонокардiографiч-них запиав для iлюстрацiТ природи аускультати-вних знахщок в практичнiй медицинi ХХ стол^тя [7]. Манекен може вщтворювати практично будь-яку серцеву патолопю, змiнюючи кров'яний тиск, серцевi тони, серцевi шуми, пульс та дихання. Його ефективнють як навчального шструменту доведена протягом тривалого часу, вщтепер вiн застосовуеться для навчання та оцшки студентiв у рiзних медичних навчальних закладах, про-грамах резиденци та вiддiлах надзвичайних си-туацш [4, 5]. Ресушi-Анн i Харвi е основою початку сучасного медичного симулювання. Пiсля Тх створення було розроблено багато шших титв тренажерiв для навчання та тренування [4, 5]. Вс вони мають сптьну характеристику: викори-стання технологи для досягнення бтьш ефекти-вного досвщу навчання.
Проте сучасне симулювання базуеться не лише на манекенах, що iмiтують живий оргашзм. У 1964 роц у Нью-Йоркському невролопчному iнститутi Говардом Барроусом було вперше по-вiдомлено про використання акторiв для зобра-ження пацiентiв [8]. Барроуз зауважив, що па^е-
нти можуть надзвичайно нервуватись, беручи участь у повторних кл^чних обстеженнях ста-жистiв, i що це може нав^ь змiнити неврологiчнi висновки. Натхненний цими спостереженнями Барроуз почав систематично використовувати здорових акторiв для моделювання ознак i сим-птомiв патента для навчання своТх учнiв [9]. Таким чином народився стандартизований патент - людина, яка навчаеться симуляци клiнiчного випадку, або фактичний патент, який навчаеться представленню своеТ хвороби стандартизо-ваним способом [9].
По мiрi вдосконалення технологш у 19801990-х роках були розроблен програмне забез-печення та комп'ютеризован системи, якi могли iмiтувати фiзiологiчнi реакци. Останнiм часом, шляхом моделювання вiртуальноТ реальностi, було запроваджено ще бтьш реалютичне середовище, в якому студенти могли практикувати навички ключного обстеження [6, 10, 11].
В нашш краТнi протягом останнього часу використання симуляци в медичнш освт значно зросло, однак все ще не мае систематичность Перший на територи УкраТни Навчально-iнновацiйний центр практично!' пiдготовки лiкаря було створено у ачы 2014 року на базi Одесько-го нацiонального медичного ушверситету [12]. В навчаннi використовуються таю методики, як моделювання сценарив рiзного рiвня складностi, гiбридна симуляцiя, "стандартизований патент" та iн.
Висновки
Зрозумто, що у навчаннi фахiвцiв, як будуть безпосередньо вiдповiдати за життя i здоров'я людей, надзвичайне значення мае практична подготовка. Остання ж практично неможлива без використання симуляцшного компонента. Ефек-тивнiсть симуляцiйного навчання пщтверджена широким використанням в усьому свт протягом багатьох рокiв. Це навпъ дозволило створити систему симуляцшного навчання, яка спрямова-на на пщвищення якостi, ефективностi i безпеки медично! допомоги, що надаеться населенню. Поряд з традицiйними методами, симуля^я е потужним освiтнiм iнструментом навчання як iмiтацiя реально! професiйноТ дiяльностi.
Лiтература
1. James JT. A new, evidence-based estimate of patient harms associated with hospital care. J Patient Saf. 2013;9(3):122-128.
2. Gorshkov MD, Fedorov AV. Klassifikatsiya simulyatsionnogo oborudovaniya [Classification of simulation equipment]. Virtual'nyye tekhnologii v meditsine - Virtual technologies in medicine. 2012;2(8):23-35. (Russian).
3. Meller G. A typology of simulators for medical education. J Digit imaging Off J Soc Comput Appl Radiol. 1997;10(3):94-196.
4. Rosen KR. The history of medical simulation. J Crit Care. 2008;23(2):157-166.
5. Cooper JB, Taqueti VR. A brief history of the development of mannequin simulators for clinical education and training. Postgrad Med J. 2008;84(997): 563-570.
6. Singh H, Kalani М, Acosta-Torres S, El Ahmadieh TY, Loya J, Ganju A. History of simulation in medicine: From resusci annie to the ann myers medical center. Neurosurgery. 2013;73(4):9-14.
7. Kimara S, March М. W. Proctor Harvey. Texas Hear. Inst J. 2002 ;29(29):182-192.
АктуальН проблеми сучасно! медицины
11. Beard L, Wilson К, Morra D, Keelan J. A survey of health-related activities on second life. J Med Internet Res. 2009;11( 2):1-22.
12. Zaporozhan VM, Ul'yanov VO, Tarabrin ОО, Suslov OS, Sazhyn DS. Yevropeys'ki standarty osvity v symulyatsiyniy medytsyni. Dosvid Odes'koho natsional'noho medychnoho universytetu [European standards of education in simulation medicine. Experience of the Odessa National Medical University]. Materialy XV Vseukrayins'koyi naukovo-praktychnoyi konferentsiyi z mizhnarodnoyu uchastyu «Aktual'ni pytannya vyshchoyi medychnoyi osvity v Ukrayini». Medychna osvita - Materials of the XV All-Ukrainian Scientific and Practical Conference with International Participation "Topical Issues of Higher Medical Education in Ukraine". Medical education, 2,89-91. (Ukrainian).
Реферат
СИМУЛЯЦИЯ В МЕДИЦИНСКОМ ОБРАЗОВАНИИ: ИСТОРИЯ РАЗВИТИЯ Дельва И.И., Литвиненко Н.В., Дельва М.Ю., Пинчук В.А., Крывчун А.М. Ключевые слова: симуляция, медицинское образование, врачи.
Введение. Ценным инструментом совершенствования клинической практики в медицинском образовании может быть симуляция - имитация определенной реальной вещи, ситуации или процесса с целью обучения или тренировки специалистов, Она позволяет проводить учебный процесс в контролируемой, безопасной среде, без риска для пациента, с неограниченным количеством повторов для отработки навыков, сниженным стрессом во время первых самостоятельных манипуляций, независимо от расписания работы клиники, с объективной оценкой достигнутого уровня мастерства. Цель - обзор истории и методологии использования симуляционной техники в медицинском образовании. Основная часть. Использование симуляции в медицине известно еще с античности. Истоки медицинской симуляции в наше время происходят от других наук, в частности авиации. 1960-е годы - создана симуляция сердечно-легочной реанимации. В 1968 году - симулятор кардиологического пациента. В 1964 году впервые использованы актеры для изображения пациентив.1980-1990-е годы - разработаны программное обеспечение и компьютеризированные системы, которые могли имитировать физиологические реакции. 2000-е годы - моделирование виртуальной реальности. 2014 - первый на территории Украины Учебно-инновационный центр практической подготовки врача на базе Одесского национального медицинского университета. Выводы. Эффективность симуляционного обучения подтверждена широким использованием во всем мире в течение многих лет. Наряду с традиционными методами, симуляция является мощным образовательным инструментом обучения как имитация реальной профессиональной деятельности.
Summary
SIMULATION IN MEDICAL EDUCATION: HISTORY OF THE DEVELOPMENT
Key words: simulation, medical education, students, doctors.
Дельва И.И., Литвиненко Н.В., Дельва М.Ю., Пинчук В.А., Крывчун А.М.
Delva I. I., Lytvynenko N. V., Delva M. Yu., Pinchuk V. A., Kryvchun A. M.
Simulation may be a useful tool to improve clinical skills during the professional medical training. In this work we consider simulation as artificial representation of a certain real-world system, process or situation used for professional training. This tool is designed to enhance clinical competence and to provide medical teaching in controlled and safe conditions without any risks for both patients and students. Using simulation teaching allows students to acquire occupational skills through making mistakes and learning from them without the fear of being distressed or distressing the patient before the first independent manipulations will have been done. Moreover, simulation aids are designed to provide accurate assessment of the quality of the manipulation performed. The aim of this article is to review the history and methodology of simulation teaching in medical education. The simulation as a teaching tool has been known in medicine since ancient times. Aviation and airspace industries have been using simulation-based training for many years and medical education has borrowed some approaches from them. In the sixties of the last century there was created a simulation system for cardiopulmonary resuscitation; in 1964 actors were invited to play roles of patients and soon, in 1968, a cardiologic patient simulator were created. During the last two decades of the XX century there were designed software and computerized systems that could imitate physiological reactions. At present, interactive virtual training programs are being extensively introduced into educational activity. In 2014 the first Ukrainian Training and Innovation Centre for Practical Medical Training was established. The effectiveness of simulation training has been confirmed by extensive use throughout the world for many years. Together with conventional time-tested methods, simulation is a powerful educational tool as it imitates real occupational tasks.
8. Barrows HS, Abrahamson S. The Programmed Patient: a Technique for Appraising Student Performance in Clinical Neurology. Journal of medical education, 1964;802-805.
9. Barrows H. An orverview of the uses of standardized patients for teaching and evaluating clinical skills. Academic Medicine: Journal of the Association of American Medical Collegesournal of the Association of American Medical Colleges. 1993;443-451.
10. Chu LF, Young C, Zamora A, Kurup V, Macario A. Anesthesia 2.0: internet-based information resources and Web 2.0 applications in anesthesia education. Curr Opin Anaesthesiol. 2010;23(2):218-227.
